№ 904/4338/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/4338/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Вуличного комітету "Дніпровський"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 у справі

за позовом Вуличного комітету "Дніпровський"

до 1) Дніпропетровської обласної державної адміністрації,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Енерджи Дніпро",

3) Приватного нотаріуса Суслова Максима Євгенійовича

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору, визнання протиправним та скасування рішення,

(У судове засідання з`явилися представники: позивача - Удовицький Є. М., ТОВ "Біо Енерджи Дніпро" - Василюк М. О.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У вересні 2019 року Вуличний комітет "Дніпровський" с. Дніпрове (далі - Вуличний комітет) звернувся з позовом до суду, в якому заявлені вимоги:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 08.11.2017 № Р-562/0/3-17 "Про надання ТОВ "Біо Енерджи Дніпро" земельної ділянки площею 3,2342 га в оренду";

-визнати недійсним договір оренди землі, укладений 17.11.2017 року між Дніпропетровською обласною державною адміністрацією та ТОВ "Біо Енерджи Дніпро", об`єктом оренди за яким є земельна ділянка державної власності площею 3, 2342 га кадастровий номер 1221486200:01:114:0003, розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Суслова Максима Євгенійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38198245 від 17.11.2017, вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки площею 3, 2342 га з кадастровим номером 1221486200:01:114:0003, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядження від 08.11.2017 № Р-562/0/3-17 прийняте, а договір оренди землі укладений, з порушенням вимог статті 20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 21, 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме за відсутності детального плану територій, необхідного для затвердження проекту землеустрою та для зміни цільового призначення земельної ділянки, за відсутності розміщення (оприлюднення) спірного рішення відповідача-1 у засобах масової інформації, чим було порушено його права на участь у громадських слуханнях, які проведені не були, позивач просив визнати незаконним та скасувати розпорядження, визнати договір оренди землі недійсним.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 17.10.2017 Дніпропетровською обласною державною адміністрацію прийнято розпорядження № Р-492/0/3-17 "Про прийняття земельної ділянки площею 3,2342 га у державну власність та надання ТОВ "Біо Енерджи Дніпро" дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду".

08.11.2017 Дніпропетровською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження № Р-562/0/3-17 "Про надання ТОВ "Біо Енерджи Дніпро" земельної ділянки площею 3,2342 га в оренду", згідно з яким: затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Біо Енерджи Дніпро" для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів і організацій; надано ТОВ "Біо Енерджи Дніпро" земельну ділянку державної власності із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області строком на 49 років для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій; доручено голові Дніпровської районної державної адміністрації від імені обласної державної адміністрації у встановленому чинним законодавством порядку укласти з ТОВ "Біо Енерджи Дніпро" договір оренди земельної ділянки.

На підставі вищевказаного розпорядження між відповідачами-1 та -2 було укладено договір оренди землі від 17.11.2017, за яким останньому було передано в строкове платне користування земельну ділянку державної власності загальною площею 3,2342 га для будівництва біогазової електростанції з переробки залишкових відходів станції аерації м. Дніпро, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області (кадастровий номер 1221486200:01:114:0003).

Наявною у справі копією витягу з газети "Дніпровська зоря" № 32 (8005) від 11.08.2017 підтверджено, що відповідачем-2 як замовником містобудівної документації у місцевій районній газеті опубліковано статтю "Про розгляд містобудівної документації", в якій повідомлено, що розпорядженням голови Дніпровської районної державної адміністрації № Р-316/о/291-17 "Про надання дозволу на розроблення детального плану території" товариству надано дозвіл на розроблення детального плану частини території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту відносно земельної ділянки орієнтовною площею 3 га під будівництво біогазової електростанції з переробки залишкових відходів станції аерації м. Дніпро.

06.10.2017 в газеті "Дніпровська зоря" № 39 (8013) відповідач-2 розмістив повідомлення про розробку проекту "Детальний план частини території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту під будівництво біогазової електростанції з переробки залишкових відходів станції аерації м. Дніпро", його оприлюднення в приміщенні відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, будівництва та інфраструктури Дніпропетровської райдержадміністрації, сел. Слобожанське (колишнє Ювілейне), вул. Будівельників, 18 (1 під`їзд, 1 пов.) тел. для довідок (056)7536939, а також можливість висловлення пропозицій та зауважень щодо нього з 6 по 20 жовтня 2017 року.

Відсутність зауважень та пропозицій щодо запропонованого проекту містобудівної документації, у т.ч. з боку позивача, підтверджується актом від 20.10.2017 № 14.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 904/4338/19 (суддя Паламар П. І.) у задоволенні позову відмовлено.

3.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач-2 розмістив повідомлення про те, що йому надано дозвіл на розроблення детального плану частини території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту, а також про розробку проекту "Детальний план частини території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту під будівництво біогазової електростанції з переробки залишкових відходів станції аерації м. Дніпро" і мали можливість висловлення пропозицій та зауважень щодо нього. Доказів висловлення позивачем таких пропозицій чи зауважень у визначений строк щодо містобудівної документації суду не надано.

Детальний план частини території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту під будівництво біогазової електростанції з переробки залишкових відходів станції аерації м. Дніпро був затверджений 30 жовтня 2017 розпорядженням голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 437/о/291-17; доказів визнання незаконним або втрати чинності указаним розпорядженням до часу вирішення питання про передачу спірної земельної ділянки в оренду суду не надано. Та обставина, що оспорюваним розпорядженням відповідач-1 визначив цільове призначення спірної земельної ділянки для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, яке відрізняється від того, що було визначене його ж розпорядженням про прийняття цієї ділянки у державну власність, не спростовує факту розробки та затвердження містобудівної документації відповідно до дійсного цільового призначення цієї ділянки як земель енергетики;

3.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 у справі № 904/4338/19 (Скрипка І. М. - головуючий суддя, судді Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

3.3.1. Постанова аргументована тим, що детальний план частини території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту під будівництво біогазової електростанції з переробки залишкових відходів станції аерації м. Дніпро був затверджений 30.10.2017 розпорядженням голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 437/о/291-17. Факт здійснення публікацій на виконання вимог п. 1 ч. 3 ст. 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 290 від 16.11.2011 підтверджено матеріалами справи.

Відсутність зауважень та пропозицій щодо запропонованого проекту містобудівної документації у визначений строк, у т.ч. з боку позивача, підтверджується актом № 14 від 20.10.2017, що складений відповідальним за організацію розгляду пропозицій за підписом начальника відділу містобудування архітектури, житлово-комунального господарства, будівництва та інфраструктури Дніпровської районної державної адміністрації, і як правильно відзначено судом першої інстанції, всупереч вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказів висловлення позивачем пропозицій чи зауважень у визначений строк щодо містобудівної документації суду не надано.

Посилання апелянта на невідповідність здійснених публікацій вимогам Порядку розроблення містобудівної документації від 16.11.2011 № 290, Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні № 555 від 25.05.2011 (в редакції чинній на час здійснення публікацій) можуть бути підставами для оскарження рішення про затвердження детального плану (особливості розгляду таких справ в порядку адміністративного судочинства встановлені у справі № 522/5362/17 (постанова КАС ВС від 26.03.2021); тоді як виходячи з предмету спору у даній справі є встановленою обставина наявності детального плану, затвердженого 30.10.2017 розпорядженням голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 437/о/291-17. Вказане розпорядження наявне в матеріалах справи, і як правильно виходив суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення у даній справі, останнє є чинним і не скасоване у встановленому порядку.

3.3.2. Не є такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваного у справі рішення і посилання апелянта на те, що суд першої інстанції мав відхилити докази відповідача-1 і не розглядати, бо їх не отримував позивач.

Апелянт стверджував, що про наявність відзиву відповідача-1 позивачу стало відомо в суді першої інстанції під час розгляду справи по суті, в конверті зі штрих-кодом 4910109231968 на адресу ВК "Дніпровський" надійшла відповідь Дніпропетровської облдержадміністрації від 26.11.2019 за № 13-1977/0/139-19 на запит ВК "Дніпровський". До відзиву, отриманого судом 13.12.2019 від Дніпропетровської обласної державної адміністрації, були долучені копії квитанцій про направлення рекомендованих відправлень 09.12.2019 іншим учасникам справи, зокрема: на адресу Вуличного комітету "Дніпровський" с. Дніпрове; ТОВ "Біо Енерджи Дніпро", приватного нотаріуса Суслова М.Є.

Згідно з приписами ГПК України, обов`язковим є надання опису вкладення у цінний лист для підтвердження направлення лише позовної заяви (ст.172 ГПК України), апеляційної скарги (ст.259 ГПК України), касаційної скарги (ст. 291 ГПК України). Для решти заяв по суті справи (відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи на позов або відзив) та для заяв/клопотань з процесуальних питань наявність опису вкладення у цінний лист, а відтак, направлення рекомендованого листа з оголошеною цінністю, нормами чинного процесуального законодавства не вимагається. Таким чином, при врахуванні доводів відповідача-1, викладених у відзиві на позов та оцінці представлених документів, судом першої інстанції не допущено порушення вимог процесу, встановлених ГПК України, в тому числі ч. 9 ст. 80, ч. 5, 6 ст. 165 ГПК України.

3.3.3. У свою чергу, позивач не є власником чи користувачем земельної ділянки, про надання в оренду якої прийнято оскаржуване розпорядження та укладено договір оренди між відповідачами; земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту та не відноситься до відання територіальної громади чи жителів будинків №№ 2, 4, 10, 12, 14, 15, 16, 18, 22, 25, 28, 29, 30, 33, 34, 36, 37, 38, 41, 46, 48, 51, 61, 62, 63, 64, 66, 69, 70, 73, 78, 80, 82, 83, 84, 86, 89, 90, 91, 92, 94, 95, 96, 97, 98, 99, 100, 101/1, 101/2, 102, 103, 105, 106, 110, 114 вулиці Центральної села Дніпрове (п. 2.2, п. 4.1 Положення затвердженого зборами 27.11.2014); а відтак скасування розпорядження від 08.11.2017 та визнання недійсним договору оренди не спричинить відновлення прав позивача, про порушення яких заявлено у позовній заяві (право на участь у громадських слуханнях при затвердженні детального плану територій).

3.3.4. Крім того, необґрунтованими також є доводи апелянта в частині допущених порушень ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Апелянт помилково ототожнює зміну виду використання земельної ділянки із зміною цільового призначення земельної ділянки, оскільки земельна ділянка, надана в оренду оспорюваним розпорядженням від 08.11.2017 та щодо якої укладений оспорюваний договір оренди від 17.11.2017 за цільовим призначенням належить і належала до категорії земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. ж ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України).

Розпорядженням Дніпропетровської обласної державної адміністрації № Р-492/0/3-17 від 17.10.2017 у п. 1.1 надано згоду на прийняття у державну власність земельної ділянки комунальної власності площею 3, 2342 га (кадастровий номер 1221486200:01:114:0003; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води), відомості про обмеження, обтяження не зареєстровано), на території Новоолександрівської сільської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області, за межами населеного пункту. Розпорядженням Дніпропетровської обласної державної адміністрації № Р-562/0/3-17 від 08.11.2017 у п. 2 надано ТОВ "Біо Енерджи Дніпро" земельну ділянку державної власності площею 3,2342 га (кадастровий номер 1221486200:01:114:0003) із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, за межами населеного пункту, на території Новоолександрівської сільської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області,в оренду строком на 49 років для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій.

Об`єкт оренди за оспорюваним позивачем договором оренди від 17.11.2017 визначений у розділі 2 договору, (п. 2): - в оренду передається земельна ділянка державної власності загальною площею 3, 2342 га; Категорія земель згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. 2.1 договору); Цільове призначення земельної ділянки: Землі енергетики (землі, надані в установленому порядку для розміщення, будівництва і експлуатації та обслуговування об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (атомні, теплові, гідро- та гідроакумулюючі електростанції, теплоелектроцентралі, котельні), об`єктів альтернативної енергетики (електростанції з використанням енергії вітру, сонця та інших джерел), об`єктів передачі електричної та теплової енергії (повітряні та кабельні лінії електропередачі, трансформаторні підстанції, розподільні пункти та пристрої, теплові мережі), виробничих об`єктів, необхідних для експлуатації об`єктів енергетики, в тому числі баз та пунктів) (п. 2.2 договору); Код КВЦПЗ: 14.01. для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (п. 2.3); Функціональне використання: для будівництва біогазової електростанції з переробки залишкових відходів станції аерації м. Дніпро (п. 2.4 договору).

Вказані документи свідчать, що при прийнятті у державну власність земельної ділянки згідно розпорядження від 17.10.2017, при наданні земельної ділянки в оренду розпорядженням від 08.11.2017 та при укладенні договору оренди 17.11.2018 не мала місця зміна цільового призначення земельної ділянки, у зв`язку з чим відхиляються посилання апелянта на те, що Дніпропетровською обласною державною адміністрацією було змінено цільове призначення земельної ділянки площею 3, 2342 га кадастровий номер 1221486200:01:114:0003- із - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) (Код 11.04 згідно КВЦПЗ) - на - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (код 14.01 згідно КВЦПЗ).

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Вуличний комітет звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставами касаційного оскарження, є пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник стверджує, що без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.09.2019 у справі № 902/245/16, від 16.02.2021 у справі № 910/14138/18, від 03.12.2020 у справі № 902/753/19 щодо застосування приписів статей 13 73 80 161 165 ГПК України, судами прийнято до уваги документи, які були долучені до відзиву відповідача-1, щодо якого відсутні докази надсилання позивачу цінним листом з описом вкладення на адресу позивача відзиву з доданими до нього документами.

4.3. Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник вважає, що відсутній висновок щодо застосування приписів частини 3 статті 24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», частини 1 статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 7 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555 та частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України. Скаржник вважає, що у разі якщо відбулося надання в оренду для містобудівних потреб земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту за відсутності затвердженого детального плану території (за відсутності доказів затвердження), то такий акт органу влади підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а договір оренди землі підлягає визнанню недійсним за позовом будь-якої особи, яка мала право брати участь у громадських слуханнях щодо затвердження детального плану територій.

Водночас у спірних правовідносинах Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області не розглядала та не затверджувала детальний план території за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області, де розташована земельна ділянка.

Незважаючи на відсутність детального плану території, оскаржуваним Розпорядженням № Р-562/0/3- 17 земельну ділянку було надано в оренду ТОВ "Біо Енерджи Дніпро". Порушення прав позивача полягає у тому, що маючи законне право на вирішення питань місцевого значення (участь у процедурі розроблення та затвердження детального плану території, яка передує передачі земельної ділянки в користування для містобудівних потреб) Вуличний комітет був позбавлений цього права. Отже, не було враховано громадський інтерес жителів, які проживають по вул. Центральна в с. Дніпрове щодо забудови земельної ділянки та передачі її в користування відповідачу для будівництва біогазової електростанції.

4.4. Стосовно підстави оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник зазначив, що судами в порушення статті 77 ГПК України встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме що: копія витягу з газети "Дніпровська зоря" № 32 (8005) від 11.08.2017 є доказом, що підтверджує оприлюднення прийнятого рішення щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (розпорядження голови Дніпровської районної державної адміністрації № Р-316/о/291-17 "Про надання дозволу на розроблення детального плану території") з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; копія публікації з газети "Дніпровська зоря" N 39 (8013) від 06.10.2017 є доказом оприлюднення повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації; копія акта від 20.10.2017 № 14 є доказом проведення громадських слухань та відсутності зауважень та пропозицій щодо запропонованого проекту містобудівної документації.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Скаржник стверджує, що судами не взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.09.2019 у справі № 902/245/16, від 16.02.2021 у справі № 910/14138/18, від 03.12.2020 у справі № 902/753/19 стосовно неможливості брати до уваги докази, які не були надіслані позивачу цінним листом з описом вкладення.

Однак колегія суддів вважає помилковими вказані доводи заявника, оскільки у зазначених постановах Верховного Суду відсутні висновки щодо обов`язковості направлення відзиву і відповідних доказів саме цінним листом з описом вкладення.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 902/753/19, зокрема викладено висновок про те, що повноваження щодо прийняття чи неприйняття судом певного доказу, у розумінні приписів частини 9 статті 80 ГПК України, не ставляться у залежність від отримання/неотримання іншими учасниками справи такого доказу, який подає належна особа. Зазначена норма визначає як підставу для неприйняття до уваги судом певного доказу те, що особа, яка подає цей доказ до суду не підтвердила саме надсилання (надання) копій відповідного доказу іншим учасникам справи, крім визначених випадків.

У свою чергу, у справі № 904/4338/19 судом апеляційної інстанції під час відповіді на аналогічні доводи позивача зауважено, що до відзиву, отриманого судом 13.12.2019 від Дніпропетровської обласної державної адміністрації, були долучені копії квитанцій про направлення рекомендованих відправлень 09.12.2019 іншим учасникам справи, зокрема: на адресу Вуличного комітету "Дніпровський" с. Дніпрове; ТОВ "Біо Енерджи Дніпро", приватного нотаріуса Суслова М.Є. Досліджуючи питання направлення відзиву та доказів іншим учасникам справи, апеляційний господарський суд не встановив порушення судом першої інстанції вимог статей 80 165 ГПК України. Тобто суд апеляційної інстанції звернув увагу на достатність доказів на підтвердження факту направлення відзиву та інших документів на адресу позивача, що і є ключовим з урахуванням правових висновків Верховного Суду, на які на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України посилається заявник. За таких обставин, колегія суддів не вважає, що вказана підстава оскарження підтвердилася, а тому відсутні підстави для скасування оскаржених рішень.

Водночас у справі № 902/245/16 Верховний Суд зауважив на ненаправленні відзиву на заяву скаржника та доданих до неї копій доказів, без обґрунтування необхідності надсилання їх цінним листом з описом вкладення.

Стосовно наявності у справі № 910/14138/18 у якості доказу направлення іншим учасникам справи копії заяви про розподіл судових витрат з доданими до неї документами описів вкладення у цінні листи, не спростовує висновку апеляційного господарського суду про відсутність законодавчо встановленої вимоги надсилати заяви, відповіді, відзиви та інше відмінне від позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги листом з описом вкладення.

5.3. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Позивач посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано приписи частини 3 статті 24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», частини 1 статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 7 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555 та частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України. Обґрунтовуючи неправильне застосування цих норм і стверджуючи про необхідність формулювання висновку, скаржник вважає, що у разі якщо відбулося надання в оренду для містобудівних потреб земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту за відсутності затвердженого детального плану території (за відсутності доказів затвердження), то такий акт органу влади підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а договір оренди землі підлягає визнанню недійсним за позовом будь-якої особи, яка мала право брати участь у громадських слуханнях щодо затвердження детального плану територій.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд, з урахуванням повноважень, визначених у статті 300 ГПК України, позбавлений можливості надання оцінки доказам, які наявні у матеріалах справи, а також вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним. Таким чином, обґрунтовуючи підставу оскарження щодо необхідності формування висновку, врахуванню підлягає той факт, що Верховний Суд може вказувати на особливості застосування відповідних норм саме зважаючи на ті обставини, які вже встановлені судами попередніх інстанцій.

Проте, посилаючись на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник наводить аргументи щодо необхідності формування висновку Верховного Суду, в основу яких покладено факт відсутності затвердженого детального плану території (відсутності доказів затвердження). Однак, як слідує із оскаржених рішень, судами встановлена наявність детального плану, затвердженого 30.10.2017 розпорядженням голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 437/о/291-17. Тобто, основний аргумент, на якому побудовані твердження щодо формування висновку Верховного Суду є іншим, ніж той, що встановлений судами попередніх інстанцій. Оскільки, як уже зазначалося, на стадії касаційного оскарження встановлення нових обставин або врахування тих, які вже були відхилені судами, не належить до повноважень Верховного Суду, відсутні і підстави для викладення висновку у випадку наявності протилежних обставин ніж ті, якими обґрунтована підстава касаційного оскарження.

5.4. Стосовно підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Позивач стверджує, що судами встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказів, а саме що: копія витягу з газети "Дніпровська зоря" № 32 (8005) від 11.08.2017 є доказом, що підтверджує оприлюднення прийнятого рішення щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (розпорядження голови Дніпровської районної державної адміністрації № Р-316/о/291-17 "Про надання дозволу на розроблення детального плану території") з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; копія публікації з газети "Дніпровська зоря" N 39 (8013) від 06.10.2017 є доказом оприлюднення повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації; копія акта від 20.10.2017 № 14 є доказом проведення громадських слухань та відсутності зауважень та пропозицій щодо запропонованого проекту містобудівної документації.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Разом з цим за приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/13647/19.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.

Водночас в силу приписів статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наведені у касаційній скарзі доводи у цій частині фактично стосуються не ухвалення судом рішення з урахуванням недопустимих доказів, а необхідності їх переоцінки, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судом попередньої інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів зі справи, у той час як у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

Крім того, як зауважив суд апеляційної інстанції щодо аналогічних доводів позивача, такі аргументи можуть бути підставами для оскарження рішення про затвердження детального плану; тоді як виходячи з предмету спору у цій справі є встановленою обставина наявності детального плану, затвердженого 30.10.2017 розпорядженням голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 437/о/291-17. Вказане розпорядження наявне в матеріалах справи, і як правильно виходив суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення у цій справі, останнє є чинним і не скасоване у встановленому порядку.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що обґрунтовуючи власну позицію у цій частині, позивач наводить доводи, які стосуються особливостей застосування норм матеріального права і обсягу доказів на підтвердження проведення громадських слухань та затвердження детального плану, однак жодним чином не доводять першочергових обставин стосовно наявності у позивача порушеного права, лише після доведення якого виникає можливість захистити таке право та, відповідно, досліджувати обсяг спірних правовідносин. Як вірно зауважив апеляційний господарський суд, скасування розпорядження від 08.11.2017 та визнання недійсним договору оренди не спричинить відновлення прав позивача, про порушення яких заявлено у позовній заяві (право на участь у громадських слуханнях при затвердженні детального плану територій).

5.5. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що оскільки суди попередніх інстанцій надали оцінку обставинам та характеру спірних правовідносин, а підстави касаційного оскарження не підтвердилися, відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 у справі № 904/4338/19.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення і постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вуличного комітету "Дніпровський" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 у справі № 904/4338/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ