ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 903/665/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - Піун С.П.,

відповідача - Козлюк З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 (головуючий суддя - Саврій В.А., судді: Коломис В.В., Розізнана І.В.) та рішення Господарського суду Волинської області від 30.09.2024 (суддя Бідюк С.В.) в частині відмови в стягненні пені в розмірі 1 743 961,89 грн

у справі №903/665/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз"

про стягнення 42 766 604,19 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі також - ТОВ "ГК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (далі також - АТ "Волиньгаз") про стягнення боргу за неналежне виконання грошового зобов`язання у сумі 42 766 604,19 грн, з яких: 34 060 119,76 грн - основного боргу; 3 487 923,78 грн - пені ; 3 406 011,98 грн - штрафу; 1 038 817,32 грн - штрафу (пункт 6.4 Договору); 353 556,06 грн - 3% річних; 420 175,29 грн - інфляційних втрат.

2. Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені на 99,99%, в обґрунтування якого зазначив:

(1) товариство було суб`єктом природної монополії;

(2) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу товариства зупинено;

(3) єдиним джерелом надходження коштів на рахунок товариства є оплата споживачами вартості розподілу природного газу, діяльність якого була зупинена;

(4) запровадження воєнного стану на всій території України призвело до складних умов господарської діяльності товариства;

(5) товариство було підприємством критичної інфраструктури, яке забезпечувало енергетичну незалежність Волинської області, особливо в період опалювального сезону 2022-2023 років;

(6) з метою забезпечення потреб ЗСУ, сил територіальної оборони товариство вживає заходи щодо надання безоплатно паливно-мастильних матеріалів для задоволення потреб військових частин. У мирний час вказані витрати могли б піти на забезпечення власних потреб підприємства, зокрема на здійснення своєчасних розрахунків з контрагентами;

(7) збитки підприємства за минулий рік становлять 35 713 тис. грн, дебіторська заборгованість - 23 458 тис. грн. У межах виконавчих проваджень на кошти та майно товариства накладені арешти. Незадовільний майновий стан підтверджується довідкою про відсутність коштів на рахунках товариства;

(8) позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат, які виступають способом отримання компенсації від боржника;

(9) при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку для свого фінансового стану.

3. Заперечуючи проти вказаного клопотання, позивач зазначив, що:

(1) відповідач був обізнаний про те, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору;

(2) позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства та безпеки держави;

(3) несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів;

(4) при зменшенні пені на 99,99% буде знівельоване значення пені та не дотримано баланс сторін.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

4. 21.06.2022 між ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (продавець) та АТ "Волиньгаз" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3258-ОГРМ (далі - договір).

5. Продавець, за умови дотримання положень цього договору та вимог положення покупцем, зобов`язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах, у строки та на умовах, що погоджені сторонами у цьому договорі, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу природного газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені цим договором (пункт 1.3 договору).

6. Загальний обсяг (об`єм) природного газу, що передається за цим договором, складається із: Обсяг І (фіксований) - обсяг нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат, погоджених НКРЕКП на період з 01.06.2022 та протягом дії воєнного стану, а також шести місяців після його припинення або скасування. Погоджений НКРЕКП Обсяг І на період з 01.06.2022 по 30.09.2022 складає: 3 357,600 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі також - періоди передачі) (тис. куб. м): червень 2022 року - 643,390, липень 2022 року - 633,300, серпень 2022 року - 778,020, вересень 2022 року - 1 302,890, всього 3357,600. Для встановлення Обсягу І на наступні періоди постачання сторони підписують додаткову угоду до цього договору на підставі підтверджених НКРЕКП обсягів природного газу. Обсяг ІІ - обсяг втрат, зумовлених воєнними діями та понесених у зв`язку із запобіганням/врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, що розраховуються відповідно до методики визначення вартості втрат (витоку) природного газу у разі пошкодження газопроводів та газорозподільних станцій, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, розробленої на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 "Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації". Замовлення Обсягу ІІ здійснюється в порядку, встановленому цим договором. Обсяг ІІІ - обсяг понаднормованих втрат та виробничо-технологічних витрат на період з 01.06.2022 та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, за винятком обсягів І і II (пункт 2.2 договору).

7. Передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами Оператору ГТС Торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС. У Торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/ приймається сторонами відповідно до договору. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ (пункт 3.3 договору).

8. Після закінчення періоду передачі, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 14-го числа місяця, наступного за періодом передачі, якщо інше не передбачено договором, продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою (за наявності) Комерційні акти щодо Обсягу І, Обсягу ІІ та Обсягу ІІІ та направляє на підпис покупцю: на поштову адресу покупця, вказану у розділі 12 цього договору, рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення або поштовим відправленням з оголошеною вартістю (цінним листом), або надаються нарочно під підпис в отриманні, або шляхом направлення Комерційних актів, скріплених кваліфікованим електронним підписом продавця, шляхом електронного документообігу із направленням копії такого акта на електронну адресу покупця, вказану у розділі 12 цього договору. При цьому для підписання та обміну електронними документами сторони цього договору використовують, зокрема, систему обміну електронним документами "М.Е.Dос". Сторони цим підтверджують, що визнають форми електронних документів, в яких підтверджені описані в них господарські операції, з використанням спеціалізованих програмних рішень, та зобов`язується слідкувати за надходженням електронних документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням КЕП та повернення іншій стороні. Електронні документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту, зазначеного в конкретному електронному документі, іншому документі, на виконання якого він підписується, або в порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 3.10 договору).

9. Покупець повертає підписані комерційні акти щодо Обсягу І, Обсягу ІІ, Обсягу ІІІ протягом 5-ти календарних днів з моменту їх отримання (пункт 3.10.1 договору).

10. Сторони на підставі частини третьої статті 207 та статті 627 Цивільного кодексу України домовилися про можливість підписання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису Комерційних актів, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов`язаних із виконанням договору (пункт 3.11 договору).

11. Ціна природного газу, який передається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу для Обсягу І (фіксований) становить 7 420 грн із урахуванням податку на додану вартість за 1 000 куб. метрів природного газу. Ціна природного газу для Обсягу ІІ становить 0,01 гривні із урахуванням податку на додану вартість за 1 000 куб. метрів природного газу. Ціна природного газу для Обсягу ІІІ розраховується за відповідною формулою (пункт 4.1 договору).

12. Покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду (пункт 4.3 договору).

13. У випадку виникнення у покупця заборгованості за цим договором, продавець має право зарахувати грошові кошти, отримані від покупця в поточному періоді передачі, незалежно від призначення платежу, в рахунок погашення існуючої заборгованості покупця (пункт 4.7 договору).

14. За порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця, не пізніше ніж 15 днів з моменту її отримання, зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть (п`ять) робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% (десять відсотків) від суми простроченого платежу (пункт 6.3 договору).

15. У випадку непідписання покупцем Комерційного акта (щодо Обсягів І, ІІ, ІІІ) у порядку, передбаченому цим договором, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від договірної вартості за відповідний період передачі, за який не підписаний Комерційний акт згідно з договором (пункт 6.4 договору).

16. Керуючись статтею 259 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди встановити позовну давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю у п`ять років (пункт 6.10 договору).

17. Сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, та здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язань (пункт 6.11 договору).

18. Сторони, підписуючи договір, підтверджують, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатись сторонами під час дії цього договору, з дотриманням вимог щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП)/ електронного цифрового підпису (ЕЦП) та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв`язку, підписані з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема системи обміну електронним документами "М.Е.Dос", вчасно тощо (пункт 9.1 договору).

19. Кожна сторона зобов`язана слідкувати за надходженням електронних документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням КЕП та повернення іншій стороні (пункт 9.3 договору).

20. Цей Договір укладений сторонами з відкладальною умовою відповідно до частини першої статті 212 Цивільного кодексу України та набуває чинності з дати надання Покупцем одного з видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов`язань за договором у порядку та відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 цього договору, та діє впродовж дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, а в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення (пункт 10.1 договору).

21. Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору поширюють свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами до його укладення, а саме з 01.06.2022 (пункт 10.2 договору).

22. Додатком №2 до договору сторони підписали проєкт банківської гарантії виконання платіжних зобов`язань за договором.

23. Додатковими угодами від 01.09.2022 №1, від 17.11.2022 №2 сторони визначили Обсяг І (фіксований) нормативних втрат та виробничо-технологічних втрат за період з червня 2022 року по травень 2023 року, який складає 35 074,600 тис.куб.м.

24. На виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав природний газ за період з червня 2022 року по листопад 2023 року в загальному об`ємі 30 103,87986 тис.куб.м на загальну суму 223 385 103,90 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання-передачі природного газу.

25. Листом від 24.04.2023 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, надала інформацію щодо обсягів нормативних втрат/витрат природного газу на червень-листопад 2023 року.

26. На підтвердження передачі відповідачу природного газу за квітень 2023 року позивач долучив відповідну податкову накладну.

27. Обсяги отриманого природного газу відповідач не заперечує.

28. Позивач у листах від 11.12.2023, 05.01.2024 повідомляв відповідача про необхідність оплатити заборгованість за поставлений природний газ в сумах 7 049 093,78 грн, 34 060 119,76 грн відповідно.

29. Відповідач у листах від 23.11.2023, 28.12.2023 визнає заборгованість в сумі 7 049 093,78 грн, в сумі 27 011 025,98 грн відповідно. Просить відтермінувати погашення заборгованості за обсяги газу, що придбані для ВТВ протягом жовтня 2023 року, листопада 2023 року з урахуванням фінансової спроможності товариства.

30. Відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу виконав частково на суму 189 324 984,14 грн, що підтверджується інформацією про надходження коштів на рахунки позивача за період з 01.11.2021 по 23.05.2024.

31. Позивач на адресу відповідача направив вимогу від 26.06.2024 про сплату заборгованості за договором, зокрема основного боргу в сумі 34 060 119,76 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

32. Господарський суд Волинської області рішенням від 30.09.2024 у справі №903/665/24, яке Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 02.12.2024, частково задовольнив позов ТОВ "ГК "Нафтогаз України" до АТ "Волиньгаз" про стягнення 42 766 604,19 грн. Стягнув з відповідача на користь позивача 34 060 119,76 грн основного боргу, 1 743 961,89 грн пені, 3 406 011,98 грн штрафу, 353 556,06 грн 3% річних, 420 175,29 грн інфляційних втрат та 500 733,44 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 40 484 558,42 грн. Відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 1 038 817,32 грн та пені в сумі 1 743 961,89 грн.

33. Часткове задоволення позову суд першої інстанції мотивував безпідставністю вимог в частині стягнення з відповідача 1 038 817,32 грн штрафу та наявністю підстав для зменшення за клопотанням відповідача розміру пені на 50%, а саме до 1 743 961,89 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

34. ТОВ "ГК "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 та рішення Господарського суду Волинської області від 30.09.2024 у справі №903/665/24 в частині відмови в стягненні пені в розмірі 1 743 961, 89 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

35. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, від 12.06.2018 у справі №922/1010/16, щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК).

36. Доводи скаржника зводяться до того, що:

(1) апеляційний суд безпідставно не врахував майновий стан позивача, зокрема податковий борг, що призвело до безпідставного надання переваги правам відповідача над правами позивача;

(2) відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладена відповідальність відповідно до умов договору;

(3) суди не врахували, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України (далі КМУ) від 22.07.2020 №917-р позивача визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу, а постановою КМУ від 09.12.2020 №1236 було зобов`язано забезпечити безумовне відновлення газопостачання бюджетних установ;

(4) позивач є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ і, як наслідок, відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України;

(5) в умовах воєнного стану та збройної агресії з боку російської федерації у позивача як постачальника "останньої надії" значно зросла кількість споживачів, через неможливість постачання природного газу від їх колишніх приватних постачальників;

(6) розмір дебіторської заборгованості постійно зростає, через відсутність платіжної дисципліни з боку таких споживачів та обмеження заходів впливу на них (позивач наразі не має права обмежувати споживання природного газу через заборгованість перед ним);

(7) несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

37. АТ "Волиньгаз" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залити її без задоволення, оскаржувані рішення судів - без змін.

38. За твердженнями відповідача:

(1) суди попередніх інстанцій у межах своїх дискреційних повноважень зменшили пеню до розумного розміру, врахувавши: - відсутність доказів понесення скаржником збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання; - значну заборгованість учасників ринку природного газу перед АТ "Волиньгаз"; - стягнення з відповідача, окрім пені, ще 3% річних та інфляційних нарахувань, а також штрафу в сумі 3 406 011,98 грн, який фактично відповідає і розміру нарахованої пені; - майновий стан сторін, наявність значних збитків згідно звіту про фінансові результати за 2023 рік та І півріччя 2024 року; - зупинення дії ліцензії відповідача з 01.12.2023, а відтак відсутність джерел надходження коштів для своєчасного погашення заборгованості; - бездіяльність приватних виконавців, яка тривалий час оскаржується в суді;

(2) скаржник не спростував висновків судів та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення про зменшення заявленої до стягнення пені;

(3) відповідач був оператором газорозподільної системи (підприємством критичної інфраструктури) та першочергово намагався забезпечувати свої функції з безперебійного та постійного розподілу природного газу (як населенню, так й іншим підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності).

Позиція Верховного Суду

39. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40. Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 34 060 119,76 грн основного боргу; 3 487 923,78 грн пені ; 3 406 011,98 грн штрафу; 1 038 817,32 грн штрафу (пункт 6.4 Договору); 353 556,06 грн 3% річних; 420 175,29 грн інфляційних втрат.

41. Причиною звернення з касаційною скаргою стала незгода позивача з рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, в частині зменшення суми пені 3 487 923,78 грн до 1 743 961, 89 грн (зменшення її розміру на 50% від заявленої суми), відповідно, відмови у стягненні 1 743 961, 89 грн пені.

42. Таким чином предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій в частині розгляду вимог щодо стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, а саме вирішення питання правомірності зменшення пені до 1 743 961, 89 грн (зменшення її розміру на 50% від заявленої суми) на підставі статей 551 ЦК та 233 ГК, відповідно, правомірності відмови в задоволенні цих вимог у зв`язку з їх зменшенням, а саме в частині відмови у стягненні 1 743 961, 89 грн пені. В іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються, а тому згідно з частиною першою статті 300 ГПК в касаційному порядку не переглядаються.

43. Порушенням зобов`язання на підставі статті 610 ЦК є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

44. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК).

45. В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК).

46. Частинами першою, третьою статті 549 ЦК визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

47. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК).

48. Як встановили суди попередніх інстанцій, належний до сплати за умовами договору розмір пені становить 3 487 923,78 грн.

49. Установивши правомірне нарахування позивачем пені у вказаному розмірі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виснував про можливість її зменшення до 1 743 961, 89 грн (зменшення її розміру на 50% від заявленої суми).

50. Відповідно до статті 233 ГК у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

51. За змістом цієї норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (постанова Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №909/321/24).

52. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК).

53. Тобто цією нормою передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц).

54. У постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/17, на неврахування висновків у якій вказує скаржник, Верховний Суд зауважив, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

55. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

56. Застосоване у статті 551 ЦК та статті 233 ГК словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).

57. Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86 210 ГПК на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

58. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86 210 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, тощо.

59. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК і частини третьої статті 551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86 210 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

60. Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК та статті 233 ГК є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

61. Вирішуючи у цій справі питання зменшення розміру пені за клопотанням відповідача, обґрунтування якого наведено в пункті 2 цієї постанови, оцінивши відповідні аргументи і докази сторін, суди попередніх інстанцій врахували, що:

- станом на час звернення з позовом до суду з поставленого позивачем природного газу на суму 223 385 103,90 грн відповідач сплатив у добровільному порядку 189 324 984,14 грн, що підтверджується інформацією про надходження коштів на рахунки позивача за період з 01.11.2021 по 23.05.2024;

- відповідач є об`єктом критичної інфраструктури та забезпечував якісне, безперебійне газопостачання для державних, комунальних та приватних підприємств, установ, організацій Волинської області, у тому числі військових частин, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо;

- несвоєчасна оплата вартості за природний газ була зумовлена негативним фінансовим станом відповідача та необхідністю першочергового фінансування напрямів забезпечення функціонування критичної інфраструктури у особливий період, що підтверджується наданими відповідачем звітом про фінансові результати за 2023 рік, звітом про фінансові результати за І півріччя 2024 року, постановою про арешт коштів, довідкою щодо відсутності коштів на банківських рахунках;

- відповідач на цей час вже не здійснює діяльності з розподілу природного газу, оскільки Постановою НКРЕКП від 29.11.2023 №2225 зупинена дія ліцензії з розподілу природного газу АТ "Волиньгаз".

62. Апеляційний суд, окрім наведеного, також врахував, що існування обставин воєнного стану безумовно не спряло покращенню фінансових показників позивача, який також здійснює свою господарську діяльність в умовах воєнного стану. В той же час, позивач не надав доказів, які б свідчили про його скрутне фінансове становище чи понесення матеріальних збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору.

63. Враховуючи майновий стан обох сторін, період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважав, що у цьому випадку наявні обставини, які є підставою для застосування положень статті 551 ЦК та 233 ГК, та для зменшення пені.

64. З огляду на наведене та враховуючи, що таке зменшення повинно в достатній мірі компенсувати майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також й інтересів відповідача, а відтак з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, використовуючи свої дискреційні повноваження, суд першої інстанції вважав за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50%, а саме на 1 743 961,89 грн.

65. Таке зменшення розміру пені суди вважали оптимальним балансом інтересів сторін у цьому спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, зокрема для відповідача.

66. Не погоджуючись з такими висновками судів попередніх інстанції, скаржник у межах визначеної ним підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК) з посиланням на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, від 12.06.2018 у справі №922/1010/16, вказував на те, що апеляційний суд безпідставно не врахував майновий стан позивача, зокрема, податковий борг, що призвело до безпідставного надання переваги правам відповідача над правами позивача.

67. Проаналізувавши постанову Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, Суд встановив, що у цій справі, вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, суд першої інстанції зазначив, що не може надати перевагу відповідачу, оскільки враховує заборгованість позивача із заробітної плати та податковий борг. Відповідач у касаційній скарзі просив суд скасувати судові рішення в частині стягнення пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір пені до 90%.

68. Верховний Суд у справі №908/1453/14 погодився із судами попередніх інстанцій, які відмовили у зменшенні розміру пені до 90%, з огляду на те, що позивач мав заборгованість по заробітній платі та податковий борг.

69. Водночас, у справі №903/665/24, що переглядається, суди попередніх інстанцій врахували майновий стан обох сторін, в тому числі й позивача, про що зазначили в оскаржуваних судових рішеннях.

70. При цьому апеляційний суд зауважив, що позивач не надав доказів, які б свідчили про його скрутне фінансове становище чи понесення матеріальних збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору, що скаржник за текстом касаційної скарги належним чином не спростовує.

71. У контексті наведеного Суд також враховує, що ні у запереченнях на клопотання відповідача про зменшення пені, ні в апеляційній сказі на рішення суду першої інстанції скаржник не вказував на наявність у нього податкового боргу та загальнодоступність документів про його фінансову звітність, вперше про це скаржник зазначив лише в касаційній скарзі. Проте в силу приписів статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

72. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №922/1010/16 Суд також відхиляє, так як у цій справі питання зменшення розміру пені боржником не порушувалося та судами не вирішувалося; Верховний Суд у вказаній постанові не застосовував норми статті 233 ГК та частини третьої статті 551 ЦК, та не виснував щодо їх застосування, а залишаючи без змін постанову апеляційного суду в частині часткового задоволення вимог про стягнення пені, Суд виходив з того, що без нарахування продавцем пені за більший період (з 20.01.2015 по 02.11.2015) не відповідає як приписам частини шостої статті 232 ГК в частині 6-місячного строку нарахування пені, так і умовам договору.

73. З огляду на це, доводи скаржника у контексті визначеної ним підстави касаційного оскарження про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував майновий стан позивача, зокрема, податковий борг, що призвело до безпідставного надання переваги правам відповідача над правами позивача, Суд вважає необґрунтованими.

74. Решта доводів скаржника не обґрунтовані належним чином підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК, а отже знаходяться поза межами поставлених перед Верховним Судом питань у межах цієї справи, а саме щодо перевірки правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права щодо реалізації ними своїх дискреційних повноважень у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки з урахуванням майнового стану та інтересів обох сторін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

76. Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

77. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані рішення судів прийняті за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд не вбачає.

Розподіл судових витрат

78. За загальним правилом статті 129 ГПК у зв`язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги, судовий збір за її подання покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 та рішення Господарського суду Волинської області від 30.09.2024 у справі №903/665/24 в частині відмови в стягненні пені в розмірі 1 743 961,89 грн залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.М. Баранець

О.Р. Кібенко