ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/1865/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Жукова С.В., Огородніка К.М.,

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

за участю представників: АТ "НАК "Нафтогаз України" - адвоката Литвина П.В., АТ "К.Енерго" - адвоката Жукова А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2020

та рішення Господарського суду Донецької області від 11.03.2020

у справі № 905/1865/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Акціонерного товариства "К.Енерго"

про стягнення 182 383 683,88 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "К.Енерго" 182 383 683,88 грн, з яких 72 877 558,21 грн - пеня, 25 673 722,51 грн - 3% річних, 83 832 403,16 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору постачання природного газу № 1517/1617-ТЕ-41, прострочивши виконання зобов`язання з оплати природного газу, поставленого протягом жовтня 2016 року - вересня 2017 року.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.03.2020 у справі №905/1865/19 (суддя Зекунов Е.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 (головуючий - Барбашова С.В., судді - Істоміна О.А., Пелипенко Н.М.) рішення Господарського суду Донецької області від 11.03.2020 у справі № 905/1865/19 залишено без змін

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 11.03.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 у справі №905/1865/19 скасувати; прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 127 674 178, 35 грн, з яких: 72 877 558, 21 грн - пеня, 12 492 037, 88 грн - 3 % річних, 42 304 582,26 грн - інфляційні втрати.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень позивач зазначає неврахування судами висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16, від 17.04.2018 у справі № 918/1395/15, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18 (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

Крім того, АТ "НАК "Нафтогаз України" посилається на неправильне тлумачення і застосування судами першої та апеляційної інстанцій Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 (далі - Порядок № 217), ст.ст. 526 629 631 654 ЦК України, ст.ст.193 216-217 ГК України, ст. ст. 7 38 86 ГПК України

На думку заявника касаційної скарги, Порядок № 217 не обмежує відповідача у можливості виконати свої обов`язки з оплати отриманого газу за договором шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставить повноту та своєчасність виконання договірних обов`язків з оплати отриманого газу в залежність від оплати газу споживачами; не скасовує і не обмежує відповідальність перед позивачем за невиконання обов`язків з оплати за спожитий газ; не змінює строків здійснення розрахунків за вказаним договором.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/1865/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Стратієнко Л.В., судді - Кондратова І.Д., Кролевець О.А., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.08.2020.

У зв`язку із відпусткою судді Кондратової І.Д., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/1865/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Стратієнко Л.В., судді - Кролевець О.А., Чумак Ю.Я., про що свідчить витяг з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.08.2020.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2020 касаційну скаргу АТ "НАК" Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 11.03.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 у справі №905/1865/19 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України.

У зв`язку із відпусткою судді Чумака Ю.Я автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/1865/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Стратієнко Л.В., судді: Кролевець О.А., Кондратова І.Д., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.10.2020.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 11.03.2020 у справі № 905/1865/19; призначено до розгляду на 28.10.2020.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від АТ "К.Енерго" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги з наведених у відзиві підстав.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кондратової І.Д., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/1865/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Стратієнко Л.В., судді - Губенко Н.М., Кролевець О.А., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 26.10.2020.

Суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Стратієнко Л.В., Губенко Н.М., Кролевець О.А. 28.10.2020 подано заяву про самовідвід у справі № 905/1865/19 на підставі ст. 35 ГПК України.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2020 задоволено заяву суддів Стратієнко Л.В., Губенко Н.М., Кролевець О.А. про самовідвід у справі № 905/1865/19 задоволено.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/1865/19 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Жуков С.В., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 30.10.2020.

У зв`язку із перебуванням судді Банаська О.О. на лікарняному автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/1865/19 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Жуков С.В., Огороднік К.М., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.11.2020.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2020 прийнято до провадження справу № 905/1865/19 за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 11.03.2020 у справі № 905/1865/19; розгляд справи за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" призначено у відкритому судовому засіданні на 16.12.2020 на 10 год. 00 хв.

У судовому засіданні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.12.2020 оголошено перерву до 13.01.2021 на 10 год. 00 хв.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2020 розгляд справи № 905/1865/19 за касаційною скаргою АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 11.03.2020 відкладено на 20.01.2021 на 09 год. 50 хв.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 08.09.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (наразі - АТ "НАК "Нафтогаз України", постачальник) та ПАТ "Київенерго" (яке змінило свою назву на АТ "К.Енерго", споживач) було укладено договір постачання природного газу №1517/1617-ТЕ-41 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язувався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач - оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що газ, який продається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник передає споживачу для СВП "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго" з 01.10.2016 по 31.03.2017 природний газ обсягом до 488 206 тис.куб.м.

У п. 5.2 Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб. метрів природного газу за договором становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн.

Згідно з п. 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.10.2016 і діє в частині реалізації газу до 31.03.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 Договору).

У протоколі узгодження розбіжностей від 13.10.2016 сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 Договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов Договору, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у період з 01.10.2016 по 30.09.2017 передав у власність ПАТ "Київенерго" природний газ на загальну суму 3 453 923 890,38 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу (т. 1, а.с. 26-32).

Згідно долученої позивачем до позову "довідки по операціям по ПАТ "Київенерго" по договору №1517/1617-ТЕ-41", розрахунки за Договором здійснювалися:

-шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків (відповідно до постанови КМУ від 18.06.2014 № 217);

-шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків (відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 № 20);

-із залученням бюджетних субвенцій (на підставі постанови КМУ № 332 від 18.05.2017).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, встановивши, що часткове погашення заборгованості (1 500 325 736,19 грн.) за Договором відбулось на підставі спільних протокольних рішень за процедурою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, дійшов висновку, що на цю суму не нараховуються 3 % річних, інфляційні втрати та пеня.

Раом з тим, за висновком місцевого та апеляційного судів, здійснення розрахунків шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 та із залученням бюджетних субвенцій на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 332 від 18.05.2017 позбавляло АТ "К.Енерго" можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, оскільки державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. При цьому, встановлено, що в матеріалах справи відсутні і позивачем не надані докази, які б підтверджували перерахування коштів з порушенням строків, визначених Порядком № 217 від 18.06.2014.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій повністю погодитись не можна, з огляду на таке.

Так, відповідно до ст. ст. 11 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 610 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ст.549 ЦК України).

Разом з цим, згідно з приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 12 ГК України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.

Це регулювання визначено Порядком № 20, який діяв на час укладення Договору і втратив чинність з 01.01.2018.

З аналізу змісту Порядку № 20 випливає, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Відповідно до п. 6 Порядку № 20 органи Державної казначейської служби України (Казначейство) на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг). Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і СПР, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (п. 7 Порядку № 20).

Строки виконання та механізм перерахування коштів за постачання природного газу певним категоріям населення фактично регулюються Порядком № 20, а підписання спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, а сторони, підписавши СПР, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.

Наведений правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18 (п.п. 6.23, 6.24) викладені правові висновки згідно з якими, для нарахування пені на підставі договору, 3 % річних та інфляційних втрат згідно з ст. 625 ЦК України необхідно, щоб відповідач здійснив оплату отриманих коштів поза межами порядку і строків, визначених СПР, а підставою для стягнення таких нарахувань за порушення грошового зобов`язання може бути наявність суми основного боргу, яка не була предметом регулювання СПР, та яка була несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18).

Враховуючи викладене, господарські суди першої та апеляційної інсанцій при розгляді спору у даній справі дійшли правильного висновку, що підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, позивач погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий ним газ за договором № 1517/1617-ТЕ-41, а тому відсутні підстави для нарахування на суму 1 500 325 736, 19 грн, яка сплачена на виконання спільних протокольних рішень, 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Разом з тим, слід звернти увагу, що у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16, на яку позивач посилається як на підставу касаційного оскарження, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зроблено висновок про те, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано стягнено з відповідача пеню, інфляційні втрати, 3% річних, нараховані на суму коштів, яка сплачена згідно з Порядком № 217. На думку суду касаційної інстанції, вказаним Порядком визначається виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання і він не стосується договірних зобов`язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них.

До того ж, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 903/918/19 зазначено, що аналіз приписів ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в сукупності з положеннями Порядку № 217, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 на виконання статті 19-1 цього Закону, дозволяє дійти висновку, що Порядком № 217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником.

Водночас, положення Порядку №217 не обмежують теплопостачальні організації можливості виконати свої договірні зобов`язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.

Визначений Порядком № 217 (пункти 8, 9, 13, 14) алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов`язків з оплати отриманого природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником природного газу за невиконання чи неналежне виконання обов`язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.

Отже, положення Порядку № 217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору, у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Такий порядок застосування відповідальності за порушення договірних зобов`язань до теплопостачальної організації, як суб`єкта господарювання у сфері теплопостачання, узгоджується з положеннями ст. ст. 79 265 ГК України щодо здійснення відповідачем, як приватним акціонерним товариством, господарської діяльності з виробництва теплової енергії із залученням на підставі договору поставки, укладеного з позивачем, як гарантованим постачальником, природного газу як енергоресурсу, з якого виготовляється теплова енергія, із зобов`язаннями щодо оплати вартості поставленого товару (газу), яке має бути виконано у строки, погоджені сторонами у договорі поставки природного газу, незалежно від обставин несвоєчасного виконання кінцевими споживачами зобов`язань щодо оплати вартості спожитої теплової енергії, поставленої відповідачем на підставі договорів постачання теплової енергії. Відповідач у силу статті 42 ГК України під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами (споживачами теплової енергії, виробленої з ресурсу позивача).

Відтак, об`єднана палата у справі № 903/918/19 відступила від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 917/530/19, про те, що відповідач не відповідає перед позивачем за прострочення в оплаті за поставлений природний газ в частині розрахунків, що здійснювалася відповідно до Порядку № 217 через рахунки із спеціальним режимом використання за встановленими НКРЕКП нормативами перерахування коштів.

У справі, що розглядається, відмовляючи в стягненні з відповідача 3% річних, інфляційних втрат і пені з огляду на те, що частина суми заборгованості була сплачена на виконання Порядку № 217, господарські суди не врахували висновку суду касаційної інстанції про те, що Порядок № 217 не змінює порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляє теплопостачальну організацію як споживача природного газу можливості впливати на їх своєчасність і не виключає застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Відтак, з урахуванням зазначеного вище, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про відмову в повному обсязі у задоволенні позову АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з АТ "К.Енерго" пені, 3% річних та інфляційних втрат у даній справі.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на те, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не було враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16 щодо застосування Порядку № 217, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, дійшла висновку, що рішення Господарського суду Донецької області від 11.03.2020 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 у справі № 905/1865/19 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до Господарського суду Донецької області.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати вище викладене, правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16 (з урахуванням висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 903/918/19), повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення у справі № 905/1865/19 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до ст.129 ГПК України судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 300 301 310 314 315 317 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 11.03.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 у справі №905/1865/19 - скасувати.

Справу № 905/1865/19 направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Жуков С.В.

Огороднік К.М.