№ 903/868/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 903/868/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Адвокатського об`єднання "Гапоненко Роман і партнери"

на рішення Господарського суду Волинської області від 28.12.2021 (суддя Дем`як В.М.),

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2022 (колегія суддів: Саврій В.А., Дужич С.П., Коломис В.В.)

у справі за позовом Адвокатського об`єднання "Гапоненко Роман і партнери" (далі - Адвокатське об`єднання)

до Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича (далі - ФГ "Західний Буг")

про стягнення 125 000,00 грн.

СУТЬ СПОРУ

1. Спір у цій справі стосується стягнення адвокатським об`єднанням з клієнта гонорару за договором про надання правової (правничої) допомоги. При вирішенні цього спору перед Верховним Судом постали такі питання:

- чи є гонорар, у тому числі гонорар успіху, ціною договору про надання правничої допомоги;

- чи може бути заборгованість перед адвокатським об`єднанням погашена шляхом сплати коштів на рахунок фізичної особи - підприємця;

- чи повинні копії платіжних доручень, які надаються суду як докази, бути засвідчені банком;

- чи є порушенням приписів ч.11 ст.39 ГПК вирішення судом заяви про відвід шляхом ухвалення постанови, у описовій частині якої зазначено про залишення цієї заяви без розгляду.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи

2. 04.03.2020 ФГ "Західний Буг" (за договором - клієнт) та Адвокатське об`єднання уклали договір про надання правової (правничої) допомоги №03-268 (далі - Договір), яким передбачено таке:

- позивач взяв на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження захищати права і законні інтереси клієнта, надавати інші види правової допомоги в обсязі та на умовах встановлених Договором та за домовленістю сторін, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та всі фактично понесенні Адвокатським об`єднанням витрати у зв`язку з виконанням цього Договору (п.1.1);

- Адвокатське об`єднання за Договором бере на себе зобов`язання надати необхідну правову допомогу клієнту, а саме: здійснити представництво, та надати інші види правової допомоги клієнту у позасудовому та судовому порядку щодо спірних питань у спорах, що виникають по договору купівлі-продажу №27032017/0 від 27.03.2017 з ТОВ "Пьотінгер Україна", ідентифікаційний код 34864680 (п.1.2);

- гонорар є формою винагороди Адвокатського об`єднання правової допомоги клієнту (п.4.1);

- за надану в межах цього Договору правову допомогу клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі 50 000,00 грн; сторони дійшли згоди, що сума основного гонорару автоматично збільшується на 25 000,00 грн у випадку участі адвокатів у понад 3 судових засіданнях у справах, пов`язаних з виконанням умов цього договору; про збільшення гонорару Адвокатське об`єднання повідомляє клієнта у строк, визначений п.10.1 Договору (п.4.4);

- клієнт сплачує гонорар у такому порядку: 1) 50% від суми гонорару у розмірі 25 000,00 грн - передоплата за правову допомогу, що сплачується не пізніше 10 днів з моменту підписання цього Договору; 2) 50% від суми гонорару у розмірі 25 000,00 грн - передоплата за правову допомогу до 30.04.2021 (пп.4.4.1);

- у випадку вирішення спірних питань чи спорів на користь клієнта як у судовому, так і позасудовому порядку, клієнт, крім гонорару, передбаченого пп.4.4.1, додатково сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі 100 000,00 грн; вказана сума гонорару виплачується клієнту протягом 5 днів з моменту його повідомлення у спосіб, визначений у п.10.1 цього Договору, Адвокатським об`єднанням про вирішення спірних питань або спорів на користь клієнта або з моменту, коли про вирішення спірних питань або спорів на користь клієнта стало відомо сторонам цього Договору (пп.4.4.2);

- на підтвердження факту надання Адвокатським об`єднанням складається акт наданих послуг правової допомоги і направляється або вручається під розписку клієнту (п.4.6);

- якщо у 10-денний строк після того, як Адвокатським об`єднанням буде відправлено поштою (рекомендованим листом з повідомленням), або в 5-денний строк з дня вручення під розписку клієнту акту, Адвокатське об`єднання не отримає підписаний акт або вмотивовані заперечення клієнта із зазначенням недоліків, послуга вважається прийнятою з виконанням всіх умов договору в день відправлення акту поштою, або в день вручення його клієнту (п.4.7);

- клієнт оплачує гонорар не пізніше 5 робочих днів після підписання акта надання послуг у випадку, якщо оплата здійснюється після підписання акта наданих послуг (п.4.11).

3. Сторони підписали та скріпили печатками акти наданих послуг на загальну суму 125 000,00 грн: від 13.05.2020 №39, від 06.10.2020 №79, від 30.03.2021 №15.

Короткий зміст позовних вимог

4. Адвокатське об`єднання звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до ФГ "Західний Буг" про стягнення 125 000,00 грн.

5. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору в частині оплати гонорару адвоката.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. Господарський суд Волинської області рішенням від 28.12.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2022, у задоволенні позову відмовив.

7. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані таким:

- договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, має містити таку істотну умову, як ціна (відповідно до статей 901 903 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та ст.26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон про адвокатуру); адвокатський гонорар є однією із умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність у договорі розміру та / або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару (постанова Верховного Суду від 1812.2019 у справі №522/17845/15-ц);

- сторони, в порушення ст.180 Господарського кодексу України (далі - ГК), ст.638 ЦК, у Договорі не визначили таку істотну умову, як ціна; ціна у Договорі визначена як гонорар;

- необґрунтованими є доводи позивача про те, що надані відповідачем платіжні доручення не містять чіткого призначення платежу із конкретним договором / актом та містять неналежного "отримувача", не мають жодного відношення до даної справи та не підтверджують оплату відповідачем гонорару позивачу;

- право визначати призначення платежу в платіжних документах та повноту інформації належить виключно платнику;

- у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів; якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення (постанова Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №911/2630/18);

- доводи позивача, що платіжні доручення та повідомлення, надані відповідачем в підтвердження оплати за Договором, не стосуються цього Договору не взято до уваги, оскільки позивач не спростував такі обставини та не підтвердив належними доказами таку оплату за іншим договором .

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

8. 25.04.2022 Адвокатське об`єднання звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 28.12.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2022, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

9. Скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Касаційна скарга мотивована таким:

- суд апеляційної інстанції порушив ч.4 ст.236 ГПК, оскільки не врахував висновки Верховного Суду, наведені в постановах від 04.12.2019 у справі №916/1727/17 та від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, де зазначено, що акт звірки є належним доказом на підтвердження заборгованості, оскільки суд не взяв до уваги, що сторони провели звірку взаєморозрахунків, результатом якої стало складення акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.04.2021 (далі - Акт звірки); підписанням вказаного Акту звірки відповідач підтвердив наявність у нього грошового зобов`язання перед позивачем на суму 125 000,00 грн згідно з актами надання послуг №39, №79 та №15; суд фактично не дослідив зазначений доказ, чим порушив ст.210, ч.2 ст.269 ГПК, а тому рішення є незаконним та необґрунтованим відповідно до ч.5 ст.236 ГПК;

- суд апеляційної інстанції в порушення статей 76 77 ГПК проігнорував, що відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту сплати гонорару в сумі 125 000,00 грн; надані відповідачем платіжні доручення не стосуються предмету спору, оскільки: 1) отримувачем за платіжним дорученням №6635 від 11.03.2020 та №6731 від 01.04.2020 є не Адвокатське об`єднання, а ФОП Гапоненко Р.І.; в призначенні цих платіжних доручень вказано "Часткова оплата гонорару зг.рах. №15 від 04/03/20", оплата здійснювалась 11.03.2020 та 01.04.2020, тобто задовго до підписання актів №39 від 13.05.2020, №79 від 06.10.2020, №15 від 30.03.2021; 2) платіжні доручення №6929 від 17.04.2020, №6963 від 23.04.2020, №7007 від 30.04.2020, №7224 від 06.05.2020, №7268 від 07.05.2020, №7591 від 18.05.2020, №7786 від 26.05.2020 містять реквізит призначення платежу: "Часткова оплата гонорару зг.рах." без посилання на акти, а отримувачем є не Адвокатське об`єднання, а ФОП Гапоненко Р.І.; такі документи не є належним підтвердженням здійснення оплати за актами №39 від 13.05.2020, №79 від 06.10.2020, №15 від 30.03.2021;

- такі платіжні доручення не є належними і допустимими доказами в розумінні статей 76-78 ГПК, оскільки не засвідчені в установленому законом порядку банківською установою (пункти 2.14, 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (далі - Інструкція №22), п.5.26 ДСТУ 4163:2020 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів") (посилається на застосування статей 77 91 ГПК без урахування висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 11.07.2018 у справі №904/8549/17, де зазначено, що "для того щоб бути допустимим доказом будь-який документ повинен бути залучений до матеріалів справи або в оригіналі або із відміткою про засвідчення копії документа, яка складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії ");

- суд апеляційної інстанції порушив ч.2 ст.86 ГПК, оскільки не дослідив вказані платіжні доручення в сукупності з іншими доказами, зокрема, Актом звірки, який підтверджує визнання відповідачем наявності у нього заборгованості;

- суд першої інстанції порушив ст.80 ГПК, оскільки прийняв докази, подані 30.11.2020, тобто із пропуском встановленого строку; суд не ухвалював рішення про встановлення додаткового строку на подання доказів відповідно до частин 3, 5 ст.80 ГПК;

- суди попередніх інстанцій неправильно застосували ч.4 ст.236 ГПК без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2383/2010 (де зазначено, що "у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню"), оскільки не врахували, що у цій справі вирішується питання належного виконання відповідачем зобов`язань за дійсним договором, а не питання компенсації судових витрат;

- суд апеляційної інстанції не вирішив заяву про відвід суддів Саврій В.А. та Дужича С.П. від 31.03.2021 в порядку, передбаченому законом, чим порушив ч.11 ст.39 ГПК, якою передбачено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (про залишення заяви про відвід без розгляду суд апеляційної інстанції зазначив лише в описовій частині оскаржуваної постанови);

- суди попередніх інстанцій неправомірно врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.12.2019 у справі №522/17845/15-ц (де Верховний Суд зауважує, що адвокатський гонорар є однією із умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність у договорі розміру та / або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару), оскільки правовідносини у вказаній справі №522/17845/15-ц і у справі, що переглядається, не є подібними (справа №522/17845/15-ц стосуються не стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги між адвокатом і клієнтом, а стосуються стягнення витрат на правову допомогу в порядку статей 133 137 141 270 419 Цивільного процесуального кодексу України);

- суди попередніх інстанцій неправильно застосували ст.534 ЦК, оскільки проігнорували те, що отримувач коштів може визначати порядок зарахування коштів, якщо платник у платіжних дорученнях не визначив чіткого призначення платежу (посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 26.12.2019 у справі №911/2630/18 (п.45), від 18.04.2018 у справі №904/12527/16, від 26.09.2019 у справі №910/12934/18);

- суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 509 525 526 530 901 903 ЦК без урахування висновків Верховного Суду, наведених у постановах 25.01.2018 у справі №401/1466/15-ц, від 25.11.2020 у справі №754/3571/16-ц, від 04.11.2020 у справі №463/4901/16-ц, від 24.10.2019 у справі №904/3315/18 (про те, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається).

10. 09.06.2022 до Верховного Суду від Адвокатського об`єднання надійшли додаткові пояснення, в яких додатково зазначено таке:

- суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що кошти у сумі 75 000,00 грн були сплачені відповідачем за актами наданих послуг №67 від 28.10.2019 та №2 від 08.01.2020 (зазначені акти були підписані сторонами раніше, до підписання актів №39 від 13.05.2020, №79 від 06.10.2020, №15 від 30.03.2021); однак в рішеннях судів попередніх інстанцій не наведено інформації про акти наданих послуг №67 від 28.10.2019 та №2 від 08.01.2020;

- відзив на позовну заяву від 15.11.2021 відповідач подав із пропуском встановленого строку та не надав належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості отримання доказів оплати послуг відповідачем та звернення до банку для отримання таких доказів (додані платіжні доручення не засвідчені банком в порушення положень Інструкції №22).

11. 21.06.2022 до Верховного Суду від ФГ "Західний Буг" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

12. Відзив мотивований таким:

- на виконання умов Договору відповідач сплатив на рахунок Адвокатського об`єднання передбачену в п.п.4.4.1.Договору суму гонорару в розмірі 75 000,00 грн, з врахуванням його збільшення на 25 000,00 грн за участь адвокатів у понад трьох судових засіданнях, що підтверджується платіжними дорученнями; в матеріалах справи міститься копія рахунку на оплату №15 від 04.03.2020 на суму 25 000,00 грн, який містить посилання на Договір; це означає, що оплата, згідно з платіжними дорученнями №6635 від 11.03.2020, №6731 від 01.04.2020 здійснена на виконання умов Договору;

- суди попередніх інстанцій правильно встановили, що згідно з повідомленням позивача від 26.05.2021 №06-590, Адвокатське об`єднання та ФГ "Західний Буг" уклали договори про надання правничої допомоги; відповідач у 2020 році перерахував грошові кошти на рахунок ФОП Гапоненко Р.І. на загальну суму 133 000,00 грн, однак ці кошти були зараховані до договорів як винагорода за надання правничої допомоги Адвокатським об`єднанням;

- доводи скаржника, що платіжні доручення та повідомлення, надані відповідачем в підтвердження оплати за Договором, не стосуються цього Договору не варто брати до уваги, оскільки позивач не підтвердив належними доказами здійснення оплати відповідачем за іншим договором;

- право визначати призначення платежу в платіжних документах та повноту інформації належить виключно платнику; у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів; якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення (посилається на положення Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", пункти 1.7 та 3.8 Інструкції №22);

- Адвокатське об`єднання не виставляло відповідачу акт наданих послуг відповідно до пп.4.4.2 п.4.4 Договору щодо сплати додаткового гонорару в розмірі 100 000,00 грн за вирішення спірних питань чи спорів на користь Клієнта у судовому чи позасудовому порядку (з переліком таких послуг); в доданих позивачем до позовної заяви Актах відсутній гонорар за вирішення спірних питань чи спорів на користь ФГ "Західний Буг" (посилається на постанову Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, де зазначено, що розмір винагороди за надання правової допомоги, що визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, якщо інше не зазначено у договорі).

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

13. Верховний Суд ухвалою від 26.05.2022 відкрив касаційне провадження у справі №903/868/21 за касаційною скаргою Адвокатського об`єднання та призначив її до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо визначення ціни послуг (гонорару) у Договорі

14. Суди попередніх інстанцій зазначили, що сторони, в порушення ст.180 ГК, ст.638 ЦК, у Договорі не визначили таку істотну умову, як ціна.

15. Адвокатське об`єднання стверджує, що ціна була визначена належним чином; зазначає, що у цій справі стягненню підлягає гонорар, який має бути сплачений клієнтом за Договором.

16. Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону про адвокатуру договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

17. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ч.3 ст.27 Закону про адвокатуру).

18. Верховний Суд неодноразово зазначав, що договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання гл.63 ЦК (постанови Верховного Суду від 03.02.2022 у справі №910/17183/20, від 21.06.2022 у справі №904/2925/18, від 30.06.2022 у справі №915/517/21 тощо).

19. Стаття 903 ЦК передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

20. Глава 52 ЦК регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

21. Вимоги щодо оплати послуг за договором про надання правової допомоги передбачені, зокрема, ст.30 Закону про адвокатуру, у ч.1 якої зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

22. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч.2 ст.30 Закону про адвокатуру).

23. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.3 ст.30 зазначеного Закону).

24. Аналогічні положення містяться і у ст.28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09.06.2017 (далі - Правила адвокатської етики).

25. Відповідно до ч.3 ст.28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та / або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

26. Не погодження клієнтом та / або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката (ч.4 ст.28 Правил адвокатської етики).

27. Адвокат, який надає безоплатну правову допомогу, отримує винагороду виключно за рахунок держави у порядку та розмірах, встановлених законодавством (ч.6 ст.28 Правил адвокатської етики).

28. З наведеного вбачається, що договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.

29. Суди попередніх інстанцій встановили, що у розд.4 Договору Адвокатське об`єднання та ФГ "Західний Буг" погодили розмір та порядок оплати. Зокрема, у п.4.1 Договору зазначено, що гонорар є формою винагороди адвокатського об`єднання за надання правової допомоги клієнту.

30. Так, у п.4.4 зазначено, що за надану в межах цього Договору правову допомогу клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі 50 000,00 грн. Сторони дійшли згоди, що сума основного гонорару автоматично збільшується на 25 000,00 грн у випадку участі адвокатів у понад 3 судових засіданнях.

31. У п.4.4.2 Договору передбачено, що у випадку вирішення спірних питань чи спорів на користь клієнта як у судовому, так і позасудовому порядку клієнт, крім гонорару, передбаченого пп.4.4.1, додатково сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі 100 000,00 грн.

32. Тобто у п.4.4.2 Договору сторони фактично передбачили додаткову винагороду Адвокатського об`єднання - плату за досягнутий результат, яка за своєю суттю є так званим "гонораром успіху", нарахування та сплата якого залежать від настання певної події.

33. Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

34. За змістом частин 1, 4 ст.632 ЦК ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається, виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

35. Відповідно до частин 1, 2 ст.189 ГК ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях

36. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та / або порядку обчислення адвокатського гонорару, який відповідно до ст.30 Закону про адвокатуру та Правил адвокатської етики не має поділу на види (основний, додатковий, "гонорар успіху" тощо). Тому передбачені у п.4.4, пунктах 4.4.1, 4.4.2 п.4.4 Договору гонорар у розмірі 50 000,00 грн, який сплачується клієнтом на надання послуг, 25 000,00 грн за участь у понад 3 (трьох) судових засіданнях, а також 100 000,00 грн додаткової винагороди (фактично "гонорар успіху") є формами винагороди Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги клієнту.

37. При цьому Верховний Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

38. ЄСПЛ у рішенні від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (п.55).

39. Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що сторони в порушення ст.180 ГК, ст.638 ЦК у Договорі не визначили таку істотну умову, як ціна.

40. Через цей помилковий висновок суди належним чином не дослідили умови оплати послуг, встановлені договором, зокрема, порядок виставлення рахунків та підписання актів, порядок та строки внесення попередньої оплати за договором, порядок та строки остаточного розрахунку між сторонами, умови оплати основного гонорару та гонорару успіху.

Щодо розміру заборгованості за Договором

41. Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заборгованість відповідача перед позивачем становила 75 000,00 грн.

42. Як вже зазначалось, у Договорі передбачено, що відповідач повинен оплатити вартість наданих послуг позивачу, а саме:

43. Скаржник зазначає, що Адвокатське об`єднання надало послуги на 125 000,00 грн відповідно до актів наданих послуг від 13.05.2020 №39 (на 50 000,00 грн, де вказана послуга "Гонорар за надання правової (правничої) допомоги по справі Пьотінгер"), від 06.10.2020 №79 (на 50 000,00 грн, де вказана послуга "Гонорар за надання правової (правничої) допомоги", до акту наданий детальний перелік послуг), від 30.03.2021 №15 (на 25 000,00 грн, де вказана послуга "Гонорар за надання правової (правничої) допомоги, участь адвокатів у понад 3-х судових засіданнях").

44. ФГ "Західний Буг" у свою чергу стверджує, що Адвокатське об`єднання не виставляло відповідачу Акт наданих послуг відповідно до пп.4.4.2 п.4.4 Договору щодо сплати додаткового гонорару в розмірі 100 000,00 грн за вирішення спірних питань чи спорів на користь Клієнта як у судовому так і позасудовому порядку (з переліком таких послуг). При цьому відповідач зазначає, що оплатив позивачу фактично надані послуги відповідно до п.п.4.4.1 п. 4.4 Договору у розмірі 75 000,00 грн з урахуванням 25 000,00 грн за участь адвокатів у понад трьох судових засіданнях.

45. Однак як зазначав скаржник, Адвокатське об`єднання заявляло до стягнення саме 125 000,00 грн, на підтвердження чого надало суду докази - акти наданих послуг від 13.05.2020 №39, від 06.10.2020 №79, від 30.03.2021 №15 на загальну суму 125 000,00 грн, підписані сторонами. Суди попередніх інстанцій не дослідили ці акти і не пояснили причини відхилення їх як доказів існування заборгованості. Висновок судів про наявність заборгованості у розмірі 75 000,00 грн жодним чином не обґрунтований. Із цього висновку випливає, що судами був відхилений як доказ один із актів наданих послуг, але не відомо, який саме і з яких підстав.

46. Суди попередніх інстанцій взагалі не дослідили та не надали оцінки підписаному сторонами Акту звірки, у якому, як стверджує позивач, відповідач підтвердив наявність у нього грошового зобов`язання перед позивачем на суму 125 000,00 грн згідно з актами надання послуг №15, №39, №79.

47. Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів за надані Адвокатським об`єднанням послуги за Договором, позивач доводив відповідно до вимог ст.74 ГПК існування відповідних умов для оплати зазначеної суми.

48. За приписами ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

49. Правила щодо оцінки доказів закріплено у ст.86 ГПК, згідно з ч.1 якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

50. Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів (п.62 постанови Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №910/15963/19)

51. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2 ст.86 ГПК). Зазначене є запорукою ухвалення судом справедливого рішення, яке відповідатиме принципу верховенства права.

52. Оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали оцінки підписаним сторонами актам наданих послуг з додатками (№39 від 13.05.2020, №79 від 06.10.2020, №15 від 30.03.2021, №67 від 28.10.2019 та №2 від 08.01.2020), Акту звірки, Верховний Суд вважає висновки судів щодо суми заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у розмірі 75 000,00 грн, а не 125 000,00 грн передчасними.

Щодо оплати за надані послуги

53. Адвокатське об`єднання у касаційній скарзі стверджує про порушення судом апеляційної інстанції статей 76 77 ГПК, оскільки надані відповідачем платіжні доручення, які були враховані при ухваленні рішення, є неналежними та недопустимими доказами.

54. Скаржник зазначає, що такі платіжні доручення не підтверджують здійснення оплати за актами №39 від 13.05.2020, №79 від 06.10.2020, №15 від 30.03.2021, оскільки: 1) отримувачем за платіжними дорученнями №6635 від 11.03.2020 та №6731 від 01.04.2020 є не Адвокатське об`єднання, а ФОП Гапоненко Р.І.; в призначенні цих платіжних доручень вказано "Часткова оплата гонорару зг.рах. №15 від 04/03/20", оплата здійснювалась 11.03.2020 та 01.04.2020, тобто задовго до підписання актів №39 від 13.05.2020, №79 від 06.10.2020, №15 від 30.03.2021; 2) платіжні доручення №6929 від 17.04.2020, №6963 від 23.04.2020, №7007 від 30.04.2020, №7224 від 06.05.2020, №7268 від 07.05.2020, №7591 від 18.05.2020, №7786 від 26.05.2020 містять реквізит призначення платежу: "Часткова оплата гонорару зг.рах." без посилання на акти, а отримувачем є не Адвокатське об`єднання, а ФОП Гапоненко Р.І.

55. Верховний Суд частково погоджується з цим доводом скаржника відповідно до такого.

56. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, виходили з того, що відповідач оплатив позивачу гонорар за наданні послуги, що підтверджується платіжними дорученнями:

1) №6635 від 11.03.2020 на суму 5 000,00 грн - призначення платежу: рахунок №15 від 04.03.2020, отримувач АО "Гапоненко Роман і партнери";

2) №6731 від 01.04.2020 на суму 20 000,00 грн - призначення платежу: рахунок №15 від 04.03.2020, отримувач АО "Гапоненко Роман і партнери";

3) №6929 від 17.04.2020 на суму 10 000,00 грн - часткова оплата гонорару зг.рахунку без ПДВ, отримувач Гапоненко Роман Іванович ;

4) №6963 від 23.04.2020 на суму 10 000,00 грн - часткова оплата гонорару зг.рахунку без ПДВ, отримувач Гапоненко Роман Іванович ;

5) №7007 від 30.04.2020 на суму 10 000,00 грн - часткова оплата гонорару зг.рахунку без ПДВ, отримувач Гапоненко Роман Іванович ;

6) №7224 від 06.05.2020 на суму 5 000,00 грн - часткова оплата гонорару зг.рахунку без ПДВ, отримувач Гапоненко Роман Іванович ;

7) №7268 від 07.05.2020 на суму 5 000,00 грн - часткова оплата гонорару зг.рахунку без ПДВ, отримувач Гапоненко Роман Іванович ;

8) №7591 від 18.05.2020 на суму 5 000,00 грн - часткова оплата гонорару зг.рахунку без ПДВ, отримувач Гапоненко Роман Іванович ;

9) №7786 від 26.05.2020 на суму 5 000,00 грн - часткова оплата гонорару зг.рахунку без ПДВ, отримувач Гапоненко Роман Іванович .

57. При цьому суди попередніх інстанцій врахували, що згідно з повідомленням Адвокатського об`єднання від 26.05.2021 №06-590, адресованим ФГ "Західний Буг", позивач вказав, що Адвокатське об`єднання та ФГ "Західний Буг" укладали договори про надання правничої допомоги. ФГ "Західний Буг" протягом 2020 перераховувало грошові кошти на рахунок ФОП Гапоненка Романа Івановича на загальну суму 133 000,00 грн на підставі таких договорів, вище зазначені грошові кошти були зараховані до договорів, як винагорода за надання правничої допомоги Адвокатського об`єднання.

58. Ухвалюючи рішення про те, що зазначені вище платіжні доручення підтверджують факт оплати відповідачем позивачу послуг за Договором, суди посилались на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 26.12.2019 у справі №911/2630/18, де зазначено, що "у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення".

59. Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №904/12527/16, від 26.09.2019 у справі №910/12934/18, на які посилається скаржник.

60. Вказані висновки зроблені відповідно до ст.534 ЦК, яка регулює черговість зарахування платежів, здійснених боржником на користь одного кредитора.

61. Однак серед наданих відповідачем копій платіжних доручень, такими, що підтверджують факт сплати коштів ФГ "Західний Буг" (боржником за Договором) на користь Адвокатського об`єднання (кредитора за Договором) є лише №6635 від 11.03.2020 на суму 5 000,00 грн та №6731 від 01.04.2020 на суму 20 000,00 грн. За іншими платіжними дорученнями отримувачем є ФОП Гапоненко Р.І., який є самостійним суб`єктом господарювання відповідно до ч.1 ст.58 та ст.128 ГК.

62. Сторони не надали жодних первинних документів на підтвердження підстав та факту того, що кошти, відправлені відповідачем на рахунок ФОП Гапоненко Р.І. відповідно до платіжних доручень №6929 від 17.04.2020, №6963 від 23.04.2020, №7007 від 30.04.2020, №7224 від 06.05.2020, №7268 від 07.05.2020, №7591 від 18.05.2020, №7786 від 26.05.2020, були перераховані Адвокатському об`єднанню.

63. При цьому Верховний Суд не бере до уваги посилання відповідача в цій частині на зазначене вище повідомлення Адвокатського об`єднання від 26.05.2021 №06-590, оскільки воно не містить посилань на конкретні платіжні доручення, а сума, вказана в листі (133 000,00 грн) не відповідає загальній сумі коштів, перерахованій відповідачем ФОП Гапоненко Р.І. за такими платіжними дорученнями.

64. Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували, що зазначений лист Адвокатського об`єднання від 26.05.2021 №06-590 містить відомості про укладення Адвокатським об`єднанням та ФГ "Західний Буг" декількох договорів про надання правової допомоги, а також про те, що "кошти були зараховані до договорів як винагорода за надання правничої допомоги", та посилання позивача на існування актів наданих послуг №67 від 28.10.2019 та №2 від 08.01.2020, за якими сума наданих послуг також складає 75 000,00 грн.

65. Суд апеляційної інстанції не дослідив доводи та докази, надані скаржником, які свідчать про наявність низки інших договорів між ним та відповідачем, зокрема посилання позивача на судові справи № 903/811/21, №903/781/21, у яких спір стосується стягнення заборгованості за іншим договором про надання правничої допомоги, укладеними позивачем з відповідачем.

66. При цьому Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували наданий ним Акт звірки під час встановлення обставин справи та не дослідили, чи містить вказаний документ відомості про те, що у відповідача є заборгованість саме за спірним Договором.

67. Так, у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 зазначено:

"…відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

…акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату".

68. Адвокатське об`єднання у касаційній скарзі також зазначає, що надані відповідачем суду платіжні доручення не засвідчені в установленому законом порядку (банківською установою) відповідно до вимог закону, а також не відповідають вимогам ст.91 ГПК, отже є не тільки неналежними, але й недопустимими доказами у розумінні статей 76-78 ГПК.

69. Верховний Суд частково погоджується з доводами скаржника.

70. Відповідно до абз.35 п.1.4 гл.1 Інструкції №22 платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Тобто є документом, який видає платник.

71. Водночас факт прийняття та виконання платіжного доручення банком має посвідчуватися підписом відповідального виконавця банку та печаткою банку з зазначенням дати надходження та дати виконання (п. 2.14 Інструкції №22).

72. Втім, надані відповідачем копії платіжних доручень не містять печатки банку (обов`язковий реквізит), отже не можуть доводити факт здійснення відповідачем платежу (є недопустимими доказами). Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відповідність наданих відповідачем платіжних доручень вимогам Інструкції №22.

73. Водночас, платіжні доручення (оригінали) оформлювалися відповідачем як електронний документ, відтак скаржник помилково послався на невідповідність доказів вимогам ст.91 ГПК. Електронні докази мають подаватися суду у відповідності до вимог ст.96 ГПК. Згідно з положеннями ч.3 ст.96 ГПК паперові копії платіжних доручень як електронного доказу (з відмітками банку про виконання платежу) міг завірити своїм підписом та печаткою як сам банк, так і відповідач.

74. У зв`язку з викладеним, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про те, що вказані платіжні доручення підтверджують факт оплати відповідачем послуг, які надавались Адвокатським об`єднанням за Договором, та про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем.

Щодо порядку і строків подання доказів

75. Адвокатське об`єднання у касаційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції порушив ст.80 ГПК, оскільки прийняв докази, подані 30.11.2020, тобто із пропуском встановленого строку, а суд не ухвалював рішення про встановлення додаткового строку на подання доказів відповідно до частин 3, 5 ст.80 ГПК. Зазначає, що суд першої інстанції не постановляв ухвалу про продовження строків подання доказів.

76. Верховний Суд не бере до уваги цей довід, зважаючи на таке.

77. Відповідно до ч.3 ст.80 ГПК відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

78. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст.80 ГПК).

79. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч.5 ст.80 ГПК).

80. Згідно з ч.8 ст.80 ГПК докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

81. Подаючи до суду першої інстанції клопотання про долучення нових доказів, відповідач зазначив, що на той час рахунок, з якого оплачувались відповідачем позивачу кошти за послуги, був закритий, тому необхідно було звернутись до банку для отримання таких документів.

82. Суд першої інстанції, приймаючи такі докази до розгляду, не визнав зазначені підстави неповажними та не встановив наявність підстав для відмови у прийнятті таких доказів відповідно до ч.8 ст.80 ГПК.

83. При цьому скаржник не зазначив, чому, на його думку, вказані відповідачем причини пропуску строку подання доказів є неповажними та, відповідно, в чому полягають причини неможливості прийняття судом таких доказів. Разом з тим, скаржник посилається на відсутність судового рішення про встановлення додаткового строку подання доказів.

84. Європейський суд з прав людини зазначав, що суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії" - Perez de Rada Cavanilles v. Spain, заява №28090/95).

85. Скасування судового рішення з підстави відсутності рішення про встановлення додаткового строку на подання доказів, за умови, що відповідач дотримався вимог ГПК при поданні таких доказів, зокрема, в частині наведення поважності причин пропуску строку, а суд не визнав такі причини неповажними, свідчило б про надмірний формалізм.

86. Крім того, скаржник, зазначаючи про те, що суд першої інстанції неправомірно врахував надані відповідачем докази без надання додаткового строку на їх подання відповідно до ч.5 ст.80 ГПК, не посилався на висновок Верховного Суду, який не був врахований судами попередніх інстанцій. Натомість зазначений аргумент скаржника фактично зводиться до переоцінки доказів, що відповідно до ст.300 ГПК виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

87. У зв`язку з наведеним Верховний Суд відхиляє цей довід скаржника.

Щодо відводу суддів

88. Скаржник стверджує, що суд апеляційної у порушення норм процесуального права, а саме ст.39 ГПК, не розглянув заяву про відвід суддів Саврія В.А., Дужича С.П. у справі №903/868/21 згідно приписів процесуального права, а залишив вказане клопотання скаржника без розгляду, про що зазначено в оскаржуваній постанові. Зазначає, що відповідно до ст.39 ГПК за результатми вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

89. Скаржник зазначає, а з матеріалів справи вбачається, що 31.03.2021 Адвокатське об`єднання подало до Північно-західного апеляційного господарського суду заяву про відвід суддів Саврія В.А. та Дужича С.П. Підставами для відводу зазначив те, що у провадженні цих суддів також знаходились апеляційні скарги Адвокатського об`єднання на рішення Господарського суду Волинської області у справах №903/781/21 та №903/811/21, які є подібними до справи №903/868/21 (предметом спору є стягнення заборгованості за договорами про надання правової допомоги), і відповідні апеляційні скарги були залишені без задоволення, що стало причиною звернень до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами на відповідні рішення; судді Саврій В.А. та Дужич С.П., прямо порушуючи вимоги ч.4 ст.236 ГПК та невраховуючи сталу практику Верховного Суду, спонукають відповідача не виконувати взяті на себе зобов`язання, що заподіює матеріальні збитки Адвокатському об`єднанню; вказані обставини, на думку заявника, свідчать про прихильність суддів до відповідача.

90. Суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині оскаржуваної постанови зазначив про залишення цієї заяви без розгляду. Суд апеляційної інстанції вказав, що вступні та резолютивні частини постанов Північно-західного апеляційного господарського суду у справах №903/781/21 та №903/811/21 були проголошені в судових засіданнях 16.02.2022 за участі представників позивача (Безроди Р.С. та Гапоненка Р.І.), позивач звернувся до Верховного Суду 09.03.2022 з касаційними скаргами на вказані постанови, в яких зазначив підстави оскарження цих судових рішень. Тобто про заявлені підстави відводу заявнику було відомо задовго до поданої заяви (31.03.2022), а тому Адвокатське об`єднання не вклалось в дводенний термін для звернення з відповідною заявою, передбачений ч.3 ст.38 ГПК.

91. При цьому в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення не було зазначено про залишення без розгляду заяви про відвід суддів, поданої Адвокатським об`єднанням.

92. Зазначене не відповідає вимогам ГПК щодо порядку вирішення заявленого відводу.

93. Відповідно до ч.2 ст.39 ГПК питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

94. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу (ч. 3 ст. 39 ГПК).

95. Питання про відвід вирішується невідкладно (ч.7 ст.39 ГПК). Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи (ч.8 ст.39 ГПК). За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (ч.11 ст.39 ГПК).

96. У ст.281 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов, тоді як процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим ГПК, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал.

97. Отже, якщо суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для залишення заяви про відвід без розгляду, то відповідно до ч.11 ст.39 ГПК суд повинен був постановити про це мотивовану ухвалу. Вирішення такого питання в описовій частині постанови суду апеляційної інстанції (без зазначення про залишення заяви про відвід без розгляду в резолютивній частині постанови) означає те, що питання про відвід було вирішено з порушенням вимог статей 39 281 ГПК.

98. Разом з тим, Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції щодо залишення заяви Адвокатського об`єднання про відвід суддів без розгляду.

99. Відповідно до абз.1 ч.3 ст.38 ГПК відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

100. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу (абз.2 ч.3 ст.38 ГПК).

101. Заява позивача про відвід обґрунтована наявністю обставин, які викликають сумніви у неупередженості суддів (п.5 ч.1 ст.35 ГПК), оскільки судді ухвалювали постанови у справах №903/781/21 та №903/811/21, які були оскаржені Адвокатським об`єднанням до Верховного Суду через порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ухвалення рішень без урахування висновків Верховного Суду.

102. При цьому як було зазначено, суд апеляційної інстанції встановив, що Північно-західний апеляційний господарський суд проголосив вступні та резолютивні частини постанов у справах №903/781/21 та №903/811/21 16.02.2022. 09.03.2022 Адвокатське об`єднання подало касаційні скарги на ці постанови, в яких навело власні доводи незгоди з такими судовими рішеннями. Тобто 09.03.2022 Адвокатському об`єднанню було відомо про те, що такі судові рішення були ухвалені, як воно вважає, з порушенням норм матеріального та процесуального права і без урахування висновків Верховного Суду. З заявою про відвід Адвокатське об`єднання звернулося лише 31.03.2022.

103. Отже суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що така заява була подана з порушенням встановленого абз.2 ч.3 ст.38 ГПК дводенного строку, який починає перебіг з моменту, коли особа дізналась про існування підстав для відводу.

104. Відповідно до п.2 ч.1 ст.310 ГПК судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

105. Верховний Суд у цій справі дійшов висновку про обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції про залишення заяви про відвід без розгляду.

106. Допущене судом апеляційної інстанції порушення щодо вирішення питання про відвід в описовій частині постанови, ухваленої за результатом перегляду справи в суді апеляційної інстанції, без постановлення ухвали відповідно до вимог ч.11 ст.39 ГПК, є процесуальним порушенням, яке не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення відповідно до п.2 ч.1 ст.310 ГПК.

107. Водночас, як вже зазначалось, Верховний Суд вважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанції по суті розглянутого спору, що є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення цієї справи на новий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

108. Відповідно до частин 1 та 2 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

109. Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

110. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

111. Відповідно до ст.316 ГПК Верховний Суд зазначає, що при новому розгляді справи суд повинен дослідити всі докази, надані сторонами, встановити факти, які входять в предмет доказування (наявність чи відсутність заборгованості за Договором, розмір такої заборгованості і докази, що її підтверджують, якщо така заборгованість є), надати оцінку ключовим аргументам обох сторін.

Розподіл судових витрат

112. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Адвокатського об`єднання "Гапоненко Роман і партнери" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 28.12.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2022 у справі №903/868/21 скасувати.

3. Справу №903/868/21 направити на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

Л. Стратієнко