ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 826/9493/17

адміністративне провадження № К/9901/35652/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Шишова О.О.,

суддів -Блажівської Н.Є., Дашутіна І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2020 року (прийняту в складі: головуючого судді Літвінової А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів Земляної Г.В., Файдюка В.В.),

У С Т А Н О В И В:

1. ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі- відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2016 №0004941306 та №0004961306.

2. Обґрунтовуючи позовну заяву позивач зазначив, що позивачем фактично повернуто на рахунок банку кошти, які перевищують розмір отриманих у якості кредиту, сторонами достроково припинено дію кредитного договору на певних умовах, відтак позивачем не отримано оподатковуваного доходу в розумінні статті 14, пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статті 165 Податкового кодексу України.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року позов задоволено.

3.1. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 05.10.2016 № 0004941306 та № 0004961306. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

4. Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок, що відповідачем за час розгляду справи не надано листів банку, на які контролюючий орган посилається в акті перевірки. Більше того, не надано розрахунку боргу позивача, згідно якого контролюючим органом було встановлено наявність прощення боргу позивачу банком та його складові. Крім того, з акту перевірки не вбачається, що податковим органом досліджувався сам кредитний договір, укладений між позивачем та банком, а також відповідні розрахунки процентів та пені за визначеною в ньому сумою.

5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

6. У поданій касаційній скарзі посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

6.1. Податковий орган указує, що в ході проведення фактичної перевірки позивача встановлено факт за ознакою доходу, отриманий платником податку, як додаткове благо, у вигляді анульованого боргу платника податку, яка підтверджується додатковою угодою, укладеної до Кредитного договору.

6.2. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №826/9493/17 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

7. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

8. На адресу Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу, в якому він проти касаційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

9. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

10. Так, судами попередніх інстанцій установлено, що 26.09.2015 між позивачем та Акціонерним товариством "ОТП Банк" укладено Кредитний договір від 26.09.2008 №СМ - SMЕ015/411/2008.

11. У подальшому, 28.09.2015 між ОСОБА_1 (позичальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (кредитор) укладено Додатковий договір №3 до Кредитного договору № СМ - SMЕ015/411/2008.

12. Як убачається із Преамбули вказаного додаткового договору, на підставі положень Договору купівлі - продажу кредитного портфелю від 29.04.2010, укладеного між Банком та Кредитором, останній набув прав вимоги за Кредитним договором, укладеним між банком та позичальником. У зв`язку з укладанням між АТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" договору комісії 29.04.2010, з усіма наступними змінами та доповненнями, права та обов`язки за цим Додатковим договором належать ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

13. Відповідно до умов вказаного додаткового договору Сторони домовились внести зміни та доповнення до Кредитного договору наступного змісту:

- 2.1.1. Незважаючи на інші положення Кредитного договору Сторони домовились, що Позичальник до 28.09.2015 зобов`язується погасити боргові зобов`язання в розмірі 450 000(чотириста п`ятдесят тисяч) грн., та сплатити витрати Кредитора на ведення претензійно-позовної роботи за вище вказаним кредитним договором в розмірі 3 654 грн.

- 2.1.2.Сторони домовились, що повернення Кредиту та сплата процентів буде здійснюватись в національній валюті України - гривні із застосуванням для розрахунку Платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого Національним банком України на день сплати. Порядок виконання Боргових зобов`язань - шляхом внесення готівки на Поточний рахунок в Банку.

- 2.1.3. За умови належного виконання Позичальником умов Кредитного договору та цього Додаткового договору Сторони домовились:

- скасувати всю суму пені, що була нарахована до моменту укладання цього Додаткового договору;

- припинити претензійно-позовну роботу по стягненню Боргових зобов`язань за Кредитним договором;

- що Кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 168 976,80 доларів США, еквівалентному 3 652 600 грн. 99 коп. (надалі - "Сума прощенного боргу") і Позичальник буде вважатись таким, що погасив свої Боргові зобов`язання перед Кредитором в повному обсязі.

14. Відповідно до квитанцій від 28.09.2015 № 001Т00WYSU та 001Т00WYSW, які наявні в матеріалах справи, на виконання умов Додаткового договору, позивачем унесено на рахунок ТОВ "ОПТ Факторинг Україна" суми в розмірі 450 000 грн. та 3 654,00 грн.

15. Згідно довідки виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" від 29.09.2015 №564, за ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Солом`янським РУ ГУ МВС України у місті Києві 12.11.2009, РНОКПП НОМЕР_2 , повністю погашена заборгованість по Кредитному договору від 26.09.2008 № СМ - SMЕ015/411/2008.

16. Як свідчать матеріали справи, 19.09.2016 Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ОСОБА_1 в період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

17. За результатом проведення перевірки складено акт від 19.09.2016 № 11542/26-58-13-06-17-2752209271, яким встановлені порушення позивачем податкового законодавства:

- заниження оподаткованого доходу в сумі 3 652 600,99 грн. за 2015 рік, чим порушено підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.17 "д" пункту 164.2, пункту 164.1 статті 164, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України;

- заниження оподаткованого доходу в сумі 3 652 600,99 грн., чим порушено пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України;

- неподання податкової декларації про майновий стан за 2015 рік, чим порушено підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункт 179.1 статті 179 Податкового кодексу України.

18. У подальшому, як свідчать матеріали справи, 05.10.2016 Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкові повідомлення - рішення №0004941306 та №0004961306.

19. Не погодившись із указаними податковими повідомленнями-рішеннями від 05.10.2016 №0004941306 та №0004961306, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

20. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.

21. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) у редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

22. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

24. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

25. Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі у редакції, чинній на момент прощення боргу) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

26. Згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

27. Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

28. Пунктом 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

29. Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

30. Аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

31. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

32. Колегія суддів звертає увагу на те, що 28 липня 2021 року Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/12872/17 ухвалив постанову, в якій сформовано наступні висновки:

- додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі, коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг;

- під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором;

- якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

33. Тобто, під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

34. При цьому, Верховний Суд зауважує, що 07.05.2015 набув чинності Закон України від 09.04.2015 №321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» (далі - Закон №321-VIII), згідно з яким підрозділ 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 8 у наступній редакції: не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року.

35. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. При цьому, згідно з пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, обов`язковою умовою для застосування зазначеної норми є зміна валюти зобов`язання за відповідним кредитом з іноземної валюти у гривню.

36. Водночас, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не з`ясували, чи укладалися між позивачем та банком угоди про зміну валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.

39. Також суди не встановили, що чи було анульовано (прощено) основну суму боргу (кредиту), чи суму різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.

40. Суд звертає увагу на те, що законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) нараховані суми процентів, пені, штрафів тощо.

41. З огляду на це визначення природи боргу (основна частина, проценти, штрафні санкції, пеня), прощеного банком, є однією із визначальних обставин, які підлягають з`ясуванню для встановлення дійсного податкового обов`язку платника в межах розглядуваних правовідносин.

42. Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, зокрема до офіційного з`ясування всіх обставин справи та у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

43. Утім, судами попередніх інстанцій на порушення вищенаведених процесуальних приписів достовірно не встановлено природу заборгованості, яка прощена банком позивачу, та її складові.

44. Також, Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо складових суми прощеного (анульованого) кредитором боргу, а також дотримання порядку повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, що дозволить визначити правовий статус прощеної заборгованості й, відповідно, наявність у Позивача обов`язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.

45. Зазначаючи, що акт перевірки не містить даних, які б свідчили про те, що суми боргу платника податку анульовані кредитором за його самостійним рішенням, а також інформації про розмір складових боргу - заборгованості зі сплати кредиту, відсотків, пені або штрафу, суди попередніх інстанцій не вжили активних дій щодо з`ясування цих обставин.

46. Згідно із матеріалами справи Відповідач уважав, що відповідний борг анульований за самостійним рішенням кредитора, та наполягав на тому, що кредитором прийнято рішення про прощення Позивачу основної суму борги.

47. Крім того, судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи не враховано зміст Додаткового договору №3 до Кредитного договору №СМ-SMЕ015/411/2008 від 28 вересня 2015 року (а.с.96). Так, у вказаному договорі, згідно з пунктом 2.1.3 якому зазначено, що Кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 168 976,80 доларів США, еквівалентному 3 652 600 грн. 99 коп. (надалі - "Сума прощенного боргу") і Позичальник буде вважатись таким, що погасив свої Боргові зобов`язання перед Кредитором в повному обсязі.

48. Натомість оцінка відповідних доводів Відповідача у взаємозв`язку із даними, що зазначені у договорах, та інших доказах (зокрема отриманих від кредитора) в контексті складових суми прощеного (анульованого) боргу та самостійного прийняття рішення про прощення заборгованості кредитором залишена поза увагою судів.

49. Разом з тим, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

50. У зв`язку з зазначеним, колегія суддів не дає оцінку доводам скаржника про неправильне застосуванням судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

51. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

52. У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

53. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

54. Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №826/9493/17 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді Н.Є. Блажівська

І.В. Дашутін