ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 905/1241/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю. головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,

за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 (суддя Курдельчук І. Д.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 (головуючий суддя Євсіков О. О., судді Корсак В. А., Попікова О. В.) у справі

за позовом військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 (правонаступник ІНФОРМАЦІЯ_2 )

до 1) Першотравневої районної ради Донецької області, 2) Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, 3) Кабінету Міністрів України, 4) Мангушської селищної ради, 5) Пенсійного фонду України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування та розпорядження Кабінету Міністрів України, визнання незаконним свідоцтв про право власності та відновлення правового становища,

за участю представників:

прокурора Гавловської А. В.,

позивача-1 Примака А. А. (в порядку самопредставництва),

позивача-2 Кудли А. А., Філіпенка В. О. (в порядку самопредставництва),

відповідача-1 не з`явився,

відповідача-2 Афендікової І. К. (в порядку самопредставництва),

відповідача-3 Колток О. М. (в порядку самопредставництва),

відповідача-4 не з`явився,

відповідача-5 Петручені І. В. (в порядку самопредставництва),

третьої особи Рад Н. С. (в порядку самопредставництва),

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1.Військовий прокурор Донецького гарнізону (далі прокурор) звернувся до Господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі Міноборони України, позивач-1) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Комісаріат, позивач-2) з позовом до Першотравневої районної ради Донецької області (далі Першотравнева райрада, відповідач-1), Управління Пенсійного фонду Першотравневого району Донецької області (далі відповідач-2), Кабінету Міністрів України (далі відповідач-3); за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі третя особа) про визнання незаконними та скасування: рішення Першотравневої райради від 15.12.2003 № 4/13-160; розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 № 461-р; рішення Мангушської селищної ради від 12.11.2008 № 126 «Про присвоєння юридичної адреси»; рішення Мангушської селищної ради від 10.06.2009 № 51 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна»; рішення Мангушської селищної ради від 08.10.2008 № 115 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна»; рішення Першотравневої районної ради від 20.11.2008 № 5/22-307 «Про передачу будівлі по АДРЕСА_1 з власності територіальної громади району у державну власність»; свідоцтва про право власності від 13.10.2008 САВ № 506216; свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.08.2009 САВ № 506481; відновлення правового становища, яке існувало у Міноборони України щодо будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , до моменту видання вказаних актів.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оформлення спірних нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , як спільної власності територіальних громад сіл, селищ Першотравневої райради відбулось з порушенням вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» від 05.11.1991 N 311, законів України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», оскільки це майно є військовим майном (майном ІНФОРМАЦІЯ_3 ), і рішення Міноборони України (центральний орган управління Збройних Сил України, який здійснює управління військовим майном) про вилучення майна з оперативного управління військового комісаріату не приймалось.

3.У зв`язку з викладеним прокурор вважає, що усі наступні рішення органу місцевого самоврядування та Кабінету Міністрів України щодо передачі майна до державної власності з віднесенням до сфери управління Пенсійного фонду України (далі ПФУ, відповідач-5) є незаконними.

4.Ухвалою Господарського суду міста Києва 09.03.2017 залучено до участі у справі як інших відповідачів Мангушську селищну раду (далі Мангушська рада, відповідач-4); ПФУ.

5.Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2021 замінено учасника справи позивача ІНФОРМАЦІЯ_4 його правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

6.Рішенням виконавчого комітету Першотравневої райради від 06.07.1977 № 195 «Про дозвіл проектування і будівництва будівель райвійськкомату і народного суду» вирішено дозволити проектування і будівництво будівлі райвійськкомату по вул. Тітова в сел. Першотравневе; вилучити земельну ділянку площею 0,16 га із землекористування Першотравневого Держбанку і виділити земельну ділянку під будівництво будівлі райвійськкомату.

7.Рішенням Першотравневої райради від 15.12.2003 № 4/13-160 «Про прийняття будівлі, гаражів, які знаходяться в управлінні ІНФОРМАЦІЯ_3 в спільну власність територіальних громад сіл, селищ, які знаходяться в управлінні районної ради», прийнято в спільну власність територіальних громад сіл, селищ, які знаходяться в управлінні районної ради, будівлю, гаражі, що знаходяться за адресою: вул. Тітова, 75а, смт. Мангуш, Першотравневий район. Вирішено зареєструвати право власності Першотравневої райради на вказані об`єкти.

8.Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 29.06.2004 у справі № 2-297-04 за заявою прокурора Першотравневого району Донецької області про визнання незаконним рішення Першотравневої райради від 15.12.2003 № 4/13-160 це рішення Першотравневої райради про прийняття будівлі, гаражів, які знаходяться в управлінні ІНФОРМАЦІЯ_3 , в спільну власність територіальних громад сіл, селищ, які знаходяться в управлінні районної ради скасовано.

9.Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21.09.2004 апеляційну скаргу Першотравневої райради задоволено частково, рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 29.06.2004 скасовано, а заяву прокурора Першотравневого району Донецької області про визнання недійсним рішення Першотравневої райради від 15.12.2003 № 4/13-160 залишено без розгляду.

10.Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2006 касаційне подання прокурора Першотравневого району Донецької області задоволено, ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21.09.2004 скасовано, рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 29.06.2004 залишено без змін.

11.29.08.2008 Першотравнева райрада прийняла рішення № 5/20-284 «Про прийняття на баланс районної ради будівлі та гаражів, розташованих у АДРЕСА_2 ».

12.За позовом прокурора Першотравневого району Донецької області до Першотравневої райради про визнання таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства та скасування рішення сесії Першотравневої райради від 29.08.2008 № 5/20-284 «Про прийняття на баланс районної ради будівлі та гаражів, розташованих у АДРЕСА_2 », Першотравневий районний суд Донецької області ухвалив постанову від 25.04.2012 № 2-а-11/12, відповідно до якої, адміністративний позов прокурора задовольнив і визнав протиправним та скасував рішення сесії Першотравневої райради від 29.08.2008 № 5/20-284 «Про прийняття на баланс районної ради будівлі та гаражів, розташованих у АДРЕСА_2 ».

13.Рішенням Мангушської ради від 08.10.2008 № 115 «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна» оформлено право власності на спірну будівлю за територіальною громадою Першотравневого району в особі Першотравневої райради.

14.13.10.2008 оформлено свідоцтво про право власності НОМЕР_1 на нежитлову будівлю та гаражі (Донецька область, Першотравневий район, смт. Мангуш, вул. Тітова, 75а), в якому зазначено про те, що форма власності є комунальною, а власником визначено територіальну громаду Першотравневого району в особі Першотравневої райради.

15.Рішенням Мангушської ради від 12.11.2008 № 126 нежитловій будівлі присвоєно окрему юридичну адресу: смт. Мангуш, вул. Тітова, 72а (пункт 2 рішення).

16.Розпорядженням від 28.04.2009 № 461-р про передачу будівель в Донецькій області в державну власність Кабінету Міністрів України прийнято пропозицію ПФУ, Димитровської міської ради і Першотравневої райради щодо передачі будівель у м. Димитрові по вул. Артема, 13 та у смт. Мангуш Першотравневого району по вул. Тітова, 72а в державну власність та управління зазначеного фонду.

17.Рішенням від 10.06.2009 № 51 виконавчого комітету Мангушської ради вирішено оформити право власності держави в особі ПФУ на нежитлову будівлю, яка знаходиться в оперативному управлінні ПФУ в Першотравневому районі за адресою: смт. Мангуш, вул. Тітова, 72а.

18.Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.08.2009 № 506481 нежитлова будівля за адресою: Донецька область, Першотравневий район, смт. Мангуш, вул. Тітова, 72а, загальною площею 871,7 кв. м знаходиться у власності держави в особі ПФУ в оперативному управлінні ПФУ в Першотравневому районі Донецької області.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

19.Суди розглядали справу неодноразово.

20.Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення Мангушської ради від 08.10.2008 № 115 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна»; визнано незаконним та скасовано рішення Першотравневої райради від 20.11.2008 № 5/22-307 «Про передачу будівлі по вул. Тітова, 72а, у смт Мангуш з власності територіальної громади району у державну власність»; визнано недійсним свідоцтво про право власності від 13.10.2008 САВ № 506216; визнано незаконним та скасовано пункт 2 рішення Мангушської ради від 12.11.2008 № 126 «Про присвоєння юридичної адреси» в частині щодо нежитлової будівлі 72а по вул. Тітова в смт Мангуш окремої юридичної адреси; визнано незаконним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 № 461-р; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.08.2009 НОМЕР_2 ; відновлено правове становище, яке існувало у Міноборони України щодо будівлі, розташованої за адресою: Першотравневий район, смт Мангуш, вул. Тітова, 75а, до моменту видання вказаних актів. Відмовлено у позові в частині вимог про зобов`язання скасувати реєстрацію прав власності на будівлю і, гаражі та земельну ділянку.

21.Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №905/1241/15 змінено. Викладено пункт 6 його резолютивної частини у такій редакції: «Визнати незаконним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 № 461-р в частині прийняття пропозиції Пенсійного фонду України та Першотравневої районної ради (Донецька область) щодо передачі будівель у смт. Мангуш Першотравневого району по вул. Тітова, 72а, в державну власність та управління Пенсійного фонду України». В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі № 905/1241/15 залишено без змін.

22.Судові рішення мотивовано тим, що Мангушська (Першотравнева) райрада не мала законних підстав для набуття права власності на спірну будівлю, ця будівля не є об`єктом комунальної власності, відповідач-4 не має законних підстав передавати будь-кому неналежне йому майно (спірну будівлю), отже, наявні підстави для визнання незаконним і скасування рішення Мангушської (Першотравневої) райради від 20.11.2008 № 5/22-307 «Про передачу будівлі по вул. Тітова, 72а, у смт. Мангуш з власності територіальної громади району у державну власність».

23.Натомість ПФУ також не має законних підстав для набуття права власності на передане відповідачу-5 не від власника майна.

24. Мангушська (Першотравнева) райрада, не набувши права комунальної власності на спірну будівлю, відповідно, не мала законних підстав для звернення до Кабінету Міністрів України з пропозицією передати майно з комунальної до державної власності.

25.Разом з тим Кабінет Міністрів України не мав законних підстав прийняти пропозицію не від власника майна, яке не є об`єктом комунальної власності, а отже, не мав законних підстав для видання розпорядження від 28.04.2009 №461-р «Про передачу будівель в Донецькій області в державну власність» в частині прийняття пропозиції ПФУ та Першотравневої райради щодо передачі будівель у смт. Мангуш Першотравневого району по вул. Тітова, 72а в державну власність та управління ПФУ.

26.Оскільки свідоцтва про право власності були видані на підставі рішень, які є незаконними і підлягають скасуванню, то наявні підстави для визнання недійсними таких свідоцтв і відновлення правового становища Міноборони України щодо будівлі за адресою: вул. Тітова, 72а в смт. Мангуш Першотравневого району до видання спірних актів.

27.Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що оскільки спір у даній справі стосується лише неправомірності передачі будівлі у смт. Мангуш Першотравневого району по вул. Тітова, 72а, то відсутні підстави для скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 №461-р «Про передачу будівель в Донецькій області в державну власність» в частині передачі будівлі у м. Димитрові на вул. Артема, 13, тому місцевий суд помилково задовольнив позовні вимоги у цій частині.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

28.У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Мангушського об`єднаного управління ПФУ Донецької області (далі Мангушське управління ПФУ, відповідач-2, скаржник), в якій скаржник просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

29.Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

30.Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Мангушське управління ПФУ посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статей 256 261 267 Цивільного кодексу України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 06.10.2020 у справі № 910/5562/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 21.11.2019 у справі № 918/820/18, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 та від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.

31.Скаржник також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статей 1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» в частині доведення належними та допустимими доказами факту закріплення майна за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України і набуття ними статусу військового майна.

Позиція заступника військового прокурора Донецького гарнізону

32.У відзиві на касаційну скаргу прокурор вказує, що на час його звернення до суду з цим позовом у липні 2015 року не існувало чіткої правової позиції та судової практики щодо способу повідомлення прокурором осіб, в інтересах держави в особі яких ним подається позов.

33.Прокурор вважає, що позов подано із дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки суб`єкти владних повноважень, яких прокурором визначено як позивачів, та яким було відомо про порушення інтересів держави, не вживали будь-яких заходів щодо усунення таких порушень.

34.На думку прокурора, суди попередніх інстанцій об`єктивно дослідили докази щодо належності спірного об`єкта нерухомого майна до державної власності в особі Міноборони України та дійшли обґрунтованих висновків по суті спору.

35.На підставі викладеного прокурор просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

36. У судовому засіданні прокурор виклала заперечення проти касаційної скарги та просила відмовити в її задоволенні.

Позиція Міноборони України та Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки

37. 03.02.2021 Міноборони України та Донецьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки подано відзиви на касаційну скаргу.

38.Відповідно до частини першої статті 295 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

39.Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

40.Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2021 визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами про надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 29.01.2021.

41.Оскільки відзиви на касаційну скаргу фактично подані позивачами з порушенням строку, визначеного частиною другою статті 295 Господарського процесуального кодексу України, причин пропуску даного строку у відзивах не наведено, клопотання про продовження строку на їх подання не заявлено, суд залишає вказані відзиви без розгляду.

42.Інші учасники справи правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченим статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

43. Представники відповідача-2, відповідача-3, відповідача-5 та третьої особи у судовому засіданні виклали пояснення по суті касаційної скарги та просили її задовольнити.

44. У судовому засіданні представники позивачів виклали заперечення проти касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

45.Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

46.Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

47.Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано, зокрема, норми статті 23 Закону України «Про прокуратуру» без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 06.10.2020 у справі № 910/5562/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 та від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.

48.Матеріалами справи підтверджується, що суди розглядали справу неодноразово.

49.Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 у справі № 905/1241/15 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

50.Скасовуючи судові рішення, суд касаційної інстанції вказав, що під час нового розгляду господарському суду необхідно, зокрема, перевірити наявність у прокурора повноважень щодо звернення до господарського суду з позовом у цій справі.

51.Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника прокуратури, порушення інтересів держави полягає у тому, що спірна будівля була неправомірно передана у комунальну власність, однак органи державної влади (позивачі у справі), на яких покладено обов`язок щодо судового захисту порушених інтересів держави, своєчасно не вжили відповідних дій для такого захисту.

52.На підставі наведеного апеляційний господарський суд дійшов висновку, що прокурор при зверненні з позовом до суду дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», чим підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

53.Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

54.Згідно з поштовими відмітками на конверті прокурор звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом у цій справі, судові рішення в якій переглядаються в касаційному порядку, 31.07.2015.

55.Статтею 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року (в редакції, чинній на момент подання позову), визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина друга). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (абзаци 1, 2 частини третьої).

56.На необхідності обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва наголосила Велика Палата Верховного Суду й у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), зазначивши, що системне тлумачення абзацу 1 частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

57.При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

58.У випадку наявності органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

59.Нездійснення захисту має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

60.Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

61.Колегія суддів суду касаційної інстанції зауважує, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідний компетентний орган, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

62.Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

63.Аналогічні правові висновки викладені у пунктах 45, 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

64.Водночас прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень (абзац 3 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

65.У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункти 37 40 постанови).

66.При цьому прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

67.З огляду на викладене підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені.

68.У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

69.Натомість судами не встановлено обставин, які б підтверджували факт звернення прокурора до позивачів із відповідними повідомленнями щодо наявності порушень вимог законодавства при зарахуванні об`єктів нерухомого майна до комунальної власності та необхідність звернення з відповідним позовом до суду, а також невжиття позивачами заходів щодо захисту інтересів держави.

70.Тобто прокурором не надано можливості Міноборони України, ІНФОРМАЦІЯ_5 відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

71.За таких обставин колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що вищевказані позивачі були позбавлені можливості протягом розумного строку подати до суду позов або вчинити дії для виправлення ситуації, що не надає можливості підтвердити достатність підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Міноборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 (правонаступник ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

72.Суд апеляційної інстанції зазначив, що як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника прокуратури (т. 4, а. с. 189 192), порушення інтересів держави полягає у тому, що спірна будівля була неправомірно передана у комунальну власність, однак органи державної влади (позивачі у справі), на яких покладено обов`язок щодо судового захисту порушених інтересів держави, своєчасно не вжили відповідних дій для такого захисту.

73.Колегія суддів зазначає, що у вказаних поясненнях, поданих прокурором до Господарського суду міста Києва 04.07.2017 та які були враховані апеляційним господарським судом, прокурор, обґрунтовуючи підстави для здійснення представництва інтересів держави у цій справі, посилається, зокрема, на статтю 131-1 Конституції України та частину третю статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Прокурор зазначає, що звернувся з даним позовом в інтересах держави в особі Міноборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ці органи державної влади тривалий час за захистом порушених прав та інтересів держави до суду не звертались, належних дій для такого захисту не вживали.

74.При цьому в поясненнях не зазначено про звернення прокурора до позивачів із відповідними повідомленнями щодо наявності порушень вимог законодавства при зарахуванні об`єктів нерухомого майна до комунальної власності, доказів такого звернення до пояснень прокурором також не додано.

75.Самого лише посилання, наведеного у поясненнях прокурора, про те, що порушення інтересів держави полягає у тому, що спірна будівля була неправомірно передана у комунальну власність, однак органи державної влади (позивачі у справі), на яких покладено обов`язок щодо судового захисту порушених інтересів держави, своєчасно не вжили відповідних дій для такого захисту, недостатньо.

76.Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №910/5562/19, на яку обґрунтовано посилається скаржник у касаційній скарзі.

77.Натомість, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків, оскільки правові висновки, викладені у зазначеній постанові, застосовано неправильно.

78.Відповідно до пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

79.У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зазначено, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

80.Звідси касаційна скарга Мангушського управління ПФУ є частково обґрунтованою, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, отримала підтвердження під час касаційного провадження. Рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням наведених норм матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

81.Відповідно до пункту 5 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

82.Згідно з частиною першою статті 313 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

83.Таким чином, касаційну скаргу Мангушського управління ПФУ слід задовольнити частково, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, позов прокурора залишити без розгляду.

Керуючись статтями 300 301 308 313 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області задовольнити частково.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №905/1241/15 скасувати.

3.Позов військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 (правонаступник Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) до Першотравневої районної ради Донецької області, Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Кабінету Міністрів України, Мангушської селищної ради, Пенсійного фонду України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування та розпорядження Кабінету Міністрів України, визнання незаконним свідоцтв про право власності та відновлення правового становища, залишити без розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяВ. Ю. Уркевич

Судді:Г. М. Мачульський

Є. В. Краснов