ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/3189/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,
здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІР Сервіс Дніпро"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2019 (суддя Назаренко Н. Г.) і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2020 (судді: Березкіна О. В. (головуючий), Іванов О. Г., Антонік С. Г.) у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІР Сервіс Дніпро",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бочки СК",
про відшкодування збитків у сумі 339 930,90 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІР Сервіс Дніпро" (далі - Товариство) про відшкодування збитків, спричинених втратою автомобіля, переданого на зберігання за договором про надання послуг з технічного обслуговування у сумі 339 930,90 грн.
2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 22 610 611 936 942 949 950 951 977 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 224 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору щодо збереження переданого на зберігання майна, внаслідок чого допущено його втрату, що є підставою для відшкодування збитків у розмірі вартості втраченого майна.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2020, позовні вимоги задоволено повністю.
4. Судові рішення мотивовано тим, що позивач довів розмір збитків, завданих внаслідок знищення автомобіля, переданого відповідачу на зберігання за договором про надання послуг з технічного обслуговування, водночас відповідач не надав суду належних доказів відсутності його вини у неналежному зберіганні майна згідно з укладеним договором (сертифікат ТПП України, тощо), як і не довів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо збереження ввіреного йому майна відповідно до вимог частини 2 статті 614 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням і постановою, Товариство звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме статей 3 617 1166 ЦК України, статей 73 74 ГПК України, наголошує, що:
1) пожежа є випадком, а для підтвердження випадку не потрібно сертифікату Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України);
2) суд, стягнувши збитки за пошкодження автомобіля позивача, повинен був вирішив питання про передачу автомобіля відповідачу, що є порушенням принципу розумності та справедливості;
3) положення статті 1166 ЦК України не регулюють спірні правовідносини;
4) висновок експертного дослідження від 13.04.2019 № 049/19, який суд прийняв до уваги, не є належним доказом розміру збитків, оскільки не містить вихідних даних;
5) підставами встановлення судом вартості пошкодженого під час пожежі транспортного засобу є припущення експерта про те, що величина фактичного пробігу транспортного засобу приймається рівною нормативній, однак докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях, оскільки вони не є фактичними даними.
У доповненнях до касаційної скарги поданих 18.02.2020, тобто у межах строку на касаційне оскарження, відповідач зазначає про те, що висновок експертного дослідження від 13.04.2019 № 049/19, який суд прийняв до уваги, не є належним доказом розміру збитків, оскільки у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Бочки СК" (далі - ТОВ "Бочки СК") просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
8. Відзиву на касаційну скаргу від позивача до суду не надійшло.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
9. 06.09.2018 між Підприємцем (замовник) та Товариством (виконавець) було укладено Договір про надання послуг з технічного обслуговування, ремонту автотранспортних засобів та поставки запасних частин та витратних матеріалів № 060918 за умовами якого:
- виконавець зобов`язується за завданням замовника надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів (далі - АТЗ) замовника і надавати, за необхідності, останньому запасні частини та витратні матеріали, а замовник зобов`язується сплатити послуги, запасні частини та витратні матеріали у розмірі та на умовах передбачених дійсним договором (пункт 1.1);
- виконавець починає виконувати роботу після оформлення замовником наряду-замовлення (листа-заявки). Оригінал листа-заявки залишається у виконавця, а його копія у замовника (пункт 2.3);
- після приймання АТЗ виконавець несе відповідальність за його схоронність та комплектність до моменту передачі його замовнику. Виконавець не несе відповідальність за гроші, документи та цінні речі, які знаходяться у автотранспортному засобі (пункт 2.5);
- в період здійснення робіт та при вимушеному очікуванні запасних частин, які постачаються виконавцем, АТЗ надається безкоштовна охоронювана стоянка (пункт 3.1.4);
- сторона, яка порушила свої обов`язки за цим договором та спричинила цим збитки іншій стороні, зобов`язана відшкодувати збитки(пункт 5.3);
- сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо це трапилось не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що прийняла всі залежні від неї заходи для належного виконання зобов`язань (пункт 5.6);
- жодна сторона не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання або неналежне виконання обумовлено дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини зобов`язана не пізніше 10 календарних днів з дати настання обставин повідомити у письмовій формі іншу сторону та надати підтверджуючі документи регіональною ТТП України (пункт 5.7);
- договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє протягом одного року (пункт 7.1).
10. Відповідно до наряду-замовлення від 06.09.2018 № 290 до договору від 06.09.2018 № 060918 позивач замовив у відповідача виконання таких робіт: діагностика ходової, заміна рмк. стабілізатора автомобіля марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 .
11. Приймання автотранспортного засобу виконавцем відбулося 06.09.2018, що підтверджується нарядом-замовленням від 06.09.2018 № 290.
12. 09.09.2018 приблизно о 10:00 позивачеві зателефонував старший механік Товариства і повідомив, що автомобіль позивача постраждав під час пожежі, яка відбулася на СТО по вул. Орловська, 21, де позивач його залишав для проведення ремонтних робіт.
13. Після прибуття до Товариства Підприємець виявив, що автомобіль марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був знищений повністю внаслідок пожежі.
14. За даним фактом слідчим відділенням Чечелівського відділу поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - Чечелівського ВП ДВП ГУНП Дніпропетровській області) розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018040680001669, відомості про яке внесено до ЄРДР 02.10.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 270 Кримінального кодексу України.
15. Відповідно до Акта про пожежу від 10.09.2018 під час пожежі, яка відбулася 09.09.2018 за адресою: м. Дніпро , вул . Орловська , 21 , було знищено автомобіль "ДАФ 105" 2006 року випуску, який належав позивачеві.
16. Згідно з Технічним висновком від 15.09.2018 № 132/2018 щодо ймовірної причини пожежі, яка виникла 09.09.2018 на території Приватного акціонерного товариства "АТП 11263" (далі - ПрАТ "АТП 11263"), розташованого за адресою: м. Дніпро, Чечелівський район, вул. Орловська, 21, вбачається:
1) осередок пожежі, яка виникла на території ПрАТ "АТП 11263", виражений зоною першочергового виникнення горіння і знаходиться на території, яка прилягає до будівлі з ремонту автомобілів, і обмежується ділянкою, на якій зберігалися пластикові ємності та металеві бочки;
2) пожежа найімовірніше, виникла внаслідок нанесення стороннього джерела запалювання.
17. 25.01.2019 слідчим СВ Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Прудкосвист С. О. було винесено постанову про залучення до кримінального провадження № 12018040680001669 у якості потерпілого ОСОБА_1 .
18. Висновком експертного дослідження із визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля від 13.04.2019 №049/19 установлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику DAF XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 339 930,90 грн.
19. Позивач оплатив вартість проведення експертного дослідження із визначення вартості матеріального збитку у сумі 700 грн, що підтверджується квитанцією від 13.04.2019 № 19007.
Позиція Верховного Суду
20. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
21. Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
22. За загальним правилом особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 ЦК України).
23. Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
24. Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
25. Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.
26. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
27. Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
28. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 902/320/17).
29. За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (частина 1 статті 936 ЦК України).
Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що цей договір є змішаним, оскільки містить у собі елементи договору про надання послуг та договору зберігання, оскільки відповідно до пункту 2.5 договору після приймання АТЗ виконавець несе відповідальність за його схоронність та комплектність до моменту передачі його замовнику.
30. Відповідно до частини 1 статті 942 і частини 1 статті 950 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
31. Згідно зі статтею 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
32. Водночас для виконавця за договором про надання послуг, який здійснює підприємницьку діяльність законодавцем встановлена відповідальність за порушення договору, передбачена статтею 906 ЦК України: збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 906 ЦК України).
33. Враховуючи, що сторони умовами пункту 2.5.договору погодили, що після приймання АТЗ виконавець несе відповідальність за його схоронність та комплектність до моменту передачі його замовнику, а згідно з пунктом 3.1.4 договору в період здійснення робіт та при вимушеному очікуванні запасних частин, які постачаються виконавцем, АТЗ надається безкоштовна охоронювана стоянка, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що знищення майна (автомобіля DAF XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску), є наслідком невжиття заходів для збереження майна, передбачених умовами договору.
34. Висновком експертного дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля від 13.04.2019 № 049/19 встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику DAF XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 339 930, 90 грн.
35. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржник, викладені в касаційній скарзі, що висновок експертного дослідження від 13.04.2019 № 049/19, який суд прийняв до уваги, не є належним доказом розміру збитків, оскільки зазначений висновок не містить вихідних даних та ґрунтується на припущення експерта про те, що величина фактичного пробігу транспортного засобу приймається рівною нормативній з огляду на таке.
Відповідно пункту 7.11 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, у разі якщо одометр технічно несправний або встановлено факт його заміни чи втручання, що призвело до зміни показань пробігу КТЗ, у подальших розрахунках слід виходити з нормативного пробігу з врахуванням строку експлуатації автомобіля.
Оскільки суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів установив, що автомобіль позивача було повністю знищено під час пожежі, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що відповідно до наведених положень Методики, експерт правомірно визначив величину пробігу за нормативним значенням.
36. Колегія суддів не погоджується з аргументами скаржника, викладеними у касаційній скарзі, про те, що суд, стягнувши з Товариства збитки за пошкодження автомобіля Підприємця, повинен був вирішив питання про передачу автомобіля відповідачеві, що є порушенням принципу розумності та справедливості, з огляду на таке.
За змістом наявної у матеріалах справи розписки про отримання речових доказів на відповідальне зберігання, складеної під час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018040680001669, автомобіль марки DAF XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , прийнято ОСОБА_1 на відповідальне зберігання до прийняття рішення у кримінальній справі.
Відповідно до статті 100 Кримінально-процесуального кодексу України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.
Таким чином, у суду першої інстанції на час ухвалення рішення у цій справі не було підстав вирішувати питання щодо передання залишків автомобіля відповідачеві.
37. Доводи скаржника, що стався випадок у вигляді пожежі, що відповідно до статті 617 ЦК України є підставою для звільнення його від відповідальності, Суд відхиляє з огляду на таке.
Стаття 617 ЦК України встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Під випадком ("casus") в практиці розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Так, випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов`язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов`язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов`язаний або якщо на місці боржника була б інша особа.
Станції технічного обслуговування характеризуються високим рівнем ризику виникнення пожежі. Пов`язано це з тим, що на таких об`єктах зберігаються легкозаймисті матеріали і речовини - паливно-мастильні матеріали, фарби, лаки і багато іншого.
38. Так, зі змісту пунктів Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 убачається, що для працівників охорони (сторожів, вахтерів, вартових) повинно бути розроблено інструкцію, в якій необхідно визначити їхні обов`язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території і приміщень, порядок дій в разі виявлення пожежі, спрацювання систем протипожежного захисту, а також указати, хто з посадових осіб об`єкта має бути викликаний у нічний час у разі пожежі; усі працівники при прийнятті на роботу на робочому місці повинні проходити інструктажі з питань пожежної безпеки; приступати до роботи особам, які не пройшли навчання, протипожежного інструктажу і перевірки знань з питань пожежної безпеки, забороняється.
39. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач у порушення пункту 3.1.4 договору не забезпечив автомобіль позивача безкоштовною охоронюваною стоянкою у період виконання робіт, тобто не вжив усіх необхідних заходів для належного збереження майна позивача, що є підставою для відповідальності за порушення зобов`язань за договором у вигляді стягнення збитків.
Оскільки відповідач не довів виконання ним пункту 3.1.4 договору щодо забезпечення автомобіля позивача безкоштовною охоронюваною стоянкою, то неспроможним є його посилання на те, що пожежа на станції технічного обслуговування є випадковою обставиною, а її наслідки він не міг попередити при застосуванні обов`язкової для боржника обачності з урахуванням Правил пожежної безпеки в Україні.
40. За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
41. Частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
42. Згідно з пунктом 5.3 договору сторона, яка порушила свої обов`язки за цим договором та спричинила цим збитки іншій стороні, зобов`язана відшкодувати збитки, а тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивача вартість заподіяних збитків у сумі 339 930,90 грн. та 700 грн. вартості проведення експертного дослідження, що підтверджується квитанцією №19007 від 13.04.2019.
43. Відповідно до пункту 5.6 договору сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо це трапилось не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що прийняла всі залежні від неї заходи для належного виконання зобов`язань.
44. Отже, з огляду на те, що суди першої та апеляційної інстанції установили факт заподіяння позивачу збитків у вигляді знищення належного йому майна, що сталося внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, та відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про стягнення цих збитків з відповідача.
45. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про помилкове посилання суду першої інстанції на положення статті 1166 ЦК України, яка регламентує загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Водночас, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що таке посилання не призвело до прийняття неправильного по суті рішення, оскільки суд першої інстанції в рішення зазначив, що правовідносини сторін мають договірний характер, регламентуються відповідними нормами ЦК України, які і передбачають право сторони договору на відшкодування заподіяних збитків.
46. Посилання скаржника на те, що висновок експертного дослідження від 13.04.2019 № 049/19, який суд прийняв до уваги, не є належним доказом розміру збитків, не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки такі аргументи зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанції стосовно встановлення ними обставин справи.
Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно з імперативними положеннями частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
47. За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
48. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції, у зв`язку з чим правових підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови немає.
Розподіл судових витрат
49. Судовий збір за подання касаційної скарги згідно зі статтею 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 304 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІР Сервіс Дніпро" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2020 у справі № 904/3189/19 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
К. М. Пільков