ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 905/454/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача за первісним позовом - товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" - Коломієць І.О.,
відповідача за первісним позовом - десятого воєнізованого гірничорятувального загону Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України - не з`яв.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (далі - Товариство)
на рішення господарського суду Донецької області від 08.07.2021
(головуючий суддя - Демідова П.В., судді Фурсова С.М., Чернова О.В.) та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021
(головуючий суддя - Гетьман Р.А., судді Гребенюк Н.В., Склярук О.І.)
зі справи № 905/454/19
за позовом Товариства
до десятого воєнізованого гірничорятувального загону Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України (далі - Загін)
про врегулювання розбіжностей до договору на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів та визнання укладеним зазначеного договору в редакції позивача, та
за зустрічним позовом Загону
до Товариства
про визнання укладеним договору про постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів у редакції позивача,
ВСТАНОВИВ:
1. Первісний позов було подано про врегулювання розбіжностей до договору на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів (далі - Договір) у редакції позивача і обґрунтовано тим, що запропонований Товариством Загону до підписання проєкт Договору викладений на підставі раніше укладених між сторонами договорів, проте запропонований проєкт підписано Загоном з протоколом узгодження розбіжностей, в якому визначено надання послуг на підставі щомісячних платежів.
2. Зустрічний позов подано про визнання Договору укладеним у редакції Загону та обґрунтовано тим, що постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування підрозділами ДВГРС повинно виконуватися на платній основі, і порядок такої оплати має бути визначений договором з урахуванням чинних нормативно-правових актів, як це й викладено в протоколі розбіжностей до проєкту Договору.
3. Рішенням господарського суду Донецької області від 08.07.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021: первісний позов задоволено частково; зустрічний позов задоволено частково; Договір визнано укладеним у зазначеній у згаданому рішенні редакції; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вказані рішення та постанову мотивовано наявністю підстав саме для часткового задоволення вимог за обома позовами.
4. У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство просить: скасувати рішення господарського суду Донецької області від 08.07.2021 у даній справі в частині пунктів 7.1.2, 7.6 розділу 7 Договору, додатків №№2, 3 та постанову суду апеляційної інстанції від 30.11.2021; ухвалити нове рішення, яким пункт 7.1.2 розділу 7 Договору викласти в такій редакції: "7.1.2. Виконання "Аварійно-рятувальною службою", умов даного договору здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, за програмою "Гірничорятувальні заходи на вугледобувних підприємствах", а пункт 7.6, додатки №2, №3 - виключити; витрати покласти на відповідача за первісним позовом.
5. Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо норм Порядку здійснення постійного та обов`язкового аварійно-рятувального обслуговування суб`єктів господарювання, галузей та окремих територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2017 №5 (далі - Порядок), статті 134 Кодексу цивільного захисту України, постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.2012 №849 "Питання надання підрозділами ДВГРС у вугільній промисловості платних послуг" при укладенні договорів на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування (далі - АРО);
- судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, не досліджено докази у справі.
6. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
7. У розгляді даної справи судами попередніх інстанцій з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
7.1. Товариство звернулося до Загону з пропозицією укласти Договір та надало проєкт останнього.
Загін направив Товариству підписаний Договір з протоколом розбіжностей у 2-х примірниках, в якому (протоколі) змінив та виклав у своїй редакції преамбулу Договору, низку пунктів у ньому та доповнив Договір низкою умов.
7.2. Як вбачається з протоколу узгодження розбіжностей, Товариство зазначило в ньому про викладення преамбули, низки пунктів у редакції замовника (Товариства), низки інших пунктів - у редакції аварійно-рятувальної служби та про виключення деяких умов з проєкту Договору.
7.3. Спір існує стосовно пунктів 1.1.7, 2.4, 2.7, 3.15, 4.23, 4.24, 5.3, 5.11, 7, 7.1, 7.2, 7.5, 7.6, 8, 8.4, 9.1, 10.6 Договору; підстави для розгляду інших пунктів Договору відсутні, і їх можливо викласти в редакції Загону.
7.4. Стосовно пункту 7 Договору: судами відхилено вимоги Загону щодо викладання цього пункту в запропонованій ним редакції, якою фактично встановлюється повне утримання підрозділу, що забезпечує АРО Товариства, та вимоги Товариства щодо викладання цього пункту Договору в редакції, якою фактично встановлюється повне безоплатне обслуговування Товариства. З урахуванням соціального значення Договору для сторін, держави та суспільства, розділ 7 останнього підлягає викладенню в редакції, з огляду на яку загальна вартість АРО за період дії Договору має визначатися на підставі документів, що підтверджують виконання конкретних робіт, строки та умови їх виконання, фактичні матеріальні витрати із застосуванням спеціального оснащення та устаткування за відповідними актами приймання-здачі таких робіт. Стосовно експертизи судом першої інстанції зазначено, що експерти вийшли за межі своєї компетенції, висновки щодо поставлених питань відсутні, тому експертні висновки відхиляються судом.
7.5. Стосовно редакції пункту 7.1.2 Договору судами зазначено, зокрема, що вимоги Товариства щодо повного безоплатного обслуговування його Загоном не узгоджуються з приписами законодавства, оскільки перелік обов`язків аварійно-рятувальної служби за Договором є значно ширшим, ніж перелік аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, що здійснюється безоплатно.
Крім того, Договором передбачено що не всі роботи здійснюються за цим договором оплатно.
7.6. Стосовно пункту 7.1.3 Договору судом вказано, що відповідний пункт у затвердженій редакції відсутній, що виключає можливість дослідження його судом.
7.7. Стосовно виключення з тексту Договору пункту 7.6 та додатків №№ 2, 3 до нього, на чому наполягало Товариство, судом зазначено, що даний пункт Договору кореспондуються з пунктом 9 Порядку, яким передбачено як платність наданих за договором послуг, за виключенням робіт, визначених у пункті 10 Порядку, так і оформлення відповідного акта виконаних робіт. При цьому додаток № 2 до Договору містить форму акта виконаних умов про постійне та обов`язкове АРО на 2019, а додаток № 3 до Договору містить форму акта приймання-передачі робіт по Договору на той же рік.
8. Попередні судові інстанції, з урахуванням положень статті 87 Бюджетного кодексу України, статей 79 133 134 Кодексу цивільного захисту, постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1102 "Деякі питання надання платних послуг підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій", пунктів 3, 4-6, 9 Порядку, Положення про Десятий воєнізований гірничорятувальний загін, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 03.10.2011 № 562, та встановлених у цій справі обставин і зібраних у ній доказів дійшли висновку щодо викладення умов (пунктів) Договору саме в редакції, наведеній в судових рішеннях, прийнятих по суті даної справи.
9. Натомість Товариство, не погоджуючись з такими висновками попередніх судових інстанцій, фактично вдається до спростування обставин справи та переоцінки наявних у ній доказів. Проте за імперативним приписом частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
10. Відтак, звертаючись з касаційною скаргою, позивач за первісним позовом не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними рішень.
За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для їх скасування.
З тих же причин у касаційної інстанції відсутні підстави для формування власного правового висновку в даній справі.
11. Понесені позивачем за первісним позовом у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на зазначеного позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 08.07.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 зі справи № 905/454/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов