ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 826/8702/16

касаційне провадження № К/9901/37939/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2017 (суддя Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2017 (головуючий суддя - Троян Н.М., судді - Бужак Н.П., Твердохліб B.A.) у справі за позовом приватного підприємства «Глобал Груп» (далі у тексті - ПП «Глобал Груп», Підприємство) до ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі у тексті - ДПІ у Подільському районі, Інспекція) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними дії Інспекції щодо призупинення дії договору про визнання електронних документів від 13.05.2016 № 130520161 та зобов`язати Інспекцію вчинити дії з прийняття та реєстрації звітної податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року, звітні розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2016 року від 01.06.2016 днем їх фактичного отримання Інспекцією, а саме 01.06.2016.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалось на те, що Інспекція протиправно зупинила дію договору в односторонньому порядку, оскільки Підприємством були дотримані усі визначені пунктом 7 розділу ІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підстави для прийняття податкових документів в електронному вигляді, а інших підстав для неприйняття електронних документів, у тому числі й податкових накладних, Інструкція не передбачає.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 25.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2017, позов задовольнив: визнав протиправними дії Інспекції щодо призупинення дії договору від 13.05.2016 № 130520161 про визнання електронних документів; зобов`язав Інспекцію прийняти та зареєструвати податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року, звітні розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2016 року від 01.06.2016 днем їх фактичного отримання Інспекцією, а саме:01.06.2016.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України законом податковому органу надано право зупиняти реєстрацію конкретної податкової накладної, а не договору про визнання електронних документів; в силу положень пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів; згідно з пунктом 6.4 договору про визнання електронних документів, укладеного між Підприємством та Інспекцією, орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку лише у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката або ж у разі зміни платником місця реєстрації, чого Товариством здійснено не було.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.09.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що відповідно до пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, з огляду на що, орган ДФС може відмовити платнику податку на додану вартість в реєстрації податкової накладної у разі ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, до якої застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України. Крім того, скаржник зазначив, що позивач жодним чином не був обмежений у виконанні податкового обов`язку щодо подання до податкового органу податкової звітності, оскільки п. 49.3 ст. 49 ПК України передбачене право вибору для платника податків щодо способів подання звітності, а саме: або особисто платником податків чи уповноваженою на це особою, або шляхом надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення, або засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.12.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 14.12.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційні скарги було передано судді-доповідачу Бившевій Л.І. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Хохуляк В.В. та Ханова Р.Ф.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Приватне підприємство «Глобал Груп» (ЄДРПОУ 40343726) зареєстровано Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 15.03.2016 та перебуває на обліку у Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01.06.2016.

13.05.2016 між Підприємством та Інспекцією був укладений договір про визнання електронних документів № 130520161 (реєстраційний номер - 9077039662), предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу (пункт 1 розділу 1); договір діє до закінчення чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів (пункт 3 розділу 6); орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації (пункт 4 розділу 6); у разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається (пункт 5 розділу 6).

01.06.2016 Підприємством засобами телекомунікаційного зв`язку через Єдине вікно подання електронної звітності ДФС України надіслало податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року, яка відповідно до квитанції №1 не була прийнята, а саме: в квитанції зазначено наступне: документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 01.06.2016 в 00:16:41; документ не прийнято. При необхідності виправте документ та відправте його знову. Виявлені помилки: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, можливо розірвано договір про визнання електронної звітності.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до підпункту 20.1.7 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надання у межах, передбачених законом, документів в електронному вигляді.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно пункту 1 розділу 2 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України № 233 від 10.04.2008 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Укладений між сторонами договір про визнання електронних документів є адміністративним договором, істотні умови якого визначаються, зокрема, положеннями цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 651 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, адміністративний договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

Відповідно до пункту 4 розділу 6 договору про визнання електронних документів встановлено, що орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку не надання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Судами вірно встановлено, позиція відповідача ґрунтується на наказі Державної фіскальної служби України «Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ» від 28.07.2015 №543, який прийнято з метою забезпечення стабільного розвитку економіки, рівних та конкурентних умов ведення бізнесу, унеможливлення фіскального тиску та нівелювання податкових ризиків у діяльності сумлінних платників податків, вжиття профілактичних заходів щодо запобігання вчиненню правопорушень, належної координації роботи органів державної фіскальної служби з упередження необґрунтованого формування податкового кредиту у значних розмірах та яким затверджено «Рекомендований порядок взаємодії підрозділів ДФС при комплексному відпрацюванні податкових ризиків з податку на додану вартість».

Відповідно до підпунктів 2.1.4 Рекомендованого порядку взаємодії підрозділів ДФС при комплексному відпрацюванні податкових ризиків з податку на додану вартість на кожному етапі відпрацювання за наявності підстав у територіальних органах ДФС підрозділами відповідно до їх функціональних повноважень вживаються заходи щодо відповідності виконання умов договору про подання звітності в електронному вигляді, наявності повідомлення держреєстратора про відсутність платника за місцезнаходженням, анулювання реєстрації платника ПДВ, передачі інформації до Інформаційно-довідкового департаменту ДФС про фактичну зміну реквізитів його клієнта (платника), зазначених у посиленому сертифікаті відкритого ключа ЕЦП для наступного скасування зазначеного сертифіката відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору про надання послуг ЕЦП.

До настання граничного терміну подання звітності з ПДВ, а при одночасному поданні звітності та реєстрації податкових накладних в ЄРПН - упродовж 10 робочих днів територіальними органами ДФС мають бути відпрацьовані виявлені податкові ризики, проведена робота із встановлення місцезнаходження платників податку, опитування їх засновників та посадових осіб щодо причетності до створення та діяльності суб`єктів господарювання, проведення конкретної ризикової операції.

Суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість доводів відповідача з приводу того, що на виконання вищевказаного Рекомендованого порядку, податковим органом з метою врегулювання спірних питань надсилалось на електронну адресу ПП "Глобал Груп" повідомлення, яким було запропоновано протягом 5-ти робочих днів після отримання повідомлення з`явитись до ДПІ та надати відповідні пояснення і документи; після чого ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві було вжито заходи щодо заборони прийому електронних документів, а саме: призупинено дію договору про визнання електронних документів від 13.05.2016 №130520161, оскільки, належних доказів направлення позивачу та отримання вищенаведеного повідомлення, суду відповідачем надано не було.

Крім того, судами встановлено, що податковий орган не наділений правом зупиняти дію договору про визнання електронних документів та не приймати податкову звітність в електронному вигляді від платника податків.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві протиправно призупинено в односторонньому порядку дію Договору про визнання електронних документів від 13.05.2016 №130520161.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно із вимогами пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України встановлений перелік обов`язкових реквізитів, які повинна містити податкова декларація та за відсутності яких документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з абзацом 4 пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.

У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою.

Згідно з пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що податкова декларація вважається прийнятою виключно за умови її відповідності статтями 48 і 49 Податкового кодексу України, крім того прийняття такої звітності є обов`язком відповідача, а не правом, в той час, як подання декларації або особисто, або поштою, або засобами електронного зв`язку є правом вибору платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2016 року, подана ПП "Глобал Груп" засобами телекомунікаційного зв`язку не була прийнята відповідачем у зв`язку із тим, що договір про визнання електронної звітності було розірвано чи як зазначає відповідач призупинено його дію.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що адміністративний договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

Зважаючи на те, що будь-яких належних та допустимих доказів щодо відсутності ненадання Товариством нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або ж зміни Товариством місця реєстрації матеріали справи не містять, а також зважаючи на те, що можливість призупинення дії договору про визнання електронних документів діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачена, рішення судів попередніх інстанцій про те, що Інспекція протиправно призупинила дію договору про визнання електронних документів, укладеного Товариством, та про зобов`язання Інспекції поновити дію цього договору відповідає правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Також, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України законом податковому органу надано право зупиняти реєстрацію конкретної податкової накладної, а не договору про визнання електронних документів.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених рішеннях судів, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2017 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова