ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/7701/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Бєліка А.С.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 ,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя - Колісник І.І.)

від 25.01.2022

та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя - Колісник І.І.)

від 07.02.2022

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Антонік С.Г., судді - Березкіна О.В., Іванов О.Г.)

від 16.05.2022

та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Антонік С.Г., судді - Березкіна О.В., Іванов О.Г.)

від 01.06.2022,

у справі за позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Агропромислова Корпорація",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бестік Снек",

про стягнення 318 901,07 грн,

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути кошти в сумі 318 901,07 грн, з яких 283 365,00 грн основного боргу, 28 065,17 грн інфляційних втрат, 7 470,90 грн штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 безпідставно користується його грошовими коштами, які були ним отримані в рахунок оплати вартості частки статутного капіталу ТОВ "Бестік Снек".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2022, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг у сумі 283 365,00 грн, в решті позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, господарські суди виходили з того, що розписка від 16.10.2020 не може вважатися належним доказом часткового виконання ТОВ "Українська агропромислова корпорація" грошового зобов`язання за договором відчуження учасниками ТОВ "Бестік Снек" своїх часток у статутному капіталі цього товариства, який фактично є неукладеним, у зв`язку з чим грошові кошти в сумі 10 000,00 доларів США, отримані відповідачем від позивача є такими, що набуті та збережені відповідачем без достатньої правової підстави.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 стягнуто з відповідача на користь позивача 3 064,40 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2022 стягнуто з відповідача на користь позивача 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У травні 2022 року ОСОБА_2 подав дві касаційні скарги, в якій просить скасувати вказані рішення, а справу передати на новий розгляд. Заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на правничу допомогу, подану до апеляційного суду, залишити без розгляду.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Стверджує, що судами попередніх інстанції не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, від 05.06.2018 у справі №338/180/17, у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №902/47/21.

Крім того, скаржник вказує, що при вирішенні справи застосуванню також підлягають висновки Верховного Суду у постановах №905/2319/17 від 17.04.2020, №570/1369/17 від 25.03.2020, №753/10840/19 від 13.07.2020, №1540/3778/18 від 27.11.2019, в яких зазначено, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомлення та інше, є належним електронним доказом у судових справах.

Скаржник зазначає, що при розгляді справи порушені правила юрисдикції, визначені статтею 20 ГПК України, а також судами не досліджені судом зібрані докази, що є порушенням статті 210 ГПК України. Вказує, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 210 ГПК України у подібних правовідносинах відсутній.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області та постанови Центрального апеляційного господарського суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін.

Також у відзиві на касаційну скаргу позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок сум його витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції. Посилаючись на ст. 129 ГПК України вказав, що докази таких витрат будуть подані суду впродовж п`яти днів після ухвалення рішення Верховним Судом.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача та ТОВ "Українська агропромислова корпорація", перевіривши наявність зазначених у касаційних скаргах підстав касаційного оскарження судових рішень (п. п. 1, 3 та 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, заперечення проти них і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, ТОВ "Українська агропромислова корпорація" в особі директора ОСОБА_4 листом від 13.10.2020 звернулося до ТОВ "Бестік Снек" в особі директора ОСОБА_2 та учасників цього товариства ОСОБА_5 й ОСОБА_6 з комерційною пропозицією щодо купівлі частки в розмірі 1000,00 грн, що становить 100% статутного ТОВ "Бестік Снек", з наступним графіком платежів: 10 000,00 доларів США - 16.10.2020; 10 000,00 доларів США - 23.10.2020; 8 999,00 доларів США - 30.10.2020.

Загальною ціною комерційної пропозиції визначено 28 999,00 доларів США. У пропозиції зазначено, що у разі її акцепту ТОВ "Українська агропромислова корпорація" зобов`язується укласти договір-купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Бестік Снек".

У відповіді на комерційну пропозицію, підписаній директором ТОВ "Бестік Снек" ОСОБА_2 і учасниками товариства ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , останні зазначили про згоду з пропозицією, графіком платежів та про готовність після отримання всіх платежів у сумі 29 000,00 доларів США укласти договір купівлі-продажу 100% частки статутного ТОВ "Бестік Снек" на користь ТОВ "Українська агропромислова корпорація".

У рахунок комерційної пропозиції ТОВ "Українська агропромислова корпорація" від 13.10.2020 щодо купівлі частки статутного капіталу ТОВ «Бестік Снек» ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняв 10 000,00 доларів США, про що 16.10.2020 останній видав ОСОБА_3 відповідну розписку.

Посилаючись на недотримання ОСОБА_2 раніше досягнутих домовленостей щодо продажу 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Бестік Снек", ОСОБА_3 звернувся 06.04.2021 до Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом справи у справі № 209/925/21 про стягнення з ОСОБА_2 сплаченого за розпискою авансу у сумі 283 365,00 грн, еквівалентних 10 000,00 дол. США за офіційним курсом НБУ станом на 16.10.2020, а також інфляційних втрат у сумі 2 833,65 грн та штрафних санкцій у сумі 7 041,43 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07.04.2021 у справі № 209/925/21 відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення авансу та роз`яснено позивачу його право на звернення до суду з позовом в порядку господарського судочинства. Прийняте судове рішення обґрунтовано тим, що наявний між сторонами спір стосується набуття корпоративних прав та відповідно до статті 20 ГПК України є юрисдикцією господарських судів.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13.07.2021 у справі № 209/925/21 зазначену ухвалу Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області залишено без змін.

Викладені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду.

Предметом доказування у справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для стягнення з відповідача гривневого еквіваленту суми грошових коштів у розмірі 10 000,00 дол. США, отриманих відповідачем за розпискою від 16.10.2020 у рахунок комерційної пропозиції ТОВ "Українська агропромислова корпорація" від 13.10.2020 щодо купівлі статутного капіталу ТОВ "Бестік Снек".

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. Договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України).

За приписами частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною другою статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною першою статті 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до частини першої статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частиною першою статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

За змістом статті 646 Цивільного кодексу України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та експрес-аналізу контрагента засновниками ТОВ «Бестік Снек» з рівним розподілом часток є ОСОБА_5 - 50% та ОСОБА_6 - 50%.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач ОСОБА_3 є єдиним учасником ТОВ "Українська агропромислова корпорація".

Як правильно зазначили господарські суди надання згоди на укладення договору купівлі-продажу 100% статутного капіталу ТОВ "Бестік Снек" належить саме учасникам ТОВ "Бестік Снек" - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із погодженням усіх істотних умов майбутнього договору, зокрема його ціни.

У спірних правовідносинах та відповідно до комерційної пропозиції (оферти) ТОВ "Українська агропромислова корпорація" від 13.10.2020 виявило намір придбати 100% статутного капіталу ТОВ "Бестік Снек".

Ціною майбутнього договору ТОВ "Українська агропромислова корпорація" визначила 28999,00 доларів США зі сплатою за графіком платежів: 10000,00 доларів США - 16.10.2020; 10000,00 доларів США - 23.10.2020; 8999,00 доларів США - 30.10.2020.

З відповіді на пропозицію за підписом директора ТОВ "Бестік Снек" ОСОБА_2 та учасників цього товариства ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбачається, що ними прийнята пропозиція укласти договір на інших умовах, ніж були запропоновані, а саме: останні погодилися продати свої частки у статутному капіталі за 29000,00 доларів США, а не за 28999,00 доларів США.

Відтак, відповідно до статті 646 Цивільного кодексу України зазначена відповідь учасників ТОВ "Бестік Снек" є новою пропозицією ТОВ "Українська агропромислова корпорація" з іншою ціною, відповіді на яку ТОВ "Українська агропромислова корпорація" не надала, тобто сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У зв`язку з чим, господарські суди дійшли обґрунтованого та заснованого на законі висновку, що договір купівлі-продажу 100% статутного капіталу ТОВ "Бестік Снек" між ТОВ "Українська агропромислова корпорація" та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 є неукладеним, у зв`язку з чим обов`язок зі сплати вартості частки за цим договором у ТОВ "Українська агропромислова корпорація" не настав.

Предметом стягнення у цій справі є грошові кошти в сумі 10 000,00 доларів США отримані ОСОБА_2 від ОСОБА_3 згідно з розпискою від 16.10.2020, які визначені у ній, як такі, що сплачені в рахунок комерційної пропозиції від ТОВ "Українська агропромислова корпорація" про купівлю частини статутного капіталу ТОВ "Бестік Снек".

Проте, жодних відомостей про участь ОСОБА_3 в правовідносинах придбання статутного капіталу ТОВ "Бестік Снек" від імені ТОВ "Українська агропромислова корпорація" розписка не містить, відтак, в цьому випадку суди правильно вказали, що позивач та відповідач діяли від свого імені.

Положення частин першої, другої статті 198 Господарського кодексу України передбачають, що платежі за грошовими зобов`язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.

Грошові зобов`язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов`язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб`єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов`язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 533 Цивільного кодексу України валютою виконання грошового зобов`язання є гривня і визначають порядок проведення розрахунків у разі визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті.

За приписом частини третьої статті 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Як правильно встановлено господарськими судами вираження грошового зобов`язання у пропозиції щодо укладення договору та відповіді на неї, яка є новою пропозицією, в іноземній валюті без досягнення згоди щодо підсумкової ціни договору, ціни/вартості частки у статутному капіталі кожного з учасників ТОВ «Бестік Снек» та еквіваленту в національній валюті (на дату укладення договору, здійснення платежу тощо) додатково свідчить про те, що учасниками переддоговірного процесу не було досягнуто угоди щодо ціни договору.

Враховуючи наведене вище, грошові кошти в сумі 10000,00 доларів США, отримані відповідачем від позивача за розпискою від 16.10.2020, є такими, що набуті та збережені відповідачем без достатньої правової підстави.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під час розгляду справи господарськими судами відповідач не надав доказів повернення 10 000,00 доларів США, еквівалентом якої у гривні за офіційним курсом Національного банку України станом на 16.10.2020 (дату складання розписки) є 283 365,00 грн.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів в сумі 283 365,00 грн підлягали задоволенню.

Крім основного боргу позивачем заявлені до стягнення з відповідача 28 065,17 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2020 року по липень 2021 року та 7 470,90 грн штрафних санкцій за період з 10.10.2020 по 26.08.2021.

Як встановлено господарським судом заявлені до стягнення штрафні санкції в сумі 7470,90 грн фактично є процентами річних у розмірі 3% річних.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Висновки суду про відсутність між сторонами у справі договірних правовідносин унеможливлюють встановити строк виконання відповідачем обов`язку повернути позивачу отримані кошти.

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів звернення останнього до відповідача з письмовою вимогою в порядку статті 530 Цивільного кодексу України, що унеможливило встановлення строку прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому господарські суди правильно відмовили в стягненні 28 065,17 грн інфляційних втрат та 7 470,90 грн 3 % річних.

Доводи скаржника про те, що заявлений предмет позову з урахуванням, того що сторонами цього спору є фізичні особи, не відноситься до юрисдикції господарського суду (ст. 20 ГПК України) колегією суддів відхиляється з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Згідно із ст.167 ГК України, якою визначено зміст корпоративних прав та корпоративних відносин, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_3 його обґрунтовував невиконанням відповідачем - ОСОБА_2 зобов`язань з продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Бестік Снек» та виникнення у відповідача обов`язку повернення отриманих в рахунок оплати частки коштів. Обставина неукладеності договору купівлі-продажу статутного капіталу ТОВ "Бестік Снек" між ТОВ "Українська агропромислова корпорація" як покупцем та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 як продавцями була встановлена тільки під час судового розгляду.

При цьому, ухвалою Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07.04.2021 у справі №209/925/21, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13.07.2021, відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення авансу та роз`яснено позивачу його право на звернення до суду з позовом в порядку господарського судочинства.

За таких обставин Верховний Суд не вбачає порушень господарськими судами ст. 20 ГПК України при розгляді цього спору. Навпаки, за наявності ухвали цивільного суду про відмову у відкритті провадження, господарські суди забезпечили позивачеві реалізацію його права на судовий захист.

Також безпідставними є посилання скаржника на те, що на стадії дослідження доказів суд відмовився досліджувати ним надані електронні докази.

Так, відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції був наданий CD-диск з телефонними розмовами між позивачем та відповідачем стосовно продажу останнім статутного капіталу ТОВ «Бестік Снек».

Статтею 218 Цивільного кодексу України встановлено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, господарським судом з цього приводу правильно зазначено, що аудіозаписи телефонних розмов учасників справи не можуть бути підтвердженням вчинення правочину у письмовій формі.

З огляду на вищевикладене Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду у постановах №905/2319/17 від 17.04.2020, №570/1369/17 від 25.03.2020, №753/10840/19 від 13.07.2020, №1540/3778/18 від 27.11.2019, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомлення та інше, є належним електронним доказом у судових справах.

За твердженням скаржника господарськими судами не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, від 05.06.2018 у справі №338/180/17, у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №902/47/21 щодо способу захисту у корпоративному спорі. На думку скаржника належним способом захисту у цій справі є стягнення (витребування з володіння) частки у статутному капіталі ТОВ «Бестік Снек».

Верховний Суд, проаналізувавши вказані постанови, висновки, в яких, на думку скаржника, не було враховано судами при ухваленні оскаржуваних рішень, встановив, що застосування судами норм права в оскаржуваних рішеннях не суперечить висновкам суду касаційної інстанції.

Господарські суди вирішили спір про стягнення коштів з врахуванням встановлення обставин непов`язаності переданих за розпискою коштів з придбанням статутного капіталу ТОВ "Бестік Снек", а тому застосовувати встановлені законом способи захисту у корпоративних правовідносинах не було підстав.

Що стосується незгоди відповідача з додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 та додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2022 колегія суддів виходить з такого.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі, в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

При розгляді справи у місцевому суді у відзиві на позовну заяву відповідач просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу та зазначив, що відповідно до ст. 124 ГПК України ним будуть заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу адвоката в орієнтовній сумі 25000,00 грн. Докази понесення витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України.

26.01.2022 ОСОБА_2 подав до суду заяву про надання доказів судових витрат на загальну суму 27500,00 грн, відповідно до яких судом встановлено, що між відповідачем та адвокатом Бєліком А.С. укладений договір про надання правової допомоги № 13/09-21 від 13.09.2021, за яким адвокат зобов`язався надати клієнту комплексну правову допомогу у справі № 904/7701/21, яка розглядається в Господарському суді Дніпропетровської області за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів та відсотків за користування.

У пункті 7 договору № 13/09-21 від 13.09.2021 сторонами погоджено фіксований розмір гонорару адвоката за надану правову допомогу в сумі 27500,00 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт від 25.01.2022 адвокатом Бєліком А,С. надано ОСОБА_2 правничу допомогу, а саме: вивчення обставин справи та заявлених позовних вимог; надання консультацій клієнту стосовно суті спору та його правової позиції; відпрацювання лінії захисту клієнта; складання відзиву на позовну заяву; складання клопотання про долучення доказів (матеріалів справи №904/7991/21); складання заперечення на пояснення третьої особи; складання пояснення при дослідженні електронних доказів; складання клопотання про долучення доказів (лист №62 від 21.12.2021); складання промови адвоката в судових дебатах; представлення інтересів позивача у судових засіданнях 05.10.2021, 26.10.2021, 16.11.2021, 30.11.2021, 23.12.2021, 20.01.2022 та 25.01.2022.

Всього адвокатом виконано робіт на суму 27 500,00 грн, які оплачені відповідачем, що підтверджується меморіальними ордерами, долученими до матеріалів справи.

Надавши оцінку наявним у справі документам на підтвердження понесення ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи у господарському суді, суд першої інстанцій, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що для цілей розподілу понесених відповідачем витрат на оплату професійної правничої допомоги у цій справі необхідно виходити з їх розміру, погодженого в договорі - 27 500,00 грн.

Позовні вимоги задоволено частково в сумі 283 365,00 грн, у позові заявлено 318 901,07 грн.

Встановивши вказане, врахувавши результати розгляду справи - часткове задоволення позовних вимог судом першої інстанції, керуючись ст. 126 129 ГПК України, правомірно стягнуто з позивача ( ОСОБА_3 ) на користь відповідача ( ОСОБА_2 ) 3 064,40 грн (11,14 % від суми 27 500,00 грн) витрат на професійну правничу допомогу у суді 1 інстанції.

Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи у суді першої інстанції відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, що не спростовано у касаційній скарзі.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022, яким стягнуто з позивача на користь відповідача 3 064,40 грн витрат на професійну правничу допомогу є законним і обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог ст. 236 ГПК України та правил розподілу судових витрат, а тому підстав для його скасування немає.

Переглядаючи у касаційному порядку додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2022, якою стягнуто з відповідача на користь позивача 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу необхідно зазначити таке.

23.05.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача - ОСОБА_3 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл понесених ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу, в якій він просив стягнути з відповідача 34 336,50 грн відповідно до акту надання послуг від 17.05.2022, з яких 6 000,00 грн - складання відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2022 та додаткове рішення від 07.02.2022 у справі №904/7701/21; гонорар успіху - 28 336,50 грн.

Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу в сумі 34 336,50 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано до матеріалів справи додаткову угоду №2 від 06.05.2022 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 15.11.2021.

Відповідно п. п. 1, 2 додаткової угоди вартість складання відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2022 та додаткове рішення від 07.02.2022 у справі № 904/7701/21 складає 6 000,00 гривень.

У випадку, якщо Центральним апеляційним господарським судом буде прийнято постанову про залишення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2022 у справі №904/7701/21 без змін, то клієнт додатково сплачує гонорар в розмірі 10% від основної суми боргу, що підлягатиме стягненню з відповідача згідно з оскаржуваним рішенням за результатами його апеляційного перегляду.

Згідно з актом надання послуг від 17.05.2022, підписаним сторонами, позивачу надані послуги на суму 34336,50 грн, з яких 6000,00 грн - складання відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2022 та додаткове рішення від 07.02.2022, 28 336,50 грн - гонорар успіху.

Дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 34 336,50 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.

Апеляційний суд встановив, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є необхідними, що їх розмір є розумним та виправданим.

Аргументи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Доводи скаржника про те, що позивач несвоєчасно подав до апеляційного суду докази понесення витрат на правничу допомогу спростовуються матеріалами справи.

А саме: відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України докази судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду про розгляд справи по суті спору прийнято 16.05.2022. Останній день подання доказів судових витрат припадав на 21.05.2022, вихідний день.

За приписами ч. 4 ст. 116 ГПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу понесених ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу з доказами понесення витрат подані позивачем до апеляційного суду 23.05.2022 і перший після 21.05.2022 робочий день, а тому позивач дотримався встановлених законом строків подання доказів судових витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що господарські суди ухвалили законні та обґрунтовані судове рішення, а тому підстав для їх скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційні скарги ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2022, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2022 та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2022 у справі № 904/7701/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

О. Кібенко