ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 904/5856/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Багай Н.О., Берднік І.С.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 (І.В. Мілєва) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022 (О.В. Березкіна, О.Г. Іванов, М.О. Дармін) у справі №904/5856/21

за позовом Керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Квітка", 2) ОСОБА_1 , треті особи 1) Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, 2) Комунальне підприємство "Дніпродзержинське житлове об`єднання", 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Товарна Біржа "Європейська" про витребування нежитлового приміщення

Історія справи

1. Керівник Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області (далі - Прокурор) звернувся в Господарський суд Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квітка" (далі - Відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - Відповідач-2), треті особи Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради (далі - Третя особа-1), Комунальне підприємство "Дніпродзержинське житлове об`єднання" (далі - Третя особа-2), Товариство з обмеженою відповідальністю "Товарна Біржа "Європейська" (далі - Третя особа-3) про витребування від Відповідача-1 нежитлового приміщення (вбудоване приміщення №117), що розташоване у будинку №55 по пр.Свободи у м.Кам`янське (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1580205912104) та повернення його на користь Позивача.

2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022, в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору покладено на Прокурора.

3. Відповідач-1 подав до суду заяву, в якій просив ухвалити додаткове рішення про стягнення з Прокурора витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

4. В обґрунтування понесення витрат на оплату послуг адвоката Позивачем подано договір про надання правової допомоги №75/21 від 12.07.2021, укладений між Відповідачем-1 та адвокатським об`єднанням "Легарт", завдання №01/21 до договору про надання правової допомоги №75/21 від 12.07.2021, акт про надані послуги №1 від 08.11.2021 на суму 20 000,00 грн, рахунок фактуру №75/21-01 від 29.07.2021 на суму 10 000,00 грн, меморіальний ордер №@PL362280 від 29.07.2021 на суму 10 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених судом першої та апеляційної інстанцій

5. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022, заяву Відповідача-1 про прийняття додаткового рішення задоволено. Суд стягнув з Прокурора на користь Відповідача-1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

6. Додаткове рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що заявлена Відповідачем-1 сума витрат на правову допомогу є співмірною з розміром заявлених позовних вимог та відповідає критерію розумності цих витрат. Позивач не підтримував позов Прокурора, заперечував проти його задоволення, неодноразово просив суд залишити позовну заяву без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 226 ГПК України, у зв`язку із тим, що не підтримує заявлених позовних вимог. З огляду на вказане, оскільки Позивач не підтримував позовні вимоги Прокурора і суд відмовив у задоволенні заявлених Прокурором вимог по суті спору, тому витрати на правову допомогу покладаються на Прокурора.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Прокурора

7. Суди першої та апеляційної інстанцій застосували статті 53 129 236 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах №908/799/17, №922/3787/17, №915/237/18, №922/377/19, №911/2686/18, №908/730/19, №922/4293/19. Зокрема, безпідставним є висновок судів про те, що витрати на правову допомогу Відповідача повинні покладатися на Прокурора, тоді як такі витрати підлягають відшкодуванню саме Позивачем як особою, в інтересах якої Прокурор звертався з позовом.

8. Судами не враховано, що дана справа №904/5856/21 є нескладною, а тому є сумнівною сума наданих адвокатом послуг, вказана в акті наданих послуг, а саме, 20 000 грн за усну консультацію та ознайомлення з матеріалами справи, складання та формування процесуальних документів, а також витрачений час на участь у судових засіданнях.

Позиція інших учасників справи у відзивах на касаційну скаргу

9. Позивач та Відповідач-1 подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

10. Відповідач-2 та Треті особи 1, 2, 3 відзиви на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору покладено на Прокурора.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 стягнуто з Прокурора на користь Відповідача-1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

11.1. Під час розгляду заяви Відповідача-1 про розподіл судових витрат, керуючись Законами України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", "Про прокуратуру", статтями 55 123 126 129 ГПК України, надавши оцінку заяві Відповідача-1 та доданим в її обґрунтування документам щодо стягнення з Прокурора витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн, а також, врахувавши надані Прокурором заперечення на заяву Відповідача-1, суди дійшли висновку, що заявлена Відповідачем-1 сума витрат на правничу допомогу є співмірною з розміром заявлених позовних вимог та відповідає критерію розумності цих витрат. При цьому, зважаючи на те, що у задоволенні позову відмовлено і Позивач під час розгляду справи по суті спору заперечував проти позову Прокурора та не підтримував його, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про покладення на прокуратуру витрат Відповідача-1 на професійну правничу допомогу.

12. Звертаючись з касаційною скаргою, Прокурор зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували статті 53 129 236 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах №908/799/17, №922/3787/17, №915/237/18, №922/377/19, №911/2686/18, №908/730/19, №922/4293/19. Зокрема, безпідставним є висновок судів про те, що витрати на правову допомогу Відповідача повинні покладатися на Прокурора, тоді як такі витрати підлягають відшкодуванню саме Позивачем як особою, в інтересах якої Прокурор звертався з позовом (пункт 7 постанови).

13. З приводу вказаного колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

14. Так, у справах №922/3787/17, №915/237/18, в яких вирішувалося питання розподілу судових витрат, вбачається, що до складу учасників справ прокурор не входив. Дані обставини виключають можливість вважати, що при розгляді зазначених справ судами вирішувалося питання розподілу судових витрат з урахуванням участі у справі прокурора, тобто, суб`єктний склад учасників справ №922/3787/17, №915/237/18 та даної справи №904/5856/21 не є схожим, тоді як в даному випадку тотожність суб`єктного складу учасників справи, зокрема, участь у справі прокурора як сторони, яка заявила позов, є важливим.

15. У справах №908/799/17, №922/377/19, №911/2686/18, №908/730/19, №922/4293/19 при вирішенні питання покладення витрат на професійну правничу допомогу на прокурора, не було встановлено, на відміну від даної справи №904/5856/21, що під час вирішення спору по суті позову, позивач заперечував позов прокурора та не підтримував його, а тому суди поклали відшкодування таких витрат саме на прокурора.

16. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21 (пункти 9.1-9.3 постанови), положення статей 123 129 ГПК України визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на засаді обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом. За змістом статей 42 46 53 56 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду. Звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

16.1. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду у справах №908/799/17, №908/730/19, №922/4293/19 (наведені Прокурором у касаційній скарзі, як обґрунтування щодо невірного застосування судами попередніх інстанцій статей 53 129 ГПК України (пункт 7 постанови)), стосовно застосування норм ГПК України щодо розподілу судових витрат у справах за позовами прокурора в інтересах держави (пункти 8.40-8.41 постанови).

17. Крім того, як зазначає Велика Палата Верховного Суду у справі №923/199/21, у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи (пункт 8.44 постанови).

17.1. Як зазначалося вище, суди попередніх інстанцій враховували позицію Позивача під час розгляду справи по суті спору у зв`язку з чим вважали, що оскільки Позивач заперечував проти позову Прокурора та не підтримував його, тому витрати Відповідача-1 на правову допомогу покладаються на Прокурора. Суд касаційної інстанції вважає, що така позиція суддів попередніх інстанцій є помилковою, проте це не вплинуло на правильність прийняття рішення за результатами розгляду заяви Відповідача-1 про розподіл судових витрат.

18. Таким чином, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування статей 53 129 236 ГПК України, викладеного у постановах Верховного Суду у справах №908/799/17, №922/3787/17, №915/237/18, №922/377/19, №911/2686/18, №908/730/19, №922/4293/19 відхиляється Верховним Судом з огляду на наведену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21 правову позицію щодо того, що звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

19. Що стосується доводів касаційної скарги Прокурора про те, що судами не враховано, що дана справа №904/5856/21 є нескладною, а тому є сумнівною сума наданих адвокатом послуг, вказана в акті наданих послуг, а саме, 20 000 грн за усну консультацію та ознайомлення з матеріалами справи, складання та формування процесуальних документів, а також витрачений час на участь у судових засіданнях (пункт 8 постанови), колегія суддів зазначає, що такі аргументи скаржника фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів (документів, якими учасник справи обґрунтовував свої витрати на професійну правничу допомогу) та прохання надати нову оцінку доказам, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Відповідно до частин статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

21. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

22. Враховуючи те, що доводи касаційної скарги Прокурора про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані додаткове рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийняті з додержанням норм процесуального права, а відтак підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Щодо розподілу судових витрат

23. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 326 332 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022 у справі №904/5856/21 залишити без змін.

3. Поновити виконання додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022 у справі №904/5856/21.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Суховий

Судді Н. Багай

І. Берднік