ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа №826/9775/17
адміністративне провадження № К/9901/6257/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/9775/17
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Державної авіаційної служби України
про визнання протиправною і скасування постанови,
за касаційною скаргою адвоката Щиголя Миколи Вікторовича в інтересах Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року (головуюча суддя: Земляна Г.В., судді: Парінов А.Б., Собків Я.М.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі також - «ДП «МА «Бориспіль») пред`явило позов до Державної авіаційної служби України (далі також - «Державіаслужба»), у якому просило суд:
- визнати протиправною і скасувати постанову від 13 липня 2017 року серії АА №002569 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 29 червня 2017 року державний інспектор Державіаслужби Пуклін О.В. склав протокол серії АА №002659 про правопорушення у галузі цивільної авіації за порушення ДП «МА «Бориспіль» вимог пункту 2.24 Керівництва з організації руху спецавтотранспорту та засобів перонної механізації на аеродромах цивільної авіації, затвердженого наказом Міністерства цивільної авіації СРСР від 3 липня 1986 року №150 (далі також - «Керівництво»). На основі вказаного протоколу 13 липня 2017 року Державіаслужба винесла постанову про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації серії АА №002569, якою відповідно до статті 127 Повітряного кодексу України на ДП «МА «Бориспіль» накладено штраф у розмірі: 8500,00 грн за порушення частини першої статті 72 цього Кодексу і пункту 2.24 Керівництва.
Позивач також зазначає, що передумовою винесення оскаржуваної постанови слугувало пошкодження на землі повітряного судна компанії «Silkway», що сталося 12 лютого 2017 року внаслідок порушення працівником служби наземного обслуговування ДП «МА «Бориспіль» ОСОБА_1 вимог пунктів 2.24, 3.15 Керівництва, позаяк останній через особисту неуважність і недбале ставлення до посадових обов`язків допустив зіткнення кабіни електротягача із двигуном повітряного судна.
Позивач вказує, що на виконання вимог частини першої статті 72 Повітряного кодексу України ним було вжиті усі необхідні заходи для забезпечення безпеки польотів та організації наземного обслуговування. Натомість за порушення вимог пунктів 2.24, 3.15 Керівництва винного працівника було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Зрештою позивач зауважує, що виключно законами визначаються діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Натомість стверджує, що стаття 127 Повітряного кодексу України не передбачає накладення фінансових санкцій на юридичних осіб - суб`єктів авіаційної діяльності у разі порушення ними правил руху спецавтотранспорту та засобів перонної механізації на аеродромах цивільної авіації.
З огляду на це вважає, що відповідач не мав підстав для накладення штрафу на ДП «МА «Бориспіль», а відтак оскаржувана постанова винесена протиправно і її належить скасувати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
22 серпня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив рішення, яким задовольнив позов, а саме:
- визнав протиправною і скасував постанову Державної авіаційної служби України серії АА №002569 від 13 липня 2017 року про накладення на Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації;
- стягнув на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» за рахунок бюджетних асигнувань Державної авіаційної служби України понесені судові витрати у розмірі: 1600,00 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що перелік правопорушень у галузі цивільної авіації, за вчинення яких до юридичних осіб - суб`єктів авіаційної діяльності застосовуються фінансові санкції, визначений статтею 127 Повітряного кодексу України, проте зміст зазначеної статті вказує на відсутність такого виду правопорушення як порушення правил руху спецавтотранспорту та засобів перонної механізації на аеродромах цивільної авіації.
Також місцевий суд своє рішення мотивував тим, що як підставу для накладення штрафу відповідач зазначив частину першу статті 1172 Цивільного кодексу України, однак ця норма не передбачає будь-якої іншої відповідальності юридичної особи за вчинення її працівником правопорушень, крім як відшкодування шкоди, завданої її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Не погодившись із цим судовим рішенням, Державіаслужба оскаржила його в апеляційному порядку.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року задоволено скаргу Державіаслужби, скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права.
Так, апеляційний суд виходив з того, що пошкодження, яке зазнало повітряне судно, здійснено працівником ДП «МА «Бориспіль» під час його наземного обслуговування. Натомість через вимоги частини першої статті 72 Повітряного кодексу України позивач несе відповідальність за організацію заходів щодо безпеки польотів, авіаційної безпеки, організацію наземного обслуговування. Своєю чергою підпунктом 1 пункту 4 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України передбачено накладення фінансової санкції у виді штрафу за порушення правил безпеки під час заправлення, завантаження, буксирування та обслуговування повітряного судна.
З огляду на це суд дійшов висновку, що законом (Повітряним кодексом України) передбачено застосування фінансових санкцій до юридичних осіб - суб`єктів авіаційної діяльності за порушення правил безпеки під час обслуговування повітряного судна.
Крім цього, апеляційний суд послався на те, що суд першої інстанції помилково визначив норму права, на підставі якої накладено штраф на позивача - частину першу статті 1172 Цивільного кодексу України, адже в оскаржуваній постанові відповідач зазначив підставою для накладення штрафу норми Повітряного кодексу України.
Зрештою суд апеляційної інстанції встановив, що розгляд цієї справи у суді першої інстанції було розпочато у складі колегії суддів. Однак рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року підписано одноособово суддею Клименчук Н.М., що є порушення норм процесуального права, оскільки в матеріалах справи відсутні процесуальні документи про перехід розгляду справи судом у складі одного судді.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
3 березня 2020 року ДП «МА «Бориспіль» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ДП «МА «Бориспіль» у касаційній скарзі (з урахуванням заяви про усунення її недоліків) обґрунтовує підставу касаційного оскарження посиланнями на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми частини першої статті 72, частини першої статті 129 Повітряного кодексу України і пунктів 2.24, 2.30 Керівництва з організації руху спецавтотранспорту та засобів перонної механізації на аеродромах цивільної авіації, затвердженого наказом Міністерства цивільної авіації СРСР від 3 липня 1986 року №150.
Так, скаржник зауважує, що згідно з частиною першою статті 129 Повітряного кодексу України підставою для розгляду справи про правопорушення в галузі цивільної авіації, які зазначені в статті 127 цього Кодексу, є протокол. Однак у протоколі про правопорушення у галузі цивільної авіації від 29 червня 2017 року позивачу інкриміновано порушення лише пункту 2.24 Керівництва, а в оскаржуваній постанові про накладення штрафу від 13 липня 2017 року, крім цього, ще зазначено про порушення ним частини першої статті 72 Повітряного кодексу України. З огляду на це скаржник вважає, що відповідач не мав підстав для застосування фінансової санкції за порушення частини першої статті 72 Повітряного кодексу України.
Також скаржник стверджує, що стаття 127 Повітряного кодексу України не передбачає накладення фінансових санкцій до юридичних осіб - суб`єктів авіаційної діяльності у разі порушення ними правил руху спецавтотранспорту та засобів перонної механізації на аеродромах цивільної авіації.
Зрештою скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм частини другої статті 350 КАС України, оскільки вважає, що порушення норм процесуального права автоматично не тягне за собою неправильного вирішення справи по суті. Стверджує, що підписання судового рішення одноособово суддею не призвело до неправильного вирішення справи.
У відзиві на касаційну скаргу Державіаслужба просить залишити без задоволення цю скаргу, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
В обґрунтування своєї позиції наполягає на тому, що позивач порушив правила безпеки під час обслуговування повітряного судна і за це підпунктом 1 пункту 4 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України передбачено застосування фінансової санкції у виді штрафу. Тому вважає правомірною постанову про накладення штрафу на позивача, а оскаржуване судове рішення - законним і обґрунтованим.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
На підставі наказу Державіаслужби від 23 травня 2017 року №379 «Про проведення позапланової інспекційної перевірки Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» за видом аеропортної діяльності наземного обслуговування», у період з 12 до 15 червня 2017 року уповноваженими представниками Державіаслужби проведено позапланову інспекційну перевірку ДП «МА «Бориспіль» щодо дотримання норм сертифікаційних вимог, вимог безпеки польотів та охорони праці під час провадження діяльності з наземного обслуговування, за результатами якої складено Акт від 15 червня 2017 року.
У рамках позапланової перевірки була розглянута подія, яка відбулася 12 лютого 2017 року, під час якої о 20:56 год у простих метеоумовах на МС55 перону «С» під час маневрування електричного тягача МН Р-250, номерний знак НОМЕР_1 у зоні обслуговування повітряного судна під керуванням вантажника відділу забезпечення перонної механізації служби наземного обслуговування ДП «МА «Бориспіль» ОСОБА_1 відбулося зіткнення верхньою частиною кабіни електротягача із задньою частиною вихідного пристрою (сопла) двигуна авіакомпанії «Silkway», рейс Бориспіль-Рим. Внаслідок зіткнення повітряне судно отримало пошкодження лакофарбового покриття композитної обшивки (карбон) реверсивного пристрою у виді трьох подряпин з ум`ятинами і подряпиною з пробоїною вихідного сопла двигуна повітряного судна.
Причиною події стало те, що вантажник відділу забезпечення перонної механізації служби наземного обслуговування ДП «МА «Бориспіль» ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом електричного тягача, самовільно, без команди відповідальної особи за під`їзд (від`їзд) спецмашин до повітряного судна, розпочав рух в зоні обслуговування від самохідного навантажувача контейнерів у напрямку двигуна. Під час розвороту ліворуч ОСОБА_1 допустив зіткнення верхньою частиною кабіни електричного тягача із задньою частиною сопла двигуна №1 повітряного судна, після чого продовжив керувати тягачем самостійно до від`їзду від місця зіткнення (події).
Комісія, яка проводила позапланову перевірку, розцінила цю подію як порушення вимог безпеки авіації та як страховий випадок, через що зробила висновки щодо складення протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації за порушення частини шостої статті 118 Повітряного кодексу України, пункту 2.24 Керівництва, пунктів 5.11.12, 5.11.16 Правил наземного руху в аеропорту Бориспіль, затверджених наказом ДП «МА «Бориспіль» від 16 лютого 2012 року №20-22-3, частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України та пункту 3.2 статті 3, частини сьомої підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Статуту ДП «МА «Бориспіль», затвердженого Міністерством інфраструктури України від 23 червня 2011 року №179.
За порушення пунктів 2.24, 3.15 Керівництва позивач притягнув ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та зробив відповідну відмітку у талоні водія.
29 червня 2017 року, у зв`язку з порушенням ДП «МА «Бориспіль» вимог пункту 2.24 Керівництва, державний інспектор Державіаслужби Пуклін О.В. склав протокол серії АА №002659 про правопорушення у галузі цивільної авіації.
13 липня 2017 року тимчасово виконуючий обов`язки Голови Державіаслужби Коршук С.М., розглянувши матеріали справи на підставі зазначеного протоколу, встановив провадження ДП «МА «Бориспіль» діяльності з обслуговування рейсу AZG 12 лютого 2017 року з порушенням організації руху спецавтотранспорту на аеродромі, тому за порушення частини першої статті 72 Повітряного кодексу України, пункту 2.24 Керівництва з організації руху спецавтотранспорту та засобів перонної механізації на аеродромах цивільної авіації, затвердженого наказом Міністерства цивільної авіації СРСР від 3 липня 1986 року №150, виніс постанову серії АА №002569 від 13 липня 2017 року про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації, якою на підставі підпункту 1 пункту 4 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України на ДП «МА «Бориспіль» накладено штраф у сумі: 8500,00 грн.
Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, 4 серпня 2017 року ДП «МА «Бориспіль» звернулося до суду з метою її оскарження.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Повітряний кодекс України від 19 травня 2011 року №3393-VI
Згідно з преамбулою Повітряного кодексу України, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, цей Кодекс встановлює правові основи діяльності в галузі авіації. Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.
У пунктах 64, 97, 102 частини першої статті 1 Повітряного кодексу України наведені такі визначення термінів:
- наземне обслуговування - це послуги з наземного обслуговування повітряних суден, екіпажу, пасажирів, вантажу, багажу, пошти, що надаються користувачам аеропорту на території аеропорту (аеродрому) або за його межами;
- суб`єкт авіаційної діяльності - фізичні та юридичні особи незалежно від форми власності, відомчої підпорядкованості, які провадять діяльність у галузі цивільної авіації;
- цивільна авіація - авіація, яка використовується для задоволення потреб економіки і громадян у повітряних перевезеннях і авіаційних роботах, а також для виконання польотів у приватних цілях.
Частиною першою статті 3 Повітряного кодексу України встановлено, що дія цього Кодексу поширюється на фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості, які провадять діяльність у галузі авіації та використання повітряного простору України, а саме:
1) в Україні - на юридичних та фізичних осіб в частині, що їх стосується, крім суб`єктів державної авіації, на яких поширюється дія статей 4, 7-9, 23-33, 38, 45, 46, частини першої статті 57, частини другої статті 63, 65, 69, статей 110-116 і частини другої статті 119;
2) за межами України - на авіаційний персонал під час виконання ним службових обов`язків та цивільні повітряні судна України, їх експлуатацію і технічне обслуговування.
Статтею 15 Повітряного кодексу України визначено, що уповноважений орган з питань цивільної авіації проводить сертифікаційні перевірки на відповідність вимогам авіаційних правил України, інших нормативно-правових актів та нагляд, здійснюючи аудит та інспектування щодо дотримання вимог нормативно-правових актів та виконання приписів у галузі цивільної авіації.
Безпосередньо сертифікаційні перевірки, контроль та інспектування здійснюють державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок.
Уповноважений орган з питань цивільної авіації проводить планові та позапланові перевірки з метою визначення відповідності утримувача сертифіката вимогам, які встановлені авіаційними правилами України або іншими нормативно-правовими актами. Необхідність проведення позапланової перевірки визначається уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
Окремі види перевірок, визначені авіаційними правилами України, проводяться без попереднього повідомлення.
Згідно з частиною першою статті 72 Повітряного кодексу України експлуатант аеропорту несе відповідальність за організацію заходів щодо безпеки польотів, авіаційної безпеки, організацію наземного обслуговування, організацію і проведення пошукових, аварійно-рятувальних і протипожежних робіт у разі аварійних чи надзвичайних подій з повітряними суднами на території аеропорту та в районі аеродрому, ефективне надання послуг користувачам аеропорту.
Відповідно до статті 126 Повітряного кодексу України за протиправні дії юридичні і фізичні особи, діяльність яких пов`язана з використанням повітряного простору України, розробленням, виготовленням, ремонтом та експлуатацією авіаційної техніки, здійсненням господарської діяльності в галузі цивільної авіації, обслуговуванням повітряного руху, забезпеченням безпеки авіації, несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно з підпунктом 1 пункту 4 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України за правопорушення в галузі цивільної авіації до юридичних осіб - суб`єктів авіаційної діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі порушення правил безпеки під час заправлення, завантаження, буксирування та обслуговування повітряного судна.
Відповідно до частини першої статті 128 Повітряного кодексу України справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації, за результатами розгляду приймається постанова.
Згідно з частиною першою статті 129 Повітряного кодексу України підставою для розгляду справи про правопорушення в галузі цивільної авіації, які зазначені в статті 127 цього Кодексу, є протокол.
Керівництво з організації руху спецавтотранспорту та засобів перонної механізації на аеродромах цивільної авіації, затверджене наказом Міністерства цивільної авіації СРСР від 3 липня 1986 року №150
Вказане Керівництво визначає вимоги по організації руху повітряних суден, спецавтотранспорту і засобів механізації на аеродромах цивільної авіації, а також заходи, направлені на забезпечення збереження повітряних суден, унеможливлення їхнього пошкодження на землі і попередження дорожньо-транспортних пригод (пункт 1.1 Керівництва).
Відповідно до пункту 2.24 Керівництва, під`їзд, від`їзд, встановлення спецмашин в робоче положення при обслуговуванні повітряного судна повинні виконуватися зі схемами під`їзду і під керівництвом відповідальних за це посадових осіб.
Згідно з пунктом 2.30 Керівництва за самовільні маневри без дозволу керівника відповідальність за порушення правил під`їзду (від`їзду) та маневрування у зоні обслуговування повітряних суден покладається на водія спецмашини.
Відповідно до вимог пункту 3.15 Керівництва водій спецмашини, що працює на аеродромі, за порушення правил руху, пошкодження повітряних суден засобами механізації та автотранспорту несе адміністративну, матеріальну та у відповідних випадках, встановлених законодавством, кримінальну відповідальність.
Відповідно до вимог пункту 2.31 Керівництва про усі порушення цього Керівництва, допущені водіями спецмашин, в талонах водіїв робиться відмітка відповідними посадовими особами.
Положення про Державну авіаційну службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 року №520
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 року №520, Державіаслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
Одним із основних завдань Державіаслужби, визначених підпунктом 4 пункту цього Положенням, є здійснення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації.
Державіаслужба для виконання покладених на неї завдань має право накладати штрафи за умов, визначених Повітряним кодексом України (підпункт 6 пункту 6 вказаного Положення).
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Як встановили суди попередніх інстанцій, 12 лютого 2017 року під час маневрування електричного тягача у зоні обслуговування повітряного судна під керуванням працівника служби наземного обслуговування ДП «МА «Бориспіль» відбулося зіткнення верхньою частиною кабіни електротягача із задньою частиною вихідного пристрою (сопла) двигуна повітряного судна, що призвело до його пошкодження.
Причиною пошкодження повітряного судна стало порушення працівником ДП «МА «Бориспіль» вимог пунктів 2.24, 3.15 Керівництва, позаяк останній, перебуваючи за кермом електричного тягача, самовільно, без команди відповідальної особи за під`їзд (від`їзд) спецмашин до повітряного судна, розпочав рух в зоні обслуговування літака, внаслідок чого допустив їх зіткнення.
Приписи Керівництва з організації руху спецавтотранспорту та засобів перонної механізації на аеродромах цивільної авіації, затвердженого наказом Міністерства цивільної авіації СРСР 3 липня 1986 року №150, з-поміж іншого, визначають вимоги по організації руху спецавтотранспорту на аеродромах цивільної авіації, а також заходи, направлені на забезпечення збереження повітряних суден, унеможливлення їхнього пошкодження на землі.
Частиною першою статті 72 Повітряного кодексу України встановлено, що експлуатант аеропорту несе відповідальність за організацію заходів щодо безпеки польотів, авіаційної безпеки, організацію наземного обслуговування, організацію і проведення пошукових, аварійно-рятувальних і протипожежних робіт у разі аварійних чи надзвичайних подій з повітряними суднами на території аеропорту та в районі аеродрому, ефективне надання послуг користувачам аеропорту.
За змістом підпункту 1 пункту 4 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України порушення правил безпеки під час заправлення, завантаження, буксирування та обслуговування повітряного судна кваліфікується як правопорушення в галузі цивільної авіації, за яке до юридичних осіб - суб`єктів авіаційної діяльності застосовуються фінансові санкції у виді штрафу.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що пошкодження повітряного судна сталося внаслідок порушення правил безпеки під час його обслуговування. Тому апеляційний суд дійшов висновку про законність застосування фінансової санкції до ДП «МА «Бориспіль» на підставі підпункту 1 пункту 4 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України за порушення правил безпеки під час обслуговування повітряного судна.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із цим висновком суду апеляційної інстанції.
Так, загалом норми статті 127 Повітряного кодексу України, які описують правопорушення в галузі цивільної авіації, правила поведінки визначають у відсилочно-бланкетній формі.
Зокрема, підпункт 1 пункту 4 частини першої статті 127 цього Кодексу передбачає застосування фінансової санкції у виді штрафу за порушення правил безпеки під час заправлення, завантаження, буксирування та обслуговування повітряного судна.
Вказана норма закріплює загальні ознаки правила поведінки, а її зміст визначається (розкривається) не лише вказаним Кодексом, а й нормами інших законів та (або) підзаконних нормативно-правових актів.
З огляду на зміст положень Керівництва, виконання його вимог стосовно руху спецавтотранспорту та засобів перонної механізації на аеродромах цивільної авіації покликане забезпечити, серед іншого, правила безпеки під час обслуговування повітряного судна.
Тобто правила безпеки під час обслуговування повітряного судна конкретизовані у вказаному Керівництві.
Отже, правила цього Керівництва розкривають зміст підпункту 1 пункту 4 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України, яким установлена відповідальність за порушення правил безпеки під час обслуговування повітряного судна.
Вимоги вказаного Керівництва діяли на момент виникнення спірних правовідносин у силу положень постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року №1545-XII, згідно з якою до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Про це свідчить також й те, що з метою актуалізації нормативно-правових актів, які регулюють діяльність у сфері цивільної авіації, наказом Міністерства інфраструктури України від 6 серпня 2019 року №590 «Про визнання нормативно-правових актів СРСР такими, що не застосовуються на території України» визнано такими, що не застосовуються на території України, низку нормативно-правових актів СРСР, зокрема й Керівництво з організації руху спецавтотранспорту та засобів перонної механізації на аеродромах цивільної авіації, затверджене наказом Міністерства цивільної авіації СРСР від 3 липня 1986 року №150 (пункт 7 Додатку до наказу). Вказаний наказ набрав чинності 13 вересня 2019 року.
Викладене спростовує висновок суду першої інстанції та доводи касаційної скарги стосовно того, що стаття 127 Повітряного кодексу України не передбачала накладення фінансових санкцій до юридичних осіб - суб`єктів авіаційної діяльності у разі порушення ними правил руху спецавтотранспорту та засобів перонної механізації на аеродромах цивільної авіації.
Стосовно доводів скаржника, що відповідач застосував до нього фінансову санкцію, окрім як за недотримання вимог Керівництва, ще й за порушення частини першої статті 72 Повітряного кодексу України, Суд звертає увагу на таке.
З установлених судами обставин справи вбачається, що у відповідності до частини першої статті 129 Повітряного кодексу України підставою для розгляду справи про правопорушення в галузі цивільної авіації, яке зазначено у статті 127 цього України, слугував протокол від 29 червня 2017 року, складений за фактом порушення позивачем вимог пункту 2.24 Керівництва. Порушення саме цієї норми слугувало підставою для застосування фінансової санкції відповідно до підпункту 1 пункту 4 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України. Штраф був накладений у розмірі, найменшому з можливих за санкцією закону.
Отже, фінансова санкція була застосована до позивача у зв`язку з недотриманням ним приписів пункту 2.24 Керівництва. Це спростовує наведені доводи скаржника про застосування до нього фінансової санкції за порушення частини першої статті 72 Повітряного кодексу України.
Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права і дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача підстав для застосування фінансової санкції до ДП «МА «Бориспіль» за порушення правил безпеки під час обслуговування повітряного судна.
Проаналізовані доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновку суду апеляційної інстанції стосовно відсутності підстав для скасування постанови Державіаслужби від 13 липня 2017 року про накладення штрафу на позивача.
Зрештою Суд вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, у яких скаржник покликається на те, що підписання судового рішення суддею одноособово не призвело до неправильного вирішення справи у суді першої інстанції.
Як встановив суд апеляційної інстанції, розгляд цієї справи у суді першої інстанції було розпочато у складі колегії суддів, однак рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року підписано головуючим суддею одноособово. Натомість процесуальні документи про перехід до розгляду справи у складі одного судді у матеріалах справи відсутні.
За викладених обставин Суд не може погодитися з доводами скаржника про допустимість підписання судового рішення лише головуючим суддею, попри те, що адміністративне судочинство належало здійснювати колегією суддів.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що подібне порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення.
Водночас Суд вважає, що покликання скаржника на те, що вказане порушення не вплинуло на правильність вирішення справи, винятків з цього висновку не робить. Зазначене процесуальне порушення не може бути виправдане подібними мотивами. Інакший підхід до розв`язання цього питання здатний підважити основи здійснення адміністративного судочинства і нівелювати значення колегіального розгляду справи. Тому Суд відхиляє наведені доводи скаржника як необґрунтовані.
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, то у її задоволенні належить відмовити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.
З огляду на результат розгляду касаційної скарги судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу адвоката Щиголя Миколи Вікторовича в інтересах Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
……………………………
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду