ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2020 року

Київ

справа №826/8314/15

адміністративне провадження №К/9901/10499/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа: виконавча дирекція Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про скасування наказу поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки виплат належних сум при звільненні, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.10.2015, прийняту у складі колегії суддів: Аблова Є.В. (головуючий), Федорчука А.Б., Шулежка В.П., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2016, постановлену у складі колегії суддів: Губської Л.В. (головуючий), Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.

І. Суть спору

1. У квітні 2015 року позивач звернулася до Національного банку України, третя особа: виконавча дирекція Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просила суд:

1.1. - скасувати наказ Національного банку України від 30.03.2015 №1924-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

1.2. - поновити ОСОБА_1 на посаді головного економіста сектору внутрішньобанківських операцій відділу організації бухгалтерського обліку Управління Національного банку України в Луганській області;

1.3. - зобов`язати Національний банк України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за грудень 2014 року та січень-березень 2015 року обчислену виходячи з середнього заробітку.

1.4. - стягнути з Національного банку України на користь ОСОБА_1 допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю по листках непрацездатності ATM №190260 з 03.05.2014 по 27.05.2014, АГО №302079 з 28.05.2014 по 12.06.2014 АГМ №227707 з 13.06.2014 по 01.07.2014, АГО №302183 з 02.07.2014 по 14.07.2014, АГИ №915982 з 10.12.2014 по 19.12.2014, АГИ №946209 з 26.02.2015 по 27.03.2014 в частині, що виплачується за рахунок роботодавця;

1.5. - зобов`язати Національний банк України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю по листках непрацездатності АГМ №190260 з 03.05.2014 по 27.05.2014, АГО №302079 з 28.05.2014 по 12.06.2014, АГМ №227707 з 13.06.2014 по 01.07.2014, АГО №302183 з 02.07.2014 по 14.07.2014, АГИ №915982 з 10.12.2014 по 19.12.2014, АГИ №946209 з 26.02.2015 по 27.03.2014 в частині, що виплачується за рахунок внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

1.6. - стягнути з Національного банку України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати належних їй сум при звільненні по день фактичного повного розрахунку;

1.7. - стягнути з Національного банку України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

1.8. - допустити негайне виконання рішення в частині стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктом 2 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначила, що відповідачем протягом червня 2014 - березня 2015 років допущено ряд грубих порушень норм діючого законодавства в сфері трудових відносин, оплати праці та соціального забезпечення, зокрема, наказ про звільнення позивача із займаної посади є незаконним, а в порушення приписів профільного законодавства відповідачем не нарахована та не виплачена позивачу заробітна плата за грудень 2014 року та січень-березень 2015 року, не виплачена допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю по листках непрацездатності АГМ №190260 з 03.05.2014 по 27.05.2014, АГО №302079 з 28.05.2014 по 12.06.2014, АГМ №227707 з 13.06.2014 по 01.07.2014, АГО №302183 з 02.07.2014 по 14.07.2014, АГИ №915982 з 10.12.2014 по 19.12.2014, АГИ №946209 з 26.02.2015 по 27.03.2014.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. 25.03.1992 ОСОБА_1 прийнята на роботу до Луганського обласного управління Національного банку України на посаду економіста ІІ категорії сектору обліку міжбанківських рахунків, з 16.09.2009 працювала на посаді головного економіста сектора внутрішньобанківських операцій в Луганському обласному управлінні Національного банку України.

4. 04.08.2014 позивач перемістилась з району проведення антитерористичної операції в м.Білопілля Білопільського району Сумської області, що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Білопільської державної адміністрації Сумської області від 07.11.2014 №5901000115.

5. Національним банком України 09.09.2014 видано наказ №1634-к «Про скорочення вакантних посад у підрозділах Національного банку України», згідно пункту 1 якого передбачено скоротити відповідно до законодавства України всі вакантні посади, які є у штаті структурних підрозділів центрального апарату, структурних підрозділів та одиниць, територіальних управлінь і навчальних закладів Національного банку України станом на 10.09.2014. Наказом НБУ від 24.10.2014 №1854-к пункт 1 зазначеного наказу доповнено словами «а також ті посади, які будуть вакантними після зазначеного строку».

6. Згідно із постановою Правління Національного банку України від 20.11.2014 №736 «Про окремі питання оплати праці працівників управлінь Національного банку України в Донецькій і Луганській областях та внесення змін до їх граничної чисельності», у зв`язку з нестабільною ситуацією, що склалася в м. Луганську і спричинила через загрозу життю та здоров`ю працівників неможливість виконувати Управлінням Національного банку України в Луганській області своїх функцій, призупинено з 01.12.2014 виконання управлінням Національного банку України в Донецькій та Луганській області частини своїх функцій та прийнято рішення про скорочення чисельності працівників управління Національного банку України в Луганській області на 242 одиниці та затверджено граничну чисельність у кількості 11 одиниць.

7. Також, цією постановою Управлінням Національного банку України вирішено не здійснювати оплату праці працівникам Управління, які не залучаються до роботи.

8. На виконання вказаної постанови в.о. начальника Національного банку України в Луганській області видано наказ від 26.11.2014 №234-к «Про скорочення чисельності працівників Управління Національного банку України в Луганській області» на 242 одиниці.

9. Пунктом 2 наказу від 26.11.2014 №234-к визначено обов`язок ознайомити працівників Управління з наказом про скорочення та попередити про наступне вивільнення до 26.12.2014 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності працівників (будь-яким можливим засобом зв`язку, зокрема, письмово під розписку особисто, поштовим, телефонним, факсимільним, електронною поштою).

10. Крім того, Управлінням 26.11.2014 направлено голові профспілкового комітету Управління подання №17-060/3228 про майбутнє вивільнення працівників у зв`язку з скороченням чисельності, а на виконання вимог статті 49 КЗпП України Управлінням направлено повідомлення від 25.12.2014 №17-058/4123 Луганському міському центру зайнятості у м. Біловодську Луганської області про заплановане вивільнення працівників.

11. 26.12.2014 ОСОБА_1 попереджено Управлінням про наступне вивільнення з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України за телефоном, у зв`язку з відсутністю інформації про її місцезнаходження, про що складено акт №2 про попередження працівників Управління Національного банку України в Луганській області про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням займаної посади, які не мали можливості прибути для ознайомлення з наказом особисто та з якими, можливий лише телефонний зв`язок.

12. З протоколу засідання профспілкового комітету профспілкової організації Управління Національного банку України в Луганській області від 17.01.2015 убачається, що профспілковим комітетом розглянуто подання Управління про надання згоди профспілкового комітету на звільнення співробітників Управління за скороченням штату.

13. Згідно із зазначеним протоколом профспілковий комітет Управління повідомив, що не може виконати вимоги законодавства та не має можливості розглянути зазначене подання у зв`язку з відсутністю кворуму.

14. 30.03.2015 НБУ прийняв наказ №1924-К, яким ОСОБА_1 звільнено з роботи з 30.03.2015 у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

15. Незгода позивача із наказом про звільнення зумовила її звернення до суду з цим адміністративним позовом за захистом своїх прав.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

16. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2015 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

17. Відмовляючи у задоволенні позову цей суд вказав, що відповідачем дотримано порядок вивільнення працівників, адже, зокрема, позивача про наступне вивільнення персонально попереджено не пізніше, ніж за два місяці та судом встановлено, що відповідач не мав можливості перевести позивача з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

18. При прийнятті оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади головного економіста сектору внутрішньобанківських операцій відділу організації бухгалтерського обліку Управління Національного банку України в Луганській області відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, а відтак підстави для скасування оскаржуваного наказу відсутні.

19. Оскільки у зв`язку із проведенням антитерористичної операції на території Луганської області не було можливості для виконання своїх функцій Управлінням на території Луганської області після закінчення простою з 01.12.2014, і працівники Управління, які не залучені у відрядження до міста Києва для виконання частини функцій Управління та центрального апарату Національного банку України, не виконували свої посадові обов`язки за трудовим договором із дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, суд дійшов висновку, що оплата праці позивачу правомірно не здійснювалась, а відтак підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

20. Про правомірність дій відповідача щодо нездійснення оплати перших днів непрацездатності за період з 26.02.2015 по 27.03.2015 суд вказав, що оскільки протягом останніх 6 місяців, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок, та які є розрахунковим періодом, який використовується для обчислювання середньої заробітної плати для оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок роботодавця, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням», позивач не працювала, до виконання функцій Управління не залучалася, нею не було відпрацьовано жодного робочого дня у розрахунковому періоді.

21. Суд першої інстанції також вказав, що для належного захисту своїх прав щодо отримання допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листками непрацездатності АГМ №190260 з 03.05.2014 по 27.05.2014, АГО №302079 з 28.05.2014 по 12.06.2014, АГМ №227707 з 13.06.2014 по 01.07.2014, АГО №302183 з 02.07.2014 по 14.07.2014, позивачу необхідно звернутись безпосередньо до робочого органу Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за фактичним місцем проживання (перебування).

22. Ураховуючи, що страхові випадки за листками непрацездатності АГИ №915982 з 10.12.2014 по 19.12.2014 та АГИ №946209 з 26.02.2015 по 27.03.2014 виникли після дати переміщення позивача, тобто після 04.08.2014, допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю відділенням Фонду не може бути виплачена.

23. При цьому, суд зазначає, що в частині позовних вимог щодо зобов`язання Національного банку України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю по листках непрацездатності АГМ №190260 з 03.05.2014 по 27.05.2014, АГО №302079 з 28.05.2014 по 12.06.2014, АГМ №227707 з 13.06.2014 по 01.07.2014, АГО №302183 з 02.07.2014 по 14.07.2014, АГИ №915982 з 10.12.2014 по 19.12.2014, АГИ №946209 з 26.02.2015 по 27.03.2014 в частині, що виплачується за рахунок внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, позивачем обрано невірний спосіб захисту свого права, оскільки така допомога виплачується безпосередньо відповідною виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

24. За таких обставин, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині судом не встановлені.

25. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.01.2016 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатами апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

26. У касаційні скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

27. В обґрунтування касаційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення відповідачем встановленої законодавством процедури скорочення; вказує, що розірвання трудового договору з позивачем фактично відбулося без згоди виборного органу первинної профспілкової організації, роботодавцем не було запропоновано іншої посади та не було вжито заходів для працевлаштування позивача.

28. Крім того позивач зазначає, що оскільки трудова книжка знаходилась у відповідача і вона була позбавлена можливості працевлаштуватися в інше місце, тому на час зупинення роботи за нею мав зберігатися середній заробіток.

29. У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача вказує що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права а доводи касаційної скарги є безпідставними.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

30. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

32. Кожен також має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

33. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

34. Частиною четвертою статті 36 КЗпП України встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

35. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

36. Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

37. Відповідно до частини першої та другої статті 49-2 цього ж Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

38. Вимогами частини третьої статті 49-2 КЗпП України встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

39. Положеннями частини першої статті 42 КЗпП України регламентовано, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

40. Відповідно до частини п`ятої статті 43 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

41. Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

42. Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

43. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

44. Згідно з частинами першою та третьою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

45. Відповідно до статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

46. У відповідності до статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

47. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону №108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).

48. Нормами абзацу 3 пункту 2 Порядку визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

49. У силу пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

50. За змістом абзацу 2 пункту 8 Порядку після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

51. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства (абзац 3 пункт 8 Порядку).

52. Пунктами 2, 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

53. Відповідно до Інструкціії про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 № 532/274/136-ос/1406 (далі - Інструкція №532) листок непрацездатності (далі - ЛН) - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв`язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.

54. За одним страховим випадком може бути видано кілька листків непрацездатності на продовження попередніх, а оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця здійснюється за первинним листком непрацездатності.

55. Згідно з пунктом 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595, у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з бюджету Фонду здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

56. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» місто Луганськ віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

57. Пунктом 8 Порядку №595 визначено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 N 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

58. Відповідно до частини десятої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VІІ, внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.

59. Згідно з пунктом 3 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105, особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

60. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №531 від 01.10.2014 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» установлено, що особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції (далі - застраховані особи), мають право на надання матеріального забезпечення (якщо страховий випадок настав до моменту переміщення застрахованої особи) та соціальних послуг відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» і «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» робочими органами виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - фонди) за фактичним місцем проживання (перебування) у порядку, встановленому правліннями фондів.

61. Відповідно до пункту 2 Порядку надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, затверджено Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 26.12.2014 N 37 (далі - Порядок № 37) матеріальне забезпечення за цим Порядком надається особам, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції (далі - застраховані особи), та отримувачам допомоги на поховання застрахованих осіб і які не реалізували свого права на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та не можуть реалізувати своє право на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у зв`язку із переміщенням з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме: допомога по тимчасовій непрацездатності згідно з цим Порядком надається в разі настання страхового випадку до моменту переміщення застрахованої особи.

62. Згідно з пунктом 4 Порядку №37, для отримання матеріального забезпечення застраховані особи звертаються особисто або через законного представника до районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) (далі - робочий орган Фонду) із заявою, яка повинна містити реквізити банківської установи та номер поточного рахунку застрахованої особи для зарахування матеріального забезпечення, та пред`являють паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та довідку про взяття на облік, а також надають документи, передбачені пунктами 5 - 9 цього Порядку, а у разі подання заяви законним представником застрахованої особи додатково пред`являються документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника.

63. Датою переміщення застрахованої особи вважається дата, зазначена у довідці про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, виданій в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 N 509 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» (далі - довідка про взяття на облік) та Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

64. Відповідно до статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон N 2240-III), Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів <... >.

65. За змістом положень підпунктів 3.2, 3.3 пункту 3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 N 5, допомога, що здійснюється за рахунок коштів Фонду (допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, на поховання, оплата путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення), в тому числі оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, не належить до фонду оплати праці, а отже, питання щодо виплати заробітної плати у цьому випадку відноситься до допомоги за рахунок коштів Фонду.

66. Відповідно до частини другої статті 35 Закону N 2240-III допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності.

67. Згідно з частиною першою статті 21 цього Закону фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

68. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок.

69. Робочі органи відділень Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви <...>.

70. Відповідно до частини другої цієї статті страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України <...>.

71. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.

72. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам <...>.

73. Частиною другою статті 21 Закону N 2240-III передбачено, що страхові кошти, зараховані на окремий рахунок у банку, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення застрахованим особам. Виплата страхувальниками-роботодавцями матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок власних коштів з подальшим відшкодуванням (погашенням цих витрат) Фондом діючим законодавством не передбачена.

74. На виконання абзацу першого частини першої статті 21 Закону N 2240-III розроблено Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затверджений постановою правління Фонду від 22.12.2010 N 26 (далі - Порядок № 26). Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані страхувальником застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

75. Пунктом 4 Порядку № 26 передбачено, що на підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення страхувальник-роботодавець нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок.

76. Згідно з пунктом 5 Порядку № 26 для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування (для зареєстрованих після 01.01.2011), із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, завіреною печаткою підприємства.

77. Для зарахування страхових коштів Фонду страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок у відповідному органі Державного казначейства України (далі - Держказначейство України) у порядку, встановленому Держказначейством України (частина друга статті 21 Закону N 2240-III).

78. Робочі органи Фонду повинні перерахувати кошти на окремий поточний рахунок страхувальника, відкритий у порядку, визначеному в статті 21 Закону N 2240-III, у сумі, зазначеній у заяві-розрахунку, протягом 10 робочих днів після її надходження (пункт 8 Порядку).

79. Відповідно до частини першої статті 30 Закону N 2240-III страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

VI. Оцінка Верховного Суду

80. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

81. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 25.03.1992 прийнята на роботу до Луганського обласного управління Національного банку України на посаду економіста ІІ категорії сектору обліку міжбанківських рахунків, з 16.09.2009 працювала на посаді головного економіста сектора внутрішньобанківських операцій в Луганському обласному управлінні Національного банку України.

82. 09.09.2014 НБУ видано наказ №1634-к «Про скорочення вакантних посад у підрозділах Національного банку України», згідно пункту 1 якого передбачено скоротити відповідно до законодавства України всі вакантні посади, які є у штаті структурних підрозділів центрального апарату, структурних підрозділів та одиниць, територіальних управлінь і навчальних закладів Національного банку України станом на 10.09.2014. Наказом НБУ від 24.10.2014 №1854-к пункт 1 зазначеного наказу доповнено словами «а також ті посади, які будуть вакантними після зазначеного строку».

83. 26.11.2014 в.о. начальника Національного банку України в Луганській області видано наказ №234-к «Про скорочення чисельності працівників Управління Національного банку України в Луганській області» на 242 одиниці.

84. Відповідно до частини першої та другої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

85. Вимогами частини третьої статті 49-2 КЗпП України встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

86. 26.12.2014 ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України телефоном, у зв`язку відсутністю інформації про її місцезнаходження, про що складено акт від 26.12.2014 №2 про попередження працівників Управління Національного банку України в Луганській області про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням займаної посади, які не мали можливості прибути для ознайомлення з наказом особисто та з якими можливий лише телефонний зв`язок, при цьому, також попереджено, що, у зв`язку з відсутністю в Управлінні НБУ в Луганській області вакантних посад, інша робота не пропонується.

87. Також відповідно до статті 49 КЗпП України Управлінням направлено повідомлення від 25.12.2014 №17-058/4123 Луганському міському центру зайнятості у м. Біловодську Луганської області про заплановане вивільнення працівників.

88. Крім того, Управлінням 26.11.2014 направлено голові профспілкового комітету Управління подання №17-060/3228 про майбутнє вивільнення працівників у зв`язку зі скороченням чисельності.

89. При цьому, відповідач зазначив, що у зв`язку з тим, що голова профспілкового комітету перебував у зоні проведення антитерористичної операції у м. Луганську, а поштовий зв`язок з цим містом був відсутній, зазначена інформація та копія вищезазначеної Постанови №736, з урахуванням наявних можливостей, були направлені йому факсом за номером на адресу Луганської обласної організації профспілок. На паперових носіях Управлінням документи були передані голові профспілкового комітету Управління 03.01.2015.

90. З протоколу засідання профспілкового комітету профспілкової організації Управління Національного банку України в Луганській області від 17.01.2015 убачається, що профспілковим комітетом розглянуто подання Управління про надання згоди профспілкового комітету на звільнення співробітників Управління за скороченням штату.

91. Згідно із зазначеним протоколом профспілковий комітет Управління повідомив, що не може виконати вимоги законодавства та не має можливості розглянути зазначене подання у зв`язку з відсутністю кворуму.

92. Відповідно до частини п`ятої статті 43 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

93. З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду підтримує висновки судів попередніх інстанцій, що в цьому конкретному випадку слід уважати наданою згоду профспілкового комітету Управління на звільнення ОСОБА_1 і, загалом, дотримання відповідачем порядку вивільнення працівників, а тому позовні вимоги в частині скасування спірного наказу і, як наслідок, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволенню не підлягають.

94. Щодо позовних вимог про виплату позивачу допомоги у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю згідно листків непрацездатності Верховний Суд зазначає таке.

95. Відповідно до Інструкціії про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 № 532/274/136-ос/1406 (далі - Інструкція №532) листок непрацездатності (далі - ЛН) - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв`язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.

96. За одним страховим випадком може бути видано кілька листків непрацездатності на продовження попередніх, а оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця здійснюється за первинним листком непрацездатності.

97. Отже, відповідач правомірно здійснив виплату ОСОБА_1 за п`ять днів тимчасової непрацездатності за першим листком непрацездатності, який містить позначку «первинний».

98. Згідно з пунктом 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595, у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з бюджету Фонду здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

99. Водночас, пунктом 8 Порядку №595 визначено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 N 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

100. Як установлено судами, позивач 04.08.2014 перемістилась з району проведення антитерористичної операції в м.Білопілля Білопільського району Сумської області, що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Білопільської державної адміністрації Сумської області від 07.11.2014 №5901000115.

101. Відповідно до пункту 2 Порядку N 37 матеріальне забезпечення за цим Порядком надається особам, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції (далі - застраховані особи), та отримувачам допомоги на поховання застрахованих осіб і які не реалізували свого права на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та не можуть реалізувати своє право на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у зв`язку із переміщенням з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме: допомога по тимчасовій непрацездатності згідно з цим Порядком надається в разі настання страхового випадку до моменту переміщення застрахованої особи.

102. Згідно з пунктом 4 зазначеного Порядку №37, для отримання матеріального забезпечення застраховані особи звертаються особисто або через законного представника до районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) (далі - робочий орган Фонду) із заявою, яка повинна містити реквізити банківської установи та номер поточного рахунку застрахованої особи для зарахування матеріального забезпечення, та пред`являють паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та довідку про взяття на облік, а також надають документи, передбачені пунктами 5 - 9 цього Порядку, а у разі подання заяви законним представником застрахованої особи додатково пред`являються документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника.

103. Відповідно до частини другої статті 35 Закону N 2240-III допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності.

104. Згідно з частиною першою статті 21 цього Закону фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

105. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок.

106. Частиною другою статті 21 Закону N 2240-III передбачено, що страхові кошти, зараховані на окремий рахунок у банку, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення застрахованим особам. Виплата страхувальниками-роботодавцями матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок власних коштів з подальшим відшкодуванням (погашенням цих витрат) Фондом діючим законодавством не передбачена.

107. На виконання абзацу першого частини першої статті 21 Закону N 2240-III розроблено Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затверджений постановою правління Фонду від 22.12.2010 N 26. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані страхувальником застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

108. З аналізу наведених норм права висновується, що матеріальне забезпечення громадян у зв`язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім`ї), вагітності та пологів, часткова компенсація витрат, пов`язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім`ї, а також надання соціальних послуг здійснюється за рахунок бюджету Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані страхувальником застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку, які використовуються страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення застрахованим особам. Виплата страхувальниками-роботодавцями матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок власних коштів з подальшим відшкодуванням (погашенням цих витрат) Фондом законодавством не передбачена. У разі порушення порядку використання страхових коштів страхувальники та інші отримувачі страхових коштів несуть відповідальність, передбачену законом.

109. Отже, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що з метою отримання допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю по страховим випадкам, що виникли до переміщення ОСОБА_1 з окупованої території (до 04.08.2014), їй слід звернутись безпосередньо до робочого органу Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за фактичним місцем проживання (перебування).

110. Разом з тим, Верховний Суд уважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату за час простою у період з грудня 2014 року по березень 2015 року, з огляду на таке.

111. Постановою правління НБУ від 20.11.2014 №736 «Про окремі питання оплати праці працівників управлінь НБУ в Донецькій та Луганській областях та внесення змін до їх граничної чисельності» та наказом Управління від 26.11.2014 №234-к «Про скорочення чисельності працівників Управління» було скорочено чисельність працівників Управлінні НБУ в Луганській області на 242 одиниці.

112. При цьому, встановлено, що відповідачем прийнято рішення, згідно Постанови правління НБУ від 20.11.2014 № 736 щодо зупинення з 01.12.2014 виконання частини функцій управління НБУ в Луганській області та, відповідно, припинення оплати праці працівникам, які не залучені до виконання функцій Управління.

113. Отже, з грудня 2014 року по 30.03.2015 заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась.

114. У відповідності до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

115. Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про оплату праці» для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

116. Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

117. Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

118. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

119. Верховний Суд зауважує, що Постанова правління НБУ від 20.11.2014 №736 не є актом нормативно-правового характеру, а тому не може бути застосована до спірних правовідносин, з огляду на те, що така суперечить нормам КЗпП України та Закону України «Про оплату праці».

120. Крім того, 13.01.2015 Верховна Рада України прийняла Закон України №85-VIII «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», статтею 1 якого установлено, що метою цього Закону є установлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. Також вказано про те, що до 31.12.2015 цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

121. Згідно з частинами першою та третьою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

122. Враховуючи, що простій у роботі позивача відбувся не з вини позивача, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Національного банку України на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату період з грудня 2014 року по березень 2015 року.

123. У матеріалах справи міститься довідка від 10.06.2015 за вих. № 91-05-46/938 про середню заробітну плату за період з січня по березень 2015 року нарахування заробітної плати ОСОБА_1 , згідно якої нарахування позивачу заробітної плати, за грудень 2014 року становить 0,00 грн., за січень 2015 року - 0,00 грн., лютий 2015 року - 0,00 грн. (а.с. 67).

124. Відомості щодо суми заробітної плати, яка підлягала нарахуванню з грудня по березень 2015 року матеріали справи не містять.

125. Відповідно до частин першої - другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

126. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

127. Згідно зі статтею 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

128. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах доводів касаційної скарги колегія суддів, з урахуванням наведеного, вважає, що висновки, яких суди попередніх інстанцій дійшли в цій справі, ґрунтуються на помилкову застосуванні норм матеріального права та неповному дослідженні доказів, тому є помилковими.

129. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги межі касаційного перегляду, визначені у статті 341 КАС, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до окружного адміністративного суду міста Києва. У решті судові рішення слід залишити без змін.

VII. Судові витрати

130. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 343 349 353 355 356 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2016 року у справі № 826/8314/15 у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати і направити справу в цій частині на новий розгляд до окружного адміністративного суду міста Києва.

3. У решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2016 року у справі № 826/8314/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко