№ 904/4018/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/4018/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Болдіна В. В. (адвокат),

відповідача - Гордієнко Т. О. (адвокат),

третьої особи - Будника Б. А. (адвокат),

розглянув касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 (суддя Євстигнеєва Н. М.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2021 (судді: Кузнецова І. Л. - головуючий, Кощеєв І. М., Дармін М. О.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

про зобов`язання вчинити дії та стягнення вартості безпідставно набутого майна в сумі 1 185 001,45 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У вересні 2019 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (далі - Університет) про:

- зобов`язання Університету повернути АТ "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ обсягом 177,328 тис. м3;

- стягнення з Університету на користь АТ "Укртрансгаз" 1 185 001,45 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу обсягом 177,328 тис. м3.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач у січні 2016 року безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір природного газу обсягом 177,328 тис. м3, що підтверджується у звіті Акціонерного товариства "Дніпрогаз" (далі - АТ "Дніпрогаз") про фактичні обсяги розподілу природного газу за постачальниками за січень 2016 року.

Позивач зазначив, що для відбору природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є АТ "Дніпрогаз", відповідач повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання, як це передбачено абзацом 2 пункту 3 глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 30.09.2015 № 2493, та пунктом 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496.

Позивач, посилаючись на положення статей 1212 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), стверджує, що відповідач зобов`язаний повернути позивачеві безпідставно набуте майно або відшкодувати вартість такого майна.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Спір у справі розглядався господарськими судами неодноразово.

4. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2021, в позові відмовлено.

5. Приймаючи судові рішення, господарські суди визнали підтвердженими належними доказами обставини щодо постачання Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") природного газу споживачу в січні 2016 року у кількості 177,328 тис. м3; такими доказами, як зазначено в рішенні суду, є укладений між відповідачем та третьою особою договір про постачання природного газу від 29.02.2016 № 77/16-ТЕ(Т)-4, акт приймання-передачі природного газу за січень 2016 року, складений на підставі цього договору, платіжне доручення про сплату відповідачем вартості спожитого природного газу в кількості 177,328 тис. м3 на суму 433 320,12 грн; звіт ПАТ "Дніпрогаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу за постачальниками за січень 2016 року, реєстр обсягів газу, що були використані споживачами за договорами з АТ "НАК "Нафтогаз України" з мереж АТ "Дніпрогаз" за січень 2016 року; водночас господарські суди дійшли висновку, що за наявності укладеного між відповідачем та третьою особою договору споживання відповідачем в січні 2016 року природного газу обсягом 177,328 тис. м3 не можна вважати несанкціонованим відбором, тобто за наявності відповідної правової підстави положення статей 1212 1213 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

6. У касаційних скаргах АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" просять рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

7. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) АТ "Укртрансгаз" посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права (статей 1212 1213 ЦК України) у подібних правовідносинах, а саме висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19.

Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України, позивач посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права (пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 "Про затвердження Положення про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" (далі - постанова КМУ № 758) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18, від 02.09.2020 у справі № 911/2667/19; ухвалах Верховного Суду; від 02.09.2020 у справі № 911/2386/19; від 03.09.2020 у справі № 916/2430/19; від 22.09.2020 у справі № 924/926/19; від 24.09.2020 у справі № 911/2315/19; від 24.09.2020 у справі № 911/2302/19; від 29.09.2020 у справі № 911/2298/19, оскільки висновок не стосується правових підстав набуття відповідачем майна, що належить позивачеві, а стосується лише застосування норм щодо відключення природного газу за зовсім інших умов.

8. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України АТ "НАК "Нафтогаз України" посилається на застосування судами попередніх інстанцій положення постанови КМУ № 758 та надання оцінки правомірності дій АТ "НАК "Нафтогаз України" при виконанні умов договорів постачання природного газу без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, від 22.03.2018 у справі № 904/2092/17, від 19.02.2019 у справі № 925/1477/17.

Узагальнені доводи інших учасників справи

9. Університет у відзивах на касаційні скарги просить відмовити в їх задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи

10. Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.08.2021 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 904/4018/19 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 14.09.2021.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. 29.02.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Університетом (споживач) укладено договір про постачання природного газу №77/16-ТЕ(Т)-4, за умовами якого:

- постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016 році природний газ, а споживач прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору (пункт 1.1);

- газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем згідно з ДК 016:2010:06.20.1 газ природний, скраплений або в газоподібному стані - 09123000-7 природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2);

- постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом до 491,000 тис. м3 у тому числі по місяцях: в січні 2016 року - 180,000 тис. м3, в лютому 2016 року - 180,000 тис. м3, в березні 2016 року - 131,000 тис. м3 (пункт 2.1);

- розподіл природного газу за договором здійснюється оператором газорозподільної мережі, з яким споживач укладає відповідний договір, про що повідомляє постачальника протягом трьох днів з дати їх укладення (підпункт 2.1.5 пункту 2.1);

- приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу (пункт 3.4);

- не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов`язується надати постачальнику:

1) завірену копію акта про фактичний обсяг розподіленого/протранспортованого за цим договором природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ГТС; у разі надання технічного акта на загальний обсяг розподіленого/протранспортованого природного газу споживач надає детальну розбивку постачання газу за категоріями (в тому числі за цим договором) за власним підписом;

2) підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У випадку ненадання або несвоєчасного надання споживачем акта приймання-передачі природного газу обсяги використання встановлюються за даними оператора ГРМ (пункт 3.5);

- кількість газу, яка передається споживачу визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу відповідно до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (пункт 4.1);

- оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу (пункт 6.1);

- сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим (пункт 6.3);

- постачальник має право припинити або обмежити постачання природного газу споживачу у разі, зокрема, несанкціонованого відбору (пункт 7.3);

- договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2016, і діє в частині реалізації газу до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (розділ 12).

12. Договір укладено на виконання постанови КМУ № 758 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 № 1064-р "Деякі питання опалювального сезону 2015/2016", що були чинними на момент виникнення спірних відносин.

13. На виконання умов договору відповідач направив на адресу третьої особи акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на загальну суму 433320,12 грн.

Представлена в матеріалах справи копія акта містить штамп вхідної кореспонденції АТ "НАК "Нафтогаз України" про його отримання 23.02.2016.

Кількість спожитого відповідачем у січні 2016 року природного газу, яка зазначена у цьому акті, становить 177,328 тис. м3.

Акт приймання-передачі природного газу підписаний представником відповідача, підпис якого завірено печаткою Університету.

14. Листом від 29.02.2016 № 26-1112/1.2-16 АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначений акт приймання-передачі повернуто без підписання з посиланням на його направлення відповідачем до постачальника з порушенням умов пункту 3.5. договору, оскільки акт надійшов до компанії 23.02.2016, тобто несвоєчасно, у зв`язку з чим у компанії в установлений термін була відсутня інформація про фактично використаний ним обсяг газу.

15. На підставі платіжного доручення від 25.03.2016 № 000328 відповідач перерахував третій особі 433 320,12 грн, в призначенні платежу, зокрема, зазначено "природний газ у 01.2016р.; акт 1 від 24.03.2016, дог. 77/16-ТЕ(Т)-4 від 29.02.16р.".

16. Спір у справі стосується питання наявності/відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статей 1212 1213 ЦК України щодо повернення безпідставно набутого газу шляхом зобов`язання відповідача повернути позивачеві безпідставно набуте майно в натурі або шляхом стягнення його вартості.

Позиція Верховного Суду

17. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

19. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

20. При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

21. У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

22. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

23. Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про неврахування апеляційним судом під час ухвалення оскаржуваної постанови висновків Верховного Суду щодо застосування норм права (статей 1212 1213 ЦК України) у подібних правовідносинах, а саме висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19, з огляду на таке.

24. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

25. Колегія суддів відхиляє помилкові доводи АТ "Укртрансгаз" про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду щодо застосування норм права (статей 1212 1213 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 10.06.2020 у цій же справі (№ 904/4018/19), оскільки, по-перше, за змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України зазначена постанова не є постановою Верховного Суду в іншій справі зі спору, що виник з подібних правовідносин, а тому не підпадає під підставу касаційного оскарження, визначену зазначеною нормою процесуального права.

По-друге, Верховний Суд у постанові від 10.06.2020 у цій справі (№ 904/4018/19) погодився з позицією скаржника про те, що "сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору". З огляду на викладене, Верховний Суд зазначену справу передав на новий розгляд до місцевого господарського суду через неповноту з`ясування судами обставин справи та невиконання апеляційним судом імперативних положень пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України щодо обов`язкового скасування судового рішення, прийнятого судом першої інстанції про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, отже, касаційним судом не було сформульовано висновок щодо застосування положень статей 1212 1213 ЦК України.

По-третє, посилання АТ "Укртрансгаз" на постанову Верховного Суду від 10.06.2020 у цій справі (№ 904/4018/19), якою зазначену справу було передано на новий розгляд, фактично зводяться до доводів про недотримання судами попередніх інстанцій під час нового розгляду справи положень частини 5 статті 310 ГПК України, відповідно до якої висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Натомість колегія суддів зауважує, що встановлений частиною 2 статті 287 ГПК України перелік підстав касаційного оскарження є вичерпним і до цього переліку входять, зокрема підстави, передбачені частинами 1 і 3 статті 310 ГПК України, але аж ніяк не частиною 5 статті 310 цього Кодексу.

26. Отже, наведена АТ "Укртрансгаз" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

27. АТ "НАК "Нафтогаз України" посилається на застосування судами попередніх інстанцій норми права, а саме пункту 17 постанови КМУ № 758 та надання оцінки правомірності дій АТ "НАК "Нафтогаз України" при виконанні умов договорів постачання природного газу без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, від 22.03.2018 у справі № 904/2092/17, від 19.02.2019 у справі № 925/1477/17.

28. У цій справі (№ 904/4018/19) предметом розгляду є вимоги транспортувальника природного газу (оператора газотранспортної системи) до споживача про зобов`язання повернути майно та стягнення коштів, обґрунтована тим, що відповідач набув природний газ позивача без будь-якої правової підстави в порядку статей 1212 1213 ЦК України, за відсутності укладеного договору постачання природного газу.

Так, у справі № 904/5621/17 розглянуто позовні вимоги споживача до оператора газорозподільної системи про зобов`язання відновити газопостачання, обґрунтовані посиланням на неправомірність дій відповідача з огляду на те, що між позивачем та третьою особою (постачальником природного газу) існують договірні відносини з визначенням обсягу постачання природного газу.

При цьому у постанові Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17 висловлено правову позицію про те, що питання правомірності чи неправомірності дій (бездіяльності) АТ "НАК "Нафтогаз України", які полягали у тому, що останнім не було виділено позивачу номінацій щодо обсягів природного газу на спірні місяці, як правових наслідків таких дій (бездіяльності) може бути предметом окремого позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17.

З огляду на викладене наведений висновок касаційного суду стосується оцінки обставин конкретної справи (№ 904/5621/17) за не подібних до справи № 904/4018/19 предмета спору, підстав позову і змісту позовних вимог, отже, і за суттєво відмінного від цієї справи предмета доказування, який згідно з частиною 2 статті 76 ГПК України складають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

29. Аналогічно і у справі № 904/5094/17 (постанова Верховного Суду від 04.04.2018) предметом розгляду були вимоги споживача до оператора газорозподільної системи про зобов`язання відповідача відновити газопостачання позивачу, що обумовлює суттєву відмінність предмета доказування у цій справі від справи, що переглядається (№ 904/4018/19), де оператор газотранспортної системи заявив кондикційний позов до споживача природного газу.

30. Колегія суддів касаційної інстанції також відхиляє доводи АТ "НАК "Нафтогаз України" про неврахування судами попередніх інстанцій позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 904/2092/17 (позов про припинення дії, що порушує право), від 19.02.2019 у справі № 925/1477/17 (за позовом про стягнення вартості природного газу, який компенсується оператору газорозподільної системи у зв`язку з неврегулюванням небалансу газу) про те, що у разі виникнення будь-яких суперечок, в тому числі й щодо ненадання номінацій, виникнення небалансів газу, останні повинні вирішуватись між відповідним споживачем, в даному випадку відповідачем, та АТ "НАК "Нафтогаз України", а тому АТ "НАК "Нафтогаз України" повинно виступати стороною спору (позивачем або відповідачем), а не третьою особою, як визначено його процесуальний статус у цій справі, оскільки через суттєві відмінності цих справ за критеріями подібності правовідносин, так і враховуючи, що наведені скаржником твердження стосуються оцінки обставин відповідної конкретної справи, отже, не є висновками щодо застосування норм права для цілей касаційного оскарження в інших справах відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України.

31. Аналіз змісту цих постанов засвідчує, що предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог у цій справі (№ 904/4018/19), в якій оскаржувані судові рішення ухвалено за результатами розгляду вимог про повернення безпідставно набутого майна або відшкодування його вартості споживачем природного газу, за змістом зазначених АТ "НАК "Нафтогаз України" постанов у справах № 904/5621/17, № 904/5094/17, № 904/2092/17, № 925/1477/17 є неподібними.

32. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 904/4018/19 відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України за касаційними скаргами АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 904/4018/19 у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України

33. Згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

34. Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України, позивач посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права (пункту 17 постанови КМУ № 758) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18, від 02.09.2020 у справі № 911/2667/19; ухвалах Верховного Суду; від 02.09.2020 у справі № 911/2386/19; від 03.09.2020 у справі № 916/2430/19; від 22.09.2020 у справі № 924/926/19; від 24.09.2020 у справі № 911/2315/19; від 24.09.2020 у справі № 911/2302/19; від 29.09.2020 у справі № 911/2298/19, оскільки висновок не стосується правових підстав набуття відповідачем майна, що належить позивачеві, а стосується лише застосування норм щодо відключення природного газу за абсолютно інших умов.

Як зазначає сам позивач і встановлено Верховим Судом у пунктах 28, 31 цієї постанови, правовідносини у цій справі (№ 904/4018/19) не є подібними до предмета спору, підстав позову, позовних вимог, отже, і предмета доказування справи № 904/5621/17.

35. Аналіз змісту наведеної позивачем постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/351/18 у порівнянні зі справою, що розглядається, свідчить, що предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог у цій справі (№ 904/4018/19), в якій оскаржувані судові рішення ухвалено за результатами розгляду вимог про повернення безпідставно набутого майна або відшкодування його вартості споживачем природного газу, не є подібними до предмета спору, підстав позову, позовних вимог, отже, і предмета доказування, за змістом зазначеної постанови у справі № 923/351/18, в якій Верховний Суд переглядав судові рішення, ухвалені за результатами розгляду вимог споживачів до оператора газорозподільної системи про відновлення газопостачання позивачу.

36. У розумінні пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права (пункту 17 постанови КМУ № 758) у подібних правовідносинах передбачена щодо висновку, викладеного саме у постанові Верховного Суду, отже, посилання скаржника на ухвали Верховного Суду про закриття касаційного провадження від 02.09.2020 у справі № 911/2386/19; від 03.09.2020 у справі № 916/2430/19; від 22.09.2020 у справі № 924/926/19; від 24.09.2020 у справі № 911/2315/19; від 24.09.2020 у справі № 911/2302/19; від 29.09.2020 у справі № 911/2298/19 наведеним вимогам не відповідають.

37. Справа № 911/2667/19 у касаційному порядку не переглядалась і стосується зовсім інших правовідносин (надання послуги з транспортно-експедиційного обслуговування).

38. Так, суди попередніх інстанцій вирішували спір у цій справі (№ 904/4018/19) з тих міркувань, що в спірний період АТ "НАК "Нафтогаз України" та Університет діяли на підставі спеціальних нормативних актів, якими є постанова КМУ № 758 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 № 1064-р "Деякі питання опалювального сезону 2015/2016 року".

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій погодилися з доводами відповідача про те, що за наявності в спірний період укладеного між Університетом та АТ "НАК "Нафтогаз України" договору про постачання природного газу для виробництва теплової енергії (виконання якого сторонами підтверджується матеріалами справи), а також існування спеціально покладеного на постачальника обов`язку поставляти природний газ відповідній категорії споживачів, споживання Університетом у січні 2016 року природного газу в обсязі 177,328 тис. м3 не може вважатися несанкціонованим відбором. Надання номінацій теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачання природного газу виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам, є обов`язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом.

Враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання Компанією своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій, тобто видача Компанією номінацій є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас вказівка у розпорядженні на обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону. Аналогічні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18.

39. При цьому помилкове посилання судів попередніх інстанцій на висновки, викладені у постановах Верховного Суду: від 02.09.2020 у справі № 911/2667/19; від 02.09.2020 у справі № 911/2386/19; від 03.09.2020 у справі № 916/2430/19; від 22.09.2020 у справі № 924/926/19; від 24.09.2020 у справі № 911/2315/19; від 24.09.2020 у справі № 911/2302/19; від 29.09.2020 у справі № 911/2298/19, хоча зазначені судові рішення є ухвалами Верховного Суду про закриття касаційного провадження (а справа № 911/2667/19 взагалі до суду касаційної інстанції не оскаржувалась), не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

40. Отже, наведена АТ "Укртрансгаз" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

41. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

42. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що скаржник належним чином не обґрунтував наявність хоча б однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи АТ "Укртрансгаз" про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме ненадання судами оцінки наявним у матеріалах справи доказам шляхом повного, всебічного та безпосереднього їх дослідження та всім доводам позивача, за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Висновки Верховного Суду

43. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

44. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на те, що наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 905/1326/17 у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.

Оскільки наведена АТ "Укртрансгаз" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, то і підстав для зміни чи відміни оскаржуваних судових рішень у касаційного суду немає.

Розподіл судових витрат

45. Судовий збір за подання касаційних скарг у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржників.

Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" у частині підстав, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 904/4018/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай