ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/6233/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю.- головуючого, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2022 (головуючий суддя Вечірко І. О., судді Білецька Л. М., Верхогляд Т. А.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2022 (суддя Манько Г. В.) у справі

за позовом керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квітка»,

треті особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 , 2) Комунальне підприємство «Дніпродзержинське житлове об`єднання», 3) Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, 4) Товарна біржа «Європейська»

про витребування нежитлового приміщення.

СУТЬ СПОРУ

1. Між Комунальним підприємством «Дніпродзержинське житлове об`єднання» (далі - КП «ДЖО») як продавцем та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) як покупцем укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна на аукціоні, проведеного Товарною біржею «Європейська» (далі - ТБ «Європейська»), який не було посвідчено нотаріально.

2. У подальшому ОСОБА_1 продав вказане нерухоме майно Товариству з обмеженою відповідальністю «Квітка» (далі - ТОВ «Квітка»).

3. Вважаючи договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між КП «ДЖО» та ОСОБА_1 , нікчемним, керівник Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області (далі - прокурор) звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради (далі - Кам`янська міськрада) про витребування нерухомого майна.

4. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

5. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

6. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, виходячи з такого.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

7. У липні 2021 року прокурор звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив суд витребувати від ТОВ «Квітка» нежитлове приміщення (вбудовано-прибудоване приміщення № 2), що розташоване у будинку АДРЕСА_1 загальною площею 278 кв. м., яке було зареєстровано за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 1580045312104 (далі - спірне нерухоме майно), шляхом виділення цієї частки з нежитлового приміщення - торгово-офісного комплексу, що розташований в будинку АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2474027712040, та повернути його територіальній громаді м. Кам`янське в особі Кам`янської міськради.

8. На обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Кам`янська міськрада мала право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у комунальній власності територіальної громади, лише шляхом приватизації, яка могла бути здійснена виключно органами приватизації, створеними вказаною радою, яким КП «ДЖО» не є. Тобто, продавцем комунального майна повинен виступати Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міськради (далі - Департамент комунальної власності), а тому Кам`янська міськрада обрала незаконний спосіб відчуження комунального майна, що свідчить про необхідність витребування даного майна від добросовісного набувача, оскільки таке майно вибуло з володіння власника без його згоди.

9. Крім того, прокурор у позовній заяві зазначає, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна в силу положень частини четвертої статті 656 та статті 657 Цивільного кодексу України підлягав нотаріальному посвідченню, однак такого посвідчення здійснено не було, тому такий договір нікчемний в силу закону та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Звідси й наступний договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Квітка», також є недійсним, оскільки ОСОБА_1 не був законним власником спірного нерухомого майна.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. КП «ДЖО» створене рішенням Дніпродзержинської міської ради (далі - Дніпродзержинська міськрада) в 1999 році для обслуговування житлового фонду комунальної власності міста.

11. Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 статуту КП «ДЖО», затвердженого рішенням міської ради від 29.10.1998 № 45-4 XXIII, на балансі підприємства знаходились будівлі та споруди, які передані фондом комунальної власності для використання у виробничих цілях.

12. Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 26.06.2013 № 825-37/VІ припинено юридичну особу КП «ДЖО» та створено ліквідаційну комісію, яку зобов`язано розглянути вимоги кредиторів та здійснити відповідні заходи, пов`язані з ліквідацією.

13. На виконання вказаного рішення між КП «ДЖО» та ТБ «Європейська» 23.12.2015 укладено Договір № 1 про організацію та проведення аукціону.

14. Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору його предметом є вчинення сторонами дій, пов`язаних з реалізацією майна замовника (КП «ДЖО») шляхом проведення аукціону та продажу об`єктів нерухомості, що знаходяться на балансі КП «ДЖО» (далі - майно).

15. Рішенням Кам`янської міськради 17 сесії VIІ скликання від 23.06.2017 № 731-17/VIІ «Про надання згоди на відчуження комунального майна, що облікується на балансі КП «ДЖО» надано згоду на відчуження комунального майна, яке обліковується на балансі КП «ДЖО», для задоволення пред`явлених кредиторських вимог згідно з додатком.

16. Відповідно до вказаного рішення Кам`янської міськради доручено ліквідаційній комісії КП «ДЖО» здійснити відповідні заходи, передбачені чинним законодавством щодо відчуження комунального майна; голові ліквідаційної комісії - публікувати інформацію про дату та час проведення аукціонів в інформаційно-аналітичному щотижневику Комунальне підприємство «Редакція газети «Відомості» Кам`янської міської ради». Організацію виконання цього рішення покладено на Департамент житлово-комунального господарства та будівництва міської ради Кам`янської міської ради та Департамент комунальної власності.

17. Згідно з протоколом ТБ «Європейська» від 05.04.2018 № 1 про проведення аукціону (складений у чотирьох примірниках) місце проведення аукціону: АДРЕСА_3 . Об`єкт продажу: Лот № 5 - спірне нерухоме майно. Земельна ділянка - відсутня. Місцезнаходження: АДРЕСА_1. Балансоутримувач (Продавець): КП «ДЖО». Кількість учасників: 2. Учасник аукціону № 3: ОСОБА_1 ; Учасник аукціону № 4: ОСОБА_2 . Оголошена початкова ціна: 797 705,00 грн з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ). Кінцева ціна продажу: 239 311,50 грн з ПДВ.

18. 05.04.2018 між КП «ДЖО» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майна № 0504/18/1 (далі - договір купівлі-продажу від 05.04.2018). Згідно з цим договором продавець продав, а покупець купив на аукціоні, проведеному ТБ «Європейська», спірне нерухоме майно. Зазначене майно продане на аукціоні за 239 311,50 грн з урахуванням ПДВ.

19. 28.01.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «Квітка» укладено договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна (далі - договір купівлі-продажу від 28.01.2019).

20. Згідно з пунктом 1 вказаного договору продавець передає у власність покупцеві (продає), а покупець приймає у власність від продавця та зобов`язується сплатити певну грошову суму (купує) за спірне нерухоме майно.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

21. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 04.01.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2022, в задоволенні позову відмовив.

22. Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника - територіальної громади в особі Кам`янської міськради за його волею. Договір купівлі-продажу від 05.04.2018 не підлягав нотаріальному посвідченню та був укладений відповідно до приписів Закону України «Про товарні біржі» (далі - Закон про товарні біржі, тут і далі в редакції, станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 05.04.2018). Право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за ОСОБА_1 . Прокурор з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.04.2018 та скасування відповідного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до суду не звертався. Підстави, визначені приписами статей 387 388 Цивільного кодексу України щодо витребування майна у ТОВ «Квітка» як добросовісного набувача відсутні. Наявні у справі докази є підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23. У липні 2022 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга скаржника, в якій він просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення - про задоволення позову в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги та заперечень на неї

24. Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

25. На обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: статей 326 327 388 657 Цивільного кодексу України, статей 26, 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон про місцеве самоврядування), статей 3, 5- 7, 10- 12, 15 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» (далі - Закон про приватизацію) щодо розпорядження комунальним майном, яке відбулося не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом (за відсутності відповідного рішення про приватизацію (відчуження) спірного нерухомого майна та без вираження волі територіальної громади на відчуження такого майна).

26. Кам`янська міськрада надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити в повному обсязі, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

27. ТОВ «Квітка» направило до суду відзив на касаційну скаргу, в якому також просить касаційну скаргу скаржника залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

28. Інші учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

29. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між КП «ДЖО» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу від 05.04.2018, згідно з яким продавець продав, а покупець купив на аукціоні, проведеному ТБ «Європейська», спірне нерухоме майно.

32. Звідси суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договір купівлі-продажу від 05.04.2018 не підлягав нотаріальному посвідченню та був укладений відповідно до приписів Закону про товарні біржі.

33. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що в силу положень частини четвертої статті 656 та статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу від 05.04.2018 підлягав нотаріальному посвідченню, проте оскільки такого посвідчення не здійснено, то вказаний договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна є нікчемним у силу закону.

34. Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з доводами касаційної скарги та зазначає таке.

35. Відповідно до частини другої статті 15 Закону про товарні біржі угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

36. Згідно з частиною четвертою статті 656 Цивільного кодексу України (в редакції, станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 05.04.2018) до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті

37. Водночас відповідно до частини першої статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

38. Статтею 657 Цивільного кодексу України встановлено вимоги щодо форми окремих видів договорів купівлі-продажу, згідно з якою договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

39. Таким чином положення статті 657 Цивільного кодексу України встановлюють форму договору купівлі-продажу нерухомого майна.

40. Відповідно до частини другої статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

41. Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 № 4-зп).

42. Виходячи з наведеного Конституційний Суд України в Рішенні від 13.03.2012 № 5-рп/2012 зазначив, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Цивільного кодексу України не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Цивільний кодекс України є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Цивільного кодексу України.

43. Отже, зазначення у Цивільному кодексі України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма Цивільного кодексу України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

44. Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням Цивільного кодексу України.

45. Разом з тим при існуванні складної змістової колізії застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб`єктів правовідносин.

46. У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) знайшов своє застосування принцип правової визначеності. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and others v. the United Kingdom) та ін.).

47. ЄСПЛ неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним: громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа «Санді Таймз проти Сполученого Королівства» The Sunday Times v. The United Kingdom № 1 заява 6538/74 пункт 46). У справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France) ЄСПЛ зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.

48. Аналіз нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що саме норми Цивільного кодексу України (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) найбільш повно та точно врегульовували цивільні правовідносини щодо форми договору купівлі-продажу нерухомого майна.

49. Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20).

50. Ураховуючи викладене, укладений на товарній біржі договір купівлі-продажу від 05.04.2018, предметом якого було нерухоме майно, мав бути нотаріально посвідчений в силу положень статті 657 Цивільного кодексу України.

51. Відповідно до частини першої статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

52. Звідси договір купівлі-продажу від 05.08.2014, як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом якого було нерухоме майно та який не був нотаріально посвідчений, є нікчемним та відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

53. З урахуванням цього, з огляду на зазначену скаржником підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на товарній біржі, підлягає нотаріальному посвідченню в силу положень статті 657 Цивільного кодексу України.

54. Колегія суддів суду касаційної інстанції додатково зазначає наступне.

55. Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 15 Закону про товарні біржі біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам. Не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби, та капітальні активи. Таке обмеження не поширюється на майно, яке відчужується з податкової застави, а також майно, конфісковане відповідно до закону.

56. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не встановлено, чи були КП «ДЖО» та ОСОБА_1 членами біржі на момент укладення договору купівлі-продажу від 05.04.2018 та чи могло спірне нерухоме майно бути предметом біржової торгівлі.

57. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що договір купівлі-продажу від 05.04.2018 не підлягав нотаріальному посвідченню відповідно до приписів Закону про товарні біржі та не встановили всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.

58. Звідси, касаційна скарга скаржника є частково обґрунтованою, а судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

59. Скаржник в касаційній скарзі також зазначає про помилковість вибуття майна з володіння власника за його волею, оскільки розпорядження спірним нерухомим майном відбулось не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, та не може бути оцінено як вираження волі територіальної громади міста Кам`янське на відчуження спірного нерухомого майна, тому, на думку скаржника, відчужене майно підлягає поверненню на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

60. З цього приводу колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає таке.

61. Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

62. Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

63. Таким чином, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 Цивільного кодексу України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 Цивільного кодекс України).

64. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20)

65. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

66. Водночас судами попередніх інстанцій не встановлено обставини, які мають значення для вирішення справи, зокрема не досліджено умов набуття ТОВ «Квітка» спірного нерухомого майна на підставі договору, укладеного з ОСОБА_1 , з урахуванням того, що останній не був власником такого майна, оскільки договір купівлі-продажу від 05.04.2018 є нікчемним, що також є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

67. Залежно від обставин набуття ТОВ «Квітка» права власності на спірне нерухоме майно суди попередніх інстанцій мали дослідити наявність чи відсутність умов, передбачених статтею 388 Цивільного кодексу України, для витребування майна з володіння ТОВ «Квітка».

68. Крім того, суди дійшли неправильного висновку про відмову в задоволенні позову, зокрема з тієї підстави, що прокурор з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна та скасування відповідного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до суду не звертався.

69. Так, у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому, зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.

70. Ураховуючи не встановлення судами всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, та з огляду на те, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів суду касаційної інстанції позбавлена можливості викласти висновок щодо застосування норм статей 326 327 388 Цивільного кодексу України.

71. Стосовно посилань скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 26, 29 Закону про місцеве самоврядування, статей 3, 5- 7, 10- 12, 15 Закону про приватизацію, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає наступне.

72. Оскільки у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

73. Так, Закон про приватизацію, який регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна, набрав чинності 07.03.2018, а рішення Кам`янської міськради № 731-17/VІІ, яким, як встановлено судами попередніх інстанцій, було надано згоду на відчуження спірного комунального майна, прийняте 23.06.2017.

74. Відповідно до пункту 2 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про приватизацію приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, за якими: дата проведення аукціону, конкурсу, викупу, продажу пакетів акцій (часток, паїв) господарських товариств, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж державного або комунального майна, припадає на день після набрання чинності цим Законом.

75. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішення Кам`янської міськради від 23.06.2017, яким надано згоду на відчуження майна, було опубліковано в червні 2017 року у відповідності до вимог законодавства України на сайті міської ради із переліком майна на яке надано згоду на продаж, а відповідні повідомлення щодо проведення аукціону з продажу комунального майна з визначенням дати проведення аукціону і перелік майна, яке підлягало продажу на аукціоні, були опубліковані 12.02.2018 (газета «Бесплатка» № 7(215)) та 13.02.2018 (газета «Авизо» № 6), тобто, публікації були здійснені до набрання чинності Законом про приватизацію із призначенням дати проведення аукціону після набрання чинності Законом про приватизацію.

76. Звідси колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що положення Закону про приватизацію до спірних правовідносин у справі № 904/6233/21 застосуванню не підлягають з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.

77. За таких обставин підстави для викладення висновку щодо застосування статей 3, 5- 7, 10- 12, 15 Закону про приватизацію у спірних правовідносинах відсутні.

78. Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що зі змісту норми пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

79. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

80. Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19).

81. Натомість у поданій касаційній скарзі скаржник при посиланні на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 26, 29 Закону про місцеве самоврядування не конкретизував змісту правовідносин, в яких такий висновок відсутній, не зазначив у чому полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні вказаних норм права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, що свідчить про відсутність належного обґрунтування скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, в цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

83. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

84. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу скаржника необхідно задовольнити частково, судові рішення попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

85. Судам при новому розгляді справи необхідно встановити, чи були КП «ДЖО» та ОСОБА_1 членами біржі на момент укладення договору купівлі-продажу від 05.04.2018 та чи могло спірне нерухоме майно бути предметом біржової торгівлі, а також дослідити обставини набуття ТОВ «Квітка» від ОСОБА_1 спірного нерухомого майна, з урахуванням того, що останній не був власником спірного нерухомого майна, оскільки договорі купівлі-продажу від 05.04.2018 є нікчемним.

Щодо судових витрат

86. З огляду на направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2022 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2022 у справі № 904/6233/21 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Є. В. Краснов

Г. М. Мачульський