ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 905/451/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська"

на рішення Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 (головуючий суддя Демідова П. В., судді Сковородіна О. М., Фурсова С. М.)

і постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 (головуючий суддя Склярук О. І., судді Гетьман Р. А., Россолов В. В.)

у справі № 905/451/19

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська"

до Десятого воєнізованого гірничорятувального загону Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України

про врегулювання розбіжностей до договору на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів та визнання укладеним договору в редакції позивача

і за зустрічним позовом Десятого воєнізованого гірничорятувального загону Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України

до Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська"

про визнання укладеним договору про постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів в редакції позивача,

(уповноважені представники сторін у судове засідання не з`явилися)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст первісних позовних вимог

1. Товариство з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Десятого воєнізованого гірничорятувального загону Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України (далі - відповідач, Десятий загін) про врегулювання розбіжностей до договору на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів та визнання укладеним зазначеного договору в редакції позивача.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що запропонований відповідачу до підписання проєкт договору на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів, викладений на підставі раніше укладених між сторонами договорів, проте проєкт відповідного договору підписано відповідачем з протоколом розбіжностей, в якому викладено зміни, виключення та доповнення до пунктів договору, в тому числі надання послуг на підставі щомісячних платежів,

3. Зазначене стало підставою для звернення Товариства до суду з відповідним позовом про визнання договору укладеним на запропонованих ним умовах.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

4. Десятий загін звернувся з зустрічним позовом до Товариства про визнання укладеним договору на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів в редакції позивача за зустрічним позовом.

5. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування підрозділами Державної воєнізованої гірничорятувальної служби (далі - ДВГРС) повинно виконуватися на платній основі, і порядок такої оплати має бути визначений договором з урахуванням чинних нормативно-правових актів, як це й викладено в протоколі розбіжностей до проєкту договору.

Короткий зміст судових рішень

6. Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.07.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021, позовні вимоги позивача за первісним позовом та позовні вимоги позивача за зустрічним позовом задоволено частково; визнано укладеним договір на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів Товариства у зазначеній в судовому рішенні редакції.

7. Вказані рішення та постанову мотивовано наявністю підстав саме для часткового задоволення вимог за обома позовами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Товариство подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 08.07.2021 у даній справі в частині пунктів 7.1.2, 7.6 розділу 7 договору, додатків №№2, 3 та постанову суду апеляційної інстанції від 30.11.2021; ухвалити нове рішення, яким пункт 7.1.2 розділу 7 договору викласти в такій редакції: "7.1.2. Виконання "Аварійно-рятувальною службою", умов даного договору здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, за програмою "Гірничорятувальні заходи на вугледобувних підприємствах", а пункт 7.6, додатки № 2, № 3 - виключити; витрати покласти на відповідача за первісним позовом.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

9. Скаржник у якості підстави касаційного оскарження, із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах у частині застосування норм Порядку здійснення постійного та обов`язкового аварійно-рятувального обслуговування суб`єктів господарювання, галузей та окремих територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2017 № 5 (далі - Порядок), статті 134 Кодексу цивільного захисту України, постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.2012 № 849 "Питання надання підрозділами Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості платних послуг" (далі - Постанова № 849) при укладенні договорів на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування (далі - АРО).

10. Також, обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України зазначив, що місцевим та апеляційним господарськими судами не було досліджено докази, зокрема щодо бюджетного фінансування підрозділів ДВГРС на виконання останнім основних обов`язків, покладених на нього державою.

Позиція інших учасників справи

11. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. У розгляді даної справи судами попередніх інстанцій з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

13. Товариство звернулося до Десятого загону з пропозицією укласти договір на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів та надало проєкт останнього.

14. Десятий загін направив Товариству підписаний Договір з протоколом розбіжностей у 2-х примірниках, в якому (протоколі) змінив та виклав у своїй редакції преамбулу договору, низку пунктів у ньому та доповнив Договір низкою умов.

15. Як убачається з протоколу узгодження розбіжностей, Товариство зазначило в ньому про викладення преамбули, низки пунктів у редакції замовника (Товариства), низки інших пунктів - у редакції аварійно-рятувальної служби та про виключення деяких умов з проєкту договору.

16. Спір існує стосовно пунктів 1.1.7, 2.4, 2.7, 3.15, 4.23, 4.24, 5.3, 5.11, 7, 7.1, 7.2, 7.5, 7.6, 8, 8.4, 9.1, 10.6 договору; підстави для розгляду інших пунктів договору відсутні, і їх можливо викласти в редакції Десятого загону.

17. Стосовно пункту 7 договору: судами відхилено вимоги Десятого загону щодо викладання цього пункту в запропонованій ним редакції, якою фактично встановлюється повне утримання підрозділу, що забезпечує АРО Товариства, та вимоги Товариства щодо викладання цього пункту договору в редакції, якою фактично встановлюється повне безоплатне обслуговування Товариства. З урахуванням соціального значення договору для сторін, держави та суспільства, розділ 7 останнього підлягає викладенню в редакції, з огляду на яку загальна вартість АРО за період дії договору має визначатися на підставі документів, що підтверджують виконання конкретних робіт, строки та умови їх виконання, фактичні матеріальні витрати із застосуванням спеціального оснащення та устаткування за відповідними актами приймання-здачі таких робіт. Стосовно експертизи судом першої інстанції зазначено, що експерти вийшли за межі своєї компетенції, висновки щодо поставлених питань відсутні, тому експертні висновки відхиляються судом.

18. Стосовно редакції пункту 7.1.2 договору судами зазначено, зокрема, що вимоги Товариства щодо повного безоплатного обслуговування його Десятим загоном не узгоджуються з приписами законодавства, оскільки перелік обов`язків аварійно-рятувальної служби за договором є значно ширшим, ніж перелік аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, що здійснюється безоплатно.

Крім того, договором передбачено що не всі роботи здійснюються за цим договором оплатно.

19. Стосовно пункту 7.1.3 договору судом вказано, що відповідний пункт у затвердженій редакції відсутній, що виключає можливість дослідження його судом.

20. Стосовно виключення з тексту договору пункту 7.6 та додатків № № 2, 3 до нього, на чому наполягало Товариство, судом зазначено, що даний пункт договору кореспондуються з пунктом 9 Порядку, яким передбачено як платність наданих за договором послуг, за виключенням робіт, визначених у пункті 10 Порядку, так і оформлення відповідного акта виконаних робіт. При цьому додаток № 2 до Договору містить форму акта виконаних умов про постійне та обов`язкове АРО на 2019, а додаток № 3 до договору містить форму акта приймання-передачі робіт по договору на той же рік.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

21. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

22. Судові рішення у справі оскаржуються Товариством з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України

23. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

24. За змістом пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведені положення спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

25. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Крім того, під час вирішення питання наявності/відсутності висновку Верховного Суду щодо питань застосування тих чи інших норм права процесуальний закон передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет їх подібності.

26. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

27. Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для виникнення спірних відносин між сторонами у справі став договір на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів Товариства, який був запропонований до підписання позивачем. Зокрема, в зв`язку з необхідністю врегулювання розбіжностей до договору на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів та визнання укладеним зазначеного договору в редакції позивача за первісним позовом, Товариство звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Десятого загону.

28. В свою чергу відповідач за первісним позовом підписав запропонований договір з протоколом розбіжностей, який фактично був не прийнятий позивачем, у зв`язку з чим Десятий загін звернувся до суду з відповідним позовом, наполягаючи на визнанні договору укладеним на умовах ним запропонованих.

29. Отже, одним з ключових питань, по яких сторони не могли дійти згоди, є визначення вартості робіт, які в межах дії договору повинна здійснювати аварійно-рятувальна служба.

30. Дослідивши доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм Порядку, статті 134 Кодексу цивільного захисту України, Постанови № 849 до подібних правовідносин, колегія суддів встановила, що Верховним Судом було вирішено аналогічний спір за участю Десятого загону, за наслідком чого 21.06.2022 прийнято постанову у справі №905/454/19.

31. Зі змісту вказаної постанови убачається, що спір у справі № 905/454/19 також виник з приводу викладення умов (пунктів) договору на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів, укладення якого є обов`язковим на підставі закону.

32. Позиція місцевого й апеляційного господарських судів у справі № 905/454/19 стосовно визнання укладеним договору у зазначеній у цих рішеннях редакції ґрунтувалася на тих самих підставах та правозастосуванні як і у справі № 905/451/19, що переглядається.

33. У спірних правовідносинах за подібних до справи № 905/451/19 обставин, Верховний Суд у справі № 905/454/19 погодився з висновками попередніх судових інстанцій щодо викладення умов (пунктів) договору на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів саме в редакції, з урахуванням положень статті 87 Бюджетного кодексу України, статей 79 133 134 Кодексу цивільного захисту, постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1102 "Деякі питання надання платних послуг підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій", пунктів 3, 4-6, 9 Порядку, Положення про Десятий воєнізований гірничорятувальний загін, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 03.10.2011 №562.

34. Отже, як свідчать встановлені судами попередніх інстанцій обставини, спір у справі, що переглядається, виник з аналогічних підстав як і у справі №905/454/19, а відтак доводи касаційної скарги про відсутність відповідного висновку Верховного Суду не підтвердились.

35. Таким чином, аргументи скаржника в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, оскільки висновки Верховного Суду щодо визначення механізму формування вартості аварійно-рятувальних послуг в межах здійснення постійного та обов`язкового аварійно-рятувального обслуговування суб`єктів господарювання, галузей та окремих територій вже сформовані.

36. При цьому Верховний Суд зазначає, що висновки, до яких дійшли суди попередніх інстанцій в оскаржуваних Товариством у цій справі постанові і рішенні, відповідають висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, який викладений у наведеній постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 905/454/19, а відтак Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги у цій частині.

37. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

38. З огляду на викладене вище, Верховний Суд доходить висновку про закриття касаційного провадження у цій частині на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України

39. Стосовно доводів Товариства, викладених у касаційній скарзі з підстав оскарження судових рішень, визначених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (пункт 11 цієї постанови), за змістом якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу, Верховний Суд зазначає таке.

40. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

41. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

42. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови необґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 ГПК України. Саме тільки посилання скаржника на те, що господарський суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення; доводи касаційної скарги, які стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини другої статті 300 ГПК України.

43. Отже, оскільки підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд залишає без задоволення касаційну скаргу Товариства в частині підстави, передбаченої у пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

44. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

45. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що інші доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, не доводять порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, проте, виходячи зі змісту касаційної скарги, направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених приписами статті 300 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

47. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

48. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі з посиланням на приписи пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.

49. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, а в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані постанову і рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Розподіл судових витрат

50. Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 905/451/19 за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 і рішення Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 у справі № 905/451/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил