ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/6251/20 (904/313/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.,
розглянув у судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин"
про ухвалення додаткового рішення у справі Господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин"
до фізичної особи-підприємця Апенка Дмитра Валерійовича
та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаман трейд"
про визнання недійсним правочину.
Учасники справи:
представник позивача - не з`явився,
представник відповідача-1 - не з`явився,
представник відповідача-2 - не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
1. 03.12.2020 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив відкрити за заявою Фізичної особи - підприємця Свинаренко Юрія Вікторовича провадження у справі № 904/6251/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаман трейд" (далі - Боржник) за загальними правилами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та ввести процедуру розпорядження майном тощо.
21.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" (далі - Позивач) подало позов про визнання недійсним договору про надання послуг пакування товару № 1 від 11.09.2018 (далі - Договір), укладеного між фізичною особою-підприємцем Апенком Дмитром Валерійовичем (далі - Відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" (найменування змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Адаман трейд", далі - Відповідач-2).
2. 04.08.2021 Господарський суд Дніпропетровської області постановив рішення (залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022) про задоволення позову та визнання Договору недійсним.
3. Верховний Суд постановою від 19.07.2022 касаційну скаргу Відповідача-1 залишив без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 у справі № 904/6251/20 (904/313/21) - без змін.
4. Позивач звернувся до Верховного Суду із заявою про винесення додаткової постанови у цій справі, якою розподілити судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме стягнути з Відповідача-1 на користь Позивача судові витрати в сумі 20 000 грн 00 коп., що є витратами на професійну правничу допомогу, пов`язаними з супроводом справи в касаційному суді, з посиланням на положення, зокрема, статей 123 126 129 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
5. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України постанова касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 цього Кодексу суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
6. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
7. Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
8. Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, а саме витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
9. Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
10. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
11. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
12. За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).
13. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
14. Водночас наведений порядок "зменшення судових витрат" не ототожнюється та є відмінним від встановленого законом порядку "розподілу судових витрат", у зв`язку із чим Суд зазначає про таке.
15. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.
Натомість у частинах п`ятої - сьомої цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина п`ята статті 129 ГПК України).
16. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята і шоста статті 126 ГПК України).
Натомість відповідачі, зокрема і Відповідач-1, не скористалися правом, передбаченим частиною п`ятою статті 126 ГПК України, на подання клопотання про зменшення розміру витрат Позивача на професійну правничу допомогу адвоката.
17. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, сформульованої в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та в постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Крім цього суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованої колегією суддів Касаційного господарського суду в постанові від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
18. Суд також зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
19. Згідно з матеріалами справи Позивач разом із запереченнями у відзиві на касаційну скаргу, за правилами статті 124 ГПК України, зазначив орієнтовний розрахунок судових витрат, в сумі 20 000 грн., з надання правничої допомоги, пов`язаних із супроводом цієї справи в касаційному суді.
20. Також Позивач, звертаючись із заявою про винесення додаткової постанови у цій справі в порядку положень статті 129 ГПК України, заявив про судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн 00 коп. у зв`язку з розглядом касаційної скарги Відповідача-1 у цій справі, на підставі таких документів:
- копії договору про надання правової допомоги від 02.12.2020 (додана до відзиву на касаційну скаргу);
- копії ордера від 28.06.2022 на надання правничої допомоги, виданого Адвокатським об`єднанням "Білі комірці" адвокату Смолову Костянтину Вікторовичу на підставі договору про надання правової допомоги від 02.12.2020 (додана до відзиву на касаційну скаргу);
- копії акта від 19.07.2022 № 32 приймання-передачі послуг за договором від 02.12.2020 про надання правової допомоги із переліченням в цьому акті наданих Відповідачу юридичних послуг та зазначенням загального розміру винагороди за надані послуги - в сумі 20 000 грн 00 коп.;
- копії рахунку на оплату від 19.07.2022 № 32 на цю ж суму.
Також у заяві про ухвалення додаткової постанови міститься детальний опис наданих юридичних послуг на суму 20 000 грн 00 коп., які полягають у підготовці відзиву на касаційну скаргу та участі у касаційному провадженні у справі № 904/6251/20 (904/313/21).
21. Згідно з умовами договору від 02.12.2020 про надання правової допомоги Позивач (клієнт) та Адвокатське об`єднання "Білі комірці" (Адвокатське об`єднання) домовилися про зобов`язання Адвокатського об`єднання надати клієнту в межах судової справи № 904/6251/20 про банкрутство (Відповдіача-2) послуг консультаційно-правового характеру в формі захисту прав та представництва інтересів клієнта, зокрема в судових органах (Верховному Суді тощо), надання консультацій та розробки процесуальних документів відповідно до цього Договору, а розмір гонорару визначається в рахунках-фактурах та актах наданих послуг, які є достатніми для здійснення розрахунків.
Адвокатське об`єднання "Білі комірці" визначило для надання правничої допомоги клієнту адвоката Смолова Костянтина Вікторовичу, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2168 від 19.07.2010, ордер № 1140914 від 28.06.2022, а також адвоката Палкіна Андрія Юрійовича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2184 від 20.09.2010.
22. Згідно з поданими до Суду актом прийому-передачі послуг від 19.07.2022 Адвокатське об`єднання надало, а клієнт (Позивач) прийняв юридичні послуги, надані в межах розгляду Верховним Судом (Касаційним господарським судом) справи № 904/6251/20 (904/313/21), а саме: підготовку відзиву на касаційну скаргу та участь у касаційному провадженні у цій справі, з вартістю (розміром винагороди) в сумі 20 000 грн 00 коп.
Доказів на підтвердження оплати цих послуг надано не було, що водночас не є перешкодою для розподілення судових витрат у справі, оскільки за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, яка є сталою: постанова КГС ВС від 16.06.2022 року у справі № 873/244/21).
23. Проаналізувавши надані заявником докази на підтвердження понесення Позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн 00 коп., Суд дійшов висновку, що відображена у них інформація щодо характеру виконаної адвокатами роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи.
Водночас, акт надання послуг та опис наданих послуг не містить відомостей щодо часу, витраченого адвокатом на підготовку відзиву на касаційну скаргу, що унеможливлює з`ясування та оцінку Судом реальності адвокатських витрат Позивача у цій справі на стадії її касаційного перегляду (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з`ясування розумності розміру цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи. У цьому висновку Суд також враховує, що тривалість судового засідання суду касаційної інстанції, яке відбулося 19.07.2022 складає 35 хвилин (з 16 год 46 хв. до 17 год 21 хв.), що підтверджується протоколом судового засідання від 19.07.2022; а позиції, як Позивача, так і відповідачів (зокрема, Відповідача-1 - скаржника) не змінювалися за час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, відзив на касаційну скаргу аргументовано подібними доводами, що були викладені Позивачем у позовній заяві, відзиві на апеляційну та касаційну скарги (пункт 6.1 постанови від 19.07.2022). А тому визначена у описі наданих юридичних послуг та акті наданих послуг вартість таких послуг не відповідає критерію розумної необхідності цих витрат Позивача у цій справі.
Також Суд враховує, що акт надання послуг та опис наданих послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
24. У зв`язку із викладеним Суд, розподіляючи витрати, понесені Позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, дійшов висновку, що надані та перелічені на підтвердження цих витрат докази (пункти 19-21) у їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження факту надання адвокатом Позивачу послуг у межах надання професійної правничої допомоги у цій справі у Верховному Суді (Касаційному господарському суді), однак за наведених обставин (пункт 23) заявлений Позивачем до розподілення розмір цих витрат в 20 000 грн 00 коп. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді касаційної інстанції, отже їх розмір не є повністю обґрунтованим.
25. А тому, застосовуючи критерії реальності та розумності до розміру заявлених Позивачем витрат у цій справі на стадії її касаційного перегляду, враховуючи сталу позицію судів першої і апеляційної інстанцій при ухваленні у цій справі оскаржуваних протилежною стороною - Відповідачем-1, в касаційному порядку судових рішень, враховуючи розмір заявлених для розподілення витрат Відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в суді касаційної інстанції, Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування судом витрат заявника на професійну правничу допомогу - з розподіленням та покладенням на Відповідача-1 цих витрат в сумі 10 000 грн 00 коп., оскільки витрати на цю суму доведені, документально обґрунтовані та відповідають критерію розумної необхідності таких витрат.
В іншій же частині заявлені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу у цій справі на стадії касаційного перегляду справи не відповідають критеріям їх реальності та розумності, а тому не розподіляються Судом.
26. Дійшовши цього висновку вимоги Позивача про покладення на скаржника - Відповідача-1, витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із супроводом справи в суді касаційної інстанції, що містяться у відзиві Позивача на касаційну скаргу та в окремо поданій заяві про ухвалення додаткової постанови, підлягають частковому задоволенню.
27. Суд відхиляє подану 30.08.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" заяву про заміну сторони - Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" у цій його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс", з огляду на таке.
28. Відповідно до статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
29. Разом з тим, з моменту порушення справи про банкрутство стосовно боржника (яким є Відповідач-2 у цій справі) він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
Питання правонаступництва у справі про банкрутство врегульовано статтею 43 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Порядок розгляду заяви та вирішення судом про процесуальне правонаступництво визначений ГПК України.
30. Поряд з цим, не зважаючи на відмінність між регулюванням правонаступництва у справі про банкрутство, передбаченого нормами Кодексу України з процедур банкрутства (стаття 43), і процесуальним правонаступництвом у позовному провадженні, передбаченим ГПК України (стаття 52), розгляд заяви про заміну учасника його правонаступником як у справі про банкрутство, так і у справах у спорах, стороною в яких є боржник (за правилами статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства) потребує оцінки судом аргументів заявника щодо зазначених ним підстав для здійснення заміни його правонаступником, відповідно, дослідження та оцінки судом відповідних доказів, зокрема тих, на які послався заявник, у разі наявності, заперечень інших учасників.
31. Водночас, при розгляді по суті заяви про розподіл судових витрат у цій справі, зокрема, щодо витрат Позивача на професійну правничу допомогу, пов`язаних із супроводом цієї справи в касаційному суді, Суд обмежений тими процесуальними правами та повноваженнями, якими господарський суд наділяється за правилами ГПК України для розгляду заяви про розподіл судових витрат у господарській справі та для вирішення відповідного питання.
32. Звідти, відсутні підстави для розгляду по суті та задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" про заміну сторони - Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" у цій справі його правонаступником.
При цьому, заявник, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс", не позбавлений права повторно звернутись із заявою про заміну сторони у цій справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин", його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс", зокрема на стадії виконавчого провадження у цій справі.
Керуючись статтями 52 86 123 126 129 130 244 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" про заміну сторони - Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" у справі № 904/6251/20 (904/313/21) правонаступником.
2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з супроводом справи № 904/6251/20 (904/313/21) у суді касаційної інстанції, задовольнити частково.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Апенка Дмитра Валерійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" (68100, Одеська область, Татарбунарський район, місто Татарбунари, вулиця Центральна, будинок 34, код ЄДРПОУ 38534742) 10 000 грн (десять тисяч гривень) 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.
4. В іншій частині заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з супроводом справи № 904/6251/20 (904/313/21) у суді касаційної інстанції, залишити без задоволення.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.В. Васьковський
Судді С.В. Жуков
В.Я. Погребняк