ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 903/692/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;

за участю представників:

Волинської митниці Держмитслужби - Наумчик Р.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державної казначейської Служби України, Фізичної особи - підприємця Федяк Мар`яни Василівни, Волинської митниці Держмитслужби

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022

та рішення Господарського суду Волинської області від 14.12.2021

у справі № 903/692/21

за позовом Фізичної особи-підприємця Федяк Мар`яни Василівни

до: Волинської митниці Держмитслужби,

Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України,

про стягнення 2 997 976,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Федяк Мар`яна Василівна (далі - ФОП Федяк М.В., позивач) звернулася до суду з позовом до Волинської митниці Держмитслужби (далі - відповідач -1), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (відповідач - 2) про стягнення 2 997 976,37 грн, з яких 352177,31 грн збитки, 2 545 799,06 грн упущена вигода та 100 000,00 грн моральна шкода.

Заява обґрунтована тим, що внаслідок неправомірних дій Волинської митниці Держмитслужби по складенню протоколу про порушення митних правил №0801/20500/20 від 08.11.2020 зазнала збитків в розмірі 352 177,31 грн в розумінні статті 22 ЦК України, що в подальшому потягло за собою вилучення та зберігання товару у непридатних для такої категорії товару умовах па складі митного органу, втратою товарного вигляду вантажу, непридатністю його до експорту, проведення експертиз, розглядом у судах першої та апеляційної інстанціях справи №163/3332/20, що складаються з: 253 918,42 грн - різниця вартості пошкодженого товару; 8500,00 грн - вартість наданих послуг ФОП Попик Л.Я. по перевезенню вантажу з складу митного контролю; 11120,33 грн - проведення експертиз, 79325,00грн - за розгляд справи № 163/3332/20.

Щодо упущеної вигоди позивач доводила, що протиправна поведінка та неправомірні дії Волинської митниці Держмитслужби, що полягають у безпідставному складенню протоколу про порушення митних правил №0801/20500/20 від 08.11.2020 щодо ФОП Федяк М.В. за частиною 1 статті 483 Митного кодексу України, є причиною виникнення різних видів за змістом збитків, які в свою чергу є наслідком такої протиправної поведінки. З посиланням на висновок експерта №1189/21-28 від 26.05.2021 зазначає, що розмір втраченого прибутку, що завдано ФОП Федяк М.В. через дії державного органу - Волинської митниці Держмитслужби, які призвели до розірвання та втрати контракту №16/9/20 від 16.09.2020 на продаж товару, може становити 2 545 799,06 грн.

ФОП Федяк М.В. вказувала, що ситуація, яка виникла у зв`язку з протиправною поведінкою та неправомірними діями Волинської митниці Держмитслужби щодо складання протоколу про порушення митних правил №0801/20500/20 від 08.11.2020 та вилучення вантажу на час розгляду справи у суді завдала їй моральної шкоди та призвела до того, вона повинна була доводити в судових інстанціях (Любомльський районний суд та Волинський апеляційний суд) свою правоту та спростовувати припущення посадової особи митного органу щодо вчинення нею будь яких правопорушень, відтак повинна бути відшкодована.

Щодо моральної шкоди позивач стверджувала, що протиправні дії відповідача негативно вплинули на стан її здоров`я, внаслідок цих дій вона певний час перебувала на лікувальні, що підтверджує довідкою №2103 від 27.09.2021 Комунального некомерційного підприємства «Делятинський центр медико-санітарної допомоги» Делятинської селищної ради, медичною карткою амбулаторного хворого від 17.09.2013.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

27.08.2020 Федяк М.В. з метою здійснення та ведення підприємницької діяльності у галузі торгівлі виробами з дерева, зареєструвалась як фізична особа - підприємець у Надвірнянській ДПІ Івано-Франківської області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно КВЕДу 46.13 основна підприємницька діяльність - це діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами.

Згідно витягу з Реєстру платників єдиного податку позивач перебуває па спрощеній системі оподаткування 2 групи з 01.09.2020.

16.09.2020 між ФОП Федяк М.В. (Україна), та AO "Tеchnomar & Adrem" (Естонія) укладено Контракт № 16/9/20 (далі - Контракт), згідно з п. 1 якого ФОП Федяк М.В. продає вироби з дерева в кількості, асортименті і но ціпам відповідно до специфікації, яка є невід`ємною частиною Контракту.

Пунктом 2.1. Контракту, сторони узгодили, що загальна кількість товару, яку протягом дії Контракту повинна поставити ФОП Федяк М.В складає 300 м3., а відповідно до п. 4.2 загальна сума контракту складає 150 000 Євро.

На виконання Контракту №16/9/20 від 16.09.2020 ФОП Федяк М.В. здійснено дві поставки товару на адресу "Tеchnomar & Adrcm" (Естонія) з митним оформленням вантажу на Івано-Франківській митниці.

17.09.2020, на виконання умов Контракту з AO "Tеchnomar & Adrcm" (Естонія), ФОП Федяк М.В., скориставшись брокерськими послугами, здійснила з метою продажу митне оформлення вантажу на експорт - пиломатеріалів дубових, обрізних, до;шки, розміром 29- 30*80-275*320-2450 мм., не струганих, не шліфованих, які не мають торцевих з`єднань, на дерев`яних прокладках та обв`язаних поліетиленовою стрічкою, загальним об`ємом 19, 892 м3, загальною вартістю 11504,00 Євро, що підтверджується митною декларацією №UA209250/2020/018364 від 17.09.2020.

Відповідно до SWIFT переказу з АТ АКБ "Львів", ФОП Федяк М.В. 21.09.2020 отримала кошти у сумі 9203,20 Євро після митного оформлення вантажу на Івано- Франківській митниці, як передплату, а 01.10.2020 після приймання товару на складі «Tеchnomar & Adrcm» в Естонії, отримано 2300.80 Євро. Загальна сума 11504,00 Євро.

02.10.2020 на виконання Контракту ФОП Федяк М.В., скориставшись брокерськими послугами, здійснила з метою продажу митне оформлення вантажу на експорт - пиломатеріалів дубових, обрізних, дошки, розміром 29- 30*80-275*320-2450 мм., не струганих, не шліфованих, які не мають торцевих з`єднань, на дерев`яних прокладках та обв`язаних поліетиленовою стрічкою, загальним об`ємом 19.993 м3, загальною вартістю 11753,84 Євро, що підтверджується митною декларацією №UA209250/2020/019578 від 02.10.2020.

Відповідно до виписок по рахунку з АТ АКБ "Львів", ФОП Федяк М.В. 08.10.2020 отримала кошти у сумі 9403,07 Євро після митного оформлення вантажу на Івано- Франківській митниці, як передплату, а 15.10.2020 після приймання товару на складі АО «Tеchnomar & Adrcm» в Естонії, отримано 2350,77 Євро. Загальна сума 11753,84 Євро.

27.10.2020 на виконання умов Контракту з AO "Tcchnomar & Adrcm" (Естонія), ФОП Федяк М.В., скориставшись брокерськими послугами, здійснила митне оформлення чергової партії товару - пиломатеріалів дубових, обрізних, дошки, розміром 29-30*80-275*320-2450 мм., не струганих, не шліфованих, які не мають торцевих з`єднань, па дерев`яних прокладках та обв`язаних поліетиленовою стрічкою, загальним об`ємом 19,892 м3, загальною вартістю 11417,49 Євро, що підтверджується митною декларацією №UA209250/2020/021710 від 27.10.2020.

Відповідно до виписки по рахунку з AT АКБ "Львів", ФОН Федяк М.В. 29.10.2020 отримала кошти у сумі 9133, 99 Євро після здійснення митного оформлення вантажу на Івано-Франківській митниці, як передплату.

Під час перетину кордону на Волинській митниці Держмитслужби у пункті пропуску «Доманове», головним державним інспектором - кінологом відділу кінологічного забезпечення управління забезпечення протидії митним правопорушенням Волинської митниці Ганжою І.М. складено протокол про порушення митних правил № 0801/20500/20 від 08.11.2020 щодо ФОП Федяк М.В., за частиною 1 статті 483 Митного кодексу України, а пиломатеріали загальною вартість 383145,49 грн вилучені на час розгляду справи.

Із протоколу вбачається, що до митного оформлення разом з митною декларацією від 27.10.2020 № UA209250/2020/02171 подано сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій від 26.10.2020 №ІФ 693105, який, на думку інспектора, отриманий незаконним шляхом та містить неправдиві відомості.

26.10.2020 позивач звернулася до відповідача-1 із заявою, в якій просила з метою проведення експертизи надати доступ експертові до лісоматеріалу до протоколу №0801/20500/20 від 08.11.2020.

У відповідь на заяву Волинська митниця Держмитслужби зазначила, що у відповідності до статті 515 Митного кодексу України митниця надає дозвіл судовому експерту Мельнику С.М. на огляд товару, який тимчасово вилучений за протоколом №0801/20500/20 від 08.11.2020 у присутності головного державного інспектора відділу складського обліку, зберігання, оцінки вилученого майна та розпорядження ним управління інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Коб Н.Є.

Матеріали справи про порушення митних правил направлені до Любомльського районного суду Волинської митниці Держмитслужби для прийняття рішення про притягнення ФОП Федяк М.В. до адміністративної відповідальні. Вилучені за цим протоколом пиломатеріали повернуто власнику для проведення митного оформлення згідно з чинним законодавством.

02.02.2021 АО «Tеchnomar & Adrem» надіслало позивачу лист №49 про розірвання Контракту від 16.09.2020 № 16/9/20, повернення 9133,99 евро, які перераховувались як передплата по Контракту, відшкодування шкоди, пов`язаної з простоєм транспортного засобу, який перевозив партію вантажу у сумі 1010 евро.

Постановою Любомльського районного суду від 11.02.2021 у справі № 163/3332/20 провадження у справі за протоколом про порушення митних правил №0801/20500/20 щодо ФОП Федяк М.В. за ознаками частини 1 статті 483 Митного кодексу України закрито за відсутністю в її діях складу правопорушення.

Постанова набрала законної сили згідно постанови Волинського апеляційного суду від 29.03.2021.

На переконання суду апеляційної інстанції, дослідивши усі фактичні дані в справі, суд дійшов обґрунтованого висновку, що докази вчинення ФОП Федяк М.В. порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст. 483 Митного кодексу України, відсутні, а тому згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обґрунтовано та вмотивовано закрито провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення в її діях.

Вилучені за цим протоколом пиломатеріали дубові, обрізні, дошка, розмір: 29-30*80- 275*320-2450 мм., не стругані, не шліфовані, не мають торцевих з`єднань, на дерев`яних прокладках, за обв`язані поліетиленовою стрічкою, всього: 19,883м3., вага брутто - 21900 кг. повернуто власнику для проведення митного оформлення згідно з чинним законодавством.

Провадження у справі про порушення митних правил щодо ФОП Федяк М.В., передбаченого частиною 1 статті 483 Митного кодексу України, розпочалось 08.11.2020 з моменту складення протоколу про порушення митних правил №0801/20500/20.

09.04.2021 позивач звернулася до Волинської митниці Держмитслужби із заявою, в якій просила надати доступ до товару, який підлягає поверненню за рішенням суду.

09.04.2021 позивач звернулась із заявою до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (Івано-Франківське відділення) про проведення товарознавчої експертизи з питань визначення ринкової вартості пиломатеріалів дубових, обрізних, дошки розміром 29-30*80-275*320-2450 мм., всього 19,883м3, вилучених за протоколом про порушення митних правил № 0801/20500/20 станом на 09.04.2021.

19.04.2021 позивач звернулась із заявою до Волинської митниці про повернення вилучених за протоколом про порушення митних правил № 0801/20500/20 пиломатеріалів дубових, обрізних, дошки розміром 29-30*80-275*320-2450 мм., всього 19,883м3., вагою брутто - 21900 кг.

23.04.2021 ФОП Федяк М.В., отримавши видаткову накладну № 107 від Волинської митниці про видачу вантажу та уклавши договір про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню зазначеного вантажу з Ф0П Попик Л.Я. з м. Ковель Волинської області до складу ФОП Федяк М.В. у смт. Отинія Коломийського району Івано-Франківської області повернула вантаж. Вартість перевезення становила 8500 гривень. Вказаний факт підтверджується договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 23.04.2021.

За висновком експертного дослідження №873/21-28 від 29.04.2021 ринкова вартість дошок дубових, обрізних об`ємом 19,882 м3, 4 сорту, які були вилучені митним органом (Волинською митницею Держмитслужби) та знаходяться на митному складі, що є об`єктом експертизи, з врахуванням стану цін на час проведення експертизи та станом на зазначену в заяві дату 09.04.2021 складала 129227,07 грн.

Таким чином, вартість пиломатеріалів дубових, обрізних, дошки, розміром 29-30*80-275*320-2450 мм., не струганих, це шліфованих, загальним об`ємом 19,892м3, суттєво зменшилась. За митною декларацією від 27.10.2020 №UA 209250/2020/021710 - вартість експортної операції становила 11417,49 евро, (станом на день складення протоколу 08.11.2020 - 38342,01 грн., однак позивач зазначає 383145,49 грн.), а вартість згідно експертного дослідження № 873/21-28 від 29.04.2021 визначена експертом - 129227,07 грн.

Отже, різниця вартості товару становить 253918,42 грн.

Вартість проведення експертного дослідження №873/21-28 від 29.04.2021 згідно рахунку № 1298 від 09.04.2021 становить 4118, 64 грн, який оплачений ФОП Федяк М.В. та підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» від 09.04.2021 №0.0.2081513886.1.

З метою відновлення свого порушеного права внаслідок протиправної поведінки та неправомірних дій Волинської митниці Держмитслужби, 17.05.2021 ФОП Федяк М.В. звернулась до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (Івано-Франківське відділення) із заявою про проведення економічної експертизи, на вирішення якої поставлено питання визначення збитків через протиправні дії Волинської митниці Держмитслужби, котрі призвели до розірвання та втрати ФОП Федяк М.В. контракту, судових витрат та загальний розмір збитків, що було завдано ФОП Федяк М.В. діями митного органу - Волинської митниці Держмитслужби у спосіб складання неправомірного протоколу № 0801/20500/20 від 08.11.2020 та вилучення вантажу.

Згідно висновку №1189/21-28/1251/1252/21-28 від 26.05.2021:

1. Розмір збитків, що його було завдано ФОП Федяк Мар`яні Василівні через дії митного органу - Волинської митниці Держмитслужби, котрі призвели до розірвання та втрати Подавцем ФОП Федяк М.В. контракту №16/9/20 від 16.09.2020 на продаж товарів, може становити 2 545 799,06 грн.

2. Розмір витрат, що їх було завдано ФОП Федяк Мар`яні Василівни через дії митного органу - Волинської митниці Держмитслужби, котрі були понесені Заявником для здійснення захисту своїх прав та інтересів у судах, як судові витрати, становить 89325,00 грн.

3. Загальний розмір збитків, що його було завдано ФОП Федяк Мар`яні Василівні діями митного органу - Волинської митниці Держмитслужби у спосіб складання протоколу №0801/20500/20 від 08.11.2020 та вилучення товару: «пиломатеріали дубові, обрізні, дошка, розмір: 29-30*80-275*320-2450 мм., не стругані, не шліфовані, не мають торцевих з`єднань, на дерев`яних прокладках, та обв`язані поліетиленовою стрічкою. Всього: 19,883м3. Вага брутто - 21900 кг.», може становити 2663449,49 грн.

Вартість проведення експертизи №1189/21-28 від 26.05.2021 згідно рахунку №1722 від 17.05.2021 становить 7001,69 грн, який оплачений ФОП Федяк М.В. та підтверджується квитанцією АТ КБ Приватбапк від 20.05.2021 № 0.0.2133064822.1.

Таким чином, внаслідок неправомірних дій Волинської митниці Дсржмислужби, розмір завданих реальних збитків ФОП Федяк М.В., пов`язаних з неналежним зберіганням па складі митного органу пиломатеріалів дубових, обрізних, дошки розміром 29-30*80-275*320- 2450 мм., у кількості 19,883 м3 у непридатних для такої категорії товару, становить 253918,42 гри (383 145,49-129227,07).

З метою досудового врегулювання спору, позивач 01.06.2021 вих.№03-Л/2021 зверталася до Волинської митниці Держмитслужби про відшкодування збитків в розмірі 2663449,49 грн.

24.06.2021 Волинська митниця Держмитслужби на лист - претензію від 01.06.2021 №03-Л/2021 щодо безпідставного та протиправного вилучені товару по протоколу про порушення митних правил №0801/20500/20 від 08.11.2020 повідомила позивача, що відносини, які виникли між Волинською митницею Держмитслужби як суб`єктом владних повноважень та ФОП Федяк Мар`яною Василівною є публічно-правовими (адміністративно- правовими). Згідно частиною 1 статті 4 ГПК України не є предметом регулювання цього Кодексу, серед інших, адміністративні та інші відносини управління за участі суб`єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб`єкта господарювання.

Вищезазначені обставини слугували підставою для звернення ФОП Федяк М.В. з позовом до Волинської митниці Держмитслужби, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення 2 998 662,81 грн.

Короткий зміст рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.12.2021 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Федяк Мар`яни Василівни 308 037,06 грн, в т.ч. 258037,06 грн збитків та 50 000,00 грн моральної шкоди. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, ФОП Федяк М.В. звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 14.12.2021 у справі №903/692/21 в частині відмови у задоволенні позову. Прийняти нове рішення у даній справі, яким задоволити повністю позовні вимоги.

Волинська митниця Держмитслужби також зверталась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 14.12.2021 у справі №903/692/21 в частині задоволених позовних вимог та прийняття нового рішення у даній справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Державною казначейською службою України до Північно-західного апеляційного господарського суду також було подану апеляційну скаргу з проханням скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 14.12.2021 у справі №903/692/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 апеляційні скарги ФОП Федяк М.В., Волинської митниці Держмитслужби та Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду Волинської області від 14.12.2021 у справі №903/692/21 залишені без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 14.12.2021 у справі №903/692/21 залишено без змін.

Досліджуючи питання наявності підстав для задоволення позовних вимог суди виходили з встановлених обставин:

- доведеність факту протиправної поведінки щодо безпідставного вилучення митницею товару та неправомірних дій Волинської митниці Держмитслужби щодо складення протоколу про порушення митних правил № 0801/20500/20 від 08.11.2020, що підтверджено постановою Любомльського районного суду від 11.02.2021 у справі № 163/3332/20, причинного зв`язку між протиправною поведінкою Волинської митниці Держмитслужби та шкодою, яка полягає у втраті вартості вилученого товару;

- розмір завданих реальних збитків становить 253918,42 гри - різниця вартості пошкодженого товару (висновок експертного дослідження за результатами проведення товарознавчої експертизи №873/21-28 від 29.04.2021) та 4118,64 грн - витрати за проведення експертизи;

- не підтвердження належними доказами вимоги щодо включення до реальних збитків витрат на правову допомогу під час розгляду справи №163/3332/20 у Любомльському районному суді Волинської області та Волинському апеляційному суді в розмірі 79325,00 грн;

- за відсутності доказів оплати за організацію перевезення вимога про стягнення вартості наданих послуг по перевезенню вантажу з складу митного контролю в розмірі 8500,00 грн до задоволення не підлягає;

- протиправні дій відповідача негативно вплинули на стан здоров`я позивача, перебувала на лікувальні, що підтверджується медичною карткою амбулаторного хворого від 17.09.2013, відтак позивач має право на відшкодування моральної шкоди. Керуючись засадами розумності та виваженості, суд дійшов висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення моральної шкоди - до 50000,00 грн;

- не доведеність позивачем вимоги щодо упущеної вигоди в розмірі 2545799,06 грн. В підтвердження розміру упущеної вигоди позивач долучила до матеріалів справи тільки висновок експерта №1189/21-28/1251/1252/21-28 від 26.05.2021, який не визнаний судами належним та допустимим доказом, зважаючи на те, що у висновку експерта не зазначено про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду. Інші докази в матеріалах справи відсутні.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

До Верховного Суду надійшли касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державної казначейської служби України, Фізичної особи - підприємця Федяк Мар`яни Василівни, Волинської митниці Держмитслужби на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 та рішення Господарського суду Волинської області від 14.12.2021 у справі.

Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державна казначейська служба України просять скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 14.12.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження зазначають, що оскаржувані судові рішення винесені внаслідок неповного з`ясування усіх обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди (збитків) доводять, що судами не обґрунтовано та не підтверджено наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та діями працівників митного органу; висновок судів в цій частині не відповідає судовій практиці, зокрема змісту постанов Верховного Суду України від 11.03.2021 у справі № 755/5870/19 та від 14.07.2021 у справі № 310/2397/19.

Щодо відшкодування моральної шкоди зазначають, що судами не враховано факту ненадання позивачем жодних доказів, які свідчили б про заподіяння їй моральної шкоди; перебування позивача певний час на лікуванні не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки відсутні докази, що саме внаслідок протиправних дій відповідача завдано шкоду здоров`ю Федяк М.В.; в судових рішеннях не обґрунтовано розмір моральної шкоди, яка задоволена судами.

ФОП Федяк М.В. просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 та рішення Господарського суду Волинської області від 14.12.2021 у частинах, якими відмовлено у задоволенні позові, скасувати, прийняти нове рішення в цих частинах, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Підставами касаційного оскарження визначені пункти 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначаючи, що судами не були взяті до уваги всі обставини справи, не були застосовані відповідні правові норми, які підлягали застосуванню, зокрема статті 22 23 1166 1173 ЦК України, статті 47 ГК України, статті 236 ГПК України.

На думку позивача, стверджуючи про недоведеність нею розміру упущеної вигоди, суди посилались лише на висновок експерта, визнавши його неналежним доказом, та залишили поза увагою її розрахунок щодо загального розміру збитків, завданих діями митного органу у спосіб складання безпідставного і незаконного протоколу та вилучення товару, здійснений з посиланням на обставини, встановлені судами: Любомським районним судом Волинської області у постанові від 11.02.2021 та Волинським апеляційним судом у постанові від 29.03.2021 у справі №163/3332/20, внаслідок чого відбулося розірвання контракту, що призвело до не одержаних нею доходів.

ФОП Федяк М.В. вважає, що рішеннями судів у справі № 163/3332/20 доведено неправомірність дій відповідача-1, що призвели до неможливості виконати свої зобов`язання перед контрагентом, внаслідок чого була принижена її ділова репутація, заподіяно моральні та фізичних страждання, внаслідок цих дій вона перебувала на лікування, що підтверджує факт заподіяння їх моральну шкоди, котра становить саме 100 000 грн та підлягає до стягнення.

Волинська митниця (далі - Митниця) просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 14.12.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 у справі № 903/962/21 в частині стягнення з Державного бюджету на користь ФОП Федяк М. В. 308037,06 грн та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ФОП Федяк М.В. в повному обсязі.

Підставами касаційного оскарження визначено пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України - неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, про застосування пункту 6 статті 75 ГПК України щодо обов`язковості для господарського суду постанови суду про притягнення особи до відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Стверджує, що протиправність дій митниці не доведена у встановленому порядку, зокрема, судовим рішенням в адміністративній справі, що свідчить про недоведеність факту протиправності дій митниці, як однієї з умов, для стягнення шкоди.

Митниця вважає, що при ухваленні судових рішень було неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права: а саме статей 325 332 508 511 Митного кодексу України, Порядку роботи складу митного органу, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627 (далі - Порядок № 627), частин 4, 6 статті 75 ГПК України, статті 86 ГПК України.

Крім того вважає необґрунтованим рішення судів щодо стягнення з Державного бюджету 50 000,00 грн моральної шкоди з посланням на недоведеність позивачем факту заподіяння відповідачами моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювачів, а також, з чого виходив позивач при оцінюванні заподіяної йому моральної шкоди.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Волинська митниця подала відзив на касаційну скаргу ФОП Федяк М.В., в якій заперечує проти її вимог з підстав, викладених у відзиві, просить касаційну скаргу ФОП Федяк М.В. на рішення Господарського суду Волинської області від 14.12.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 в оскаржуваній частині залишити без задоволення.

Інші учасники справи не скористались своїм процесуальним правом щодо подання відзивів на касаційні скарги до початку судового засідання, що відповідно до положень частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

При цьому, касаційне провадження у справах залежить, за винятком визначених частиною четвертою статті 300 ГПК України випадків, виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Оцінивши доводи скаржників, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Об`єктом касаційного оскарження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державної казначейської Служби України, Волдинської митниці є судові рішення у частині задоволення позовних вимог про стягненні 308 037,06 грн, в т.ч. 258 037,06 грн збитків та 50 000,00 грн моральної шкоди, а за касаційною скаргою ФОП Федяк М.В. - в частинах, якими відмовлено у задоволенні позову (щодо стягнення майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди у заявленому у позовній заяві розмірі).

З урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд керується наступним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способами захисту цивільних прав та інтересів (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частини перша -друга статті 22 ЦК України).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною 1 визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збітків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду передбачені статтями 1166 1167 ЦК України, відповідно до яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органом дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб цього органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сутність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173 1174 ЦК України).

Норми статей 1173 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, цими правовими нормами передбачено, зокрема, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії (бездіяльність) цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Дії (бездіяльність) митниці, внаслідок яких було завдано шкоди, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою за заподіянням шкоди є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України).

Верховний Суд зауважує, що аналогічний висновок щодо питання особливостей деліктної відповідальності органів державної влади та застосування положень статті 1176 ЦК України міститься у постанові Верховного Суду України від 22.06.2017 у справі № 6-501цс17 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц.

У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/23967/16 вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.

Таким чином, для настання цивільно-правової відповідальності Митниці за заподіяння ФОП шкоди у цій справі необхідно встановити наявність усієї сукупності вищезазначених трьох елементів складу цивільного правопорушення, у той час як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Волинська митниця в касаційній скарзі наголошував на недоведеності позивачем такої обов`язкової умови, необхідної для відшкодування шкоди (збитків), як неправомірні дії Волинської митниці.

Вказані доводи скаржника спростовуються обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, а саме:

- факт безпідставного вилучення митницею товару та неправомірними діями Волинської митниці Держмитслужби щодо складення протоколу про порушення митних правил № 0801/20500/20 від 08.11.2020 підтверджено постановою Любомльського районного суду від 11.02.2021 у справі № 163/3332/20, яка набрала законної сили згідно постанови Волинського апеляційного суду від 29.03.2021;

- у даному випадку судом встановлено причинний зв`язок між протиправною поведінкою Волинської митниці Держмитслужби, що підтверджується відсутністю доказів порушення позивачем митних правил, а відтак і законних підстав для складання протоколу про порушення митних правил № 0801/20500/20 від 08.11.2020 та шкодою, яка полягає у втраті вартості безпідставно вилученого товару;

- значне пошкодження та втрату товарного вигляду вилучених пиломатеріалів обрізних, дошки розміром 29-30*80-275*320-2450 мм., у кількості 19,861 м3, що унеможливлює їх подальший експорт в Естонію на виконання Контракту з АО «Technomar &Adrem», підтверджено експертним дослідженням за результатами проведення товарознавчої експертизи № 873/21-28 від 29.04.2021.

Верховний Суд зазначає, що положеннями статті 1173 ЦК України регулюються відносини з відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, тобто встановлюється цивільно-правова відповідальність органу влади незалежно від сфери публічно-правових відносин.

При цьому, суд виходить з того, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Як було зазначено вище, суди встановили, що постановою Любомльського районного суду від 11.02.2021 у справі № 163/3332/20 провадження у справі за протоколом про порушення митних правил № 0801/20500/20 відносно ФОП Федяк М.В. за ознаками частини 1 статті 483 Митного кодексу України закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Постанова набрала законної сили згідно постанови Волинського апеляційного суду від 29.03.2021.

Розглядаючи адміністративну справу, суд прийшов до висновку про відсутність в діях Федяк М.В. ознак адміністративного правопорушення в силу того, що диспозиція статті, яку застосувала посадова особа митного органу не містить такого складу правопорушення, тобто формулювання правопорушення в протоколі не відповідає закону, не утворює жодного із складів порушення митних правил, передбачених частиною 1 статті 483 Митного кодексу України.

Таким чином, оскільки притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, у тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а відсутність таких доказів, як і сам по собі факт закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу, свідчить про те, що особу притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 10.10.2019 у справі № 569/1799/16-ц, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке у подальшому закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Аргументи касаційної скарги Волинської митниці про те, що рішення судів у справі № 163/3332/20 стосуються виключно оскарження індивідуальних актів (рішень), а не безпосередньо дій чи бездіяльності Волинської митниці, а відтак, не є підставою для відшкодування шкоди згідно з частиною 1 статті 1176 ЦК України, відхиляються судом касаційної інстанції як такі, що спростовуються змістом наведеного вище.

З аналогічних підстав відхиляються доводи Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державної казначейської Служби України про не підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та діями працівників митного органу.

Щодо вимоги про стягнення матеріальних збитків

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувшись з позов до відповідачів просила стягнути, зокрема, - 352177,31 грн реальних збитків, які складаються з: 253918,42 грн різниця вартості пошкодженого товару; 8500,00 грн вартість наданих послуг ФОП Попик Л.Я. по перевезенню вантажу з складу митного контролю; 11120,33 грн проведення експертиз (4118,64+7001,69), 79325,00 грн розгляд справи № 163/3332/20 у судах першої та апеляційної інстанціях (38475,00+40850,00).

Згідно статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частини 2 статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що значне пошкодження та втрату товарного вигляду вилучених пиломатеріалів обрізних, дошки розміром 29-30*80-275*320-2450 мм., у кількості 19,892 м3, що унеможливлює їх подальший експорт в Естонію на виконання Контракту з АО «Technomar &Adrem», підтвержено експертним дослідженням за результатами проведення товарознавчої експертизи №873/21-28 від 29.04.2021.

Проаналізувавши матеріали справи, з урахуванням висновку експерта, суд першої інстанції дійшов висновку, що збитки, завдані ФОП Федяк М.В. становлять 253918,42 грн та задовольнив дану вимогу. Суд апеляційної інстанції погодившись з рішенням місцевого суду щодо стягнення цієї суми на користь позивача, зазначив, що зазначена сума збитків складається з суми реальних збитків і з суми неотриманого доходу.

З урахуванням наведених норм матеріального права та встановлених судами фактичних обставин справи, зокрема, доведеність факту безпідставного вилучення Митницею товару позивача (пиломатеріалів), значне пошкодження та втрата товарного вигляду якого унеможливило виконання позивачем умов укладеного з АО «Technomar &Adrem» контракту, правомірним та обґрунтованим є висновок про стягнення з відповідача 1 реальних збитків в розмірі 253 918,42 грн, розрахованого як різниця вартості пошкодженого товару та 4118,64 грн витрат за проведення експертизи.

Доводи Митниці про те, що не вчинення позивачем як власником товару, який зберігався на складах Митниці, операцій, передбачених частиною 1 статті 325 Митного кодексу України, свідчить про недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями митниці та відповідно - завданою шкодою, колегія суддів відхиляє, зважаючи на те, що вчинення закріплених цією нормою операцій є правом, а не обов`язком позивача.

Вказаний висновок також узгоджується з положеннями частини 2 статті 325 Митного кодексу України, наведеної скаржником.

Щодо заявленої позивачем вимоги про включення до реальних збитків витрат на правову допомогу під час розгляду справи №163/3332/20 у Любомльському районному суді Волинської області та Волинському апеляційному суді в розмірі 79325,00 грн, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для їх задоволення, оскільки витрати понесені позивачем на оплату правової допомоги у іншій справі не підлягають відшкодуванню на підставі статей 1173 1174 ЦК України.

Заявлена позивачем до стягнення сума витрат на оплату правової допомоги не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову, оскільки такі витрати за правовою природою не є заходом цивільно-правової відповідальності, не мають ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а їх наявність та розмір не перебувають у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою відповідача 1.

Понесені позивачем витрати на оплату правової допомоги процесуальним законом віднесено до судових витрат, які відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2020 у справі № 910/12945/19

Щодо заявленої вимоги про включення до реальних збитків вартості наданих послуг ФОП Попик Л.Я. по перевезенню вантажу з складу митного контролю в розмірі 8500,00 грн судами враховано наступні обставини:

- факт укладення 23.04.2021 між ФОП Федяк М.В. та ФОП Попик Л.Я. договору про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажу з м. Ковель Волинської області до складу ФОП Федяк М.В. у смт. Отинія Коломийського району Івано-Франківської області. Вартість перевезення становила 8500 грн (п.3.1 договору);

- відсутність в матеріалах справи доказів оплати позивачем ФОП Попик Л.Я. послуг перевезення в розмірі 8500,00 грн, що не заперечувалось позивачем.

Відтак, з огляду на встановлене судами попередніх інстанцій, колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновками судів, що вимога про стягнення вартості наданих ФОП Попик Л.Я. послуг по перевезенню вантажу з складу митного контролю в розмірі 8500,00 грн до задоволення не підлягає за недоведеністю.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди

Звертаючись до суду позивач стверджувала, що ситуація, яка виникла у зв`язку з неправомірними діями Волинської митниці Держмитслужби щодо складання протоколу про порушення митних правил №0801/20500/20 від 08.11.2020 та вилучення вантажу, призвела до практично припинення здійснення зовнішньоекономічної діяльності з контрагентом AO "Tеchnomar & Adrem", розірвання контракту, втрати доходів від нього, стрес та переживання, пов`язані з провадженням та розглядом справи в судах, та просила стягнути з відповідача1 моральну шкоду, яку оцінила у розмірі 100 000, 00 грн.

Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За правилами частини 3 статті 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягала ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом.

За усталеною судовою практикою під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суди встановили, що внаслідок подій, які виникли після неправомірного складання протоколу про порушення митних правил №0801/20500/20 від 08.11.2020, серед яких практично припинено здійснення зовнішньоекономічної діяльності з контрагентом AO "Tеchnomar & Adrem", розірвання контракту, втрати доходів від нього, стрес та переживання, пов`язані з провадженням та розглядом справи в судах, згідно доводів позивача вона певний час перебувала на лікувальні, що підтверджується довідкою № 2103 від 27.09.2021 Комунального некомерційного підприємства «Делятинський центр медико-санітарної допомоги» Делятинської селищної ради, медичною карткою амбулаторного хворого від 17.09.2013.

Виходячи з встановлених судами обставини, керуючись засадами розумності та виваженості, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшли висновку про часткове задоволення вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн.

З даним висновком колегія суддів погоджується та вважає такий розмір співмірним до понесених позивачем моральних та фізичних страждань та інших негативних явищ, заподіяних незаконними діями митного органу.

Доводи скаржників: ФОП Федяк М.В. про те, що внаслідок доведеної неправомірності дій відповідача 1, була принижена її ділова репутація, що підтверджує заподіяння їй моральної шкоди, котра становить 100 000 грн; Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державної казначейської Служби України про відсутність доказів, що саме внаслідок протиправних дій відповідача завдано шкоди здоров`ю ФОП Федяк М.В.; Митниці про недоведеність позивачем факту заподіяння відповідачами моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювачів, а також, з чого виходив позивач при оцінюванні заподіяної йому моральної шкоди, колегіє суддів касаційного суду відхиляються, оскільки, по суті, зводяться до незгоди з наданою оцінкою наявним у матеріалах справи доказам та до необхідності додаткової перевірки доказів, що виходить за межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України.

Щодо вимог про стягнення 2545799,06 грн матеріальної шкоди у вигляді неотриманого доходу ( упущеної вигоди) суд зазначає наступне.

Упущена вигода як правова категорія за своєю суттю є не отриманим доходом (майновими втратами), який з урахуванням розумних витрат на його отримання міг реально отримати кредитор за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вину завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 142 ГК України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Отже, покладення на особу обов`язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди. У такому разі пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Суд звертає увагу, що вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення.

Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (аналогічний висновок сформовано у постанові Верховним Судом України від 18.05.2016 у справі № 6-237цс16 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18)).

Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц.

Тож саме на позивача покладається тягар доказування наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди і саме останній як особа, яка стверджує обставину завдання йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди, мав довести належними та допустимими доказами, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи (реальність отримання доходів), розмір цих доходів і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його такої можливості.

Натомість невиконання позивачем визначеного приписами статей 13 74 ГПК України процесуального обов`язку з доведення належними та допустимими доказами розміру заподіяних йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди має результатом процесуальний наслідок у вигляді відмови в задоволенні таких позовних вимог з підстав їх недоведеності.

Верховний Суд акцентує на тому, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

У справі, що переглядається, суди встановили, що позивач в обґрунтування права на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди посилався на висновок експерта №1189/21-28/1251/1252/21-28 від 26.05.2021, згідно якого розмір втраченого прибутку, що завдано ФОП Федяк М.В. через дії державного органу - Волинської митниці Держмитслужби, які призвели до розірвання та втрати контракту № 16/9/20 від 16.09.2020 на продаж товару може становити 2545799,06грн.

Розмір упущеної вигоди визначався експертом з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії Волинської митниці Держмитслужби, розумних витрат на отримання доходів, які вона понесла би, якби не відбулося порушення права.

При обрахуванні розміру упущеної вигоди експертом враховано тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права ФОП Федяк М.В. не були порушені, у зв`язку з неправомірними діями та протиправною поведінкою державного органу - Волинської митниці Держмитслужби та детально описані у висновку експерта за результатами проведення економічного дослідження № 1189/21-28/1251/1252/21-28 від 26.05.2021.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, частиною 1 статті 101 ГПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 101 ГПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

В частині 6 статті 101 ГПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Разом з тим, суди встановили, що у висновку експертного дослідження №1189/21-28/1251/1252/21-28 від 26.05.2021, на який посилається в позивач, не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Відповідно до статті 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

З огляду на вказане, суди не прийняли як належний і допустимий доказ наданий позивачем висновок експерта, зазначивши при цьому, що відповідно до вимог статті 104 ГПК висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції щодо обов`язкової вимоги до висновку експерта є вказівка про те, що останній обізнаний про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, викладена у постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 904/684/18.

Аргументи касаційної скарги ФОП Федяк М.В. про те, що висновок судів про недоведеність нею розміру упущеної вигоди обґрунтовано лише висновком експерта, який визнано неналежним доказом, та залишення поза увагою розрахунку позивача щодо загального розміру збитків, завданих діями митного органу у спосіб складання безпідставного і незаконного протоколу та вилучення товару, внаслідок чого відбулося розірвання контракту, що призвело до не одержаних нею доходів, фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Доводи Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державної казначейської Служби України про те, що висновки судів у цій справі не відповідають судовій практиці, зокрема змісту постанов Верховного Суду від 11.03.2021 у справі №755/5870/19 та від 14.07.2021 у справі №310/2397/19, де Верховний Суд зауважив, що висновок експерта, на який посилаються заявники, оцінюється разом з іншими наявними у матеріалах справи доказами, судом відхиляються.

За висновками Верховного Суду у наведених в касаційній скарзі справах, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Так, у справі № 755/5870/19 Верховний Суд залишив без змін постанову Київського апеляційного суду від 09.09.2020, якою скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26.11.2019 в частині відшкодування моральної шкоди та ухвалено нове рішення в цій частині, стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, в загальному розмірі 1 500 000 грн.

У вказаній справі висновок ТОВ «Київський експертно-дослідницький центр» від 08.11.2019 № 14846, на який посилалися заявники, було оцінено разом із іншими наявними у матеріалах справи доказами та визнано таким, що не дає підстав вважати, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди є обґрунтованим.

У справі № 310/2397/19 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: держави в особі Державної казначейської служби України, Бердянського управління Державної казначейської служби України, Бердянської місцевої прокуратури, Бердянського ВП ГУ НП в Запорізькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головного управління Національної поліції у Запорізькій області, прокуратури Запорізької області, про відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 14.07.2021 змінив рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18.08.2020 та постанову Запорізького апеляційного суду від 20.01.2021 в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, зменшив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню, з 600 000 грн до 215 045 грн; в іншій частині рішення та постанову - залишено без змін.

При цьому, посилання у касаційних скаргах на те, що підтвердженням понесених моральних страждань й, відповідно, розміру заявлених грошових коштів, які мають бути стягнені, є висновок судової психологічної експертизи, не були прийняті судом.

Зазначивши, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України, Верховний Суд оцінивши висновок судової психологічної експертизи разом із іншими наявними у матеріалах справи доказами, визнав, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди є обґрунтованим.

Відтак, оскаржувані судові рішення у справі, що переглядаються, не суперечить правовим висновкам, викладеним у наведених в касаційній скарзі Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області постановах Верховного Суду у справах № 755/5870/19 та №310/2397/19.

З огляду на викладене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної скарги про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ФОП Федяк М.В. про стягнення з Державного бюджету України шкоди, понесеної позивачем.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Щодо судових витрат

Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240 300 301 304 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державної казначейської Служби України, Фізичної особи - підприємця Федяк Мар`яни Василівни, Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 та рішення Господарського суду Волинської області від 14.12.2021 у справі №903/692/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Банасько О.О.

Ткаченко Н.Г.