ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року

м. Київ

справа № 826/8668/17

адміністративне провадження № К/9901/7815/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л.Л.,

суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/8668/17

за позовом Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» до Державної служби геології та надр України про визнання нечинними та скасування наказів в частині, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року (головуючий-суддя Федорчук А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року (головуючий-суддя Ганечко О.М., судді: Федотов І.В., Коротких А.Ю.),

в с т а н о в и в :

У липні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» (далі - позивач; ПрАТ ««Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів»; Товариство) звернулося до суду з даним позовом, у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив:

- визнати нечинним з 18 лютого 2017 року наказ Державної служби геології та надр України від 25 жовтня 2016 року № 373 «Щодо анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень» в частині зупинення спеціального дозволу на користування надрами від 26 березня 2001 року № 2410, виданого Приватному акціонерному товариству «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів»;

- визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо не поновлення Приватному акціонерному товариству «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» дії спеціального дозволу на користування надрами № 2410 від 26 березня 2001 року, після усунення ПрАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» порушень вимог законодавства, зазначених в п. 3 додатку 2 до наказу Державної служби геології та нар України 25 жовтня 2016 року № 373;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 11 січня 2017 року № 5 в частині зупинення спеціального дозволу на користування надрами від 26 березня 2001 № 2410, виданого Приватному акціонерному товариству «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів»;

- визнати протиправним та скасувати припис Державної служби геології та надр України від 17 лютого 2017 року № 1/2410 в частині надання вказівки ПрАТ «Новгород- Сіверський завод будівельних матеріалів» усунути порушення у сфері надрокористування шляхом завершення переоцінки запасів крейди і суглинків Новгород-Сіверського родовища та подання в письмовій формі підтвердження факту усунення цього порушення;

- зобов`язати Державну службу геології та надр України поновити дію спеціального дозволу на користування надрами від 26 березня 2001 року № 2410 ПрАТ «Новгород- Сіверський завод будівельних матеріалів» шляхом видання наказу відповідно до п. 25 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30 травня 2011 року № 615.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 25.10.2016 року № 373 «Щодо анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень», в частині зупинення спеціального дозволу на користування надрами від 26.03.2001 № 2410, виданого Приватному акціонерному товариству «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів».

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 11.01.2017 року № 5, в частині зупинення спеціального дозволу на користування надрами від 26.03.2001 № 2410, виданого Приватному акціонерному товариству «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів».

Визнано протиправним та скасовано припис Державної служби геології та надр України від 17.02.2017 № 1/2410, в частині надання вказівки ПрАТ «Новгород- Сіверський завод будівельних матеріалів» усунути порушення у сфері надрокористування шляхом завершення переоцінки запасів крейди і суглинків Новгород-Сіверського родовища та подання в письмовій формі підтвердження факту усунення цього порушення.

Зобов`язано Державну службу геології та надр України поновити дію спеціального дозволу на користування надрами від 26.03.2001 р. № 2410 Приватному акціонерному товариству «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» з моменту його припинення, а саме, з 28.11.2016 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України від 25 жовтня 2016 року № 373; визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України від 11 січня 2017 року № 5 в частині зупинення спеціального дозволу на користування надрами від 26 березня 2001 року № 2410; визнання протиправним та скасування припису Державної служби геології та надр України від 17 лютого 2017 року № 1/2410; зобов`язання Державну службу геології та надр України поновити дію спеціального дозволу на користування надрами від 26 березня 2001 року № 2410 з моменту його припинення - 28 листопада 2016 року.

Зокрема, суди попередніх інстанцій зазначили, що наказ Державної служби геології та надр України від 25 жовтня 2016 року № 373 не містить обґрунтування підстав його видання, окрім формального посилання на певні норми матеріального права, що свідчить про його необґрунтованість, оскільки не встановлено заходи реагування, які, згідно з вимогами законодавства, повинні передувати застосуванню до надрокористувача заходів впливу у виді зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.

Посилаючись на те, що станом на час прийняття відповідачем наказу від 11 січня 2017 №5 норма пункту 25 Положення № 865 (порушення якої, на думку відповідача, допустив позивач, і, яка зазначена як підстава для встановлення строку для усунення порушень, а також зупинення дії спеціального дозволу) втратила чинність, а листи Державної Фіскальної служби України та Міністерства юстиції України від 03 червня 2016 року № 9651/5/99-99-12-02-03-16 та від 18 вересня 2013 року № 10140-0-26-13/10.2 (на які посилається відповідач), мають інформаційний характер та не є обов`язковими до застосування, суди дійшли висновку про визнання протиправним та скасування даного наказу.

Вирішуючи спір в частині вимог про визнання протиправним та скасування припису Державної служби геології та надр України від 17 лютого 2017 року № 1/2410, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження зупинення дії спеціального дозволу від 26 березня 2001 року №2410 на підставі наказу Держгеонадр України від 29 грудня 2012 року №655, а також зазначили, що ПрАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» вживало відповідних заходів для завершення переоцінки запасів крейди і суглинків Новгород-Сіверського родовища Чернігівської області.

З урахуванням положень частини четвертої статті 245 КАС України, суди дійшли висновку про зобов`язання Державної служби геології та надр України поновити дію спеціального дозволу на користування надрами від 26 березня 2001 року № 2410 з моменту його припинення - 28 листопада 2016 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій та вважаючи їх такими, що прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, Державна служба геології та надр України подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2019 року відкрито провадження у справі.

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ ««Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

Суд, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, встановлення порядку діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів визначає Закон України "Про довільну систему у сфері господарської діяльності" від 06 вересня 2005 року № 2806-ІV (далі - Закон № 2806-ІV).

Згідно з частиною першою 1 статті 4-1 Закону № 2806-ІV порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174 (далі - Положення № 1174) є Держгеонадра, як згідно з покладеними на них завданнями, зокрема, видають в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами .

Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (частина перша статті 19 Кодексу України про надра).

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував на те, що ПрАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» є власником спеціального дозволу на користування надрами від 26 березня 2001 року № 2410 (строк дії якого продовжено з 26 березня 2011 року до 26 березня 2031 року), згідно з яким Товариство має право користування ділянкою надр з метою видобування сировини, придатної для виробництва портландцементу, вапна будівельного та крейди меленої Новгород-Сіверського родовища Чернігівської області.

Відповідно до пункту 10 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (далі - Порядок № 615) невід`ємною частиною дозволу є угода про умови користування надрами, що укладається між Держгеонадрами і надрокористувачем, і містить програму робіт, яка оформляється як додаток.

07 лютого 2012 року між ПрАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» та Державною службою геології та надр України укладено угоду № 2410 про умови користування надрами з метою видобування крейди Новгород-Сіверського родовища крейди та суглинків (яка є додатком до спеціального дозволу на користування надрами від 26 березня 2001 року № 2410).

Пунктом 9 Положення № 1174 визначено, що Держгеонадра у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України і наказів Мінприроди видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

З метою виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр Держгеонадра України здійснюють державний геологічний контроль, механізм проведення якого регулюється Порядком здійснення державного геологічного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2011 № 1294 (далі - Порядок № 1294) та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Судами встановлено, що на виконання доручення Прем`єр-міністра України Яценюка А. П. від 06 лютого 2016 року № 3237/1/1-16, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку України) опрацювало депутатське звернення ОСОБА_1 від 29 січня 2016 року № 270/16-19 щодо перевірок суб`єктів господарювання у сфері природоохоронного законодавства, у зв`язку з чим на підставі пункту 6 Порядку здійснення державного геологічного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2011 року № 1294, наказом Держгеонадр від 21 червня 2016 року № 193 було затверджено план проведення перевірок користувачів надр на III квартал 2016 року.

Для проведення планової перевірки Державною службою геології та надр України прийнято наказ від 23 червня 2016 року №194 «Про проведення перевірок користувачів надр у III кварталі 2016 року».

Наказом Державної служби геології та надр України від 20 липня 2016 року № 215 внесено зміни до плану проведення перевірок надрокористувачів та наказів від 21 червня 2016 року № 193 та від 23 червня 2016 року № 194, згідно з яким до переліку надрокористувачів, щодо яких будуть здійснюватися заходи державного нагляду (контролю) було включено ПрАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів».

Як вбачається з матеріалів справи наказом Державної служби геології та надр України від 25 жовтня 2016 року №373 «Про анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень» зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами від 26 березня 2001 року № 2410, виданого ПрАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів».

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін регулюються Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (далі - Порядок № 615).

Правовою підставою зупинення дії спецдозволу в оскаржуваному наказі відповідач зазначає підпункти 1,4 пункту 22 Порядку № 615, відповідно до яких дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів ДФС, зокрема, у разі порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр; невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища.

Вказана норма містить вичерпний перелік підстав зупинення дії спецдозволу на користування надрами, а також органів, уповноважених самостійно або за поданням, ініціювати вчинення зазначеної в ній дії.

Як було зазначено вище невід`ємною частиною дозволу є угода про умови користування надрами (пунктом 10 Порядку № 615).

Умовами пункту 6.4 Угоди про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 07 лютого 2012 № 2410, яка є додатком до спеціального дозволу на користування надрами від 26 березня 2001 № 2410, передбачено, що Держгеонадра безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у разі порушення надрокористувачем умов користування надрами має право, зокрема: зупинити дію дозволу у випадках, передбачених пунктом 22 Порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірний наказ не містить обґрунтування підстав його видання, окрім формального посилання на певні норми матеріального права, що свідчить про його необґрунтованість, оскільки не встановлено заходи реагування, які, згідно з вимогами цієї норми, повинні передувати застосуванню до надрокористувача заходів впливу у виді зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.

За таких обставин, з урахуванням положень частини другої статті 9 КАС України, суди обґрунтовано визнали протиправним та скасували наказ Державної служби геології та надр України від 25 жовтня 2016 року № 373 «Щодо анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень» в частині зупинення спеціального дозволу на користування надрами від 26 березня 2001 року № 2410, виданого приватному акціонерному товариству «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів».

В частині вимог про визнання вказаного наказу нечинним судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що встановлені статтями 5 245 264 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними, разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин, так, зокрема, вимога про визнання нечинним акту може стосуватися лише нормативно-правового акту , а про визнання протиправним індивідуального акту. При цьому вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акту, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акту визнання його нечинним.

Встановивши, що наказ Державної служби геології та надр України від 25 жовтня 2016 року № 373 за своєю природою не є нормативно правовим актом, а є актом індивідуальної дії, суди дійшли правильного висновку, що такий не підлягає визнанню нечинним.

Стосовно вирішення спору про визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України від 11 січня 2017 року № 5 в частині зупинення спеціального дозволу на користування надрами від 26 березня 2001 року № 2410, виданого ПрАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів», колегія суддів зазначає наступне.

Листом Державної служби геології та надр України від 11 січня 2017 року повідомлено Товариство про те, що наказом Держгеонадра України від 01 вересня 2016 року № 287 надрокористувачу надано термін для проведення повторної державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року № 865. Оскільки у встановлений термін матеріалів, які б підтверджували проведення експертизи, надрокористувач не надав Держгеонадрами розглянуто питання щодо зупинення дії дозволу від 26 березня 2001 року № 2410 на підставі наказу від 11 січня 2017 року № 5.

Як вбачається зі змісту вказаного наказу відповідно до підпункту 1 пункту 22 Порядку № 615, пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 № 865 (далі - Положення № 865) та з урахуванням пропозицій Комісії з питань надрокористування (протокол від 29 грудня 2016 року №7/2016) зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами від 26 березня 2001 року № 2410 та надано термін до 01 лютого 2017 року для усунення порушень.

Отже, правовою підставою зупинення дії спецдозволу в оскаржуваному наказі відповідач зазначив підпункт 1 пункту 22 Порядку № 615, пункт 25 Положення № 865, а також пропозиції Комісії з питань надрокористування (протокол від 29 грудня 2016 року №7/2016).

Як було зазначено вище, дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів ДФС, зокрема, у разі порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр (підпункт 1 пункту 22 Порядку № 615).

Згідно із статтею 45 Кодексу про надра для визначення промислової цінності родовищ і оцінки запасів корисних копалин по кожному родовищу встановлюються кондиції на мінеральну сировину, що становлять сукупність вимог до якості і кількості корисних копалин, гірничо-геологічних та інших умов розробки родовища.

Запаси корисних копалин розвіданих родовищ, а також запаси корисних копалин, додатково розвіданих у процесі розробки родовищ, підлягають експертизі та оцінюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 45 зазначеного Кодексу постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року № 865 затверджено Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин.

Пунктом 25 Положення № 865 (у редакції, чинній до 26 березня 2008 року) було передбачено, що повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться обов`язково у тому разі, коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими ДКЗ, або якщо списані та передбачені до списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством.

Повторна і додаткова експертиза та оцінка запасів корисних копалин проводиться у порядку, передбаченому цим Положенням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 264 «Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин» внесені зміни до пункту 25 Положення № 865 та викладено його у наступній редакції: «Повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться через кожні п`ять років експлуатації ділянки надр, а також у разі:

коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими Державною комісією по запасах корисних копалин або якщо списані та передбачені для списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством;

коли різниця у розмірі становить понад 20 відсотків порівняно з фактичними техніко-економічними та фінансовими показниками господарської діяльності, пов`язаної з видобуванням корисних копалин, а також коли зміни в технологічних схемах призводять до такої різниці».

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 2010 року № 1236 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» постанову Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 264 визнано такою, що втратила чинність з 12 січня 2011 року.

Відповідно до положень пункту 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 870 від 06 вересня 2005 року, - визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом. Дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи про його скасування.

З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 2010 року № 1236 зміни та доповнення до Положення № 865 не вносились, попередня редакція пункту 25 Положення № 865 не відновлювалась.

Часткове відновлення чинності пункту 25 Положення № 865 відбулось лише у грудні 2017 року з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2017 року № 1108 «Про внесення зміни до пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин», якою в пункті 25 Положення № 865 були передбачені підстави проведення повторної експертизи та оцінка запасів родовищ корисних копалин.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, за загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою, та до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях висловлював юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № З-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Як указано в Рішенні Конституційного Суду України від 26 січня 2011 року № 1 -рп/2011, положення частини першої статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини)Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

З огляду на викладене, станом на час прийняття відповідачем наказу від 11 січня 2017 №5 норма пункту 25 Положення № 865 (порушення якої, на думку відповідача, допустив позивач, і, яка зазначена як підстава для встановлення строку для усунення порушень, а також зупинення дії спеціального дозволу) втратила чинність, у зв`язу з чим висновки судів попередніх інстанцій про визнання протиправним та скасування даного наказу є обґрунтованими.

Правова позиція щодо застосування пункту 25 Положення № 865 викладена у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 807/1332/17, від 17.02.2021 у справі № 824/964/18-а, від 26.03.2021 у справі № 806/2722/16, від 15.07.2021 у справі № 816/1591/16.

Окрім цього, ані особливими умовами спеціального дозволу на користування надрами від 26 березня 2001 року № 2410, ані Угодою про умови користування надрами з метою видобування крейди Новгород-Сіверського родовища крейди та суглинок від 07 лютого 2012 року не передбачено обов`язок ПрАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» проводити державну експертизу та оцінку запасів корисних копалин.

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на положення статті 7 Закону №877-V протокол Комісії з питань надрокористування від 29 грудня 2016 року №7/2016, на який посилається відповідач у своєму наказі від 11 січня 2017 року № 5, не відноситься до заходів реагування, які, згідно з вимогами цієї норми, повинні передувати застосуванню до надрокористувача заходів впливу у виді зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.

Щодо вирішення спору в частині вимог про визнання протиправним та скасування припису Державної служби геології та надр України від 17 лютого 2017 року № 1/2410, в частині надання вказівки ПрАТ «Новгород- Сіверський завод будівельних матеріалів» до 17 березня 2017 року усунути порушення у сфері надрокористування шляхом завершення переоцінки запасів крейди і суглинків Новгород-Сіверського родовища та подання в письмовій формі підтвердження факту усунення цього порушення, колегія суддів зазначає наступне.

З 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №1728-VIII від 03 листопада 2016 року(далі - Закон №1728-VIII).

Закони №877-V та №1728-VIII визначають правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), зокрема і у сфері контролю за користування надрами, тобто містить вимоги щодо користування надрами у частині здійснення державного нагляду за їх використанням.

Статтею 1 Закону №1728-VIII встановлено, що у цьому Законі терміни "державний нагляд (контроль)", "заходи державного нагляду (контролю)", "органи державного нагляду (контролю)" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Встановлено до 31 грудня 2017 року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону № 1728-VIII до 31 грудня 2017 року позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органами державного нагляду (контролю) за рішенням суду.

Колегія суддів звертає увагу, що судове рішення, ухвалене у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, як і будь-яке інше судове рішення, в силу вимог статті 129-1 Конституції України, статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Правова позиція аналогічного змісту викладена у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 у справі №0540/6106/18.

Судами встановлено, що на адресу відповідача 02 лютого 2017 року надійшла ухвала слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 січня 2017 року про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки діяльності ПрАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів», яка полягатиме у перевірці питань дотримання вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр при видобуванні корисних копалин (промисловій розробці родовищ) на території Родовища Новгород-Сіверське, місцезнаходження та географічні координати якого зазначені в спеціальному дозволі на користування надрами №2410 від 26 березня 2001 року в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, протягом 10 робочих днів та встановлено термін проведення ревізії з 06 по 17 лютого 2017 року.

Наказом Держгеонадра від 02 лютого 2017 року № 54 призначено проведення позапланової перевірки ПрАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів», за наслідками якої складено акт від 17 лютого 2017 року №1/2410, відповідно до якого встановлено наступні порушення:

- 1) після зупинення на підставі наказу Держгеонадр України від 29 грудня 2012 року № 655 дії спеціального дозволу від 26 березня 2001 року № 2410 надрокористувач в 2014 та 2015 роках періодично провадив видобувні роботи на ділянці Красна Горка Новгород-Сіверського родовища, наданого йому в користування. У 2014 році було видобуто 6732 та у 2015 році - 1817 тон крейди для виробництва тонкодисперсної крейди меленої марок ММС-Г1 і ММС-Г2 (згідно наданих сертифікатів відповідності);

-2) не внесені зміни до спеціального дозволу на користування надрами від 26 березня 2001 року №2410, виданого ПрАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» у зв`язку з скасуванням зазначеної у спеціальному дозволі особливої умови щодо проведення обов`язкового моніторингу та наукового супроводження використання особливих умов, передбачених дозволом та Угодою про умови користування надрами;

- 3) не завершено переоцінку запасів крейди і суглинків Новгород-Сіверського родовища.

На підставі встановлених порушень відповідачем складено припис від 17 лютого 2017 року №1/2410, в якому вказано на необхідність у строк до 17 березня 2017 року усунути вищезазначені порушення вимог законодавства у сфері надрокористування та подати у письмовій формі до Східного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю матеріали, які підтверджують факт усунення порушень.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПрАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» не було відомо про зупинення наказом Держгеонадр України від 29.12.2012 року № 655 дії спеціального дозволу на користування надрами. У 2015 році, після погодження плану розвитку кар`єра на 2015 рік, територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Чернігівській області, товариство проводило видобувні роботи в незначній кількості, вчасно сплачувало податок на надра до місцевого бюджету та надавало форму звітності 5-ГР в ДНВП «Геоінформ Україна». Жодних зауважень, приписів та/або будь-яких інших актів або заходів реагування з боку будь-яких контролюючих органів, у тому числі щодо незаконного видобування сировини в Новгород-Сіверському родовищі впродовж 2014-2015 років не надходило та не вчинялося.

Також судами встановлено, що на офіційному сайті ДНВП «Геоінформ Україна» в розділі «Перелік дозволів» статус спеціального дозволу на користування надрами №2410 від 26.03.2001 року протягом 2014-2016 років було визначено як «дійсний».

Про факт зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами Позивачу стало відомо лише 13 липня 2016 pоку, після звернення Новгород-Сіверського відділу поліції з вимогою надати копії дозвільних документів, на підставі яких протягом 2014-2015 років Товариство здійснювало видобуток корисних копалин. У зв`язку з чим позивачем було прийняте рішення не розпочинати видобувні роботи в 2016 році (незважаючи на погоджений план розвитку кар`єра на 2016 рік територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Чернігівській області), до моменту підтвердження від Держгеонадр України статусу спеціального дозволу від 26 березня 2001 року №2410.

Таким чином, судами встановлено, що відповідачем не надано доказів, які підтверджували зупинення надрокористувачу на підставі наказу Держгеонадр України від 29 грудня 2012 року №655 дії спеціального дозволу від 26 березня 2001 року №2410, який в 2014 та 2015 роках періодично провадив видобувні роботи на ділянці Красна Горка Новгород-Сіверського родовища.

В матеріалах справи міститься лист Держгеонадра України від 19 серпня 2016 року №14650/13/14-16, в якому повідомлено, що наказом Державної служби геології та надр України від 16 серпня 2016 № 253 поновлено дію спеціального дозволу на користування надрами № 2410 від 26 березня 2001 року, наданого ПАТ «Новгород- Сіверський завод будівельних матеріалів» на видобування крейди, суглинку Новгород-Сіверського родовища, розташованого у Чернігівській області.

Щодо порушення, яке полягало у не внесенні позивачем змін до спеціального дозволу на користування надрами від 26 березня 2001 року №2410 у зв`язку з скасуванням зазначеної у спеціальному дозволі особливої умови щодо проведення обов`язкового моніторингу та наукового супроводження використання особливих умов, передбачених дозволом та Угодою про умови користування надрами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, укладеною 07 лютого 2012 року між сторонами угодою № 2410 про умови користування надрами надрокористувач зобов`язаний при виконанні робіт відповідно до умов цієї угоди (пункт 5.3.) забезпечити проведення моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов, передбачених дозволом та цією Угодою спеціалізованими державними геологічними підприємствами, установами та організаціями згідно з абзацом третім пункту 26 Порядку № 165 (а.с.9 зворот).

Судами встановлено, що 06 березня 2017 року ПрАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» звернувся із заявою № 22 до Державної служби геології та надр України з метою внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №2410 від 26 березня 2001 року в зв`язку зі скасуванням зазначеної у дозволі особливої умови щодо проведення обов`язкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов передбаченим дозволом та Угодою про умови користування надрами.

Державною службою геології та надр України листом від 15 травня 2017 року №10871/13/12-17 повернув заяву ПрАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» з доданими до неї документи, зазначивши, що оскільки дію спеціального дозволу на користування надрами зупинено на підставі наказу від 25 жовтня 2016 року № 373 і прийнято рішення щодо анулювання дозволу у судовому порядку, Державна служба геології та надр України не може прийняти позитивне рішення щодо заяви ПрАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів».

Разом з тим, судами залишено поза увагою, що станом на час проведення перевірки абзац 3 пункту 26 Порядку №615 було виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 січня 2015 № 42, отже Державна служба геології та надр України в наказі від 02 лютого 2017 року № 54 визначила як одну з підстав для його прийняття - нечинну норму Положення № 615.

Також не обґрунтовано у спірному приписі посилання на порушення позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827, якою затверджено Переліки корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, відповідно до яких крейда та суглинок відносяться до корисних копалин місцевого значення, видобування яких не є видом діяльності, що становить підвищену екологічну небезпеку.

Щодо пункту 3 припису від 17 лютого 2017 року № 1/2410, яким надано вказівку ПрАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» усунути порушення у сфері надрокористування шляхом завершення переоцінки запасів крейди і суглинків Новгород- Сіверського родовища, згідно пункту 25 постанови Кабінерту Міністрів України № 865 та подання в письмовій формі підтвердження факту усунення цього порушення, колегія суддів зазначає наступне.

Судами встановлено, що для завершення переоцінки запасів крейди і суглинків, на замовлення ПрАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» у січні 2017 року ДГП «ГЕОЛЕКСПЕРТИЗА» було проведено експертизу геологічних матеріалів по видобуванню крейди та суглинків на Новгород-Сіверському родовищі у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області, що виконується ПрАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів», результатом якої стало складення і затвердження, у встановленому законом порядку експертного висновку № 514-Е, який було подано до Держгеонадра України 31 січня 2017 року.

В подальшому, з метою здійснення повторної оцінки запасів корисних копалин, ПрАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів » було подано до Держгеонадра України заяву від 17 лютого 2017 року, згідно з якою Товариство просило здійснити реєстрацію робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр та додано до заяви форму 3-гр «Перелік об`єктів робіт та досліджень з геологічного вивчення надр на 2017 рік».

Відповідно до відомостей, що містяться у зазначеній формі, Товариством передбачається у 2017 році виконати повторну геолого-економічну оцінку (переоцінку) залишкових запасів Новгород-сіверського родовища крейди та суглинку.

Вказаний об`єкт РДГВН був зареєстрований Держгеонадра України та присвоєно 10 квітня 2017 року реєстраційний № 262, державний реєстраційний номер об`єкта РДГВН У- 17-262/1.

Таким чином, судами встановлено, що ПрАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» вживало відповідних заходів для завершення переоцінки запасів крейди і суглинків Новгород- сіверського родовища Чернігівської області.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що станом на час прийняття спірного припису від 17 лютого 2017 року пункт 25 Положення № 865 був нечинним, тому фактично відсутні підстави вважати, що у позивача існувала необхідність завершувати переоцінку запасів крейди і суглинків Новгород-Сіверського родовища, та, відповідно, відсутні підстави для встановлення позивачу терміну для усунення порушень законодавства про надра.

Враховуючи, що на момент виникнення спірних правовідносин (17 лютого 2017 року) пункт 25 Положення № 865 у жодній із вказаний вище редакцій не діяв, Державна служба геології та надр України в наказі від 02 лютого 2017 року № 54 визначила як одну з підстав для його прийняття - нечинну норму Положення № 865.

Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі №807/1332/17, від 22 квітня 2019 року у справі №820/601/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 804/215/18, від 23 жовтня 2019 року у справі П/811/112/17.

В частині позовних вимог щодо зобов`язати Державну службу геології та надр України поновити дію спеціального дозволу на користування надрами від 26 березня 2001 року № 2410, ПрАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» шляхом видання наказу відповідно до пункту 25 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, колегія суддів зазначає наступне.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Ефективний засіб правого захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Такий висновок суду першої та апеляційної інстанцій узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 816/591/15-а, від 18 жовтня 2018 року у справі 818/1976/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 816/318/18.

Таким чином, висновок судів про зобов`язання Державної служби геології та надр України поновити ПрАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» дію спеціального дозволу на користування надрами від 26 березня 2001 року № 2410 з моменту його припинення, а саме - з 28 листопада 2016 року, є правильним.

Доводи касаційної скарги про порушення ПрАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» вимог законодавства щодо не допуску посадових осіб органу державного геологічного контролю до проведення планової перевірки, за результатами якої складено акт та припис від 10 серпня 2016 року № 56/2410, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Абзацом 4 частини четвертої статті 5 Закону № 877-V суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що повідомлення Державної служби з геології та надр України про проведення перевірки з 01 серпня 2016 року на адресу позивача надійшло 26 липня 2016 року, тобто з порушенням строку, встановленого частинами четвертою, п`ятою статті 5 Закону № 877-V, з якими також кореспондуються приписи пунктів 8, 9 Порядку № 1294.

Таким чином, невжиття контролюючим органом передбачених законом заходів щодо повідомлення про проведення перевірки не може розцінюватись як недопуск суб`єктом господарювання до проведення перевірки, оскільки законодавець чітко передбачив, що відмова у проведенні перевірки передбачає або активні дії службових осіб по недопущенню органу до перевірки, невиконання їх законних вимог, або ж усвідомлену умисну бездіяльність з метою уникнення перевірки.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 815/5420/17, від 17 вересня 2019 року у справі № 826/7786/18 та від 16 вересня 2021 року у справі № 640/20588/18.

Колегія суддів виходив з того, що законодавством чітко врегульовано порядок встановлення порушень надрокористувачем умов користування надрами, відповідно до якого встановлення таких порушень можливе лише в ході проведеної перевірки, результати якої відображаються в акті, за наслідками її проведення, що підтверджує невиконання умов користування надрами та є підставою вжиття Держгеонадра заходів для усунення виявлених порушень, водночас Держгеонадра, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, не дотрималася встановленого Законом № 877-V порядку.

Отже, вимоги припису від 10 серпня 2016 року № 56/2410 про усунення виявлених під час перевірки порушень вимог законодавства у сфері надрокористування шляхом надання у строк до 19 серпня 2016 року до Східного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України документів (завірених належним чином копій) та матеріалів, що підтверджують дотримання надрокористувачем вимог законодавства про надрокористування за наведеним нижче переліком, а також подати у письмовій формі матеріали, які підтверджують факт усунення порушень, не направлені на усунення порушень вимог законодавства з геології та надр, оскільки внаслідок непроведення перевірки у зв`язку із недопущенням посадових осіб контролюючого органу до перевірки, не встановлено жодних порушень у цій сфері. Припис не може замінювати таку форму контролю як проведення перевірки, та за його допомогою не можуть витребовуватися необхідні документи, що мають оглядатися та досліджуватися при перевірці.

Необхідність надання документів, що зафіксовано безпосередньо в самому приписі, не узгоджується з вимогами законодавства щодо суті та мети припису, як обов`язкового до виконання документа, направленого на усунення виявлених порушень вимог законодавства у певній сфері.

Аналогічний висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 28.05.2021 у справі № 826/15007/17.

Таким чином, судами вірно зазначено, що відповідач фактично продовжив термін проведення планової перевірки у спосіб не передбачений, ані Законом № 877-V, ані Порядком № 1294.

Статтею 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Таким чином, дійшовши правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, проте ухвалили рішення з мотивів, які не ґрунтуються на вимогах законодавства.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне змінити постанову суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, в частині мотивування підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 345 349 351 355 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.Л. Мороз А.І. Рибачук А.Ю. Бучик