ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/4511/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2019 (судді: Широбокова Л. П., Орєшкіна Е. В., Кощеєв І. М.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек"
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина"
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка-Еліт"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Середницьке"
про забезпечення позову до подання позову,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави заяви про забезпечення позову
1.1. У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек" (далі - ТОВ "Агротек") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову до подачі позову, в якій просило:
- накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина" (далі - ТОВ "Сварог-Буковина"), у межах позовних вимог у розмірі 20 554 948,65 грн, які знаходяться на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде знайдена під час здійснення виконавчого провадження;
- накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Лотівка-Еліт" (далі - ТОВ "Лотівка-Еліт"), у межах позовних вимог в розмірі 20 554 948,65 грн, які знаходяться на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде знайдена під час здійснення виконавчого провадження;
- накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ "Сварог-Буковина" та ТОВ "Лотівка-Еліт", у межах позовних вимог, інформація про яке буде знайдена під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, але не обмежуючись, об`єкти рухомого та нерухомого майна, що перелічені в інформаційних довідках, доданих до цієї заяви.
1.2. Вимоги заяви із посиланням на положення статей 136 - 140 Господарського процесуального кодексу України мотивовано порушенням відповідачами зобов`язань перед позивачем за договорами поруки та не врегулюванням питання щодо погашення наявної заборгованості, що, на думку заявника, свідчить про порушення відповідачами його законних прав та інтересів, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Крім того, заявник звернув увагу, що ТОВ "Сварог-Буковина" та ТОВ "Лотівка-Еліт" є боржниками на значні суми не тільки перед позивачем, що також може утруднити виконання рішення суду.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2019 заяву ТОВ "Агротек" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, що належать ТОВ "Сварог-Буковина" та ТОВ "Лотівка-Еліт" без обмеження права користування у межах грошової суми 20 554 948,65 грн.
Аргументуючи ухвалу, місцевий господарський суд виходив із того, що заявлені заходи забезпечення позову є обґрунтованими лише частково.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2019 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2019 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд послався на відсутність правового зв`язку між вжитим судом заходом забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме і нерухоме майно та предметом позову, який заявник має намір заявити, що свідчить про неспівмірність обраного заходу.
Крім того, суд наголосив, що заявник просив застосувати заходи забезпечення позову лише відносно двох із поручителів, однак відповідачами за майбутнім позовом визначив три юридичні особи. При цьому, апеляційний суд зауважив на недоведеності заявником доцільності застосування заходів забезпечення позову до його подачі, пославшись на відсутність належних доказів можливого утруднення в майбутньому виконання судового рішення. У той же час, наявність інших судових проваджень майнового характеру, учасниками яких є відповідачі, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання або ускладнення виконання судового рішення.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ТОВ «Агротек» у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що: 1) відсутній правовий зв`язок між вжитим заходом забезпечення позову та предметом позову про намір заявити який вказував заявник; 2) вимоги заявника, наведені в заяві про забезпечення позову щодо накладення арешту на майно боржника (Відповідача-2 та Відповідача-3) не співмірні із позовними вимогами; 3) з доданих до заяви про забезпечення позову документів не вбачається, що майно або кошти, які є у Відповідача-2 та Відповідача-3 на момент пред`явлення позову до них, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а посилання на наявність інших судових проваджень майнового характеру, учасниками яких є відповідачі, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання або слугувати підставою для висновку про неможливість або істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення, оскільки є припущеннями, не підтвердженими належними доказами.
3.2. Зважаючи на викладене, у своїй касаційній скарзі ТОВ "Агротек" просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2019 та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
На думку скаржника, заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб є співмірною, пов`язана з предметом позову, а необхідність вжиття таких заходів саме стосовно Відповідача-2 та Відповідача-3 підтверджена поданими доказами, при цьому факт існування інших судових проваджень стосовно них свідчить про їх недобросовісність та може спричинити відсутність достатнього розміру грошових коштів для виконання рішення у цій справі, що доводить обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову та можливість утруднення виконання судового рішення у майбутньому.
3.3. Таким чином скаржник вважає, що накладення арешту на майно відповідачів є адекватним заходом забезпечення позову на випадок відсутності грошових коштів на рахунках відповідачів, а тому судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про наявність взаємозв`язку між обраним заходом забезпечення та майбутнім предметом спору.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки зазначену касаційну скаргу подано 27.12.2019, тобто до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020."
4.2. Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.3. Як вбачається з матеріалів справи, подаючи до суду заяву про забезпечення позову ТОВ "Агротек" обґрунтовувало свої вимоги тим, що воно зверталось до відповідачів із вимогами про сплату в якості поручителів заборгованості ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувачем) по договору фінансового лізингу від 27.03.2014 № 24АФ-14 щодо сплати лізингових платежів і штрафних санкцій. Однак зазначені вимоги задоволені не були, хоча між позивачем та ТОВ "Серединецьке" укладені та є діючими, зокрема, ще договори фінансового лізингу №№ 7АФ-15, 8АФ-15, від 11.03.2015 та 16АФ-15 від 16.03.2015, №11АФ-14 від 14.03.2014, №51АФ-13 та 52АФ-13 від 02.04.2013, за виконання зобов`язань за якими поручились відповідачі.
Також наголошував, що за всіма вищенаведеними договорами фінансового лізингу ТОВ "Серединецьке" також систематично порушує свої зобов`язання по оплаті лізингових платежів, про що також свідчать чисельні додаткові угоди про зміну графіків лізингових платежів, а загальна прострочена заборгованість за вказаними договорами складає більше 30 мільйонів гривень без урахування штрафних санкцій за порушення грошових зобов`язань.
4.4. Заборгованість відповідачів, за твердженнями позивача, за договором фінансового лізингу від 27.03.2014 № 24АФ-14 на дату подання заяви складає більше 20 мільйонів гривень. Однак відповідачі на численні повідомлення позивача не відповідали та оплату заборгованості по лізинговим платежам і штрафним санкціям не здійснили.
4.5. Також позивач у заяві зазначає, що йому стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень (з постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 у справі № 872/13/19), що рішенням Постійно діючого третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 14.08.2019 у справі №5/2019 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОТОРГ" про солідарне стягнення з ТОВ "Серединецьке", ТОВ "Довіра", ТОВ "Сварог-Буковина" та ТОВ "Лотівка-Еліт" заборгованості за договором оренди рухомого майна №1/07-18/ТТС від 24.07.2018, договорами поруки №01/07-18/ТТСп1, №01/07-18/ТТСп2, №01/07-18/ТТСпЗ від 24.07.2018 всього на суму 174869650,42 грн.
4.6. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
4.7. В такий спосіб, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
4.8. Відповідно до частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
4.9. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
4.10. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
4.11. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
4.12. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Подібна правова позиція висловлена, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 13.01.2020 по справі № 922/2163/17.
4.13. Суд враховує те, що апеляційним господарським судом встановлено, що, подаючи вказану заяву про забезпечення позову на суму 20554948,65 грн, заявник не надав жодних доказів наявності такого боргу та не навів його розрахунок, вказавши тільки про збільшення штрафних санкцій за час розгляду справи №904/1417/19. Втім, як доказ наявності боргу надав вимоги від 21.02.2019 про сплату заборгованості, які були надіслані відповідачам та третій особі, на суму 9309480,93 грн (а.с. 16-19, т. 1), яка вже є предметом розгляду в іншій справі.
Також колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду зазначила, що з доданих до заяви про забезпечення позову документів не вбачається, що майно або кошти, які є у Відповідача-2 та Відповідача-3 на момент пред`явлення позову до них, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. По суті, подана заявником заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідачів від виконання рішення суду у даній справі у разі подання та задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
4.14. Суд також наголошує на те, що відповідно до частини третьої статті 138 Господарського процесуального кодексу України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень Господарським судом Дніпропетровської області (суддя Крижний О.М.) ухвалою від 28.10.2019 відкрито провадження у справі № 904/4657/19 за позовом ТОВ "Торгова компанія "Агротек", до ТОВ "Торговий дім "Армада ЛТД", ТОВ "Сварог-Буковина", ТОВ "Лотівка Еліт" про стягнення грошових коштів у розмірі 20 554 948,65 грн з підстав неналежного виконання ТОВ "Серединецьке" умов договору фінансового лізингу №24АФ-14 від 27.03.2014 в частині своєчасної сплати лізингових платежів та стягнення санкцій за порушення строків виконання зобов`язання з відповідачів, які є поручителями за вказаним договором.
Таким чином, у вказаній справі співпадають предмет та підстава позову, а також коло осіб.
4.15. При цьому Суд наголошує на тому, що подані скаржником до Касаційного господарського суду пояснення фактично є новими доказами, які не подавались ним раніше та не оцінювались судами, а касаційний суд, в силу вимог частини другої статі 300 Господарського процесуального кодексу України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.16. В контексті інших доводів касатора Суд враховує, що, виходячи зі загальних засад господарського судочинства, зокрема, принципу його диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
4.17. В такий спосіб, визначення кола відповідачів, обсягу пред`явлених до них вимог, предмету та підстав позову та використання у зв`язку із цим своїх процесуальних прав в тому числі щодо застосування заходів забезпечення позову є правом позивача, яке реалізується ним згідно із своїм рішенням.
Отже визначення кола осіб стосовно яких заявник звертається зі заявою про забезпечення позову здійснюється ним на свій розсуд з урахуванням предмету та підстав позову, а також обставин справи.
4.18. Разом з тим, не відповідає нормам статті 137 Господарського процесуального кодексу України висновок апеляційного господарського суду про те, що з огляду на наявні в матеріалах справи договори поруки №1П/24АФ-14 від 27.03.2014, №2П/24АФ-14 від 30.03.2018, №3П/24АФ-14 від 30.03.2018 відповідачі є поручителями та предметом цих договорів є грошові кошти, а не майно (рухоме чи нерухоме), а тому відсутній правовий зв`язок між вжитим судом заходом забезпечення позову як накладення арешту на рухоме і нерухоме майно і предметом позову, про намір заявити який вказував заявник.
При цьому посилання апеляційним господарським судом на позицію викладену у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18 та від 05.09.2019 у справі №911/527/19 не є релевантним з огляду на різні обставини справи та наступне.
4.19. За змістом, частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України необхідність наявності зв`язку між предметом спору та заходами забезпечення позову передбачена лише у випадках прямо встановлених цією статтею (наприклад, п.4, 6, 7 частини першої статті 137 (в редакції Господарського процесуального кодексу України діючій на час вчинення процесуальних дій)).
Отже, такий спосіб забезпечення позову, як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб повинен бути безпосередньо пов`язаний з наявністю майнових вимог та не містить обмежень відносно його застосування виключно щодо предмету спору.
4.20. Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 по справі № 381/4019/18 у подібних правовідносинах висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
4.21. Таким чином, з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду щодо скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2019 у справі №904/4511/19 та ухвалення нового рішення, а порушення норм процесуального права таким, що не призвело до постановлення незаконного рішення.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.3. Згідно з частою першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі №904/4511/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Зуєв
Судді Н. О. Багай
Т. Б. Дроботова