ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2025 року

м. Київ

справа №855/8/23

адміністративне провадження № А/990/17/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мацедонської В. Е.,

суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року (суддя доповідач Мєзєнцев Є. І., судді: Епель О. В., Файдюк В. В.) у справі № 855/8/23 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва про визнання рішення, дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,

І. Суть спору

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом до Шевченківського районного суду міста Києва, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2023 року № 757/60692/19-ц;

- зобов`язати відповідача здійснити повторний автоматизований розподіл справи, а справу № 757/60692/19-ц призначити до нового розгляду.

На обґрунтування позиції ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуваний протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями виглядає як неофіційний документ, як груба фальсифікація, має ознаки несанкціонованого втручання в роботу АСДС, а тому, на думку позивача, такий протокол підлягає скасуванню, а справа - призначено до нового розгляду.

ІІ. Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року передано матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва про визнання рішення, дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії, за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Постановляючи таку ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що приписами статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) чітко передбачені випадки, коли саме судом апеляційної інстанції може бути розглянута справа як судом першої інстанції, а саме адміністративні справи: 1) щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Центральної виборчої комісії (крім визначених частиною четвертою цієї статті), дій кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб; 2) про заборону політичної партії, передбачені статтею 289-3 цього Кодексу. Апеляційним адміністративним судам як судам першої інстанції підсудні справи за позовами про примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені. Апеляційним адміністративним судам як судам першої інстанції підсудні справи за позовами про примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, а також спори за участю суб`єктів владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства та спори, що виникають у зв`язку з проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що оскільки у цій справі предметом спору є протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями, то така справа не належить до переліку адміністративних справ, підсудність якої віднесено до Шостого апеляційного адміністративного суду як суду першої інстанції.

Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для передачі матеріалів адміністративного позову ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва про визнання рішення, дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії, за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду. При цьому, суд виходив з положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

ІІІ. Рух апеляційної скарги

28 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з апеляційною скаргою на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року відкрите апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою на підставі частини другої статті 292 КАС України.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 10 грудня 2024 року (у зв`язку з обранням судді Губської О. А. до складу Великої Палати Верховного Суду) визначено склад суду: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.

23 січня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги. Позиція інших учасників справи

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

На обґрунтування позиції скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку, що ця справа підсудна Київському окружному адміністративному суду.

На переконання позивача, виходячи з положень статті 27 КАС України щодо виключної підсудності та статті 26 цього Кодексу стосовно підсудності за місцезнаходженням відповідача, позовну заяву ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва про визнання рішення, дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії слід розглядати саме Шостим апеляційним адміністративним судом, оскільки юрисдикція цього суду поширюється на місто Київ, а відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача є адреса: вул. Дегтярівська, 31а, м. Київ, 03057.

ОСОБА_1 стверджує, що відповідно до Указу Президента України від 16 листопада 2004 року № 1417/2004 «Про утворення місцевих адміністративних судів, затвердження їх мережі» (з наступними змінами та доповненнями) повноваження Київського окружного адміністративного суду поширюються на територію Київської області.

Крім того, позивач просить передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України. ОСОБА_1 зазначає, що підставами для передачі справи № 855/8/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду є саме порушення правил предметної юрисдикції.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав, що не перешкоджає її розгляду по суті.

V. Нормативне регулювання та позиція Верховного Суду

За приписами частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 4 КАС України (у редакції, чинній на момент подання цього позову) адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Нормами КАС України передбачено територіальну, інстанційну та предметну юрисдикцію (підсудність справ).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Надаючи правову оцінку ухвалі суду апеляційної інстанції судом касаційної інстанції встановлено наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом до Шевченківського районного суду міста Києва. При цьому, спір у цій справі виник у зв`язку з незгодою позивача з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 757/60692/19-ц між суддями від 24 квітня 2023 року та просив зобов`язати відповідача здійснити повторний автоматизований розподіл справи, а справу № 757/60692/19-ц призначити до нового розгляду.

Так, положеннями статті 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:

оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;

уточнення списку виборців;

оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб`єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум;

оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:

примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;

примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;

5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.

За приписами статті 22 КАС України установлено, що місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.

Апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, як суду першої інстанції підсудні адміністративні справи:

1) щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Центральної виборчої комісії (крім визначених частиною четвертою цієї статті), дій кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб;

2) про заборону політичної партії, передбачені статтею 289-3 цього Кодексу.

Апеляційним адміністративним судам як судам першої інстанції підсудні справи за позовами про примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені.

Апеляційним адміністративним судам як судам першої інстанції підсудні справи за позовами про примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, а також спори за участю суб`єктів владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства та спори, що виникають у зв`язку з проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Отже, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил територіальної, інстанційної та предметної підсудності.

За загальним правилом, судами, які вирішують адміністративні справи у першій інстанції є місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди).

Крім того, приписами КАС України чітко передбачені випадки, коли саме судом апеляційної інстанції може бути розглянута справа як судом першої інстанції (предметна підсудність).

Так, позивачем заявлено позов до Шевченківського районного суду міста Києва, тобто до суб`єктів оскарження, які відсутні у переліку визначеному статтею 22 КАС України.

Тобто, зважаючи на характер спірних правовідносин та суб`єктний склад, звертаючись з даним позовом до Шостого апеляційного адміністративного суду як суду першої інстанції, позивач порушив визначені КАС України правила інстанційної підсудності.

Поряд з цим, колегія суддів уважає за доцільне зауважити, що КАС України не містить норму, яка б встановлювала можливість передачі адміністративної справи на розгляд іншого суду, якщо при відкритті провадження або після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до інстанційної підсудності іншого суду.

Таким чином, застосовуючи у взаємозв`язку норми статтей 20 22 КАС України, Верховний Суд уважає, що Шостий апеляційний адміністративний суд, дослідивши зміст та підстави позову цілком обґрунтовано вказав, що адміністративна справа № 855/8/23 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва про визнання рішення, дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії за предметною юрисдикцією належить до юрисдикції окружних адміністративних судів, відповідно до частини другої статті 20 КАС України. При цьому, враховуючи місцезнаходження відповідача, таким належним судом є Окружний адміністративний суд міста Києва.

Поряд з цим, колегія суддів ураховує, що 13 грудня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (який набрав чинності з 15 грудня 2022 року), згідно зі статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Водночас, у пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що схожий підхід до вирішення питання про передачу справи до іншого (належного) суду було застосовано й Верховним Судом у інших подібних адміністративних справах (ухвали від 25 лютого 2021 року №9901/38/21 та від 09 травня 2024 року № 855/1/24).

Відтак, Верховний Суд приходить до переконання, що Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для передачі даної справи для розгляду за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Доводи, якими ОСОБА_1 обґрунтовує апеляційну скаргу, не спростовують висновків Шостого апеляційного адміністративного суду, викладених в ухвалі від 13 листопада 2023 року.

Отже, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Що стосується клопотання ОСОБА_1 про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України, колегія суддів уважає його безпідставним та необґрунтованим з огляду на таке.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 347 КАС України).

Поряд з цим, за правилами частини шостої статті 346 КАС України, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Отже, вищенаведена норма Кодексу надає суду, який розглядає справу в касаційному порядку, право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Проте, у справі № 855/8/23 Верховний Суд розглядає справу як суд апеляційної інстанції і не здійснює перегляд справи у касаційному порядку.

З огляду на це, положення КАС України під час провадження у Верховному Суді як суді апеляційної інстанції не наділяє учасників справи правом ініціювати питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

При цьому, такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 лютого 2021 року у справі № 9901/312/20.

VІ. Висновки щодо розподілу судових витрат

Ураховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 308 312 315 316 321 322 325 328 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 855/8/23 - відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Е. Мацедонська

Судді Н. М. Мартинюк

Ж. М. Мельник-Томенко