ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/7107/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників:

позивача: Азаренко С.М. (присутній в режимі відеоконференції)

відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Дніпропетровськгаз"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.05.2022

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2022

у справі № 904/7107/21

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Дніпропетровськгаз"

до Чумаківської сільської ради

про визнання незаконним та протиправним рішення 21 сесії 7 скликання № 6-21/VІІ від 23.08.2017 Чумаківської сільської ради "Про прийняття в комунальну власність"; витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільчої системи "Дніпропетровськгаз" (далі - АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз», позивач) звернулось до суду з позовом до Чумаківської сільської ради (далі - Рада, відповідач) про: (1) визнання незаконним та протиправним рішення №6-21/VII від 23.08.2017 «Про прийняття в комунальну власність»; (2) витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., с. Чумаки, вул. Шкільна, 16, яке складається: Літера А І - поверх: тамбур - 1,9кв.м., кабінет - 6,8кв.м., коридор - 7,8кв.м., сходова клітка - 6,9кв.м., складське приміщення - 18,5кв.м., коридор - 5,0кв.м., умивальня - 1,5кв.м., душова - 1,0кв. м., коридор - 7,2кв.м., вбиральня - 1,3кв.м., котельня - 287,9кв.м., тамбур - 7,2кв.м., гараж 61,2кв.м., загалом по І поверху - 414,2кв.м.; Літера «А» поверх II: сходова клітка - 31,6кв.м., підсобне приміщення - 9,0кв.м., душова -3,0кв.м., душова - 3,7кв.м., санвузол - 4,5кв.м., коридор - 8,3кв.м., загалом по другому поверху 60,1кв.м., Літера А1 III поверх: сходова клітка - 31,6кв.м., коридор - 4,9кв.м., підсобне приміщення - 7,2кв.м., підсобне приміщення - 6,4кв.м., підсобне приміщення - 13,0кв.м., загалом по III поверху 64,0кв.м., разом по будівлі 538,3кв.м (далі - спірна будівля).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач незаконно прийняв до комунальної власності вказане нерухоме майно, яке на праві власності належить позивачу на підставі договору про товарообмінну (бартерну) операцію від 16.02.1998.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2022 (суддя Новікова Р.Г.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.05.2022 (колегія суддів: Білецька Л.М.- головуючий, судді: Верхогляд Т.А., Вечірко І.О.), у позові відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.02.1998 між Самарівським управлінням з експлуатації газового господарства ВАТ «Дніпропетровськгаз» (далі - СУЕГ) та Відкритим акціонерним товариством «Чумаки» (далі - ВАТ «Чумаки») був укладений договір про товарообмінну (бартерну) операцію (далі - Договір), предметом якого були товарообмінна операція між СУЕГ та ВАТ «Чумаки» з метою сплати першим боргу за спожитий газ згідно укладеного договору на поставку газу № 3 від 01.01.1997. ВАТ «Чумаки» зобов`язується сплатити заборгованість, що виникла за оплату спожитий природний газ шляхом передачі у власність СУЕГ двокімнатну квартиру, земельну ділянку та будівлю ділянки природного газу на загальну суму 20 000 доларів США (п.п. 1.2, 2.1 Договору).

Відповідно до підписаного між сторонами Договору акту приймання - передачі ВАТ «Чумаки» передає, а СУЕГ приймає будівлю ділянки з експлуатації газового господарства на території ВАТ «Чумаки» балансовою вартістю 23 482 грн., що еквівалентно 12 000 доларів за курсом НБУ в рахунок погашення заборгованості за природний газ.

Рішенням Ради №6-21/VII від 23.08.2017 «Про прийняття у комунальну власність» (далі - спірне рішення) прийнято в комунальну власність нежитлову будівлю (газову котельню №1) 1970 року побудови, що розташована за адресою: с. Чумаки, вул. Шкільна,16, Дніпровського району Дніпропетровської області, яка складається: Літера А І - поверх: тамбур - 1,9кв.м., кабінет - 6,8кв.м., коридор - 7,8кв.м., сходова клітка - 6,9кв.м., складське приміщення - 18,5кв.м., коридор - 5,0кв.м., умивальня - 1,5кв.м., душова - 1,0кв. м., коридор - 7,2кв.м., вбиральня - 1,3кв.м., котельня - 287,9кв.м., тамбур - 7,2кв.м., гараж 61,2кв.м., загалом по І поверху - 414,2кв.м.; Літера «А» поверх II: сходова клітка - 31,6кв.м., підсобне приміщення - 9,0кв.м., душова -3,0кв.м., душова - 3,7кв.м., санвузол - 4,5кв.м., коридор - 8,3кв.м., загалом по другому поверху 60,1кв.м., Літера А1 III поверх: сходова клітка - 31,6кв.м., коридор - 4,9кв.м., підсобне приміщення - 7,2кв.м., підсобне приміщення - 6,4кв.м., підсобне приміщення - 13,0кв.м., загалом по III поверху 64,0кв.м., разом по будівлі 538,3кв.м.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не довів належними та допустимими доказами отримання у власність спірної будівлі (газової котельні), яка була предметом спірного рішення відповідача, з огляду на відсутність у Договорі та акті приймання-передачі ідентифікуючих ознак набутого позивачем майна, що позбавляє суд можливості встановити його тотожність з предметом спору у даній справі. Відтак позивач не довів і порушення його прав спірним рішенням.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду про застосування статті 128 Цивільного кодексу УРСР (далі - ЦК УРСР) у подібних правовідносинах щодо визначення моменту передачі речі та виникнення права власності, оскільки вказана норма не передбачає особливої процедури оформлення первинного документа на підтвердження передачі нерухомого майна з зазначенням ідентифікуючої інформації щодо такого майна.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та, зокрема: надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 29.07.2022.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 29.07.2022 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній вважає законними та обґрунтованими висновки судів про недоведення позивачем набуття права власності на спірну будівлю, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представника позивача, переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 128 ЦК УРСР (чинної на момент укладення Договору), яка не встановлювала вимог щодо оформлення Договору та первісних документів про набуття права власності, а тому висновки судів про відсутність у позивача документів, які б ідентифікували спірне нерухоме майно, є помилковими.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Як встановлено судами, звертаючись до суду з позовом, АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» стверджувало про те, що є власником спірної будівлі, незаконно прийнятої відповідачем у комунальну власність. В якості доказів набуття права власності на спірне нерухоме майно позивач надав Договір, у якому вказано про передачу позивачу, зокрема «будівлі дільниці природного газу» та акт приймання-передачі «будівлі дільниці по експлуатації газового господарства».

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, за змістом статей 13 74 ГПК України обов`язок доведення обставин щодо наявності у нього права власності саме на нерухоме майно, набуте відповідачем у комунальну власність на підставі спірного рішення, покладений на позивача.

У межах даного спору суди, оцінивши за правилами статті 86 ГПК України наявні у справі докази, констатували недоведення позивачем набуття на підставі Договору та акту приймання-передачі (без дати його підписання) права власності саме на спірну будівлю, оскільки надані докази не містять жодних ідентифікуючих ознак вказаної в їх тексті будівлі (зокрема адреси розташування, площі, поверховості, кількості приміщень, року побудови тощо).

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на недоведення позивачем наявності у нього речових прав на спірну будівлю.

У свою чергу стаття 128 ЦК УРСР, про неправильне застосування якої судами стверджує скаржник, визначає момент виникнення права власності у набувача за договором і таке право власності виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (частина 1). Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов`язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі (частина 2).

Проте відмова в задоволенні заявленого АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» позову є наслідком неможливості ідентифікації судами будівлі, набутої позивачем за Договором, з будівлею, прийнятою Радою в комунальну власність за спірним рішенням. Тобто, суди констатували недоведення позивачем тієї обставини, що спірна будівля була предметом Договору та акту приймання-передачі, які визначені останнім в якості доказів набуття права власності на нерухоме майно.

У зв`язку з чим підстави для формування Верховним Судом висновку про застосування статті 128 ЦК УРСР у спірних правовідносинах відсутні.

Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до заперечення обставин, встановлених судами під час розгляду справи, та вимог про перегляд вже здійсненої оцінки доказів зі справи, у той час як у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення норм матеріального права не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Дніпропетровськгаз" залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.05.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2022 у справі №904/7107/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.