ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 905/1987/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі -Укрзалізниця, АТ "Українська залізниця", скаржник)
на ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.02.2021 (суддя Зекунов Е.В.) та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 (головуючий - суддя Пушай В.І., судді: Барбашова С.В., Стойка О.В.)
у справі № 905/1987/19
за скаргою АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця"
на дії Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс-2008" (далі - ТОВ "Імпульс-2008")
до Державного підприємства "Донецька залізниця" (далі - ДП "Донецька залізниця")
про стягнення 1 455 135,71 грн
1. Історія справи та короткий зміст ухвал суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
1.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.01.2020 позовні вимоги ТОВ "Імпульс-2008" до ДП "Донецька залізниця" про стягнення 1 466 135,71 грн задоволено частково.
Стягнуто з ДП "Донецька залізниця" на користь ТОВ "Імпульс-2008" 3% річних у розмірі 403 969,83 грн, інфляційні витрати у розмірі 1 061 923,42 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 21 988,41 грн.
1.2. На виконання вказаного рішення Господарським судом Донецької області 24.02.2020 видано відповідний наказ.
1.3. В Управлінні забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває ЗВП №62662285 від 27.07.2020 стосовно стягнення заборгованості боржника АТ "Українська залізниця". До складу зведеного виконавчого провадження №62662285 від 27.07.2020 входить ВП №62433486 з примусового виконання наказу №905/1987/19, виданого Господарським судом Донецької області 24.02.2020.
1.4. Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.07.2020, яка постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 залишена без змін, замінено сторону у виконавчому провадженні у наказі Господарського суду Донецької області від 24.02.2020 у справі № 905/1987/19, а саме боржника - з ДП "Донецька залізниця" на його правонаступника - АТ "Українська залізниця".
1.5. 20.11.2020 державним виконавцем на адресу боржника АТ "Українська залізниця" направлено вимогу з метою неупередженого, своєчасного і у повному обсязі виконання рішення суду.
1.6. Постановою головного держвиконавця ВПВР Управління Шмакова Р.С. від 15.12.2020 у ВП № 62433486 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках у банківських установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення (з урахуванням виконавчого збору, витрат ВП) 1 636 809,83 грн.
1.7. 15.12.2020 державним виконавцем на адресу боржника - АТ "Українська залізниця" та низці банківських установ надіслано вимогу про надання інформації щодо прийняття до виконання постанови про арешт коштів боржника від 15.12.2020 ВП № 62433486 стосовно всіх відкритих рахунків АТ "Українська залізниця", а також залишку грошових коштів по кожному відкритому боржником рахунку та платіжні вимоги щодо списання заборгованості на виконання вимог статей 13, 56 Закону України "Про виконавче провадження".
1.8. 21.12.2020 на депозитний рахунок відділу надійшли кошти, які були списані платіжною вимогою з рахунку боржника АТ "Українська залізниця" у АТ "Ощадбанк", які необхідні для задоволення вимог стягувача - ТОВ "Імпульс-2008", стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження №62433486 в повному обсязі, які перераховані за призначенням.
1.9. 11.01.2021 державним виконавцем, на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №62433486 у зв`язку з виконанням рішення суду у повному обсязі.
1.10. АТ "Українська залізниця" 22.12.2020 звернулося до Господарського суду Донецької області зі скаргою на дії Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якій просить суд:
- визнати неправомірними дії Управління забезпечення примусового виконання Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Харків) щодо стягнення з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Імпульс-2008" грошових коштів: 3% річних у розмірі 403 969,83 грн, інфляційні витрати у розмірі 1 061 923,42 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 988,41 грн у межах виконавчого провадження ВП № 62433486;
- скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Харків) про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника ВП № 62433486, на виконання наказу Господарського суду Донецької області від 24.02.2019 у справі № 905/1987/19;
- зобов`язати Управління забезпечення примусового виконання Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Харків) винести постанову про повернення наказу Господарського суду Донецької області від 24.02.2019 у справі № 905/1987/19 стягувачу, у відповідності до пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
1.11. В обґрунтування вимог скарги АТ "Українська залізниця" посилається на те, що:
- 17.02.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції", за змістом якого до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції та затвердження передавального акту цього майна АТ "Українська залізниця" як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств, встановлено мораторій на звернення стягнення на активи АТ "Українська залізниця" за зобов`язаннями таких підприємств, в тому числі і за зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця", у зв`язку з чим дії ВПВР Управління суперечать вимогам пункту 11 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження";
- Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлена пряма заборона вчиняти виконавчі дії, у тому числі і щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів з боржників та до переліку об`єктів права держаної власності, що не підлягають приватизації, включені дані щодо боржника - АТ "Українська залізниця", у зв`язку з чим, станом на 22.12.2020, усі виконавчі провадження, в тому числі ВП №62433486, де боржником є АТ "Українська залізниця", підлягають завершенню, а виконавчі документи - поверненню стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
1.12. 02.02.2021 на електронну пошту Господарського суду Донецької області від представника АТ "Українська залізниця" надійшли письмові пояснення до скарги, в яких заявник просить суд:
- витребувати у Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) матеріали виконавчого провадження ВП № 62433486;
- визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо виставлення та направлення в банківські установи боржника платіжних вимог про примусове списання грошових коштів в рамках виконавчого провадження ВП № 62433486 (наказ у справі № 905/1987/19).
1.13. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.02.2021 у справі № 905/1987/19, залишеною постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 без змін, у задоволенні скарги АТ "Українська залізниця" на дії Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - відмовлено повністю.
1.14. Судові рішення мотивовані тим, що:
- пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації"), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами;
- АТ "Українська залізниця" не доведено, що все майно боржника на яке може бути здійснено примусове стягнення знаходиться на території проведення антитерористичної операції, а місцезнаходженням грошових коштів боржника, з урахуванням вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", вимог глави XIII Цивільного кодексу України (в розумінні якої грошові кошти є майном), та Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" є місцезнаходження банківських установ, в яких відкриті рахунки боржника, тобто не на території проведення антитерористичної операції.
2. Короткий зміст вимог касаційної скарги
2.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду АТ "Українська залізниця" просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.02.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 у справі № 905/1987/19; ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу АТ "Українська залізниця" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
3.1. На обґрунтування своєї правової позиції Укрзалізниця у поданій касаційній скарзі із посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами допущено грубе порушення норм процесуального права, що полягає в неповному дослідженні усіх обставин справи у їх сукупності, а також посиланні на обставини, які не підтверджено достовірними та допустимими доказами. Крім того, судами не взято до уваги, не досліджено та не застосовано положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції", Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та Закону України "Про виконавче провадження" щодо встановлення мораторію на звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця" за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції.
3.2. Скаржник зазначає, що у оскаржуваних судових рішеннях судами попередніх інстанцій не враховано, що рішення суду у справі № 905/1987/19 ухвалено за зобов`язаннями саме ДП "Донецька залізниця".
3.3. АТ "Українська залізниця" наголошує на тому, що мораторій на звернення стягнення на активи АТ "Українська залізниця" встановлений Законом України №4442-УІ є спеціальним та пріоритетним відносно інших законодавчих актів України під час виконання рішень прийнятих за зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця", в тому числі під час виконання судового рішення у справі № 905/1987/19. АТ "Українська залізниця" акцентує увагу суду, що згідно з даними реєстру речових прав на нерухоме майно, майно ДП "Донецька залізниця" розміщене на території проведення АТО.
3.4. АТ "Українська залізниця" звертає увагу суду на те, що справа № 905/1987/19 має виняткове значення для товариства, оскільки встановлення мораторію на стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, спрямоване на захист інтересів товариства, як підприємства державного сектору економіки, віднесеного Кабінетом Міністрів України до переліку стратегічно важливих підприємств для економіки і безпеки держави, та забезпечення безперебійного функціонування залізничної галузі, основною метою якого є встановлення тимчасової заборони на звернення стягнення на активи АТ "Українська залізниця" до моменту отримання останнім активів підприємств правопопередників.
Також скаржник акцептує увагу суду на той факт, що створення судом прецеденту та стягнення такої значної суми коштів з АТ "Українська залізниця" за боргами ДП "Донецька залізниця" без фактичного отримання його активів, ставить під загрозу можливість існування національного перевізника та доведення його до стану неплатоспроможності, відповідно підриває економіку та безпеку держави, оскільки зазначені дії можуть призвести до дефолту за зобов`язаннями АТ "Українська залізниця" перед міжнародними кредиторами, гарантом за якими виступає Держава. Відповідно, на переконання скаржника, розгляд Верховним Судом цієї касаційної скарги має виняткове значення не тільки для АТ "Українська залізниця", а й для держави в цілому.
3.5. АТ "Українська залізниця" зазначає, що при розгляді справи № 905/1987/19 щодо вирішення питання правомірності/неправомірності дій органу ДВС щодо застосування мораторію, суд касаційної інстанції повинен зробити відповідний правовий висновок.
3.6. Від АТ "Українська залізниця" 25.05.2021 через «Скриньку» надійшло клопотання у якому скаржник просить врахувати практику Верховного Суду.
4. Позиція учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу
4.1. Від учасників справи відзивів на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 905/1987/19 за касаційною скаргою Укрзалізниці на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України.
5.2. 18.05.2021 Верховним Судом складено акт №29.1-11/ 271, у якому зазначено те, що диск, доданий до тому 2 справи № 905/1987/19 (що знаходиться у конверті, приєднаному до обкладинки тому справи, позначений "робоча копія Диск №07-05/03624"), має номер LH3150WA19062034D5 та не містить будь-якої інформації.
На усунення недоліків, що були допущені при оформленні справи № 905/1987/19, Господарський суд Донецької області супровідним листом від 17.06.2021 №905/1987/19 направлено CD/R№07-05/04491 з звукозаписом судових засідань від 04.02.2021 та 09.02.2021. Названий лист з додатком (диск) зареєстрований Верховним Судом 23.06.2021.
Відповідно до наказу Верховного Суду від 09.06.2021 № 71-кв суддя Малашенкова Т. М. перебувала у відпустці 18.06.2021 та з 22.06.2021 до 25.06.2021, 26.06.2021 - 28.06.2021 припали на вихідні дні.
5.3. Таким чином, розгляд касаційної скарги Укрзалізниці здійснено судом касаційної інстанції у розумний строк, без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п`ятої статті 301 ГПК України.
5.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
5.6. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
6.1. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, якими відмовлено у задоволенні скарги АТ "Українська залізниця" на дії Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у межах ВП №62433486 під час виконання рішення суду у справі № 905/1987/19.
6.2. Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність дій Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у межах ВП №62433486, спрямованих на примусове виконання судового наказу від 24.02.2020 у справі № 905/1987/19.
6.3. Розглянувши касаційну скаргу та матеріали справи, Верховний Суд виходить з таких міркувань.
6.4. Відповідно до статті 129-1 Конституції України, положень частини першої статті 18, частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі №1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019 у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Також у зазначеному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Отже, судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Забезпечення виконання остаточного судового рішення у визначеному законом порядку є позитивним обов`язком держави.
6.5. Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
6.6. Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
При цьому, дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.
6.7. Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
6.8. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
6.9. Відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
6.10. Частина сьома статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника, у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах.
6.11. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (стаття 56 Закону України "Про виконавче провадження").
6.12. Відповідно до частини 4 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадку, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.
6.13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ "Українська залізниця" звернулась до Господарського суду Донецької області зі скаргою на дії ДВС 22.12.2020, в якій просило суд: - визнати неправомірними дії Управління забезпечення примусового виконання Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Харків) щодо стягнення з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Імпульс-2008" грошових коштів: 3% річних у розмірі 403 969,83 грн, інфляційні витрати у розмірі 1 061 923,42 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 988,41 грн у межах виконавчого провадження ВП № 62433486; - скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Харків) про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника ВП № 62433486, на виконання наказу Господарського суду Донецької області від 24.02.2019 у справі № 905/1987/19; - зобов`язати Управління забезпечення примусового виконання Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Харків) винести постанову про повернення наказу Господарського суду Донецької області від 24.02.2019 у справі № 905/1987/19 стягувачу, у відповідності до пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Також судами встановлено, що 02.02.2021 на електронну пошту Господарського суду Донецької області від представника АТ "Українська залізниця" надійшли письмові пояснення до скарги, в яких заявник просив суд визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо виставлення та направлення в банківські установи боржника платіжних вимог про примусове списання грошових коштів в рамках виконавчого провадження ВП № 62433486 (наказ у справі № 905/1987/19).
Верховний Суд зазначає, що ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції так і не було визначено щодо яких саме дій Управління забезпечення примусового виконання Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Харків) суд розглядає скаргу. Судом не вказано яким чином ним оцінено ці пояснення, не вказано про прийняття/залишення без розгляду названих письмових пояснень до скарги, чи надані письмові пояснення є доповненнями чи зміною вимог по суті.
6.14. Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, АТ "Українська залізниця" у письмових поясненнях до скарги від 02.02.2021 просив суд витребувати у Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) матеріали виконавчого провадження ВП № 62433486. При цьому Верховний Суд зазначає, що ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати; ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи; ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання (частини четверта, п`ята статті 233 Господарського процесуального кодексу України). Проте, судом залишено без вирішення вказане клопотання, не вказано про наявність/відсутність підстав для витребування матеріалів виконавчого провадження, що є порушенням норм процесуального права.
6.15. Судами попередніх інстанцій не досліджувалось, не оцінювалось та не встановлювались, які саме заходи примусового виконання рішення були/не були вчинені виконавцем в межах як зведеного виконавчого провадження № 62662285 від 27.07.2020 стосовно стягнення заборгованості із боржника АТ "Укрзалізниця" (код ЄДРПОУ 40075815), до складу якого входить виконавче провадження ВП № 62433486 з примусового виконання наказу № 905/1987/19 виданого 24.02.2020 Господарським судом Донецької області, так і безпосередньо виконавчого провадження № 62433486, до його включення у зведене виконавчого провадження № 62662285 від 27.07.2020; не встановлено на які саме дії Управління забезпечення примусового виконання Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Харків) скаржиться АТ "Укрзалізниця", з огляду на що не можна дійти достеменного висновку щодо наявності/відсутності підстав для задоволення скарги АТ "Українська залізниця" та визнання неправомірними/правомірними дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо виконання рішення Господарського суду Донецької області за наказом Господарського суду Донецької області від 24.02.2020 у справі № 905/1987/19.
6.16. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги щодо неповного дослідження усіх обставин справи у їх сукупності, порушення норм процесуального права, а також посилання на обставини, які не підтверджено достовірними та допустимими доказами знайшли своє підтвердження під час здійснення касаційного розгляду.
6.17. 20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
6.18. Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (далі - Закон № 145-IX) заборонено вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліку, затвердженого Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
6.19. Згідно з додатком № 2 "Перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані» до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" станом на 20.10.2019 до вказаного переліку включено АТ "Українська залізниця".
6.20. Системний аналіз змісту даної норми разом з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону № 145-ІХ, свідчить про їх спрямування на необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.
6.21. Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів, а також товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
6.22. Тобто, вказаною нормою Закону № 145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише щодо конкретного виду майна цього підприємства, а саме грошові кошти, що відповідає меті та суті Закону №145-ІХ.
6.23. Близькі за змістом висновки щодо застосування пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих і Перехідних положень Закону № 145-ІХ є сталими і послідовними та викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/12809/19, постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №910/13346/18, від 29.04.2020 у справі №910/6948/19, від 18.08.2020 у справі №911/5057/15, від 14.08.2020 у справі №910/7187/19, від 15.09.2020 у справі №910/5702/19, від 17.12.2020 у справі №904/4765/19, від 12.01.2021 у справі №910/5432/19, а також в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/13346/18, від 29.04.2020 у справі № 910/6948/19, у яких Суд визнав очевидними і такими, що не викликають розумних сумнівів висновки судів про можливість вчинення виконавчих дій щодо АТ "Українська залізниця" стосовно стягнення грошових коштів. Підстав для відступу від зазначеного правового висновку Верховний Суд, з огляду на доводи касаційної скарги, не вбачає.
6.24. Також Верховний Суд звертає увагу на те, що приписи щодо заборони вчинення виконавчих дій згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцевих та Перехідних положення Закону №145-ІХ слід застосовувати таким чином, що така заборона не поширюється на стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також окремо на стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, які були ними укладені. Така ж правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/12809/19.
6.25. Отже суди першої та апеляційної інстанцій вірно вказали про те, що Закон №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
6.26. При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що пунктами 51 та 52 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" (далі - Закон №4442-VI) передбачено, що до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна Товариству як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств встановлено мораторій на звернення стягнення на активи Товариства за зобов`язаннями таких підприємств. Мораторій на звернення стягнення на активи Товариства, встановлений згідно з пунктом 51 цього розділу, втрачає чинність після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна Товариству, але не пізніше ніж через шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.
6.27. У пункті 3 розділу І Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, визначено, що активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
6.28. Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України).
6.29. Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, шляхом звернення стягнення на активи АТ "Українська залізниця" за зобов`язаннями підприємств, визначених Законом №4442-VI, а не звільненням від його виконання. Тому, установлений Законом № 4442-VI мораторій на звернення стягнення на активи товариства, не передбачає в цілому втрату стягувача права на виконання рішення суду та має лише тимчасове правове значення.
6.30. Пунктом 51 Перехідних та прикінцевих положень Закону №4442-VI встановлено мораторій на звернення стягнення на активи АТ "Українська залізниця" за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, зокрема, що розміщені на території проведення антитерористичної операції.
6.31. Вказаний мораторій лише тимчасово забороняє примусово стягувати активи Товариства за зобов`язаннями названих підприємств в період дії мораторію.
6.32. Пунктом 52 Перехідних та прикінцевих положень Закону №4442-VI передбачено коли вказаний мораторій втрачає чинність.
6.33. Надання остаточної оцінки доводам касаційної скарги щодо правомірності/неправомірності застосування пунктів 51, 52 Перехідних та прикінцевих положень Закону №4442-VI суд касаційної інстанції вважає передчасним, з огляду на те, що визначальним і ключовим моментом застосування пунктів 51, 52 Перехідних та прикінцевих положень Закону №4442-VI є пов`язаність дослідження питання щодо необхідності застосування названих норм для вирішення спору з огляду саме на встановлені судом фактичні обставини справи. Водночас Верховним Судом встановлено недотримання судом норм процесуального права з міркувань вищевказаних у цій постанові, що унеможливлює формування остаточного висновку у цій справі.
6.34. Верховний Суд звертає увагу на те, що посилання суду апеляційної інстанції, у контексті застосування пункту 51 Перехідних та прикінцевих положень Закону №4442-VI, на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/12809/19 є необґрунтованою, по-перше, тому що позиція у названій постанові висловлена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а не Великою Палатою Верховного Суду; по-друге, тому, що предметом касаційного розгляду у названій справі було питання неоднозначного тлумачення приписів пункту 3 Розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.10.2019 №145-ІХ стосовно заборони вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. При цьому, у вказаній справі не розглядалось питання щодо застосування пункту 51 Перехідних та прикінцевих положень Закону №4442-VI, оскільки відповідачем у справі не було підприємство залізничного транспорту, зокрема, що розміщене на території проведення антитерористичної операції.
6.35. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що приписи пункту 3 Розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.10.2019 №145-ІХ стосовно заборони вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" розповсюджуються на АТ "Українська залізниця" та всі її регіональні філії по всій території України. Натомість положення пунктів 51 та 52 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" є спеціальними і розповсюджуються лише на чітко визначені підприємства залізничного транспорту, а саме, що розміщені на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
З огляду на викладене, безпідставним та недоцільним є порівняння названих законів, як це було зроблено судом апеляційної інстанції, з точки зору набрання ними чинності, з огляду на різний предмет регулювання правовідносин вказаними нормами.
6.36. З огляду на викладене у розділі 6 цієї постанови, знайшли своє часткове підтвердження доводи касаційної скарги АТ "Українська залізниця".
6.37. Верховний Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
7.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
7.2. Враховуючи викладене у розділі 6 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" слід задовольнити частково, а оскаржувані ухвалу та постанову у справі № 905/1987/19 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
7.3. Щодо надання остаточного висновку Верховним Судом про правомірність/неправомірність дій органу ДВС щодо застосування мораторію передбаченого Законом №4442-VI, то суд касаційної інстанції вважає передчасним його надання, з огляду на необхідність встановлення всіх фактичних обставин справи.
7.4. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку.
8. Судові витрати
8.1. Оскільки ухвала та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, то розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору, сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 129 296 300 308 310 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.02.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 у справі № 905/1987/19 - скасувати.
Справу № 905/1987/19 направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова