ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 904/5895/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Кушнір І.В., Міщенко І.С.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

представники сторін у судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2019

у справі № 904/5895/18

за позовом Криворізької міської ради

до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича

про стягнення 50 727, 72 грн.,

(у судовому засіданні 25.02.2020 оголошувалась перерва до 27.02.2020),

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року Криворізька міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про стягнення з заборгованості з орендної плати за земельну ділянку площею 0,6480 га, з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222, для розміщення тичасової споруди автостоянки на вул. Гутовського біля житлових будинків 41 та 57 у Довгінцевському районі м. Кривого Рогу за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 у розмірі 50 727, 72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов`язання за договором оренди земельної ділянки від 14.08.2009 в частині повної та своєчасної оплати оренди, оскільки відповідачем не повернуто земельну ділянку позивачу після припинення дії договору, а згідно з умовами договору зобов`язання відповідача з оплати оренди за фактичне користування земельною ділянкою продовжують існувати.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 (суддя Мельниченко І.Ф.) провадження у справі закрито закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначено, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2019 (колегія суддів у складі: Чередко А.Є. - головуючий, Коваль Л.А., Білецька Л.М.) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 скасовано, а справу № 904/5895/18 направлено для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

Судами обох інстанцій встановлено, що між Криворізькою міською радою (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем Штефаном Владиславом Олександровичем (орендарем) 14.08.2009 укладено договір оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 16.09.2009 за № 040910800787), відповідно до п. 1 якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 24.06.2009 № 3312 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови для розміщення тимчасової споруди автостоянки, яка знаходиться на вул. Гутовського біля житлових будинків №№ 41 та 57 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу.

Пунктом 6 договору визначено, що він укладений на 3 роки. Після закінчення строку договору орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк.

Рішенням Криворізької міської ради від 24.04.2013 № 1928 відповідачу відмовлено в поновленні спірного договору оренди земельної ділянки, зобов`язано припинити комерційне використання земельної ділянки та повернути її міській раді за актом приймання-передачі (повернення).

За умовами п.п. 18-19 договору після припинення його дії орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання- передачі.

Відповідно до п. 21 договору неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за фактичне користування земельною ділянкою вноситься у розмірах, визначених розділом "Орендна плата" цього договору. Нарахування орендної плати припиняється з дати оформлення акта приймання-передачі (повернення) земельної ділянки.

Відповідачем рішення міської ради від 24.04.2013 № 1928 не виконано, спірну земельну ділянку позивачу за актом приймання-передачі не повернуто, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Закриваючи провадження у справі місцевий господарський суд виходив з того, що укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки припинено на підставі рішення Криворізької міської ради № 1928 від 24.04.2013 у зв`язку з відмовою в його продовженні, отже відповідач перебуває на вказаній земельній ділянці без належних правових підстав, а наявність у відповідача статусу підприємця не свідчить про те, що він виступає у такій якості, зокрема у правовідносинах з користування земельною ділянкою без правових підстав, тобто спір у справі не відноситься до юрисдикції господарських судів.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що висновки суду першої інстанції про те, що припинення дії договору оренди земельної ділянки не доводить її використання відповідачем саме для підприємницької діяльності є безпідставними, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо повернення земельної ділянки у встановленому порядку та строки, а його умовами також передбачено сплату орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, тобто правовідносини з виконання договору між сторонами не припинилися. Таким чином, оскільки рішенням Криворізької міської ради та договором оренди земельна ділянка на вул. Гутовського біля житлових будинків №№ 41 та 57 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу надавалась в оренду саме фізичній особі-підприємцю Штефану В.О. для здійснення господарської діяльності з розміщення автостоянки, то в спірних земельних правовідносинах відповідач виступав як суб`єкт господарювання, а не як фізична особа, відтак спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що: в ухваленні оскаржуваного судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід та підстави для відводу були обґрунтованими, у зв`язку з чим скаржник просить перевірити обґрунтованість відмови у відводі головуючого судді; залишення без задоволення клопотання відповідача про витребування доказів порушило принципи змагальності, диспозитивності та свідчить про відсутність повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи; у постанові не враховано доводів відповідача, які були викладені у відзиві на апеляційну скаргу щодо відсутності належних доказів господарської діяльності на спірній земельній ділянці; у справі № 904/1182/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила на тому, що помилковими є висновки місцевого та апеляційного господарських судів про те, що справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства лише тому, що відповідач є фізичною особою-підприємцем (при цьому у постанові міститься посилання на аналогічний правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 27.06.2018 у справі № 749/230/15-ц); апеляційним судом не було враховано інших обставин відносно звернення позивача не за підсудністю, викладених у письмових поясненнях.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.01.2020 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 10.01.2020.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 13.01.2020 надійшов відзив на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 21.12.2019 строк, у якому позивач просить останню залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на правильність висновків, викладених у ній, та помилковість доводів скаржника.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 20.01.2020 від відповідача надійшло клопотання про зупинення касаційного провадження у справі до закінчення розгляду палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційної скарги ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" у справі № 904/164/19 (щодо питання про зобов`язання відповідача виконати положення нормативно-правового акта, який визнаний судом протиправним і таким, що прийнятий органом місцевого самоврядування позам межами повноважень, не в порядку та у спосіб, передбачені законом), розглянувши яке колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки питання у справі № 904/5895/18 за касаційною скаргою відповідача стосується юрисдикції спору, тобто відсутній критерій подібності правовідносин у цих справах.

Від відповідача 10.02.2020 надійшло клопотання про передачу справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС), а також письмові пояснення до нього (надійшли 18.02.2020), у якій скаржник зазначає, що при розгляді справи № 904/5896/18 ВП ВС розглянула не зовсім подібну справу, оскільки після закінчення дії договору між сторонами спору змінилися правовідносини та це впливає на визначення підсудності.

Також у судовому засіданні 25.02.2020 відповідачем подані додаткові пояснення щодо наявності виключної правової проблеми та передачі справи на розгляд ВП ВС.

Згідно з ч. 3 ст. 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Із наведених норм права вбачається, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду справа передається у випадках, якщо відповідні питання виникають під час розгляду спору по суті.

Оскільки із обставин даної справи не вбачається, що під час її розгляду спір вирішувався по суті, а тому відповідні доводи скаржника не можуть бути підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Разом з тим, питання предметної та суб`єктної юрисдикції у подібних правовідносинах, як зазначалось вище, вже розглядалося Великою Палатою Верховного Суду і відповідний висновок викладено у постанові від 06.08.2019 у справі № 904/5896/18 за позовом Криворізької міської ради до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про стягнення заборгованості з орендної плати за іншим договором оренди землі на тих же правових підставах, а тому, з урахуванням правових висновків зроблених у даній справі щодо віднесення цього спору до господарської юрисдикції, підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, згідно з ч. 6 ст. 302 ГПК України, відсутні.

Отже, у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду Суд відмовляє.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також ухвалу місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Так, згідно зі ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом ч. 1 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи: - у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Отже, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає положенням ст. 4 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, мають господарський характер.

Як вбачається з позовної заяви та встановлено судом апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є стягнення орендної плати за невиконання умов господарського договору - договору оренди земельної ділянки, укладеного між Криворізькою міською радою та фізичною особою-підприємцем Штефан В.О.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Як встановлено апеляційним господарським судом, з долучених до позовної заяви доказів вбачається, що договір оренди земельної ділянки укладався з фізичною особою-підприємцем Штефаном В.О. та йому надавалась земельна ділянка саме як підприємцю для господарської діяльності - для розміщення автостоянки.

Таким чином, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення з ФОП Штефан В.О. орендної плати, нарахованої Криворізькою міською радою після припинення дії договору оренди земельної ділянки внаслідок неповернення її цим суб`єктом господарювання за актом приймання-передачі (повернення) та надання її у користування для розміщення автостоянки, то між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності. Також враховуючи, що в спірних правовідносинах відповідач виступав як суб`єкт господарювання, а не як фізична особа, спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Посилання відповідача у касаційні скарзі на невідповідність висновків апеляційного господарського суду правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в аналогічній, на його думку, справі (№ 904/1182/17) також не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції про господарську юрисдикцію цієї справи, оскільки скаржником не враховано відмінності обставин цієї справи та справи, наведеної ним у касаційній скарзі.

Відповідно до обставин справи № 904/1182/17, як і справ №629/4628/16-ц та №749/230/15-ц, земельні ділянки використовувалися фізичними особами - власниками нерухомого майна, розташованого на цих земельних ділянках, без оформлення права користування відповідними земельними ділянками (укладення договорів оренди).

Що ж до доводів скаржника про те, що в ухваленні оскаржуваної постанови брав участь суддя, якому було заявлено відвід та підстави для відводу були обґрунтованими, у зв`язку з чим скаржник просить перевірити обґрунтованість відмови у відводі головуючого судді в контексті застосування п. 2 ч. 1 ст. 310 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Заявляючи клопотання про відвід судді Чередко А.Є. від розгляду даної справи, відповідач її мотивував тим, що судом 23.04.2019 поновлено провадження у справі та призначено розгляд апеляційної скарги тільки на 07.05.2019, тоді як строк розгляду скарги, згідно з вимогами ч. 2 ст. 273 ГПК України та з урахуванням зупинення провадження у справі, закінчується 30.04.2019, що на думку заявника, свідчить про недотримання головуючим суддею процесуальних строків та викликає сумнів у неупередженості та об`єктивності судді. Заявник вказував на те, що головуючий суддя, який розуміє, що не має змоги чи затрудняється своєчасно розглянути справу з метою не допуску порушення процесуальних строків розгляду апеляційної скарги мав би заявити про самовідвід, натомість такий самовідвід до цього часу заявлено не було.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суддя апеляційного господарського суду в ухвалі від 11.05.2019 обґрунтовано вказав, що заявником не зазначено обставин, які б свідчили про порушення об`єктивного (формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи у встановлений законом спосіб) чи суб`єктивного (недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду) критеріїв, та не спростовано презумпцію безсторонності суду. З наведених в заяві про відвід головуючого судді Чередко А.Є. від розгляду даної справи обставин, які викликали у заявника сумніви у необ`єктивності та неупередженості вказаного судді, вбачається, що вони пов`язані виключно з несвоєчасним призначенням апеляційної скарги до розгляду - лише на 07.05.2019 після поновлення провадження у даній справі 23.04.2019, оскільки строк для розгляду апеляційної скарги у даному випадку сплив 30.04.2019.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 310 ГПК України.

Інші доводи скаржника колегією суддів відхиляються, оскільки вони стосуються суті спору та не впливають на визначення даної справи такою, що відноситься до господарської юрисдикції.

За таких обставин, оскільки Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що спір у даній справ спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін із віднесенням судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України, на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2019 у справі № 904/5895/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Кушнір І.В.

Міщенко І.С.