ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/7275/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Баранець О.М., Губенко Н.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Антонік С.Г., судді - Іванов О.Г., Дармін М.О.)
від 21.01.2022
у справі за позовом Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи"
про стягнення коштів у розмірі 788 120,00 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2021 року Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" звернулось (надалі - Теплоелектроцентраль) до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" (надалі - Товариство) про стягнення коштів у розмірі 788 120,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив зобов`язання за договором підряду № 192 від 11.09.2018, оскільки за рахунок коштів позивача придбав щити настилу на суму 788 120,00 грн, які після виконання підрядних робіт не повернув та не сплатив їх вартість на вимогу позивача.
3. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем невірно визначено загальну вартість щитів настилу, яка становить не 788 120,00 грн, а 783 120,00 грн. Також відповідач вказував, що між сторонами укладений договір підряду, а не договір поставки, тому щити настилу не постачались окремо відповідачем позивачу, а їх вартість була включена підрядником в ціну роботи згідно з кошторисною документацією. Позивач прийняв роботи за актами приймання виконаних будівельних робіт у повному обсязі та без заперечень, тому у нього відсутнє право посилатися на відступи від умов договору. Крім того, відповідач звертає увагу, що позивач у позовній заяві не вказав жодної правової норми, на підставі якої у відповідача виникає обов`язок оплатити грошові кошти.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. 11.12.2018 між сторонами був укладений договір №192 від 11.12.2018. за умовами якого Теплоцентраль (замовник) доручив, а Товариство (підрядник) зобов`язалося власними силами та засобами на власний ризик виконати роботи: капітальний ремонт теплової ізоляції тепломагістралі № 1 від ТЕЦ до Епіцентру по вул. Бериславське шосе.
5. Позивач оплатив роботи шляхом здійснення попередньої оплати у розмірі 4 506 904,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 3413 від 28.12.2018 на суму 3 414 372,00 грн та № 602 від 18.02.2019 на суму 1 092 532,80 грн.
6. Відповідно до умов договору сторони підписали акти приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 4 506 904,80 грн, які підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств, а саме: № 2018-196 за лютий 2019 на суму 3 414 372,00 грн та № 192/2018-02-3 за лютий 2019 на суму 1 092 532,80 грн.
7. Відповідач за рахунок коштів позивача придбав щити настилу на загальну суму 783 120,00 грн, що визначено у пункті 19/19 акту № 2018-196 за лютий 2019 на суму 31375,00 грн; у пункті 4.4 акту № 192/2018-02-3 за лютий 2019 на суму 751745,00 грн.
8. Згідно пункту 3.4 договору підрядник виконує роботи, використовуючи власні матеріали та запасні частини, а також матеріали та запасні частини замовника. Перед застосуванням власних матеріалів та запасних частин до монтажу, підрядник надає замовнику відповідні сертифікати, паспорти та інші документи для підтвердження відповідності матеріалів та запасних частин. Застосування матеріалів та монтаж запасних частин проводиться підрядником тільки після приймання матеріалів та запасних частин замовником.
9. Позивач направив відповідачу вимогу № 6 від 21.04.2021, в якій просив повернути щити настилу або грошові кошти за них.
10. Відповідач відповіді на вимогу не надав, щити настилу не повернув, грошові кошти не оплатив.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
11. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2021 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 783 120,00 грн та судовий збір у розмірі 11746,80 грн, у решті позову відмовлено.
12. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за рахунок коштів позивача придбав щити настилу на суму 783 120,00 грн, які є матеріалами, необхідними для виконання підрядних робіт, тому відповідно до пункту 1 статті 840 ЦК України підрядник зобов`язаний їх повернути.
13. Оскільки матеріали справи не містять доказів їх повернення та складання звіту про використання матеріалу, ціна договору включала також ціну матеріалів, які придбались підрядником за рахунок замовника, суд дійшов висновку, що позивачу були завдані збитки у розмірі у розмірі 783120,00 грн, які підлягають відшкодуванню відповідно до частини третьої статті 612, статті 623 ЦК України, статей 224 225 ГК України.
14. 21.01.2022 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
15. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, оскільки:
- між сторонами виникли правовідносини з договору підряду, тому протиправність поведінки відповідача можлива лише у невідповідності його поведінки умовам договору;
- позивач та суд першої інстанції не зазначили, в чому полягає протиправна поведінка відповідача, а матеріалами справи підтверджується прийняття позивачем виконаних підрядні роботи без зауважень та належне виконання умов договору;
- кошти були перерахована відповідно до умов договору (кошторису) для придбання матеріалів, необхідних відповідачу для виконання робіт за договором, і не є збитками;
- відповідно до умов договору підрядник зобов`язувався власними силами та засобами виконати підрядні роботи, як з власних матеріалів, так і з матеріалів замовника (пункти 1.1, 3.4 договору);
- щити настилу використовувалися підрядником на зовнішніх металевих трубчастих риштуваннях, які встановлювалися для виконання передбачених договором робіт. Такі щити не є матеріалом, з якого виконуються підрядні роботи, а є засобами, за допомогою яких виконувалися підрядні роботи з ремонту теплової ізоляції тепломагістралі.
16. Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до статті 840 ЦК України відповідач має обов`язок повернути щити настилу позивачу, як матеріалу, який залишився після виконання робіт, оскільки ці щити були придбані за кошти позивача, тому предметом позову повинно бути саме зобов`язання відповідача повернути позивачу щити настилу, а не стягнення коштів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу
17. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
18. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права (статті 4 5 ГПК України, статті 15 ЦК України, частина п`ята 226 ГК України) без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №925/204/19.
19. Скаржник наполягає, що:
- звернувся до суду з позовом про стягнення збитків, оскільки згідно з приписами частини п`ятої статті 226 ГК України, у разі невиконання зобов`язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов`язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків;
- незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин;
- суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини першої статті 269 ГПК України, оскільки вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги, ухвалив рішення про відмову з підстав, які не заявлялись відповідачем. Відповідач не оскаржував судове рішення з тих підстав, що позивач повинен був звернутись до суду із позовом про зобов`язання повернути щити настилу.
20. Відповідач подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволені касаційної скарги та залишити без змін судове рішення апеляційної інстанції, посилаючись на те, що:
- відповідач належним чином виконані зобов`язання за договором підряду, вартість щитів настилу була включена підрядником в ціну роботи згідно з кошторисною документацією до договору;
- позивач при зверненні до суду не зазначив ані умови договору, ані норми закону, на підставі яких у відповідача виникає обов`язок сплатити позивачеві вартість щитів настилу у розмірі 788 120, 00 грн;
- позивач прийняв роботи і не заявляв про виявлення відступів від умов договору;
- зобов`язання щодо надання звітів про використання матеріалів, засобів та повернення його залишку в розумінні статті 840 ЦК України у відповідача відсутнє, оскільки роботи виконувались з матеріалу підрядника, і відсутні докази передання замовником будь-яких матеріалів та засобів підряднику для виконання робіт;
- при вирішенні спору необхідно враховувати висновок у постанові Вищого господарського суду України у справі № 905/3166/13 від 22.01.2014.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
21. Відповідно до частини першої статті 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
22. За приписами частин першої та другої статті 840 ЦК України, Якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.
23. Суди обох інстанцій дійшли висновку, що відповідно до статті 840 ЦК України у відповідача виник обов`язок повернути позивачу щити настилу, як матеріал, який залишився після виконання робіт.
24. Зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 ГПК України, не оскарження вищевказаного висновку в касаційному порядку, з огляду на конкретні обставини цієї справи Верховний Суд не розглядає питання щодо наявності обов`язку повертати позивачу щити настилу.
25. Верховний Суд виходить з того, що цей факт вже встановлений, тому вирішує справу виключно в аспекті встановлення правових наслідків невиконання цього обов`язку та права замовника вимагати в судовому порядку сплати коштів у розмірі вартості цього майна, беручи до уваги доводи та вимоги касаційної скарги.
26. Верховний Суд, розглядаючи справу № 925/204/19 у подібних правовідносинах, у постанові від 27.04.2020 зробив висновок, що згідно з приписами частини п`ятої статті 226 ГК України у разі невиконання зобов`язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов`язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків. Можливість обрання певного визначеного варіанту правової поведінки є виключно правом замовника, а не підрядника.
27. У цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку, що у разі відсутності у договорі строків повернення давальницької сировини та матеріалів, такий строк повинен визначатися згідно з вимогами статті 530 ЦК України.
28. Верховний Суд вважає, що такі висновки є релевантними до справи, що переглядається. Підстави для відступлення від цих висновків не вбачає.
29. Заперечення відповідача, що викладені у відзиві на касаційну скаргу, щодо неподібності правовідносин з тих підстав, що у справі № 925/204/19 розглядалось питання повернення залишків невикористаної сировини та допоміжних матеріалів, а у справі, що переглядається, - взагалі не встановлений обов`язок замовника надавати свої матеріали та засоби для виконання робіт, Верховний Суд відхиляє, оскільки такі обставини за змістовним критерієм не впливають на правильність висновків щодо застосування норми частини п`ятої статті 226 ГК України, що регулює правові наслідки невиконання зобов`язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками).
30. Суд апеляційної інстанції не відмовляв в позові з тих підстав, що у відповідача відсутній обов`язок повертати щити. Навпаки, суд апеляційної інстанції прямо вказав, що відповідно до вимог статті 840 ЦК України є встановленим обов`язок відповідача повернути щити настилу позивачу, як матеріалу, який залишився після виконання робіт, оскільки ці щити були придбані за кошти позивача. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін. Касаційна скарга не стосується питання правильного застосування статті 840 ЦК України, тому заперечення відповідача щодо відсутності у нього обов`язку повертати залишок матеріалу не беруться до уваги.
31. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норму частини п`ятої статті 226 ГК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, і дійшов помилкового висновку, що позивач мав обрати інший спосіб захисту порушених прав, а саме, зобов`язання повернути майно.
32. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що з огляду на договірний характер правовідносин протиправність поведінки відповідача можлива лише у разі невідповідності її умовам договору, оскільки відповідно до частини першої статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, норма частини п`ятої статті 226 ГК України прямо обумовлює право позивача вимагати відшкодування збитків у разі невиконання обов`язку повернути (передати) майно, що у даному випадку виник в силу закону. Отже протиправність поведінки полягає у неповерненні майна на вимогу замовника, про що правильно зауважив суд апеляційної інстанції.
33. Висновки суду апеляційної інстанції, що спірна сума коштів була перерахована відповідно до умов договору (кошторису) для придбання матеріалів, необхідних відповідачу для виконання робіт за договором, тому ці кошти не є збитками, суперечать частині першій статті 225 ГК України, яка визначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. У даному випадку суд першої інстанції при визначенні розміру збитків правильно виходив з вартості майна, що внаслідок порушення зобов`язання другою стороною не було повернуто позивачу на його вимогу. Відповідач не доводив іншу вартість цього майна.
34. Заперечення відповідача щодо відсутності складу цивільного правопорушення, Верховний Суд відхиляє, оскільки судом першої інстанції встановлено, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка, яка полягає у неповерненні позивачу щитів настилу на його вимогу; безпосередньо завдані збитки, розмір яких підтверджений актами приймання виконаних будівельних робіт, які підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств; причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина.
35. Аргументи відповідача щодо необхідності застосування норми статті 853 ЦК України, яка регулює порядок дій замовника, що виявив відступи від умов договору підряду, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки ця справа не стосується спору з приводу недоліків виконаної роботи, така норма не застосовується до спірних правовідносин. Вимога замовника про повернення засобів та залишку матеріалу, заявлена відповідно до статті 840 ЦК України, не є заявою про недоліки виконаної роботи. Прийняття позивачем виконаних підрядних робіт без зауважень не виключає його права ставити вимогу про повернення залишків матеріалів.
36. Заперечення відповідача, що позивач при зверненні до суду не зазначив ані умови договору, ані норми закону, на підставі яких у відповідача виникає обов`язок сплатити позивачеві вартість щитів настилу у розмірі 788 120, 00 грн, відхиляються, оскільки, згідно принципу jura novit curia («суд знає закони») суд зобов`язаний застосувати ті норми матеріального та процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, незалежно від того, чи посилаються на них сторони. Зазначення позивачем конкретних приписів для обґрунтування позову не є визначальним для вирішення судом питання про те, які приписи слід застосувати, вирішуючи спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 85)). З`ясувавши під час розгляду справи, що позивач або інший учасник справи для обґрунтування вимог або заперечень вказує інші нормативні приписи, ніж ті, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює юридичну кваліфікацію останніх і застосовує для ухвалення рішення ті нормативні приписи, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43) та від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 85)).
37. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах саме Верховного Суду. З цих підстав колегія суддів відхиляє посилання відповідача на постанову Вищого господарського суду України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
38. За приписами пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
39. Згідно із статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
40. Оскільки постанова суду апеляційної інстанції, на відміну від рішення суду першої інстанції, ухвалена внаслідок неправильного застосування, зокрема, частини п`ятої 226 ГК України, та без врахування висновку, викладеного у постанові у постанові від 27.04.2020 у справі № 925/204/19, на яку посилається скаржник в обґрунтування пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
Розподіл судових витрат.
41. Судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 23 493,60 грн відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 4 частини першої статті 308, статтями 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" задовольнити.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2022 скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2021 залишити в силі.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" (50099, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Калиниченка, 3, код ЄДРПОУ 35230823) на користь Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м. Херсон, Береславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00130771) 23 493 (двадцять три тисячі чотириста дев`яносто три) грн. 60 коп. судового збору за розгляд справи касаційною інстанцією.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кондратова
Судді О. Баранець
Н. Губенко