ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 903/69/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання учасники справи повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду
від 01.02.2022
та на ухвалу Господарського суду Волинської області
від 25.11.2021
за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест+"
про вжиття заходів забезпечення
у справі № 903/69/18
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест+",-
ВСТАНОВИВ:
1. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.02.2018 було відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+".
2. Постановою суду від 11.07.2019 ТОВ "ІНВЕСТ+" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
3. 24.11.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла заява за підписом ліквідатора ТОВ "ІНВЕСТ+" Рабана М.Т. від 23.11.2021 про вжиття заходів забезпечення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.11.2021 задоволено заяву ліквідатора про вжиття заходів забезпечення. Вжито заходи забезпечення у справі. Зупинено реалізацію нежитлових приміщень будівлі "Е" (1-2) загальною площею 650,60 кв.м., що знаходяться у АДРЕСА_1 , шляхом зупинення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки - вказаних нежитлових приміщень, номер лота 499842, що призначені Державним підприємством "СЕТАМ" на 06.12.2021.
5. Не погоджуючись із вказаної ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
6. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Рух касаційної скарги
7. 21.02.2022 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного-Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.11.2021 у справі № 903/69/19, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 903/69/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Картере В. І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022.
9. Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 903/69/18 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного-Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.11.2021; призначено розгляд касаційної скарги на 14.06.2022 о 10:50 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
10. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "ІНВЕСТ+" про вжиття заходів забезпечення.
11. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
11.1 Судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи.
11.2 Суди попередніх інстанцій, всупереч приписам статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, дійшли помилкового висновку про те, що наявність лише оприлюдненої інформації 01.12.2016 про продаж майна у виконавчому провадженні не може вважатися стадією продажу майна, оскільки скасовано результати електронних торгів, які відбулися на підставі опублікованого та внесеного до інформаційної системи ДП "СЕТАМ" 01.12.2016 інформаційного повідомлення про продаж майна. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 903/69/18.
11.3 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що інформаційне повідомлення про електронні торги було опубліковано та внесено до інформаційної системи ДП "СЕТАМ" 01.12.2016, тобто до відкриття провадження у справі № 903/69/18 про банкрутство ТОВ "ІНВЕСТ+", а тому дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширювалася на реалізацію спірного лота у виконавчому провадженні.
11.4 Судами попередніх інстанцій не враховано, що саме інформаційне повідомлення, яке опубліковано та внесено до інформаційної системи ДП "СЕТАМ" 01.12.2016 не скасоване і залишається чинним.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
12. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Розгляд клопотань Верховним Судом
13. Від представника ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату.
14. Вказане клопотання мотивовано тим, що представник скаржника - адвокат Богуцький О.Ю. 14.06.2022 прийматиме участь в судових засіданнях Сихівського районного суду міста Львова та Західного апеляційного господарського суду.
15. Колегія суддів розглянувши вказане клопотання дійшла наступних висновків.
15.1 Частиною першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
15.2 Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
15.3 Згідно частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
15.4 Провадження за вказаною касаційною скаргою у цій справі відкрито ухвалою Верховного Суду від 12.04.2022.
15.5 Як вбачається із змісту рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію вказаної ухвали отримано скаржником 27.04.2022.
15.6 З наведеного убачається, що скаржник мав достатньо часу для забезпечення належного представництва своїх інтересів в суді касаційної інстанції.
15.7 При цьому, сторони не обмежені в кількості уповноважених представників для представництва їх інтересів у суді касаційної інстанції.
15.8 Також, із місту ухвали Суду від 12.04.2022, якою було відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
15.9 Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
15.10 Відтак, суд касаційної інстанції в цьому випадку не визнає поважними причини неявки у судове засідання 14.06.2022 у цій справі уповноваженого представника скаржника.
15.11 Окрім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
15.12 Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
15.13 Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
15.14 Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
15.15 З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати касаційну скаргу в судовому засіданні 14.06.2022 за відсутності уповноваженого представника скаржника. Відсутність представника скаржника в цьому випадку не перешкоджає розгляду касаційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки процесуальну позицію скаржника викладено у касаційній скарзі.
Позиція Верховного Суду
16. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
17. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
18. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
19. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
19.1 Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.02.2018 було відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п`ятнадцять календарних днів до 23.06.2018, розпорядником майна ТОВ "ІНВЕСТ+" призначено арбітражного керуючого Гуріна Р.А.
19.2 Постановою суду від 11.07.2019 процедуру розпорядження майном у справі про банкрутство ТОВ "ІНВЕСТ+" та повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна) Гуріна Романа Анатолійовича було припинено, ТОВ "ІНВЕСТ+" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, скасовано арешти та інші обмеження по розпорядженню, накладені на майно ТОВ "ІНВЕСТ+", ліквідатором товариства призначено арбітражного керуючого Рабана М.Т.
19.3 Ухвалою суду від 12.09.2019 (залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.05.2020 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 у справі №903/69/18) заяву ліквідатора ТОВ "ІНВЕСТ+" Рабана М.Т. було задоволено, постановлено:
- визнати протиправним та скасувати результати електронних торгів щодо реалізації нежитлових приміщень будівлі "Е (1-2)" загальною площею 650,60 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомості №13629546101, що знаходиться у АДРЕСА_1, оформлені протоколом електронних торгів №347227 від 26.07.2018. Визнати протиправним та скасувати акт про реалізацію предмета іпотеки нежитлового приміщення будівлі "Е (1-2)" загальною площею 650,60 кв.м. по АДРЕСА_1 від 29.08.2018, виданого державним виконавцем відділу примусового виконання рушень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Батюк М.Я. 29.08.2018;
- визнати протиправним та скасувати свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, серія та номер 825, видане 11.06.2019р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л.М.;
- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л.М. "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47305430 від 11.06.2019";
- витребувати у ОСОБА_1 нерухоме майно: нежитлові приміщення будівлі "Е (1-2)" загальною площею 650,60 кв.м по АДРЕСА_1 на користь ТОВ "ІНВЕСТ+".
19.4 24.11.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла заява за підписом ліквідатора ТОВ "ІНВЕСТ+" Рабана М.Т. від 23.11.2021 про вжиття заходів забезпечення.
20. Аргументи скаржника (пункт 11.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
20.1 Як встановлено судом апеляційної інстанції, 31.01.2022 на адресу суду від представника скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із захворюванням на COVID-19, що підтверджується копією довідки.
20.2 Частиною першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
20.3 Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
20.4 Згідно частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
20.5 При цьому, сторони не обмежені в кількості уповноважених представників для представництва їх інтересів у суді касаційної інстанції.
20.6 Також, із місту ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2022, якою було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.11.2021 у справі №903/69/18, убачається, що явка представників сторін в судове засідання 01.02.2022 не визнавалася судом апеляційної інстанції обов`язковою.
20.7 Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
20.8 Окрім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
20.9 Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
20.10 Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
20.11 Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
20.12 З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції правомірно вважав за можливе розглядати вказану апеляційну скаргу в судовому засіданні 01.02.2022 за відсутності уповноваженого представника апелянта, оскільки процесуальну позицію апелянта було викладено в апеляційній скарзі.
20.13 При цьому, помилкове зазначення судом апеляційної інстанції про те, що апелянт є юридичною особою жодним чином не впливає на обсяг прав та обов`язків останнього, як забезпеченого кредитора.
21. Аргументи скаржника (пункти 11.2 - 11.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
21.1 Відповідно до частини першої статті 40 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.
21.2 Кодексом України з процедур банкрутства як спеціальним законом визначено особливі різновиди заходів на забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, так і за ініціативою суду. Разом з тим загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173.
21.3 Положення статей 136 137 Господарського процесуального кодексу України пов`язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 цього Кодексу як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.
21.4 Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (кредиторів та інших учасників справи про банкрутство) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (боржника) чи інших учасників справи про банкрутство, попередження їх можливого порушення в майбутньому, а також забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення та попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
21.5 У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
21.6 Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії тощо.
21.7 Водночас обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
21.8 Як встановлено судами попередніх інстанцій, з метою уникнення проведення незаконних електронних торгів, арбітражний керуючий просив суд вжити відповідні заходи забезпечення шляхом зупинення в судовому порядку реалізації нежитлових приміщень будівлі, оскільки вважає, що у випадку проведення електронних торгів щодо реалізації майна банкрута - ТОВ "ІНВЕСТ+" поза межами процедури банкрутства шляхом реалізації в межах виконання судового рішення суду загальної юрисдикції (Шевченківського районного суду міста Львова) майно всупереч вимогам закону буде "виведено" з ліквідаційної маси, що завдасть шкоди іншим кредиторами та позбавить їх можливості майбутнього можливого задоволення своїх вимог.
21.9 З моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
21.10 Протягом розгляду господарським судом справи про банкрутство може змінюватися кількість та склад учасників процесу, їх статус, встановлюється особливий порядок представництва і волевиявлення осіб у судовому процесі, а прийняті під час процедур банкрутства судові акти вирішують не лише питання руху судової справи, а в багатьох випадках є остаточними судовими рішеннями з питань, віднесених до компетенції господарського суду під час процедур банкрутства, або з визначення судом строку виконання тієї чи іншої дії сторонами, іншими учасниками провадження у праві про банкрутство.
21.11 Для регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута.
21.12 Перш за все, наведений принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.
21.13 Відповідно до статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
21.14 Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна.
21.15 Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, з-поміж іншого, забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.
21.16 Згідно пункту 2 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
21.17 Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
21.18 Мораторій на задоволення вимог кредиторів унеможливлює індивідуальне задоволення боржником вимог кредиторів після порушення справи про банкрутство та визначає спеціальні процедури, які забезпечують пропорційність задоволення вимог кредиторів однієї черги в ході такого провадження (постанова Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №15/250-б).
21.19 Як вже було зазначено, ухвалою суду від 12.09.2019 (залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.05.2020 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 у справі №903/69/18), з-поміж іншого, визнані протиправними та скасовані результати електронних торгів щодо реалізації спірного нежитлового приміщення будівлі у АДРЕСА_1, оформлені протоколом електронних торгів №347227 від 26.07.2018. Визнаний протиправним та скасований акт про реалізацію предмета іпотеки нежитлового приміщення від 29.08.2018, витребувано у ОСОБА_1 нерухоме майно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+".
21.20 Відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 (далі - Порядок) проведення електронних аукціонів (аукціонів за фіксованою ціною) - вчинення Оператором заходів щодо реалізації арештованого майна, які полягають у відображенні процедури проведення електронних аукціонів (аукціонів за фіксованою ціною) і виконанні інших функцій, передбачених цим Порядком.
21.21 Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронний аукціон (аукціон за фіксованою ціною).
21.22 Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
21.23 Згідно пункту 3 розділу ІІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот аукціону (інформаційне повідомлення про електронний аукціон (аукціон за фіксованою ціною)) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження тощо). Після внесення лота до Системи автоматично визначається строк для підготовки до проведення аукціону, реєстрації учасників, огляду майна, який становить: для аукціонів за фіксованою ціною - 5 календарних днів; для електронних аукціонів: для лотів зі стартовою ціною до 5000,00 грн - 10 календарних днів; для лотів зі стартовою ціною від 5000,01 до 1000000,00 грн - 20 календарних днів; для лотів зі стартовою ціною від 1000000,01 грн - 30 календарних днів. Дата початку проведення електронного аукціону (аукціону за фіксованою ціною) призначається на наступний після закінчення зазначених строків день та відображається в інформаційному повідомленні, яке розміщується на Веб-сайті автоматично після внесення інформації про лот у Систему.
21.24 З наведеного убачається, що оприлюднення інформації про продаж майна у виконавчому провадженні не є окремою самостійною дією, а є невід`ємним елементом процедури реалізації майна, яка в свою чергу є цілісною та завершується реалізацією такого майна на аукціоні в передбаченому законом порядку.
21.25 Тому, у випадку скасування судом електронних торгів, в подальшому слідує необхідність повторного їх проведення в цілому.
21.26 З огляду на викладене, сама по собі оприлюднена 01.12.2016 інформація про продаж майна у виконавчому провадженні, в цьому випадку, не може вважатися стадією продажу майна, з огляду на скасування судом результатів електронних торгів, одним з невід`ємних елементів та етапів яких є внесення в Систему інформаційного повідомлення.
21.27 Зі змісту частини чотирнадцятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства убачається, що з моменту відкриття провадження у справі, пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі (тотожне за змістом положення у частині п`ятнадцятій статті 16 Закону про банкрутство) у сукупності з частиною п`ятою статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, якою передбачено, що звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника та частиною шостою цієї ж статті, за якою задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом задоволення, здійснюється в межах провадження у справі про банкрутство; реалізація майнових активів боржника, які є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства, та виключає можливість реалізації поза цим провадженням, як і виконання (погашення) забезпечених вимог.
21.28 Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що враховуючи необхідність попередження продажу майна банкрута поза межами процедури банкрутства, що прямо суперечить положенням закону, ігнорування особами дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, обрані ліквідатором заходи забезпечення вимог кредиторів (зупинення реалізації нежитлових приміщень будівлі "Е" (1-2) загальною площею 650,60 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомості №13629546101, що знаходяться у АДРЕСА_1 шляхом зупинення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки - нежитлових приміщень будівлі "Е" (1-2) загальною площею 650,60 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомості №13629546101, що знаходиться у АДРЕСА_1, номер лота 499842, що призначені ДП "СЕТАМ" на 06.12.2021) є такими, що відповідають суті провадження у справах про банкрутство, і є розумними, обґрунтованими, співмірними та адекватними, гарантують можливість інших кредиторів отримати задоволення своїх грошових вимог до боржника.
22. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
23. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
24. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
25. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
26. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
27. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.
28. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
29. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.
30. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240 300 301 304 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.11.2021 у справі № 903/69/18 залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.11.2021 у справі № 903/69/18 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді В. І. Картере
В. Я. Погребняк