№ 826/9826/16 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2020 року

Київ

справа №826/9826/16

адміністративне провадження №К/9901/23283/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзний І.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2017, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017, ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄОН" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Макарової Ольги Петрівни, треті особи: Партнерство з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт", ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЄОН" (далі - Товариство, ТОВ "ЛЄОН", позивач) звернулося з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Макарової Ольги Петрівни (далі - Макарова О.П., приватний нотаріус, відповідач), треті особи: Партнерство з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт", ОСОБА_1 (далі - ПОВ "Інланд Транзіт", ОСОБА_1 відповідно), у якому просило:

- визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Макарової О.П. по реєстрації 10.12.2014 ПОВ «Інланд Транзіт» іпотекодержателем за договором іпотеки від 16.12.2010, укладеним між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «ЛЄОН».

- визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Макарової О.П. по реєстрації 10.12.2014 ОСОБА_1 іпотекодержателем за договором іпотеки від 10.12.2010, укладеним між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «ЛЄОН».

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Макарової О.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.12. 2014, індексний номер 17888391, згідно з яким проведено державну реєстрацію відступлення права іпотеки на нерухоме майно: приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1

- скасувати внесений до державного реєстру приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О.П. запис від 10.12.2014 о 18:45:30 про реєстрацію ОСОБА_1 іпотекодержателем нерухомого майна: приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

2. В обґрунтуванні позову наводились аргументи про те, що відповідачем, на думку Товариства, незаконно, в порушення норм Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV) та чинного у період спірних правовідносин Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 (далі - Порядок №868) було зареєстровано іпотекодержателем належного позивачу нерухомого майна третю особу - ОСОБА_1 .

3. У позові також зазначалось, що оскільки ОСОБА_1 незаконно зареєстрований іпотекодержателем нерухомого майна, яке належить ТОВ "ЛЄОН", то й реєстрація відступлення прав іпотекодержателя третій особі є незаконною. Про реєстраційні дії та рішення дізнався 13.06.2016 з отриманої у нотаріуса інформаційної довідки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017, позов задоволено. Визнано протиправними дії приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Макарової О.П. по реєстрації 10.12.2014 ПОВ "Інланд Транзіт" іпотекодержателем за договором іпотеки від 16.12.2010, укладеним між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "ЛЄОН". Визнано протиправними дії приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Макарової О.П. по реєстрації 10.12.2014 ОСОБА_1 іпотекодержателем за договором іпотеки від 10.12.2010, укладеним між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "ЛЄОН". Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Макарової О.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.12.2014, індексний номер 17888391 (17888262), згідно з яким проведено державну реєстрацію відступлення права іпотеки на нерухоме майно: приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 . Скасовано внесений до державного реєстру приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О.П. запис від 10.12.2014 о 18:45:30 про реєстрацію ОСОБА_1 іпотекодержателем нерухомого майна: приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

5. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підставою для вчинення відповідачем реєстраційних дій по реєстрації іпотекодержателем нерухомого майна ПОВ "Інланд Транзіт" мав бути посвідчений відповідачем договір відступлення прав вимоги. Однак, посвідчений нотаріально договір відступлення прав вимоги, предметом якого б виступали речові права на нерухоме майно позивача та який би містив волевиявлення первісного іпотекодержателя - ПАТ "Банк Камбіо" передати такі права, відсутній.

6. Суди першої та апеляційної інстанцій також зазначили, що нотаріальної дії з нерухомим майном, наслідком якої була б реєстрація речових прав на це майно за ПОВ "Інланд Транзіт", відповідач не вчиняв. Надані нотаріусу договори застави майнових прав та відступлення права вимоги від 11.09.2014 року, укладені між ПАТ "Банк Камбіо" та ПОВ "Інланд Транзіт", нотаріально не посвідчені, мають зовсім інший предмет, а саме відступлення прав вимоги грошових коштів по договорам інвестиційного вкладу №06д/840, №08/978EURO та не стосуються нерухомого майна або речових прав на нього та не підтверджують факт переходу речових прав на нерухоме майно до ПОВ "Інланд Транзіт". Такі договори не стосуються позивача, як власника майна, та не були належною правовою підставою для реєстрації відповідачем речового права на нерухоме майно за ПОВ "Інланд Транзіт". За таких обставин відповідач вийшов за межі своїх повноважень, оскільки без вчинення нотаріальної дії та за відсутності належної правової підстави провів реєстрацію речового права на належне позивачу майно за ПОВ "Інланд Транзіт", а тому такі дії є протиправними. Враховуючи, що реєстрація ПОВ "Інланд Транзіт" іпотекодержателем нерухомого майна проведена протиправно, то подальша реєстрація зміни іпотекодержателя на ОСОБА_1 на підставі договору відступлення прав також є протиправною.

7. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.06.2017 відмовив у відкритті касаційного провадження на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

8. Постановляючи таку ухвалу, Вищий адміністративний суд України у мотивувальній частині цього судового рішення зазначав, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не навів підстав, які б вказували на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. У цій же ухвалі касаційний суд констатував, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку по справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. У серпні 2017 року третя особа ОСОБА_1 подав до Верховного Суду України заяву про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2017, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017, ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017 з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5 частини першої статті 237 КАС України, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції статті 17 цього Кодексу, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), частини другої статті 9, статті 15 Закону №1952-IV, пунктів 2, 15, 37 Порядку №868, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

10. У зазначеній заяві третя особа просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017 та закрити провадження у справі.

11. Ухвалою Верховного Суду України від 18.09.2017 відкрито провадження у справі за вказаною заявою.

12. Відповідно до розпорядження керівника апарату Верховного Суду України від 12.01.2018 №20/0/19-18, вказана заява передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України у редакції, викладеній згідно із Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон №2147-VIII).

13. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2019 визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду цієї заяви у складі судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І.

14. Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2020 справу прийнято до провадження і призначено її до розгляду в порядку письмового провадження з 15.09.2020.

15. За наслідками розгляду заяви Верховний Суд, керуючись статтями 346 347 КАС України, ухвалою від 24.01.2019 постановив: справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄОН" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Макарової Ольги Петрівни, треті особи: Партнерство з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт", ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій та скасування рішення - передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

16. Ухвалю Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 дану справу повернуто до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.

17. 29.10.2019 справа надійшла до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є власником нерухомого майна - приміщення №2, загальною площею 3416,9 кв.м., що розташоване у підвалі, на І-му, ІІ-му поверхах, надбудові адміністративної будівлі літ.А-9 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 873286, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №61262032.

19. Вказане нерухоме майно 16.12.2010 позивачем передано в іпотеку ПАТ «Банк Камбіо» на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. про, що внесені відомості до Державного реєстру іпотек.

20. 04.12.2014 постановою Правління Національного банку України №782 ПАТ «Банк Камбіо» віднесено до категорії неплатоспроможних, запроваджено з 05.12.2014 тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію банку.

21. За заявою представника нерезидента ПОВ «Інланд Транзіт» 10.12.2014 о 18:42:15 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О.П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 17888262.

22. На підставі вказаного рішення відповідачем зареєстровано відступлення прав іпотекодержателя, про що внесений відповідний запис до Державних реєстрів.

23. Внаслідок цього, змінено іпотекодержателя належного позивачу нерухомого майна з ПАТ «Банк Камбіо» на ПОВ «Інланд Транзіт».

24. Договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 11.09.2014, укладений між ПАТ «Банк Камбіо» (заставодержатель) та ПОВ «Інланд Транзіт», який виступає майновим поручителем ТОВ «ЛЄОН», був підставою для вчинення відповідачем такої реєстраційної дії.

25. 10.12.2014 о 18:48:11 приватним нотаріусом Макаровою О.П. прийнято рішення за індексним номером 17888391, відповідно до якого зареєстровано наступне відступлення прав іпотекодержателя за договором іпотеки. Змінено іпотекодержателя належного Позивачу нерухомого майна з ПОВ «Інланд Транзіт» на ОСОБА_1 , про що внесений запис до Державних реєстрів.

26. Підставою вчинення такої реєстраційної став договір відступлення прав за договором від 10.12.2014 року №498, укладений між ПОВ «Інланд Транзіт» та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Макаровою О.П.

27. Вважаючи вищевказані реєстраційні дії та рішення відповідача протиправними, ТОВ «ЛЄОН» звернулося до суду з даним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

28. В обґрунтуванні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017, заявник посилається на те, що це судове рішення суду касаційної інстанції не відповідає висновкам, раніше викладеним у постановах Верховного Суду України, щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а також стверджує про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального і процесуального права, а саме: статті 17 КАС України, статті 6 Конвенції, частини другої статті 9, статті 15 Закону №1952-IV, пунктів 2, 15, 37 Порядку №868.

29. Заявник наводить аргументи й про те, що суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи дану справу, надали оцінку цивільним правовідносинам між ПАТ «Банк Камбіо» та ПОВ «Інланд Транзіт» і дійшли висновку про нікчемність правочинів, укладених між вказаними суб`єктами, з підстав недотримання вимог закону стосовно нотаріального посвідчення правочину, передбачених частиною першою статті 220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). При цьому, під час судового розгляду справи судами було витребувано і досліджено документи, в тому числі й відповідні правочини, на підставі яких ПОВ «Інланд Транзіт» набуло прав іпотекодержателя і кредитора за кредитною угодою.

30. У зв`язку з наведеним, третя особа наполягає на тому, що в даному випадку адміністративними судами вирішено спір про право цивільне із встановленням у ході розгляду справи того, чи відбулось погашення заборгованості ТОВ "ЛЄОН" перед ПАТ «Банк Камбіо» за кредитним договором за рахунок ПОВ «Інланд Транзіт».

31. Однак, на переконання ОСОБА_1 вирішення такого спору виходить за рамки адміністративного судочинства.

32. На обґрунтування заяви надано ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.07.2017 (справа №6-3693св17), ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.04.2017, 01.06.2017, 08.06.2017 та 20.06.2017, 19.07.2017 (провадження №К/800/27465/16, №К/800/15901/16, №К/800/3301/16, №К/800/4742/15, №К/800/32939/16 відповідно), у яких вказано, що спір, який випливає з договірних відносин, за позовом, заявленим з підстав порушення права власності певної особи на конкретне майно, не є публічно-правовим та має приватноправовий характер. Отже, за суб`єктним складом та сутністю спору така справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

33. До заяви додано й постанови колегії суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14.06.2016, 11.04.2017 (справи №21-41а16; 808/2298/15 відповідно), постанову колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29.03.2016 (справа №21-5430а16), постанови колегії суддів Судової палати в адміністративних справах від 14.04.2009, 28.03.2017 (справи №21-367во09, 800/527/16 відповідно).

34. Вищевказані судові рішення, на думку заявника, підтверджують невідповідність рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних відносинах норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України у редакції, викладеній згідно з Законом №2147-VIII, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

36. За приписами пунктів 1, 2, 5 частини першої статті 237 КАС України, яка діяла до 15.12.2017, заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстав:

- неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

- неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів;

- невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

37. Питання судової практики застосування статей 235-240 КАС України, діючого в редакції до 15.12.2017, висвітлювалось і в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 №2.

38. Так, у вищезгаданій постанові Пленуму ВАС України зазначено, що установлений статтею 237 КАС України перелік підстав для подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

39. Виходячи зі змісту пункту 1 частини першої статті 237 КАС України під неоднаковим застосуванням судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах,

40. Заява про перегляд з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України, може бути подана за наявності таких складових:

- неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права;

- ухвалення різних за змістом судових рішень;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

41. При цьому, під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб`єктивних прав і обов`язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов`язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

42. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

43. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

44. Варто також мати на увазі, що в допуску заяви до перегляду Верховним Судом України повинно бути відмовлено в разі, якщо заявник обґрунтовує заяву посиланням на різне застосування положень статті 157 КАС України, коли в одних випадках провадження у справі було закрите, а в інших - справу було розглянуто по суті.

45. Щодо судових рішень, на які робиться посилання для підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України, то цими рішеннями можуть бути рішення таких касаційних судів (інстанцій): Вищого адміністративного суду України, Вищого господарського суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України як касаційної (третьої) інстанції, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України як касаційної (третьої) інстанції. Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. Обов`язковим є те, щоб такими рішеннями було розв`язано спір по суті або вони перешкоджали провадженню у справі та в цих рішеннях судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права. Такі рішення не повинні бути скасовані Верховним Судом України, а якщо вказані рішення були підставою для перегляду та розглядалися Верховним Судом України, то необхідно, щоб відносно них був висновок про їх правильність.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

46. Колегія суддів, надаючи оцінку доводам заявника про наявність неоднакового застосування Вищим адміністративним судом одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зазначає таке.

47. У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій, на підставі аналізу статті 9 Закону №1952-IV, пунктів 2, 15, 37, 56, 67 Порядку №868, статті 34 Закону України від 02.09.1993 №3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон №3425-XII), статті 24 Закону України від 05.06.2003 №898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон №898-IV) в редакції, яка діяла стоном на момент виникнення спірних правовідносин, дійшли висновку про те, що підставою для вчинення відповідачем реєстраційних дій щодо реєстрації іпотекодержателем нерухомого майна ПОВ «Інланд Транзіт» мав бути посвідчений самим відповідачем договір відступлення.

48. Суди першої та апеляційної інстанцій, встановили, що відповідач не вчиняв жодних нотаріальних дій з нерухомим майном, яке було предметом Договору іпотеки, та які могли б зумовити реєстрацію речових прав стосовно цього майна. При цьому, посвідчений нотаріально договір відступлення, предметом якого б виступали речові права на нерухоме майно позивача та який би містив волевиявлення первісного іпотекодержателя - «ПАТ Банк Камбіо» передати такі права, - відсутній.

49. У зв`язку з наведеним суди констатували порушення відповідачем процедури здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, встановленої правовими нормами Закону №1952-IV та відповідними положеннями Порядку №868, і, як наслідок, дійшли висновку про задоволення позову повністю, оскільки, з огляду на відсутність правових підстав для вчинення дій щодо заміни первісного іпотекодержателя, усі наступні дії та рішення приватного нотаріуса є протиправними.

50. З такою позицією погодився й Вищий адміністративний суд України, про що вказав у своїй ухвалі від 07.06.2017, дійшовши висновку про законність та обґрунтованість судових рішень судів попередніх інстанцій.

51. Водночас, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19.07.2017 (провадження №К/800/32939/16) та від 08.06.2017 (провадження №К/800/3301/16) суд касаційної інстанції залишив без змін ухвали апеляційних судів, якими провадження у справі закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України.

52. Цією нормою процесуального закону встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

53. Варто зауважити, що Вищий адміністративний суд України, здійснюючи касаційний розгляд у вищевказаних справах, переглядав судові рішення, у яких суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, керувався нормами процесуального закону, зокрема, статтями 2 3 4 17 КАС України, й, при цьому, норм матеріального права не застосовував, оскільки не вирішував спір по суті.

54. У інших ухвалах Вищого адміністративного суду України, а саме: від 11.04.2017 (провадження №К/800/27465/16, К/800/28064/16); від 01.06.2017 (провадження №К/800/15901/16); від 20.06.2017 (провадження №К/800/4742/15); від 18.05.2017 (провадження №К/800/19251/16), поданих заявником на підтвердження неоднакового застосування цим судом одних і тих самих норм матеріального права, касаційний суд, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи та керуючись, зокрема, статтею 157 КАС України, закрив провадження у справі, оскільки спір не підлягав розгляду в порядку адміністративного судочинства.

55. У зазначених вище судових рішеннях суд касаційної інстанції також не вирішував спір по суті, оскільки дійшов висновку про неналежність його розгляду за правилами КАС України.

56. Отже, подані заявником ухвали Вищого адміністративного суду України не підтверджують наявності передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України підстав для перегляду судового рішення Верховним Судом України.

57. Не свідчать про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 й подані ним постанови Верховного Суду України, оскільки такі не містять висновку щодо застосування норм матеріального права, зокрема, частини другої статті 9, статті 15 Закону №1952-IV, пунктів 2, 15, 37 Порядку №868.

58. У цих судових рішеннях Верховний Суд України, не входячи в обговорення правильності застосування положень Закону №1952-IV і Порядку №868, дійшов висновку про неоднакове застосування статті 6 Конвенції та закрив провадження у справі з огляду на те, що справи, предмет спору в яких, пов`язаний з невиконанням умов цивільно - правової угоди, умов господарського договору, щодо права власності на житловий будинок, а також справи, в основі яких лежить спір про право власності, відповідно до статті 17 КАС України, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

59. Таким чином, вищезазначені постанови Верховного Суду України не містять висновку щодо застосування норм саме матеріального права, що є обов`язковою умовою для перегляду цим судом судових рішень Вищого адміністративного суду України на підставі пункту 5 частини першої статті 237 КАС України, яка діяла до 15.12.2017.

60. Розглядаючи заяву ОСОБА_1 в контексті наведених ним мотивів про допущення Вищим адміністративним судом України неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, колегія суддів звертає увагу на таке.

61. Як вбачається зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України, яку просить переглянути заявник, касаційний суд, з урахуванням встановлених у справі обставин, зважаючи на зміст оскаржуваних судових рішень і наведені скаржником мотиви, дійшов висновку про те, що касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

62. Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 214 КАС України в редакції, яка діяла станом на момент постановлення ухвали, яка переглядається за заявою ОСОБА_1 .

63. У мотивувальній частині цієї ж ухвали Вищий адміністративний суд України погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, зазначав, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень, оскільки без вчинення нотаріальної дії та за відсутності належної правової підстави провів реєстрацію речового права на належне позивачу майно за ПОВ «Інланд Транзіт», а тому такі дії є протиправними. Суд також зауважив, що враховуючи встановлений судовим розглядом факт протиправної реєстрації ПОВ «Інланд Транзіт» іпотекодержателем нерухомого майна, подальша реєстрація зміни іпотекодержателя на ОСОБА_1 на підставі договору відступлення прав також є протиправною.

64. Слід відзначити, що суди попередніх інстанцій, судові рішення яких визнані законними та обґрунтованими касаційним судом, дійшли висновку про належність розгляду цієї справи саме за правилами КАС України, оскільки предметом даного спору не охоплюється питання договірних відносин між учасниками справи, змісту та дійсності правочинів, обґрунтованості майнових вимог до позивача, а до предмету доказування у справі не входить оцінка вчиненим правочинам.

65. Правова позиція судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується й на тому, що відповідач, в порушення встановленої законодавством процедури державної реєстрації речових прав на майно та їх обтяжень, не вчиняючи жодних нотаріальних дій стосовно майна, яке було предметом Договору іпотеки, а також за відсутності будь-якого правочину, який міг би спричинити вчинення приватним нотаріусом дій, прийняття ним рішень і внесення записів, які оспорюються позивачем, здійснив спірні реєстраційні дії за відсутності для цього визначених законом правових підстав.

66. Як випливає зі змісту позовної заяви, поданої ТОВ «ЛЄОН» у цій справі, порушення своїх прав позивач обґрунтовує, окрім іншого, тим, що документи, які були подані відповідачу, в тому числі Договір застави та відступлення прав вимоги від 11.09.2014, жодним чином не стосуються Договору іпотеки від 16.12.2010 або нерухомого майна, яке є предметом цього договору. Позивач наголошував на тому, що цей правочин стосується зовсім інших правовідносин, оскільки відступає право вимоги по двом депозитним договорам.

67. Зазначений вище Договір застави та відступлення прав вимоги від 11.09.2014, на переконання позивача, не засвідчує намір первісного іпотекодержателя передати свої права на користь ПОВ «Інланд Транзіт», оскільки за його умовами відступалось право не по Кредитному договору або Договору іпотеки від 16.12.2010, а право вимоги депозитних коштів по Договорам інвестиційного вкладу №08д/978EVRO та №06в/840, строк яких закінчився ще в 2007 та 2009 роках відповідно.

68. Позивач звертав увагу на те, що жодних письмових договорів про відступлення прав за Договором іпотеки від 16.12.2010 між ПАТ «Банк Камбіо» та ПОВ «Інланд Транзіт» не укладалось і нотаріально не посвідчувалось.

69. Тому, ТОВ «ЛЕОН» наполягало на тому, що подані приватному нотаріусу третіми особами документи не зумовлювали наявності правових підстав для заміни іпотекодержателя з ПАТ «Банк Камбіо» на ПОВ «Інланд Транзіт» та в подальшому на ОСОБА_1 , які виступають третіми особами у цій справі.

70. До того ж, ТОВ «ЛЕОН», обґрунтовуючи протиправний характер вчинених відповідачем дій, прийнятих нею рішень та внесених записів щодо державної реєстрації іпотекодержателем третіх осіб, посилається на те, що такі реєстраційні дії вчинені не за заявою первісного іпотекодержателя, а за відповідним зверненням ПОВ «Інланд Транзіт», яке жодного відношення до Договору іпотеки та іпотечного майна не має.

71. На думку позивача, приватним нотаріусом проігноровано положення статті 24 Закону №898-IV, яка імперативно встановлює вимогу нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, оскільки жодного документа, який би відповідав вимогам цієї правової норми відповідачу подано не було.

72. Це, згідно з позицією ТОВ «ЛЄОН» також свідчить про порушення приватним нотаріусом, як суб`єктом державної реєстрації, приписів пункту 67 Порядку №868, який для проведення державної реєстрації відступлення прав за іпотечним договором вимагає подання укладеного в установленому законом порядку договору.

73. Позов містить доводи і про те, що усупереч цього ж пункту Порядку №868 відповідач здійснила державну реєстрацію зміни іпотекодержателя без його згоди.

74. Зміст ухвали Вищого адміністративного суду України, про перегляд якої подано заяву, а також судових рішень судів попередніх інстанцій, в контексті наведених позивачем аргументів на обґрунтування своїх вимог, дає підстави для висновку, що ТОВ «ЛЕОН» обґрунтовувала вимоги своєї позовної заяви саме порушенням приватним нотаріусом, при здійсненні делегованих йому владних повноважень, процедури здійснення реєстраційних дій та положень законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. При цьому, позовна заява не містила аргументів щодо порушення будь-ким із учасників справи певних договірних зобов`язань або умов правочинів. Позивачем не оспорювалось жодних речових прав на нерухоме майно - предмет іпотеки, тобто відсутній спір про право.

75. Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що справа, предмет спору в якій, як і у справі, яка розглядається, був пов`язаний із оскарженням дій та рішень нотаріуса стосовно зміни іпотекодержателя у договорі іпотеки, перебувала у провадженні Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 04.04.2018 (справа №817/567/16; провадження №11-195апп18) висловила правову позицію стосовно належності розгляду такої справи в порядку адміністративного судочинства.

76. Так, у справі №817/567/16, як випливає з мотивувальної частини вищевказаної постанови Великої Палати Верховного Суду, представник позивача посилався на те, що в порушення, зокрема, вимог статті 15 Закону №1952-ІV, Приватний нотаріус вчинила запис про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснила заміну іпотекодержателя за відсутності додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до іпотечного договору.

77. Отже, за наведених вище обставин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовна заява представника позивача не містить вимог щодо виконання цивільно-правових угод, тоді як позивач просив визнати протиправним та скасувати запис в Державному реєстрі іпотек про заміну умов обтяження квартири, вчинений Приватним нотаріусом.

78. Тобто, за висновком Суду, у цій справі дослідженню підлягали виключно владні, управлінські рішення та дії Приватного нотаріуса, який у межах спірних правовідносин діяв як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону №1952-ІV.

79. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду визнала помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

80. Разом з тим, у доданій заявником ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.07.2017 (справа №826/24254/15; провадження №К/800/32939/16), Вищий адміністративний суд України погодився з висновком апеляційного суду про неналежність розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини були пов`язані з невиконанням умов цивільно - правових угод.

81. Аналогічних висновків дійшов Вищий адміністративний суд України і в ухвалах від 11.04.2017 (провадження №К/800/27465/16, К/800/28064/16), від 18.05.2017 (провадження №К/800/19251/16, №К/800/19671/16).

82. В ухвалах Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 (провадження №К/800/3301/16), від 01.06.2017 (провадження №К/800/15901/16) наявність підстав для закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України, обґрунтовано тим, що спір стосується порушення права власності певної особи на конкретне майно, а тому такий спір не є публічно - правовим.

83. Закриваючи провадження у справі №403/511/14-а (провадження №К/800/4742/15), від 20.06.2017 Вищий адміністративний суд України зазначав, що у тій справі спір пов`язано з оскарженням рішення суб`єкта владних повноважень, яким вирішено питання права власності на об`єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення, а тому таку справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

84. Усі вищеназвані судові рішення касаційного суду додані ОСОБА_1 до його заяви на підтвердження вказаних ним підстав для перегляду судового рішення Верховним Судом України.

85. Проте, як свідчить усе вищенаведене, обставини у справі, яка розглядається, та у справах, судові рішення в яких подані заявником на підтвердження підстав для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017, не є тотожними, оскільки цей позов подано ТОВ «ЛЄОН» у зв`язку з порушенням відповідачем вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також недотриманням приватним нотаріусом встановленого законом порядку здійснення реєстраційних дій.

86. Розглядаючи справу, суди, не торкаючись питань, пов`язаних із правовідносинами цивільно - правового характеру, надали оцінку діям та рішенням відповідача, як суб`єкта державної реєстрації, якому відповідно до Закону №1952-ІV делеговані владні управлінські функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

87. Справу розглянуто судами у межах позовних вимог і предмету доказування, а спір не стосувався договірних правовідносин, не пов`язаний з невиконанням умов цивільно - правових, господарських угод, не зачіпав питань щодо права власності або інших речових прав на нерухоме майно.

88. За правилами частини першої статті 244 КАС України у редакції, чинній до 15.12.2017, Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися або норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно. Постанова про відмову у задоволенні заяви має бути вмотивованою.

Висновки за результатами розгляду заяви

89. Зважаючи, що наведені заявником обставини для перегляду справи відповідно до пунктів 1, 2, 5 частини першої статті 237 КАС України, в редакції, яка діяла до 15.12.2017, не підтвердилися, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність у даному конкретному випадку підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України судових рішень, ухвалених у цій справі.

90. Керуючись статтями 235-242 244 244-1 КАС України в редакції, чинній до 15.12.2017, підпунктом 1 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2017, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017, ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄОН" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Макарової Ольги Петрівни, треті особи: Партнерство з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт", ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій та скасування рішення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний