№ 904/76/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року

м. Київ

Справа № 904/76/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Огородніка К. М.,

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

учасники справи не з`явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2021

у складі колегії суддів: Кузнецова В. О. - головуючого, Чередка А. Є., Коваль Л. А.

та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021

у складі судді Соловйової А. Є.

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінворк"

до Дочірнього підприємства "Рітейл Центр"

про визнання банкрутом

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

1. Конкурсний кредитор у судовій процедурі розпорядження майном боржника - дочірнього підприємства щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство звернувся до суду із заявою про покладення солідарної відповідальності на керівників боржника та солідарне стягнення з керівників боржника й самого боржника заборгованості в розмірі кредиторських вимог заявника визнаних ухвалою суду в цій справі.

2. Суди попередніх інстанцій у задоволенні наведеної заяви кредитора відмовили, оскільки на момент її розгляду триває попереднє засідання у справі та розпорядником майна боржника не наданий суду аналіз фінансово-господарського стану боржника, що позбавляє можливості встановити наявність підстав для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника. До того ж, як зазначив суд апеляційної інстанції предметом цього розгляду є дослідження можливості покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, тоді як у справі відсутня ухвала про виявлення керівниками боржника порушень визначених частиною четвертою статті 36 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), з урахуванням чого заява про стягнення солідарно з керівників боржника заборгованості є такою, що подана передчасно.

3. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу, має вирішити питання:

1) щодо змісту, суті солідарної відповідальності у справі про банкрутство, суб`єктів такої відповідальності?

2) щодо підстав, предмету доказування при вирішенні питання покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство, умов необхідних для її покладення на керівника боржника?

3) щодо загрози неплатоспроможності боржника, її встановлення, моменту з якого обчислюється строк на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, доказів підтвердження факту перевищення розміру грошових зобов`язань боржника перед кредиторами; судового контролю при перевірці наявності ознак загрози неплатоспроможності боржника?

4) щодо покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство?

5) щодо розміру солідарної відповідальності керівника боржника та порядку стягнення грошових коштів?

4. Верховний Суд вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви кредитора про покладення солідарної відповідальності на керівників боржника, виходячи з такого.

Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог

5. Господарським судом Дніпропетровської області здійснюється провадження у справі № 904/76/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінворк" (далі - ТзОВ "ФК "Фінворк") до Дочірнього підприємства "Рітейл Центр" (далі - ДП "Рітейл Центр", боржник) про банкрутство.

6. 11.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів" (далі - ТзОВ "Роменський завод продтоварів", кредитор, скаржник) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області в межах справи про банкрутство ДП "Рітейл Центр" із заявою від 07.05.2021 № 0705/2 про солідарне стягнення заборгованості, в якій просить:

- покласти солідарну відповідальність на керівників ДП "Рітейл Центр";

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) та ДП "Рітейл Центр" на користь ТзОВ "Роменський завод продтоварів" заборгованість в сумі 1 321 233,47 грн, яка визнана ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2021 у справі № 904/76/21 за результатами розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника;

- накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

7. Заява ТзОВ "Роменський завод продтоварів" мотивована порушенням керівником боржника встановленої частиною шостою статті 34 КУзПБ імперативної вимоги щодо звернення в місячний строк до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в разі наявності загрози невиконання грошових зобов`язань боржником перед третіми особами.

8. Як зазначає ТзОВ "Роменський завод продтоварів", попри обізнаність керівника боржника про наявність у ДП "Рітейл Центр" невиконаного з 28.02.2020 грошового зобов`язання за договором поворотної фінансової допомоги від 25.11.2019 № 25/11/2019 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Моден Трейд" (далі - ТзОВ "Моден Трейд"), яке згодом було замінене на підставі договору про відступлення права вимоги від 05.03.2020 № 7-05/03-20-ВПВ на ТзОВ "ФК "Фінворк", на суму 7 945 000,00 грн (факт чого встановлений в ухвалі від 18.01.2021 у цій справі, зокрема ризику невиконання боржником грошового зобов`язання перед ТзОВ "Моден Трейд", що призвело до визнання його неплатоспроможним), ним не подано до суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з наведених підстав, яке було відкрито лише в грудні 2020 року за заявою ТзОВ "ФК "Фінворк".

9. Натомість, за твердженням ТзОВ "Роменський завод продтоварів", 01.04.2020 ДП "Рітейл Центр" уклало договір про заміну сторони за яким воно набуло права та обов`язки замовника за договором від 01.09.2018 № 1І038780, в тому числі обов`язки перед кредитором на суму 1 997 0614,93 грн та продовжило з ним правовідносини за цим договором в ході яких боржником було постановлено товар на суму 1 283 002,72 грн, який замовником був неоплачений внаслідок чого суттєво порушено права та законні інтереси ТзОВ "Роменський завод продтоварів".

10. Наведені обставини щодо порушення керівником ДП "Рітейл Центр" вимог статті 34 КУзПБ та наявності у боржника перед ТзОВ "Роменський завод продтоварів" грошового зобов`язання, на переконання кредитора, є підставою для застосування солідарної відповідальності до керівників боржника - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

11. 18.01.2021 Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі № 904/76/21 про банкрутство ДП "Рітейл Центр"; визнав грошові вимоги ТзОВ "ФК "Фінворк" в сумі 21 020,00 грн (судовий збір) - перша черга задоволення вимог кредиторів, 7 845 000,00 грн (основний борг) - четверта черга задоволення вимог кредиторів; ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів; ввів процедуру розпорядження майном боржника; вирішив інші процедурні питання.

12. 18.01.2021 на вебсайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 65759 опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП "Рітейл Центр".

13. 11.05.2021 до суду від ТзОВ "Роменський завод продтоварів" надійшла заява про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника та солідарне стягнення з керівників боржника та власне самого боржника 1 321 233,47 грн, яка є предметом цього судового розгляду.

14. Із наявних матеріалів заяви ТзОВ "Роменський завод продтоварів" суди попередніх інстанцій установили, що в кінці березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" (далі - ТзОВ "Астерс Груп") звернулося з офертою до ТзОВ "Роменський завод продтоварів" про заміну сторони - ТзОВ "Астерс Груп" у договорі від 01.09.2018 №1І038780, укладеному між ТзОВ "Роменський завод продтоварів" та ТзОВ "Астерс Груп" на ДП "Рітейл Центр" з метою поліпшення платіжної дисципліни за договором поставки.

15. 01.04.2020 між ТзОВ "Роменський завод продтоварів", ТзОВ "Астерс Груп" та ДП "Рітейл Центр" укладено договір про заміну сторони за договором від 01.09.2018 №1І038780.

16. На підставі договору про заміну сторони, ТзОВ "Астерс Груп" передало, а ДП "Рітейл Центр" прийняло на себе всі права та обов`язки ТзОВ "Астерс Груп", передбачені договором поставки та стало замовником за договором від 01.09.2018 № 1І038780, а також ТзОВ "Астерс Груп" перевело на ДП "Рітейл Центр" усі свої обов`язки як боржника перед ТзОВ "Роменський завод продтоварів" в сумі 1 997 061,93 грн передбачені договором від 01.09.2018 № 1І038780, підписаним між ТзОВ "Астерс Груп" та ТзОВ "Роменський завод продтоварів" актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.03.2020 - 31.03.2020.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

17. 01.06.2021 Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви ТзОВ "Роменський завод продтоварів" про солідарне стягнення заборгованості.

18. Ухвала суду першої інстанції мотивована передчасним зверненням ТзОВ "Роменський завод продтоварів" із наведеною заявою до боржника, оскільки на час її розгляду триває попереднє засідання у справі (з огляду на значну кількість кредиторів - понад 400) та розпорядником майна боржника не надано до суду аналіз фінансово-господарського стану ДП "Рітейл Центр", з урахуванням чого суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини щодо погіршення показників забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами, забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами та відсутності (від`ємне значення) чистих активів на підприємстві, наявність ознак дій доведення до банкрутства, вчинених посадовими особами боржника, а також, встановити чи є господарська діяльність боржника за підсумками останнього звітного періоду збитковою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

19. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 09.11.2021 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 у справі № 904/76/21 залишив без змін, погодившись з висновком місцевого господарського суду щодо неможливості встановлення обставин погіршення показників забезпечення зобов`язань боржника всіма його оборотними активами та повної відсутності чистих активів, наявності ознак дій з доведення його до банкрутства, збитковості господарської діяльності, оскільки станом на час розгляду заяви, з огляду на значну кількість кредиторів, розпорядником майна не наданий суду аналіз фінансово-господарського стану боржника.

20. Апеляційний господарський суд також звернув увагу, що предметом розгляду в цьому провадженні є саме дослідження можливості покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, тоді як наразі в матеріалах справи відсутня ухвала про виявлення допущеного керівниками боржника порушення обов`язку визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ, з урахуванням чого заява кредитора є поданою передчасно.

21. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що суб`єктом солідарної відповідальності є виключно керівник боржника, а тому кредитором безпідставно заявлено вимогу про стягнення спірної заборгованості з ДП "Рітейл Центр". До того ж, як звернув увагу апеляційний господарський суд, кредитором не зазначено особу керівника боржника на момент виникнення у нього обов`язку звернутись із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за правилами частини шостої статті 34 КУзПБ.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

22. 22.12.2021 ТзОВ "Роменський завод продтоварів" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 у справі № 904/76/21, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати повністю та справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рух касаційної скарги

23. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/76/21 визначено склад колегії суддів: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Огородніка К. М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.12.2021.

24. 24.12.2021 Верховний Суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання ТзОВ "Роменський завод продтоварів" та поновив скаржнику строк для подання касаційної скарги; залишив касаційну скаргу ТзОВ "Роменський завод продтоварів" без руху та надав скаржнику строк на усунення недоліків скарги.

25. Ухвалою від 07.02.2022 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 904/76/21 за касаційною скаргою ТзОВ "Роменський завод продтоварів"; призначив розгляд скарги у відкритому судовому засіданні на 03.03.2022; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 21.02.2022.

26. Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

27. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

28. Відповідно до наказу Голови Верховного Суду від 02.03.2022 № 29/0/8-22 "Про встановлення особливого режиму роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану" з 02.03.2022 встановлено особливий режим роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану та запроваджено організаційні заходи, згідно яких тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату Верховного Суду; встановлено, що судді Верховного Суду здійснюють свої повноваження дистанційно.

29. Наказом Голови Верховного Суду від 29.03.2022 № 33/0/8-22 "Про припинення здійснення суддями Верховного Суду своїх повноважень дистанційно" припинено здійснення суддями Верховного Суду своїх повноважень дистанційно.

30. 12.04.2022 Верховний Суд постановив ухвалу, якою призначив розгляд касаційної скарги ТзОВ "Роменський завод продтоварів" на 09.06.2022.

31. У судове засідання 09.06.2022 учасники справи своєї явки в судове засідання не забезпечили. Водночас, 09.06.2022 від ліквідатора ДП "Рітейл Центр" - арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича (далі - ліквідатор ДП "Рітейл Центр" Шиман Є. О.) на адресу Верховного Суду надійшло клопотання про проведення розгляду справи за його відсутності та залишення оскаржених судових рішень без змін.

32. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України, далі - Г ПК України).

33. Участь представників учасників справи в судовому засіданні, призначеному ухвалою від 12.04.2022 обов`язковою не визнавалась про що безпосередньо доводилось до відома учасників справи у пункті 3 резолютивної частини ухвали суду. До того ж у пункті 6 резолютивної частини ухвали учасників справи було повідомлено про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у тому числі поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та про можливість подати процесуальні документи (заяви, клопотання, скарги, відзиви тощо).

34. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(ТзОВ "Роменський завод продтоварів")

35. ТзОВ "Роменський завод продтоварів" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зазначаючи, зокрема таке:

- висновок суду апеляційної інстанції щодо незазначення ТзОВ "Роменський завод продтоварів" початку обчислення перебігу строку для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство та недоведення порушення керівником боржника цього строку не відповідає обставинам справи;

- суд апеляційної інстанції залишив поза увагою аргументи скаржника щодо дати виникнення загрози неплатоспроможності боржника, якою є 28.02.2020;

- апеляційний господарський суд не надав належної оцінки звіту розпорядника майна про проведення аналізу фінансового стану ДП "Рітейл Центр", яким доведено перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності з грудня 2017 року. Кредитор позбавлений можливості надати бухгалтерську звітність боржника, тому суд при прийнятті рішення повинен був дослідити всі наявні в справі письмові докази в сукупності, зокрема і звіт розпорядника майна про аналіз фінансового-господарської діяльності боржника;

- суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо незазначення ТзОВ "Роменський завод продтоварів" особи керівника боржника на момент виникнення у нього обов`язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство та не звернув увагу на аргументи скаржника щодо наявності в матеріалах справи доказів про те, що до 09.12.2021 керівником боржника був ОСОБА_2

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи ліквідатора ДП "Рітейл Центр" Шимана Є. О.

36. Ліквідатор ДП "Рітейл Центр" Шиман Є. О. у поданому до суду клопотанні про розгляд справи за його відсутності просить оскаржені судові рішення залишити без змін, а скаргу ТзОВ "Роменський завод продтоварів" - без задоволення, зазначаючи, що скаржником не зазначено початок обчислення перебігу місячного строку для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство та, як наслідок, не доведено порушення керівниками боржника цього строку.

Доводи інших учасників справи

37. Від інших учасників справи відзиви, письмові пояснення щодо поданої касаційної скарги не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

38. Вирішуючи наведене в пункті 3 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 Г ПК України, виходить з такого.

Щодо змісту, суті солідарної відповідальності у справі про банкрутство, суб`єктів такої відповідальності

39. Відповідно до частини першої статті 3 Г ПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

40. Згідно із частиною шостою статті 12 Г ПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (наразі - КУзПБ).

41. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом Г ПК України, іншими законами України.

42. Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

43. Отже одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

44. Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.

45. Одним із юридичних механізмів досягнення таких гарантій захисту прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства як інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини "пронизування корпоративної вуалі" (piercing the veil of incorporation) згідно якої суд може покласти відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи на органи управління юридичної особи.

46. За частинами першою - третьою статті 96 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

47. Водночас положення КУзПБ установлюють винятки із закріпленого в наведеній нормі принципу про те, що юридична особа самостійно відповідає всім належним їй майном за своїми зобов`язаннями.

48. У чинному КУзПБ доктрина "пронизування корпоративної вуалі" знайшла своє втілення в інститутах солідарної відповідальності керівника боржника (частина шоста статті 34 КУзПБ) та субсидіарної відповідальності керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб (частина друга статті 61 КУзПБ), які можливо реалізувати в межах справ про банкрутство юридичних осіб.

49. Притягнення керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб боржника до солідарної та субсидіарної відповідальності є винятковим механізмом відновлення порушених прав кредиторів. При його застосуванні необхідно враховувати як сутність конструкції юридичної особи, яка передбачає майнову відособленість цього суб`єкта, його самостійну відповідальність, наявність в засновників, які входять до складу органів юридичної особи, широкої свободи розсуду при прийнятті (узгодженні) ділових рішень, і заборона заподіяння ними шкоди незалежним учасникам обороту у вигляді недобросовісного використання інституту юридичної особи.

50. Кожен учасник цивільного/господарського обороту, що укладає угоди з певною юридичною особою, має намір отримати відповідний результат, що можливе лише за платоспроможності цієї юридичної особи. Вичерпну інформацію про фінансове (майнове) становище юридичної особи має її керівник як одноосібний виконавчий орган, який повинен діяти розумно і сумлінно, зокрема щодо контрагентів боржника.

51. Істотна та явна диспропорція між зобов`язаннями та активами по суті неплатоспроможного боржника та непоінформованість про це кредиторів цілком очевидно порушують права останніх. У зв`язку з цим для захисту майнових інтересів кредиторів боржника запроваджено правове регулювання своєчасного інформування керівником юридичної особи його кредиторів про неплатоспроможність (недостатність майна) боржника.

52. За частиною першою статті 4 КУзПБ засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника.

53. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства (частина друга статті 4 КУзПБ).

54. Згідно із частиною першою статті 215 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

55. До такої відповідальності віднесено солідарну відповідальність у справах про банкрутство, застосування якої урегульовано нормами частини шостої статті 34 КУзПБ.

56. Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

57. Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи (абзац другий частини шостої статті 34 КУзПБ).

58. Отже, солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, притягненню до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство підлягає керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, за незадоволення вимог кредиторів на підставі заяви кредитора після зазначення про виявлення такого порушення в ухвалі господарського суду (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19).

59. Сутність такої відповідальності полягає у залученні керівника боржника - юридичної особи щодо якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника як правового механізму захисту та відновлення прав кредиторів, які будучи своєчасно необізнаними з його вини про стан неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву диспропорцію між обсягом зобов`язань боржника і розміром його активів, вступили з ним у правовідносини (хоча могли б не вступати) внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.

60. Тлумачення змісту частини шостої статті 34 КУзПБ свідчить, що суб`єктом солідарної відповідальності є виключно керівник боржника, в тому числі колишній керівник, оскільки наведена норма не містить жодних обмежень покладення такої відповідальності на керівника боржника, повноваження якого на час відкриття/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились.

61. На підтвердження наведеного розуміння норми свідчить також практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 11.12.2018 у справі "Лекич проти Словенії" (Lekic v. Slovenia) визнав виправданим покладення відповідальності за невиплаченими боргами компанії на особу, яка займала керівну посаду в компанії лише кілька років (колишнього керівника компанії) з метою запобігання зловживання статусом юридичної особи для захисту інтересів кредиторів, недопущення ухилення від виконання законних вимог, зобов`язань.

Щодо підстав, предмету доказування при вирішенні питання покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство, умов необхідних для її покладення

62. За абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ підставами покладення на керівника боржника солідарної відповідальності є порушення керівником боржника визначеного абзацом першим цієї частини статті обов`язку та строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, факт чого за абзацом другим частини цієї статті встановлюється судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство.

63. Будь-яких інших підстав для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство на керівника боржника КУзПБ не передбачено.

64. З урахуванням положень частини шостої статті 34 КУзПБ до предмету доказування при вирішенні питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство, належить встановлення обставин:

- виникнення обставин, визначених абзацом першим частини шостої статті 34 КУЗПБ щодо загрози неплатоспроможності боржника;

- моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника;

- факту неподання керівником боржника до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника в місячний строк з дня виникнення такого обов`язку;

- обсягу грошових зобов`язань боржника, на момент виникнення загрози неплатоспроможності боржника.

65. Для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника необхідним є доведення заявником та встановлення судом сукупності таких умов - юридичних фактів:

- порушення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності (див. подібний висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20).

66. Обов`язок керівника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об`єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.

67. Таким чином, бездіяльність керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього КУзПБ обов`язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб`єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави.

68. Частиною шостою статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника боржника у недотриманні ним обов`язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативним обов`язок керівника боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

69. Така презумпція полягає в наявності причинно-наслідкового зв`язку між неподанням керівником боржника заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та негативними наслідками для кредиторів у вигляді неможливості погашення збільшеної заборгованості.

70. Однак наведена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість керівнику боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, довести відсутність причинного зв`язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов`язку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

71. За частинами першою - третьою, шостою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

72. Відповідно до частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

73. Частиною другою статті 614 ЦК України визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

74. Тлумачення норм статей 13 92 ЦК України у взаємозв`язку з положеннями статті 34 КУзПБ свідчить, що керівник боржника зобов`язаний діяти добросовісно, розумно не лише по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та враховуючи права та законні інтереси останніх, зокрема, повинен своєчасно їх інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з боржником.

75. Невиконання керівником вимог абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по суті про недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо незадовільного майнового становища боржника.

76. Така поведінка керівника боржника має наслідком нерозумне та недобросовісне прийняття неплатоспроможним боржником додаткових боргових зобов`язань за умов, коли не можуть бути виконані існуючі, свідому неможливість задоволення боржником вимог нових кредиторів від яких були приховані дійсні факти, і як наслідок виникнення збитків в цих кредиторів введених в оману щодо стану платоспроможності боржника.

77. Тому, хоча підприємницька діяльність відповідно до статті 42 ГК України за своєю суттю є діяльністю на власний ризик, яка не гарантує отримання результату від її здійснення у вигляді прибутку, однак така діяльність передбачає захист від ризиків, пов`язаних з неправомірними діями (бездіяльністю), що порушують нормальний режим господарювання, яким, зокрема, є механізм покладення солідарної відповідальності на керівника боржника як правовий інструмент реалізації принципу на якому ґрунтується законодавство про банкрутство - найбільш повного задоволення вимог кредиторів.

78. Ураховуючи наведене, керівник боржника як особа, яка притягується до солідарної відповідальності спростовуючи названу презумпцію має право довести добросовісність, розумність своїх дій у недотримані вимог абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ.

79. Об`єктом оцінки суду в цьому випадку є надані керівником докази на підтвердження доведення відсутності своєї вини у недотриманні ним вимог, визначених абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ.

80. Якщо керівник боржника доведе, що виникнення обставин визначених абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ не свідчило про стан загрози неплатоспроможності тобто об`єктивне банкрутство (критичний момент з настанням якого боржник через зниження вартості чистих активів став нездатним у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, у тому числі і щодо сплати обов`язкових платежів), і він, незважаючи на тимчасові фінансові ускладнення, добросовісно розраховував на їх подолання в розумний строк, доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату то такий керівник з урахуванням загальноправових принципів юридичної відповідальності може бути звільненим від солідарної відповідальності.

81. За цих умов для цілей вирішення питання покладення солідарної відповідальності на керівника суттєве значення має встановлення моменту з якого виникає в керівника боржника визначений абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ обов`язок зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з огляду на наявну загрозу неплатоспроможності, враховуючи, що момент виникнення такого обов`язку в кожному конкретному випадку визначається моментом усвідомлення керівником критичності ситуації, що склалася, яка очевидно свідчить про неможливість продовження нормального режиму господарювання без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.

Щодо загрози неплатоспроможності боржника, її встановлення, моменту з якого обчислюється строк на звернення керівника боржника до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, доказів підтвердження факту перевищення розміру грошових зобов`язань боржника перед кредиторами, судового контролю при перевірці наявності ознак загрози неплатоспроможності боржника

82. Поняття неплатоспроможності боржника розкрито в абзаці тринадцятому статті 1 КУзПБ за яким це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

83. За частиною шостою статті 34 КУзПБ загроза неплатоспроможності настає у разі якщо задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

84. Тобто загроза неплатоспроможності виникає з моменту коли задоволення вимог кредитора(-ів) призводить до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

85. Частиною другою, третьою статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді.

86. Загроза неплатоспроможності є одним із передбачуваних майнових станів боржника, що перебуває під контролем керівника боржника, який належно має виконувати свої зобов`язання щодо організації та управління господарською діяльністю юридичної особи.

87. Тому під час визначення моменту виникнення у керівника боржника обов`язку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство належить враховувати, що такий обов`язок виникає в момент, коли керівник, добросовісність та розумність дій якого презюмується, в силу норм статті 92 ЦК України, усвідомлював та мав можливість об`єктивно визначити наявність загрози неплатоспроможності боржника, неможливість продовження нормального режиму господарювання боржника без негативних наслідків для останнього та його кредиторів.

88. За цих умов при вирішенні питання покладення на керівника боржника солідарної відповідальності необхідно враховувати, зокрема, режим, специфіку, характер діяльності боржника, обставини за яких виникли фінансові ускладнення його діяльності (чи мали такі обставини короткочасний характер) тощо, оскільки не будь-які ускладнення в господарській діяльності боржника є безумовною підставою для звернення до суду керівника боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

89. Самі по собі тимчасові обставини фінансових ускладнень боржника, які згодом були усунуті, в тому числі ефективними діями керівника боржника, не можуть вважатися безумовним доказом виникнення у керівника боржника обов`язку визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

90. Так само непроведення боржником оплати за окремим договором не є само по собі безумовним доказом наявності факту загрози неплатоспроможності, що свідчить про необхідність звернення керівника боржника до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

91. Таке ж стосується і бухгалтерського балансу боржника, який сам по собі не може розглядатися як безумовний доказ початку виникнення у нього будь-якого зобов`язання перед конкретним кредитором з метою визначення необхідності звернення керівника боржника до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки відображає лише загальні відомості про активи та пасиви відносно певного звітного періоду.

92. Умовами для встановлення щодо боржника факту загрози неплатоспроможності є одночасна наявність таких юридичних фактів:

- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами грошових зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір грошових зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо). Тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх його активів очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.

93. Для визначення ознак неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов`язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов`язань не виключаються ті, які не дозволяють кредитору ініціювати процедуру банкрутства.

94. Суд зауважує, що для існування загрози неплатоспроможності боржника (за відсутності між ним і кредитором спору про право) КУзПБ не вимагає безспірності вимог кредиторів до боржника, зокрема необхідності прийняття судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника, які (вимоги) стали підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

95. На підтвердження такого висновку свідчить положення частин другої, третьої та четвертої статті 34 КУзПБ, якими визначені вимоги до документів/доказів, що додаються як до заяви кредитора, так і до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед яких відсутня вимога про додання до відповідної заяви судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника.

96. З урахуванням наведеного, обчислення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку реалізації обов`язку боржника звернутись до суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно має місце: 1) факт настання строку виконання боржником грошових зобов`язань щонайменше перед двома його кредиторами разом із 2) фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов`язань над розміром всіх активів боржника, які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника (подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20 та від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19).

97. Для підтвердження та встановлення судом іншої обов`язкової складової ознаки загрози неплатоспроможності боржника, а саме факту перевищення сумарного розміру грошових зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав, над розміром всіх активів боржника, необхідним є врахування та дослідження доказів/документів перелічених в частині четвертій статті 34 КУзПБ, яка визначає документи/докази, що додаються до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19).

98. Відповідно до частин першої, другої та шостої статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

99. Отже, під час розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, яка подана, в тому числі і з підстав, передбачених частиною шостою статті 34 КУзПБ про банкрутство, суд зобов`язаний перевірити додані до заяви документи на предмет їх відповідності вимогам КУзПБ та іншим нормативно-правовим актам з метою встановлення на підставі належних та допустимих доказів обставин того, чи дійсно задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).

100. Крім того, до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство поданої на підставі частини шостої статті 34 КУзПБ частина четверта наведеної статті встановлює вимогу щодо додання до цієї заяви бухгалтерського балансу боржника на останню звітну дату, однак без урахування законодавчо встановленої вимоги про строк його подання до відповідних органів, зокрема, контролюючих (стаття 1, частина перша статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 3 розділу І, пункти 1, 7 розділу ІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 (далі - Положення), пункти 1, 2, 5 Порядку подання фінансової звітності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419 (далі - Порядок)).

101. Тобто формування та складення боржником бухгалтерського балансу, що додається ним до заяви про порушення справи про банкрутство, здійснюється виходячи з останнього звітного періоду, що передує та завершився на дату звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців, або річна).

102. Тому при визначенні звітного періоду, за який формується та складається боржником бухгалтерський баланс для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство, не враховується вимога щодо дати виникнення у боржника обов`язку подати фінансову звітність (баланс) відповідним органам (зокрема, контролюючим) відповідно до Порядку та Податкового кодексу України (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 910/8992/19).

103. За таких умов особа, звертаючись із заявою про солідарну відповідальність керівника боржника через порушення положень абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ з підстав, наведених в абзаці другому частини першої цієї статті, має довести перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності, вказавши на відповідні ознаки загрози платоспроможності, що мають місце, а також пославшись на відповідні докази, зокрема, опираючись на відомості, які містяться у документах за переліком, що мають надаватись боржником при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20 та від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19).

104. Проте за наведеного в частині четвертій статті 34 КУзПБ переліку документів повноваження їх складати/оформляти, формувати відповідні відомості належать боржнику та, відповідно, можливість безпосередньо надати має боржник, тоді як для кредитора ця можливість, як правило, ускладнена.

105. Водночас суд звертає увагу, що застосування судами законодавства про банкрутство зобов`язує суди відповідно до частини першої статті 3 Г ПК України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту неплатоспроможності для забезпечення одного із завдань законодавства про банкрутство - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів боржника.

106. Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство, що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства.

107. Застосування принципу судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника.

108. Частиною десятою статті 39 КУзПБ визначено, що господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит. Якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою.

109. За частиною третьою статті 44 КУзПБ розпорядник майна зобов`язаний, зокрема, проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

110. Водночас, як свідчить тлумачення абзацу другого частини шостої статті 34 КУзПБ, саме суд має вирішувати питання наявності порушення зі сторони керівника боржника вимог визначених абзацом першим цієї норми про що зазначає у ухвалі, що як наслідок є підставою для притягнення керівника до солідарної відповідальності.

111. Тобто розгляд судом питання наявності/відсутності порушення керівником боржника імперативних вимог визначених абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ є обов`язком суду.

112. Ураховуючи наведене, суд повинен займати активну процесуальну позицію, в тому числі, і при перевірці наявності ознак загрози неплатоспроможності боржника як необхідної умови для застосування до керівника боржника відповідальності визначеної частиною шостою статті 34 КУзПБ, яка має полягати в повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні обставин, які стосуються таких ознак.

113. За наведеного суд, з урахуванням положень частини десятої статті 39, частини третьої статті 44 КУзПБ, з метою дослідження та встановлення обставин загрози неплатоспроможності боржника, як однієї із умов для солідарної відповідальності керівника боржника, може зобов`язати боржника або кредитора провести аудит боржника та/або розпорядника майна надати відомості за результатами аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та перевірки щодо доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо (подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19).

Щодо порядку покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство

114. Порядок покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство урегульовано абзацом другим частини шостої статті 34 КУЗПБ.

115. Тлумачення абзацу другого частини шостої статті 34 КУЗПБ із застосуванням філологічного та логічного способів його інтерпретації для цілей покладення на керівника боржника, у разі допущення ним порушення вимог наведених в абзаці першому цієї норми, солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів дозволяє виокремити такі два взаємопов`язаних між собою етапи порядку її застосування:

І етап - розгляд господарським судом питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності, що передбачає з`ясування дотримання керівником боржника вимог абзацу першого цієї норми, в тому числі наявності ознак загрози неплатоспроможності, моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника, належного та своєчасного виконання відповідного обов`язку керівником боржника тощо;

ІІ етап - звернення кредиторів (після встановлення ухвалою суду порушення зі сторони керівника боржника) з грошовими вимогами (попередньо визнаними судом) до керівника боржника та розгляд їх судом.

(І) Щодо розгляду судом питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності

116. Розгляд господарським судом питання порушення керівником боржника вимог абзацу першого цієї норми, а відтак і з`ясування наявності підстав для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, як свідчить формулювання вжитого законодавцем у реченні другому абзацу другого частини шостої статті 34 КУЗПБ словосполучення "під час здійснення провадження у справі", відбувається на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство боржника та може бути ініційованим, з урахуванням відсутності чіткого визначення в цьому реченні суб`єктів, яким надано таке право, не лише виключно кредитором боржника.

117. За результатом такого розгляду суд постановляє ухвалу, в якій встановлюються факти наявності/відсутності:

- загрози неплатоспроможності боржника;

- порушення керівником боржника імперативно визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУЗПБ обов`язку зі звернення до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- вини керівника боржника в невиконанні цього обов`язку.

118. Встановлені в наведеній ухвалі суду обставини правопорушення зі сторони керівника боржника та його вина у невиконанні ним обов`язку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУЗПБ, відповідно до частини четвертої статті 75 Г ПК України мають преюдиціальне значення для подальшого звернення кредиторами з грошовими вимогами до керівника боржника.

(ІІ) Щодо звернення кредиторами (після встановлення ухвалою суду порушення зі сторони керівника боржника) з грошовими вимогами до керівника боржника та розгляду таких вимог судом

119. За абзацом другим частини шостої статті 34 КУзПБ право на звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника виникає після встановлення ухвалою суду порушення ним приписів абзацу першого цієї норми та його вини у невиконанні обов`язку визначеного цією нормою.

120. Таке право як закріплено законодавцем в реченні третьому абзацу другого частини шостої статті 34 КУзПБ належить виключно кредиторам боржника.

121. КУзПБ не визначає, які саме кредитори (поточні, конкурсні або забезпечені) мають право звернення своїх вимог до керівника боржника, однак з урахуванням текстуального викладення речення третього абзацу другого частини шостої статті 34 КУзПБ таке звернення можливе після визнання судом всіх вимог кредиторів, а отже, після постановлення ухвали за результатами проведення попереднього засідання.

122. Крім того, у КУзПБ відсутні конкретно визначені вимоги щодо форми звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника, тому таке звернення може відбуватися у формі заяви, клопотання тощо. Однак розгляд цих вимог, як і вимог про покладення солідарної відповідальності, здійснюється за правилами Г ПК України в порядку визначеному статтею 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство, в т.ч. із урахуванням можливості застосування процесуального інституту об`єднання позовів (стаття 173 Г ПК України).

Щодо розміру солідарної відповідальності керівника боржника за вимогами кредитора

123. За змістом речення третього абзацу другого частини шостої статті 34 КУзПБ виявлення порушення керівником боржника приписів визначених абзацом першим цієї норми є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.

124. Тлумачення наведеної норми свідчить, що у кредиторів наявне право на звернення до керівника боржника про стягнення з останнього грошових коштів в розмірі їх вимог, які внесені до реєстру вимог кредиторів.

125. Таке визначення розміру солідарної відповідальності керівника боржника відповідає суті солідарного обов`язку боржника та цілком узгоджується із тим завданням, що має на меті застосування такої відповідальності у справі про банкрутство, яку законодавцем фактично визначено як санкцію за недобросовісні і нерозумні дії керівника боржника та превентивний механізм стимулювання добросовісності, розумності його дій під час виконання повноважень керівника юридичної особи, присікання протиправності його дій, з метою захисту інтересів кредиторів, необізнаних з вини керівника боржника про наявність суттєвої переваги грошових зобов`язань боржника на розміром його майнових активів, і гарантування погашення їх вимог в максимально можливому розмірі.

Щодо порядку стягнення з керівника боржника грошових коштів

126. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

127. Суд наголошує, що на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкурсу кредиторів.

128. Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

129. Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).

130. Отже, приймаючи до уваги принцип конкурсного імунітету, не допускається стягнення кредитором(-ами) з керівника боржника грошових коштів в рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.

Щодо суті касаційної скарги

131. Предметом судового розгляду у цій справі є питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності в залежності від результатів вирішення якого у кредиторів виникає право звернення свої вимог до цієї особи.

132. За своєю суттю доводи касаційної скарги ТзОВ "Роменський завод продтоварів" ґрунтуються на аргументах щодо ненадання судами належної оцінки наведеному ним в заяві про покладення солідарної відповідальності на керівників боржника обґрунтуванню щодо моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника, доказів її підтвердження, визначення особи керівника боржника на момент виникнення загрози неплатоспроможності.

133. Суди попередніх інстанцій у задоволенні заяви кредитора відмовили з мотивів передчасного його звернення з відповідною заявою до суду, оскільки на момент її розгляду триває попереднє засідання у справі та розпорядником майна боржника не наданий суду аналіз фінансово-господарського стану боржника, що позбавляє можливості дійти висновку про наявність підстав для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.

134. До того ж, як зазначив суд апеляційної інстанції, предметом розгляду є дослідження можливості покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, тоді як у справі відсутня ухвала про виявлення керівниками боржника порушень визначених частиною четвертою статті 36 КУзПБ.

135. Проте суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, зробленими без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення питання наявності/відсутності підстав покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.

136. Відповідно до статті 73 Г ПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

137. Статтею 86 Г ПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

138. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

139. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

140. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Г ПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

141. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Г ПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

142. Частинами першою, другою, четвертою статті 269 Г ПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

143. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

144. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

145. Утім суди першої та апеляційної інстанції наведеного не врахували та не надали оцінку аргументам заяви скаржника щодо встановлення ухвалою суду від 18.01.2021 у цій справі наявності станом 28.02.2020 ризику невиконання боржником грошового зобов`язання перед ТзОВ "Моден Трейд", що згодом призвело до визнання ДП "Рітейл Центр" неплатоспроможним.

146. Крім того, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що задля дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника суд повинен займати активну процесуальну позицію при перевірці наявності ознак загрози неплатоспроможності боржника як необхідної умови для застосування до керівника боржника відповідальності визначеної частиною шостою статті 34 КУзПБ.

147. Як свідчить тлумачення абзацу другого частини шостої статті 34 КУзПБ, саме суд має вирішувати питання наявності порушення зі сторони керівника боржника вимог визначених абзацом першим цієї норми про що зазначає в ухвалі, що як наслідок є підставою для притягнення керівника до солідарної відповідальності. Тобто розгляд судом питання наявності/відсутності порушення керівником боржника імперативних вимог визначених абзацом першим статті 34 КУзПБ є обов`язком суду.

148. Розгляд господарським судом питання порушення керівником боржника вимог абзацу першого цієї норми, а відтак і з`ясування наявності підстав для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, як свідчить формулювання вжитого законодавцем у реченні другого абзацу другого частини шостої статті 34 КУЗПБ словосполучення "під час здійснення провадження у справі" відбувається на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство боржника.

149. Однак суд першої інстанції наведене залишив поза увагою та не врахував наявну можливість в суду, з урахуванням положень частини десятої статті 39, частини третьої статті 44 КУзПБ, з метою дослідження та встановлення обставин загрози неплатоспроможності боржника, зобов`язати боржника або кредитора провести аудит боржника та/або розпорядника майна надати відомості за результатами аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та перевірки щодо доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо.

150. Апеляційний господарський суд, хоча і врахував наявність в кредитора складностей, за наведеного в частині четвертій статті 34 КУзПБ переліку документів, надати докази на підтвердження загрози неплатоспроможності боржника, залишив поза увагою можливість суду першої інстанції зобов`язати боржника або кредитора провести аудит боржника та/або розпорядника майна надати відомості.

151. Окрім того, суди попередніх інстанцій у світлі наявного в них обов`язку вирішення питання наявності порушення зі сторони керівника боржника вимог визначених абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ не надали оцінку наявному в справі відзиву боржника на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство в контексті підтвердження ним обставин загрози неплатоспроможності ДП "Рітейл Центр".

152. Крім того, суд апеляційної інстанції, обґрунтовано зауваживши, що предметом судового розгляду у справі є дослідження питання можливості покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, помилково зазначив про відсутність в матеріалах справи ухвали про виявлення допущення керівниками боржника порушень визначених частиною шостою статті 34 КУзПБ не перевіривши та не надавши оцінку наявності таких обставин як передумов для звернення кредитором своїх вимог до керівника боржника.

153. До того ж, апеляційний господарський суд залишив поза увагою, що заява скаржника містить вимоги як про покладення солідарної відповідальності на керівників боржника так і вимоги про стягнення солідарно заборгованості.

154. Також, апеляційний господарський суд помилкового зазначив, що в заяві скаржника не зазначено особу керівника в якої був наявний обов`язок звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі на підставі частини шостої статті 34 КУзПБ та не звернув увагу, що в заяві ТзОВ "Роменський завод продтоварів" зазначено осіб, які були керівниками боржника до 09.12.2021 та після цієї дати, тоді як оцінка наявності підстав для покладення на них відповідальності є процесуальним обов`язком суду.

155. Водночас правомірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що суб`єктом солідарної відповідальності є виключно керівник боржника.

156. З урахуванням наведеного вище правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що кредитором ТзОВ "Роменський завод продтоварів" безпідставно заявлено вимоги про стягнення спірної заборгованості з ДП "Рітейл Центр" та передчасно заявлено вимоги про стягнення солідарно заборгованості з огляду на що оскаржені судові рішення в частині розгляду цих вимог слід залишити в силі.

157. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

158. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

159. До повноважень Верховного Суду згідно приписів статті 300 Г ПК України не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

160. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

161. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії"). Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

162. Відповідно до статті 236 Г ПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

163. Однак, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, та не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення справи в частині розгляду вимоги про покладення солідарної відповідальності на керівників боржника.

164. Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, 269 частини п`ятої статті 236 Г ПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для вирішення питання наявності/відсутності підстав покладення солідарної відповідальності на керівників боржника.

165. З огляду на наведене вище, касаційна скарга ТзОВ "Роменський завод продтоварів" підлягає задоволенню судом частково.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

166. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Г ПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

167. Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 310 Г ПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

168. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 Г ПК України).

169. За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині розгляду вимог щодо покладення солідарної відповідальності на керівників боржника з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

170. Під час нового розгляду справи, суду першої інстанції слід взяти до уваги висновки викладені в цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, зокрема, надати оцінку наведеним вище обставинам в контексті їх впливу на вирішення питання наявності/відсутності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство.

Щодо судових витрат

171. Частиною чотирнадцятою статті 129 Г ПК України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

172. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Висновки щодо застосування норм права

Щодо змісту, суті солідарної відповідальності у справі про банкрутство, суб`єктів такої відповідальності

173. Притягнення керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб боржника до солідарної та субсидіарної відповідальності є винятковим механізмом відновлення порушених прав кредиторів. Істотна та явна диспропорція між зобов`язаннями та активами по суті неплатоспроможного боржника та непоінформованість про це кредиторів цілком очевидно порушують права останніх. У зв`язку з цим для захисту майнових інтересів кредиторів боржника запроваджено правове регулювання своєчасного інформування керівником юридичної особи його кредиторів про неплатоспроможність (недостатність майна) боржника.

174. Солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, притягненню до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство підлягає керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, за незадоволення вимог кредиторів на підставі заяви кредитора після зазначення про виявлення такого порушення в ухвалі господарського суду.

175. Сутність солідарної відповідальності полягає у залученні керівника боржника - юридичної особи щодо якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника як правового механізму захисту та відновлення прав кредиторів, які будучи своєчасно необізнаними з його вини про стан неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву диспропорцію між обсягом зобов`язань боржника і розміром його активів, вступили з ним у правовідносини (хоча могли б не вступати) внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.

176. Тлумачення змісту частини шостої статті 34 КУзПБ свідчить, що суб`єктом солідарної відповідальності є виключно керівник боржника, в тому числі колишній керівник, оскільки наведена норма не містить жодних обмежень покладення такої відповідальності на керівника боржника, повноваження якого на час відкриття/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились.

177. Підставами покладення солідарної відповідальності на керівника боржника відповідно до абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ є порушення керівником боржника визначеного абзацом першим цієї частини статті обов`язку та строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, факт чого за абзацом другим частини цієї статті встановлюється судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство.

178. До предмету доказування при вирішенні питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство, належить встановлення таких обставин:

- моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника;

- обсягу грошових зобов`язань боржника, на момент виникнення загрози неплатоспроможності боржника.

179. Для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника необхідним є доведення заявником та встановлення судом сукупності таких умов - юридичних фактів:

- наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності.

180. Обов`язок керівника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об`єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.

181. Бездіяльність керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього КУзПБ обов`язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб`єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави.

182. Частиною шостою статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника боржника у недотриманні ним обов`язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативним обов`язок керівника боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

183. Наведена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість керівнику боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, довести відсутність причинного зв`язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов`язку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

184. Тлумачення норм статей 13 92 ЦК України у взаємозв`язку з положеннями статті 34 КУзПБ свідчить, що керівник боржника зобов`язаний діяти добросовісно, розумно не лише по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та враховуючи права та законні інтереси останніх, зокрема, повинен своєчасно їх інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з боржником.

185. Невиконання керівником вимог абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по суті про недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо незадовільного майнового становища боржника.

186. Така поведінка керівника боржника має наслідком нерозумне та недобросовісне прийняття неплатоспроможним боржником додаткових боргових зобов`язань за умов, коли не можуть бути виконані існуючі, свідому неможливість задоволення боржником вимог нових кредиторів від яких були приховані дійсні факти, і як наслідок виникнення збитків в цих кредиторів введених в оману щодо стану платоспроможності боржника.

187. Керівник боржника як особа, яка притягується до солідарної відповідальності спростовуючи названу презумпцію має право довести добросовісність, розумність своїх дій у недотримані вимог абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ.

188. Якщо керівник боржника доведе, що виникнення обставин визначених абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ не свідчило про стан загрози неплатоспроможності тобто об`єктивне банкрутство (критичний момент з настанням якого боржник через зниження вартості чистих активів став нездатним у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, у тому числі і щодо сплати обов`язкових платежів), і він незважаючи на тимчасові фінансові ускладнення добросовісно розраховував на їх подолання в розумний строк, доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату то такий керівник з урахуванням загальноправових принципів юридичної відповідальності може бути звільненим від солідарної відповідальності.

189. Для цілей вирішення питання покладення солідарної відповідальності на керівника суттєве значення має встановлення моменту з якого виникає в керівника боржника визначений абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ обов`язок зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з огляду на наявну загрозу неплатоспроможності, враховуючи, що момент виникнення такого обов`язку в кожному конкретному випадку визначається моментом усвідомлення керівником критичності ситуації, що склалася, яка очевидно свідчить про неможливість продовження нормального режиму господарювання без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.

Щодо загрози неплатоспроможності боржника, її встановлення, моменту з якого обчислюється строк на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, доказів підтвердження факту перевищення розміру грошових зобов`язань боржника перед кредиторами; судового контролю при перевірці наявності ознак загрози неплатоспроможності боржника

190. Обов`язок керівника боржника зі зверненням до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності умов визначених абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ виникає в момент, коли керівник, добросовісність та розумність дій якого презюмується, в силу норм статті 92 ЦК України, усвідомлював та мав можливість об`єктивно визначити наявність загрози неплатоспроможності боржника, неможливість продовження нормального режиму господарювання боржника без негативних наслідків для останнього та його кредиторів.

191. Під час вирішення питання покладення на керівника боржника солідарної відповідальності необхідно враховувати, зокрема, режим, специфіку, характер діяльності боржника, обставини за яких виникли фінансові ускладнення його діяльності (чи мали такі обставини короткочасний характер) тощо, оскільки не будь-які ускладнення в господарській діяльності боржника є безумовною підставою для звернення до суду керівника боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

192. Умовами для встановлення щодо боржника факту загрози неплатоспроможності є одночасна наявність таких юридичних фактів:

193. Обчислення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку реалізації обов`язку боржника звернутись до суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно має місце: 1) факт настання строку виконання боржником грошових зобов`язань щонайменше перед двома його кредиторами разом із 2) фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов`язань над розміром всіх активів боржника, які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника.

194. Розгляд судом питання наявності/відсутності порушення керівником боржника імперативних вимог визначених абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ є обов`язком суду, а тому суд повинен займати активну процесуальну позицію, в тому числі, і при перевірці наявності ознак загрози неплатоспроможності боржника як необхідної умови для застосування до керівника боржника відповідальності визначеної частиною шостою статті 34 КУзПБ, яка має полягати в повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні обставин, які стосуються таких ознак.

195. Суд, з урахуванням положень частини десятої статті 39, частини третьої статті 44 КУзПБ, з метою дослідження та встановлення обставин загрози неплатоспроможності боржника, як однієї із умов для солідарної відповідальності керівника боржника, може зобов`язати боржника або кредитора провести аудит боржника та/або розпорядника майна надати відомості за результатами аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та перевірки щодо доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо.

Щодо порядку покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство

196. Тлумачення абзацу другого частини шостої статті 34 КУЗПБ із застосуванням філологічного та логічного способів його інтерпретації для цілей покладення на керівника боржника, у разі допущення ним порушення вимог наведених в абзаці першому цієї норми, солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів дозволяє виокремити такі два взаємопов`язаних між собою етапи порядку її застосування:

197. Розгляд господарським судом питання порушення керівником боржника вимог абзацу першого цієї норми, а відтак і з`ясування наявності підстав для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, як свідчить формулювання вжитого законодавцем у реченні другому абзацу другого частини шостої статті 34 КУЗПБ словосполучення "під час здійснення провадження у справі", відбувається на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство боржника та може бути ініційованим, з урахуванням відсутності чіткого визначення в цьому реченні суб`єктів, яким надано таке право, не лише виключно кредитором боржника.

198. Встановлені за результатами розгляду заяви про покладення солідарної відповідальності в ухвалі суду обставини правопорушення зі сторони керівника боржника та його вина у невиконанні ним обов`язку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУЗПБ, відповідно до частини четвертої статті 75 Г ПК України мають преюдиціальне значення для подальшого звернення кредиторами з грошовими вимогами до керівника боржника.

199. Розгляд вимог про стягнення грошових коштів з керівника боржника на підставі приписів частини шостої статті 34 КУзПБ, як і вимог про покладення солідарної відповідальності, здійснюється за правилами Г ПК України в порядку визначеному статтею 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство, в т.ч. із урахуванням можливості застосування процесуального інституту об`єднання позовів (стаття 173 Г ПК України).

Щодо розміру солідарної відповідальності керівника боржника за вимогами кредитора та порядку стягнення грошових коштів

200. Тлумачення абзацу другого частини шостої статті 34 КУзПБ свідчить, що у право на звернення до керівника боржника про стягнення з останнього грошових коштів в розмірі їх вимог, які внесені до реєстру вимог кредиторів належить виключно кредиторам боржника після визнання судом всіх вимог кредиторів, а отже, після постановлення ухвали за результатами проведення попереднього засідання.

201. Приймаючи до уваги принцип конкурсного імунітету, не допускається стягнення кредитором(-ами) з керівника боржника грошових коштів в рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286 300 301 308 310 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 у справі № 904/76/21 скасувати в частині розгляду вимог щодо покладення солідарної відповідальності на керівників боржника.

3. Справу № 904/76/21 направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області в частині розгляду вимог щодо покладення солідарної відповідальності на керівників боржника.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. І. Картере

К. М. Огороднік