№ 826/8566/16 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року

м. Київ

справа № 826/8566/16

адміністративне провадження № К/9901/3109/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Тацій Л.В., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київгаз»

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2018 (головуючий суддя Бояринцева М.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 (головуючий суддя Сорочко Є.О., судді Коротких А.Ю., Федотов І.В.)

у справі №826/8566/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київгаз»

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

про визнання нечинною та такою, що підлягає скасуванню, постанови,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Публічне акціонерне товариство «Київгаз» (далі - ПАТ «Київгаз») звернулося в суд з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - НКРЕКП) про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.05.2016 № 817 «Про накладення штрафу на ПАТ «Київгаз», необхідність усунення порушення та застереження щодо недопущення надалі порушень Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ» у розмірі 850 000 грн.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:

3.1. НКРЕКП на підставі наказу №58 від 04.04.2016 та на підставі посвідчень про перевірку № 45 від 06.04.2016, № 78 від 11.05.2016 в період з 21.04.2016 по 16.05.2016 проведено планову перевірку ліцензійної діяльності ПАТ «Київгаз» за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 з питань щодо дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 № 12 (далі - Ліцензійні умови), наведених у додатку 3 до Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності на ринку природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.05.2011 № 881 (далі - Порядок № 881).

3.2. За результатами проведеної перевірки НКРЕКП складено акт перевірки дотримання Ліцензійних умов від 16.05.2016, яким встановлено порушення:

- підпункту 3.1.1 пункту 3.1 Ліцензійних умов у частині надання звітності в установленому НКРЕ порядку;

- підпункту 3.1.4 пункту 3.1 Ліцензійних умов в частині надання достовірної інформації щодо провадження господарської діяльності з розподілу природного газу;

- підпункту «б» пункту 3.8.2 Ліцензійних умов в частині використання коштів, отриманих за рахунок надання послуг з транспортування газу розподільними трубопроводами, за цільовим призначенням;

- пункту 3.9. розділу ІІІ Ліцензійних умов у частині дотримання вимог законодавства України та нормативно-технічних документів щодо якості надання послуг, а саме:

статтю 10 Закону України «Про природні монополії» від 20.04.2000 № 1682-III (далі - Закон № 1682-III) в частині надання органам, які регулюють їх діяльність, документів та інформації, необхідних для виконання цими органами своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені відповідними органами, та забезпечення посадовими особам органів, які регулюють їх діяльність, доступ до документів та інформації, необхідних для здійснення цими органами своїх повноважень;

статтю 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16.06.2011 № 3533-VI (далі - Закон № 3533-VI) в частині забезпечення встановлення лічильників природного газу населення в термін до 01.01.2016, що використовують природний газ для підігріву води та приготування їжі (плита + проточні водонагрівачі);

постанову НКРЕКП від 22.01.2015 № 33 у частині приведення договірних відносин у відповідність до вимог Типового договору;

постанови НКРЕ від 31.01.2013 № 76 у частині укладання договорів на основі Типового договору;

- положень пункту 6.4.3 Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України, затвердженого постановою НКРЕ від 19.04.2012 № 420 (далі - Порядок № 420);

- пункту 4.1 Порядку № 420 в частині розподілу газу за умови відсутності виділених лімітів у встановленому порядку для об`єкта системи газопостачання (газоспоживання) обсягів природного газу та пункту 4.4 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою НКРЕ від 13.09.2012 № 1181 (далі - Правила № 1181), в частині розподілу природного газу, належного споживачу або його постачальнику від газорозподільних станцій до пунктів призначення споживача в обсягах, підтверджених Оператором.

3.3. ПАТ «Київгаз» 17.05.2016 за № 1011/04 подані заперечення на акт перевірки. Відповідач 18.05.2016 в примірнику акту перевірки зазначив, що 2 примірника акту від 16.05.2015 № 59 з додатками на 60 аркушах вручено представнику ПАТ «Київгаз» Лебедєву Ю.В. для розгляду, підписання та повернення комісії з перевірки 1 примірника акту з додатками. Станом на 18:00 18.05.2016 акт керівником/уповноваженим представником не підписано та не повернуто. Вважається, що ліцензіат від підписання акту від 16.05.2016 № 59 відмовився.

3.4. Протокольним рішенням № 1 засідання НКРЕКП, яке проводилося у формі відкритого слухання від 19.05.2016:

- зобов`язано ПАТ «Київгаз» у одноденний термін повернути до НКРЕКП примірник акту від 16.05.2016 № 59 з додатками;

- зобов`язано ПАТ «Київгаз» у двотижневий термін надати до НКРЕКП Інвестиційну програму газорозподільного підприємства на 2016 рік (І розділ Плану розвитку газорозподільної системи на 2016 - 2015 роки), у якій передбачити статтю «невикористані кошти інвестиційної програми газорозподільного підприємства на 2015 рік» на загальну суму 134 671,92 тис. грн. без ПДВ: «на встановлення будинкових лічильників природного газу на загальну суму 79 929,18 тис. грн. без ПДВ», «інші заходи на загальну суму 20 559,39 тис. грн. без ПДВ»;

- у разі неподання ПАТ «Київгаз» у двотижневий термін до НКРЕКП Інвестиційної програми газорозподільного підприємства на 2016 рік (І розділ Плану розвитку газорозподільної системи на 2016 - 2015 роки), Комісії розглянути питання щодо вилучення таких коштів з відповідного тарифу;

- зобов`язано ПАТ «Київгаз» у двотижневий термін надати до НКРЕКП інформацію та документи відповідно до письмових запитів комісії з перевірки від 22.04.2016 № 42/258-16, від 25.04.2016 № 42/262-16, від 27.04.2016 № 42/265-16, від 11.05.2016 № 42/306-16 та від 13.05.2016 № 42/311-16;

- Департаменту ліцензійного контролю підготувати звернення до Київської міської державної адміністрації та правоохоронних органів щодо систематичного порушення ПАТ «Київгаз» вимог чинного законодавства;

- зобов`язано ПАТ «Київгаз» у трьохмісячний термін забезпечити у встановленому порядку приєднання об`єкта замовника ОСОБА_1 (будівництво та введення в експлуатацію газових мереж зовнішнього газопостачання об`єкта замовника від місця забезпечення потужності до точки приєднання).

3.5. Постановою НКРЕКП від 19.05.2016 № 817 «Про накладення штрафу на ПАТ «Київгаз», необхідність усунення порушень та застереження щодо недопущення надалі порушень Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ»:

1. Накладено на Публічне акціонерне товариство «Київгаз» штраф у розмірі 850 000 грн. за порушення:

- підпункту 3.1.4 пункту 3.1 Ліцензійних умов в частині надання достовірної інформації щодо провадження господарської діяльності з розподілу газу;

- пункту 3.9 Ліцензійних умов в частині дотримання вимог законодавства, нормативно-технічних документів щодо якості надання послуг, а саме: абзаців п`ятого та шостого частини першої статті 10 Закону № 1682-III в частині надання органам, які регулюють їх діяльність, документів та інформації, необхідних для виконання цими органами своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені відповідними органами, та забезпечення посадовими особам органів, які регулюють їх діяльність, доступ до документів та інформації, необхідних для здійснення цими органами своїх повноважень, а також до об`єктів, устаткування та земельних ділянок, що є у їх власності або у користуванні;

- пункту 4.1 Порядку формування інвестиційних програм газопостачальних, газорозподільних, газотранспортних та газозберігаючих підприємств, затвердженого постановою НКРЕ від 28.11.2011 № 2255 (далі - Порядок № 2255), в частині виконання інвестиційної програми, схваленої постановою НКРЕКП «Про схвалення інвестиційної програми газорозподільного підприємства ПАТ «Київгаз» на 2015 рік» від 25.06.2015 № 1849 (далі - Постанова № 1849), у повному обсязі відповідно до запланованих обсягів робіт у кількісному вираженні та обсягів фінансування у вартісному вираженні, передбачених джерелами фінансування інвестиційної програми.

2. Зобов`язано ПАТ «Київгаз» до 06.06.2016 усунути порушення пункту 3.9 Ліцензійних умов, а саме: в частині забезпечення встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі, - до 01.01.2016.

3.6. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що до повноважень відповідача належить проведення перевірок з питань дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ. Суд апеляційної інстанції додатково мотивував рішення наявністю у відповідача повноважень застосовувати санкції у вигляді штрафу. Судами підтверджено вчинення позивачем правопорушень на ринку природного газу.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. ПАТ «Київгаз» подано касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Скаржник вказує на відсутність повноважень на винесення оскарженої постанови відповідача в порушення вимог частини 2 статті 238 Господарського кодексу України. На його переконання те, що відповідач при здійсненні перевірки керувався положеннями Законів України «Про ринок природного газу», «Про природні монополії», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не спростовують доводів позивача про невідповідність Конституції України норм статті 11 Закону України «про природні монополії», Указів Президента України від 27.08.2014 №694/2014 «Про НКРЕКП» та від 10.09.2014 №715/2014 «Про затвердження Положення про НКРЕКП» та легітимності самого органу. Позивач заперечив проти вчинених правопорушень, зазначених в оскарженій постанові.

6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції до 08.02.2020), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Правові засади функціонування ринку природного газу визначає Закон України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № 329-VIII (далі - Закон № 329-VIII).

9. Згідно з пунктом 33 частини першої статті 1 Закону № 329-VIII ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG.

10. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 329-VIII правову основу ринку природного газу становлять Конституція України, цей Закон, закони України "Про трубопровідний транспорт", "Про природні монополії", "Про нафту і газ", "Про енергозбереження", "Про угоди про розподіл продукції", "Про захист економічної конкуренції", "Про газ (метан) вугільних родовищ", "Про охорону навколишнього природного середовища", міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

11. За змістом частини 1 статті 4 Закону України «Про природні монополії» (далі - Закон № 1682-III) державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону.

12. Частиною 1 статті 4 Закону № 329-VIII передбачено, що державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

13. Регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (пункт 32 частини 1 статті 1 Закону № 329-VIII).

13. Відповідно до частини 1 статті 11 Закону № 1682-III національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.

14. Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг утворено указом Президента України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 27.08.2014 № 694/2014 (далі - Указ № 694/2014).

15. Також згідно частини першої статті 11 Закону № 1682-III комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.

16. Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затверджено Указом Президента України від 10.09.2014 № 715/2014 (далі - Положення № 715/2014).

17. Відтак, на момент виникнення спірних правовідносин НКРЕКП здійснювало державне регулювання ринку природного газу.

18. Доводи касаційної скарги з приводу невідповідності Конституції України повноважень відповідача щодо здійснення перевірок на ринку природного газу не підлягають вирішенню у межах розгляду адміністративної спору, оскільки питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, у тому числі актів Президента України, належить до виключної компетенції Конституційного Суду України відповідно до положень статей 147 та 150 Конституції України.

19. Правильність такого підходу неодноразово підтверджувався ухвалами Вищого адміністративного суду України, зокрема від 27.02.2015 у справі №800/59/15, від 05.06.2015 у справі №800/187/15 та інших. Так, Вищий адміністративний суд України відмовляв у відкритті провадження в адміністративних справах про оскарження Указів Президента України від 27.08.2014 №694/2014 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та від 10.09.2014 №715/2014 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» у зв`язку з їх виданням поза межами компетенції Президента України, встановленої Конституцією України, з тих підстав, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

20. До того ж, судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано, що 21.12.2016 Конституційним Судом України відкрито конституційне провадження у справі № 1-45/2016 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 11 Закону України "Про природні монополії" від 20.04.2000 № 1682-III зі змінами, абзацу п`ятого частини першої статті 12 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 № 575/97-ВР зі змінами, пункту 4 частини першої статті 3 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 09.07.2010 №2479-VI зі змінами, абзацу восьмого статті 13 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002 № 2918-III зі змінами, а також указів Президента України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 27.08.2014 № 694, "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 10.09.2014 № 715.

21. Однак ухвалою Великої Палати Конституційного Суду України від 19.09.2018 №7-уп/2018 закрито конституційне провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду України, у зв`язку з чим були відсутні підстави вважати Указ № 694/2014, Положення № 715/2014, а також статтю 11 Закону № 329-VIII такими, що не відповідають Конституції України.

22. Щодо доводів позивача про відсутність у Регулятора повноважень на застосування адміністративно-господарських санкцій колегія суддів виходить з такого.

23. За частиною 2 статті 238 ГК України види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

24. Згідно з частиною 1, пунктами 1, 10, 11 частини 2 статті 59 Закону № 329-VIII суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом.

Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: 1) порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності; 10) невиконання законних постанов, розпоряджень, наказів, рішень та приписів суб`єктів владних повноважень на ринку природного газу, а також створення перешкод для виконання службових обов`язків посадовими особами таких суб`єктів; 11) неподання або несвоєчасне подання оператору газотранспортної системи, оператору газорозподільної системи, оператору газосховища, оператору установки LNG та суб`єктам владних повноважень на ринку природного газу інформації, передбаченої законодавством, або надання завідомо неправдивої інформації;

25. У разі скоєння правопорушення на ринку природного газу до відповідних суб`єктів ринку природного газу можуть застосовуватися санкції у виді: 1) попередження про необхідність усунення порушень; 2) штрафу (пункти 1, 2 частини 3 статті 59 Закону № 329-VIII.

26. Відповідно до пунктів 5, 10 частини 5 статті 4 Закону № 329-VIII Регулятор має право: 5) накладати санкції на суб`єктів ринку природного газу (крім споживачів), які порушили свої обов`язки відповідно до цього Закону та інших актів законодавства; 10) проводити відповідно до закону перевірки суб`єктів ринку природного газу (крім споживачів).

27. Розміри штрафів, які можуть бути накладені регулятором у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу визначені частинною 4 статті 59 Закону № 329-VIII.

28. За такого правового регулювання, НКРЕКП має право застосовувати санкції у вигляді штрафу за порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності, а тому твердження позивача в цій частині є необґрунтованими.

29. З приводу порушень, за які спірним рішенням накладено штраф, суд касаційної інстанції зазначає таке.

30. Позивач, наполягаючи на відсутності порушень підпункту 3.1.4 пункту 3.1 Ліцензійних умов, а також пункту 3.9 Ліцензійних умов, виходив з недоведення вказаних обставин відповідачем.

31. Відповідно до підпункту 3.1.4 пункту 3.1 Ліцензійних умов, при провадженні господарської діяльності з розподілу газу ліцензіат повинен надавати НКРЕ достовірну інформацію щодо провадження господарської діяльності з розподілу газу.

32. Як встановлено судами попередніх інстанцій, будинкові лічильники газу за адресами: Науки, 4, Тулузи, 14, Тулузи, 4, Синьоозерна, 2, Синьоозерна, 2-а, Синьоозерна, 2-б, які були подані в затвердженій ПАТ «Київгаз» інвестиційній програмі на 2015 рік на схвалення у вересні 2015 року (зміни до інвестиційної програми на 2015 рік) і були запропоновані для фінансування за рахунок «витрат на встановлення будинкових лічильників газу» вже були фактично встановлені ПАТ «Київгаз» в серпні 2015 року за рахунок власних коштів, тобто до моменту внесення змін до інвестиційної програми на 2015 рік, тобто до 24.09.2015.

33. Подаючи у вересні 2015 року зміни до інвестиційної програми на 2015 рік, позивач визначив витрати на встановлення будинкових лічильників газу, які вже бути ним понесені за рахунок власних коштів, тобто надав відповідачу недостовірну інформацію щодо провадження господарської діяльності з розподілу газу.

34. Таким чином, надання відповідачу ліцензіатом недостовірної інформації щодо провадження господарської діяльності з розподілу газу вважається порушенням підпункту 3.1.4 пункту 3.1 Ліцензійних умов.

35. Пунктом 3.9 Ліцензійних умов встановлено, що ліцензіат повинен дотримуватися вимог законодавства України, нормативно-технічних документів щодо якості надання послуг.

36. За змістом абзаців 5 та 6 частини 1 статті 10 Закону № 1682-ІІІ суб`єкти природних монополій зобов`язані: надавати органам, які регулюють їх діяльність, документи та інформацію, необхідні для виконання цими органами своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені відповідними органами; забезпечувати посадовим особам органів, які регулюють їх діяльність, доступ до документів та інформації, необхідних для здійснення цими органами своїх повноважень, а також до об`єктів, устаткування та земельних ділянок, що є у їх власності або у користуванні.

37. Судами було встановлено, що на запит комісії з перевірки від 22.04.2016 № 42/258-16 та від 25.04.2016 № 42/262-16 (уточнюючий до запиту про надання інформації від 22.04.2016 № 42/258-16), від 13.05.2016 № 42/311-16 ПАТ «Київгаз» не надало інформації та документів стосовно переліку рахунків, що використовуються при веденні господарської діяльності із зазначенням фінансової установи, в якому відкрито рахунок, дати відкриття (закриття) в період з 01.01.2015 по 31.12.2015; документів щодо підтвердження права власності на майновий комплекс, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-б; наказу про призначення голови правління.

38. На запит комісії з перевірки від 22.04.2016 № 42/258-16 та від 25.04.2016 № 42/262-16 (уточнюючий до запиту про надання інформації від 22.04.2016 № 42/258-16) ПАТ «Київгаз» не надало інформацію про протяжність газорозподільних мереж та споруд на них інших власників, які знаходилися на технічному обслуговуванні товариства, і до яких підключені інші споживачі (садові товариства, тощо), реєстр таких договорів; реєстр договорів про експлуатацію внутрішньобудинкових газових мереж; інформацію про наявність/відсутність безгосподарських мереж та їх протяжність.

39. На запит комісії з перевірки від 22.04.2016 № 42/258-16 та від 25.04.2016 № 42/262-16 (уточнюючий до запиту про надання інформації від 22.04.2016 № 42/258-16), від 13.05.2016 № 42/311-16 ПАТ «Київгаз» не надало інформації щодо договірних відносин з НАК «Нафтогаз України» стосовно купівлі-продажу природного газу для покриття (компенсації) обсягів негативного розбалансування та не оформлення розбалансування природного газу.

40. На запит комісії з перевірки від 11.05.2016 № 42/306 суб`єкт господарювання не надав інформацію щодо обґрунтування обсягу технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків, гуртожитків та на комунально-побутових об`єктах із описом процесу виконання зазначених процедур відповідно до технічної інформації виконання виробничого плану.

41. На запит від 27.04.2016 № 42/265-16 також не було надано деталізованого Плану рахунків бухгалтерського обліку з усіма субрахунками. На запит від 22.04.2016 № 42/258-16 та від 25.04.2016 № 42/262-16 (уточнюючий до запиту про надання інформації від 22.04.2016 № 42/258-16), не було надано інформації щодо Плану перспективного розвитку газорозподільних мереж.

42. Вказані обставини ненадання позивачем інформації підтверджені наявними в матеріалах справи копіями запитів та актів про відмову в наданні документів, необхідних для проведення перевірки від 11.05.2016 № 21, від 12.05.2016 № 22, від 13.05.2016 № 23.

43. З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи є підстави вважати, що позивачем не було надано інформації на відповідні запити Регулятора.

44. Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції щодо доведеності порушень в цій частині.

45. Обов`язок ліцензіатів надавати інформацію Регулятору підтверджено висновком Верховного Суду, який викладено у постанові від 30.04.2020 по справі № 806/1369/16, від якого колегія суддів не вбачає підстав відступати.

46. Відповідно до вимог пункту 4.1 Порядку № 2255 ліцензіат зобов`язаний виконувати інвестиційну програму в повному обсязі відповідно до запланованих обсягів робіт у кількісному вираженні та обсягів фінансування у вартісному вираженні, передбачених джерелами фінансування інвестиційної програми.

47. При цьому, зі встановлених обставин справи судами вбачається, що по розділу IV інвестиційної програми на 2015 рік передбачалось фінансування заходів на загальну суму 9822,77 тис. грн. Станом на 01.01.2016 позивачем було профінансовано заходів на загальну суму 1513,187 тис. грн. По пункту «будівництво опорних пунктів по вул. П.Вершигори (І етап)» профінансовано та освоєно вкладень на суму 249,16 тис. грн. при запланованих на суму 8 557,80 тис. грн. (недофінансування заходу склало 8308,64 тис. грн.). По пункту «інструменти та прилади» профінансовано та освоєно вкладень на загальну суму 141,53 тис. грн. при передбачуваному інвестиційною програмою на 2015 рік - 142,47 тис. грн.

48. З урахуванням наведеного відповідачем зазначено, що загальна сума схваленої інвестиційної програми газорозподільного підприємства на 2015 рік складає 128 019,24 тис. грн., проте освоєння інвестиційної програми газорозподільного підприємства на 2015 рік складає 13020,88 тис. грн., що становить 10,2 % від схваленого розміру інвестиційної програми. Недовиконання інвестиційної програми від схвалених джерел фінансування становить 114998,36 тис. грн., від фактично нарахованих джерел фінансування становить 134671,92 тис. грн., перевищення вартості відбулося по 5 проектам на загальну суму 60,45 тис. грн., перевищення вартості проекту більше 5 відсотків відбулося по 4 проектам на загальну суму 34,539 тис. грн., економія вартості одиниці виникла по 21 об`єктам на загальну суму 84,95 тис. грн.

49. Висновки в цій частині позивачем спростовано не було з огляду на те, що, на його переконання, будь-які додаткові документи поза межами акту перевірки не можуть бути належними та допустимими доказами. При цьому, неповне виконання інвестиційної програми позивач пов`язав із недофінансуванням, проте доказів на підтвердження своїх доводів надано не було.

50. Суд враховує, за змістом частини 2 статті 73 КАС предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

51. Частинами 1-3 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

52. Отже, обов`язок доказування правомірності спірного рішення покладено на відповідача. Поряд з цим процесуальний закон також покладає обов`язок доведення обставин, в тому числі доказування, і на інших сторін у справі, що відповідає принципу змагальності сторін.

53. Верховний Суд звертає увагу, що касаційна скарга фактично не містить доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального чи процесуального права, а зводиться до переоцінки встановлених судами фактів.

54. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

55. За таких обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 19.05.2016 № 817 «Про накладення штрафу на ПАТ «Київгаз», необхідність усунення порушення та застереження щодо недопущення надалі порушень Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ».

56. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень судами.

57. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київгаз» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя В.М. Шарапа

Судді Л.В. Тацій

С.М. Чиркін