ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 903/43/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І. Д.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - Голік О.А., Іващенко В.О., Мостепанюк В.І.,
відповідача 1 - не з`явився,
відповідача 2 - не з`явився,
відповідача 3 - не з`явився,
відповідача 4 - не з`явився,
відповідача 5 - не з`явився,
відповідача 6 - не з`явився,
відповідача 7 - не з`явився,
відповідача 8 - не з`явився,
відповідача 9 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ухвалу Господарського суду Волинської області
у складі судді Дем`як В. М.
від 17.02.2022 та
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Дужич С. П., Демидюк О. О., Саврій В. А.
від 08.06.2022
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
про стягнення солідарно шкоди в розмірі 123 261 672,49 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про стягнення солідарно шкоди в розмірі 123 261 672,49 грн.
Позов обґрунтовано тим, що заявлена шкода виникла внаслідок здійснення відповідачами, що є пов`язаними особами банку (в розумінні статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), операцій, які прямо суперечили інтересам банку, а саме прийняття рішень про розірвання договорів застави товарів в обороті №№ 1103/14-1, 1103/14-2, 1103/14-3, 1103/14-4, 1103/14-5 від 11.03.2014, які забезпечували п`ять кредитних договорів № 2409/10-96, № 2309/10-96 від 24.09.2010, № 1912/12, № 3101/13-1 від 19.12.2012, № 2802/14 від 28.02.2014.
2. Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.02.2022, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2022, позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:
- розмір шкоди розраховано позивачем як заборгованість за п`ятьма договорами кредитної лінії, укладеними між Банком та позичальниками, за якими виникла прострочена заборгованість, а також договорами застави. Кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового прововідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою (різні кредитні договори, договори забезпечення тощо). Вимоги про стягнення шкоди у конкретно визначеному позивачем за кожним окремим кредитним договором (внаслідок втрати забезпечення за ним) є самостійними вимогами, які не пов`язані ні підставами виникнення, ні поданими доказами та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших;
- навіть у випадку, коли позивач правомірно об`єднав вимоги, пов`язані між собою, господарський суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
При цьому, приймаючи оскаржувані судові рішення суди керувалися правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 04.03.2021 у справі №903/515/20 та в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.02.2022 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2022, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій:
- неправильно застосовано положення статей 16 22 543 1166 1190 Цивільного кодексу України, статті 89 Господарського кодексу України, частини 19 статті 42, статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
- порушено статтю 2, статтю 47, частини 1, 6 статті 173, пункт 2 частини 5 статті 174, пункт 8 частини 1 статті 226, статтю 236, статтю 238 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 та у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/16706/17, від 28.07.2021 у справі № 910/12955/20, від 28.07.2021 у справі № 910/682/20, від 05.08.2021 у справі № 910/19584/20.
Відповідачі відзиви на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.
4. Розгляд клопотань
20.09.2022 через систему «Електронний суд» від відповідача 5 - ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що в останні дні значно підвищився рівень захворюваності на коронавірусну інфекцію Covid-19, відтак участь позивача та відповідачів у справі ставить під загрозу здоров`я та життя учасників судового процесу.
Розглянувши зазначене клопотання, Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно із якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно із статтею 306 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на ухвали, передбачені пунктами 2, 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу, має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі.
За змістом пункту 2 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України ппереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, та не може встановлювати обставини справи, збирати та перевіряти докази і надавати їм оцінку.
Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховано, що матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
В той же час оголошення карантину внаслідок поширення коронавірусу COVID-19 не зупиняє роботи судів, а правосуддя в Україні здійснюється і в період зазначеного карантину (з дотриманням необхідних запобіжних заходів).
Разом з тим процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи.
У цій справі участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному на 20.09.2022, Судом обов`язковою також не визнавалась.
Водночас слід зазначити, що ОСОБА_5 не була позбавлена можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до статті 197 Господарського процесуального кодексу України, про що зазначалось в ухвалі Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у даній справі.
Проте ОСОБА_5 правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів не скористалась.
Також ОСОБА_5 не скористалась правом, передбаченим статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу.
Крім того, про наявність у ОСОБА_5 доводів, без дослідження яких неможливо розглянути касаційну скаргу по суті, Суду не повідомлялося.
5. Позиція Верховного Суду
Частиною 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Таким чином, нормою процесуального права закріплене право позивача об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який є одночасно способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин, як зазначив Верховний Суд у постанові від 31.10.2020 у справі № 922/1359/19.
Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України Суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк .
За змістом частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п`ятій вказаної статті.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем об`єднано в одній позовній заяві вимоги до 9 відповідачів-фізичних осіб (контролерів банку та осіб, які входили до складу кредитного комітету банку) щодо стягнення збитків, які нанесені прийняттям даними особами збиткових рішень при виконанні кредитних договорів (прийняття необґрунтованих рішень щодо розірвання договорів застави товарів в обороті, які забезпечували повернення ряду кредитів).
Неналежне виконання посадовими особами органів управління банку обов`язків (недобросовісні управлінські рішення посадових осіб банку, вчинені в інтересах власників банку), внаслідок чого за твердженням позивача банку завдано шкоди, є спільною підставою для звернення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з позовом у цій справі. Заявлені позивачем вимоги до 9 відповідачів пов`язані між собою поданими доказами в частині необхідності дослідження обставин настання неплатоспроможності банку, прийняття рішень кредитним комітетом та їх вплив на фінансове становище банку в цілому.
Позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до 9 відповідачів-фізичних осіб (контролерів банку та осіб, які входили до складу кредитного комітету банку) пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав та законних інтересів.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (яка була чинною на момент прийняття оскаржуваних рішень) позовні вимоги до пов`язаних з банком осіб, які є посадовими особами органів управління банку, подані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", мають розглядатися разом у межах однієї справи. Адже у випадку завдання шкоди банку діями його посадових осіб, внаслідок чого настала неплатоспроможність банку, які несуть солідарну відповідальність перед банком як члени органу (органів) управління, повний склад правопорушення можна встановити лише шляхом системного аналізу всієї сукупності дій чи бездіяльності посадових осіб, у тому числі дослідження проведених банківських операцій та їх вплив на фінансове становище банку в цілому. Операції банку та їх наслідки для його платоспроможності не можна розглядати окремо.
Аналогічні висновки щодо розгляду позовних вимог до пов`язаних з банком осіб, поданих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", викладені у постановах Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 910/12955/20, від 28.07.2021 у справі № 910/682/20, від 05.08.2021 у справі № 910/19584/20.
При прийнятті ухвали Господарського суду Волинської області від 17.02.2022 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 суди посилались на висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 04.03.2021 у справі №903/515/20 та в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19.
Проте, спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду є Велика Палата Верховного Суду, метою діяльності якої є забезпечення однакового застосування судами норм права.
Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).
До того ж, суди попередніх інстанцій посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 04.03.2021 у справі №903/515/20, не врахували положення частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Узагальнюючи вищезазначене та з врахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, та висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 28.07.2021 у справі № 910/12955/20, від 28.07.2021 у справі № 910/682/20, від 05.08.2021 у справі № 910/19584/20, щодо порядку розгляду позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до пов`язаних з банком осіб на підставі статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Суд вважає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не порушив правил об`єднання позовних вимог передбачених частиною 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, а відтак суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без розгляду на підставі пунктом 8 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин 3, 4 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
7. Судові витрати
Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300 301 304 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.
2. Скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.02.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 у справі № 903/43/22.
3. Справу № 903/43/22 передати до Господарського суду Волинської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді О.М. Баранець
І.Д. Кондратова