ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 826/9931/16

адміністративне провадження № К/9901/43305/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2017 (суддя Кузьменко В. А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 (головуючий суддя Аліменко В. О., судді Безименна Н. В., Кучма А. Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайфселл» (далі - ТОВ «Лайфселл») до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови.

УСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ТОВ «Лайфселл» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів від 06.06.2016 №100270004/2016/000032/2 (далі також Рішення);

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.06.2016 №100270004/2016/00045 (далі також Картка).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані ним Рішення та Картка прийняті всупереч вимогам законодавства, наданий позивачем до митного оформлення пакет документів та додатково надані на вимогу митного органу документи містили усі необхідні числові складові для підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 19.05.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 06.06.2016 №100270004/2016/000032/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.06.2016 №100270004/2016/00045

Задовольняючи позов, суди виснували, що з огляду на досліджені матеріали справи товариство у повному обсязі документально підтвердило правильність заявленої митної вартості імпортованого товару за першим основним методом - за ціною договору, а отже, спірні Рішення та Картка підлягають скасуванню.

Київська міська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У касаційній скарзі відповідач доводив невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, які, на його думку, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору з огляду на те, що подані позивачем документи не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.12.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Позивач надав до суду відзив, у якому просить касаційну скаргу митного органу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства (КАС) України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга митниці була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Лайфселл» подало до Київської міської митниці митну декларацію від 26.05.2016 №100270004/2016/305539 з метою митного оформлення товару - базові станції, у розібраному стані: DBS3900 (WCDMA S3/3/3) (WCDMA:2100М; WCDMA:СЕ U:160 D:96, АС 220V, Oudoor)/d4 with APM30 Power System for BTS3900A(AC(220V)), 21 шт. в розібраному стані, торговельна марка Huawei, виробник Huawei Technologies Co., Ltd., країна виробництва CN.

При цьому митна вартість імпортованого товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом) на рівні 5070,92 доларів США.

Вказаний товар ввезено позивачем на підставі зовнішньоекономічного договору поставки від 19.03.2015 №АТМ15FSU249/00F8041500000E, укладеного між ТОВ «Астеліт», правонаступником якого є позивач (покупець) та Хуавей Інтернейшнл ПТІ. ЛТД (Сінгапур) (постачальник), відповідно до якого постачальник в порядку та умовах договору зобов`язується поставити та передати у власність покупця для використання в його господарській діяльності товари (обладнання), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такі товари (обладнання) відповідно до окремих замовлень та цінами, наведеними у додатку №1, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору технічні специфікації передбачені додатком №4 до договору. Перелік, комплектність, кількість, вартість, строки поставки товару вказуються в окремих замовленнях на постачання - документах, які підписуються сторонами і є невід`ємною частиною договору.

За умовами пункту 2.1 договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DAP у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Додатковою угодою №3/1 від 15.02.2016 до договору, сторони домовилися внести зміни до договору, зокрема: пункт 3.1 договору викладено в наступній редакції - «Ціни визначені в додатку №1 «Прайс лист» (Перелік цін) до цього договору та виражені в доларах США. До цін, визначених в додатку №1 до договору, може бути застосована знижка на обладнання та програмне забезпечення від 1% до 99,99% з проведенням оплати за обладнання та програмне забезпечення по цінах з урахуванням наданих знижок у розмірі від 1% до 99,99% відповідно»; пункт 3.2 договору доповнено другим абзацом наступного змісту - «Сторони застосовують ціни, визначені в додатку №1 «Прайс лист» до цього договору із застосованими від 1% до 99,99% знижками на обладнання та програмне забезпечення, при проведенні оплати за обладнання та програмне забезпечення, яке буде поставлене».

Додатковою угодою №4 від 15.03.2016 до договору сторони договору домовилися, що у зв`язку із замовленнями покупця (позивача) більш ніж 30 мільйонів доларів США, постачальник відповідно до пункту 3.1 договору надає покупцеві знижки стосовно цін та кількості товару, у розмірі визначеному у цій додатковій угоді. Сторони також домовилися внести зміни до Додатку 1 «Прайс лист» до договору та доповнити його: цінами та обсягом, зазначеними у додатковій угоді №1 до замовлення на постачання №15/4530057470 до договору та цінами та обсягом, зазначеними у додатковій угоді №1 до замовлення на постачання №16/4530057467 до договору.

Відповідно до додаткової угоди №1 до замовлення на постачання 15/4530057470, яким замовлення на постачання №15/4530057470 викладено у новій редакції, покупець замовив у постачальника товар на умовах 100% постоплати, протягом 60 календарних днів з моменту митного оформлення товару, на умовах поставки DAP (Київська обл., с. Мартусовка, вул. Моісєєва 70).

У інвойсі HWESCBIA160405664096 від 05.04.2016 щодо замовлення на постачання №15/4530057470 постачальник визначив: найменування обладнання, що підлягає поставці і його кількість та ціну; складові елементи такого обладнання із зазначенням, відносно кожного елемента складової: кількість; ціна; знижка; та ціна з урахуванням знижки.

До митного оформлення позивач подав наступні документи: договір поставки №АТМ15FSU249/00F8041500000E від 19.03.2015; додаткову угоду №3/1 від 15.02.2016 до договору; додаткову угоду №4 від 15.03.2016 до договору; додаток №1 - перелік цін до договору; додаток №5 до договору; додаткову угоду №2 від 02.02.2016; інвойс НWESСВІА160405664096 від 05.04.2016; cпецифікацію до інвойсу НWESСВІА160405664096 від 05.04.2016; ТІR №ХН.77026761 від 24.05.2016; СМR №4096 від 18.05.2016; пакувальний лист №0008041500070NIHC44Q від 08.04.2016; договір на митно-брокерські послуги №АТМ15USЕ1700 від 12.01.2015; декларацію відповідності №520/14 від 25.12.2014; декларацію відповідності №519/14 від 25.12.2014; декларацію відповідності №б/н від 25.12.2014; сертифікат про походження №16С4403В5001/05293 від 07.05.2016; висновок Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України №18/В-1306 від 12.05.2016.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією від 16.05.2016 №100270004/2016/305539, відповідач, посилаючись на статтю 53 Митного кодексу України (далі - МК України), дійшов висновку, що документи, подані для митного оформлення товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; встановлено наявність значної знижки, числове значення якої по кожній окремій позиції не встановлено.

У зв`язку з зазначеним для підтвердження складових митної вартості відповідач 26.05.2016 запропонував надати такі документи: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких провадився розрахунок митної вартості; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товарів; копію митної декларації країни відправлення; каталоги прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

На вимогу відповідача позивач додатково надав наступні документи: лист щодо переліку наданих документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості №1990 від 26.05.2016; лист-повідомлення щодо платіжних документів №1991 від 26.05.2016; експортну декларацію країни відправлення №16НU110002285АС41 від 19.05.2016; прайс-лист виробника б/н від 15.02.2016; інформаційний лист №2153 від 03.06.2016; лист-виписку з бухгалтерської документації №1992 від 26.05.2016; лист КНДІСЕ №9116-16 від 01.06.2016; лист КТПП №1708-2в/340 від 02.06.2016; експертний висновок ЧТПП №O-349 від 06.06.2016; лист-роз`яснення від виробника б/н від 15.02.2016; замовлення на постачання №15/4530057470; додаткову угоду №1 до замовлення на постачання №15/4530057470.

Зазначеними документами позивач, зокрема, надав пояснення, в яких саме наданих документах містяться відомості про числові значення складових митної вартості товарів; відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари, та звернув увагу, що знижки встановлені по кожній окремій позиції товару, що поставляється.

Київською міською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 06.06.2016 №100270004/2016/000032/2, відповідно до якого митна вартість визначена за резервним методом.

Рішення обґрунтоване тим, що заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана, оскільки під час контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що наявні спеціальні ціни для даного підприємства, а саме наявність 90 - 99% знижки на товар, числове значення якої по кожній позиції не встановлено; декларантом не надано в повному обсязі додаткові документи згідно частини третьої статті 53 МК України, а саме не надані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості (а саме формування розміру знижки); ліцензійний чи авторський договір покупця; банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товарів: виписку з бухгалтерської документації; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

За результатами визначення відповідачем митної вартості товару митна вартість товару, згідно рішення про коригування митної вартості, зросла до 91 032,48 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долару США, на дату прийняття оскаржуваного рішення, становить 2 286 053,15 грн.

У зв`язку з коригуванням митної вартості товарів відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.06.2016 №100270004/2016/00045.

08.06.2016 позивач подав митниці нову митну декларацію №100270004/2016/305945, відповідно до якої товари випущені у вільний обіг шляхом надання гарантій у сумі різниці податку на додану вартість між задекларованою вартістю та скоригованою вартістю у розмірі 429 148,99 грн.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою та третьою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що позивач надав до митного оформлення усі визначені статтею 53 МК України та необхідні для підтвердження заявленої митної вартості документи, а також і додатково витребувані митним органом документи.

Зокрема, позивач на підтвердження задекларованої вартості товарів надав докази фактично сплаченої ціни за ці товари, а саме довідки SWIFT щодо оплати інвойсів за договором поставки, згідно з якими ТОВ «Лайфселл» здійснило на користь Хуавей Інтернейшнл ПТІ. ЛТД оплату товарів за замовленням №15/4530057470 у розмірі 5 070,92 доларів США.

Суди виснували, що наявні у справі докази підтверджують, що відповідно до інвойсу НWESСВІА160405664096 від 05.04.2016, додаткової угоди №4 від 15.03.2016 до договору поставки, прайс-листа виробника б/н від 15.02.2016; додаткової угоди №1 до замовлення на постачання №15/4530057470, чітко визначено найменування обладнання, що підлягає поставці, його кількість та ціну, складові елементи обладнання із зазначенням щодо кожного елемента складової: кількості, ціни, знижки та ціни з урахуванням знижки.

Суди обґрунтовано зазначили, що відповідно до положень статтей 189 - 190 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни, при цьому вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

При цьому суди встановили, що позивач отримав знижку на імпортовані товари за угодою сторін, що відображено у відповідних договірних документах, зокрема у договорі, у додатковій угоді №3/1 від 15.02.2016 до договору, додатку №1 до прайс-листа, додатковій угоді №4 від 15.03.2016 до договору.

Разом з тим, митний орган не надав достатніх доказів на обґрунтування того, що надані позивачем документи містили розбіжності, наявні ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та, відповідно, не обґрунтував правомірність витребування додаткових документів.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови у прийнятті митної декларації є протиправними, а надані позивачем до митного оформлення документи є достатніми для здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, не мають розбіжностей та суперечностей, містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів на підтвердження задекларованої митної вартості ввезеного товару, є правильним.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій і стосуються фактично переоцінки судом доказів у справі, що знаходяться поза межами касаційного перегляду справи, встановлених частинами першою, другою статті 341 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись пунктом статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 у справі №826/9931/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

СуддіІ.А. Васильєва В.В. Хохуляк В.П. Юрченко