ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 904/1143/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю представника ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод" - адвоката Бражника Д. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції через Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2022
та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022
у справі №904/1143/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронінвест-К"
до Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод"
про визнання банкрутом,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ткаченка Д. В.
Кредитор - ТОВ "Айронінвест-К" звернувся в межах справи про банкрутство із заявою про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника, у якій він просив:
- (1) прийняти заяву до розгляду в межах справи №904/1143/21 про банкрутство ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод";
- (2) визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований в реєстрі за №1997, нежитлового приміщення, загальною площею 793,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- (3) визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за №1998, земельної ділянки з кадастровим номером: 1810700000:01:018:0123, загальною площею 0,4062 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- (4) застосувати наслідки недійсності правочинів та повернути у власність ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод" земельну ділянку з кадастровим номером: 1810700000:01:018:0123, загальною площею 0,4062 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення, загальною площею 793,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- (5) визнати недійсним договір іпотеки № 942 від 29.07.2020, видавник: приватний нотаріус Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Левкіська Г. С., укладений між ОСОБА_1 та "РВС Банк";
- (6) припинити чинність обтяження за № 37533373 в Єдиному реєстрі обтяжень нерухомого майна.
Заява кредитора обґрунтована тим, що 28.11.2019 (протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство) між боржником та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна та договір купівлі-продажу земельної ділянки. За доводами кредитора, вказані угоди укладені боржником із заінтересованою особою, а майно боржника було відчужене за заниженою ціною.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 у справі №904/1143/21 (суддя Примак С. А.) задоволено заяву ТОВ "Айронінвест-К" №27/09-1 від 27.09.2021 про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство в частині пунктів 1 - 4.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28.11.2019, зареєстрованого в реєстрі за №1997, який укладено між ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод" та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), та посвідчено приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Левківською Галиною Сергіївною. Предметом якого стало нежитлове приміщення, загальною площею 793,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28.11.2019, зареєстрованого в реєстрі за №1998, який укладено між ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод" та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), та посвідчено приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Левківською Галиною Сергіївною. Предметом якого стала земельна ділянка з кадастровим номером: 1810700000:01:018:0123, загальною площею 0,4062 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Повернуто у власність ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод" земельну ділянку з кадастровим номером: 1810700000:01:018:0123, загальною площею 0.4062 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та нежитлове приміщення, загальною площею 793,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2022 (колегія суддів: Білецька Л. М. - головуючий, Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 у справі №904/1143/21 залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 у справі №904/1143/21 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Айронінвест-К" у повному обсязі.
Заявник касаційної скарги посилається відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень абз. 6 ст.1 та абз. 3 ч. 2 ст.42 КУзПБ (боржник уклав договір із заінтересованою особою) за обставин, коли покупець на мамонт укладання спірного договору був акціонером боржника з однією акцією, яка є простою та не має права голосу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що судом апеляційної інстанції було проігноровано більшість доводів ОСОБА_1 та не вислухано пояснень по суті апеляційної скарги.
ОСОБА_1 вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що кредитор, стверджуючи про недійсність оспорюваних правочинів, не зазначив загальних підстав для визнання договорів недійсними. Заявник касаційної скарги стверджує про недоведеність кредитором обставин для визнання оспорюваних договорів недійсними на підставі ч. 1 ст. 42 КУзПБ.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що його повноваження як голови наглядової ради боржника були припинені 26.11.2019, а як акціонера боржника - 25.06.2019, що, за твердженням скаржника, свідчить про відсутність ознак заінтересованої особи щодо боржника. Наведені обставини, на думку скаржника, доводять неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій приписів ч. 2 ст. 42 КУзПБ.
У відзиві боржник ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод" просить касаційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Арбітражний керуючий - розпорядник майна боржника Ткаченко Д.В. повідомив суд, що з технічних причин не буде приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Головуючий по справі довела до відома учасників процесу, що вона - суддя Ткаченко Н.Г. і арбітражний керуючий - розпорядник майна боржника Ткаченко Д.В. не є родичами, а є однофамільцями.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод".
Між боржником як продавцем та фізичною особою ОСОБА_1 як покупцем 28.11.2019 було укладено наступні договори:
- договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 793,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером: 1810700000:01:018:0123, загальною площею 0,4062 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .;
На виконання вказаних договорів його сторонами були підписані відповідні акти приймання-передачі.
Судами також встановлено, що ціна вказаних договорів узгоджувалася на засіданні Наглядової ради ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод", яке оформлено протоколом №13 від 19.09.2019.
Зі змісту зазначеного протоколу вбачається, що до складу Наглядової ради на час проведення вказаного засідання входили наступні особи:
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - голова наглядової ради;
ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) - секретар наглядової ради;
ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 )- член наглядової ради;
ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) - член наглядової ради;
ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) - член наглядової ради;
ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) - член наглядової ради.
Зокрема, протоколом №13 від 19.09.2019, на засіданні Наглядової ради ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод" узгоджувалася ціна договорів купівлі-продажу нерухомого майна, що зареєстрований за № 1997, та купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за №1998, були присутні:
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - голова наглядової ради;
ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) - секретар наглядової ради;
ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 )- член наглядової ради;
ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) - член наглядової ради.
На виконання ухвали суду першої інстанції від 26.01.2022 ТОВ "Зберігач-Капітал" надало відповідь, відповідно до якої ОСОБА_1 станом на 19.09.2019, 28.11.2019 та по теперішній час обліковується в системі депозитарного обліку ТОВ"Зберігач-Капітал" як акціонер та власник акцій ПрАТ "Корестенський машинобудівний завод".
Суд першої інстанції зазначив, що встановлені у справі обставини свідчать про конфлікт інтересів, що виник під час укладання вказаних договорів купівлі-продажу майна боржника, та заінтересованість фізичної особи ОСОБА_1 в укладенні вказаних договорів як учасника та голови наглядової ради боржника, що в свою чергу свідчить про наявність передбачених ч. 2 ст. 42 КУзПБ підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними.
Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції та вказав, що у будь-якому випадку ОСОБА_1 вважається заінтересованим щодо боржника, оскільки він як голова наглядової ради (органу управління боржника) приймав рішення про відчуження спірних об`єктів, діючи на свою користь як потенційного покупця.
Крім того, апеляційний суд зазначив про недоведеність доводів кредитора про продаж спірного майна за заниженою ціною, відхиливши поданий кредитором висновок експертної оцінки як недопустимий та неналежний доказ заниження ціни продажу, оскільки у ньому, як встановлено судом апеляційної інстанції, не наведені ціни на аналогічну нерухомість, відсутня інформація про стан ринку на дату оцінки.
Так, згідно зі ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
В ст. 1 КУзПБ визначено, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
Суди попередніх інстанцій встановили, ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод" у листопаді 2019 року, тобто що менш ніж за три роки до відкриття провадження у справі про його банкрутство, відчужило фізичний особі ОСОБА_1 нерухоме майно.
З урахуванням встановлених фактичних обставин колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що в розумінні ст. 1 КУзПБ ОСОБА_1 вважається заінтересованим щодо боржника, оскільки він був головою наглядової ради (органу управління боржника) та відповідно брав участь у прийнятті рішення про узгодження ціни спірних об`єктів, діючи на свою користь як потенційного покупця.
А відтак суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про визнання оспорюваних правочинів недійсними відповідно до положень ч. 2 ст. 42 КУзПБ.
Необґрунтованими є доводи боржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій ч. 1 ст. 42 КУзПБ, оскільки судами у цій справі не було встановлено на підставі належних та допустимих доказів обставин, які б слугували підставою для застосування до спірних правовідносин положень наведеної норми.
Щодо доводів скаржника про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, оскільки судом апеляційної інстанції не було заслухано пояснень ОСОБА_1 , касаційний суд зазначає таке.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 у справі №904/1143/21, розгляд справи призначено на 06.09.2022.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2022 задоволено клопотання ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2022 розгляд справи №904/1143/21 відкладено на 27.09.2022.
Як зазначає ОСОБА_1 у касаційній скарзі, в момент його черги надати пояснення в судовому засіданні 27.09.2022 обірвався відео- та аудіозв`язок із судом, однак судове засідання судом апеляційної інстанції відкладено не було.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 ГПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.
Згідно з ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Як вбачається із матеріалів справи, судове засідання 27.09.2022 у справі №904/1143/21 в режимі відеоконференції проведено не було у зв`язку із технічною проблемою заявника ОСОБА_1 , про що працівниками апарату Центрального апеляційного господарського суду складено акт від 27.09.2022.
З урахуванням ч. 5 ст. 197 ГПК України, здійснюючи подання такої заяви, ОСОБА_1 повинен був усвідомлювати наслідки та ризики, у випадку неможливості участі в судовому засіданні у відеоконференції.
Решта доводів касаційної скарги стосуються переоцінки доказів у справі та зводяться до незгоди з відповідними обставинами і оцінкою, здійсненою судами попередніх інстанцій.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Отже, звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих судових рішень.
Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на наведене, Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 у справі №904/1143/21 - без змін.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає витрати зі сплати судового збору, згідно з ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 300 301 314 315 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 у справі №904/1143/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.
Судді Жуков С. В.
Огороднік К. М.