ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/2018/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Огороднік К.М., Жуков С.В., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
учасники справи в судове засідання не з`явились, заявили клопотання про розгляд справи без участі їх представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.12.2019 року
у справі №904/2018/19
за позовом Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області
до Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення 173519,35 грн, -
ВСТАНОВИВ:
Новокодацький відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Новокодацький ВДВС, позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - АТ "Покровський ГЗК", відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 173519,35 грн, перерахованих Новокодацьким ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області на рахунок відповідача за платіжним дорученням від 05.05.2017 № 1007, які на думку виконавчої служби, утримуються відповідачем - АТ "Покровський ГЗК" без достатньої правової підстави.
Під час розгляду справи, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій були встановлені наступні обставини.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 у справі №904/8110/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2016, вирішено стягнути з ТзОВ "Максима" на користь Публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" суму боргу в розмірі 173519,35 грн.
20.04.2016 Господарським судом Дніпропетровської області виданий наказ по справі № 904/8110/15 про стягнення з ТзОВ "Максима" на користь ПАТ "Орджонікідзевський ГЗК" суми боргу в розмірі 173519,35 грн.
02.08.2016 Новокодацьким ВДВС на виконання вимог наказу від 20.04.2016 було відкрито виконавче провадження № 51827708, в рамках якого накладений арешт на майно ТзОВ "Максима", вжиті інші заходи примусового виконання рішення суду.
27.04.2017 з рахунку ТзОВ "Максима" № НОМЕР_1 в ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" за платіжною вимогою Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області № в-11/390 примусово були списані грошові кошти на загальну суму 191051,29грн.
Відповідно до платіжного доручення від 05.05.2017 № 1007 стягнуті з ТзОВ "Максима" грошові кошти у сумі 173519,35 грн перераховані на користь ПАТ "Орджонікідзевський ГЗК" - стягувача за наказом від 20.04.2016 № 904/8110/15.
Згідно платіжного доручення від 05.05.2017 № 990 стягнуті з ТзОВ "Максима" грошові кошти у сумі 17351,94 грн перераховані на користь УДКСУ у Новокодацькому районі м.Дніпра згідно постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.08.2016.
Відповідно до платіжного доручення від 05.05.2017 № 991 стягнуті з ТОВ "Максима" грошові кошти у сумі 180,00 грн перераховані на користь Головного управління юстиції у Дніпропетровській області згідно постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 10.08.2016.
11.05.2017 Новокодацьким ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 51827708 згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.
В подальшому, ТзОВ "Максима" оскаржувало дії Новокодацького ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області в рамках судової справи №904/8110/15 про банкрутство ТзОВ "Максима".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2017 у справі №904/8110/15, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2017, скаргу ТзОВ "Максима" на дії Новокодацького ВДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області задоволено частково, а саме:
- визнано незаконними дії Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області щодо звернення стягнення на грошові кошти боржника - ТОВ "Максима" за платіжною вимогою № в-п11/390 від 21.04.2017 у розмірі 191051,29 грн, що розміщені на ліквідаційному рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ "Райфайзен Банк Аваль";
- визнано недійсною постанову Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області про закінчення виконавчого провадження №51827708 від 11.05.2017;
- відмовлено в задоволенні скарги в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Максима" грошових коштів у розмірі 191051,29 грн.
Також, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 у справі №904/8399/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 у справі № 904/8399/17 позовні вимоги ТзОВ "Максима" до Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, Управління Державної казначейської служби України у Новокодацькому районі м. Дніпра про стягнення 191051,29 грн задоволено в повному обсязі.
Вирішено стягнути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби у Новокодацькому районі м. Дніпра на користь ТОВ "Максима" 191051,29 грн шкоди, до складу яких входить сума грошових коштів 173519,35 грн, перерахованих на користь ПАТ "Орджонікідзевський ГЗК" згідно наказу від 20.04.2016 № 904/8110/15 під час дій мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного у справі № 904/8514/16 про банкрутство ТзОВ "Максима".
Постановою Верховного Суду від 23.08.2018 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 у справі №904/8399/17 змінено. Резолютивну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 у справі № 904/8399/17 викладено в такій редакції: "Позов задовольнити. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима" 191051,29 грн шкоди". Доручено Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.
21.11.2018 Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ у справі №904/8399/17 про стягнення з Державного бюджету України на користь ТзОВ "Максима" 191051,29 грн шкоди.
Відповідно до листа Управління державної казначейської служби України у Новокодацькому районі м. Дніпра від 29.11.2018 від ТзОВ "Максима" надійшли документи про виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області 21.11.2018 у справі № 904/8399/17 про стягнення з Державного бюджету України шкоди в сумі 191051,29 грн.
Відповідно до Витягу з ЄДРПОУ Публічне акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" код ЄДРПОУ 00190928 перейменоване на Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат".
Новокодацьким ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області на адресу АТ "Покровський ГЗК" 10.04.2018 (вих. № 17864) та 18.03.2019 (вих. № 14811) направлені листи з пропозицією повернути на розрахунковий рахунок відділу суму коштів в розмірі 173519,35 грн, яка відповідно до платіжного доручення №1007 від 05.05.2017 була перерахована на його користь згідно наказу від 20.04.2016 у справі №904/8110/15.
Вказані листи отримані АТ "Покровський ГЗК" 20.04.2018 та 20.03.2019 відповідно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення та офіційний сайт Укрпошти.
Оскільки АТ "Покровський ГЗК" спірні грошові кошти на розрахунковий рахунок Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області не повернуло, останній звернувся з відповідним позовом на підставі ст. 1212 ЦК України про стягнення вказаних коштів, які набуті ним та утримуються без достатньої правової підстави.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2019 у справі №904/2018/19 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з АТ "Покровський ГЗК" на користь Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області суму грошових коштів у розмірі 173519,35 грн та судовий збір у сумі 2602,79 грн.
Місцевий господарський суд з посиланням на абз. 4 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 175 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 525, 526, ч. 1, 2 ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виходив з того, що відповідач повинен повернути позивачу кошти, які набуті ним та утримуються без достатньої правової підстави.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.12.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2019 у справі №904/2018/19 - скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позовних вимог Новокодацького відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - відмовлено повністю.
Стягнуто з Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" 3904,18 грн - судового збору сплаченого за перегляд рішення суду в апеляційному порядку.
На думку апеляційного господарського суду, Новокодацький ВДВС не є правосуб`єктним здійснювати захист інтересів державного бюджету (пред`являти зворотну вимогу (регресу), оскільки саме його дії щодо звернення стягнення на грошові кошти боржника - ТзОВ "Максима" за платіжною вимогою від 21.04.2017 № в-п11/390 у сумі 191051,29 грн під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника визнано судами незаконними, й призвели до завдання шкоди державному бюджету.
З огляду на правову природу правовідносин у цій справі, судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що після виконання рішення суду (безспірного списання коштів з державного бюджету) належним позивачем у справі має бути держава в особі Державної казначейської служби України за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.
При цьому, апеляційний суд зауважив, що матеріали справи не містять доказів фактичного відшкодування грошових коштів з Державного бюджету на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 у справі №904/8399/17.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В касаційній скарзі Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.12.2019 та прийняти рішення, яким залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2019 у справі №904/2018/19.
Вважає, що висновки апеляційного суду є необґрунтованими та безпідставними, адже в спірних правовідносинах застосуванню підлягають виключно положення ст. 1212 ЦК України, що й було зроблено Господарським судом Дніпропетровської області при прийнятті рішення від 30.09.2019 по справі №904/2018/19.
В той час як рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2019 по справі №904/2018/19 є обґрунтованим, законним, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, а отже не підлягало скасуванню Центральним апеляційним господарським судом.
Крім того, Новокодацьким відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подано клопотання здійснювати розгляд вказаної справи без участі його представника на підставі наявних у справі доказів та матеріалів відповідно до чинного законодавства.
Доводи інших учасників справи
АТ "Покровський ГЗК" подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її доводів, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до власної оцінки обставин справи та особистого трактування норм ст. 1212 ЦК України із перебиранням на себе функцій центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
АТ "Покровський ГЗК" подало клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними матеріалами справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Розгляд клопотань
Розглянувши подане Новокодацьким відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції клопотання замінити Новокодацький відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровсьекій області на Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, оскільки назву змінено відповідно до наказу Міністерства юстиції України про відділи державної виконавчої служби №4053/5 від 17.12.2019, колегія суддів дійшла висновку про його задоволення з огляду на положення ст. 52 ГПК України.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Предметом спору в цій справі є стягнення грошових коштів у сумі 173519,35 грн, перерахованих Новокодацьким ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області на рахунок відповідача за платіжним дорученням від 05.05.2017 № 1007, правовою підставою позову визначено положення статті 1212 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.
На переконання позивача, не повернення відповідачем грошових коштів у сумі 173519,35 грн, перерахованих йому державним виконавцем, згідно з платіжним дорученням від 05.05.2017 №1007, на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 по справі № 904/8110/15, під час дій мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного у справі № 904/8514/16 про банкрутство ТОВ "Максима", за правовою природою є таким, що виникло у зв`язку з набуттям, збереженням майна (грошових коштів) на підставі правової підстави, що згодом відпала.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Відповідні висновки про застосування вказаних норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15 та постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/468/17, від 07.05.2018 у справі №921/512/17-г.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою списання спірних грошових коштів з боржника слугував чинний наказ, виданий на виконання рішення господарського суду у справі № 904/8110/15, яке набрало законної сили, та яке відповідно до ст. 129-1 Конституції України є обов`язковим до виконання.
Вказане спростовує доводи касаційної скарги про утримання грошових коштів відповідачем без достатньої правової підстави та виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.
Водночас, судовим рішенням у справі № 904/8110/15 встановлена незаконність дій державного виконавця щодо звернення на грошові кошти боржника - ТзОВ "Максима" на виконання наказу від 20.04.2016 у справі № 904/8110/15 під час дій мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного у справі №904/8514/16 про банкрутство ТзОВ "Максима".
Колегія суддів зазначає, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не ставить під сумнів законність рішення господарського суду, не скасовує чинність наказу, виданого на його виконання, а лише визначає порядок заявлення в межах справи про банкрутство боржника кредиторських вимог на підставі існуючих виконавчих документів.
В аспекті приписів ст.ст. 1173 1174 ЦК України, норм Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", положень Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, відшкодування деліктної шкоди юридичній особі - це компенсація державою юридичній особі втрат, які вона зазнала за незаконні рішення, дію чи бездіяльність державних органів безвідносно ким був винагодонабувач втрачених господарським товариством коштів.
Враховуючи частини 1, 2 ст. 6 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та зважаючи на те, що саме дії Новокодацький ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області щодо звернення стягнення на грошові кошти боржника - ТзОВ "Максима" за платіжною вимогою від 21.04.2017 № в-п11/390 у сумі 191051,29 грн визнано судами незаконними та такими, що призвели до завдання шкоди державному бюджету, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що після виконання рішення суду (безспірного списання коштів з державного бюджету) належним позивачем у справі має бути держава в особі Державної казначейської служби України за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.
Викладеним спростовуються доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваної постанови, з огляду на недоведеність позивачем порушення відповідачем цивільних прав та інтересів Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області на спірну суму коштів та в чому полягає безпідставність набуття відповідачем грошових коштів, підставами для повернення яких визначено положення статті 1212 ЦК України.
За статтею 1 Закону України від 17.07.1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-ІУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» із змінами Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.
За приписами ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пунктах 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 року в справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслена особлива важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-1, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz V. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-ХІІ, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Leias v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Leias v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPine v. theCzechRepublic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В матеріалах справи №904/2018/19 відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази як того, що відповідач безпідставно саме за рахунок Новокодацького ВДВС набув грошові кошти в розмірі 173 519,35 грн, які б належали чи належать позивачу на праві власності, так і того, що він є саме тією особою, якій належить право регресу зворотної вимоги за приписами ч.ч.1 та 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Відтак, наведені у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування, в даному випадку судом апеляційної інстанції, норм матеріального та процесуального права.
Висновки Верховного Суду
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).
Перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення та залишення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції без змін.
Судові витрати
У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 52 240 300 301 304 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Замінити Новокодацький відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
2. Касаційну скаргу Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.
3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.12.2019 у справі №904/2018/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий, суддя Огороднік К.М.
Судді Жуков С.В.
Ткаченко Н.Г.