№ 905/2030/19 (910/11174/19) - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 905/2030/19 (910/11174/19)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Васьковського О.В., Пєскова В.Г.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі: Скаржника 2 (представник АТ "Банк Кредит Дніпро") - Лук`яненко К.Г. (дов. № 217 від 22.12.2021); Відповідача (представник ТОВ "Провінція Плюс") - Скрипник П.Г. (ордер зр № 48988 від 03.08.2021)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2021

у справі

за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Провінція Плюс", Приватного акціонерного товариства "Геркулес"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Приватне підприємство "Український продукт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні 1-го відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Погорєлов Броніслав Сергійович,

про визнання недійсним договору дарування в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Геркулес" (справа №905/2030/19),-

ВСТАНОВИВ:

1. 16 серпня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро (позивач) надійшла позовна заява б/н від 16.08.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Провінція Плюс" (відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства "Геркулес" (відповідач-2), за якою просить суд:

- визнати недійсним укладений 20.02.2016 між ПАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція плюс" договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: цілісного майнового комплексу загальною площею 2834 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 822452914129), який складається з: А, а, п/д - нежила будівля, площею 887,9 кв.м; Б - склад, площею 864,2 кв.м; В - склад, площею 853,9 кв.м; Г - гараж, площею 228 кв.м; 1-3 - огорожа; І-ІІ - змощення, що розташоване за адресою: вул. Остапа Вишні, 22, м. Краматорськ, Донецька область (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим №380);

- визнати недійсним укладений 22.02.2016 між ПАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція плюс" договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 356881463101), які складаються із: літера А-1 площею 360,0 кв.м., літера Б-1 площею 265,8 кв.м., літера Г-2 площею 22,3 кв.м., літера Е-2 площею 426,3 кв.м., що розташовані за адресою: вул. Ревкомівська, 62-В, м. Харків (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим №389);

- визнати недійсним укладений 22.02.2016 між ПАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція плюс" договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 444 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 853999214123), яке складається із нежитлової будівлі літ. Б-2, нежитлової прибудови літ. Б1-2, щитової літ. Б-1, рампи з навісом літ 61-1, що розташовані за адресою: вул. Червонофлотська, 119-А, м. Маріуполь, Донецька область і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим №388);

- визнати недійсним укладений 22.02.2016 між ПАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція плюс" договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: будівлі та споруди загальною площею 597,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 426267412101), які складаються із: адміністративної будівлі, Б-2, Б1-1, б, 61, загальною площею 597,3 кв.м., насосної станції, М, приймача зливних стоків № 18, замощення (асфальтобетон) І, загальною площею 7180 кв.м., навісу Ф, що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Саранська, 61 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим №387);

- визнати недійсним укладений 22.02.2016 між ПАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція плюс" договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: комплексу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 118404412110), який складається із: господарчої будівлі А-1 площею 1730,30 КВ.М., господарчої будівлі Б площею 128,6 кв.м., господарчої будівлі Г площею 145,4 кв.м., гаражу Ж площею 86,6 кв.м., замощення І, паркану 1, що розташовані за адресою: вул. Телевізійна, буд. 3- Е. м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим №385);

- визнати недійсним укладений 19.03.2016 між ПАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція плюс" договір дарування 46/50 часток нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: .26291014132), а саме: А-1 будівля контори, загальною площею 238,2 кв.м., а1 - тамбур, а1-1 - ганок, а2-1 - ганок, аЗ-1 - котельня, а4 - 1 веранда, а5-1 - ганок, 1/25 Пд-1 - підвал, пд1-1 - навіс, Б-1 - склад, загальною площею 128,8 кв.м., В1-склад, загальною площею 67,7 кв.м., в1 - навіс, Г1 - автомийка спецавтотранспорту, загальною площею 121,2 кв.м. г1 - оглядова яма, Д1 - навіс, №1 - огорожа, №2 - ворота, І - вимощення, що розташовані за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ (Покровськ), вул. Артема (Шосейна) 135 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим №643).

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11174/19, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 24.09.2019р; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1: Приватне підприємство "Український продукт" та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Погорєлова Броніслава Сергійовича.

3. В підготовчому засіданні 24.09.2019 року судом оголошувалася перерва до 22.10.2019 року.

4. 21.10.2019р. до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ «Провінція Плюс» б/н від 17.10.2019р. про застосування строку позовної давності у справі №910/11174/19.

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2019р., суд ухвалив:

- Роз`єднати позовні вимоги у справі № 910/11174/19, виділивши їх в самостійні провадження.

- Виділити позовну вимогу про визнання недійсним укладеного 20.02.2016 між ПАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція плюс" договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: цілісного майнового комплексу загальною площею 2834 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 822452914129), який складається з: А, а, п/д - нежила будівля, площею 887,9 кв.м; Б - склад, площею 864,2 кв.м; В - склад, площею 853,9 кв.м; Г - гараж, площею 228 кв.м; 1-3 - огорожа; І-ІІ - змощення, що розташоване за адресою: вул. Остапа Вишні, 22, м. Краматорськ, Донецька область (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим №380) в самостійне провадження, матеріали справи в зазначеній частині позовних вимог передати за виключною підсудністю до Господарського суду Донецької області (61022, м. Харків, пр. Науки, 5).

- Виділити позовну вимогу про визнання недійсним укладеного 22.02.2016 між ПАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція плюс" договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 356881463101), які складаються із: літера А-1 площею 360,0 кв.м., літера Б-1 площею 265,8 кв.м., літера Г-2 площею 22,3 кв.м., літера Е-2 площею 426,3 кв.м., що розташовані за адресою: вул. Ревкомівська, 62-В, м. Харків (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим №389) в самостійне провадження, матеріали справи в зазначеній частині позовних вимог передати за виключною підсудністю до Господарського суду Харківської області (61000, м. Харків, майдан Свободи, 5/1).

- Виділити позовну вимогу про визнання недійсним укладеного 22.02.2016 між ПАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція плюс" договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 444 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 853999214123), яке складається із нежитлової будівлі літ. Б-2, нежитлової прибудови літ. Б1-2, щитової літ. Б-1, рампи з навісом літ 61-1, що розташовані за адресою: вул. Червонофлотська, 119-А, м. Маріуполь, Донецька область і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим №388) в самостійне провадження, матеріали справи в зазначеній частині позовних вимог передати за виключною підсудністю до Господарського суду Донецької області (61022, м. Харків, пр. Науки, 5).

- Виділити позовну вимогу про визнання недійсним укладеного 22.02.2016 між ПАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція плюс" договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: будівлі та споруди загальною площею 597,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 426267412101), які складаються із: адміністративної будівлі, Б-2, Б1-1, б, 61, загальною площею 597,3 кв.м., насосної станції, М, приймача зливних стоків № 18, замощення (асфальтобетон) І, загальною площею 7180 кв.м., навісу Ф, що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Саранська, 61 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим №387) в самостійне провадження, матеріали справи в зазначеній частині позовних вимог передати за виключною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1А).

- Виділити позовну вимогу про визнання недійсним укладеного 22.02.2016 між ПАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція плюс" договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: комплексу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 118404412110), який складається із: господарчої будівлі А-1 площею 1730,30 КВ.М., господарчої будівлі Б площею 128,6 кв.м., господарчої будівлі Г площею 145,4 кв.м., гаражу Ж площею 86,6 кв.м., замощення І, паркану 1, що розташовані за адресою: вул. Телевізійна, буд. 3- Е. м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим №385) в самостійне провадження, матеріали справи в зазначеній частині позовних вимог передати за виключною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1А).

- Виділити позовну вимогу про визнання недійсним укладеного 19.03.2016 між ПАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція плюс" договір дарування 46/50 часток нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: .26291014132), а саме: А-1 будівля контори, загальною площею 238,2 кв.м., а1 - тамбур, а1-1 - ганок, а2-1 - ганок, а3-1 - котельня, а4 - 1 веранда, а5-1 - ганок, 1/25 Пд-1 - підвал, пд1-1 - навіс, Б-1 - склад, загальною площею 128,8 кв.м., В1-склад, загальною площею 67,7 кв.м., в1 - навіс, Г1 - автомийка спецавтотранспорту, загальною площею 121,2 кв.м. г1 - оглядова яма, Д1 - навіс, №1 - огорожа, №2 - ворота, І - вимощення, що розташовані за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ (Покровськ), вул. Артема (Шосейна) 135 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим №643) в самостійне провадження. матеріали справи в зазначеній частині позовних вимог передати за виключною підсудністю до Господарського суду Донецької області (61022, м. Харків, пр. Науки, 5).

6. 04.12.2019 до Господарського суду Донецької області надійшла справа №910/11174/19 за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», м. Київ до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Провінція Плюс», м. Київ, до відповідача 2 Приватного акціонерного товариства «Геркулес», м. Краматорськ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 Приватний нотаріус КМПНО Погорєлов Броніслав Сергійович, м. Київ, про визнання недійсним договорів відчуження нерухомого майна.

7. Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.12.2019, справа №910/11174/19 передана до провадження судді І.К. Чорненької на підставі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, у зв`язку з перебуванням у провадженні судді Чорненької І.К. справи №905/2030/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Геркулес» (код ЄДРПОУ 2117467).

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

8. Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.12.2020 у справі №910/11174/19 задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», м. Київ до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Провінція Плюс», м. Київ, відповідача 2 - Приватного акціонерного товариства «Геркулес», Донецька область, м. Краматорськ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Приватне підприємство «Український продукт», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача-1 - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Погорєлов Броніслав Сергійович, про визнання недійсним укладеного 19.03.2016 між ПАТ «Геркулес» та ТОВ «Провінція плюс» договору дарування 46/50 часток нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 26291014132), а саме: А-1 будівля контори, загальною площею 238,2 кв.м., а1 - тамбур, а.1-1 - ганок, а2-1 - ганок, аЗ-1 - котельня, а4 - 1 веранда, а5-1 - ганок, 1/25 Пд-1 - підвал, пд1-1 - навіс, Б-1 - склад, загальною площею 128,8 кв.м., В1-склад, загальною площею 67,7 кв.м., в1 - навіс, Г1 - автомийка спецавтотранспорту, загальною площею 121,2 кв.м. г1 - оглядова яма, Д1 - навіс, №1 - огорожа, №2 - ворота, І - вимощення, що розташовані за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ (Покровськ), вул. Артема (Шосейна) 135 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим №643); визнано недійсним укладений 19.03.2016 між ПАТ «Геркулес» та ТОВ «Провінція плюс» договір дарування 46/50 часток нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: .26291014132), а саме: А-1 будівля контори, загальною площею 238,2 кв.м., а1 - тамбур, а1-1 - ганок, а2-1 - ганок, аЗ-1 - котельня, а4 - 1 веранда, а5-1 - ганок, 1/25 Пд-1 - підвал, пд1-1 - навіс, Б-1 - склад, загальною площею 128,8 кв.м., В1-склад, загальною площею 67,7 кв.м., в1 - навіс, Г1 - автомийка спецавтотранспорту, загальною площею 121,2 кв.м. г1 - оглядова яма, Д1 - навіс, №1 - огорожа, №2 - ворота, І - вимощення, що розташовані за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ (Покровськ), вул. Артема (Шосейна) 135 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим №643); стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Провінція плюс» на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» судовий збір в сумі 960,5 0грн.; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Геркулес» на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» судовий збір в сумі 960,50грн.

9. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки дарування майна за спірним договором здійснено безоплатно, що призвело до зменшення активів боржника, з метою уникнення матеріальної відповідальності, а тому зміст оспорюваного договору дарування нерухомого майна суперечить вимогам Цивільного кодексу України, а також іншим актам цивільного законодавства. Заяви відповідачів про застосування наслідків пропуску строків позовної давності не задовольняються судом, оскільки перебіг позовної давності за спірною вимогою розпочався заново з дати звернення АТ «Банк Кредит Дніпро» до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПрАТ «Геркулес» та ТОВ «Провінція Плюс» про спонукання визнати недійсним з моменту укладення спірного договору дарування (справа №910/15320/16), а саме з 19.08.2016, а тому строк позовної давності позивачем не був пропущений.

10. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Провінція Плюс» задоволено.

Рішення Господарського суду Донецької області від 01.12.2020 у справі №905/2030/19 (910/11174/19) скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

11. Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що позивачем не доведено, яким чином існування договору дарування частки будівель, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Геркулес» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Провінція Плюс» може вплинути на виконання відповідачем зобов`язання за генеральним договором на здійснення кредитних операцій №190613-КЛВТ від 19.06.2013, з урахуванням тих обставин, що позивачем не доведено, яким чином існування такого договору порушує його права чи охоронювані законом інтереси. Колегія суддів послалась на те, що відсутність доказів на підтвердження обставин порушення права чи охоронюваного законом інтересу позивача, відповідне - є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. Крім того, колегія суддів зазначила, що відповідно до ч.1 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з підстав визначених законом. Тобто вказана стаття може бути застосована лише за декілька умов, зокрема, суд може визнати недійсними певні правочини вчинені протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство. Спірний договір дарування здійснено ПрАТ «Геркулес» за три роки та 8 місяців до відкриття провадження у справі про банкрутство, що в свою чергу не підпадає під сумнівний період, зазначений у статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства. У зв`язку з чим судом не вірно застосовано приписи статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Щодо доводів апелянта про сплив позовної давності, колегія суддів, зважаючи на положення статті 261 ЦК України не надала оцінки відповідним обставинам, оскільки позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

12. 23.03.2021 АТ "Банк Кредит Дніпро" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 у справі № 905/2030/19 (910/11174/19), в якій скаржник просить суд скасувати вищевказану постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення Господарського суду Донецької області від 01.12.2021.

12.1. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" наведено наступні доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження:

12.1.1. Суди першої та апеляційної інстанції застосували норми права без урахування правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) та постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі № 922/2878/17, від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17.

13. Також до Верховного Суду від Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" надійшла касаційна скарга в якій скаржник просить суд скасувати вищевказану постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення Господарського суду Донецької області від 01.12.2021.

13.1. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" наводяться наступні доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження:

13.1.1. Суди першої та апеляційної інстанції застосували норми права без урахування правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) та постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.

14. Обидва скаржника ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та АТ "Банк Кредит Дніпро" у своїх касаційних скаргах зазначають про те, що ПрАТ "Геркулес" здійснило відчуження всього свого майна, що фактично призвело до неможливості здійснювати свою господарську діяльність, оскільки дії боржника щодо відчуження свого майна є сумнівними в контексті їх добросовісності та містять ознаки фраудаторного правочину.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі:

15. ПрАТ «Геркулес», ТОВ «Провінція Плюс» подано відзиви на касаційні скарги з проханням залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

16. АТ «Банк Кредит Дніпро» подано пояснення з проханням долучити до матеріалів справи

17. ПрАТ «Геркулес» подано клопотання про подано клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

18. ТОВ «Провінція Плюс» подано клопотання у якому просить:

-розглядати справу за відсутності його представника;

-про закриття касаційного провадження у цій справі (у клопотанні не вказано підстави та відсутні мотиви цього клопотання);

-у випадку розгляду справи по суті просить залишити касаційні скарги без задоволення, оскаржувану постанову без змін.

19. За таких обставин, клопотання ТОВ "Провінція Плюс" про закриття касаційного провадження щодо розгляду касаційної скарги ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" підлягає залишенню без задоволення.

Провадження справи у Верховному Суді

20. Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 905/2030/19 (910/11174/19) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 у цій справі.

Об`єднано касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" у справі № 905/2030/19 (910/11174/19) в одне касаційне провадження.

Призначено до розгляду касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на 04 серпня 2021 року о 12:15 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м.Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

21. Ухвалою Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) вказану справу передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

22. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.08.2021 зупинено касаційне провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 у справі №905/2030/19(910/11174/19) до розгляду справи № 905/2030/19 (905/2445/19) судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

23. Верховним Судом у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство 24.11.2021 ухвалено постанову у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), повний текст якої опубліковано в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 24.12.2021. У подальшому провадження у цій справі поновлено.

Позиція Верховного Суду

24. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно задовольнити, оскаржувану постанову слід скасувати, залишити в силі рішення Господарського суду Донецької області від 01.12.2021, виходячи з наступного.

25. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

26. Предметом судового розгляду у цій справі є позов АТ "Банк Кредит Дніпро", в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Геркулес", про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна, який обґрунтовано, зокрема, вчиненням боржником (ПрАТ "Геркулес") до відкриття провадження у справі про його банкрутство фраудаторного правочину.

27. Отже, зважаючи на зміст предмета судового розгляду, доводів скаржників, висновків судів попередніх інстанцій, необхідним є вирішення питання правомірності відмови судом другої інстанції у задоволенні позовних вимог про визнання оспорюваних правочинів недійсними з підстав, передбачених нормами ЦК України, які, як переконує позивач укладено з метою уникнення майнової відповідальності перед кредиторами.

28. Так, за змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

29. Згідно із частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

30. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України, статтею 4 КУзПБ. У цій справі позивач обґрунтував свої вимоги з посиланням на цивільне законодавство та зазначав про очевидно недобросовісні дії відповідачі та зловживання правом стосовно кредитора.

31. Відповідно до положень статей 14 74 ГПК України тягар доведення порушеного права у спорі про визнання недійсним правочину покладений на заявника цих вимог.

32. Отже, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

33. Крім того, як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3 15 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.

34. Слід звернути увагу, що банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано КУзПБ з 21.10.2019, а до вступу в дію цього Кодексу - Законом про банкрутство в редакції від 19.01.2013, що втратив чинність 21.10.2019, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.

35. Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

36. Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

37. Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

38. У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

39. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

40. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

41. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої статті 16 ЦК України).

42. КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

43. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

44. Відповідно до статей 16 203 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

45. Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

46. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

47. Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

48. Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

49. Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника. (Постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)

50. Правочинами визнаються дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

51. Правочин - це дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна тощо), яка характеризується такими ознаками:

- це завжди вольовий акт, тобто дії свідомі;

- це правомірні дії, тобто вчиняються відповідно до закону;

- спеціальна спрямованість на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, тобто в правочину завжди присутня правова мета.

52. Фраудаторними правочинами в юридичній науці та в останні роки в українській судовій практиці називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору.

53. Стаття 13 ЦК України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

54. Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм в рамках дозволеного йому законом загального типу поведінки.

55. За одним із сучасних визначень, під зловживанням правом розуміються випадки, коли суб`єкт цивільних правовідносин, якому належить певне суб`єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом.

56. Тобто уповноважена особа, маючи суб`єктивне право і спираючись на нього, виходить за межі дозволеної поведінки. Слово "зловживання" за своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було.

57. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

58. У зв`язку з цим слід дійти висновку, що межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.

59. Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що "оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".

60. Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до введення в дію КУзПБ), стаття 42 КУзПБ), при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").

61. Велика Палата Верховного Суду кваліфікує правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам, як фраудаторні правочини, зробивши такий правовий висновок:

"Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

62. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

63. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

64. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

65. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)" (постанова ВП ВС від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц).

66. Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

67. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

68. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

69. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

70. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

71. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

72. Цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема через суд.

73. Судова палата з розгляду справ про банкрутство у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) сформулювала висновок про те, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України.

У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

74. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:

74.1. 19.06.2013 між Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (Позивач) та Приватним підприємством «Український продукт» (позичальник) було укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій №190613-КЛВТ (далі - генеральний договір), відповідно до якого визначаються загальні умови надання банком кредитів (траншів) позичальнику у майбутньому. Конкретний порядок, істотні умови надання кредитів визначається кредитним договором, що укладається сторонами в рамках цього договору і є його невід`ємною частиною (п. 2.2 генерального договору).

74.2. Відповідно до п. 2.4 генерального договору банк надає позичальнику послуги по здійсненню кредитних операцій в межах загальної суми ліміту кредитування в розмірі 15000000,00грн; строки користування кожним окремим кредитом визначаються відповідним кредитним договором; заборгованість за кредитами має бути погашена в строки, вказані у відповідних кредитних договорах, але не пізніше 18 червня 2014 року, що відповідає строку дії цього договору.

74.3. В якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань за генеральним договором №190613-КЛВТ від 19.06.2013, між позивачем АТ «Банк Кредит Дніпро» та Приватним акціонерним товариством «Геркулес» (Поручитель, відповідач-2) укладено договір поруки №190613-П від 19.06.2013 (Договір поруки), за яким ПАТ «Геркулес» зобов`язався солідарно відповідати перед АТ «Банк Кредит Дніпро» за виконання зобов`язань позичальника за генеральним договором №190613-КЛВТ від 19.06.2013 - ПП «Український продукт».

74.4. Предметом договору поруки №190613-П від 19.06.2013 є зобов`язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов`язань Приватного підприємства «Український продукт» за генеральним договором на здійснення кредитних операцій №190613-КЛВТ від 19.06.2013 із всіма змінами та доповненнями до нього або які можуть виникнути на підставі нього в майбутньому, укладеного між кредитором та позичальником та з кредитних договорів, які будуть укладені в майбутньому в рамках генерального договору, а саме:

- по поверненню кредитів в сумі 15000000,00грн відповідно до п. 2.4 генерального договору зі строком повернення отриманих кредитів у строки, вказані у відповідних договорах про надання кредиту (траншу), але не пізніше 18 червня 2014 року, відповідно до п. 2.4 генерального договору, зі строком дії генерального договору до 18 червня 2014 року, відповідно до п.п. 2.4, 5.1 генерального договору;

- по сплаті пені, комісії і штрафних санкцій відповідно до п. 2.9, 3.4.3, 6.1 генерального договору, розділу 6 генерального договору, а також здійснювати всі інші платежі в порядку та на умовах, що визначені генеральним договором та кредитним договором, та/або цим договором (далі - основне зобов`язання ) (п. 1.1 договору поруки).

74.5. Відповідно до п. 2.1.2 договору поруки №190613-П від 19.06.2013 відповідач-2 ПАТ «Геркулес» зобов`язався повідомляти позивача про будь-які дії впродовж п`яти днів щодо змін своєї організаційно-правової форми, предмету та напрямків діяльності, проведені перереєстрації в органах державної влади, зміни адреси, створення або встановлення учасником нових осіб, зміни структури складу засновників/учасників, укладення з третіми особами будь - яких угод про спільну діяльність, якими передбачено розподіл прибутку поручителя або передача його власного майна у спільну діяльність, або інших змін, що можуть вплинути на виконання поручителем зобов`язань за цим договором поруки, про що позивач зазначає у позовній заяві .

74.6. Іпотечний договір щодо нерухомого майна, розташованого у м. Красноармійськ (Покровськ), Донецька область, вул. Артема (Шосейна) 135, між позивачем та відповідачем-2 не укладався.

74.7. 19.03.2016 між ПАТ «Геркулес» та ТОВ «Провінція Плюс» укладено договір дарування частки будівель, а саме: 46/50 часток нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 126291014132), а саме: А-1 будівля контори, загальною площею 238,2 кв.м., а1 - тамбур, а1-1 - ганок, а2-1 - ганок, аЗ-1 - котельня, а4 - 1 веранда, а5-1 - ганок, 1/25 Пд-1 - підвал, пд1-1 - навіс, Б-1 - склад, загальною площею 128,8 кв.м., В1-склад, загальною площею 67,7 кв.м., в1 - навіс, Г1 - автомийка спецавтотранспорту, загальною площею 121,2 кв.м. г1 - оглядова яма, Д1 - навіс, №1 - огорожа, №2 - ворота, І - вимощення, що розташовані за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ (Покровськ), вул. Артема (Шосейна) 135 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим №643).

74.8. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення при укладенні договору дарування частки будівель від 19.03.2016 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим №643) Закону України «Про нотаріат», оскільки у відповідності ч.2 ст.55 даного Закону (в редакції, чинній на лютий 2016 року) зазначено, що при посвідченні угод про відчуження або заставу житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна, а також на те що, вказаний договір відчуження (дарування) нерухомого майна укладений з метою уникнення майнової відповідальності ПрАТ «Геркулес», як поручителя, перед АТ «Банк Кредит Дніпро» за генеральним договором на здійснення кредитних операцій №190613-КЛВТ від 19.06.2013, з урахуванням договору поруки №190613-П від 19.06.2013.

74.9. Позивач зазначає, що станом на дату укладання оскаржуваного правочину - договору дарування частки будівель від 19.03.2016 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим №643), на майно ПАТ «Геркулес», на його думку, було накладено арешти згідно:

- постанови Амур-Нижньодніпровським ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 23.03.2015 в рамках виконавчого провадження №46979093 (чинність арешту в рамках виконавчого провадження, як зазначає позивач, підтверджується, на його думку, інформацією з сайту Міністерства юстиції України, ідентифікатор доступу на сторінці Автоматизованій системі виконавчого провадження №62ГА6481В88Г);

- постанов відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 25.05.2015 в рамках виконавчого провадження №47644372 та від 04.11.2015 в рамках виконавчого провадження №49282498 (чинність арешту в рамках виконавчого провадження №47644372 та №49282498 станом на 19.03.2016 підтверджується, на його думку, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2016 по справі №904/2301/15 та матеріалами справи по оскарженню бездіяльності органів ДВС).

75. Суд першої інстанції, із висновками якого погоджується Верховний Суд, правильно встановив наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки дарування майна за спірним договором здійснено безоплатно, що призвело до зменшення активів боржника, з метою уникнення матеріальної відповідальності, а тому зміст оспорюваного договору дарування нерухомого майна суперечить вимогам Цивільного кодексу України, а також іншим актам цивільного законодавства. Заяви відповідачів про застосування наслідків пропуску строків позовної давності відхилено судом, оскільки перебіг позовної давності за спірною вимогою розпочався з дати звернення АТ «Банк Кредит Дніпро» до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПрАТ «Геркулес» та ТОВ «Провінція Плюс» про спонукання визнати недійсним з моменту укладення спірного договору дарування (справа №910/15320/16), а саме з 19.08.2016, а тому строк позовної давності позивачем не був пропущений.

Щодо суті касаційної скарги

76. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частин першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у разі, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

77. Із зазначеної норми вбачається, що касаційний перегляд із зазначених мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного в постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах (постанови Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 910/14596/19, від 21.10.2021 у справі № 922/2507/18, від 02.11.2021 у справі № 918/1131/20 тощо).

78. Верховний Суд зазначав, що подібність правовідносин визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет) (ухвала об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19).

79. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що порівнювати подібні правовідносин необхідно за критеріями: предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 305/1180/15-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

80. Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

81. Водночас досягти повного збігу всіх зазначених обставин у двох різних справах неможливо. Відповідно, враховуючи різноманіття можливих правовідносин, в межах яких така норма права може бути застосована, для забезпечення однакового застосування норми права визначальним при встановленні подібних правовідносин мають бути ті ознаки, які впливають на їх матеріально-правове регулювання (тобто можливість застосування відповідної норми).

82. Проаналізувавши висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), на яку як на підставу касаційного оскарження посилається у своїй касаційній скарзі позивач, Верховний Суд вважає, що висновки, викладені у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду мали б бути застосовані судами попередніх інстанцій під час вирішення цього спору.

83. Так, у своїй постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

84. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, а у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), хоча і за дещо іншими фактичними обставинами, ніж у справі, що розглядається.

85. У цьому ж спорі апеляційний господарський суд обмежився лише посиланням на те, що позивачем не доведено, яким чином існування договору дарування частки будівель, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Геркулес» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Провінція Плюс» може вплинути на виконання відповідачем зобов`язання за генеральним договором на здійснення кредитних операцій №190613-КЛВТ від 19.06.2013, з урахуванням тих обставин, що позивачем не доведено, яким чином існування такого договору порушує його права чи охоронювані законом інтереси.

Крім того, суд другої інстанції посилався на те, що відповідно до ч.1 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з підстав визначених законом. Тобто вказана стаття може бути застосована лише за декілька умов, зокрема, суд може визнати недійсними певні правочини вчинені протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство. Спірний договір дарування здійснено ПрАТ «Геркулес» за три роки та 8 місяців до відкриття провадження у справі про банкрутство, що в свою чергу не підпадає під сумнівний період, зазначений у статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства. У зв`язку з чим судом не вірно застосовано приписи статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

86. Суд апеляційної інстанції висновків місцевого господарського суду щодо обставин сумнівності дій боржника щодо відчуження свого майна в контексті ознак фраудаторності оскаржуваного правочину, не спростував.

87. Крім того, слід погодитись із судом першої інстанції, стосовно відхилення клопотання щодо застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, з огляду на те, що важливим у застосуванні норм інституту позовної давності є правильне визначення моменту початку перебігу позовної давності.

За загальним правилом, встановленим у частині першій статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду пов`язується як з об`єктивним моментом - наявністю порушення прав особи, так і з суб`єктивним, коли особа, яка звертається до суду, дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

88. Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

89. Наведеного апеляційний господарський суд не врахував та у оскаржуваній постанові безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ст. 42 КУзПБ, з огляду на те, що позивач не обґрунтував свої позовні вимоги посиланням на цю норму.

90. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

91. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

92. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

93. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

94. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

95. Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

96. Отже, на відміну від апеляційного господарського суду, ухвалене у справі судове рішення першої інстанції відповідає наведеним вимогам в повній мірі, оскільки саме суд першої інстанції з`ясував всі обставини, що мають значення для справи та дослідив пов`язані з ними докази, надавши цим доказам належне мотивування, з урахуванням доводів позивача, що стосуються підстав позову, правильно вирішив спір у цій справі та відхилив клопотання про застосування строків позовної давності.

97. Оскільки, за результатами розгляду касаційної скарги підтвердилися доводи скаржників за підставами касаційного оскарження, за приписами пункту 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

98. Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

99. Оскільки суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 240 300 301 304 308 312 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" задовольнити.

2. . Постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2021у справі Справа № 905/2030/19 (910/11174/19) скасувати.

3. Рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2020 у справі № 905/2030/19 (910/11174/19) залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді О. В. Васьковський

В.Г. Пєсков