ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 902/975/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О. О. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024

у складі колегії суддів: А. Р. Василишин - головуючий, М. І. Юрчук, О. М. Тимошенко

у справі № 902/975/21

за позовом ОСОБА_2

до 1. ОСОБА_3 ,

2. ОСОБА_4 ,

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг"

4. Акціонерного товариства "Райффайзен Банк",

5. Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування із чужого незаконного володіння простих бездокументарних іменних акцій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, що передували прийняттю оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду

ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг", акціонерного товариства "Райффайзен Банк" та приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 4 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь позивача 1 294 223 простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" (міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу (ISIN): НОМЕР_2, номінальна вартість одного цінного паперу: двадцять п`ять копійок), які знаходяться на рахунку в цінних паперах ОСОБА_4 на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в акціонерному товаристві "Райффайзен Банк";

- зобов`язання акціонерного товариства "Райффайзен Банк" провести безумовну облікову операцію списання 1 294 223 простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" (міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу (ISIN): НОМЕР_2 , номінальна вартість одного цінного паперу: двадцять п`ять копійок), які знаходяться на рахунку в цінних паперах ОСОБА_4 № НОМЕР_9 , відкритому в акціонерному товаристві "Райффайзен Банк";

- зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" провести безумовну облікову операцію зарахування 1 294 223 простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" (міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу (ISIN): UA НОМЕР_7, номінальна вартість одного цінного паперу: двадцять п`ять копійок) на рахунок в цінних паперах позивача НОМЕР_8 , відкритий на ім`я позивача у депозитарній установі товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг".

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача внаслідок незаконного вибуття із його власності прав на цінні папери (прості бездокументарні іменні акції) емітента приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" у кількості 1 294 223 штуки, що складає 51 % простих іменних акцій товариства. Позивач стверджує, що належні йому права на цінні папери перейшли до ОСОБА_3 на підставі нібито укладеного договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ від 04.08.2014 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від імені якої діяло товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" (повірений покупця) згідно із договором доручення №БД від 04.08.2014. За доводами позивача, він договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ від 04.08.2014 не підписував, про вибуття із його власності прав на цінні папери дізнався 30.12.2020, після одержання від товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" (депозитарної установи) виписки про стан рахунку в цінних паперах, відкритого на ім`я ОСОБА_2 .

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.11.2021 клопотання позивача про об`єднання справ №902/975/21 та №902/1077/21 - задоволено, об`єднано дані справи в одне провадження із присвоєнням номеру справи №902/975/21.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 у справі №902/975/21 в задоволенні позовних вимог позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 відмовлено.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1 294 223 простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" (ідентифікаційний код: 03115815; місцезнаходження: 21009, місто Вінниця, вул. Київська, буд. 8) (міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу (ISIN): НОМЕР_2, номінальна вартість одного цінного паперу: двадцять п`ять копійок), які знаходяться на рахунку в цінних паперах ОСОБА_4 № НОМЕР_9 , відкритому в Акціонерному товаристві "Райффайзен Банк". Зобов`язано акціонерне товариство "Райффайзен Банк" провести безумовну облікову операцію списання 1 294 223 простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" (міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу (ISIN): НОМЕР_2, номінальна вартість одного цінного паперу: двадцять п`ять копійок), які знаходяться на рахунку в цінних паперах ОСОБА_4 № НОМЕР_9 , відкритому в акціонерному товаристві "Райффайзен Банк". Зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" провести безумовну облікову операцію зарахування 1 294 223 простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" (міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу (ISIN): НОМЕР_2 , номінальна вартість одного цінного паперу: двадцять п`ять копійок) на рахунок в цінних паперах ОСОБА_2 № НОМЕР_10 , відкритий на ім`я ОСОБА_2 у депозитарній установі товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг".

При ухвалені вказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір позивачем не підписувався, а тому є неукладеним, що, відповідно, не передбачає необхідності визнавати його недійним, у зв`язку з чим відмовлено в цій частині позовних вимог.

Господарським судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні виходячи з обставин справи до спірних правовідносин положення частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України не застосовано, та вказано, що про своє порушене право позивач дізнався лише 30.12.2020, а саме на підставі виписки про стан рахунку у цінних паперах, отриманої від товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг". Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з дотриманням трирічного строку.

Місцевий господарський суд вказав, що прості іменні акції у ОСОБА_4 витребувано на користь позивача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, так як останні вибули з його власності без його волі на підставі неукладеного договору.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 рішення господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 в справі №902/975/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ158 від 04.08.2014 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції даної постанови. Рішення господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 у справі №902/975/21 в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2023 по даній справі касаційну скаргу позивача задоволено частково. Скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 у справі № 902/975/21, а справу №902/975/21 передано на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Вінницької області від 14.10.2022, особа, яка не брала участі у розгляді справи - ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 в справі № 902/975/21.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, нез`ясуванням обставин справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу та наголошуючи на порушенні оскаржуваним судовим рішенням своїх прав, апелянт посилався на те, що він не був учасником даної справи та суд першої інстанції вирішив питання про його права та обов`язки з огляду на те, що з 12 вересня 1993 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем-1, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу.

ОСОБА_1 зазначав, що 4 серпня 2014 року ОСОБА_3 за спільні кошти подружжя та в інтересах сім`ї набула від позивача права на 1 294 223 штук акцій відповідача-5 на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 4 серпня 2014 року і сплатила позивачу спільні кошти подружжя в розмірі 130 000 грн, про що безпосередньо зазначено і в самому договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 4 серпня 2014 року.

ОСОБА_1 вказував, що придбані одним з подружжя акції акціонерного товариства є їх спільним майном, яке в силу специфічності користування ним трансформується таким чином, що один з подружжя стає учасником акціонерного товариства і саме йому належать усі права з акцій (корпоративні права учасника), однак при цьому самі акції як були, так і залишаються об`єктом спільної сумісної власності подружжя, розпорядження якими можливо лише за згодою співвласників.

Таким чином, ОСОБА_1 вважав, що всі встановлені в оскаржуваному рішенні обставини є рішенням, що безпосередньо прийняте про права, а саме право власності ОСОБА_1 як на акції, так і на грошові кошти сплачені за них та, відповідно, наявність у нього всіх законних прав на вільне володіння, користування та розпорядженням цим майном.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду і мотиви її прийняття

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 у справі №902/975/21 апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 у справі №902/975/21- закрито.

Ухвала мотивована тим, що зі змісту рішення господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 у справі №902/975/21 вбачається, що в мотивувальній частині цього рішення відсутні прямі висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 . Резолютивна частина оскаржуваного рішення також не містить прямі вказівки про права або охоронювані законом інтереси апелянта або його дружини.

Також суд звернув увагу, що заявник - ОСОБА_1 ніколи прямо не набував корпоративних прав в юридичній особі, не був акціонером відповідача-5, а тому рішення суду в даній справі щодо його прав, обов`язків та/або інтересів не приймалося.

Суд апеляційної інстанції врахував, що спірний пакет акцій вибув із власності відповідача-1 за згодою чоловіка, на підставі безоплатного правочину/договору дарування на користь відповідача-2, що додатково свідчить про відсутність порушених майнових прав апелянта.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_3 скористалась своїм правом на оскарження рішення господарського суду Вінницької області від 14 жовтня 2022 року у справі №902/975/21.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуваним судовим рішенням права та інтереси ОСОБА_1 не є порушеними, оскільки питання про його права та обов`язки стосовно сторін у справі №902/975/21 судом першої інстанції не вирішувались, водночас, судом не надавалась правова оцінка його правам, обов`язкам та правовідносинам зі сторонами у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 у справі №902/975/21, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу скасувати, а справу передати до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції частин 5, 7 статті 4, статей 2 7 17 20 50 76 254 ГПК України; незастосування норм матеріального права, а саме 13 41 92 Конституції України, статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 57 60 61 62 Сімейного кодексу України та статей 12 190 316 317 319 321 368 369 386 388 Цивільного кодексу України.

Посилаючись на невірність висновку апеляційного господарського суду про те, що мотивувальна частина рішення господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 не містить висновків про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 , скаржник зазначає, що встановивши, що ОСОБА_3 набула спірні акції згідно з Договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04.08.2014 не в особисту приватну власність, а у спільну сумісну, та враховуючи, що визначення кола відповідачів належить до дискреції повноважень позивача, суд першої інстанції зобов`язаний був залучити до участі у справі в якості третьої особи - ОСОБА_1 , який згідно з вимогами законодавства є рівноцінним співвласником акцій за первісним спірним договором купівлі-продажу цінних паперів. Однак, місцевий господарський суд цього не вчинив, а натомість вирішив питання про набуття майна одним із співвласників без його участі у справі, що й стало підставою для подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення господарського суду Вінницької області від 14.10.2022.

Також скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі проігноровано положення законодавства щодо спільності майна подружжя, належності ОСОБА_1 незалежно від того, що стороною договору купівлі-продажу цінних паперів виступала його дружина, права на акції та рівності всіх співвласників у володінні користуванні та розпорядженні майном, а також неможливості вирішення судом питання про не набуття конкретного майна співвласником права власності на майно без його участі в такому спорі.

Скаржник стверджує, що судом першої інстанції без участі ОСОБА_1 вирішено питання про обсяг належного йому майна у період з 04.08.2014 по 30.09.2021 та позбавлено його можливості в судовому порядку довести законність набуття такого майна у власність та розпорядження ним.

ОСОБА_1 наполягає на тому, що він не уповноважував ОСОБА_3 на представництво його інтересів та оскарження від його імені рішення господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 у справі №902/975/21, зокрема в силу того, що останній до 24.10.2023 навіть не знав про наявність такого судового спору.

Скаржник посилається на безпідставне застосування судом апеляційної інстанції статті 62 Сімейного кодексу України, що призвело до безпідставного висновку щодо необхідності підтвердження судовим рішенням права власності ОСОБА_1 на спірні акції.

ОСОБА_1 у додаткових поясненнях щодо відзиву ОСОБА_2 на касаційну скаргу зазначає, що судом позбавлено скаржника права на розгляд його апеляційної скарги по суті та права на захист його прав та інтересів, оскільки розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції не відбувся, натомість відбувся розгляд клопотання представника позивача про закриття апеляційного провадження.

Верховний Суд відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Оскільки подані скаржником додаткові пояснення за своїм змістом фактично є доповненням до касаційної скарги, однак подані 15.05.2024, тобто поза межами строку на касаційне оскарження та скаржник не просив поновити строк, Верховний Суд залишає такі пояснення без розгляду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

15.04.2024 до Верховного Суду надійшла заява від ОСОБА_3 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 у справі № 902/975/21 на підставі статті 297 Господарського процесуального кодексу України.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 повністю підтримує касаційну скаргу ОСОБА_1 , погоджується з наведеними в ній доводами та бажає скористатися правом на приєднання до цієї касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 06.06.2024 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 у справі №902/975/21.

Позивач ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, а доводи скарги не містять обґрунтувань, в чому саме полягає неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За твердженням позивача, мотивувальна та резолютивна частини рішення суду першої інстанції не містить висновків суду про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 , а тому висновок апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України є правомірним.

Від ОСОБА_4 до Верховного Суду надійшло клопотання, в якому викладено пояснення відповідача-2 щодо підтримання касаційної скарги ОСОБА_1 . На думку ОСОБА_4 господарським судом першої інстанції здійснено втручання у право власності ОСОБА_1 , а тому вона не погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання про права чи інтереси ОСОБА_1

ОСОБА_4 стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, наслідком чого стало визнання обставин, які мають значення для правильного вирішення апеляційної скарги такими, що не знайшли свого підтвердження.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Відповідно до частини 2 статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

За приписами частини 1 та частини 4 статті 272 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Отже, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції перш за все має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

Встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 910/10364/16, від 28.08.2023 у справі №910/15967/21, від 14.09.2023 у справі №910/17544/20.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №904/897/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2020 № 914/1971/18.

З`ясовуючи питання про те, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначав, що висновки якими встановлено факт неукладеності договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 4 серпня 2014 року, а також нікчемність договору дарування акцій від 30 вересня 2021 року, порушують права ОСОБА_1 , що стосуються безпосередньо набутого спільного з ОСОБА_3 майна.

Апелянт стверджував, що наведені ним обставини свідчать про існування порушених оскаржуваним рішенням господарського суду Вінницької області від 14 жовтня 2022 року у справі №902/975/21 прав та інтересів ОСОБА_1 як чоловіка ОСОБА_3 .

Відхиляючи доводи ОСОБА_1 апеляційний господарський суд зазначив, що зі змісту рішення господарського суду Вінницької області від 14 жовтня 2022 року в справі №902/975/21 вбачається, що в мотивувальній частині цього рішення відсутні прямі висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 . Резолютивна частина оскаржуваного рішення також не містить прямі вказівки про права або охоронювані законом інтереси апелянта або його дружини. При цьому, саме лише згадування в описовій частині рішення про те, що із оскаржуваного договору купівлі-продажу вбачається, що чоловіком відповідача-1 - ОСОБА_1 надана згода на укладення спірного правочину, не свідчить про висвітлення в мотивувальній частині оскаржувного рішення висновків суду про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , адже за вищевказаною практикою Верховного Суду, будь-які інші провадження між схожими сторонами спору не можуть братися до уваги (дане відповідно стосується і доводів про придбання спірних акцій за спільні кошти подружжя).

Суд апеляційної інстанції вказав, що спір стосується витребування із чужого незаконного володіння простих бездокументарних іменних акцій у відповідача-2. Спірні правовідносини у справі виникли між наступними учасниками: позивачем та відповідачем-1 відносно укладення спірного договору купівлі-продажу, відповідачем-1 та відповідачем-2, який є кінцевим набувачем спірних акцій, із володіння якого витребовуються акції. Відтак, зважаючи на укладення договору дарування від 30 вересня 2021 року, спірні акції вибули від відповідача-1 до відповідача-2, а тому, в даній справі досліджуються обставини щодо підстав витребування акцій саме у відповідача-2, при цьому, будь-які речові права відповідача-1, станом на момент розгляду справи, не досліджуються.

Скаржник ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається, зокрема на те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі проігноровано положення законодавства щодо спільності майна подружжя, належності ОСОБА_1 незалежно від того, що стороною договору купівлі-продажу цінних паперів виступала його дружина, права на акції та рівності всіх співвласників у володінні користуванні та розпорядженні майном, а також неможливості вирішенні судом питання про не набуття конкретного майна співвласником права власності на майно без його участі в такому спорі.

Верховний Суд вважає вказані доводи необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Статтею 369 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Зазначені норми закону встановлюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі №404/1515/16-ц, а також Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі №756/8056/19.

Натомість скаржником не надано доказів існування спору між подружжям щодо поділу майна подружжя на час розгляду справи та ухвалення судових рішень судами щодо виділення частки вказаного майна.

Аналіз положень закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.06.2020 у справі №638/18231/15-ц зазначила, що інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Саме тому, на переконання Великої Палати Верховного Суду, законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї. Правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Верховний Суд звертає увагу, що дружина скаржника - ОСОБА_3 була залучена до участі у даній справі як відповідач, та з урахуванням наведених вище норм діяла в цій справі в спільних інтересах: своїх та свого чоловіка, як співвласників одного майна.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 реалізувала своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі та зверталась самостійно до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що на момент звернення до суду спірне майно перебувало у володінні ОСОБА_4 , а тому внаслідок прийнятого рішення у ОСОБА_3 не було витребувано майно.

Права того з подружжя, який не був стороною договору купівлі-продажу частки чи договору дарування частки, при розгляді справи про витребування частки і не пред`явлення до нього позовних вимог, не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір. Подібних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 16 березня 2023 року у справі №911/2780/20.

Як вірно зазначено апеляційним господарським судом, у даній справі спір стосувався правочинів, на підставі яких учасники набували права на акції у товаристві, тому склад учасників даної справи сформовано наступний: позивач (як особа - власник спірного пакета акцій, що заперечує факт його продажу відповідачу-1), відповідач-1 (власник спірного пакета акцій, набутого на підставі заперечуваного правочину купівлі-продажу та згодом подарованого відповідачу-2), відповідач-2 (власник спірного пакета акцій на час розгляду справи), тобто до складу учасників справи увійшли особи, які з 2014 року були акціонерами відповідача-5.

ОСОБА_1 ніколи прямо не набував корпоративних прав в юридичній особі, не був акціонером відповідача-5, а тому рішення суду в даній справі щодо його прав, обов`язків та/або інтересів не приймалося.

Крім того, як правильно враховано апеляційним судом, спірний пакет акцій вибув із власності ОСОБА_3 за згодою чоловіка - ОСОБА_1 на підставі безоплатного правочину/договору дарування на користь ОСОБА_4 , що додатково свідчить про відсутність порушених майнових прав ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, висновок апеляційного господарського суду щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України є правомірним.

Верховний Суд враховує, що апеляційним господарським судом помилково застосовано статтю 62 Сімейного кодексу України до спірних правовідносин, проте це не вплинуло на правильність висновків суду про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 з наведених вище мотивів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

За змістом частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення у справі.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції у справі - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Оскільки підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 304 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 у справі №902/975/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

Н. М. Губенко