ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 873/109/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенець В.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРОК-М"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019
(суддя Пономаренко Є.Ю.)
у справі №873/109/19
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРОК-М" про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 08.01.2019 у третейській справі №3-6/3/18
за позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРОК-М", 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2 , 4) ОСОБА_3
про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст рішення третейського суду
1. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 08.01.2019 у третейській справі №3-6/3/18 (далі - Рішення) задоволено позов Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРОК-М" (далі - Відповідач-1), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором №МВОV01508 від 14.02.2018 (далі - Кредитний договір), а саме: 14958,37 грн прострочених відсотків, 299670,81 грн простроченого тіла, 14953,88 грн пені; а також витрати зі сплати третейського збору в сумі 400 грн.
Короткий зміст заяви про скасування рішення третейського суду
2. Відповідач-1 звернувся до господарського суду із заявою про скасування Рішення (далі - Заява), заявивши одночасно клопотання про поновлення строку на подання Заяви.
3. Зазначене клопотання мотивовано тим, що Відповідач-1 дізнався про наявність Рішення у лютому 2019 року, але не оскаржив його, вважаючи третейське застереження, наведене в пункті 2.7 глави 6 розділу 2 Загальних умов банківського обслуговування, невідповідним вимогам статті 12 Закону України "Про третейські суди". Відповідач-1 зазначив, що у нього виникли підстави для подання заяви про скасування Рішення лише після прийняття Верховним Судом постанови від 15.10.2019 у справі №873/37/19, якою скасовано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 та ухвалено видати наказ на примусове виконання Рішення.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 відмовлено Відповідачу-1 у поновленні строку на подання Заяви, повернуто Заяву Відповідачу-1.
5. Ухвала мотивована неповажністю зазначених Відповідачем-1 причин пропуску строку на подання Заяви.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення доводів скаржника
6. Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття Заяви для розгляду по суті.
7. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, адже відмова суду в поновленні строку для подання Заяви є проявом надмірного формалізму та повинна розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду всупереч вимогам статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року.
8. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, Відповідач-1 доводить, що поновлення строку на оскарження Рішення є обґрунтованим та співвідносним і виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зокрема, у зв`язку з тим, що недотримання строків було зумовлено діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції.
9. Відповідач-1 стверджує, що розглядаючи справу №3-6/3/18, третейський суд не направив йому копію Рішення та не повідомив його про розгляд відповідної позовної заяви, про ухвалення Рішення Відповідач-1 дізнався із заяви Позивача про видачу судового наказу, а повний текст Рішення отримав лише 5 грудня 2019 року після направлення запиту до третейського суду, що унеможливило оскарження рішення у встановлені законодавством строки.
10. Також, на думку Відповідача-1, пропуск ним строку на оскарження Рішення обумовлений особливими обставинами суттєвого та переконливого характеру, адже він обґрунтовано вважав, що третейський розгляд справи здійснений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки договір, за яким стягувалась заборгованість, не містив ані третейського застереження, ані посилання на умови і правила надання банківських послуг, в яких це застереження містилось.
11. Відповідач-1 зазначає, що набрання чинності ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 у справі №873/37/19 давало йому підстави вважати, що Рішення є незаконним у зв`язку з відсутністю третейського застереження у договорі овердрафту, тому неоскарження його в порядку статті 346 Господарського процесуального кодексу України є правильним, і лише після скасування зазначеної ухвали постановою Верховного Суду від 15.10.2019 у Відповідача-1 виникли об`єктивні підстави для подання заяви про скасування Рішення.
12. При цьому Відповідач-1 наголошує, що у разі наявності третейської угоди сторона має право оскаржити рішення третейського суду в порядку статті 346 Господарського процесуального кодексу України, тоді як відсутність третейської угоди є підставою для відмови у видачі виконавчого документа на підставі рішення третейського суду відповідно до статті 355 зазначеного Кодексу, тобто наведені способи захисту прав є взаємовиключними.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
13. Інші учасники справи відзиви на апеляційну скаргу у встановлений Судом термін не надали.
Позиція Верховного Суду
14. У силу статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року" (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
15. За вимогами статей 8 129 Конституції України та статей 2 11 Господарського процесуального кодексу України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цим принципом керується суддя, здійснюючи правосуддя.
16. Водночас відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
17. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" звернув увагу, що якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
18. З викладеного вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності скарги на рішення. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.
19. Відповідно до статті 346 Господарського процесуального кодексу України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем розгляду справи третейським судом стороною, третьою особою протягом дев`яноста днів з дня ухвалення рішення третейським судом, а особою, яка не брала участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про її права та (або) обов`язки, - протягом дев`яноста днів з дня, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про ухвалення рішення третейського суду. Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, повертається. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.
20. Положення Господарського процесуального кодексу України не визначають конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
21. З огляду на положення наведеної норми процесуального законодавства Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прийняте третейським судом 8 січня 2019 року Рішення могло бути оскаржене у строк до 8 квітня 2019 року, тому 17 грудня 2019 року Заява подана Відповідачем-1 з порушенням строку на її подання.
22. Суд першої інстанції також обґрунтовано відмовив Відповідачу-1 у поновленні строку на подання Заяви, не визнавши наведені ним причини поважними, оскільки Відповідач-1, будучи обізнаним про наявність Рішення ще з лютого 2019 року, свідомо його не оскаржував до 17 грудня 2019 року.
23. Суд відхиляє наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що недотримання Відповідачем-1 строку подання Заяви було зумовлено бездіяльністю третейського суду (ненадісланням Відповідачеві-1 копії Рішення) та отриманням ним повного тексту Рішення лише 5 грудня 2019 року, адже вони суперечать змісту наведених у Заяві причин несвоєчасного оскарження Рішення Відповідачем-1.
24. Так, звертаючись із Заявою, Відповідач-1 не навів конкретних обставин, які б об`єктивно перешкоджали йому звернутися із Заявою протягом дев`яноста днів з дня ухвалення Рішення, а також вжити заходи, необхідні для отримання повного тексту Рішення, про ухвалення якого йому було відомо.
25. Зі змісту викладеного у Заяві клопотання про поновлення строку для її подання вбачається, що зволікання Відповідача-1 з поданням заяви про скасування Рішення не було спричинено існуванням певних об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від його волевиявлення, та дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного вчинення процесуальних дій, а було пов`язано з його помилковим тлумаченням правових норм, які визначають строк і підстави для оскарження рішення третейського суду.
26. Зокрема, наведене Відповідачем-1 у Заяві та апеляційній скарзі твердження про виникнення у нього підстав подання заяви про скасування Рішення лише після ухвалення Верховним Судом постанови від 15.10.2019 у справі №873/37/19 суперечить положенням статей 346 350 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням конкретних обставин справи, адже Відповідач-1 не довів, що наведені ним у Заяві підстави для скасування Рішення виникли саме внаслідок ухвалення зазначеної постанови Верховного Суду.
27. Так, Верховний Суд постановою від 15.10.2019 у справі №873/37/19 скасував ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 про відмову у видачі наказу на примусове виконання Рішення з огляду на передчасний висновок суду першої інстанції про відсутність доказів погодження сторонами третейської угоди (третейського застереження). Тоді як, звертаючись із Заявою, Відповідач-1 зазначив, що Рішення підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням під час третейського розгляду регламенту третейського суду та Закону України "Про третейські суди" через неповідомлення Відповідача-1 про відкриття провадження у третейській справі, здійснення третейського розгляду за його відсутністю, ухвалення Рішення лише на підставі поданих позивачем доказів тощо.
28. Також хибними є аргументи Відповідача-1 про те, що сторона має право оскаржити рішення третейського суду лише в разі наявності третейської угоди, а її відсутність є підставою виключно для відмови у видачі виконавчого документа на підставі рішення третейського суду. Суд звертає увагу, що згідно з положеннями пункту 2 частини 2 статті 350 і пункту 4 частини 1 статті 355 Господарського процесуального кодексу України прийняття рішення третейського суду у спорі, не передбаченому третейською угодою, визначено однією з підстав як для скасування рішення третейського суду, так і для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
29. Водночас помилкові висновки Відповідача-1 щодо застосування наведених норм процесуального законодавства, щодо виникнення підстав для оскарження Рішення, а також щодо наявності чи відсутності відповідного третейського застереження не є такими особливими та суттєвими обставинами, які б могли бути підставами для поновлення процесуального строку.
30. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених процесуальним законодавством підстав для поновлення строків на подання Заяви, які б виправдовували втручання у принцип правової визначеності, тому Суд відхиляє викладені в апеляційній скарзі доводи Відповідача-1 про порушення судом вимог статті 6 Конвенції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
31. Звертаючись з апеляційною скаргою, Відповідач-1 не спростував висновки суду першої інстанції та не довів неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування судового рішення.
32. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення без змін ухвали суду першої інстанції.
Розподіл судових витрат
33. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в апеляційному порядку судові витрати покладаються на скаржника, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 269 270 271 275 276 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРОК-М" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 у справі №873/109/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Кролевець
Судді Н. Губенко
В. Студенець