ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/4338/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н.О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Савицької О. В. (прокурор за посвідченням),

позивача- не з`явилися,

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

третьої особи-1 - не з`явилися,

третьої особи-2 - Каукалової І. А. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2021 (суддя Мілєва І. В.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2022 (судді: Чередко А. Є. - головуючий, Білецька Л. М., Вечірко І. О.) у справі

за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-Будсервіс", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант",

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Петрол Маркет",

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Конкорд",

про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та демонтаж тимчасових споруд.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У квітні 2021 року Дніпропетровська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-Будсервіс" (далі - ТОВ "АЗС-Будсервіс") і Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант" (далі - ТОВ "Атлант"), в якій просила суд:

- зобов`язати ТОВ "АЗС-Будсервіс" і ТОВ "Атлант" знести самочинно збудоване нерухоме майно - автозаправну станцію, розташовану на пр. Слобожанському, 1-І у м. Дніпро, яка складається з: операторської (літ. 3-1) площею 90,5 м2, навісу (літ. И-1) та резервуару № 1, та демонтувати тимчасові споруди: мостіння, стела, металевий паркан та некапітальна металева будівля;

- скасувати державну реєстрацію права власності на автозаправну станцію, яка складається з операторської (літ. 3-1) площею 90,5 м2, навісу (літ. И-1) та резервуару № 1, розташовану на пр. Слобожанському, 1-I у м. Дніпро, за ТОВ "Атлант", проведену на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Рудкевича Є. В. від 06.07.2016 № 30342890 з одночасним припиненням речових прав ТОВ "Атлант" на зазначений об`єкт нерухомого майна (номер запису про право 15272615).

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначив, що всупереч вимогам статей 125 126 211 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) ТОВ "АЗС-Будсервіс" як забудовником та ТОВ "Атлант" як фактичним власником об`єкта самочинного будівництва (будівельних матеріалів) самовільно зайнято земельну ділянку на пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро. Відсутні будь-які документи на підтвердження надання Дніпропетровською міською радою дозволу щодо використання спірної земельної ділянки, будь-які угоди щодо такого використання не укладалися.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2022, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

4. Судові рішення мотивовано тим, що прокурор не довів порушення відповідачем будівельних норм та правил під час будівництва спірної автозаправної станції, застосування крайньої міри захисту порушеного права згідно зі статтею 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якій не передували інші заходи, які б дозволили усунути можливі виявлені порушення та позиції власника земельної ділянки Дніпровської міської ради, яка надала ТОВ "Атлант" дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по пр. Слобожанському, 1-І по фактичному розміщенню автозаправної станції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі заступник керівник Дніпропетровської обласної прокуратури просить рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17, від 16.05.2018 у справі № 918/633/16, від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19 щодо застосування норм статей 375 376 ЦК України, статей 58 116 124 125 126 152 212 ЗК України.

Прокурор наголошує, що ця справа (№ 904/4338/21) становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для держави, оскільки зазначений об`єкт підвищеної небезпеки - автозаправна станція, збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів у сфері містобудування та розташований в безпосередній близькості як до багатоповерхових житлових будинків, так і до головної транспортної артерії міста Дніпра, а саме Центрального мосту через річку Дніпро та транспортної розв`язки між проспектом Слобожанським та проспектом Мануйлівським. Орган місцевого самоврядування, як власник земельної ділянки, не надавав свого дозволу на будівництво автозаправної станції, а компетентні державні органи під час її будівництва не вивчали питання можливих негативних наслідків, які може призвести її функціонування на зазначеній ділянці. В умовах військової агресії Російської Федерації проти України наведені факти мають особливо важливе значення через ті негативні наслідки, які може спровокувати влучання ворожих ракет по автомобільній заправці як для мешканців міста Дніпро, які живуть у безпосередній близькості від неї, так і для Збройних сил України, у зв`язку із руйнуванням транспортної інфраструктури. Крім того, за результатами розгляду зазначеної справи складеться ситуація, за якої відповідачі продовжать використовувати земельну ділянку за відсутності правовстановлюючих документів під розміщення об`єкта підвищеної небезпеки, що створює загрозу для міста Дніпро та населення, яке у ньому проживає, що у сукупності є підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. ТОВ "Атлант" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Відзив Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" на касаційну скаргу колегія суддів Касаційного господарського суду залишає без розгляду відповідно до статті 118 ГПК України, оскільки зазначений відзив надійшов після спливу строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 09.06.2022 про відкриття касаційного провадження.

Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшло.

8. 11.07.2022 від ТОВ "Атлант" надійшло клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Клопотання мотивовано тим, що посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17, від 16.05.2018 у справі № 918/633/16, від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19, є безпідставними, оскільки вони не є подібними до спірних правовідносин, з огляду на те, що предмет і підстави позову, фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин та матеріально-правове регулювання правовідносин у зазначених справах та справі, яка переглядається, є різними, враховуючи різні обставини і підстави для набуття права власності у цих справах, що виключає подібність правовідносин.

Розгляд справи Верховним Судом

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2022 у справі №904/4338/21 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 12.07.2022.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. У 2021 році Дніпропетровською обласною прокуратурою встановлено факт порушення земельного законодавства при зайнятті ТОВ "Атлант" земельної ділянки по пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро.

11. Так, прокуратурою з`ясовано, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2008 у справі № 28/504-08 задоволено позовну заяву ТОВ "АЗС-Будсервіс" до ТОВ "Нафто-Строй-Інвест", визнано дійсним договір купівлі-продажу автозаправних станцій від 26.10.2008 № 8-Д та визнано за ТОВ "АЗС-Будсервіс" право власності на автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,1217 га на пр. Газети Правда, 2-Г у м. Дніпропетровськ, яка складається з: літ. В-1 операторська, літ. Ж-1 навіс, № 1 резервуар, огорожа, мостіння; автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,1302 га на пр. Газети Правда, 1-І у м. Дніпропетровськ, яка складається з: літ. 3-1 операторська літ. И-1 навіс; № 1 резервуар, огорожа, мостіння, без додаткових актів вводу в експлуатацію.

12. Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.02.2021 № 245088299 державну реєстрацію права власності на автозаправну станцію на пр. Слобожанський, 1-І (попередня адреса пр. Газети Правда, 1-І) за ТОВ "АЗС-Будсервіс" проведено 30.12.2008. Підставою реєстрації зазначено рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2008.

13. Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2009 у справі № 28/504-08 касаційну скаргу Управління-інспекції Дніпропетровського архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради задоволено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2008 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

14. За результатами нового розгляду судом першої інстанції ухвалою від 28.10.2010 у справі № 8/173-10 (17-335-09 (28/504-08) позовну заяву ТОВ "АЗС-Будсервіс" до ТОВ "Нафто-Строй-Інвест", Дніпропетровської міської ради, третя особа - ТОВ "Атлант" про визнання договору дійсним та визнання права власності на автозаправні станції залишено без розгляду.

15. Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.02.2021 № 245088299 державну реєстрацію права власності на автозаправну станцію на пр. Слобожанський, 1-І за ТОВ "Атлант" проведено 03.03.2010. Підставою реєстрації зазначено договір купівлі-продажу ВММ від 23.02.2010 № 961650 реєстр № 259, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О. М.

16. Листом від 04.12.2008 № 60/8 Комунальне підприємство "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради повідомило Дніпропетровську міську раду, що на пр. Газети Правда, 1-І самовільно побудовано операторську.

17. Як зазначив прокурор в Реєстрі будівельної діяльності, Реєстрі дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України відомості щодо початку виконання будівельних робіт та введення в експлуатацію зазначених об`єктів, реєстрацію, відмову у реєстрації, скасування відповідних декларацій - відсутні. Дозвільні документи на будівництво зазначеного об`єкта нерухомості ТОВ "АЗС-Будсервіс" та ТОВ "Атлант" не видавались, правовстановлюючі документи на земельну ділянку на пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро не оформлювалися.

18. Згідно з інформацією Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 18.01.2021 № 12/19-21 містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва на пр. Слобожанський (ім. Газети Правда), 1-І у м. Дніпро управлінням не надавалися.

19. Відповідно до інформації Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 22.01.2021 № 1004-1.15/103 відомості щодо видачі/реєстрації документів, які надають право на виконання підготовчих/будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію автозаправних комплексів (станцій) на пр. Слобожанський (пр. Газети Правда), 1-І у м. Дніпро, відсутні.

20. Дніпропетровською обласною прокуратурою направлявся лист від 14.01.2021 № 15/1-57вих-21 до Дніпровської міської ради, в якому повідомлялося про встановлені факти порушення земельного законодавства при зайнятті ТОВ "Атлант" земельної ділянки на пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро.

21. Згідно з інформацією Дніпровської міської ради від 23.02.2021 № 7/11-359 правовстановлюючі документи на користування земельною ділянкою на пр. Слобожанському (Газети Правда), 1-І у м. Дніпро не оформлювалися, однак ТОВ "Атлант" упродовж 2016-2018 років зверталося до Дніпровської міської ради із заявами про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро, про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1302 га на пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро з подальшою передачею її в оренду строком до 10-ти років.

22. У додатку до листа № 2/2-14 наведений перелік вхідної документації, зокрема, щодо пр. Слобожанський, 1-І, з якого вбачається, що ТОВ "Атлант" неодноразово зверталося до Дніпровської міської ради щодо оформлення документів на користування земельною ділянкою на пр. Слобожанський, 1- І у м. Дніпро:

- заява від 27.12.2016 № 38 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки;

- заява від 08.06.2017 № 49 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1302 га на пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро з подальшою передачею її в оренду строком до 10-ти років;

- заява від 12.11.2018 № 632/а про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1302 га на пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро з подальшою передачею її в оренду строком до 10-ти років.

23. Відповідно до інформації Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 12.02.2018 № 7/3-272 земельна ділянка на пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро розташована в габаритах червоних ліній транспортної розв`язки - в зоні транспортної інфраструктури ТР-3, а також зазначено про невідповідність розміщення автозаправної станції на зазначеній території вимогам чинної містобудівної документації; зазначено, що підготувати проект рішення стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню автозаправної станції не вбачається можливим.

24. Згідно з інформацією Головного Архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 08.02.2018 № 4/16-363 за матеріалами Генерального плану розвитку міста земельна ділянка на пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро розташована у габаритах червоних ліній транспортної розв`язки, згідно з планом зонування території міста зазначена земельна ділянка розташована в зоні транспортної інфраструктури ТР-3, а розміщення автозаправної станції на зазначеній території не відповідає вимогам чинної містобудівної документації.

25. Прокурор у позові зазначає, що на теперішний час земельну ділянку на пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро зайнято будівлями і спорудами автозаправної станції ТОВ "Атлант", які передано в оренду ТОВ "Вест Петрол Маркет". При цьому, всупереч вимогам статей 125 126 211 ЗК України, ТОВ "АЗС-Будсервіс" як забудовником та ТОВ "Атлант" як фактичним власником об`єкта самочинного будівництва (будівельних матеріалів), самовільно зайнято земельну ділянку на пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро. Відсутні будь-які документи на підтвердження надання Дніпропетровською міською радою дозволу щодо використання спірної земельної ділянки, будь-які угоди щодо такого використання не укладалися.

З огляду на те, що зазначений об`єкт не підлягає перебудові, земельна ділянка для його будівництва не виділялась та не може бути виділена Дніпровська міська рада наділена повноваженнями звернутися до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки та єдиним способом захисту передбачено саме знесення самочинно збудованого майна. В свою чергу, як зазначає прокурор наявність зареєстрованого права власності, перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном комунальної власності. З огляду на викладене, державна реєстрація права власності на автозаправну станцію, розташовану на пр. Слобожанському, 1-І у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 964911312214) за відсутності належних правових підстав, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та підлягає скасуванню.

Наведені обставини, а також не вчинення Дніпровською міською радою дій з належного захисту інтересів держави і були підставою для звернення заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури з відповідним позовом до господарського суду.

Позиція Верховного Суду

26. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

28. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17, від 16.05.2018 у справі № 918/633/16, від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19 щодо застосування норм статей 375 376 ЦК України, статей 58 116 124 125 126 152 212 ЗК України.

29. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

30. При цьому на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

31. Предметом позову у справі, яка розглядається, є матеріально-правова вимога повернути територіальній громаді міста Дніпра земельну ділянку, яка використовується відповідачами без правовстановлюючих документів, з приведенням їх у придатний для використання стан шляхом звільнення від самочинно збудованих будівель і споруд.

32. У справі № 910/14524/19, на яку посилається прокурор у касаційній скарзі, предметом позову є вимога прокурора про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку у комунальну власність шляхом приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, звільнивши земельну ділянку від розміщеного на ній майна, в тому числі будівель та споруд.

Так, у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19 зазначено, що "особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне її зайняття" (пункти 6.20, 6.21).

33. Предметом розгляду у справі № 910/14328/17, на яку посилається прокурор у касаційній скарзі, є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов`язання повернути Раді спірну земельну ділянку з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд. При цьому Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17 виснував, що "оскільки нежитлова будівля збудована на спірній земельній ділянці, що не була належним чином відведена ТОВ "Преско-В" для цієї мети, а також без дозвільних документів, які надають право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проєкту, без введення спірного об`єкту нерухомості в експлуатацію, висновок суду апеляційної інстанції про те, що з урахуванням положень ч. 2 ст. 376 ЦК України право власності у ТОВ "Преско-В" або інших осіб на нежитлову будівлю не виникло, у зв`язку з чим і не могло бути реалізовано в частині розпорядження майном, зокрема, відчужування третім особам, визнається Касаційним господарським судом правомірним".

До того ж, у цій постанові Верховного Суду (від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17) висловлена правова позиція, що у разі використання земельної ділянки без відповідного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання її в користування, повернення такої земельної ділянки відповідно до приписів статті 212 ЗК України власнику з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд відповідає законодавству, що регулює дані правовідносини.

34. У справі № 755/3782/17, на яку посилається прокурор у касаційній скарзі, предметом позову є вимога прокурора про знесення самочинного будівництва та повернення земельної ділянки з огляду на встановлення факту порушення права територіальної громади на розпорядження та користування земельною ділянкою, на якій незаконно збудовано нерухоме майно.

Надаючи оцінку правомірності втручання держави у право на мирне володіння майном, Верховний Суд у справі № 755/3782/17 врахував доведення належними та допустимими доказами незаконності і безпідставності перебування спірного об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці, що належить територіальній громаді, та встановлені рішенням суду у справі № 22ц/796/6252/2015 обставини щодо відсутності підстав для визнання права власності на спірні нежитлові будівлі за відповідачем-2, яка після скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції про визнання за нею права власності на вказане майно відчужила його відповідачу-1.

Верховний Суд у постанові від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17 висловив правову позицію, що право органу місцевого самоврядування повернути самовільно зайняту земельну ділянку, з огляду на встановлені у даній справі обставини (будівництво нежитлового приміщення проведено на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, отже зазначений об`єкт є самочинно збудованим), гарантоване чинним законодавством України (стаття 212 ЗК України). Відповідні приписи стосовно охорони земель і регламентування підстав для повернення самовільно зайнятої земельної ділянки є доступними, чіткими та передбачуваними.

35. У справі № 910/22575/17, на яку посилається прокурор у касаційній скарзі, предметом позову є вимога прокурора про знесення самочинного будівництва та повернення земельної ділянки з огляду на встановлення факту порушення права територіальної громади на розпорядження та користування земельною ділянкою, на якій незаконно збудовано об`єкт нерухомості.

У постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17 зазначено правову позицію, що: "будівництво вважається самочинним, якщо у діях особи є хоча б одна із ознак, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦК України: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для будівництва, збудовані або будуються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно; 2) забудова проведена або здійснюється без одержаного у встановленому порядку дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил".

36. Предметом розгляду у справі № 918/633/16, на яку посилається прокурор у касаційній скарзі, є вимоги Ради про зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності шляхом демонтажу тимчасової споруди, приведення земельної ділянки у первинний стан за рахунок відповідача та повернути земельну ділянку Раді.

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 918/633/16 викладено правову позицію, що "за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку комунальної форми власності, а тому розміщення відповідачем ТС за відсутності документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою комунальної власності, право розпорядження якою належить до компетенції Ради, не можна визнати законним".

Водночас, зважаючи на те, що у справі, яка розглядається (№ 904/4338/21) збудовано нерухоме майно, а у справі № 918/633/16 - тимчасову споруду, яка не є об`єктом нерухомості, колегія суддів не може визнати такі правовідносини подібними, оскільки вони регулюються різними законодавчими актами.

37. Отже, посилання скаржника на помилкове неврахування судом апеляційної інстанції правових позицій Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, а саме статей 375 376 ЦК України, статей 58 116 124 125 126 152 212 ЗК України щодо повернення земельних ділянок, які використовуються без правовстановлюючих документів, їх власнику шляхом звільнення від будівель і споруд та самочинно розміщеного майна, колегія суддів вважає обґрунтованим.

Тобто зазначена позивачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, тому підстав для задоволення клопотання ТОВ "Атлант" про закриття касаційного провадження не вбачається.

38. За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

39. У вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування.

40. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

41. Відповідно до частини 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

42. Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

43. Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

44. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

45. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті.

Схожий правовий висновок, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13.

46. Разом з тим, суди не здійснили аналізу правомірності набуття права власності на автозаправну станцію, яка складається з операторської (літ. 3-1) площею 90,5 м2, навісу (літ. И-1) та резервуару № 1, розташовану на пр. Слобожанському, 1-I у м. Дніпро, за ТОВ "Атлант", а також проведену на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Рудкевича Є. В. від 06.07.2016 № 30342890 державну реєстрацію права власності ТОВ "Атлант" на зазначений об`єкт нерухомого майна (номер запису про право 15272615) та не надали оцінки законності такого оформлення.

Отже, всупереч положенням статей 86 236 269 282 ГПК України суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши той факт, що Дніпровської міської ради не приймала рішень про надання спірної земельної ділянки відповідачам у власність або користування, будь-яких дозвільних документів на будівництво за цією адресою компетентні органи не видавали, а також зважаючи на те, що з урахуванням положень частини 2 статті 376 ЦК України право власності у ТОВ "АЗС-Будсервіс" або інших осіб на нежитлову будівлю не виникло, у зв`язку з чим і не могло бути реалізовано в частині розпорядження майном, зокрема, відчужування третім особам, а з огляду на відсутність підстав для визнання права власності на спірні нежитлові будівлі за ТОВ "АЗС-Будсервіс" після скасування судового рішення у справі № 28/504-08, на підставі яких останнє (ТОВ "АЗС-Будсервіс") здійснило державну реєстрацію права власності на автозаправну станцію, разом з тим суди не сприяли всебічному та повному з`ясуванню підстав для звернення прокурора з вимогами про зобов`язання відповідачів знести самочинно збудоване нерухоме майно - автозаправну станцію та скасування державну реєстрацію права власності на неї, відмовивши у задоволенні зазначених позовних вимог.

47. Колегія суддів не погоджується також з позицією судів попередніх інстанцій, що з матеріалів справи не вбачається, що втручання держави у право на мирне володіння ТОВ "Атлант" належним йому майном автозаправної станції має легітимну мету та здійснюється з метою захисту суспільного, публічного чи загального інтересу, а також є пропорційним між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами відповідача-1, який втрачає належне йому майно без будь-якої компенсації, та лише з підстав необхідності усунення порушень законодавства внаслідок самочинного будівництва автозаправної станції іншою особою, з огляду на таке. Надаючи оцінку правомірності втручання держави у право на мирне володіння майном, Верховний Суд враховує доведення належними та допустимими доказами незаконності і безпідставності перебування спірного об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці, що належить територіальній громаді, та відсутності підстав для здійснення державної реєстрації права власності на автозаправну станцію за ТОВ "АЗС-Будсервіс", зважаючи на залишення без розгляду позову у справі № 28/504-08, а отже відсутності підстав для відчуження цього майна ТОВ "Атлант".

48. Водночас ЦК України встановлює умови, за яких самочинно збудований об`єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи як такий, що споруджений правомірно: 1) надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже самочинно збудоване нерухоме майно і прийняття судом рішення про визнання права власності за цією особою; 2) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за нею право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

49. У справі встановлено, що право власності чи право користування земельною ділянкою по пр. Слобожанський, 1-І у м. Дніпро не оформлене.

При цьому суди не надали оцінки інформації Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 12.02.2018 № 7/3-272, а також Головного Архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 08.02.2018 № 4/16-363 щодо відповідності розміщення автозаправної станції на зазначеній території вимогам чинної містобудівної документації.

50. Відповідно до частини 4 статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

Разом з тим, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, не надали оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам справи з урахуванням частини 4 статті 376 ЦК України, у зв`язку з чим дійшли передчасного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

51. З огляду на викладене висновки судів першої й апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову без встановлення всіх фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, є передчасними. При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

52. У зв`язку з тим, що судові інстанції припустилися порушення вимог статті 236 ГПК України щодо всебічного, повного й об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, ухвалені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

54. Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції наведеним критеріям не відповідають.

55. Відповідно до частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Наведене свідчить про неповне з`ясування фактичних обставин справи та є підставою для передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Допущені судами процесуальні порушення - недослідження зібраних у справі доказів унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

56. Згідно із пунктами 1, 3 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

57. Ураховуючи підтвердження підстав оскарження щодо неврахування висновків Верховного Суду та допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі рішення та постанову слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, а касаційну скаргу задовольнити частково.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

58. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2022 у справі № 904/4338/21 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді: Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай