ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/3614/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дата Фінанс" - Потапенко С.Ю. (адвокат),
Біби Галини Олексіївни - Кур`ян К.І. (адвокат), Сахневич Н.І. (адвокат),
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівля 2018" - не з`явилися
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дата Фінанс" та ОСОБА_1
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2021 (колегія суддів: Чус О.В., Кощеєв І.М., Кузнецова І.Л)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дата Фінанс" (далі - Фінансова компанія)
до ОСОБА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівля 2018" (далі - ТОВ "Торгівля 2018")
про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Історія справи
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. 16.11.2011 ТОВ "Фірма "Мушкетер" (перейменоване на ТОВ "Торгівля 2018") та ПАТ "Кредитпромбанк" уклали кредитний договір №04/14/11-КЛТ (далі - Кредитний договір). ПАТ "Кредитпромбанк" надало ТОВ "Фірма "Мушкетер" кредитні кошти у розмірі, обумовленому договором.
2. 16.11.2011 на забезпечення зобов`язань за Кредитним договором ОСОБА_2 (за договором - іпотекодавець) та ПАТ "Кредитпромбанк" (за договором - іпотекодержатель) уклали іпотечний договір №04/14/101/11-КЛТ (далі - Іпотечний договір), предметом якого є нерухоме майно:
- будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, Лоцманський узвіз, буд. 8 а, які належить іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2006 у справі №17/416-06, зареєстрованого КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 17979260 (далі - Будівлі);
- земельна ділянка площею 0,2684 га, розташована на території Жовтневого району м. Дніпропетровська, Лоцманський узвіз, 4 (далі - Земельна ділянка); цільове призначення Земельної ділянки - обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий № 1210100000:03:217:0054; ділянка належить іпотекодавцю на підставі державного акту на право власності на Земельну ділянку серії ДП №093214, виданого 11.04.2005 Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів; акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010510401076.
3. Іпотечним договором передбачено таке:
- іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно з метою погашення заборгованості боржника за Кредитним договором у разі набуття такого права, згідно з розд. 4 цього договору (п. 3.2.1);
- іпотекодержатель має право у випадку порушення іпотекодавцем вимог п.3.1.6. цього договору вимагати від боржника незалежно від настання строку виконання зобов`язань, погашення заборгованості за Кредитним договором в повному обсязі; у випадку невиконання боржником цієї вимоги звернути стягнення на майно з метою задоволення вимог, що підлягають задоволенню у відповідності до положень розд. 4 цього договору, на умовах передбачених цим договором (п. 3.2.2);
- іпотекодержатель має право, зокрема, звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (п. 4.4).
4. 26.06.2013 ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" уклали договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі, за Кредитним договором. До Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек внесені відповідні реєстраційні записи, які були перенесені до спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
5. 03.10.2014 Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" (далі - Третейський суд) ухвалив рішення у справі №44/14 за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "Фірма "Мушкетер", яким повністю задовольнив позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк", стягнув заборгованість за двома кредитними договорами у розмірі 11 352 918,84 грн, яка складається із:
1) заборгованості за кредитним договором від 18.08.2011 №04/09/11-КЛТ: 3 650 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 405 600,00 грн - заборгованість за відсотками; 315100,00 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 16810,73 грн - пеня за несвоєчасне погашення відсотків;
2) заборгованості за Кредитним договором: 5 868 222,10 грн - заборгованість за кредитом; 656041,31 грн - заборгованість за відсотками; 415 363,51 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 25 781,19 грн - пеня за несвоєчасне погашення відсотків; 25 500,00 грн - витрати зі сплати третейського збору.
6. Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.01.2015 у справі №910/27035/14 задовольнив заяву ПАТ "Дельта Банк" про видачу виконавчого документу на виконання рішення Третейського суду від 03.10.2014 у справі №44/14. 13.01.2015 видано наказ про стягнення з ТОВ "Фірма "Мушкетер" на користь ПАТ "Дельта Банк" 11 352 918,84 грн заборгованості.
7. 14.06.2016 Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська заочним рішенням у справі №202/3726/16-ц частково задовольнив позов ОСОБА_2 до ПАТ "Кредитпромбанк", ОСОБА_3 , треті особи - ТОВ "Фірма "Мушкетер", ПАТ "Дельта Банк", про визнання Іпотечного договору припиненим, зняття заборони відчуження та стягнення штрафу, записи про обтяження були скасовані.
8. У ході проведення ліквідаційної процедури ПАТ «Дельта Банк» було виявлено факт вилучення з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна інформації про обтяження щодо Земельної ділянки (іпотека та заборона відчуження). Земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_1 .
9. 11.04.2017 Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у цивільній справі №202/3726/16-ц постановив ухвалу про скасування заочного рішення від 14.06.2016.
10. 20.11.2017 Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська ухвалою у цивільній справі №202/3726/16-ц залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ "Кредитпромбанк", ОСОБА_3 , треті особи - ТОВ "Фірма "Мушкетер", ПАТ "Дельта Банк" про визнання Іпотечного договору припиненим, зняття заборони відчуження та стягнення штрафу.
11. За заявою ПАТ "Дельта Банк" записи про іпотеку та обтяження були відновлені.
12. 28.08.2020 з підстав ліквідації ПАТ "Дельта Банк" відбулися відкриті торги (аукціон) з продажу активів, що обліковуються на його балансі. На цьому аукціоні за лотом №GL22N618879 виставлявся на продаж пул активів ПАТ "Дельта Банк", до якого включено права вимоги та майнові права за кредитними договорами, укладеними з суб`єктами господарювання та фізичними особами. До складу лоту №GL22N618879 серед активів ПАТ "Дельта Банк" включено, зокрема, право вимоги за Кредитним договором та додатковими угодами до нього, Іпотечним договором.
13. Переможцем електронних торгів визнано Фінансову компанію.
14. 09.09.2020 ПАТ "Дельта Банк" та Фінансова компанія уклали Договір про відступлення прав вимоги №2304/К/1 (далі - Договір відступлення №2304/К/1):
- ПАТ "Дельта Банк" відступило Фінансовій компанії право вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та за дебіторською заборгованістю, які зазначені у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами застави, договорами або контрактами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, іншими договорами, в тому числі за Кредитним договором від 16.11.2011 №04/14/11-КЛТ та додатковими угодами до нього
- новий кредитор не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору набуває усі права кредитора за основними договорами (п. 2).
15. Фінансова компанія сплатила ПАТ "Дельта Банк" грошові кошти у сумі 46 067 676, 39 грн відповідно до п. 4 Договору про відступлення №2304/К/1.
Короткий зміст та підстави позовних вимог
16. ПАТ "Дельта Банк" звернулося до суду з позовною заявою, в якій просило в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Торгівля 2018" за Кредитним договором перед ПАТ "Дельта Банк", яка станом на 15.07.2019 складала 13 675 514,37 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором, власником якого є ОСОБА_1 , а саме на земельну ділянку шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за ціною, яка буде визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
17. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у позивача як іпотекодержателя права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на статті 11 509 626-629 1048 1049 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 2, 11, 23, 33, 39 Закону "Про іпотеку".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
18. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 29.04.2021 позов задовольнив: звернув стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за ціною, яка буде визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
19. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не надав доказів, які б спростовували доводи позивача та встановлені судом фактичні обставини справи, не надав контррозрахунку суми заявлених позовних вимог, виходячи із наявних у нього документів. Матеріалами справи підтверджено прострочення погашення суми кредиту, процентів за користування кредитом.
20. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 27.07.2021 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову. Постанова мотивована таким:
- сторони погодили іпотечне застереження - визначили у договорі іпотеки передбачені ч.3 ст.36 Закону "Про іпотеку" способи задоволення вимог іпотекодержателя; сторони погодили, що судовий спосіб захисту прав позивача чи позасудовий спосіб такого захисту на підставі виконавчого напису нотаріуса позивач як іпотекодержатель може застосувати лише у разі, якщо заходи позасудового врегулювання на підставі застереження у договорі іпотеки не призвели до задоволення вимог іпотекодержателя в повному обсязі;
- позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, тоді як суд не встановив, що позивач використав які-небудь способи задоволення вимог іпотекодержателя, визначені сторонами у договорі іпотеки;
- позивач обрав неналежний спосіб захисту його прав як іпотекодержателя, оскільки сторони передбачили у Іпотечному договорі застереження, згідно з яким позивач має можливість самостійно звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу третім особам.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
21. 20.08.2021 Фінансова компанія звернулася з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2021, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
22. Фінансова компанія у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на п.1 ч.2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) та зазначає таке:
- у випадку, коли виконання п.4.3. Іпотечного договору унеможливлюється діями або бездіяльністю іпотекодавця, іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, в тому числі, звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду;
- відповідно до висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц, які не були враховані судом апеляційної інстанції, способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (ст.39 Закону "Про іпотеку") є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону "Про іпотеку"), 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь- якій особі (ст.38 Закону "Про іпотеку");
- відмовляючи у задоволенні позовних вимог та посилаючись на неналежний спосіб захисту позивачем своїх майнових прав, суд апеляційної інстанції фактично вийшов за межі позовних вимог, оскільки обраний спосіб захисту підлягає реалізації на підставі ст.41 Закону "Про іпотеку" виключно в судовому порядку;
- суд апеляційної інстанції неправомірно обмежив право Фінансової компанії на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотечного майна з прилюдних торгів;
- позивач не обмежений у захисті своїх прав іпотекодержателя в судовому порядку, навіть якщо іпотечний договір передбачає інші види звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку, зокрема встановлені статями 37, 38 Закону "Про іпотеку";
- суд першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права встановив, що заборгованість за кредитним договором погашена не була, у зв`язку з чим існують правові підстави для задоволення позовних вимог в обраний позивачем спосіб, а саме - звернення стягнення на нерухоме майно;
- задоволення позовних вимог шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, заставна вартість якого становить 939 400,00 грн, в той час як встановлена заборгованість боржника по кредитному договору за рішенням третейського суду дорівнює - 6 990 908,11 грн, а заборгованість з урахуванням донарахованих відсотків на момент позову - 13 675 514,37 грн, свідчить про те, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив обставини справи, встановив, що розмір заборгованості не впливає на факт порушення боржником зобов`язання за кредитним договором та право кредитора звернути стягнення на іпотечне майно у випадку невиконання боржником власних зобов`язань;
- ч. З ст.267 ЦК встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, проте ОСОБА_1 таку заяву не зробила, у зв`язку з чим у відповідача відсутні правові підстави стверджувати про сплив позовної давності на етапі апеляційного оскарження рішення суду.
23. 25.08.2021 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2021, в якій просить змінити її мотивувальну частину.
24. ОСОБА_1 у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на п.1 ч.2 ст. 287 ГПК та зазначає таке:
- суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, належним чином не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги щодо безпідставно нарахованої та встановленої судом першої інстанції суми заборгованості в розмірі 13 675 514,37 грн;
- суд апеляційної інстанції не врахував, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК та не застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.02.2018 у справі №564/2199/15-ц, від 06.02.2019 у справі №175/4753/15-ц;
- в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання;
- звернувшись у 2014 році до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" з позовною заявою до ТОВ "Фірма "Мушкетер" про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі, за кредитним договором від 16.11.2011 №04/14/11-КЛТ, ПАТ "Дельта Банк" змінив строк виконання зобов`язання за кредитним договором на серпень 2014 року;
- позивач втратив можливість на нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором, оскільки, нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
25. Верховний Суд ухвалами від 08.09.2021 відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами Фінансової компанії та ОСОБА_1 , розгляд касаційних скарг призначив на 06.10.2021, оголошено перерву в судовому засіданні до 13.10.2021.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо обрання Фінансовою компанією належного способу захисту
26. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Фінансова компанія обрала неналежний спосіб захисту, оскільки звернулась до суду про застосування судового способу звернення стягнення на предмет іпотеки в той час, як п. 4.3 Іпотечного договору передбачає застосування позасудових способів звернення.
27. Верховний Суд не погоджується із зазначеною позицією суду апеляційної інстанції відповідно до такого.
28. Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п.5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16, та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.
29. У справі, що розглядається, Фінансова компанія звернулась до суду про стягнення на майно - предмет іпотеки з метою задоволення вимог за Кредитним договором.
30. Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "Торгівля 2018" не виконало рішення Третейського суду та не сплатило суму боргу.
31. Невиконання позичальником зобов`язання за Кредитним договором, а саме - неповернення суми боргу в строк та порядку, визначені таким договором, є простроченням зобов`язання в розумінні статей 610 612 1049 ЦК.
32. Тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що оскілки ТОВ "Торгівля 2018" не здійснило добровільного погашення заборгованості за Кредитним договором, Фінансова компанія набула право вимоги до відповідача, щодо погашення заборгованості по спірному договору. При цьому чинне законодавство та положення Іпотечного договору передбачають можливість задоволення кредитором своїх вимог в тому числі за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.
33. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
34. Статтею 572 ЦК передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
35. Згідно з ст. 1 Закону "Про іпотеку" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), іпотекою є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
36. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
37. Статтею 7 Закону "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: (і) витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; (іі) витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; (ііі) витрат на страхування предмета іпотеки; (iv) збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.
38. Згідно з ст. 589 ЦК у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
39. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 33 Закону "Про іпотеку").
40. Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 Закону "Про іпотеку").
41. Відповідно, Закон "По іпотеку" визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: 1) судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); 2) позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя) (пункти 18, 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц, на яку посилається Фінансова компанія як на підставу касаційного оскарження).
42. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 590 ЦК).
43. Пункт 3.2.1 Іпотечного договору передбачає право іпотекодержателя (Фінансової компанії) на звернення стягнення на майно з метою погашення заборгованості боржника за кредитним договором у разі набуття такого права згідно розділу 4 цього договору.
44. При цьому іпотекодержатель має право вимагати від боржника незалежно від настання строку виконання зобов`язань, погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі. А у випадку невиконання боржником цієї вимоги звернути стягнення на майно з метою задоволення вимог, що підлягають задоволенню у відповідності до положень розділу 4 цього договору, на умовах передбачених цим договором (п. 3.2.2 Іпотечного договору).
45. Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно (в тому числі Земельну ділянку) у разі порушення боржником Кредитного договору або іпотекодавцем умов Іпотечного договору (п. 4.2).
46. Відповідно до п. 4.3. Іпотечного договору іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із таких способів: (і) набуває право власності на майно; (іі) від свого імені продає майно третім особам і спрямовує отримані кошти на задоволення своїх вимог; (ііі) дає іпотекодавцю згоду на реалізацію майна третім особам, визначеним іпотекодержателем або погоджених з ним, від свого (іпотекодавця) імені, за умови, що кошти, вилучені від реалізації, будуть направлені на задоволення вимог іпотекодержателя.
47. При цьому п. 4.4 Іпотечного договору передбачає, що у разі, коли п. 4.3 договору унеможливлюється діями чи бездіяльністю іпотекодавця, іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, в тому числі звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.
48. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц, на яку посилається Фінансова компанія як на підставу свого касаційного оскарження, зазначає:
"62. Частина друга статті 36 Закону, яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.
63. За змістом припису частини другої статті 35 Закону визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили".
49. З позиції ОСОБА_1 , яку вона займає у цій справі, вбачається, що відповідачка не має наміру добровільно виконувати вимоги п. 4.3 Іпотечного договору щодо відчуження Земельної ділянки.
50. Враховуючи наведене та той факт, що Іпотечний договір передбачає стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві відповідно до ст. 38 Закону "Про іпотеку" як позасудовий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, суд першої інстанції справедливо зазначив, що звернення стягнення на предмет іпотеки у цій справі має бути здійснене у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до частин 1, 2 ст. 591 ЦК.
51. Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст.23 Закону "Про іпотеку", у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою; особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
52. Оскільки, як встановили суди попередніх інстанцій, право власності на предмет іпотеки - Земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 , остання набула статусу іпотекодавця, а тому Фінансова компанія правомірно звернулась до відповідачки про задоволення вимог за рахунок такої Земельної ділянки.
Щодо підстав касаційного оскарження, зазначених ОСОБА_1 .
53. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що спірна постанова суду апеляційної інстанції є правильною по суті, однак мотивувальна частина такої постанови щодо розміру заборгованості в сумі 13 675514,37 грн, з яких 7 558 688,64 грн - сума заборгованості по процентам, 187 687,18 грн - розмір пені за несвоєчасне повернення процентів, 40 000,00 грн - розмір штрафу підлягає зміні.
54. Разом з тим, як вже було зазначене, за результатами касаційного перегляду спірної постанови суду апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про те, що ця постанова ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права, на які посилається Фінансова компанія, а тому підлягає скасуванню.
55. У зв`язку з цим у Верховного Суду відсутні підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 про зміну мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
56. Відповідно до ч.1 ст. 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
57. За ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
58. Згідно зі ст. 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
59. Верховний Суд за результатами розгляду касаційних скарг дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, та про задоволення касаційної скарги Фінансової компанії.
Судові витрати
60. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК).
Керуючись статтями 129 300 301 308 309 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дата Фінанс" задовольнити.
3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2021 у справі №904/3614/19 скасувати.
4. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2021 у справі №904/3614/19 залишити без змін.
5. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія м.Дніпро "Дата Фінанс" (код ЄДРПОУ 43086924, вул. Зоологічна, буд.4 А, офіс 139, м.Київ, 04119) 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 копійок.
6. Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді І. Кондратова
О. Кролевець