ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/5326/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - Мицько Р.М., адвокат (довіреність від 15.01.2022 № 14-17),

відповідача - акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» - Путря А.П., адвокат (довіреність від 03.06.2022 №007.1Др-99-0622),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 (суддя Крижаний О.М.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2022 (головуючий суддя: Березкіна О.В., судді: Іванов О.Г., Дармін М.О.)

у справі № 904/5326/19

за позовом акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі- АТ «НАК «Нафтогаз України», Компанія, позивач)

до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (далі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», Товариство, відповідач, скаржник)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (далі - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», третя особа)

про стягнення інфляційних втрат у розмірі 25 037 462,70 грн. та визнання недійсним правочину у вигляді заяви АТ ««Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019 за № 490007.2-Сл-20087-1219.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Компанія звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства про стягнення з останнього інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором №13-137-ВТВ від 04.01.2013 за період з лютого 2018 року (включно) по грудень 2018 року (включно) у розмірі 25 037 462,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані допущенням відповідачем прострочення виконання грошового зобов`язання за договором №13-137-ВТВ.

18.12.2019 до суду першої інстанції відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору, оскільки відповідачем скеровано позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позивач проти прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог заперечував.

15.01.2019 від позивача надійшла заява в порядку статті 237 Господарського процесуального кодексу України, в якій позивач заявив вимогу про визнання недійсним правочину у вигляді заяви АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019 №490007.2-Сл-20087-1219, оскільки вважає вимогу від 22.11.2019 №490007.1-Сл-19283-1119 безпідставною та такою, що не створює для АТ «НАК «Нафтогаз України» будь-яких прав та обов`язків, а тому не визнає і заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019 №490007.2-Сл-20087-1219.

Відповідач заперечував проти визнання недійсним правочину у вигляді заяви АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019 №490007.2-Сл-20087-1219 та вважав, що є достатньо підстав для проведення такого зарахування.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2020, зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ «Дніпропетровськгаз збут».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 у справі № 904/5326/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2022, позовні вимоги задоволено. Суд стягнув з АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» інфляційні втрати за порушення грошового зобов`язання за договором №13-137-ВТВ (за період з лютого по грудень 2018 року) у розмірі 25 037 462,70 грн. Крім того, Суд визнав недійсним правочин у вигляді заяви АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» від 06.12.2019 №490007.2-Сл-20087-1219 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 25 037 462,70 грн.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення інфляційних у заявленому розмірі, суд першої інстанції, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, виходив з того, що відповідач не надав доказів погашення заборгованості, стягнутої судовими рішеннями, які набрали чинності, в той час, як чинне законодавство України не пов`язує припинення зобов`язання з винесенням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру інфляційних втрат до 1 грн. Задовольняючи вимогу позивача про визнання одностороннього правочину у вигляді заяви від 06.12.2019 №490007.2-Сл-20087-1219 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних вимог на суму 25037462,70 грн. недійсним, місцевий господарський суд виходив з того, що АТ «НАК «Нафтогаз України» у повідомленні від 11.12.2019 № 39-6696/1.24-19 не визнало непогашеного грошового зобов`язання перед відповідачем; первинними бухгалтерськими документами не підтверджена заборгованість третьої особи, яка відступила відповідачу право вимоги, перед позивачем, відтак відсутні правові підстави для проведення заліку взаємних зустрічних однорідних вимог.

Зважаючи на те, що грошові вимоги ПАТ «Дніпропетровськгаз» до АТ «НАК «Нафтогаз України» на суму 25037462,70 грн., які є предметом заліку за заявою від 06.12.2019, є спірними, з огляду на існування між сторонами спору щодо наявності та розміру відповідного зобов`язання, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов до висновку, що правочин, оформлений відповідачем заявою від 06.12.2019 №490007.2-Сл-20087-1219 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним, як такого, що вчинений з недодержанням вимог частини першої статті 203 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові акти попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України ( далі - ГПК України).

Скаржник зазначає, що судами попередніх судових інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: приписи статей 601 602 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) та статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також норми процесуального права, зокрема, частину третю статті 2 ГПК України, пункт 4 частини першої статті 229 ГПК України, приписів статті 236 ГПК України та частину другу статті 237 ГПК України (вважає, що судами не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.02.2021 у справі № 907/62/18).

Крім того, з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує на необхідності відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 902/368/16.

Також з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник обґрунтовує касаційну скаргу відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» в контексті поширення його дії на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування на суб`єктів ринку природного газу, щодо яких триває процедура включення до реєстру.

Скаржник вказує на порушення норм процесуального права, що потягло за собою неможливість встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, а саме суд необґрунтовано відхилив клопотання АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

Доводи інших учасників справи, заявлені клопотання

28.07.2022 АТ «НАК «Нафтогаз України» через електронну пошту Верховного Суду подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

15.08.2022 через електронну пошту Верховного Суду від третьої особи надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить Суд касаційну скаргу відповідача задовольнити, скасувати судові акти попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд.

Разом з касаційною скаргою (14.07.2022) відповідач подав клопотання про зупинення касаційного провадження у цій справі до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/2287/17.

01.09.2022 Суд, розглянувши зазначене клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі, залишає його (клопотання) без задоволення, оскільки на час розгляду даної справи (№904/5326/19) об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглянула та винесла постанову від 19.08.2022 зі справи № 908/2287/17, тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі, що розглядається.

01.09.2022 представник АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів згідно з ухвалою Суду від 29.08.2022.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в провадженні господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа №904/4470/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» про стягнення 348 222 726,62 грн заборгованості за природний газ, 51 305 898,24 грн пені, 3 583 797,82 грн 3% річних та 9 972 484,42 грн інфляційних втрат.

За результатами розгляду даної справи, господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення від 28.07.2016, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В подальшому, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 по справі № 904/4470/16, яка залишена в силі постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 у справі №904/4470/16 було скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 348 222 726,62 грн заборгованості за природний газ, 3 583 797,82 грн 3% річних, 9 972 484,42 грн інфляційних втрат.

В подальшому рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 у справі №904/1209/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019 та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.08.2019, зокрема, стягнуто з Публічного акціонерного товариства з газопостачання та газифікації «Дніпропетровськгаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» суму 3% річних в розмірі 18 679 583, 84 грн (за період з 14.05.2016 по 27.02.2018), інфляційну складову в розмірі 81 075 510, 99 грн (за період з травня 2016 року по січень 2018 року), які нараховані у зв`язку з подальшим простроченням оплати вищевказаного боргу за договором від 04.01.2013 № 13-137-ВТВ.

У даній справі №904/5326/19 позивач на підставі статті 625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати через прострочення останнім виконання грошового зобов`язання за договором №13-17-ВТВ, за період прострочення з лютого 2018 року (включно) по грудень 2018 року (включно) у розмірі 25 037 462,70 грн.

У свою чергу, відповідач звернувся з заявою про закриття провадження у справі з підстави припинення зобов`язань, що є предметом позову зарахуванням однорідних вимог. В свою чергу, позивач не визнав права зустрічної вимоги відповідача, що є предметом правочину про зарахування та звернувся з вимогою у справі на підставі статті 237 ГПК України про визнання недійсним правочину, оформленого заявою АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог з підстав порушення статей 203 601 ЦК України через спірність вимог.

Судами також встановлено, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» скеровано АТ «НАК «Нафтогаз України» заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019 № 490007.2-Сл-20087-1219 з підстав, передбачених статтею 601 ЦК України. У заяві зазначено, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» має перед АТ «НАК «Нафтогаз України» непогашене грошове зобов`язання у сумі 25 037 462,70 грн. Одночасно, АТ «НАК «Нафтогаз України» має перед АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» непогашене грошове зобов`язання у сумі 25 037 462,70 грн., яке виникло у зв`язку з невиконанням вимоги від 22.11.2019.

На підставі викладеного АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» заявило про припинення зобов`язання, яке виникло у справі №904/5326/19 в сумі 25 037 462,70 грн. Таким чином, заборгованість АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» за позовними вимогами у справі №904/5326/19 відсутня.

Згідно вимоги від 22.11.2019 №490007.1-Сл-19282-1119 про виконання грошового зобов`язання, АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» від АТ «НАК «Нафтогаз України» у семиденний термін з дня пред`явлення даної вимоги перерахувати грошові кошти в сумі 25 037 462,70 грн. У вимозі зазначено, що між ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» (первісний кредитор) та АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (новий кредитор) укладено договір від 22.11.2019 №22-11/19 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до АТ «НАК «Нафтогаз України» щодо виконання грошового зобов`язання в сумі 25 037 462,70 грн., яке виникло у зв`язку із невиконанням АТ «НАК «Нафтогаз України» постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 та від 27.02.2019 №143 в рамках договорів укладених між ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та АТ «НАК «Нафтогаз України» в частині вартості отриманого природного газу, а саме: договори №16-106-Н від 302.12.2015, №16-405-Н від 28.10.2016, №17-2014-Н від 12.04.2017, №17-404-Н від 29.09.2017, №18-504-Н від 05.11.2018, який був розподілений населенню, в тому числі АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз».

08.02.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами». Пунктом 2 зазначеної постанови передбачено, що не допускається:

- нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 237 «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» та від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників»;

- нарахування постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованості за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 року №619, в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 року, а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 №619 в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 року, були встановлені наступні норми споживання газу населенням у разі відсутності газових лічильників:

- плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води - 9.8 куб.м (людино-місяць)

- плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача- 18.3 куб.м (людино-місяць)

- плита газова та газовий водонагрівач - 23.6 куб.м (людино-місяць)

Протягом 2015-2019 років ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» закуповувало у АТ «НАК «Нафтогаз України» природний газ для потреб населення, в тому числі для споживачів без газових лічильників. Всього за період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 року (нові норми споживання набрали чинність 08 лютого 2019 року) ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» було придбано газу на загальну суму 18 491 405 367,83 грн. (договори купівлі-продажу газу від 30.06.2015 №15-709-Н, від 30.12.2015 №16-106-Н, від 28.10.2016 №16-405-Н, від 12.04.2017 №17-204-Н, від 29.09.2017 №17-404-Н, від 05.11.2018 №18-504-Н).

Вартість газу, придбаного у АТ «НАК «Нафтогаз України» для потреб населення без лічильників газу, склала 2 695 872 831,12 грн., залишок суми, який підлягав коригуванню, складав 1 756 256 489,16 грн.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» листом від 28.02.2019 року №49703-Сл-3292-0219 були направлені коригуючі акти вартості отриманого природного газу та акти-розрахунки до них з проханням в термін до 01.03.2019 року здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку АТ «НАК «Нафтогаз України» та повідомити суму переплати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 року (у розрізі договорів).

Однак, 02.04.2019 АТ «НАК «Нафтогаз України» коригуючі акти приймання-передачі та акти-розрахунки до них були повернені без розгляду.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 (яка відтворює зміст пунктів 2 та 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63) передбачено наступне:

- не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 № 237 «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» та від 23 березня 2016 № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників»;

- не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 року №619, в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 року, а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.

З огляду на те, що наведені норми є обов`язковими до виконання суб`єктами, на яких поширюють свою дію, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повторно листом від 11.04.2019 року №49703-Сл-5589-0419 направило на адресу АТ «НАК «Нафтогаз України» коригуючі акти вартості отриманого природного газу та акти-розрахунки до них з проханням в термін до 01.05.2019 року здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку АТ «НАК «Нафтогаз України» та повідомити суму переплати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 року (у розрізі договорів).

З урахуванням того, що як зазначає відповідач, АТ «НАК «Нафтогаз України» не виконало положення постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 та від 27.02.2019 №143, у АТ «НАК «Нафтогаз України» виникло зобов`язання перед ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повернути суму переплати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 року на підставі договорів купівлі-продажу газу від 30.06.2015 №15-709-Н, від 30.12.2015 №16-106-Н, від 28.10.2016 №16-405-Н, від 12.04.2017 №17-204-Н, від 29.09.2017 №17-404-Н, від 05.11.2018 №18-504-Н, у сумі 1 756 256 489,16 грн.

Таким чином, до АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на підставі договору від 22.11.2019 №22-11/19 про відступлення права вимоги перейшло від ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» право вимоги до АТ «НАК «Нафтогаз України» щодо виконання грошового зобов`язання у сумі 25037462,70 грн.

В свою чергу, АТ «НАК «Нафтогаз України» у повідомленні від 11.12.2019 № 39-6696/1.24-19 зазначило про те, що не визнає непогашеного грошового зобов`язання перед АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз».

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» 28.02.2019 звернулось до ПАТ «НАК «Нафтогаз України» з вимогою щодо необхідності виконання постанови Кабінету Міністрів України №63 від 30.01.2019 року, в якій просило здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та повідомити суму переплати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 (у розрізі договору). До листа відповідач додав коригуючи акти вартості отриманого природного газу за договорами з актами-розрахунками до них.

11.04.2019 третя особа звернулася до позивача з листом №49703-Сл-5589-0419 щодо необхідності виконання поставно Кабінету Міністрів України №63 від 30.01.2019 та №143 від 27.02.2019, в якій повторно просило здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та повідомити суму переплати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 (у розрізі договорів). Третя особа повторно направила позивачу коригуючи акти вартості отриманого природного газу за договорами з актами-розрахунками до них.

Коригуючи акти підписані з боку ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та не підписані ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

У відповідь на вимогу третьої особи, позивач направив лист щодо коригування заборгованості, в якому повідомив, що пункти 1-3 Постанови Кабінету Міністрів України №63 від 30.01.2019 року втратили чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019 року. У зв`язку з цим, позивач повернув надані третьою особою коригуючи документи без розгляду.

В обґрунтування своїх заперечень проти заяви про зарахування вимог позивач посилається на те, що розрахунки між сторонами за договорами купівлі-продажу природного газу, укладеними в 2015, 2016, 2017, 2018 роках, закриті актами приймання-передачі природного газу, які у повному обсязі оплачені покупцем природного газу. З наявністю переплати за цими договорами позивач не згодний.

Посилаючись на приписи статті 601 ЦК України, відповідач заявив про припинення зобов`язання, яке виникло на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі №904/4470/16 у розмірі 348 222 726,62 грн. шляхом його зарахування.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

Згідно з положеннями частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник вважає, що судами попередніх судових інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: приписи статей 601 602 ЦК України та статті 203 ГК України. При цьому здійснює свої посилання на постанову Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 та стверджує, що суди попередніх судових інстанцій не взяли до уваги відповідний висновок Верховного Суду, тобто не врахували його.

Щодо наведених доводів скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх судових інстанцій приписів статей 601 та 602 ЦК України, статті 203 ГК України при вирішенні питання про визнання недійсним правочину про припинення зобов`язання зарахуванням однорідних зустрічних вимог, а також неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, то вони свого підтвердження не знаходять з огляду на таке.

АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» вважало, що у АТ «НАК «Нафтогаз України» виникло перед відповідачем зобов`язання на підставі укладеного між АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» договору про відступлення права вимоги у розмірі 25 037 462,70 грн, яке підлягає припиненню, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що позивачу надіслано заяву від 06.12.2019 № 490007.2-Сл-20087-1219.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ «НАК «Нафтогаз України» не визнавало існування у нього зобов`язання перед АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» у розмірі 25 037 462,70 грн на підставі укладеного з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» договору про відступлення права вимоги. За доводами позивача визначений ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» борг є наслідком безпідставного одностороннього перерахунку вартості придбаного у позивача та оплаченого природного газу. Тобто третьою особою передано відповідачу за договором відступлення права вимоги неіснуючу вимогу.

Відповідачем не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували виникнення заборгованості Компанії перед ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», яка в подальшому була відступлена АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», та її розмір.

Долучені до матеріалів справи відповідачем постанови Кабінету Міністрів України, акти приймання-передачі природного газу, протокол засідання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відеозапис такого засідання, листи, постанова про закриття кримінального провадження та інші надані відповідачем докази не підтверджують виникнення заборгованості у позивача перед ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», яка в подальшому була відступлена останнім відповідачу, у той час як заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати за спірний період є арифметично правильними та такими, що відповідають сумі заборгованості та періоду нарахування.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, у даній справі судами встановлено неузгодженість стосовно зустрічного зобов`язання та відсутність безспірності заявлених однорідних вимог, у зв`язку з чим суди дійшли правильного висновку про те, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам статті 601 ЦК України, а це, у свою чергу, є підставою для визнання її недійсною, як такої, що вчинена з порушенням вимог частини першої статті 203 ЦК України.

У постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, яка покладена в основу доводів касаційної скарги відповідача, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду уточнив раніше викладені висновки щодо безспірності вимог, які зараховуються, наступним чином.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Щодо правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, на яку посилається скаржник, Верховний Суд вважає за необхідне також вказати, що зазначене рішення (пункт 31) містить, зокрема, правовий висновок про те, що умова щодо безспірності вимог, які зараховуються: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.

У контексті правовідносин між учасниками даної справи Суд зауважує, що за частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

При цьому зустрічне зобов`язання виникає не з самої по собі вимоги про її зарахування, а на загальних підставах, передбачених ЦК України та ГК України.

Як зазначалося вище, вимоги, які підлягають зарахуванню (стаття 601 ЦК України), мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим).

Саме поняття «кредитор» та суб`єктний склад у правовідносинах зарахування (кредитор/боржник) обумовлює необхідність встановлення судами і відповідно доведення кредитором наявності безумовного (безспірного) зустрічного зобов`язання особи, яку вона вважає боржником, вчинити на користь такої сторони певну дію (в даному випадку - сплатити кошти).

Водночас у даній справі судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не доведено виникнення заборгованості Компанії перед ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», яка в подальшому була відступлена АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», та її розмір.

Таким чином, при вирішенні справи № 904/5326/19, суди попередніх інстанцій, врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, щодо застосування положень статей 601 602 ЦК України, правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та правомірно визнали недійсним правочин у вигляді заяви АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» від 06.12.2019 №490007.2-Сл-20087-1219 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 25 037 462,70 грн, оскільки існування у позивача зобов`язань перед відповідачем не підтверджена.

Крім того, у вирішенні даної справи забезпечуючи єдність судової практики Верховний Суд враховує викладені ним аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах, викладених у постановах №904/3173/19 від 12.11.2020, № 910/9617/20 від 30.06.2022, № 910/5109/21 від 14.07.2022, за участю тих самих осіб (АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», АТ «НАК «Нафтогаз України», ТОВ «Дніпропетровськгаз збут») відповідно до яких постанови від 30.01.2019 №63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та від 27.02.2019 № 143 «Питання споживання природного газу» не покладають на АТ «НАК «Нафтогаз України» зобов`язання повернути ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» чи іншим суб`єктам господарювання будь-які грошові кошти, у тому числі, за виконаними господарськими договірними зобов`язаннями. Крім того, вказані постанови не наділяють суб`єктів господарювання правом вимоги до АТ «НАК «Нафтогаз України» .

Посилання ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» на те, що в нього виникло безпосередньо з актів цивільного законодавства право вимоги до АТ «НАК «Нафтогаз України» з приводу повернення грошових коштів внаслідок проведеного коригування чи право на коригування завершених господарських зобов`язань, - є такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» змісту наведених постанов Кабінету Міністрів України, що не відповідає їх дійсному змісту.

Отже, Верховний Суд не вбачає неправильного застосування судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи правових висновків, викладених у справі № 910/11116/19 і водночас звертає увагу на те, що висновки по суті розгляду справи № 910/11116/19, на відміну від справи, що розглядається, були зроблені з урахуванням встановлення судами безспірності вимог, що були предметом зарахування, з огляду на їх підтвердження відповідачем належними та допустимими доказами

Скаржник також зазначає, що суд відмовивши в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 907/62/18.

Так, з посиланням на вказану постанову у справі № 907/62/18, скаржник в касаційній скарзі стверджує, що судом необґрунтовано відхилено клопотання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, до набрання законної сили рішення у справі № 640/31815/21.

Вказані доводи скаржника є безпідставними, оскільки місцевий господарський суд проаналізувавши підстави, зазначені відповідачем в обґрунтування необхідності зупинення провадження у справі, оцінивши згідно з статтею 86 ГПК України зібрані у справі докази на предмет можливості встановлення і оцінки обставин (фактів) які є предметом судового розгляду вмотивовано відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та правильно застосував пункт 5 частини першої статті 227 ГПК України вказавши, що сама по собі пов`язаність справ не є достатньою підставою для зупинення провадження у справі, оскільки об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення спору у справі №640/31815/21 відсутня.

Предметом дослідження справи яка розглядається №904/5326/19 є встановлення підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за порушення умов договору та підстав для визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних вимог. Отже, у даній справі підлягали встановленню саме обставини порушення строків сплати заборгованості відповідача перед позивачем за договором №13-137-ВТВ та існування умов для зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019 № 490007.2-Сл-20087-1219.

Аргументи касаційної скарги про те, що заборгованість АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» є предметом розрахунків між учасниками ринку природного газу і буде проведена у спосіб встановлений Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», не спростовує висновків Господарського суду Дніпропетровської області про те, що вирішення спору у справі №904/5326/19 не залежить від обставин, встановлених у адміністративній справі №640/31815/21.

Верховний Суд звертає увагу, що винесення остаточного рішення в даній справі не перешкоджатиме відповідачу у його праві врегулювати цю заборгованість відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» за умови існування, визначених цим Законом передумов.

Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на ту частину постанови Верховного Суду у справі № 907/62/18 (5.10, 5.11), в якій суд касаційної інстанції надає оцінку доводам касаційної скарги щодо конкретних встановлених судами обставин справи № 907/62/18 та не наводить висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права, що виключає можливість касаційного перегляду відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України .

Отже аргументи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на відсутність висновку Верховного Суду про застосування норм Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

29.08.2021 набув чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Статтею 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Статтею 3 цього Закону визначено порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості. Для участі у процедурі врегулювання заборгованості суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідач не заперечує, що на час розгляду справи № 904/5326/19 у судах попередніх інстанцій та на час подання касаційної скарги, він не включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. Зазначає, що у зв`язку з цим ним подана позовна заява до адміністративного суду, за якою відкрито провадження у справі №640/31815/21, щодо бездіяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та включення АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» до Реєстру.

Відтак, оскільки відповідач не включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, дія Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» на нього не поширюється.

Оскільки на відповідача не поширюється дія Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» у Верховного Суду відсутні підстави для формування висновку щодо застосування положень статті 6 цього Закону до даних правовідносин.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 904/92/20, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідач як підставу касаційного оскарження зазначає також пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та стверджує, що судом першої інстанції безпідставно відхилено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 640/31815/21, а також клопотання про призначення у даній справі судової експертизи, чим порушено право скаржника на встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Стосовно зазначених доводів Суд зазначає таке.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статей 227 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

За змістом пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. При цьому суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

У разі зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України за вимогами статей 238 та 282 цього Кодексу у мотивувальній частині судового рішення повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при ухваленні такого судового рішення (Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 904/4233/18).

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Під неможливістю розгляду зазначеної справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 ГПК України).

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17 та від 17.12.2019 у справі № 917/131/19).

Крім того, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17 та від 16.01.2020 у справі № 908/1188/19).

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Як вже зазначалося предметом дослідження справи № 904/5326/19 є встановлення підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за порушення умов договору та підстав для визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних вимог. Отже, у даній справі підлягали встановленню обставини порушення строків сплати заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 13-137-ВТВ та існування умов для зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019 № 490007.2-Сл-20087-1219.

Натомість у справі № 640/31815/21 предметом позову є вимоги про визнання протиправною бездіяльності НКРЕКП, зобов`язання затвердити обсяг різниці між фактично обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу та затвердженими НКРЕКП тарифами на розподіл природного газу, зобов`язання включити АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Отже, вирішення спору у справі № 904/5326/19 не залежить від обставин, встановлених у адміністративній справі № 640/31815/21, тому місцевий господарський суд дійшов правильних висновків про відсутність підстав для зупинення провадження у справі № 904/5326/19 на підставі положень пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

За таких обставин відхилення судом першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи не призвело до неможливості встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи № 904/5326/19.

Крім того, скаржник вважає що місцевий господарський суд неправомірно відмовив у задоволенні його клопотання про призначення у цій справі судової експертизи, чим також порушено право скаржника на встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Частиною першою статті 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Вирішуючи питання призначення у справі судової експертизи, суд враховує, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються заперечення лежить на стороні, яка на них посилається, а судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування; якщо наявні в матеріалах справи докази є взаємно суперечливими.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.

Судом встановлено, що предметом позову є стягнення інфляційних втрат за допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов`язання за договором №13-137-ВТВ. В той же час, відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору, оскільки відповідачем скеровано позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог. Позивач проти прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог заперечував та заявив вимогу про визнання недійсним правочину у вигляді заяви АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019 №490007.2-Сл-20087-1219.

Таким чином, предметом дослідження є наявність/відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат за порушення умов договору та наявність/відсутність підстав для визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних вимог.

Отже, суду слід встановити наявність порушень строків сплати заборгованості відповідача перед позивачем за договором №13-137-ВТВ та наявність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019 №490007.2-Сл-20087-1219.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що запропоновані на розгляд експерта питання не пов`язані з предметом позову, а також на даний час необхідності в призначенні експертизи у справі не вбачається.

Верховний Суд зазначає, що призначення судової експертизи є правом суду, а не його обов`язком, і експертиза може бути призначена у разі наведення у клопотанні достатніх та обґрунтованих на те підстав, проте, як установив суд апеляційної інстанції таких підстав позивачем зазначено не було. Водночас доводи скаржника зводяться до незгоди з мотивами, з яких судом було відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Звідси касаційна скарга відповідача, подана з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, є необґрунтованою.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України.

Так, скаржник зазначає про необхідність відступу від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 902/368/16.

Разом з тим, Суд відзначає , що об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 відступила від висновку, викладеного у справі № 902/368/16 та вказала, що відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, можуть бути як неправильне застосування судом норм матеріального права, так і порушення норм процесуального права. Відтак, в цій частині доводи скаржника відхиляються.

Отже доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанції, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

Доводи, викладені у відзиві АТ «НАК «Нафтогаз України» на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного у цій постанові, беруться до уваги Касаційним господарським судом як такі, що узгоджуються із застосуванням норм права судами попередніх інстанцій.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно з вимогами статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2022 зі справи № 904/5326/19 залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова