ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 903/630/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Могила С.К.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 (колегія суддів у складі: головуючий Калатай Н.Ф., Зубець Л.П., Алданова С.О.) та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Блащука Романа Віталійовича

до Акціонерного товариства "Альфа-Банк"

про визнання недійсною додаткової угоди до кредитного договору

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Фізична особа-підприємець Блащук Роман Віталійович (далі-позивач) звернувся у суд з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Волинського відділення Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", яке в подальшому найменоване Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі-відповідач), згідно якого просив визнати недійсною додаткову угоду від 20.10.2008 № 1 до кредитного договору від 21.06.2007 № 070/22.2-016К.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин позивач не підписував, а про його існування довідався лише у липні 2017 року із позовної заяви відповідача про стягнення заборгованості за відповідним кредитним договором, тому він підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020, позов залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. Свої висновки суди мотивували тим, що позивач (його представник) у судове засідання суду першої інстанції 02.12.2019 не з`явилися, хоч були належним чином повідомлені про розгляд справи, не повідомили суд про причини неявки та не подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, що є підставою для залишення позову без розгляду.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди попередніх інстанцій порушили право позивача на судовий захист та обмежили у доступі до правосуддя, оскільки неявка позивача у судове засідання було зумовлене травмою ноги доньки позивача, а причини неявки представника позивача йому невідомі.

3.3. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд касаційної скарги за відсутності його представника, у якому також зазначено про безпідставність та необґрунтованість касаційної скарги.

4. Мотивувальна частина

4.1. Апеляційний суд встановив, що ухвалою суду першої інстанції від 14.11.2019 у даній справі було призначено судове засідання на 02.12.2019, яка була надіслана засобами поштового зв`язку позивачу, його представнику - адвокату Іванову В.В. та отримана ними 18.11.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення і ними не заперечується.

При цьому вказаною ухвалою суду учасників судового процесу було повідомлено про наслідки неявки в судове засідання відповідно до вимог процесуального законодавства.

4.2. Однак, у судове засідання, яке відбулося 02.12.2019 позивач та його уповноважений представник не з`явилися, належним чином оформлених заяв із зазначенням поважних причин неявки або розгляду справи за їх відсутності до початку засідання суду першої інстанції не подали.

4.3. У судовому засіданні 02.12.2019 представник відповідача заявив усне клопотання про залишення позову без розгляду через неявку позивача.

4.4. Також встановлено, що подане клопотання від імені представника позивача в особі Стрельнікова М.В. про перенесення судового засідання, яке призначене на 02.12.2019, не скріплено електронним цифровим підписом та підписано особою, повноваження якої документально не підтверджені.

4.5. При цьому апеляційним судом встановлено, що клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивовано травмою ноги доньки позивача, яка сталась 29.11.2019 та підтверджено висновком ортопеда від 02.12.2019, надійшло до суду першої інстанції 05.12.2019, тобто через три дні після винесення судом оскаржуваної ухвали.

4.6. Відповідно до частин 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, яка підлягає застосуванню при розгляді касаційної скарги, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.7. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

4.8. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

4.9. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 вказаного Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

4.10. Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - Господарського процесуального кодексу України.

4.11. Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами пункту 2 частини першої статті 42 наведеного Кодексу учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Відповідно до частини другої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

4.12. Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15.

4.13. Відповідно до частини четвертої статті 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

4.14. Таким чином, обов`язковими умовами для застосування передбачених ч.4 ст.202, п.4 ч.1 ст.226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

4.15. У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 202 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

4.16. Подібний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, до розгляду якої об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду було зупинене провадження у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, і відступати від якого колегія суддів правових підстав не вбачає.

4.17. Суди встановили, що в судове засідання 02.12.2019 не з`явився не лише позивач, а і його представник, про причини неявки суд не повідомили, заяву про розгляд справи за їх відсутності до суду не подали, хоча про дату, час та місце судового засідання, а також про наслідки неявки в судове засідання були повідомлені судом першої інстанції належним чином.

4.18. За таких обставин суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про необхідність залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України.

4.19. Доводи, викладені у касаційній скарзі, наведених висновків судів не спростовують, та про порушення судами норм процесуального права у прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

4.20. Доводи заявника, які викладені у касаційній скарзі, були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував з огляду на їх безпідставність.

4.21. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

4.22. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статті 11 ч.4 ГПК України, суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.23. Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

4.24. За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги немає.

4.25. Наведеним у сукупності спростовується позиція заявника касаційної скарги щодо неправомірності прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись статтями 301, 308, 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 у справі Господарського суду міста Києва №903/630/18, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

С.К. Могил