ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/2912/15

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г.

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

відповідач - Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго"

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 26.05.2020

у складі колегії суддів: Шутенко І.А. (головуючий), Россолов В.В., Тихий П.В.

за скаргою Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"

на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А.

у справі №905/2912/15

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"

про стягнення 63 319 627, 51 грн.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст вимог заявника

1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.12.2015 у справі №905/2912/15 частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач), стягнуто з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (код ЄДРПОУ 03337119, далі - відповідач, боржник, ОКП "Донецьктеплокомуненерго") на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720) 2 765 307, 89 грн. - 3% річних, 54 602 753, 14 грн. - інфляційних втрат, 165 527, 58 грн. судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На виконання зазначеного рішення суду 11.01.2016 місцевим судом видано наказ.

2. Ухвалою місцевого суду від 28.01.2016 частково задоволено заяву відповідача, виконання рішення Господарського суду Донецької області від 09.12.2015 у справі №905/2912/15 відстрочено на 12 місяців - до 28.01.2017.

3. 27.02.2020 ОКП "Донецьктеплокомуненерго" звернулось до місцевого суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця №588/26 від 25.02.2020, в якій просило місцевий суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. щодо незупинення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №55664885; зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. усунути порушення (поновити порушене право боржника) - винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №55664885.

3.1. В обґрунтування вимог скарги відповідач (скаржник) посилався на порушення державним виконавцем вимог пункту 10 частини першої статті 34 та частини другої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VІІІ). Скаржник зазначив, що 21.02.2020 державному виконавцю стало відомо про включення боржника до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. Разом з тим, державний виконавець, в порушення зазначених положень Закону №1404-VІІІ, не зупинив виконавче провадження та не виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №55664885.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. 18.03.2020 ухвалою Господарського суду Донецької області відмовлено ОКП "Донецьктеплокомуненерго" у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця №588/26 від 25.02.2020 (вх. №4346/20 від 27.02.2020).

5. Місцевим судом встановлено, що 18.02.2020 відповідач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою №503/26 про зупинення вчинення виконавчих дій (відділом державної виконавчої служби отримано 21.02.2020), у якій з посиланням на положення Закону №1404-VІІІ повідомив про факт включення відповідача до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №237 від 08.09.2017. Відповідач просив зупинити вчинення будь-яких виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/2912/15 від 11.01.2016 у виконавчому провадженні №55664885; зняти всі арешти, накладені на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах; копію постанови про зупинення виконавчих дій за №55664885 та копію постанови про зняття арешту направити на адресу ОКП "Донецьктеплокомуненерго". Разом з тим, судом встановлено, що вимоги відповідача (скаржника) про винесення постанови та зупинення вчинення виконавчих дій в порядку, визначеному частиною другою статті Закону №1404-VІІІ, залишені відділом державної виконавчої служби без задоволення.

6. Судом встановлено, що згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №237 від 08.09.2017 "Про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб`єктів господарювання", ОКП "Донецьктеплокомуненерго" (код ЄДРПОУ 03337119) включено до переліку суб`єктів господарювання - теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. Також, суд зазначив, що на день розгляду справи судом відповідача (скаржника) не виключено з цього Реєстру, що підтверджується інформацією, наявною на офіційному веб-порталі Міністерства розвитку громад та територій України.

7. Місцевий суд зазначив, що оскільки виконавче провадження №55664885 (наказ Господарського суду Донецької області від 11.01.2016 у справі №905/2912/15) відкрито щодо стягнення у тому числі заборгованості зі сплати 3% річних та інфляційних втрат, яка виникла внаслідок порушення відповідачем (скаржником) строків оплати за спожитий природний газ, використаний до 01.07.2016 для виробництва теплової енергії, та приймаючи до уваги, що таку заборгованість було раніше відстрочено ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.01.2016, виконавче провадження №55664885 не підлягає зупиненню на підставі пункту 10 частини першої статті 34 Закону №1404-VІІІ.

8. Ухвала місцевого суду прийнята з посиланням на статтю 129-1 Конституції України, частину першу статті 18, частину першу статті 326, частину першу статті 327, статтю 339, частину першу статті 340 ГПК України, статтю 1, частини першу, другу статті 2, частини першу, другу статті 25, пункт 10 частини першої статті 34, частину другу, четверту статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

9. Постановою 26.05.2020 Східний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" задовольнив частково; ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.03.2020 скасував; ухвалив нове рішення, яким скаргу ОКП "Донецьктеплокомуненерго" на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. задовольнив частково; визнав неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. щодо незупинення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №55664885 в частині стягнення 2 765 307, 89 грн. - 3% річних, 54 602 753, 14 грн. - інфляційних втрат та зобов`язав державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. зупинити вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №55664885 в частині стягнення зазначених сум 3% річних та інфляційних втрат. У частині зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №55664885 щодо стягнення 165 527, 58 грн. судового збору апеляційний суд у задоволенні скарги відмовив; стягнув з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОКП "Донецьктеплокомуненерго" (код ЄДРПОУ 03337119) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на суму 2 102 грн.; доручив Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

10. Апеляційний суд, ураховуючи суб`єктний склад учасників даного спору, правову природу заборгованості та час її виникнення, зазначив про помилковість висновку місцевого суду про те, що здійснення відстрочення виконання судового рішення на підставі ухвали від 28.01.2016 у даній справі виключає можливість зупинення вчинення виконавчих дій у порядку пункту 10 частини першої статті 34 Закону №1404-VІІІ. Апеляційний суд зауважив, що місцевим судом безпідставно ототожнено різні за своєю правовою природою дії - реструктуризацію (відстрочення та/або розстрочення) заборгованості в передбаченому матеріально-правовими законодавчими актами порядку та відстрочення виконання судового рішення згідно з приписами відповідної процесуальної норми (стаття 121 ГПК України у редакції, чинній на час постановлення зазначених вище ухвал). Також, апеляційний суд взяв до уваги факт включення відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №237 від 08.09.2017, а також факт закінчення дії відстрочки, наданої місцевим судом.

11. Разом з тим, апеляційний суд зауважив, що судові витрати не є складовою заборгованості, що підлягає врегулюванню, а стягнення суми судового збору не підпадає під дію норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон №1730-VIII). Також, суд зазначив, що включення боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за Законом №1730-VIII, не є підставою зупинення виконавчого провадження у частині стягнення з боржника судових витрат. Відтак, суд дійшов висновку, що в результаті зупинення вчинення виконавчих дій у частині стягнення суми судового збору порушуються права стягувача на отримання належних йому за рішенням суду коштів (судовий збір).

Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

12. 12.06.2020 поштовим відправленням Міністерство юстиції України звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі №905/2912/15, в якій просило зазначену постанову скасувати, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.03.2020 залишити без змін.

13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/2912/15 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Колос І.Б. - головуючої, Бенедисюка I.М., Селіваненка В.П., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2020.

14. Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2020 у складі визначеної в автоматизованому порядку колегії суддів: Колос І.Б. - головуюча, Бенедисюк І.М., Селіваненко В.П. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі №905/2912/15 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

15. У зв`язку з перебуванням судді Бенедисюка І.М. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/2912/15 визначено колегію суддів у складі: Колос І.Б. - головуюча, Малашенкова Т.М., Селіваненко В.П., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020.

16. Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2020 у складі зазначеної колегії суддів справу №905/2912/15 разом із касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

17. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/2912/15 визначено колегію суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2020; у зв`язку з відпусткою суддів Львова Б.Ю., Селіваненка В.П., Ткаченко Н.Г. для розгляду справи №905/2912/15 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Пількова К.М., Ткача І.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020.

18. Ухвалою від 09.09.2020 Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Пількова К.М., Ткача І.В. прийнято справу №905/2912/15 разом із касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду; ухвалено здійснити перегляд постанови Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі №905/2912/15 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

18.1. У зв`язку з виходом з відпустки суддів Львова Б.Ю., Селіваненка В.П., Ткаченко Н.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/2912/15 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2020.

Підстави для передання справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

19. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: І.Б., Малашенкова Т.М., Селіваненко В.П. під час розгляду касаційної скарги Міністерства юстиції України у справі №905/2912/15 на постанову апеляційного суду про часткове задоволення скарги відповідача (боржника) на бездіяльність державного виконавця щодо незупинення виконавчих дій з примусового виконання наказу суду №905/2912/15 у межах виконавчого провадження №55664885 до моменту виключення боржника з Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, дійшла висновку про необхідність відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду 17.04.2018 у справі №914/1044/13-г (колегія суддів у складі: Дроботової Т.Б., Пількова К.М., Чумака Ю.Я.) та в ухвалі Верховного Суду 16.06.2020 у справі №5006/8/55/2012 (колегія суддів у складі: Стратієнко Л.В., Кролевець О.А., Ткач І.В.), про застосування у подібних правовідносинах положень частини четвертої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

20. Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що у справах №914/1044/13-г і №5006/8/55/2012 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду погодився з правильністю застосування судами попередніх інстанцій приписів частини четвертої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", зазначивши, що згідно з частиною четвертою статті 34 зазначеного Закону, виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється і у випадку, якщо судовими рішеннями надавалося відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення, проте останнє (відстрочення/розстрочення) вичерпало свою дію станом на час: звернення заявника до органу виконавчої служби із заявою про зупинення вчинення виконавчих дій (у справі №5006/8/55/2012)/винесення державним виконавцем постанови про зупинення вчинення виконавчих дій до виключення боржника з Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (у справі №914/1044/13-г).

21. Водночас, при розгляді справи №905/2912/15 колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що реструктуризація заборгованості (розстрочення та/або відстрочення), у тому числі згідно з рішенням суду, яка мала місце раніше у часі (незалежно від того, вичерпала остання свою дію чи ні), виключає можливість зупинення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" в силу приписів частини четвертої цієї статті Закону.

22. Колегія суддів Верховного Суду також зауважила, що приписи статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" містять норми прямої дії та підстави для зупинення виконавчого провадження, а її частина четверта містить виключення "крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду" та, водночас, не визначає, з яких підстав боржнику надавалося відстрочення/розстрочення виконання рішення суду, вичерпана дія таких розстрочення/відстрочення чи ні, а передбачає лише сам факт їх надання раніше. У випадках здійснення реструктуризації (розстрочення та/або відстрочення) заборгованості згідно з рішенням суду вичерпання дії розстрочення та/або відстрочення є неможливим в силу обов`язковості судового рішення відповідно до статті 326 ГПК України.

23. На думку колегії суддів, вичерпання встановленого судом відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення зі спливом встановленого ухвалою суду відстрочення виконання судового рішення, фактично, означатиме вичерпання дії самого судового рішення, а, відтак, призводитиме до невиконання конституційного принципу щодо обов`язковості виконання судового рішення згідно з приписами статті 129-1 Конституції України. Колегія суддів Верховного Суду вбачала підстави для відступу від висновку, викладеного у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у справах №914/1044/13-г і №5006/8/55/2012, та передала справу №905/2912/15 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Міністерства юстиції України

24. Скаржник доводив порушення апеляційним судом засад справедливості, неупередженості та об`єктивності відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження", внаслідок чого було безпідставно зупинено виконавче провадження, стягувачем за яким є АТ "НАК "Нафтогаз України". Скаржник аргументував, що незважаючи на включення боржника до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", він уже отримував відстрочення судового рішення в порядку статті 121 ГПК України (у редакції на час винесення ухвали про відстрочення виконання рішення суду), що є винятком для зупинення провадження відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII.

25. Скаржник аргументував, що апеляційний суд неправильно застосував положення частини четвертої статті 34 Закону №1404-VIII та, встановивши наявність відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 09.12.2015 у справі №905/2912/15 ухвалою цього суду 28.01.2016 на 12 місяців, дійшов помилкового висновку про те, що така відстрочка була здійснена не з підстав реструктуризації спірної заборгованості на виконання Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а у зв`язку із скрутним становищем боржника та винятковими обставинами, які ускладнюють виконання рішення суду у порядку статті 121 ГПК України (у редакції на час відстрочення виконання судового рішення), а тому необґрунтовано зупинив виконавче провадження, керуючись пунктом 10 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII.

Доводи, викладені у відзиві відповідача на касаційну скаргу

26. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу звертає увагу, що мета законодавця, який зазначив у частині четвертій статті 34 Закону №1404-VIII виняток: "крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду", не полягала в обмеженні прав боржника, який включений до реєстру теплопостачальних організацій, на проведення реструктуризації боргу за Законом №1730-VIII. Метою законодавця було розділити підстави для зупинення виконавчих дій, відносно заборгованості за енергоносії суб`єктів, які внесені до реєстру тепропостачальних (теплогенеруючих) організацій та інших суб`єктів, яким може надаватися відстрочка виконання судового рішення в порядку загальних положень ГПК України (пункт 6 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження"). Адже, зупинення виконання судового рішення з підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII, має інші правові наслідки, ніж зупинення виконання судового рішення відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 цього Закону.

27. Відповідач зауважив, що незважаючи на наявність відстрочки виконання рішення Господарського суду Донецької області від 09.12.2015 у справі №905/2912/15, яка закінчилася 28.01.2017, на час звернення позивача із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду №905/2912/15 від 11.01.2016 є всі підстави для зупинення вчинення виконавчих дій за ВП №55664885 на підставі пункту 10 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII, оскільки це самостійна підстава для зупинення виконавчих дій, яка пов`язується з укладенням угоди про відстрочення (розстрочення) сплати боргу саме на виконання ЗУ №1730-VIII.

28. Відповідач аргументував, що в ухвалі про відстрочку виконання рішення 28.01.2016 суд посилався на загальну процесуальну норму (статтю 121 ГПК України у відповідній редакції), якою передбачено можливість відстрочення виконання рішення суду саме внаслідок встановлення обставин ускладнення його виконання. Разом з тим, будь-яких посилань на реструктуризацію спірної заборгованості на підставі спеціальної норми Закону №1730-VIII, ухвала місцевого суду не містить.

Також відповідач звернув увагу на те, що згідно ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.06.2020 у справі №5006/8/55/2012 за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 за скаргою ОКП "Донецьктеплокомуненерго" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерство юстиції України Верховним Судом, за подібних даній справі обставин, було відмовлено у відкритті касаційного провадження, у зв`язку з чим просив відмовити у відкритті касаційного провадження, зазначаючи про наявність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування пункту 10 частини першої та частини четвертої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (том 2 а.с. 22-24) .

Доводи, викладені у відзиві позивача на касаційну скаргу

29. Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що внесення боржника до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", не є безумовною підставою для зупинення виконавчого провадження, оскільки частиною четвертою статті 34 Закону №1404-VIII передбачено, що таке зупинення не стосується заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та або відстроченої), у тому числі за рішенням суду.

30. Позивач зазначив, що висновки апеляційного суду про те, що відстрочення, яке вичерпало свою дію, не може бути підставою для відмови у зупиненні виконавчих дій на підставі пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", є помилковими. Позивач аргументував, що відповідно до статті 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012). З посиланням на практику ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Горнсбі проти Греції" позивач просив задовольнити касаційну скаргу та скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду 26.05.2020 про зупинення виконавчого провадження за наслідком перегляду ухвали місцевого суду 18.03.2020 у справі №905/2912/15, залишивши в силі ухвалу місцевого суду 18.03.2020 про відмову у задоволенні скарги на дії ДВС.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

31. Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд постанови апеляційного суду в межах доводів касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом пункту 10 частини першої та частини четвертої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

32. Частиною першою статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VIII від 03.11.2016 визначено, що процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

33. За приписами статті 4 Закону №1730-VIII передбачено можливість проведення взаєморозрахунків щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової енергії для населення, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води іншим категоріям споживачів.

34. Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Закону №1730-VIII, реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року. Реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення. На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.

35. Частиною першою статті 7 цього Закону передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

36. Отже, для застосування положень частини першої статті 7 Закону №1730-VIII щодо списання інфляційних нарахувань та процентів річних необхідно перевірити обставини належного виконання сторонами договору про реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природній газ, використаний станом на 1 липня 2016 року, укладення якого було обов`язком позивача та відповідача у цій справі відповідно до статті 5 Закону №1730-VIII.

Установивши, що угода про реструктуризацію основного боргу не була виконана теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями, є можливим стягнення за виконавчими документами відсотків річних та інфляційних збитків, які були нараховані на основну заборгованість та стягнуті за попередньо прийнятим судовим рішенням.

37. Також, згідно з частиною третьою статті 7 Закону №1730-VIII, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Зазначений припис застосовується судами, як норма прямої дії, що надає відповідачу право списання (припинення) зобов`язання зі сплати інфляційних нарахувань та процентів річних, та як наслідок, закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 16 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням).

38. Частинами сьомою-десятою статті 6 Закону №1730-VIII визначено, що Типовий договір про реструктуризацію заборгованості та порядок списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожиту електричну енергію, затверджується Кабінетом Міністрів України. Кожна із сторін зобов`язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості. Дія цієї статті поширюється на всі підприємства централізованого водопостачання, водовідведення незалежно від форми власності. Протягом дії договору реструктуризації суб`єктам господарювання, що здійснюють постачання електричної енергії, не нараховуються та/або не підлягають стягненню заборгованість за куплену електричну енергію, штрафні, фінансові санкції, інфляційні нарахування, проценти річних у розмірі непогашеної кредиторської заборгованості, реструктуризованої ними відповідно до цього Закону підприємствам централізованого водопостачання, водовідведення.

Системний аналіз зазначених норм законодавства дозволяє зробити висновок про те, що Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено право підприємств централізованого водопостачання і водовідведення на врегулювання заборгованості за спожитий природний газ, яка виникла до 01.07.2016 та не погашена на момент набрання чинності законом шляхом проведення взаєморозрахунків за бюджетними фінансуваннями, укладення договору про реструктуризацію основного боргу в судовому чи позасудовому порядку, списання (розстрочення) заборгованості зі сплати інфляційних відсотків, процентів річних та неустойки. Прийняття судового рішення про стягнення основного боргу, інфляційних, річних, пені не може бути перешкодою у застосуванні заходів врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій відповідно до Закону №1730-VIII, оскільки сторони вправі укласти угоду про реструктуризацію такого боргу на стадії виконання судового рішення, зокрема затвердивши її ухвалою суду як мирову угоду. Також, не може бути перешкодою в укладенні договору про реструктуризацію у порядку статті 5 Закону №1730-VIII наявність ухвали суду про відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення про стягнення інфляційних та річних, прийнятої в порядку статті 331 ГПК України (статті 121 ГПК України, у редакції чинній до 15.12.2017) поза межами процедури реструктуризації, передбаченої цим Законом, оскільки це матиме наслідком обмеження особи у наданому їй законодавцем матеріальному праві (праві на укладення в обов`язковому порядку угоди про реструктуризацію боргу відповідно до процедури, передбаченої статтею 5 Закону №1730-VIII).

39. Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1730-VIII, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закон України №1730-VIII набрав чинності з 30.11.2016.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1730-VIII, до Закону України "Про виконавче провадження" внесено зміни до статті 34 шляхом доповнення частини першої пунктом 10 такого змісту: "10) включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)".

А також Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1730-VIII доповнено статтю 34 цього Закону новою частиною 4 такого змісту: "4. Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду".

40. Отже, метою внесення таких змін до Закону України "Про виконавче провадження" є створення механізму імплементації положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Прикінцеві та перехідні положення Закону №1730-VIII не можуть застосовуватися та тлумачитися ширше, ніж тіло цього Закону, оскільки вони є допоміжним механізмом для реалізації самого закону.

З огляду на таке, доповнення Закону №1404-VIII частиною четвертою статті 34 щодо винятків у зупиненні виконавчого провадження зі стягнення реструктуризованої за судовим рішенням заборгованості, може стосуватися тільки реструктуризації, затвердженої ухвалою суду та проведеної в порядку, визначеному Законом №1730-VIII, оскільки ця норма створена законодавцем, як частина Прикінцевих та перехідних положень Закону №1730-VIII, та повинна забезпечити імплементацію саме цього Закону.

41. Внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" мало на меті забезпечити належне виконання приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та не може тлумачитися поза предметом регулювання заходів з врегулювання заборгованості, передбачених статтями 4-7 Закону №1730-VIII.

42. З огляду на таке, укладення договору про реструктуризацію заборгованості на виконання приписів частин першої-третьої статті 5 Закону №1730-VIII у позасудовому порядку чи із затвердженням його ухвалою суду, як мирової угоди сторін у справі, може бути підставою для застосування винятку щодо зупинення виконавчого провадження в порядку пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження". Така мирова угода, затверджена судом, відповідно до статті 5 Закону №1730-VIII повинна містити умови про розстрочення сплати основного боргу терміном на 60 місяців та умови про те, що у випадку її невиконання, заборгованість зі сплати інфляційних втрат та відсотків річних не може бути списана.

Інші судові ухвали, прийняті поза межами процедури реструктуризації заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, передбаченої Законом №1730-VIII, не належать до винятків, передбачених частиною четвертою статті 34 Закону №1404-VIII, оскільки вони виходять за межі врегулювання заборгованості, передбачені Законом №1730-VIII, та не можуть охоплюватися Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону.

43. Наявність інших судових рішень (ухвал про відстрочення/розстрочення сплати інфляційних та річних, прийнятих судом у порядку статті 331 ГПК України (статті 121 ГПК України, чинного до 15.12.2017), не може бути підставою для винятку за частиною четвертою статті 34 Закону №1404-VIII, оскільки такі ухвали є самостійною підставою для можливого зупинення виконання рішення суду відповідно до пункту 6 частини першої статті 34 цього Закону.

44. Як встановлено судами та підтверджується рішенням Господарського суду Донецької області від 09.12.2015 у цій справі стягнуто з відповідача на користь позивача 2 765 307, 89 грн. - 3% річних та 54 602 753, 14 грн. інфляційних втрат за поставлений у 2012 році природний газ. На виконання цього рішення було видано наказ суду 11.01.2016. Ухвалою місцевого суду 28.01.2016 у порядку статті 121 ГПК України відповідачу надано відстрочку виконання зазначеного рішення на 12 місяців, до 28.01.2017 (том 1, а.с. 107-109, 112, 231-232).

Приймаючи таке рішення, місцевий суд встановив, що згідно з рішенням Господарського суду Донецької області від 05.11.2013 у справі №905/6165/13 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений газ у 2012 році на суму 93 457 164, 69 грн. основного боргу, 2 178 905, 31 грн. штрафу, 2 986 903, 17 грн. - 3% річних, 213, 09 грн. інфляційних втрат та 68 585, 35 грн. судового збору. Рішення набрало чинності після залишення його без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду 21.01.2014.

45. Суди встановили, що позивачем подано заяву про відкриття виконавчого провадження №14/5-140В від 19.01.2018 за наказом суду №905/2912/15 від 11.01.2016 і відкривши таке виконавче провадження 29.01.2018, державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А., не прийняв до уваги заяву відповідача про зупинення вчинення виконавчих дій №503/26 від 18.02.2020 з наданням відповідної інформації про включення його до публічного реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за енергоносії, а продовжив виконання судового рішення всупереч пункту 10 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII (том матеріалів оскарження ухвали 18.03.2020, а.с. 13-14). Зазначене порушення стало підставою оскарження відповідачем бездіяльності (дій) судового виконавця Яковенка В.А. до господарського суду у цій справі.

46. Скасовуючи ухвалу місцевого суду 18.03.2020 як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та приймаючи власне рішення про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо незупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому проваджені №55664885 відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала місцевого суду 18.03.2020 прийнята з неправильним застосуванням цього пункту.

47. Апеляційний суд погодився із встановленням місцевим судом обставин, що сторони спору підпадають під врегулювання заборгованості за спожитий природний газ, використаний для надання послуг теплопостачання, відповідно до Закону №1730-VIII, так як відповідач на час розгляду спору перебуває у публічному реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, що надає йому право скористатися механізмами цього Закону для зменшення суми боргу шляхом його розстрочення чи припинення зобов`язань зі сплати відсотків річних чи інфляційних збитків, про стягнення яких прийнято рішення 09.12.2015 у цій справі.

48. Апеляційний суд дійшов висновку, що виключно факт укладення договору про реструктуризацію основного боргу відповідно до статті 5 Закону №1730-VIII та його невиконання може бути підставою для застосування винятку згідно з частиною четвертою статті 34 Закону №1404-VIII. Водночас, у даній справі не встановлено укладення такого договору про реструктуризацію.

49. Апеляційний суд зазначив, що місцевим судом безпідставно ототожнено різні за своєю правовою природою дії - реструктуризацію (відстрочення та /або розстрочення) заборгованості в передбаченому матеріально-правовим законодавчим актом порядку, що відбувається за угодою сторін спору, та відстрочення виконання судового рішення згідно з приписами відповідної процесуальної норми (статті 331 ГПК України у чинній редакції, статті 121 ГПК України у редакції на час постановлення ухвали 28.01.2016).

50. З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII для часткового скасування ухвали місцевого суду про відмову у задоволення скарги на дії ДВС, часткового задоволення апеляційної скарги, визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо незупинення виконавчого провадження в частині стягнення інфляційних збитків і процентів річних та прийняття рішення про зобов`язання державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №55664885 в частині стягнення 2 765 307, 89 грн. - 3% річних та 54 602 753, 14 грн. інфляційних втрат. Приймаючи власне рішення про часткове зупинення вчинення виконавчих дій, апеляційний суд керувався правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду 24.04.2019 у справі №914/3587/14 про те, що зобов`язання державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких він безпідставно відмовляється, належить до повноважень суду.

51. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду не погоджується з позицією колегії суддів, якою справа передана на розгляд об`єднаної палати про наявність підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі №914/1044/13-г та в ухвалі від 16.06.2020 у справі №5006/8/55/2012.

52. Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду 17.04.2018 у справі №914/1044/13-г, відмовляючи у задоволенні скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби, який зупинив вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №39484140, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сторони спору є учасниками врегулювання заборгованості за спожитий газ відповідно до Закону №1730-VІІІ, відповідач включений до публічного реєстру теплопостачальних (теплогенеруючих) підприємств, судами не встановлено укладення між сторонами спору договору про врегулювання спірної заборгованості, яка існувала станом на 01.07.2016, а відтак, судами правильно застосовано пункт 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" про зупинення виконавчого провадження на час вжиття заходів з врегулювання такого боргу відповідно до цього закону. Касаційний суд погодився з правильним застосуванням норм процесуального права та зазначив про відсутність підстав для застосування винятків, передбачених частиною четвертою статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", із встановленням обставин, що на час винесення державним виконавцем спірної постанови, заборгованість боржника не була реструктуризована, розстрочена чи відстрочена.

53. За змістом ухвали Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №5006/8/55/2012 про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020, якою частково задоволено апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", скасовано ухвалу місцевого суду 10.03.2020 та визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Яковенка В.А. щодо невинесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій щодо виконання наказу суду №5006/8/55/2012 від 15.03.2013 в частині стягнення основного боргу, пені, штрафу, інфляційних втрат та відсотків річних. Постанова апеляційного суду ґрунтується на встановленні фактичних обставин, що на момент прийняття ухвали місцевого суду, заборгованість відповідача, який є теплопостачальним підприємством та включений до публічного реєстру, що надає йому право на укладення угоди про реструктуризацію та списання заборгованості відповідно до Закону №1730-VІІІ, такої угоди не укладав. Заборгованість відповідача перед позивачем не була ні реструктуризованою, ні відстроченою чи розстроченою за рішенням суду. Верховний Суд зазначив, що той факт, що ухвалами суду у цій справі неодноразово надавалось відстрочення виконання рішення суду від 13.11.2012 не має значення при розгляді скарги на дії ДВС із заявою про зупинення вчинення виконавчих дій, оскільки відстрочення вичерпало свою дію.

54. Отже, суди у зазначених справах погодилися з висновками про те, що тільки укладення в судовому чи у несудовому порядку угоди про реструктуризацію боргу відповідно до приписів статей 4-7 Закону №1730-VІІІ, може бути підставою для відмови судового виконавця в зупиненні виконавчого провадження, якщо така угода не виконується боржником. Відсутність такої угоди є підставою для зупинення виконавчого провадження для вжиття сторонами заходів з реструктуризації (списання, припинення зарахуванням) заборгованості теплопостачальних (теплогенеруючих) організацій за спожитий природний газ відповідно до Закону №1730-VІІІ, незалежно від надання за ухвалами суду відстрочення виконання рішення суду у порядку статті 331 ГПК України, яке вичерпало свою дію на час розгляду заяви боржника про зупинення виконання судового рішення.

55. Виходячи з правового аналізу Закону №1730-VІІІ та змін до Закону №1404-VІІІ, викладеного у пунктах 32-43 мотивувальної частини постанови, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з правильністю таких висновків та не вбачає підстав від них відступати. Верховний Суд у складі різних колегій неодноразово звертав увагу на те, що включення боржника до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, є прямою підставою для застосування положень пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" та зупинення вчинення виконавчих дій (у постановах Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №914/1518/18, від 30.06.2020 у справі №917/2053/17, від 11.05.2018 у справі №922/3777/13, від 26.06.2018 у справі №904/2776/13, від 02.05.2018 у справі №917/1353/16, від 11.04.2018 у справі №922/823/14 та від 10.04.2018 у справі №922/1556/14). Об`єднана плата Касаційного господарського суду, з урахуванням суб`єктного складу сторін та встановлених апеляційним судом обставин, не вбачає підстав для відступу від зазначеного висновку у даній справі.

56. Об`єднана плата Касаційного господарського суду не погоджується з доводами колегії суддів Касаційного господарського суду, якій ця справа була передана для розгляду, про те, що вичерпання встановленого судом відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення зі спливом встановленого судом строку виконання судового рішення, фактично, може призвести до невиконання конституційного принципу щодо обов`язковості виконання судового рішення згідно з приписами статті 129-1 Конституції України з огляду на таке.

Надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка регламентована статтею 331 ГПК України та вчиняється судом за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим. Відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. При відстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів до забезпечення позову (частини п`ята, шоста статті 331 ГПК України). Отже, законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення виконання, передбачено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов`язковості виконання судового рішення.

57. Об`єднана палата не погоджується з аргументами колегії касаційного суду, якою справа передана на розгляд об`єднаної палати, про необхідність розширеного тлумачення частини четвертої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" як такої, що віднесла до винятків на предмет можливості зупинення виконавчого провадження будь-яких попередніх судових рішень про реструктуризацію (розстрочення та/або відстрочення) заборгованості особи, яка є суб`єктом регулювання за Законом №1730-VІІІ з огляду на те, що первісно зазначена норма права набрала чинності у складі Прикінцевих та перехідних положень Закону №1730-VІІІ та нерозривно пов`язана зі створенням правового механізму у виконавчому провадженні з виконання судових рішень на забезпечення укладення та виконання угод про реструктуризацію, списання боргу, передбаченого цим Законом. Протилежне застосування частини четвертої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" матиме наслідком створення перешкод в укладенні угод про реструктуризацію з частковим або повним списанням заборгованості зі сплати річних, інфляційних збитків, неустойки на стадії виконання попередньо прийнятих судами рішень та пряме порушення Закону №1730-VІІІ щодо стягнення у виконавчому провадженні заборгованості, яка підлягала списанню (припиненню) за цим Законом. Касаційний суд зазначає, що право теплопостачального (теплогенеруючого) підприємства, яке включено до відповідного публічного реєстру, на укладення в судовому чи несудовому порядку угоди про реструктуризацію боргу, який існував станом на 01.07.2016 та не погашений на 30.11.2016, відповідно до порядку та умов, визначених Законом №1730-VІІІ, є матеріальним правом такої особи, яке не може обмежуватися іншими процесуальними рішеннями, прийнятими судом у порядку статті 331 ГПК України.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

58. Доводи скаржника, зазначені у пунктах 24-25 описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 32-57 мотивувальної частини цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено право підприємств централізованого водопостачання і водовідведення на врегулювання заборгованості за спожитий природний газ, яка виникла до 01.07.2016 та не погашена на момент набрання чинності законом шляхом проведення взаєморозрахунків за бюджетними фінансуваннями, укладення договору про реструктуризацію основного боргу в судовому чи позасудовому порядку, списання (розстрочення) заборгованості зі сплати інфляційних відсотків, процентів річних та неустойки. Прийняття судового рішення про стягнення основного боргу, інфляційних, річних, пені не може бути перешкодою у застосуванні заходів врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій відповідно до Закону №1730-VІІІ, оскільки сторони вправі укласти угоду про реструктуризацію такого боргу на стадії виконання судового рішення, затвердивши її ухвалою суду як мирову угоду. Також не може бути перешкодою в укладенні договору про реструктуризацію в порядку статті 5 Закону 1730-VІІІ наявність ухвали суду про відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення про стягнення інфляційних втрат та процентів річних, прийнятої в порядку статті 331 ГПК України (статті 121 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017) поза межами процедури реструктуризації, передбаченої цим Законом, оскільки це матиме наслідком обмеження особи в наданому їй законодавцем матеріальному праві (праві на укладення в обов`язковому порядку угоди про реструктуризацію боргу відповідно до процедури, передбаченої статтею 5 Закону №1730-VІІІ).

60. Метою внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" шляхом його доповнення пунктом 10 частини першої статті 34 та частиною четвертою статті 34 є створення механізму імплементації положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", оскільки ці норми було первісно передбачено Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1730-VІІІ, а тому вони не можуть застосовуватися та тлумачитися ширше, ніж головна частина (тіло) цього закону, оскільки вони є допоміжним механізмом для реалізації самого Закону №1730-VІІІ.

61. Наявність інших судових рішень (ухвал про відстрочення/розстрочення сплати інфляційних та річних, прийнятих судом у порядку статті 331 ГПК України (статті 121 ГПК України, чинного до 15.12.2017) не може бути підставою для винятку за частиною четвертою статті 34 Закону №1404-VІІІ, оскільки такі ухвали є самостійною підставою для можливого зупинення виконання рішення суду відповідно до пункту 6 частини першої статті 34 цього Закону.

62. Відповідно до статті 309 ГПК України, касаційний суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо воно ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови апеляційного суду 26.05.2020 у цій справі, а тому у задоволенні вимог касаційної скарги необхідно відмовити, а зазначену постанову апеляційного суду - залишити без змін.

В. Судові витрати

63. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, згідно статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 301 308 309 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі №905/2912/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.М. Баранець

І.В. Булгакова

Т.Б. Дроботова

Б.Ю. Львов

К.М. Пільков

В.П. Селіваненко

І.В. Ткач

Н.Г. Ткаченко