ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 826/9775/18

адміністративне провадження № К/9901/34582/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №826/9775/18 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року (головуючий суддя - Добрівська Н.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року (суддя-доповідач - Костюк Л.О., судді - Бужак Н.П., Кобаль М.І.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 - правонаступника військової частини НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 4 333 грн 34 коп. грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції на лінії безпосереднього зіткнення із супротивником на глибину ротних опорних пунктів за фактично відпрацьовані 7 (сім) діб жовтня 2017 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу у зв`язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу в розмірі місячного грошового забезпечення.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначав, що він проходив військову службу у Збройних Силах України.

3. До 25 жовтня 2017 року позивач безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції на території Донецької, Луганської областей.

4. Указував, що незважаючи на те, що він добросовісно, чесно та якісно виконував свої службові обов`язки та громадянський обов`язок із захисту незалежності та територіальної цілісності держави, командування військової частини - польова пошта НОМЕР_3 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 , не виплатило у повному обсязі належну позивачу грошову винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції на лінії безпосереднього зіткнення із супротивником на глибину ротних опорних пунктів.

5. При цьому, позивач зазначав, що він отримав грошову винагороду лише за 19 діб жовтня 2017 року, хоча, на думку позивача, він мав отримати таку допомогу за 26 діб жовтня 2017 року.

6. Вважав, що доказами його перебування на лінії безпосереднього зіткнення із супротивником на глибину ротних опорних пунктів до 26 жовтня 2017 року та фактичного виконання його посадових обов`язків є відповідні накази командування військової частини, свідки та бойові побратими. Жодних наказів або інших документів, з яких було б зрозуміло, з яких причин позивачу не виплачена грошова винагорода за участь в антитерористичній операції позивачу не надано, розрахункових документів він не отримував.

7. Також, позивач указував, що доказом його перебування в районі проведення антитерористичної операції є обхідний лист, який був виданий йому командуванням військової частини - польова пошта НОМЕР_3 (військова частина НОМЕР_4 ) 26 жовтня 2017 року після прибуття з міста Авдіївка Донецької області та здачі особистої зброї. Позивач зазначав і про те, що йому не була виплачена підйомна допомога у розмірі місячного грошового забезпечення.

8. Позивач звертав увагу на те, що він намагався врегулювати спір у досудовому порядку шляхом направлення скарги на адресу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_3 (військова частина НОМЕР_4 ), але жодної відповіді на свою скаргу не отримав.

9. Указані обставини стали підставою для звернення суду з цією позовною заявою.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

10. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

11. Суди зазначили, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції виплачується тільки за час фактичної участі у відповідних заходах, які зазначені у постанові Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», у разі одночасного дотримання особами таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО; перебувають у районі проведення АТО.

12. Констатували, що позивач на підставі наказу командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 03 листопада 2017 року №286 (підпункт 4.4. пункту 4 наказу) визнаний таким, що вибув зі складу сил та засобів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які залучались та брали безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, для виконання службових (бойових) завдань, до місця постійної дислокації з 19 жовтня 2017 року.

13. Указали, що позивачем не надано доказів щодо безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції з 19 жовтня 2017 року по 26 жовтня 2017 року, а тому дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу 4 333 грн 34 коп. грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції на лінії безпосереднього зіткнення із супротивником на глибину ротних опорних пунктів за фактично відпрацьовані 7 (сім) діб жовтня 2017 року.

14. Щодо вимоги про зобов`язання відповідача виплатити позивачу підйомну допомогу у зв`язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу в розмірі місячного грошового забезпечення зазначили, що позивачем не доведено, що він не отримував підйомної допомоги під час проходження військової служби до моменту його звільнення з неї, як і не доведено того, що позивач переїхав на постійне місце проживання до іншого населеного пункту у зв`язку з проходженням військової служби, або військова частина (її підрозділ) змінили постійну дислокацію.

15. Констатували, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема, витягів з наказів або наказів, на підставі яких його було відправлено до місця проведення антитерористичної операції, в яких зазначалось би про виплату або невиплату такої підйомної допомоги, а з урахуванням того, що у даному випадку саме на позивача покладено обов`язок доведення протиправних дій відповідача в частині не здійснення такої виплати, суди дійшли висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Короткий зміст касаційної скарги

16. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

17. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України.

18. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №812/1327/17.

19. Переконує, що судами попередніх інстанцій не досліджувалась обставина фактичного перебування позивача у районі проведення АТО у період з 19 жовтня 2017 року по 26 жовтня 2017 року. Вважає, що цей факт підтверджується тим, що позивачем особиста зброя була здана 25 жовтня 2017 року, а обхідний лист отримано в Авдіївці 26 жовтня 2017 року.

20. Окрім викладеного зазначає, що суд першої інстанції розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, що призвело до того, що судом апеляційної інстанції заяву апелянта як учасника справи щодо розгляду справи з викликом сторін, було необґрунтовано відхилено, що призвело до унеможливлення встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Позиція інших учасників справи

21. Від Військової частини НОМЕР_1 відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду судових рішень у касаційному порядку.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

22. 15 грудня 2020 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .

23. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 грудня 2020 року для розгляду справи №826/9775/18 визначено колегію суддів у складі головуючої судді - Стрелець Т.Г., суддів - Бучик А.Ю., Рибачука А.І.

24. Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року задоволено заяви суддів Стрелець Т.Г., Бучик А.Ю., Рибачука А.І. про самовідвід.

25. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 грудня 2020 року для розгляду справи №826/9775/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Жука А.В., суддів Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

26. Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі №826/9775/18 на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

27. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року призначено справу №826/9775/18 до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

28. ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 .

29. Відповідно до наданої суду копії витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) військовослужбовця за контрактом старшого сержанта ОСОБА_1 , командира ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_4 , звільненого наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_4 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », (по особовому складу) від 18 жовтня 2017 року №94-РС з військової служби у запас, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 19 жовтня 2017 року, знято з котлового забезпечення частини з 20 жовтня 2017 року та направлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 в розпорядження військового комісара.

30. Відповідно до копії витягу із наказу командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 03 листопада 2017 року №286 (підпункт 4.4. пункту 4 наказу), старший сержант ОСОБА_1 , командир відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 вважається таким, що вибув зі складу сил та засобів ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», які залучались та брали безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, для виконання службових (бойових) завдань, до місця постійної дислокації з 19 жовтня 2017 року.

31. 24 березня 2018 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_4 зі скаргою, у якій просив виплатити йому 4333 грн 34 коп. грошової винагороди за безпосередню участь в АТО на лінії безпосереднього зіткнення із супротивником на глибину ротних опорних пунктів за фактично відпрацьовані сім діб жовтня 2017 року.

32. Суди зазначили, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачем було підготовлено та направлено на адресу позивача відповідь на його скаргу.

33. Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено належні до виплати суми грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції на лінії безпосереднього зіткнення із супротивником на глибину ротних опорних пунктів за фактично відпрацьовані 7 (сім) діб жовтня 2017 року та підйомної допомоги у зв`язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу в розмірі місячного грошового забезпечення, позивач звернувся до адміністративного суду з цієї позовною заявою.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

34. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

35. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 12 січня 2021 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

36. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених КАС України, зазначає таке.

Щодо доводів скаржника про помилковість призначення справи №826/9775/18 до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін)

37. Так, у тексті касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою обсяг та характер доказів у справі, не урахував значення цієї справи для позивача, а тому безпідставно призначив справу №826/9775/18 до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

38. Суд зазначає, що відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 257 КАС України (у редакції чинній на момент відкриття позовного провадження у цій справі) за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

39. Крім того, зі змісту частини другої статті 12 КАС України вбачається, що у порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи незначної складності, але й інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.

40. Отож, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).

41. У цій справі суд першої інстанції не відносив справу №826/9775/18 до категорії малозначних справ, та урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.

42. Водночас, тільки те, що ця справа не є справою незначної складності ще не визначає процедури її розгляду (тобто за правилами загального позовного провадження). Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження немає. За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).

43. Так, ОСОБА_1 не викладено обставин, які свідчили б про необхідність розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження, а тому колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника.

Щодо грошової винагороди за безпосередню участь в АТО

44. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення грошової винагороди за безпосередню участь в АТО суди попередніх інстанцій зазначили, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції виплачується тільки за час фактичної участі у відповідних заходах, які зазначені у постанові Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», у разі одночасного дотримання особами таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО; перебувають у районі проведення АТО.

45. Констатували, що позивач на підставі наказу командира ОТУ «Донецьк» (по стройовій частині) від 03 листопада 2017 року №286 (підпункт 4.4. пункту 4 наказу) визнаний таким, що вибув зі складу сил та засобів ОТУ «Донецьк», які залучались та брали безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, для виконання службових (бойових) завдань, до місця постійної дислокації з 19 жовтня 2017 року.

46. Указали, що позивачем не надано доказів щодо безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції з 19 жовтня 2017 року по 26 жовтня 2017 року, а тому дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу 4 333 грн 34 коп. грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції на лінії безпосереднього зіткнення із супротивником на глибину ротних опорних пунктів за фактично відпрацьовані 7 (сім) діб жовтня 2017 року.

47. У тексті касаційної скарги позивач, заперечуючи проти таких висновків судів попередніх інстанцій, зазначає, що судами попередніх інстанцій не досліджувалась обставина фактичного перебування позивача у районі проведення АТО у період з 19 жовтня 2017 року по 26 жовтня 2017 року. Вважає, що цей факт підтверджується тим, що позивачем особиста зброя була здана 25 жовтня 2017 року, а обхідний лист отримано в Авдіївці 26 жовтня 2017 року.

48. Указує, що його фактичне перебування на лінії безпосереднього зіткнення із супротивником на глибину ротних опорних пунктів до 26 жовтня 2017 року та виконання ним у цей час його посадових обов`язків може бути підтверджене показами свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , однак суди попередніх інстанцій не викликали та не допитали зазначених осіб як свідків.

49. Окрім викладеного вважає, що суди попередніх інстанцій не урахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №812/1327/17.

50. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника та зазначає таке.

51. Законом України «Про боротьбу з тероризмом» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, забезпечення безпеки несення служби, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою (стаття 1).

52. Відповідно до частини третьої статті 4 цього Закону, суб`єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є, зокрема, Міністерство оборони України.

53. Частиною третьою статті 5 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» визначено, що Міністерство оборони України, органи військового управління, з`єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України забезпечують захист від терористичних посягань об`єктів та майна Збройних Сил України, зброї масового ураження, ракетної і стрілецької зброї, боєприпасів, вибухових та отруйних речовин, що перебувають у військових частинах або зберігаються у визначених місцях; організовують підготовку та застосування сил і засобів Сухопутних військ, Повітряних Сил, Військово-Морських Сил і Сил спеціальних операцій Збройних Сил України в разі вчинення терористичного акту у повітряному просторі, у територіальних водах України; беруть участь у проведенні антитерористичних операцій на військових об`єктах та в разі виникнення терористичних загроз безпеці держави із-за меж України; в разі залучення до проведення антитерористичної операції - забезпечують із застосуванням наявних сил та засобів виконання завдань щодо припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій; беруть участь у затриманні осіб, а у випадках, коли їх дії реально загрожують життю та здоров`ю заручників, учасників антитерористичної операції або інших осіб - їх знешкоджують.

54. Відповідно до частини першої статті 13 указаного Закону при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) суб`єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону. Покриття витрат та відшкодування збитків, що виникли у зв`язку із проведенням антитерористичної операції, здійснюються згідно з законодавством.

55. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» (далі - Постанова №18; у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень.

56. Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

57. Порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь в АТО на момент виникнення спірних правовідносин визначались Інструкцією про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 лютого 2016 року №67 (далі по тексту - Інструкція №67).

58. Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ Інструкції №67 розмір винагороди військовослужбовцям за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду у граничних розмірах на місяць визначений у додатку 1 до цієї Інструкції.

Розмір винагороди визначається пропорційно дням безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду.

Винагорода виплачується пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі військовослужбовців у цих заходах до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів.

59. Згідно з пунктами 4, 5 розділу ІІ Інструкції №67 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, якщо вони одночасно:

- залучені до проведення АТО;

- перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО, штабу оперативно-тактичного угруповання (крім військовослужбовців Головного управління розвідки Міністерства оборони України);

- перебувають у районі проведення АТО.

Підтвердженням залучення до участі в АТО є витяг із наказу органу військового управління (штабу АТО, штабу оперативно-тактичного угруповання) про включення військовослужбовця до складу (виключення зі складу) сил та засобів, що беруть безпосередню участь в АТО (крім військовослужбовців Головного управління розвідки Міністерства оборони України, для яких розроблено окремий порядок обліку військовослужбовців, які ведуть оперативну (військову, спеціальну) розвідку на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ) та не перебувають у підпорядкуванні керівництва штабу АТО).

60. Суд зазначає, що у матеріалах справи міститься копія витягу із наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 03 листопада 2017 року №286 (а.с.39-42), відповідно до якого вважається таким, що вибув зі складу сил та засобів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, для виконання службових (бойових) завдань, до місця постійної дислокації 19 жовтня 2017 року старший сержант ОСОБА_1 , командир відділення ІНФОРМАЦІЯ_3.

61. Факт нарахування та виплати позивачу грошової винагороди за безпосередню участь в АТО з 01 по 19 жовтня 2017 року підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

62. З огляду на викладене Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність доказів щодо безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції з 19 жовтня 2017 року по 26 жовтня 2017 року та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

63. Щодо доводів скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки суди попередніх інстанцій не викликали та не допитали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 як свідків, то колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні клопотання/заяви позивача про виклик свідків, а тому суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права у цій частині.

64. Додатково Суд зазначає, що частиною четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

65. Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

66. За змістом пункту 37.1.5 розділу ХХХVIІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам №638/15329 (далі - Інструкція №638/15329, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення з військової служби посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення виплачуються особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня закінчення строку контракту, а в разі продовження його дії - до дня закінчення такого продовження за підставами, визначеними законодавством.

67. Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_4 №113 від 19 жовтня 2017 року (а.с.38) військовослужбовця за контрактом старшого сержанта ОСОБА_1 , звільненого наказом від 18 жовтня 2017 року №94-РС з військової служби у запас (у зв`язку із закінченням терміну дії контракту), виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 19 жовтня 2017 року.

68. Суд наголошує, що початок і закінчення проходження військової служби визначається статтею 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Так, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

69. Таке виключення зі списків особового складу частини оформлюється наказом військової частини (військового навчального закладу, установи тощо), у списках якої перебуває звільнений військовослужбовець.

70. Крім того, за змістом пункту 37.1.5 розділу ХХХVIІ Інструкції №638/15329 включно по день виключення військовослужбовця (який звільняється з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту) зі списків особового складу йому виплачується грошове забезпечення.

71. Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить, що закінченням проходження військової служби є день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо), про що приймається наказ. Тобто, до моменту прийняття наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, останній вважається таким, що проходить військову службу.

72. З огляду на викладене відсутні підстави для стягнення грошової винагороди за безпосередню участь в АТО на користь позивача з Військової частини НОМЕР_1 (правонаступника Військової частини НОМЕР_4 ) після виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу цієї військової частини.

73. Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження скаржник, серед іншого, указував на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №812/1327/17.

74. Суд зазначає, що у справі №812/1327/17 позивач під час проходження служби у Національній поліції брав безпосередню участь в АТО та забезпеченні її проведення, у зв`язку із чим просив стягнути на його користь грошову винагороду.

75. З огляду на відмінні фактичні обставини справ [№813/1327/17 та цієї] та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин висновки, викладені у справі №812/1327/17 не є подібними до цієї справи, а тому Суд відхиляє доводи позивача у цій частині.

Щодо виплати підйомної допомоги

76. Відмовляючи у задоволенні цієї вимоги суди попередніх інстанцій зазначили, що позивачем не доведено, що він не отримував підйомної допомоги під час проходження військової служби до моменту його звільнення з неї, як і не доведено того, що позивач переїхав на постійне місце проживання до іншого населеного пункту у зв`язку з проходженням військової служби, або військова частина (її підрозділ) змінили постійну дислокацію.

77. Констатували, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження заявленої позовної вимоги, зокрема, витягів з наказів або наказів, на підставі яких його було відправлено до місця проведення антитерористичної операції, у яких зазначалось би про виплату або невиплату такої підйомної допомоги, а з урахуванням того, що у даному випадку саме на позивача покладено обов`язок доведення протиправних дій відповідача в частині не здійснення такої виплати, суди дійшли висновку про необґрунтованість заявленої позовної вимоги.

78. Верховний Суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій та зазначає таке.

79. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

80. Статтею 19 Конституції України зокрема передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

81. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

82. Особливістю адміністративного судочинства є те, що з одного боку - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС України), водночас - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (абзац перший частини другої статті 77 КАС України).

83. З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій про покладення на позивача обов`язку доведення протиправних дій відповідача в частині не здійснення виплати підйомної допомоги є помилковим.

84. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

85. Абзацами 1, 2 пункту 1 Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22 жовтня 2001 року №370, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08 листопада 2001 року за №940/6131 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що особам офіцерського складу (далі - офіцери), прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці, які проходять службу за контрактом), що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.

В особливий період та під час проведення антитерористичної операції офіцерам і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посади до військових частин, що були сформовані в цей період (та яким не визначено пункту постійної дислокації), зі зміною місця проживання (від пункту попереднього місця проживання до пункту тимчасової дислокації військової частини), підйомна допомога виплачується один раз незалежно від подальшої зміни пункту тимчасової дислокації військової частини.

86. Частиною четвертою статті 9 КАС України визначено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

87. Відповідно до частини третьої статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

88. Згідно з частиною третьою статті 80 КАС України про витребування доказів з власної ініціативи або за клопотанням учасника справи, суд постановляє ухвалу.

89. Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року витребувано:

- у ОСОБА_1 розрахунок суми невиплаченої грошової допомоги у розмірі 4333 грн 34 коп.;

- у Військової частини НОМЕР_1 докази, які підтверджують зміну постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу, у яких ОСОБА_1 проходив військову службу, а також відомості щодо розміру місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 ;

- зобов`язано ОСОБА_1 та Військову частину НОМЕР_1 подати через канцелярію Окружного адміністративного суду місті Києва у строк до 15 травня 2019 року докази, зазначені в пунктах 1, 2 резолютивної частини цієї ухвали.

90. У тексті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року у цій справі зазначено, що станом на день ухвалення рішення суду у даній справі вимоги ухвали від 25 квітня 2019 року про витребування доказів виконані учасниками справи у повному обсязі.

91. Водночас, матеріали справи не містять будь-яких документів, заяв, клопотань, направлених Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року.

92. Окрім того Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних заперечень/пояснень/міркувань Військової частини НОМЕР_1 [зокрема у відзиві на позовну заяву] щодо вимоги позивача про стягнення підйомної допомоги, як і відсутні докази того, що така допомога була нарахована позивачу, або ж відсутні підстави для її нарахування.

93. Верховний Суд наголошує на тому, що однією із вимог, яку ставить законодавець до судового рішення є його обґрунтованість, що, у свою чергу, залежить від повного та всебічного з`ясування обставин справи.

94. Ураховуючи викладене Верховний Суд дійшов висновку про не здійснення судами попередніх інстанцій повного та всебічного установлення обставин у цій справі, а саме: наявності/відсутності підстав для нарахування позивачу підйомної допомоги, передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; факту нарахування/ненарахування ОСОБА_1 підйомної допомоги.

95. Указане дає підстави для висновку про недотримання судами попередніх інстанцій принципу офіційного з`ясування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого оскаржувані судові рішення у цій частині не можуть вважатись обґрунтованими.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

96. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

97. Приписами частини 4 статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

98. Оскільки як судом першої, так і судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх установлення впливає на правильність вирішення спору, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення судів попередніх інстанцій - скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу з направленням справи на новий судовий розгляд у цій частині до суду першої інстанції.

99. Водночас, Суд зауважує, що згідно статей 1-2 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

100. Згідно абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

101. Відтак, враховуючи приписи Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», справа №826/9775/18 підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

102. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові і установити обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, зокрема, наявність/відсутність підстав для нарахування позивачу підйомної допомоги, передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; факт нарахування/ненарахування ОСОБА_1 підйомної допомоги.

IV. Висновки щодо судових витрат

103. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі №826/9775/18 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу.

3. У цій частині справу №826/9775/18 направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.

4. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду