ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/8850/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
Головного управління ДПС у Дніпровській області: не з`явився,
Комунального підприємства П`ятихатської міської ради "П`ятихаткський водоканал": не з`явився,
П`ятихатської міської ради Дніпропетровської області: Мікуліч С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу П`ятихатської міської ради Дніпропетровської області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2023 (колегія суддів у складі: Чередко А.Є. - головуючий, Верхогляд Т.А., Мороз В.Ф.)
за заявою ліквідатора Комунального підприємства П`ятихатської міської ради "П`ятихатський водоканал" арбітражного керуючого Штогрина Сергія Вікторовича
до П`ятихатської міської ради Дніпропетровської області
про застосування субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства
у справі №904/8850/14
за заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
до Комунального підприємства П`ятихатської міської ради "П`ятихатський водоканал"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Рух справи
1. Головне управління ДПС у Дніпровській області подало заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства П`ятихатської міської ради "П`ятихатський водоканал" (далі - Боржник).
2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство Боржника з вимогами наступних кредиторів: Верхньодніпровська об`єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - 582801,25 грн (2 черга задоволення), 445134,82 грн (3 черга задоволення), 85303,82 грн (6 черга задоволення); Публічне акціонерне товариство "ДТЕК "Дніпрообленерго" - 645853,34 грн (4 черга задоволення), 71488,72 грн (6 черга задоволення), 1218,00 грн (1 черга задоволення); Управління пенсійного фонду України в П`ятихатському районі Дніпропетровської області - 338534,74 грн (2 черга задоволення), 60276,53 грн (6 черга задоволення); Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Відділення виконавчої дирекції фонду в м. Жовті Води Дніпропетровської області - 11590,86 грн (2 черга задоволення).
3. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2015 визнано Боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі. У подальшому строк ліквідаційної процедури неодноразово продовжувався відповідними ухвалами.
4. Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2015 визнані грошові вимоги Верхньодніпровської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області в сумі 1067810,03 грн із включенням їх до 3 черги задоволення та вимоги П`ятихатського районного центру зайнятості в сумі 15277,37 грн із включенням їх до 2 черги задоволення.
Стислий зміст заяви
5. Ліквідатор Боржника подав до господарського суду заяву про застосування субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства (далі - Заява), в якій просить стягнути з П`ятихатської міської ради Дніпропетровської області (далі - Рада) на користь Боржника грошові кошти в сумі 3417651,81 грн, що складає різницю між сумою вимог кредиторів банкрута, яка затверджена господарським судом, і ліквідаційною масою.
6. Заява мотивована тим, що Рада ухвалила рішення №107-5/VI від 24.03.2011 і №490-16/VI від 02.04.2012 про безоплатну передачу іншим юридичним особам всіх активів Боржника, за допомогою яких він проводив свою господарську діяльність, у зв`язку з чим фінансовий стан підприємства набув ознак стійкої фінансової неплатоспроможності та неможливості відновлення платоспроможності боржника за рахунок здійснення безпосередньо ним господарської діяльності.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
7. Рішенням Ради від 25.07.2006 №58-3/V вирішено віднести до комунальної інфраструктури об`єкти міської комунальної власності згідно з додатком (насосна-фільтраційна станція і обладнання с. Грушовата, насосна станція с. Макорти, очисні споруди, водоводи, каналізаційна мережі, спецтехніка: Екскаватор ЕО70 2621, Автомобіль КО 503, Автомайстерня ГАЗ-52, Зварювальний апарат САК), вилучивши їх зі статутного фонду ДП ККП ВКГ "П`ятихаткиводотранс" - "П`ятихаткиводозбут".
8. Рішенням Ради від 31.07.2007 №315-9/V вирішено створити Комунальне підприємство П`ятихатської міської ради "П`ятихатський водоканал" (Боржник), передати безоплатно новоствореному підприємству на праві оперативного управління майно, що забезпечує процес водопостачання міста та водовідведення, відноситься до міської комунальної власності та визнане комунальною інфраструктурою.
9. Відповідно до загальних положень Статуту Боржника (в редакції, затвердженій рішенням Ради від 31.07.2007, зареєстрованої 08.08.2007) підприємство створене за рішенням Ради від 31.07.2007 на основі майна, органом управління якого є Рада: код ЄДРОПОУ № 04052620.
10. Боржник створений з метою отримання прибутку за рахунок виробництва питної води, її реалізації та надання послуг водовідведення і очищення стічних вод на договірній основі, а також інших видів послуг у сфері внутрішньої та міжнародної економічної діяльності (п. 3.1 Статуту).
11. Джерелом формування майна підприємства є майно, яке перебуває у комунальній власності і закріплене за підприємством на праві оперативного управління (п. 4.2.1 Статуту).
12. До складу підприємства входять: водопровідна насосна станція 1-го підйому; насосно-фільтрувальна станція 2-го підйому; водяні та каналізаційні мережі; очисні споруди, каналізаційно-насосна станція №2; виробнича база, транспортні засоби та обладнання (п. 1.3 Статуту).
13. Статутний фонд підприємства утворюється за погодженням з органом управління майном до реєстрації підприємства як суб`єкта господарювання і складає вартість виділених та переданих підприємству активів, тобто 1123928 грн (п. 4.3 Статуту).
14. Відповідно до рішення Ради від 19.02.2008 №477-13/V прийнято до міської комунальної власності зі спільної власності територіальних громад району (районної комунальної власності) транспортні засоби: автомобіль УАЗ-452 396-01, державний номер НОМЕР_1 , 1990 р.в.; трактор ЮМЗ-6, державний номер НОМЕР_2 , 1992 р.в.; автомобіль КО 503 (цистерна асенізаторна), державний номер НОМЕР_3 , 1997 р.в.; причіп 1РЗ, державний номер НОМЕР_4 , 1979 р.в.; кузов автомобіля КО-413 ГАЗ-53-14 (сміттєвоз), 1991 р.в. (п. 1). Вирішено передати на баланс Боржнику промислову базу, розташовану за адресою: м. П`ятихатки, вул. Клименко, 78; екскаватор Борекс-2101; трактор ЮМЗ-6, державний номер НОМЕР_2 , 1992 р.в.; автомобіль КО 503 (цистерна асенізаторна), державний номер НОМЕР_5 - причіп 1РЗ, державний номер НОМЕР_4 , 1979 р.в.. автомобіль УАЗ-452 396-0 І, державний номер НОМЕР_1 , 1990 р.в. (п. 3).
15. Рішенням Ради від 10.02.2009 №737-20/V "Про збільшення статутного фонду КП ПМР "П`ятихатський водоканал" вирішено поновити у 2009 році залишок невикористаних коштів статутного фонду Боржника за 2008 рік у сумі 5698,40 грн та поповнити статутний фонд Боржника у 2009 році на суму 19301,60 грн, встановити загальний статутний фонд Боржника в сумі 79301,60 грн.
16. Рішенням Ради від 04.06.2009 №854-22/V "Про прийом-передачу об`єктів протипожежного водопостачання з балансу міської комунальної власності на баланс КП ПМР "П`ятихатський водоканал"" вирішено прийняти на баланс Боржника з балансу міської комунальної власності об`єкти протипожежного водопостачання по оціночній залишковій вартості 1480,80 грн.
17. Рішенням П`ятихатської міської ради від 24.03.2011 №107-5/VІ вирішено визначити балансоутримувачем майна комунальної власності, а саме виробничої бази: будівлі майстерень, складу сипких матеріалів, складу паливно-мастильних матеріалів, гаражів на 4 бокси, сараю, розташованих в м. П`ятихатки, вул. Клименка, 78; екскаватор Борекс-2101 реєстраційний номер НОМЕР_6 ; автомобіль КО 503 (цистерна асенізаторна), реєстраційний номер НОМЕР_3 : причіп 1РЗ, номерний знак НОМЕР_4 ; трактор ЮМЗ-6, державний номер НОМЕР_2 , 1992р.в.; автомобіль УАЗ-452 396-201, реєстраційний номер НОМЕР_7 , Комунальне підприємство П`ятихатської міської ради П`ятихатська ЖЕК-2.
18. Наведене майно за актом приймання-передачі від 11.04.2011 було передано Боржником та прийнято КП ЖЕК-2 у стані, що задовольняє сторону, яка приймає.
19. Факт виконання рішення Ради від 24.03.2011 №107- 5/VI підтверджується також Довідкою ВДАІ для обслуговування адміністративної території Пятихатського району УДАІ УМВС України в Дніпропетровській обл. вих. №556 від 14.04.2011, згідно з якою станом на 14.04.2011 за П`ятихатським виробничим об`єднанням ЖКГ зареєстровано 6 транспортних засобів, зокрема автомобіль КО 503 (цистерна асенізаторна), реєстраційний номер НОМЕР_3 .
20. Рішенням Ради від 25.02.2010 №1028-28/V "Про незастосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до комунальних підприємств, що належать до власності територіальної громади м. П`ятихатки вирішено не застосувати до 01.01.2011 положення Закону про банкрутство до Боржника та надати боргу підприємства статусу "особливого боргу".
21. Рішенням Ради №1063-29/V від 08.04.2010 вирішено виділити кошти Боржнику з міського бюджету в квітні-травні 2010 року на оплату за фактично спожиту електроенергію в сумі 160000 грн (не більше 80000 грн щомісяця).
22. Рішенням Ради від 21.06.2011 №177-7/VІ вирішено не застосувати положення Закону про банкрутство до Боржника та надати боргу підприємства статусу "особливого боргу".
23. Рішенням Ради від 02.03.2012 №486-15/VІ створено Дочірнє підприємство комунального підприємства П`ятихатської міської ради "П`ятихатський водоканал" Комунальне підприємство П`ятихатської міської ради "П`ятихатський комунгосп".
24. Рішенням Ради від 02.04.2012 №490-16/VI вирішено безоплатно передати майно, яке забезпечує процес водопостачання міста та водовідведення і відноситься до міської комунальної власності та визнане комунальною інфраструктурою, Дочірньому підприємству комунального підприємства П`ятихатської міської ради "П`ятихатський водоканал" Комунальному підприємству П`ятихатської міської ради "П`ятихатський комунгосп" на праві господарського відання.
25. Перелік мана, що переданий за вказаним рішенням міститься в додатку до нього та є наступним: насосна-фільтраційна станція і обладнання с. Грушовата, насосна станція с. Макорти, очисні споруди, водоводи, каналізаційна мережа, спецтехніка: екскаватор ЕО70 2621, автомобіль КО 503, автомайстерня ГАЗ-52, зварювальний апарат САК залишковою вартістю всього 1121716,41 грн.
26. 18.05.2012 між Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія Дніпрообленерго", Боржником та Дочірнім підприємством комунального підприємства П`ятихатської міської ради "П`ятихатський водоканал" Комунальним підприємством П`ятихатської міської ради "П`ятихатський комунгосп" укладено договір переводу боргу, за яким Боржник переводить новому боржнику (КП "П`ятихатський комунгосп") свій борг перед кредитором по договору №420/07 від 26.10.2007 у розмірі 258601,11 грн.
27. Згідно з листом Виконавчого комітету П`ятихатської міської ради від 08.05.2015 №554 на момент порушення провадження у справі про банкрутство відсутні майнові активи, закріплені за Боржником на праві оперативного управління чи господарського відання, активи передані іншому підприємству відповідно до рішення Ради від 02.04.2012 №490-16/VI.
28. Питання щодо правонаступництва особи, які отримала майнові активи банкрута та фактично продовжувала здійснювати господарську діяльність з водопостачання та водовідведення, Радою не вирішено.
29. Розпорядник майна Боржника 24.06.2015 надав до матеріалів справи аналіз фінансово-господарського стану Боржника, згідно з яким фінансовий стан підприємства характеризується ознаками стійкої фінансової неплатоспроможності та неможливістю відновлення платоспроможності Боржника за рахунок здійснення безпосередньо ним господарської діяльності, Боржник відсутній за місцезнаходженням.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
30. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2022, зокрема, у задоволенні Заяви відмовлено.
31. Ухвала мотивована тим, що ліквідатор Боржника не довів незаконне відчуження майна банкрута на користь третіх осіб та причинно-наслідковий зв`язок між діями засновника Боржника і настанням негативних для кредиторів наслідків щодо непогашення їх кредиторських вимог.
32. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2023 ухвалу суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, Заяву задоволено.
33. Постанова мотивована встановленням обставин, які свідчать про неможливість задоволення Боржником вимог кредиторів у загальній сумі 3417651,81 грн внаслідок винних дій Ради як засновника Боржника щодо доведення його до банкрутства, що є підставою для покладення на Раду субсидіарної відповідальності.
34. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до вимог ліквідатора позовної давності, адже він звернувся до суду із Заявою 12.10.2021 за частиною 2 статті 61 КУзПБ, який набув чинності лише 21.10.2019.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
35. Рада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
36. Касаційна скарга мотивована наявністю підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
37. Рада посилається на неврахування апеляційним господарським судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.06.2020 у справі №924/669/17, від 10.06.2020 у справі №911/3513/16, від 12.09.2019 у справі №914/3812/15, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16 (щодо застосування статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до 21.10.2019, далі - Закон про банкрутство), частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), у постанові від 02.09.2021 у справі №910/3438/13 (щодо застосування статті 42 Господарського Кодексу України), у постановах від 17.03.2020 у справі №10/5026/995/2012, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11 (щодо застосування статей 256 257 Цивільного кодексу України).
38. Також Рада зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України не дослідив наявні у справі докази та не надав їм належну оцінку, зокрема щодо відчуження майна Боржника на користь інших осіб, повноти дій ліквідатора в ліквідаційній процедурі, вжиття Радою заходів для відновлення нормальної роботи Боржника та запобігання його банкрутству (зокрема шляхом надання фінансової підтримки тощо), наявності вини Ради у доведенні Боржника до банкрутства.
39. Рада зауважує, що розмір субсидіарної відповідальності розрахований без урахування обставин незавершення реалізації всіх об`єктів ліквідаційної маси, зокрема належних Боржнику транспортних засобів.
40. Крім того, на думку Ради, судом прийнято рішення про права та обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, оскільки засновником Боржника є саме Виконавчий комітет П`ятихатської міської ради.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
41. Ліквідатор Боржника подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні скарги та залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.
42. Ліквідатор Боржника не погоджується з доводами касаційної скарги та, посилаючись на обставини вилучення Радою майна у Боржника на користь інших осіб, аналіз фінансового стану Боржника та правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 29.10.2019 у справі №927/1124/16, зазначає, що субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями створеного ним комунального підприємства є можливістю захистити інтереси кредиторів такого боржника.
43. Водночас ліквідатор Боржника вважає, що правовідносини у цій справі та у справах, на постанови в яких посилається Рада, не є подібними, що є підставою для закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
44. Також ліквідатор Боржника зауважує на обставини ліквідації без сплати накопиченої кредиторської заборгованості інших підприємств, які в різний час надавали послуги водопостачання на території Ради та прилеглих районів на основі матеріальної бази, що є комунальною власністю.
45. Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження у праві відповідно до положень частини 2 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
46. Акціонерне товариство "ДТЕК "Дніпровські електромережі" не погоджується з доводами касаційної скарги та вважає, що оскаржувана постанова ухвалена відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
47. Водночас Акціонерне товариство "ДТЕК "Дніпровські електромережі" зауважує, що касаційна скарга підписана особою, повноваження якої як адвоката не підтверджені. Наведені доводи підлягають відхиленню, адже повноваження особи, що підписала касаційну скаргу від імені Ради, перевірені під час постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в ухвалі від 08.06.2022 у справі №303/4297/20, можливості самопредставництва юридичної особи через вчинення в судів процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).
Позиція Верховного Суду
48. Керуючись вимогами статей 14 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
49. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідком розгляду Заяви ліквідатора Боржника про покладення на Раду субсидіарної відповідальності за його зобов`язаннями в сумі 3417651,81 грн.
50. Відповідно до частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
51. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (ч. 3 ст. 215 Господарського кодексу України).
52. Згідно з частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
53. Застосування такої відповідальності передбачено частиною 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), згідно з якою у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями (абзац 2).
54. Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ).
55. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема викладеною у постановах від 17.06.2020 у справі №924/669/17, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.
56. Об`єктом правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у цьому випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.
57. Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.
58. Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини 1 статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях; 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.
59. Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.
60. Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
61. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.
62. Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74 76 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17).
63. Суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною 2 статті 61 КУзПБ, до яких віднесені: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.
64. Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведені до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.
65. Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).
66. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
67. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
68. Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу статті 13 Господарського процесуального кодексу України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки.
69. Отже, виходячи зі змісту частини 2 статті 61 КУзПБ суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).
70. Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
71. Об`єктом оцінки суду в цьому випадку є надані ліквідатором докази на підтвердження доведення діями чи бездіяльністю третіх осіб боржника до банкрутства до яких належить, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності.
72. Саме детальний аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №906/904/16, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15 (902/579/20)).
73. Однак відсутність в матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №916/1105/16 та від 10.12.2020 у справі №922/1067/17).
74. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).
75. Розглянувши Заяву та дослідивши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанцій встановив обставини, які свідчать про створення Боржника згідно з рішенням Ради для здійснення ним господарської діяльності з метою отримання прибутку із закріпленням за ним на праві оперативного управління майна комунальної власності; а також вилучення у подальшому Радою у Боржника та передання іншій особі майна, що раніше було закріплено за Боржником, без вирішення питання про правонаступництва щодо Боржника особою, яка отримала вилучені в нього майнові активи, попри наявність у Боржника непогашеної заборгованості перед кредиторами.
76. З огляду на таке апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що сукупність перелічених обставин, дій і бездіяльності Ради, попри її обов`язок як власника та засновника Боржника та як органу управління майном Боржника передбачити можливість настання негативних для Боржника наслідків вилучення у нього майна та вчинити передбачені КУзПБ заходи щодо запобігання банкрутству Боржника, перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з обставинами неможливості Боржника здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, що в подальшому створили умови та підстави для визнання його банкрутом з неможливістю задовольнити кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство.
77. При цьому суд слушно відхилив доводи Ради про надання нею фінансової допомоги Боржнику та укладення договору переводу боргу на КП "П`ятихатський комунгосп" у розмірі 258601,11 грн, адже вони не доводять відсутність вини Ради у безоплатному вилученні майна за наявності непогашеної заборгованості перед кредиторами та припиненні його господарської діяльності.
78. Виходячи з встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи, Верховний Суд відхиляє наведені у касаційній доводи, які не були встановлені судом апеляційної інстанції чи відхилені ним.
79. Зокрема, Верховний Суд вважає безпідставним твердження Ради про те, що вона не є суб`єктом субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника, оскільки у його статуті зазначений код ЄДРПОУ, за яким зареєстрований Виконавчий комітет П`ятихатської міської ради, а не Рада. Наведене посилання Ради суперечить встановленим апеляційним господарським судом обставинам як щодо створення Боржника саме за рішенням Ради на основі комунальної власності із зазначенням її у статуті Боржника як засновника, так і щодо вилучення за іншими рішеннями Ради у Боржника відповідного майна, необхідного для здійснення ним господарської діяльності.
80. З огляду на таке безпідставними є також доводи Ради про прийняття судового рішення про права (інтереси) та обов`язки Виконавчого комітету П`ятихатської міської ради, що не була залучена до участі у справі, адже оскаржувані судові рішення не містять висновків про права (інтереси) та обов`язки зазначеної особи.
81. Верховний Суд не приймає до уваги аргументи Ради про те, що наявність чи відсутність на балансі Боржника вилученого в нього згідно з відповідними рішеннями майна не впливала на господарську діяльність Боржника, а також про припинення КП "П`ятихатське виробниче об`єднання житлово-комунального господарства" з 11.04.2011, перебування його майна під арештом з 2006 року, адже вони суперечать встановленим судом апеляційної інстанції обставинам щодо відсутності будь-якого майна, закріпленого за Боржником на праві оперативного управління чи господарського відання, неможливості відновлення ним платоспроможності за рахунок здійснення господарської діяльності тощо. При цьому аргументи Ради в цій частині не ґрунтуються на посиланні на певні наявні в матеріалах справи докази, які не отримали належної правової оцінки судів, але підтверджують факт здійснення Боржником після вилучення в нього Радою відповідного майна господарської діяльності в обсязі, який би забезпечував можливість погашення ним своїх зобов`язань перед кредиторами.
82. Стосовно заперечень Ради проти визначення розміру субсидіарної відповідальності апеляційним господарським судом при незавершеній реалізації всіх об`єктів ліквідаційної маси, оскільки за Боржником станом на 11.10.2021 числиться два транспортні засоби та зареєстрована на праві постійного користування земельна ділянка, окрім наведеного, Верховний Суд зважає на те, що такі доводи не ґрунтуються на посиланні на певні наявні в матеріалах справи (але не оцінені судами) докази, які свідчать про фактичну наявність у Боржника зазначених транспортних засобів, а також можливість їх реалізації та відповідного права на земельну ділянку в межах ліквідаційної процедури.
83. З огляду на викладене безпідставними є викладені в касаційній скарзі аргументи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин норм матеріального права через неврахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №924/669/17, від 10.06.2020 у справі №911/3513/16, від 12.09.2019 у справі №914/3812/15, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, у постанові від 02.09.2021 у справі №910/3438/13, стосовно принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, необхідності проведення аналізу підстав виникнення заборгованості та з`ясування відповідного причинно-наслідкового зв`язку тощо.
84. Також Верховний Суд відхиляє доводи Ради про неправильне застосування норм законодавства, що регулюють позовну давність, та посилання на висновки, викладенні в постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №10/5026/995/2012, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, виходячи з такого.
85. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
86. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
87. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.ст. 257 261 Цивільного кодексу України).
88. За змістом частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, але за умови, що про її застосування заявлено стороною у спорі до ухвалення судом рішення.
89. Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20) дійшов висновку, що можливістю подання у межах справи про банкрутство зави до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника через доведення його до банкрутства, наділений виключно ліквідатор банкрута, саме на якого покладені повноваження із виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника, що пов`язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень, визначених статтею 61 КУзПБ.
90. Отже, ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута. Підтвердженням вищевикладеного є те, що розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
91. Наведені висновки спростовують доводи про те, про перебіг строку позовної давності до вимог покладення субсидіарної відповідальності починається з ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.
92. При цьому Верховний Суд у зазначеній постанові визнав нерелевантним посилання на постанови Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №923/1494/15 та від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 через неподібність матеріально-правового регулювання правовідносин, адже наявність висновків щодо застосування аналогічних статей Закону про банкрутство не може вважатись висновком щодо застосування саме частини 2 статті 61 КУзПБ.
93. Також не можна визнати релевантними щодо правовідносин у цій справі висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17.03.2020 у справі №10/5026/995/2012 (в якій у межах банкрутства розглядався позов ліквідатора боржника про визнання недійсним аукціону) та в постанові від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11 (якою скасовано судові рішення попередніх інстанцій через ненаведення ними наявності у діях колишнього керівника банкрута об`єктивної сторони господарського правопорушення у вигляді конкретних дій/бездіяльності та їх причинно-наслідкового зв`язку з наслідками у вигляді доведення до банкрутства, а також направлено справу на новий розгляд із вказівкою, зокрема, про необхідність розглянути заяву про застосування позовної давності).
94. Зважаючи на те, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій Рада не довела обставини спливу на момент звернення ліквідатора Боржника із Заявою встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України трирічного строку саме з моменту виявлення недостатності ліквідаційної маси для повного погашення кредиторської заборгованості Боржника (завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на її підставі), викладені в касаційній скарзі доводи Ради про пропуск позовної давності у спірних правовідносинах є необґрунтованими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
95. Звертаючись з касаційною скаргою, Рада не довела неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваної постанови.
96. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін постанови апеляційного господарського суду.
Розподіл судових витрат
97. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу П`ятихатської міської ради Дніпропетровської області залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у справі №904/8850/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді О. Банасько
В. Пєсков