ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 905/1060/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Бакуліна С. В., Стратієнко Л. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 (головуючий - Хачатрян В. С., судді Россолов В. В., Шутенко І. А.)

у справі № 905/1060/21

за позовом ОСОБА_1

до 1) Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", 2) Компанії "Barlenko LTD", 3) Компанії "Metinvest B.V."

про визнання недійсним правочину, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення збитків

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (відповідач 1), Компанії "Barlenko LTD" (відповідач 2), Компанії "Metinvest B.V." (відповідач 3) з вимогами про:

- визнання недійсним правочину щодо застосування до ОСОБА_1 процедури примусового викупу належних йому на праві власності 392300 штук акцій Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" у відповідності до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" від 05.05.2018;

- застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на користь ОСОБА_1 відшкодування за не отримані дивіденди, нараховані за результатами роботи ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" за 2017 рік у розмірі 5 992 197,77 грн;

- стягнення солідарно з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", Компанії "Barlenko LTD" та Компанії "Metinvest B.V." на користь ОСОБА_1 збитків, спричинених у зв`язку з неотриманням справедливої компенсації за акції ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" у розмірі 65 384 624,63 грн.

2. Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про зменшення судового збору до 20 119,48 грн., що дорівнює 5% від річного доходу позивача за попередній рік. В обґрунтування якого позивачем зазначено, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів за 2020 рік річний дохід за 2020 становить 402 389,34 грн. В той же час, розмір судового збору в цій справі, на думку позивача, становить 1072922,34 грн.

3. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.06.2021 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору. Позовну заяву залишено без руху, встановлено строк і спосіб для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання документів на підтвердження сплати судового збору у розмірі 776 650,52 грн.

4. Зазначена ухвала мотивована тим, що особа, яка заявляє клопотання про зменшення судового збору, має навести доводи і надати переконливі докази на підтвердження того, що з урахуванням майнового стану цієї особи неможливо або суттєво ускладнено сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі. При цьому, на підтвердження доходів за 2020 рік в розмірі 402 389,34 грн, позивачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків. Будь-яких інших документів на підтвердження майнового стану позивача, які б переконливо свідчили про неможливість або суттєву ускладненість сплати судового збору у встановленому законом розмірі надано не було.

5. Разом з цим, місцевий господарський суд встановив, що позивач в позові зазначає, що станом на 18.05.2018 він володів простими акціями Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" в кількості 39 2300 шт.

6. 18.05.2018 з рахунку в цінних паперах ці акції були списані та переведені на рахунок в цінних паперах Компанії "Barlenko LTD" на підставі заявленої публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод". В подальшому позивач звернувся до банку із заявою про видачу готівки з рахунку ескроу у розмірі 5 884 500 грн та 24.05.2018 отримав зазначені кошти.

7. З доданої до позовної заяви виписки з особового рахунку позивача вбачається, що ним 24.05.2018 було отримано 280 000 грн готівкою. Грошові кошти в розмірі 5 604 657 грн були перераховані на його депозитний рахунок.

8. Так, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи можливість позивача вільно розпоряджатися грошовими коштами в загальному розмірі 5 884 500 грн, які були перераховані на його банківський рахунок одним з відповідачів внаслідок придбання акцій за безвідкличною вимогою (у зв`язку з чим, на думку позивача, йому було спричинено збитки на суму 65 384 624,63 грн, стягнення яких зокрема є предметом позову), приймаючи до уваги наявність у позивача інших джерел отримання доходу (виходячи з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків), суд дійшов висновку про недоведеність обставин які свідчать про неможливість сплати позивачем судового збору у встановленому законом розмірі та якими позивач обґрунтовує заяву про зменшення розміру судового збору майже в 40 разів від суми, яка б мали бути сплачена до Державного бюджету України за розгляд цієї справи.

9. Крім того, місцевий господарський суд зауважив, що виходячи з приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору може бути зменшений зокрема у разі, якщо такий розмір перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. В той же час, законодавством не передбачено, що за наявності вказаної обставини, розмір судового збору зменшується саме до 5% відсотків від річного доходу позивача. Позивачем в заяві про зменшення розміру судового збору, окрім наведеного, також не обґрунтовано чим саме обумовлене необхідність зменшення розміру судового збору саме до 5% від його річного доходу за 2020 рік.

10. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про зменшення розміру судового збору.

11. В подальшому, 23.06.2021 до місцевого господарського суду позивачем було подано клопотання, в якому представник позивача просив відстрочити Сімонову Юрію Юрійовичу сплату судового збору у розмірі 776 650,52 грн до ухвалення судового рішення у справі № 905/1060/21.

12. В обґрунтування клопотання представником позивача зазначено, що в ухвалі від 14.06.2021 суд не врахував певну специфіку справ, пов`язаних із процедурою примусового викупу акцій відповідно до статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", про яку зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 908/137/18. Крім того представник позивача зазначив, що в пункті 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір не справляється за подання, позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, а тому з урахуванням зазначених витрат, які має нести позивач для відновлення своїх порушених прав власності, обмеження до правосуддя буде повторним порушенням прав постраждалої особи без дотримання балансу між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересам позивача щодо можливості звернення до суду, з другого.

13. Враховуючи, що позивач має сплатити судовий збір у розмірі 796 770 грн, розмір якого вдвічі перевищує загальний розмір доходу за минулий рік, у зв`язку з відсутністю у нього вільних грошових коштів, а також можливого порушення позивачем договірних зобов`язань внаслідок розірвання депозитного договору, представник позивача, на підставі частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" просив відстрочити сплату судового збору у розмірі 776 650,52 грн до ухвалення судового рішення у справі № 905/1060/21.

14. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.06.2021 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

15. У зазначеній ухвалі місцевий господарський суд встановив, що будь-яких доказів до клопотання про відстрочення сплати судового збору додано не було. При цьому, суд зауважив, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 14.06.2021 була надана оцінка доказам, які на думку позивача доводять неможливість сплати судового збору в розмірі передбаченого Законом України "Про судовий збір".

16. Так, суд першої інстанції зазначив, що станом на 18.05.2018 позивач, як вказано ним у позовній заяві, володів простими акціями ПрАТ "Авдієвський коксохімічний завод" в кількості 392300 шт. 18.05.2018 з рахунку в цінних паперах ці акції були списані та переведені на рахунок в цінних паперах Компанії "Barlenko LTD" на підставі заявленої публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод". А в подальшому, позивач звернувся до банку із заявою про видачу готівки з рахунку ескроу у розмірі 5 884 500 грн та 24.05.2018 отримав зазначені кошти. З доданої до позовної заяви виписки з особового рахунку позивача вбачається, що ним 24.05.2018 було отримано 280 000 грн готівкою. Грошові кошти в розмірі 5 604 657 грн були перераховані на його депозитний рахунок.

17. Враховуючи можливість позивача вільно розпоряджатися грошовими коштами в загальному розмірі 5 884 500 грн, які були перераховані на його банківський рахунок одним з відповідачів внаслідок придбання акцій за безвідкличною вимогою, приймаючи до уваги наявність у позивача інших джерел отримання доходу (виходячи з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків), місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність обставин які свідчать про неможливість сплати позивачем судового збору у встановленому законом розмірі.

18. При цьому суд першої інстанції відхилив доводи позивача щодо відсутності у нього "вільних грошових коштів" для сплати судового збору, оскільки законодавством не передбачено здійснення оплати судового збору у разі наявності саме "вільних грошових коштів".

19. Також суд зазначив, що не можуть бути підставою для обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору і порушення позивачем договірних зобов`язань внаслідок розірвання депозитного договору з метою сплати судового збору. При цьому, жодних доказів на підтвердження можливого застосування до нього негативних наслідків за дострокове розірвання депозитного договору до суду надано було.

20. Крім того, за висновками місцевого господарського суду, позивач не позбавлений можливості звернутись до суду після спливу строку дії депозитного договору, отримання відсотків за розміщення депозиту та сплати судового збору до Державного бюджету України у встановленому законом розмірі.

21. Місцевий господарський суд зауважив, що визначений законодавством розмір судового збору в цій справі в розмірі 796 770 грн, з урахуванням наведених вище аргументів щодо майнового стану позивача (зокрема отримання від одного з відповідачів 5 884 500 грн та подальше розміщення переважної частини з цих коштів на депозитному рахунку позивача), не може вважатись перешкодою для звернення позивача за судовим захистом та, виходячи з заявлених вимог позивача (ціна позову 71 376 822,40 грн), є адекватним та розумним. Встановлення законодавством України необхідності сплати судового збору у відсотковому відношенні до ціни позову є справедливою умовою, оскільки зумовлює більш відповідально визначати майнові вимоги позивачем.

22. Суд першої інстанції також зазначив, що не заслуговують на увагу посилання заявника на пункт 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", оскільки виходячи зі змісту наведеної норми, судовий збір не справляється за подання позову відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. В той же час, предметом позову в цій справі не є відшкодування шкоди, заподіяної позивачу будь-яким з перелічених вище органів державної влади або місцевого самоврядування.

23. З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.

24. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

25. Не погодившись із вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 скасувати, а справу направити для продовження розгляду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

26. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 скасовано ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.07.2021. Справу № 905/1060/21 передано до суду першої інстанції на стадію відкриття провадження у справі.

27. Вказана постанова мотивована тим, що у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Водночас, особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду. Перешкоди у доступі до правосуддя можливі як у зв`язку з особливостями національного процесуального законодавства держави, так і через обмеження, передбачені матеріальним правом. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення, про що свідчить практика ЄСПЛ у випадках, коли констатується порушення Конвенції.

28. Так суд апеляційної інстанції зазначив, що з тексту статті 6 Конвенції прямо витікає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. З огляду на обставини у цій справі, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивача фактично обмежили у доступі до правосуддя.

29. Апеляційний господарський суд зазначив, що з огляду на обставини справи, а саме предмет позовних вимог, приймаючи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові по справі №908/137/18, позивач у спірних правовідносинах є слабшою стороною і захист ним своїх прав та інтересів супроводжується необхідністю понесення значних витрат.

30. Звертаючись до суду з клопотанням про зменшення сплати судового збору, позивач вказав, що він є фізичною особою, а також надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків на підтвердження доходів за 2020 рік в розмірі 402 389,34 грн. Вказане, на думку колегії суддів суду апеляційної інстанції підтверджує те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу.

31. При цьому, апеляційний господарський суд відхилив висновки суду першої інстанції про те, що позивач не надав будь-яких документів на підтвердження майнового стану позивача, які б переконливо свідчили про неможливість або суттєве ускладнення сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

32. Колегія суддів суду апеляційної інстанції зауважила, що не вбачає яким чином можна ще довести розмір річного доходу, окрім як відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків. Саме відомості та довідка з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків у розрізі норм процесуального законодавства є належним і допустимим доказом.

33. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що станом на 18.05.2018 року позивач володів простими акціями ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" в кількості 392 300 шт. 18.05.2018 року з рахунку в цінних паперах ці акції були списані та переведені на рахунок в цінних паперах Компанії "Barlenko LTD" на підставі заявленої публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод". В подальшому позивач звернувся до банку із заявою про видачу готівки з рахунку ескроу у розмірі 5 884 500,00 грн. та 24.05.2018 року отримав зазначені кошти.

34. При цьому, за висновками апеляційного господарського суду, суд першої інстанції опосередковано дійшов висновку, що у позивача наявні кошти і він спроможний сплатити судовий збір, зазначивши, що дійсно за рахунок таких коштів, сплатити судовий збір можливо.

35. Однак, колегія суддів суду апеляційної інстанції зауважила, що відповідні кошти - отримані з рахунку ескроу 24.05.2018 у розмірі 5 884 500,00 грн є певною мірою спірним майном у даній справі. На думку колегії суддів відповідні кошти по-перше, можуть зберігатися на рахунку ескроу до певного моменту (виконання обома сторонами зобов`язання); по-друге, кошти перераховані у зв`язку з примусовим викупом акцій. Правочин (процедура) по примусовому викупу акцій є предметом оскарження у даній справі. Отже, за результатом розгляду справи гіпотетично може статися така ситуація, як необхідність повернення сторін у первісне становище, яке існувало до моменту оскаржуваного правочину, що зумовить вирішення питання повернення таких коштів.

36. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що наразі у цій справі висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору чи відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору, у зв`язку з чим здійснено повернення позовної заяви, виглядали занадто формалізовано та не відповідали самій меті розгляду на предмет прийнятності, у зв`язку з чим застосовані засоби не є пропорційними меті. Фактично наразі, оцінивши всі обставини справи: предмет позову, становище позивача та його дії направленні на реалізацію ним своїх прав, можна зробити висновок, що приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції обмежив позивача у доступі до правосуддя.

37. З огляду на наведене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з порушенням норм процесуального права.

38. Відтак, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених статтею 6 Конвенції та статтею 129 Конституції України, для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 року підлягає скасуванню, а справа № 905/1060/21 з урахуванням положень частини третьої статті 271 Господарського процесуального кодексу України підлягає переданню до суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

39. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 і залишити в силі ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.07.2021.

40. Так, відповідач 1 зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки суд апеляційної інстанції в порушення приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" не надав належної оцінки доказам скрутного матеріального положення позивача, зосередившись на оцінці доказів перевищення розміру судового збору 5% річного доходу позивача. При цьому, наведена стаття Закону не містить такої умови для зменшення розміру судового збору або відстрочення його сплати, як оскарження процедури примусового викупу акцій одним із колишніх акціонерів.

41. Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження скрутного матеріального становища. При цьому такими доказами можуть бути витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно, виписки з банківських рахунків, які підтверджують відсутність майна та коштів для сплати судового збору.

42. Також скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не навів жодних доказів і належно не обґрунтував свої висновки про помилковість висновків суду першої інстанції стосовно можливості сплати позивачем судового збору за рахунок коштів, отриманих ним від продажу акцій, які наявні у позивача на депозитному рахунку.

43. Разом з цим, скаржник зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо спірності отриманих позивачем грошових коштів з рахунку ескору у розмірі 5 884 500 грн, оскільки позивачем у цій справі не заявлено вимог про відновлення становища, яке існувало між сторонами до моменту викупу акцій позивача. Позивач заявляє вимоги про визнання недійсним правочину з обов`язкового викупу належних йому акцій без повернення таких акцій останньому, стягнення коштів з відшкодування не отриманих дивідендів за 2017 рік та стягнення збитків, спричинених внаслідок спірного викупу акцій. Відтак, за доводами скаржника, зазначені грошові кошти не є предметом спору та відповідно спірним майном.

44. Також, скаржник стверджує про необґрунтований вихід судом апеляційної інстанції за межі доводів апеляційної скарги у цій частині, оскільки позивач у своїй апеляційній скарзі не наводив відповідних доводів та не обґрунтовував ними наявність підстав для скасування ухвали місцевого господарського суду.

45. Відповідач 1 стверджує, що ухваливши оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції фактично створив прецедент щодо можливості уникнення платоспроможною особою сплати судового збору за відсутності передбачених законом підстав у спорах про стягнення збитків за правочином. Наведене в свою чергу призведе до недоотримання грошових коштів від сплати судового збору спеціальним фондом Державного бюджету України.

46. Разом з цим, скаржник вважає помилковими посилання суду апеляційної інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 908/137/18 з огляду на те, що у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду не вирішувала питання відсутності достатності гарантій захисту на законодавчому рівні міноритарних акціонерів при сплаті судового збору за подання таких позовів.

Позиція інших учасників справи

47. Учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Позиція Верховного Суду

48. Перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

49. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

50. Частиною першою статті 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга статті 174 ГПК України).

51. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

52. Відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про судовий збір", ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справах за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці, батьки які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитинну віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної полум`я сім`ї, особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій.

53. За змістом положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі.

54. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статей 13 14 74 ГПК України, повинна навести доводи того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.

55. Колегія суддів зазначає, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

56. Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

57. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60).

58. Таким чином, відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

59. Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Аналогійний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі № 912/1061/20.

60. За оцінкою місцевого господарського суду наведені ОСОБА_1 обставини в обґрунтування клопотання про зменшення судового збору та клопотання про відстрочення сплати судового збору, не є такими, з якими положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачають можливість відстрочення сплати судового збору або його зменшення, тому в задоволенні зазначених клопотань суд відмовив.

61. При цьому, надані скаржником відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2020 рік, за умови отримання позивачем 24.05.2018 грошових коштів від продажу акцій в розмірі 5 884 500 грн та розміщення ним на його депозитному рахунку коштів в розмірі 5 604 657 грн, суд першої інстанції визнав такими, що не підтверджують обставин, які дають підстави вважати, що майновий стан позивача дійсно перешкоджає сплаті ним судового збору в установленому порядку і розмірі.

62. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції та зазначає, що суд апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові не спростував висновків місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для зменшення позивачу розміру судового збору або відстрочення його сплати.

63. Таким чином, аргументи скаржника про недослідження апеляційним судом обставин, якими позивач обґрунтовував тяжкий майновий стан знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи.

64. Також колегія суддів вважає помилковими доводи позивача у цій справі про наявність правових підстав для зменшення розміру судового збору, або відстрочення від його сплати за подання позовної заяви згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 24.11.2020 у справі № 908/137/18, в якій, на переконання заявника, визнано міноритарного акціонера слабшою стороною та констатовано про необхідність забезпечення порушених прав та інтересів міноритарного акціонера в умовах відсутності достатності гарантій його захисту на законодавчому рівні та необхідністю несення останнім витрат на проведення оцінки майна товариства, сплату судового збору, витрат на професійну правничу допомогу тощо.

65. Так посилання позивача та суду апеляційної інстанції на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 24.11.2020 у справі № 908/137/18 не приймається судом касаційної інстанції до уваги з огляду на те, що такі висновки зроблені щодо суті позовних вимог про захист права міноритарного акціонера під час примусового продажу акцій товариства. Натомість у цій справі розгляд справи по суті не розпочато, а вирішується питання про відкриття провадження та дотримання позивачем норм Закону України "Про судовий збір" щодо розміру судового збору та наявності підстав для його зменшення або відстрочення його сплати. Указаний Закон не передбачає такої підстави для відстрочення сплати судового збору, як оскарження процедури примусового викупу акцій, одним із колишніх акціонерів. Вирішення питання про відстрочення сплати судового збору здійснюється з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

У цій частині Суд звертається до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.10.2022 у справі № 905/1059/21.

66. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про відстрочення від сплати судового збору, зменшення розміру, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року, «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).

67. Заявляючи клопотання про зменшення розміру судового збору та клопотання про відстрочення його сплати, позивач у цій справі не надав доказів важкого майнового стану, зокрема, про те, що заявник є безробітним, не отримує заробітну плату чи інший прибуток; у заявника відсутнє рухоме чи нерухоме майно, цінні папери, тощо. Доводів щодо відсутності необхідних коштів у позивача на банківських або депозитних рахунках у поданих ним клопотаннях також не наведено.

68. З огляду на викладене, правильним є висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про зменшення розміру судового збору і клопотання про відстрочення сплати судового збору. А посилання позивача на висновок суду касаційної інстанції щодо примусової процедури продажу акцій товариства не є підставою для відстрочення від сплати судового збору в розумінні Закону України "Про судовий збір".

69. За таких обставин, помилковим є посилання суду апеляційної інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 908/137/18, оскільки Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові не розглядала питання відсутності достатності гарантій захисту на законодавчому рівні міноритарних акціонерів при сплаті судового збору за подання відповідного позову, або щодо обставин повернення судом позовної заяви у разі неусунення позивачем недоліків позовної заяви з аналогічних правовідносин, а зроблено висновок щодо необхідності при розгляді спору дослідження судами обставин здійснення процедури примусового відчуження акцій.

70. При цьому, доказів на підтвердження підстав для зменшення розміру судового збору або відстрочення його сплати всупереч вимогам статей 13 74 ГПК України позивач до суду не надав.

71. Разом з цим, колегія судів також вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що кошти - отримані з рахунку ескроу 24.05.2018 у розмірі 5 884 500,00 грн є певною мірою спірним майном у даній справі, оскільки за результатом розгляду справи гіпотетично може статися така ситуація, як необхідність повернення сторін у первісне становище, яке існувало до моменту оскаржуваного правочину, що зумовить вирішення питання повернення таких коштів.

72. Так, позивачем у цій справі заявлено вимоги про визнання недійсним правочину з обов`язкового викупу належних йому акцій без повернення таких акцій останньому, стягнення коштів з відшкодування не отриманих дивідендів за 2017 рік та стягнення збитків, спричинених внаслідок спірного викупу акцій. Жодних вимог про відновлення становища, яке існувало між сторонами до моменту викупу акцій позивача (реституції) позивачем у цій справі не заявлено.

73. Ураховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що, повертаючи ОСОБА_1 позовну заяву з підстав неусунення ним недоліків позовної заяви, суд першої інстанції правильно застосував положення процесуального закону. При цьому апеляційний господарський суд наведеного у цій постанові не врахував у зв`язку з чим дійшов помилкових висновків щодо скасування ухвали Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 та направлення справи № 905/1060/21 до суду першої інстанції на стадію відкриття провадження у справі.

74. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість касаційної скарги та про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі ухвали Господарського суду Донецької області від 08.07.2021.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

76. За змістом пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

77. У статті 312 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

78. Ураховуючи норми законодавства, зважаючи на викладене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, які стали підставою для повернення позовної заяви і які, у свою чергу, не спростував суд апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що ухвала Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 відповідає положенням чинного законодавства, натомість постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 необхідно скасувати, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.

Розподіл судових витрат

79. Відповідно до статті 129 ГПК України, оскільки касаційну скаргу відповідача 1 задоволено, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги мають бути покладені на позивача.

Керуючись статтями 300 301 308 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі № 905/1060/21скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 у справі № 905/1060/21 залишити в силі.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька обл., м. Авдіївка, пр. Індустріальний, буд 1, ЄДРПОУ 00191075) судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, в розмірі 2 481 грн.

5. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Донецької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді С. В. Бакуліна

Л. В. Стратієнко