ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 904/5722/14 (904/2503/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар"
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 (колегія суддів у складі: Чередко А.Є. - головуючий, Коваль Л.А., Парусніков Ю.Б.)
у справі №904/5722/14(904/2503/22)
за позовом Криворізької міської ради
до Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Ковези Андрія Івановича
про зобов`язання повернути до комунальної власності із користування земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог
1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" (далі - Боржник).
2. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 визнано Боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2019 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12.12.2019) призначено ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Ковезу Андрія Івановича.
4. У межах зазначеної справи Криворізька міська рада (далі - Рада) звернулась до господарського суду з позовом до Боржника в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ковези А.І. про зобов`язання повернути до комунальної власності із користування земельну ділянку.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та ухвал суду апеляційної інстанції
5. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
6. Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги у справі стосуються правовідносин, які виникли між Радою та ВАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" (Боржник) на підставі укладеного між ними договору оренди земельної ділянки, тому такі вимоги мають пред`являтися зазначеній особі як орендарю. Однак позов у справі пред`явлено до ліквідатора Боржника арбітражного керуючого Ковези А.І., який не є зобов`язаною особою у спірних правовідносинах, а тому не є належним відповідачем в розумінні статей 45 48 Господарського процесуального кодексу України.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
7. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 відмовлено в задоволенні клопотання Боржника про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме подати до апеляційного суду: належні докази сплати судового збору в сумі 3721,50 грн; належні докази направлення копії апеляційної скарги позивачу у справі у відповідності до вимог статті 259 Господарського процесуального кодексу України.
8. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2023 апеляційну скаргу Боржника повернув заявникові через те, що він у визначений апеляційним господарським судом строк не усунув недоліки апеляційної скарги та не надав усіх витребуваних судом доказів.
9. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2023 залишено без руху апеляційну скаргу Боржника на рішення суду першої інстанції на підставі частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме подати до апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку.
Стислий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
10. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 відмовлено Боржнику у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу повернуто заявникові.
11. Ухвалу мотивовано посиланням на положення частини 4 статті 260, пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України та обставини неусунення скаржником недоліків апеляційної скарги з огляду на неподання ним у визначений апеляційним господарським судом строк заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
12. Боржник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
13. Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження прийнято без повідомлення Боржника, зокрема без повідомлення його про залишення апеляційної скарги без руху ухвалою від 18.05.2023, і це відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
14. Боржник вважає, що вчасне звернення його до Центрального апеляційного господарського суду з первинною апеляційною скаргою та виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху було достатньою підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. При цьому Боржник звертає увагу на те, що при повторному зверненні до апеляційного господарського суду він дотримався принципу розумності строків і вимог процесуального закону.
15. Боржник стверджує, що 26.04.2023 його представник направив на адресу Ради копію апеляційної скарги разом з доданими до неї матеріалами, проте не встиг надати докази такого направлення до апеляційного господарського суду, зважаючи на повернення апеляційної скарги заявникові.
16. Крім того, Боржник посилається на те, що 19.05.2023 внаслідок ракетного удару по м. Кривий Ріг зруйновано його адміністративний корпус, знищено всі документи, що там зберігались.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
17. Інші учасники справи у встановлений судом термін відзиви на касаційну скаргу не надали.
Позиція Верховного Суду
18. Керуючись вимогами статей 14 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
19. У силу статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
20. За вимогами статей 8 129 Конституції України та статей 2 11 Господарського процесуального кодексу України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цим принципом керується суддя, здійснюючи правосуддя.
21. Водночас відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
22. Тобто право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності відповідної скарги чи заяви, зокрема, стосовно строків їх подання. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.
23. Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
24. Зокрема, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
25. За вимогами статті 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, клопотання особи, яка подала скаргу, та дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується. Водночас до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
26. У випадку, якщо апеляційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними, апеляційна скарга залишається без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (ст. 260 Господарського процесуального кодексу України).
27. Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (п. 4 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України).
28. Зокрема, згідно з положеннями частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
29. При цьому днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).
30. Крім того, строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (ч. 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
31. Наведене кореспондується з положеннями частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
32. Положення Господарського процесуального кодексу України не визначають вичерпного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
33. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
34. При цьому з огляду на вимоги статей 13 74 Господарського процесуального кодексу України заявник повинен довести обставини, на які він посилається як на поважні причини пропуску встановленого законом строку, шляхом подання відповідних доказів. Без доведення заявником таких обставин підстави для поновлення пропущеного строку та розгляду відповідної заяви у суду відсутні.
35. Як вбачається зі матеріалів справи, повне рішення суду першої інстанції складено 30.01.2023. Оскільки закінчення встановленого частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України двадцятиденного строку припадає на 19.02.2023, що є вихідним днем, відповідно до вимог частини 4 статті 116 цього Кодексу останнім днем строку на подання апеляційної скарги на зазначене рішення є 20.02.2023.
36. Боржник звернувся з апеляційною скаргою з пропуском зазначеного строку - лише 04.05.2023, що підтверджується відбитком штемпелю підприємства зв`язку на відповідному поштовому конверті.
37. При цьому в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження Боржник послався на обставини вчасного звернення ним до Центрального апеляційного господарського суду з первинною апеляційною скаргою та виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.
38. Водночас Боржник зауважив на звернення ним з повторною апеляційною скаргою протягом тижня після отримання ухвали про повернення первинної скарги; дотримання ним вимог процесуального закону щодо форми та порядку подання апеляційної скарги; введення на території України воєнного стану. На думку Боржника, такі обставини в сукупності в рамках спірних правовідносин не можуть не свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду через об`єктивні перешкоди.
39. Розглянувши зазначене клопотання, апеляційний господарський суд в ухвалі від 18.05.2023 про залишення без руху апеляційної скарги не визнав наведені у ньому причини пропуску поважними, оскільки сам факт повернення попередньо поданої апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску процесуального строку на подання скарги.
40. При цьому суд апеляційної інстанції слушно врахував усталену правову позицію Верховного Суду (зокрема викладену в постановах від 19.06.2020 у справі №280/4682/19, від 18.06.2020 у справі №400/524/19, від 17.06.2020 у справі №280/4951/19, від 15.05.2020 у справі №820/1212/17), згідно з якою при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин суд має враховувати ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.
41. Апеляційний господарський суд обґрунтовано зауважив, що існування обставини повернення апеляційної скарги, яка не позбавляє скаржника на повторне звернення до суду апеляційної інстанції, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обв`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш, за відсутності поважних причин.
42. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
43. З огляду на те, що причини подання Боржником апеляційної скарги в цій справі пов`язані з обставинами суб`єктивного характеру, оскільки подання належно оформленої апеляційної скарги та своєчасне усунення виявлених недоліків у повному обсязі залежало виключно від волевиявлення Боржника, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх неповажність.
44. Разом з тим на момент ухвалення оскаржуваної ухвали Центрального апеляційного господарського суду Боржник не навів інших причин пропуску процесуального строку на оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі, які могли бути визнані поважними, а також не довів наявність об`єктивних перешкод для своєчасного подання ним належним чином оформленої апеляційної скарги, зокрема з виконанням вимог статті 259 Господарського процесуального кодексу України, та/або своєчасного усунення ним вказаних недоліків апеляційної скарги.
45. З огляду на таке суд апеляційної інстанції мав передбачені процесуальним законодавством підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження у порядку, передбаченому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.
46. Зважаючи на викладене, Верховний Суд не приймає до уваги наведені в касаційній скарзі посилання на повернення попередньо поданої апеляційної скарги Боржника тощо, які не ґрунтуються на зазначенні конкретних перешкод для своєчасного дотримання ним вимог процесуального законодавства щодо порядку оформлення і подання апеляційної скарги та усунення виявлених судом апеляційної інстанцій недоліків. Зокрема, зі змісту касаційної інстанції не вбачається, що такою перешкодою стало зруйнування адміністративного корпусу Боржника, знищення певних документів тощо.
47. При цьому, відхиляючи доводи Боржника про направлення ним на адресу Ради копії апеляційної скарги разом з доданими до неї матеріалами 26.04.2023 (які не підтверджені належними доказами такого надіслання) із зазначенням, що він не встиг подати відповідні докази суду апеляційної інстанції до повернення апеляційної скарги, Верховний Суд звертає увагу на приписи частини 4 статті 13 і частини 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, зважаючи на принцип змагальності господарського судочинства.
48. Крім того, безпідставним є посилання Боржника на положення пункту 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, який передбачає обов`язкове скасування судового рішення, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, адже господарське процесуальне законодавство не передбачає вирішення питання про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження, залишення апеляційної скарги без руху, її повернення саме в судовому засідання. А згідно з частиною 3 статті 119 зазначеного Кодексу за загальним правилом заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
49. З огляду на викладене, звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування оскаржуваної ухвали.
50. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду.
Розподіл судових витрат
51. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300 301 304 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 у справі №904/5722/14(904/2503/22) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков