ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 905/49/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Кушніра І. В., Волковицької Н. О.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 23.05.2019 у справі

за позовом Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Служби автомобільних доріг у Донецькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, про стягнення суми фактично понесених витрат у розмірі 484 692,44 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У січні 2019 року Дочірнє підприємство "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Донецький облавтодор") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Служби автомобільних доріг у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, про стягнення 484 692,44 грн фактично понесених витрат.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення статей 1158 1160 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зазначає, що ним у лютому 2017 року були виконані роботи з зимового утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Олександрівського району у Донецькій області на загальну суму 484 692,44 грн, які не були передбачені укладеним між сторонами договором про закупівлю послуг за державні кошти від 09.02.2016 № 2-5 (далі - договір № 2-5). Проте, за твердженням позивача, необхідність їх виконання була викликана різким погіршенням погодних умов, а їх невиконання загрожувало небезпеці настання невигідних майнових наслідків для відповідача.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 09.02.2016 між Службою автомобільних доріг у Донецькій області (замовник) і ДП "Донецький облавтодор" (підрядник) укладено договір № 2-5, за умовами якого підрядник зобов`язався за завданнями замовника своїми силами і засобами, на власний ризик виконати послуги у 2016 році "42.11.1. Дороги автомобільні та автомагістралі, інші дороги, елементи доріг; злітно посадкові смуги летовищ (ГБН Г.1-218- 182:2011, СОУ 42.1 37641918 -105 :2013. Послуги з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення у Донецькій області Олександрівський район)", а замовник - сплатити виконані підрядником роботи при умові наявності відповідного бюджетного фінансування, виключно в межах ціни договору.

2.2. Згідно пункту 2.1 договору № 2-5 (в редакції додаткової угоди від 06.04.2016) договірна ціна послуг, надання яких доручається підряднику, становить 2 301 100 грн, у тому числі: ПДВ 383 516,67 грн, у тому числі за рахунок коштів державного бюджету (загальний фонд КЕКВ 2281) 2 301 100 грн.

2.3. Ціна цього договору та обсяги послуг можуть бути зменшені залежно від фактичного обсягу видатків замовника (пункт 2.2 договору № 2-5). У разі перевищення ціни договору, усі пов`язані з цим витрати несе підрядник (пункт 2.3 договору № 2-5).

2.4. На виконання умов договору № 2-5 позивач протягом січня-лютого 2017 року виконав підрядні роботи на загальну суму 460 220 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт за січень 2017 року на суму 214 449,60 грн, за січень 2017 року на суму 148 032,13 грн та за лютий 2017 року на суму 97 738,27 грн, а також довідками про вартість виконаних робіт та витрат за формою КБ-3, підписаними повноважними представниками сторін без зауважень (т. 1, а.с. 195-207, 209-219, 221-230).

2.5. Виконані за вказаними актами роботи відповідач повністю оплатив, що підтверджується платіжними дорученнями від 13.02.2017 № 11, від 13.02.2017 № 69 та від 22.03.2017 № 167 (т. 1, а.с. 208, 220, 231).

2.6. Водночас позивач зазначає, що крім оплачених відповідачем робіт, він протягом лютого 2017 року також виконав роботи з зимового утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Олександрівського району у Донецькій області на загальну суму 484 692,44 грн. Ці роботи, як зазначає позивач, не були передбачені договором № 2-5, оскільки виходили за межі його фінансування, проте необхідність їх виконання була викликана різким погіршенням погодних умов і їх невиконання загрожувало небезпеці настання невигідних майнових наслідків для Служби автомобільних доріг у Донецькій області, яка є органом управління автомобільними дорогами та відшкодовує збитки користувачам автомобільних доріг у випадку дорожньо-транспортних пригод, кількість яких збільшується в разі нездійснення робіт з утримання доріг.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.05.2019 (суддя Аксьонова К. І.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 (колегія суддів: Медуниця О. Є., Барбашова С. В., Білецька А. М.), у задоволенні позову відмовлено.

3.2. Судові рішення обґрунтовані безпідставністю заявлених вимог, оскільки позивачем не доведено, що виконання спірних робіт було здійснено за його власною ініціативою, а не на виконання договору від 09.02.2016 № 2-5 та Порядку взаємодії підрозділів Служби автомобільних доріг у Донецькій області, Дочірнього підприємства Донецький облавтодор, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області у випадках виникнення несприятливих погодних умов та надзвичайних ситуацій на автомобільних дорогах загального користування області. Суди зазначили, що складені позивачем в односторонньому порядку акти виконаних робіт та реєстри виконаних робіт містять посилання на договір від 09.02.2016 № 2-5, що спростовує доводи позивача про виконання робіт з власної ініціативи.

4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі ДП "Донецький облавтодор" посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень статті 1158 ЦК України, частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і зазначає, що виконані ним роботи виходили за межі ціни договору від 09.02.2016 № 2-5, що встановлено у рішенні Господарського суду Донецької області від 11.12.2017 у справі № 905/2223/17, та просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу Служба автомобільних доріг у Донецькій області посилається на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень і просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. При цьому відповідач наголошує, що рішенням у справі № 905/2223/17 суд, на підставі аналізу умов договору про закупівлю товарів за держані кошти від 09.02.2016 № 2-5 дійшов висновку про те, що у позивача не виникло обов`язку виконувати роботи понад узгоджену сторонами у цьому договорі суму, та відповідно, у відповідача, відсутній обов`язок сплачувати їх вартість.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

6.3. Відповідно до положень статті 1158 ЦК України якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення. Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір. Якщо особа, яка розпочала дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобов`язана вжити усіх залежних від неї заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана взяти на себе всі обов`язки, пов`язані із вчиненням цих дій, зокрема обов`язки щодо вчинених правочинів.

6.4. Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії. Якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, вона не має права вимагати відшкодування зроблених витрат (стаття 1160 ЦК України).

6.5. Згідно з вимогами статей 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

6.6. Суди попередніх інстанцій дослідили наданий позивачем журнал реєстрації документів та дійшли висновку, що він не є доказом направлення позивачем відповідачу повідомлення про виконання певних робіт, оскільки із вказаного документу не вбачається, які саме оперативні відомості було направлено (та чи дійсно направлено) електронною поштою відповідачу, а роздруківки відповідних електронних повідомлень позивачем не надані.

6.7. Суди зазначили, що направлений позивачем відповідачу у травні 2017 року лист № 01-24/508 від 29.05.2017 (до якого було додано акти виконаних робіт на суму 9 685 774,92 грн для підписання) свідчить про відсутність негайного повідомлення про вчинення позивачем дій в інтересах відповідача у лютому 2017 року, як встановлено частиною 2 статті 1158 ЦК України.

Отже, суди вважали, що позивачем не надано суду належного доказу на підтвердження факту повідомлення відповідача при першій нагоді про виконання робіт в майнових інтересах відповідача із зазначенням виду, обсягів та вартості таких робіт.

6.8. Оцінивши надані позивачем листи Служби автомобільних доріг у Донецькій області (т. 1, а.с.128-130), в яких остання звертає увагу на необхідність чергування в зимовий період, оперативного реагування та посилення контролю за станом дорожнього покриття, суди виходили з того, що вони не можуть вважатися доказами схвалення відповідачем виконаних позивачем спірних робіт, оскільки свідчать лише про наявність домовленостей сторін щодо виконання позивачем робіт з зимового утримання автомобільних доріг та були надіслані позивачу під час дії договору від 09.02.2016 № 2-5. Складені позивачем в односторонньому порядку акти виконаних робіт (т. 1, а.с. 26-55) та реєстри виконаних робіт (т. 1, а.с. 119-125) містять посилання на договір від 09.02.2016 №2-5, що спростовує доводи позивача про виконання робіт з власної ініціативи.

6.9. Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що позивачем не доведено, що виконання спірних робіт було здійснено за його власною ініціативою, а не на виконання договору від 09.02.2016 № 2-5 та Порядку взаємодії підрозділів Служби автомобільних доріг у Донецькій області, Дочірнього підприємства Донецький облавтодор, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області у випадках виникнення несприятливих погодних умов та надзвичайних ситуацій на автомобільних дорогах загального користування області.

6.10. На доводи позивача про те, що факт виконання спірних робіт не в межах договору від 09.02.2016 № 2-5, встановлено у рішенні Господарського суду Донецької області від 11.12.2017 у справі № 905/2223/17, суди зазначили, що у цьому рішенні суд встановив факт припинення зобов`язань сторін за договором від 09.02.2016 № 2-5 та дійшов висновку, що у позивача не було обов`язку виконувати роботи понад узгоджену сторонами у договорі суму, та відповідно, у відповідача, відсутній обов`язок сплачувати їх вартість. Тобто, в наведеному рішенні судом досліджувалось питання щодо перевищення позивачем узгоджених договором ціни та обсягу виконаних робіт та не встановлювався факт виконання позивачем робіт не в межах договору від 09.02.2016 № 2-5.

6.11. Таким чином, для вирішення даного спору судам належало встановити які саме роботи виконувалися позивачем, вартість яких він просить стягнути з відповідача, та чи виходили ці роботи за обсяги, встановлені договором від 09.02.2016 № 2-5, а також дотримання позивачем умов, встановлених положеннями статті 1158 ЦК України, дотримання яких надає йому право на відшкодування фактично понесених витрат на підставі статті 1160 ЦК України.

6.12. У позовній заяві та в апеляційній скарзі ДП "Донецький облавтодор" наголошувало, що всі грошові кошти в межах ціни договору від 09.02.2016 № 2-5 були використані. Проте у лютому 2017 року погодні умови були несприятливими для забезпечення безперервних, безпечних та зручних умов руху автодорогами Олександрівського району Донецької області. У зв`язку з чим ним були виконані роботи з зимового утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення на загальну суму 484 692, 44 грн, які, за твердженням позивача, виходили за межі договору від 09.02.2016 № 2-5. На цих обставинах ДП "Донецький облавтодор" наголошує і в касаційній скарзі.

6.13. Разом з тим як вбачається зі змісту оскаржуваних рішення та постанови, судами попередніх інстанцій не встановлено та на надано оцінки вищезазначеним обставинам, на які обґрунтовано посилався позивач. Отже, суди не встановили та не надали оцінки всім суттєвим обставинам справи у їх сукупності та зосередилися лише на обставинах відсутності негайного повідомлення відповідача про вчинення позивачем дій в його інтересах у лютому 2017 року та на відсутності доказів схвалення відповідачем виконаних позивачем спірних робіт, що вважали підставою для відмови у задоволенні позову.

6.14. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачу не було надано вичерпну відповідь на всі істотні аргументи, які ним були викладені у позовній заяві та в апеляційній скарзі, в якості обґрунтування заявлених ним позовних вимог і які виникли при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, з огляду на що, посилання скаржника на не дослідження всіх наявних у матеріалах справи доказів, що підтверджують виконання робіт із зимового утримання доріг в майнових інтересах відповідача, визнаються касаційним судом обґрунтованими.

6.15. Разом з тим не дослідження та не встановлення всіх обставин справи в їх сукупності, з наданням вичерпної відповіді відносно всіх підстав позову та заперечень на позов, які були надані сторонами, унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні спору, а тому доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не можуть бути перевірені, оскільки про них зазначалося у позовній заяві та в апеляційній скарзі, проте їх оцінка не відображена в судових рішеннях, а зазначені порушення судів не можуть бути усунуті Верховним Судом з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України.

6.16. Відповідно до вимог статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.17. За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

6.18. Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини зі справ "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001, та зі справи "Серявін та інші проти України" від 10.05.2011, одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

6.19. У зв`язку з наведеним рішення та постанова судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки судами не встановлено всі обставини, що мають суттєве значення, не досліджено всі наявні у справі докази та не встановлено пов`язані із ними обставини, що входили до предмета доказування. Отже, судові рішення про відмову у задоволенні позову не можна визнати законними і обґрунтованими.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статей 308 310 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

7.2. За таких обставин оскаржувані судові рішення є такими, що ухвалені із порушенням норм процесуального права, тому підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

7.3. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, у повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази у їх сукупності, надати належну правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 301 306 308 310 314 315 316 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 23.05.2019 у справі № 905/49/19 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя І. Кушнір

Суддя Н. Волковицька