ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 903/34/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Юрістек Груп" (далі - Товариство, позивач, скаржник) - не з`явився,
відповідача - державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області" (далі - Підприємство, відповідач) - Герасимчук Л.В. (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
на рішення Господарського суду Волинської області від 26.07.2022 (головуючий - суддя Гарбар І.О.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 (головуючий - суддя Крейбух О.Г., судді Юрчук М.І., Тимошенко О.М.)
у справі №903/34/22
за позовом Товариства
до Підприємства
про зобов`язання визнати переможцем процедури закупівлі та визнання укладеним договору про надання послуг,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав зобов`язати відповідача визнати Товариство переможцем процедури закупівлі та визнати укладеним договір про надання послуг.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до суду з позовом до Підприємства про таке:
- зобов`язання відповідача визнати позивача переможцем аукціону, публічної закупівлі та опублікувати повідомлення про намір укласти договір про закупівлю з Товариством, продовживши строк надання послуг (дії договору) на час розгляду справи в суді;
- визнання укладеним з дня набрання законної сили рішенням суду договору про надання послуг між Підприємством, як замовником, і Товариством, як виконавцем, з продовженням строку надання послуг (дії договору) на час розгляду справи в суді, на умовах проєкту договору, поданого позивачем.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що дії відповідача є незаконними, упередженими, недобросовісними та такими, що порушують права позивача на укладення договору на розроблення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.07.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 у справі №903/34/22, у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Товариство, посилаючись на ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 26.07.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 у справі №903/34/22, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі в новій редакції Товариство із посиланням на пункти 1 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що оскаржувані судові рішення винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, що судами не було застосовано частину першу статті 5, частину п`ятнадцяту статті 29 та пункт 2 частини першої статті 32 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), а також принцип правової визначеності закріплений у статті 41 Конституції України та принцип справедливості, добросовісності, розумності, що відображений в пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
4.2. Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме норми статті 44, частини сьомої статті 180, статті 181, частин першої та четвертої статті 183, частини другої статті 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини другої статті 31, частин п`ятої та шостої статті 33, частин першої та четвертої статті 41, статті 43 Закону, частини першої статті 627, частини першої статті 638, глави 53 ЦК України, глави 20 ГК України та посилається на постанови Верховного Суду, які підлягали застосуванню до цих правовідносин: від 05.05.2021 у справі №160/4421/20, від 12.03.2019 у справі №905/383/18, від 11.06.2020 у справі №823/819/18, від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20, від 05.08.2020 №906/282/16, від 27.04.2022 у справі №910/3724/20 та від 17.11.2018 у справі №911/205/18, на постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 №390/34/17, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц, від 05.06.2018 у справі №338/180/17 та від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.
4.3. Окремо скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №922/1999/17, яку необхідно було також застосовувати.
4.4. В якості порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права скаржник посилається на частину п`яту статті 236 ГПК України. Крім того скаржник посилається на те, що судами не в повній мірі дослідженні докази, які мають значення для правильного вирішення справи.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Відповідач заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Замовником торгів Підприємством 19.05.2021 розпочато процедуру закупівлі (відкриті торги) за предметом "Розроблення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в межах смуг відведення автомобільних доріг загального користування місцевого значення в адміністративних межах Волинської області (Рожищенський, Луцький, Маневицький, Ківерцівський райони - за старим адміністративно-територіальним поділом)".
6.2. Тендерним комітетом відповідача 30.07.2021 оформлено протокол №180, відповідно до якого встановлено, що в результаті проведеного 28.07.2021 аукціону електронною системою закупівель визначено аномально низьку ціну тендерної пропозиції Товариства. За результатами поіменного голосування тендерним комітетом Підприємства вирішено:
1. Відхилити тендерну пропозицію Товариства відповідно до частини чотирнадцятої статті 29 Закону (учасник не надав належного обґрунтування ціни або вартості тендерної пропозиції, що була визначена електронною системою закупівель як аномально низька);
2. Оприлюднити в електронній системі закупівель протягом одного дня з дня прийняття цього рішення відповідну інформацію згідно зі статтею 10 та частиною другою статті 31 Закону.
6.3. Замовником прийнято рішення про визначення переможцем закупівлі товариство з обмеженою відповідальністю "Центр проектів" (далі - ТОВ "Центр проектів"), повідомлення про намір укласти договір з ТОВ "Центр проектів" оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу 04.08.2021.
6.4. Товариство, не погоджуючись із рішенням тендерного комітету відповідача, оформленого протоколом від 30.07.2021 №180, 06.08.2021 звернулося до Антимонопольного комітету України (далі - АМК) із скаргою на дії замовника.
6.5. Рішенням постійно діючої адміністративної колегії АМК з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель (далі - Колегія АМК) від 19.08.2021 №19079-р/пк-пз, скаргу Товариства задоволено та зобов`язано Підприємство скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції Товариства та рішення про визначення ТОВ "Центр проектів" переможцем процедури закупівлі №UА-2021-05-19-010666-b.
6.6. Тендерним комітетом Підприємства 02.09.2021 оформлено протокол №223, відповідно до якого виконано рішення Колегії АМК від 19.08.2021 №19079-р/пк-пз та ухвалено скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції Товариства та рішення про визначення ТОВ "Центр проектів" переможцем процедури закупівлі за №UА-2021-05-19-010666-b та оприлюднити дане протокольне рішення через авторизований електронний майданчик.
6.7. Тендерним комітетом відповідача 02.09.2021 оформлено протокол №225, яким відмінено процедуру відкритих торгів щодо предмету закупівлі за №UА-2021-05-19-010666-b, з підстави, що передбачена частиною другою статті 31 Закону, а саме: неможливості усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, з описом таких порушень, які неможливо усунути.
6.7.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що тендерний комітет виходив з неможливості усунення порушень, встановлених рішенням АМК від 19.08.2021 №І9079-р/пк-пз у частині зобов`язання скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції Товариства та рішення про визначення ТОВ "Центр проектів" переможцем процедури, тому вирішив відмінити процедуру відкритих торгів щодо предмету закупівлі за №UА-2021-05-19-010666-b, оприлюднити в електронній системі закупівель через авторизований електронний майданчик (https://zakupki.prom.ua/) протягом одного дня з дня прийняття цього рішення відповідне повідомлення згідно з частиною сьомою статті 32 Закону.
6.8. Товариство 10.09.2021, не погоджуючись з рішенням тендерного комітету Підприємства, оформленим протоколом від 02.09.2021 №225, про відміну тендерної закупівлі подало скаргу до АМК.
6.9. Рішенням Колегії АМК від №21478-р/пк-пз від 21.09.2021, скаргу Товариства задоволено та зобов`язано відповідача скасувати рішення про відміну процедури закупівлі за №UА-2021-05-19-010666-b.
6.10. За твердженням позивача, рішення Колегії АМК від 21.09.2021 від №21478-р/пк-пз на дату звернення Товариства із цим позовом до суду Підприємством не виконано.
6.11. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що:
- зі змісту наданого позивачем до тендерної документації та долученого до матеріалів справи копії проєкту договору вбачається, що строк надання послуг за цим договором - з моменту підписання цього договору до 31.12.2022 у відповідності до календарного графіку (пункт 5.1 договору);
- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 11.1 Договору);
- однак, відповідач не погодив істотних умов договору у редакції, запропонованій позивачем, та не підписав два примірника проєкту договору про закупівлю робіт, направлені листом від 28.12.2021.
6.12. Суд апеляції інстанції зазначив, що:
- на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, для належного виконання умов договору, залишалося менше 5 місяців;
- за порушення строку виконання умов договору застосовуються штрафні санкції, які визначені у розділі VII договору;
- отже, у разі визнання між сторонами договору закупівлі укладеним, днем укладення цього договору буде дата набрання судовим рішенням законної сили, у зв`язку із чим виконавець не зможе виконати усі послуги, що є предметом цього правочину, у визначений договором строк, а у разі їх невиконання - для виконавця настануть несприятливі економічні наслідки у вигляді застосування до нього господарських санкцій;
- у разі укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п`ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 Закону, договір про закупівлю є нікчемним (стаття 43 Закону);
- за таких обставин, у разі визнання укладеним між сторонами договору закупівлі, за результатами торгів №UА-2021-05-19-010666-b, даний договір в силу закону вважатиметься нікчемним;
- визначення переможця торгів та прийняття рішення про укладення договору здійснюється на підставі колегіального рішенням тендерного комітету, яке оформлюється протоколом, як це передбачено Законом;
- отже, вимога позивача про визнання укладеним з дня набрання законної сили рішенням суду договору про надання послуг між Підприємством, як замовником, та Товариством, як виконавцем, продовживши строк надання послуг (дії договору) на час розгляду справи в суді, на умовах проєкту договору, поданого Товариством, не підлягає задоволенню, оскільки визнання переможцем та підписання чи не підписання договору з переможцем є компетенцією відповідача та не може вирішуватися судом.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 24.11.2022, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №903/34/22 на підставі пунктів 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Від Підприємства 20.12.2022 на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання, зокрема, про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке підписано кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП) 20.12.2022. Підпис КЕП перевірено і підтверджено протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 20.12.2022.
7.3. Також, 20.12.2022 від відповідача на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Підприємство просило, зокрема, прийняти та поновити термін подачі відзиву на касаційну скаргу. Вказаний відзив підписано КЕП 20.12.2022. Підпис КЕП перевірено і підтверджено протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 20.12.2022.
7.4. У відзиві відповідач вказав, що дізнався про ухвалу Верховного Суду від 24.11.2022 лише 19.12.2022 із офіційного веб-сайту "Судова влада" та станом на 20.12.2022 не отримував вказану ухвалу.
7.5. Разом з тим, з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0101617799260 вбачається, що відповідачем отримано ухвалу Суду від 24.11.2022 (за адресою 43016, м. Луцьк, вул. Данила Галицького, 14) 01.12.2022.
7.6. Згідно з частиною першою статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
7.7. У пункті 3 резолютивної частини ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження від 24.11.2022 у даній справі вказано таке: учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу до 14 грудня 2022 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, або через систему «Електронний суд»; відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
7.8. Враховуючи, усні пояснення щодо правової природи документу з назвою "відзив на касаційну скаргу" та прохання представника відповідача вважати його письмовими поясненнями на касаційну скаргу, Суд протокольною ухвалою від 22.12.2022 залучає вказаний документ до справи як письмові пояснення.
7.9. Протокольною ухвалою від 22.12.2022 Суд залишив клопотання відповідача вказане у пункті 7.2 цієї постанови без розгляду.
7.10. Від Товариства 21.12.2022 на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника позивача, яке підписано КЕП 21.12.2022. Підпис КЕП перевірено і підтверджено протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 21.12.2022.
7.11. Протокольною ухвалою від 22.12.2022 Суд прийняв до розгляду вказане у пункті 7.10 цієї постанови клопотання.
7.12. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.13. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Скаржник, посилаючись на низку постанов Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду (дивись пункти 4.2 та 4.3 цієї постанови), вказує, що судами попередніх інстанцій було застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
8.2. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8.4. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.5. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.6. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.7. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.8. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.9. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
8.10. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.11. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.12. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.13. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.14. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.15. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.16. Предметом розгляду у даній справі є:
- зобов`язання відповідача визнати позивача переможцем аукціону, публічної закупівлі та опублікувати повідомлення про намір укласти договір про закупівлю з Товариством, продовживши строк надання послуг (дії договору) на час розгляду справи в суді;
- визнання укладеним з дня набрання законної сили рішенням суду договору про надання послуг між Підприємством, як замовником, і Товариством, як виконавцем, з продовженням строку надання послуг (дії договору) на час розгляду справи в суді, на умовах проєкту договору, поданого позивачем.
8.17. Слід зазначити, що процедура закупівлі, переможцем якої, на думку позивача, має бути визнано Товариство, проводилася в порядку, визначеному Законом.
8.18. Предметом розгляду у справі №160/4421/20 було визнання протиправним та скасування висновку офісу Держаудитслужби про результати моніторингу закупівлі. Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, таким: на підставі наказу офісу Держаудитслужби відповідачем здійснено моніторинг відносно закупівлі, яка оголошена позивачем; за результатами вказаного моніторингу закупівлі відповідачем в електронній системі закупівель оприлюднено відповідний висновок, згідно з яким за результатами аналізу питання укладення договору про закупівлю встановлено порушення вимог частини четвертої статті 36 Закону, та зобов`язано позивача усунути порушення законодавства у сфері публічних закупівель шляхом вжиття заходів щодо розірвання договору.
8.19. Предметом розгляду у справі №905/383/18 було визнання недійсним рішення тендерного комітету про відхилення тендерної пропозиції, визнання недійсним рішення тендерного комітету про визнання переможцем торгів, визнання недійсними договору підряду на виконання робіт з проведення озеленення, реконструкції дитячого парку та додаткової угоди до нього. Позовні вимоги мотивовані тим, що відкриті торги із закупівлі робіт проведені тендерним комітетом відповідача-1 (замовником) з істотними порушеннями вимог статей 3, 5, 22 Закону, з порушенням основних принципів здійснення закупівель: добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, недискримінації учасників, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, наслідком чого стало незаконне відхилення тендерної пропозиції товариства та визнання переможцем торгів відповідача-2. У зв`язку з викладеним укладені за результатами проведених торгів між замовником та переможцем торгів договір підряду та додаткова угода до нього мають бути визнані недійсними на підставі частини першої статті 215 та частини першої статті 203 ЦК України, як такі, що суперечать вимогам чинного законодавства.
8.20. Предметом розгляду у справі №823/819/18 було визнання протиправним і скасування попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства; зобов`язання відповідача зареєструвати бюджетне зобов`язання за договором і додатковою угодою до нього. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі вимог бюджетного законодавства позивач направив на адресу відповідача реєстр бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів з проханням зареєструвати фінансове зобов`язання за додатковою угодою. Однак відповідач відмовив у прийнятті і реєстрації бюджетного зобов`язання і направив попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства, яким фактично відмовив у реєстрації бюджетних зобов`язань з посиланням на порушення абзацу другого пункту 2.2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309, у зв`язку з відсутністю в електронній системі закупівель договору. Водночас, на думку позивача, така відмова в реєстрації бюджетних зобов`язань є протиправною, оскільки договір укладено відповідно до пункту 36 частини першої статті 1 Закону.
8.21. Предметом розгляду у справі №910/9351/20 було:
- визнання недійсними договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, прав вимоги за договором про відкриття траншевої кредитної лінії; договору купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання;
- визнання припиненою іпотеку нерухомого майна згідно з іпотечним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладені між відповідачами договори в частині відступлення та передачі у власність права вимоги та майнових прав за кредитним та іпотечним договорами суперечать статтям 512 514 658 ЦК України, що є підставою для визнання їх недійсними згідно з частиною першою статті 203, частиною першою статті 215 ЦК України.
8.22. Предметом розгляду у справі №911/3039/19 було стягнення заборгованості за договором поставки, пені та 3% річних (первісний позов) та визнання недійсним договору поставки (зустрічний позов). Первісні позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем за первісним позовом грошового зобов`язання за договором у частині повної та вчасної сплати вартості товару, отриманого за вказаним правочином згідно зі специфікаціями. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що: вказаний правочин укладений з порушенням законодавчих приписів, зокрема, за відсутності у генерального директора повноважень на підписання договору; згоди на укладення відповідного договору наглядова рада товариства не надавала; під час укладення такого договору відповідач за зустрічним позовом був обізнаний зі встановленими статутом обмеженнями генерального директора на укладення правочинів.
8.23. Предметом розгляду у справі №910/10444/20 було:
- визнання недійсним рішення загальних зборів відповідача, а саме: про схвалення та визнання такими, що відповідають інтересам позивача та його учасників, правочини укладені виконавчим органом товариства; про уповноваження та надання згоди з моменту прийняття цього рішення та до моменту припинення повноважень останнього, в якості керівника позивача, на вчинення без окремої згоди та будь-якого додаткового рішення загальних зборів учасників товариства та з визначенням на свій власний розсуд всіх істотних умов, порядку та способу реалізації наступних правочинів та юридичних дій на суму, що не перевищуватиме 200 % чистих активів товариства кожна; про відкладення розгляду питань порядку денного загальних зборів учасників товариства з 4 по 41 на наступні загальні збори учасників товариства;
- зобов`язання відповідача скликати та провести загальні збори учасників товариства з визначеним порядком денним.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог статей 5, 32, 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки рішення прийняті з питань, не включених до порядку денного відповідно до повідомлення про скликання загальних зборів учасників, і ці рішення не проголосовані одностайно всіма учасниками товариства, що суперечить положенням статуту товариства.
8.24. Предметом розгляду у справі №906/282/16 було стягнення заборгованості за кредитом і процентами, пені за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем договірних зобов`язань щодо здійснення своєчасних платежів для погашення боргу за кредитом і нарахованими відсотками.
8.25. Предметом розгляду у справі №910/3724/20 було стягнення заборгованості за договором поставки в межах справи №910/21682/15 про банкрутство. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки в частині оплати поставленого товару.
8.26. Предметом розгляду у справі №911/205/18 було стягнення вартості не облікованої електричної енергії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснив порушення пункту 6.4 Правил користування електричною енергією, а саме встановлено відсутність пломби енергопостачальної організації на захисному екрані трансформаторів струму, зазначеної в акті пломбування.
8.27. Предметом розгляду у справі №390/34/17 було визнання договору оренди неправомірним і повернення земельної ділянки з незаконного володіння. Позовна заява мотивована тим, що позивач отримав у спадщину після смерті своєї баби земельну ділянку; на думку позивача, договір оренди зареєстрований майже через місяць після смерті баби, незаконний, і цей договір слід вважати таким, що не пройшов державну реєстрацію, не набув чинності та не є укладеним.
8.28. Предметом розгляду у справі №461/9578/15-ц було скасування наказу, зобов`язання привести у попередній стан горище будинку, не чинити перешкод у користуванні горищем, визнання права на частку горища. Позовна заява мотивована тим, що позивачці на праві приватної власності належить квартира.
8.29. Предметом розгляду у справі №338/180/17 було стягнення безпідставно одержаних коштів (первісний позов) і визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за договором підряду (зустрічний позов). Первісний позов мотивовано тим, що позивач за первісним позовом згідно з платіжними дорученнями перерахував на рахунок відповідача за первісним позовом кошти, які, за твердженнями позивача за первісним позовом, перераховані помилково, оскільки будь-які договірні відносини між позивачем і відповідачем за первісним позовом відсутні. Зустрічний позов обґрунтований тим, що: сторонами було досягнуто домовленість щодо виготовлення дерев`яних брусів; за результатами домовленостей позивач за зустрічним позовом підписав зі своєї сторони примірник договору підряду та неодноразово надсилав його для підписання відповідачу за зустрічним позовом; позивач за первісним позовом відпустив відповідачу за зустрічним позовом дерев`яні бруси, які були доставлені та відвантажені за узгодженою сторонами адресою; представник відповідача за зустрічним позовом відмовився від підписання акта виконаних робіт, не заявивши про їх можливі недоліки.
8.30. Предметом розгляду справи №145/2047/16-ц було визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними. Позов мотивовано тим, що: відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки позивач є власником двох земельних ділянок; позивач звернувся до відповідача з клопотанням про повернення земельних ділянок, однак отримав відмову з тих підстав, що між ним та відповідачем укладено договори оренди земельних ділянок; позивач стверджував, що жодних договорів оренди він не укладав і не підписував, волевиявлення та наміру на їх укладення він не мав, а підписи в зазначених договорах та актах приймання передачі земельних ділянок вчинені іншою особою.
8.31. Таким чином, справи вказані у пунктах 8.20 - 8.30 та справа №903/34/22 не є подібними ні за предметом спору, ані за підставою позову та за нормативно-правовим регулюванням правовідносин, що виникли на підставі, у тому числі, різних правочинів, ні за характером та об`єктом правовідносин, ні за юридичним змістом прав та обов`язків сторін, різняться вони і за предметом доказування, що виключає подібність вказаних справ.
8.32. Що ж до справ №160/4421/20 (дивись пункт 8.18 цієї постанови) та №905/383/18 (дивись пункт 8.19 цієї постанови), то слід зазначити таке.
8.33. Правовідносини, які виникли між учасниками процесу у вказаних вище справах і у даній справі регулюються одним і тим ж нормативно-правовим актом (Закон), водночас предмет позову (у справі №160/4421/20 визнання протиправним та скасування висновку офісу Держаудитслужби про результати моніторингу закупівлі; у справі №905/383/18 визнання недійсним рішення тендерного комітету про відхилення тендерної пропозиції, визнання недійсним рішення тендерного комітету про визнання переможцем торгів, визнання недійсними договору підряду на виконання робіт з проведення озеленення, реконструкції дитячого парку та додаткової угоди до нього; у справі №903/34/22 зобов`язання відповідача визнати переможцем аукціону, публічної закупівлі позивача, визнання укладеним договір про надання послуг) та його підстави не є подібними, за юридичним змістом і характером правовідносин, та різняться за предметом доказування, що пов`язано з правами і обов`язками сторін.
8.34. Також скаржник посилався окремо на постанову Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №922/1999/17, яку, на думку Товариства, слід було застосувати при вирішенні спору у даній справі.
8.35. Так, предметом розгляду у справі №922/1999/17 було визнання недійсним протоколу та про спонукання укласти договір про закупівлю послуг, у редакції позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: позивач є учасником та переможцем відкритих торгів на закупівлю, але відповідач відмовляється від укладання вказаного договору, посилаючись на рішення тендерного комітету, яке оформлено протоколом, відповідно до якого торги визнані такими, що не відбулися на підставі абзацу другого частини другої статті 31 Закону, водночас позивач вказував на невідповідність даної позиції відповідача статтям 263 617 ЦК України.
8.36. Таким чином, справа №922/1999/17 та справа №903/34/22 є різними, з огляду на:
- предмет позову в частині визнання недійсним протоколу [справа №922/1999/17] та в частині зобов`язання відповідача визнати позивача переможцем аукціону [справа №903/34/22];
- підстави позову, оскільки у справі №922/1999/17 позивача було визнано переможцем аукціону, а вже потім відповідач відмінив торги, а у справі №903/34/22 відповідач не визнавав позивача переможцем і відмінив торги після виконання рішення АМК.
8.37. Також, різними в означених Товариством справах (пункти 4.2 та 4.3 цієї постанови) та даної справи є як докази, якими учасники процесу підтверджували свої вимоги та заперечення, і які суди в силу приписів статті 86 ГПК України оцінювали за своїм внутрішнім переконанням, так і предмет доказування.
8.38. Застосування приписів статті 86 ГПК України як норми процесуального права має загальний (універсальний) характер для усіх справ. Обов`язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти, об`єктивності, безпосередності дослідження та оцінки доказів. Тобто, з`ясування всіх юридично значущих обставин на підставі наданих доказів з усіма притаманними їм (доказам) властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
8.39. Верховний Суд, вважає за необхідне зазначити, що процесуальні норми, у тому числі, щодо доказів і доказування (глава 5 "Докази та доказування" ГПК України), є універсальними під час розгляду господарських справ, водночас у кожній конкретній справі подаються (стаття 80 ГПК України), досліджуються (стаття 210 ГПК України) та оцінюються (стаття 86 ГПК України) докази щодо їх належності (стаття 76 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України) з урахуванням предмету та підстав позову, аргументів і доводів сторін.
8.40. Отже, проаналізувавши постанови Верховного Суду, зазначені у пунктах 4.2 - 4.3 цієї постанови, на які як на підставу подання касаційної скарги відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, послався скаржник, Верховний Суд дійшов висновку, що зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що наведені в них висновки Верховного Суду стосуються застосування норм матеріального та процесуального права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, оскільки названі справи суттєво відрізняються за предметом і підставою позову, за обставинами справи, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, що виключає подібність названих справ, зокрема, за змістовним критерієм.
8.41. З огляду на викладене, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, викладених у відповідних постановах, визначених у пунктах 4.2 та 4.3 цієї постанови, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.
8.42. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
8.43. Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної скаржником на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.
8.44. Товариство визначило як підстави для скасування судового рішення пункти 1 та 4 частини третьої статті 310 ГПК України.
8.45. Так, відповідно до пунктів 1 та 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
8.46. Відхиляючи доводи Товариства щодо неповноти з`ясування судом обставин справи (пункт 4.4 цієї постанови), Суд акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
8.47. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
8.48. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19 та від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19.
8.49. Проте, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження - пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
8.50. За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи Товариства про порушення судами норм процесуального права, а саме ненадання судами оцінки наявним у матеріалах справи доказам шляхом повного, всебічного та безпосереднього їх дослідження та всім доводам скаржника, за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а також ураховуючи міркування суду, викладені вище.
8.51. Що ж до пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України, то слід зазначити таке.
8.52. Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
8.53. Верховний Суд відзначає, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
8.54. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).
8.55. Водночас скаржник не вказує, не обґрунтовує та не аргументує, які саме та за яких підстав докази є недопустимими у розумінні статті 77 ГПК України та на підставі яких саме недопустимих доказах суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення.
8.56. Так само скаржник не зазначає, в чому саме проявилось порушення саме статті 77 ГПК України, зокрема, щодо закону, з порушенням якого отримані докази, та/або підтвердження обставин іншими засобами доказування, а не певними засобами доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати означені обставини.
8.57. З огляду на викладене, посилання скаржника на пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України не мотивовано, не обґрунтовано та не знайшло свого підтвердження.
8.58. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
8.59. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80 86 300 ГПК України.
8.60. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).
8.61. Отже, позивачем не мотивовано та не доведено, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права щодо порядку та оцінки доказів, зокрема, отримання доказів та/або дослідження доказів, з огляду на статі 76 - 79 ГПК України
8.62. З огляду на викладене доводи касаційної скарги, в частині підстав, визначених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, та підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд відсутні.
8.63. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
8.64. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.
8.65. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
8.66. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
8.67. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287, касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.
10. Судові витрати
10.1. Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника, оскільки, підстави для перерозподілу в силу приписів статей 129 та 315 ГПК України відсутні.
Керуючись статтями 129 296 300 308 309 315 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Юрістек Груп" на рішення Господарського суду Волинської області від 26.07.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 у справі №903/34/22 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юрістек Груп" на рішення Господарського суду Волинської області від 26.07.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 у справі №903/34/22 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Волинської області від 26.07.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 у справі №903/34/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос