№ 905/947/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 905/947/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченко В.М.,

представників учасників справи:

ОСОБА_1 - не з`явилися,

Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" - Чайкіна К.О. (адвокат)

Компанії "Barlenco LTD" - не з`явилися,

Компанії "Metinvest B.V." - не з`явилися,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" - не з`явилися,

Компанії "Metinvest International S.A." - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 (колегія суддя: Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - ПрАТ "Азовсталь"),

2) Компанії "Barlenco LTD",

3) Компанії "Metinvest B.V.",

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" (далі - ТОВ "Метінвест"),

5) Компанії "Metinvest International S.A."

про визнання правочину недійсним та стягнення збитків.

Суть спору

1. При розгляді цієї касаційної скарги перед Верховним Судом постали питання щодо застосування Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (далі - Конвенція) при повідомленні відповідачів - іноземних юридичних осіб про відкриття апеляційного провадження, зокрема:

- право якої держави і які міжнародні договори підлягають застосуванню до правовідносин щодо вручення судових документів відповідачам у справі - іноземним юридичним особам (далі - нерезидентам);

- про які саме судові рішення та / або процесуальні дії суд повинен повідомлети відповідачів - нерезидентів через Центральний орган;

- чи передбачає Конвенція повідомлення нерезидентів за допомогою електронної пошти та інших технічних засобів зв`язку;

- що таке "вручення" документів у значенні Конвенції;

- на які судові документи поширюється Конвенція;

- чи правильно суд апеляційної інстанції обрав канал (спосіб) вручення документів нерезидентам;

- за яких умов відсутня необхідність направлення процесуальних документів за кордон;

- чи може вважатися представництвом нерезидента наявність на території України юридичної особи, яка знаходиться під домінуючим контролем цього нерезидента;

- які саме документи мають направлятися нерезиденту, якщо вручення відбувається поштою відповідно до ст.10(а) Конвенції;

- чи можуть вважатись відповідачі-нерезиденти належним чином повідомленими у разі направлення їм судових документів позивачем, а не судом;

- якими є межі судівського розсуду при вирішенні питання щодо застосування Конвенції (у співвідношенні з правом на розумні строки розгляду справи судом);

- чи підлягають перекладу документи, які направляються нерезиденту відповідно до ст.10(а) Конвенції;

- на кого покладаються витрати щодо здійснення перекладу документів, які направляються нерезиденту;

- чи є повідомлення відповідачів-нерезидентів поштовими каналами відповідно до ст.10(а) Конвенції підставою для зупинення провадження у справі.

2. Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

3. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду Донецької області з позовом до ПрАТ "Азовсталь", компаній "Barlenco LTD", " ОСОБА_3 " та "Metinvest International S.A.", ТОВ "Метінвест" про:

- визнання недійсним правочину щодо застосування до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 процедури примусового викупу належних їм на праві власності акцій ПрАТ "Азовсталь" у відповідності до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Азовсталь" від 19.03.2018;

- стягнення солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 суми збитків у розмірі 4 017 754,56 грн;

- стягнення солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_2 суми збитків у розмірі 643 728,40 грн.

4. В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що процедура примусового викупу акцій на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Азовсталь" вих. №02 від 19.03.2018 проведена з порушенням діючих норм законодавства та за ціною, яка є заниженою та несправедливою, внаслідок чого їм завдано збитки.

5. Господарський суд Донецької області ухвалою від 27.09.2021 роз`єднав позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виділив в окреме самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_2 , відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору та продовжив йому строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів доплати судового збору у розмірі 54 550,60 грн протягом п`яти днів з дня вручення відповідної ухвали.

6. У зв`язку з невиконанням вимог суду Господарський суд Донецької області ухвалою від 20.10.2021 повернув ОСОБА_1 позовну заяву.

7. Не погодившись із вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.10.2021, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Короткий зміст оскаржуваного рішення:

8. Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.11.2021 постановив:

- відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 у справі №905/947/21 та здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи;

- апелянту в строк до 15.12.2021 надати до Східного апеляційного господарського суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на французьку мову (прошитий, пронумерований та скріплений мокрою печаткою) наступних документів (у двох примірниках): апеляційної скарги; ухвали Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у справі №905/947/21; прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів; підтвердження про вручення судових документів; короткий виклад документа, що підлягає врученню;

- після отримання вказаних документів від апелянта, звернутися до Федерального офісу юстиції (Office federal de la Justice (OFJ) - Bundesrain 20 3003 BERNE Suisse) з проханням про вручення судових документів Компанії "Metinvest International S.A." (2 Rue Vallin, Geneva 1201, Switzerland);

- встановити відповідачам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів, з урахуванням поштового перебігу, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі;

- провадження у справі №905/947/21 зупинити до виконання судового доручення про вручення судового документу чи повідомлення про неможливість такого вручення компанії "Metinvest International S.A.", а також отримання відомостей про отримання або не отримання копії ухвали у даній справі компанією "Barlenko LTD" та компанією "Metinvest B.V.".

9. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована таким :

- відповідачами у справі є, зокрема, іноземні суб`єкти господарювання - нерезиденти України: компанія "Barlenco LTD", що знаходиться за адресою: 1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House; компанія "Metinvest B.V.", що знаходиться за адресою: Koninkrijk der Nederlanden, Amsterdam, Gustav Mahlerplein 74 B, 1032 MA; компанія "Metinvest International S.A.", що знаходиться за адресою 2 Rue Vallin, Geneva 1201, Switzerland;

- відсутні відомості щодо зареєстрованих на території України представництв компанії "Metinvest International S.A." та компанії "Barlenco LTD", яка листом від 01.06.2021 вих.№BRL947/21 повідомила, що з 14.04.2021 припинила приймання пошти в Україні та просила направляти всі процесуальні документи на адресу: Themistokli Dervi, 3, Julia House, 1066, Lefkosia, Cyprus;

- нотою від 05.01.1984 Уряд Республіки Кіпр зазначив, що не заперечує проти способів передачі документів, передбачених у ст.10 Конвенції;

- з відомостей, які містяться на офіційному сайті Конвенції з міжнародного права слідує, що Республіка Кіпр та Королівство Нідерландів не заперечують проти вручення документів через поштові канали безпосередньо адресату на їхній території;

- копію цієї ухвали про відкриття апеляційного провадження необхідно направити компаніям "Barlenco LTD", "Metinvest B.V." рекомендованим листом з повідомленням безпосередньо на адресу їх місцезнаходження та на електронну адресу, зазначену в апеляційній скарзі;

- Швейцарська Конфедерація заперечує проти застосування ст.10 Конвенції; Швейцарська Конфедерація визначила Федеральний офіс юстиції (Office federal de la Justice (OFJ) - Bundesrain 20 3003 BERNE Suisse) центральним органом, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів;

- судові документи і матеріали у справі компанії "Metinvest International S.A." варто вручати в нотаріально засвідченому перекладі на французьку мову відповідно до вимог Конвенції;

- Баскаков В.Є. є ініціатором цього апеляційного провадження, тому на нього варто покласти витрати щодо перекладу документів французькою мовою, які в подальшому будуть розподілені судом у порядку гл.8 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК);

- Баскакову В.Є. необхідно здійснити дії, необхідні для звернення судом із дорученням про надання правової допомоги про вручення документів до компетентної установи юстиції, а саме, надати Східному апеляційному господарському суду в строк до 15.12.2021 офіційний (нотаріально посвідчений) переклад на французьку мову (прошитий, пронумерований та скріплений мокрою печаткою) таких документів (у двох примірниках): апеляційної скарги; ухвали Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у справі №905/947/21; прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів; підтвердження про вручення судових документів; короткий виклад документа, що підлягає врученню.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

10. 11.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2021, в якій просить її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

11. В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на п.3 ч.1 ст.287 та абз.6 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає таке:

- ухвала Господарського суду Донецької області про повернення позовної заяви була прийнята лише 20.10.2021, тобто через 4 місяці з моменту надіслання клопотання про відстрочення сплати судового збору, що порушує ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та ст.174 ГПК;

- обов`язки надсилання процесуальних судових документів особі, яка зареєстрована на території іншої держави, покладені саме на господарський суд, а не на сторону судового процесу в силу положень ст.365 ГПК;

- норми розділу ІХ ГПК не встановлюють обов`язок для учасників справи здійснювати переклад процесуальних документів за власний рахунок на стадії надіслання судом доручень; питання компенсації судових витрат, здійснених, у тому числі, і в зв`язку перекладом, вирішується в порядку, передбаченому ст.129 ГПК на стадії закінчення розгляду справи;

- підписанти Конвенції, до яких відноситься Королівство Нідерланди, Республіка Кіпр, Швейцарська Конфедерація, погодили можливість надсилання судових документів безпосередньо поштою особам, які перебувають на їх території, що і зробив позивач;

- суд апеляційної інстанції порушив принцип рівності всіх учасників судового процесу, застосовуючи до ОСОБА_1 вимоги у вигляді понесення додаткових витрат на переклади документів та звернення до Федерального офісу юстиції (неправильно визначено орган, до якого потрібно звертатися); ці обов`язки покладено на суд;

- представники компаній "Barlenco LTD" та "Metinvest B.V." брали участь у судових засіданнях у приміщенні Східного апеляційного господарського суду (зокрема, у справі №905/2291/19), а наявність або відсутність залучення таких представників в окремих справах є фактично зловживанням відповідачами своїми процесуальними правами в розумінні ст.43 ГПК (посилається на справи №905/2291/19, №908/998/21, №905/1926/18, №905/828/21, №905/1925/18, №905/671/19, №905/823/21, №905/697/21, №905/720/21, №905/1203/21, №905/1086/21, №905/776/21, №910/8714/18, №910/5257/21, 910/8714/18);

- суд апеляційної інстанції помилково визнав компанії "Barlenco LTD", "Metinvest B.V" та "Metinvest International S.A" іноземними юридичними особами, оскільки вказані юридичні особи входять до групи компаній "Метінвест" українського походження (щодо зловживання правом посилається на постанову Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), рішення Конституційного Суду України від 28.04.2021 №2-р(ІІ)/2021);

- суд апеляційної інстанції порушив принципи пропорційності та розумності, оскільки затягування розгляду цієї справи може мати наслідком порушення права власності міноритарного акціонера на належні йому акції, що підлягають відчуженню відповідачами (посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №908/137/18, постанову Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №521/17654/15-ц, параграфи 66-69 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Смірнова проти України").

12. 08.02.2022 від ПрАТ "Азовсталь" до Верховного Суду надійшов відзив, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оспорювану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін. Відзив мотивований таким:

- компанії "Barlenco LTD", "Metinvest B.V" та "Metinvest International S.A" є іноземними юридичними особами, оскільки вони створені за законодавством іншим, ніж законодавство України, і знаходяться поза межами України (зокрема, скаржник у процесуальних документах сам зазначає місце знаходження вказаних компаній закордоном без вказівки про наявність їх філій та представництв на території України);

- відповідачі як іноземні юридичні особи мають право знати про дату, час та місце судового розгляду нарівні з іншими учасниками відповідно до ч.1 ст.9 ГПК та ч.2 ст.7 Закону "Про судоустрій і статус суддів"; для повідомлення іноземних юридичних осіб (компаній-нерезидентів), які є відповідачами у справі, застосовуються правила ст.15 Конвенції (посилається на постанову Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №910/8543/17);

- документи, які підлягають врученню нерезидентам, підлягають врученню однією з офіційних мов країни отримувача або офіційною мовою Конвенції (англійська або французька), обов`язок з перекладу документів покладається на заінтересовану особу, якою є позивач у цій справі (посилається на ухвалу Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №910/20412/25, постанову Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №910/16503/18);

- оскільки позивач не надав доказів належного повідомлення відповідачів про розгляду справи, таке повідомлення має бути забезпечене, а провадження у справі зупинене відповідно до статей 228 та 229 ГПК (посилається також на ухвалу Верховного Суду від 15.09.2021 у справі №905/1060/21, де, на думку ПрАТ "Азовсталь" була аналогічна касаційна скарга та аналогічні обставини);

- Конвенція передбачає вручення документів юридичній особі, а не її представнику; також той факт, що певні особи є представниками компаній у іншій справі - №908/998/21, яка розглядається Господарським судом Запорізької області, не означає, що вони наділені повноваженнями представників у цій справі;

- доводи ОСОБА_1 про те, що здійснення перекладу та відправки документів відповідачам є надмірним фінансовим тягарем не відповідають дійсності, оскільки відповідно до відкритих джерел (електронна декларація суб`єкта владних повноважень) він є власником трьох об`єктів нерухомості, кількох транспортних засобів та грошових коштів на суму 1 748 420,00 грн, 8 000,00 євро, 17 000 дол. США.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

13. Верховний Суд ухвалою від 27.01.2022 відкрив касаційне провадження у справі №905/947/21, розгляд касаційної скарги призначив у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

14. Верховний Суд ухвалою від 01.06.2022 розгляд справи №905/947/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 призначив у відкритому судовому засіданні на 03.08.2022, ухвалив направити копії цієї ухвали Компанії "Barlenco LTD" (Кіпр) та Компанії "Metinvest B.V." (Нідерланди) в порядку, визначеному пунктом "а" статті 10 Конвенції.

15. Ухвалою від 03.08.2022 Верховний Суд зупинив провадження у цій справі у зв`язку зі зверненням з судовим дорученням про вручення судових документів.

16. 09.08.2022 Центральний орган Швейцарської Конфедерації (Federal Justice and Police Department, Federal Palace, West wing, CH-3003 Bern, Switzerland), отримав ухвалу Верховного Суду від 03.08.2022 для вручення, а 22.08.2022 вручив її Компанії "Metinvest International S.A." (2 rue Vallin, 1201 Geneva, Switzerland) в порядку, передбаченому статтями 5-7 Конвенції.

17. Верховний Суд ухвалою від 26.09.2022 поновив касаційне провадження у справі №905/947/21, її розгляд призначив у відкритому судовому засіданні на 21.12.2022.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Право якої держави і які міжнародні договори підлягають застосуванню до правовідносин щодо вручення судових документів відповідачам - нерезидентам?

18. Відповідно до ст.1 Закону "Про міжнародне приватне право" якщо у приватноправових відносинах беруть участь іноземні юридичні особи, то такі відносини є відносинами з іноземним елементом.

19. Згідно з ст.80 цього Закону у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

20. Зі змісту ст.25 Закону "Про міжнародне приватне право" випливає, що іноземною юридичною особою є особа, яка має місцезнаходження в іншій державі. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.

21. У справі, що переглядається, відповідачі - компанії "Barlenco LTD", "Metinvest B.V." та "Metinvest International S.A." є юридичними особами, створеними за законодавством Республіки Кіпр, Королівства Нідерланди та Швейцарської Конфедерації відповідно, мають місцезнаходження у цих державах, відтак у значенні Закону "Про міжнародне приватне право" та ГПК є іноземними юридичними особами.

22. Скаржник вважає, що компанії "Barlenco LTD", "Metinvest B.V." та "Metinvest International S.A." не є іноземними юридичними особами через той факт, що вони входять до єдиної холдингової групи і знаходяться під контролем кінцевого бенефіціара - громадянина України. Крім того, скаржник наполягає, що у інших судових справах компанії "Metinvest B.V." та "Barlenco LTD" мали представників.

23. Верховний Суд ці посилання відхиляє. Скаржник не обґрунтовує свої твердження посиланнями на чинне законодавство чи судову практику. За загальним правилом входження юридичної особи до складу групи пов`язаних юридичних осіб не позбавляє її статусу юридичної особи.

24. Також той факт, що компанія - нерезидент призначила представників у інших судових справах за їх участю, не означає, що були виконані вимоги ГПК щодо їх повідомлення про судовий розгляд цієї справи.

25. Порядок вручення викликів, повідомлень та судових рішень іноземним юридичним особам регулюється ГПК, двосторонніми та багатосторонніми міжнародними договорами, ратифікованими Україною.

26. Відповідно до ч.1 ст.367 ГПК у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

27. Відповідно до ст.19 Закону "Про міжнародні договори" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

28. На міжнародному рівні питання вручення документів за кордоном регулюють такі міжнародні договори, сторонами яких є Україна, Республіка Кіпр, Королівство Нідерланди та Швейцарська Конфедерація:

- Конвенція з питань цивільного процесу 1954 року;

- Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (приєднання України на підставі Закону від 19.10.2000 №2052-III; дата набуття чинності для України 01.12.2001).

29. У ст.22 Конвенції зроблено застереження, що ця Конвенція замінює положення статей 1-7 Конвенції з питань цивільного процесу 1954 року для осіб, що підписали обидві конвенції. Отже, Конвенція з питань цивільного процесу 1954 року не підлягає застосуванню у цій справі.

30. Суд апеляційної інстанції правильно обрав Конвенцію як міжнародний договір, який підлягає застосуванню для визначення порядку вручення документів.

В яких випадках при врученні судових рішень має застосовуватися Конвенція?

31. Для застосування Конвенції до процедури вручення судових документів необхідно також дотримання чотирьох умов, які випливають зі змісту норм Конвенції (п.3 Практичного керівництва):

- документ передається з однієї держави до іншої для вручення (вимога щодо вручення має міститися у праві держави, де знаходиться суд, який передає документ);

- документ належить до категорії судових або позасудових;

- адреса отримувача є відомою;

- документ має відношення до цивільної або комерційної (господарської) справи.

Що таке "вручення" документів у значенні Конвенції?

32. Конвенція застосовується у всіх випадках, коли судовий документ направляється за кордон для вручення. В Конвенції відсутнє визначення терміну "вручення".

33. У п.46 Практичного керівництва із застосування Конвенції, яке розміщене на сайті Гаазької конференції (третє видання 2006 року та четверте видання 2016 року) та на сайті "Законодавство" Верховної Ради України (третє видання, 2006 року, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_a890, тут і далі саме на це видання надається посилання), в якому проаналізована практика застосування Конвенції судами держав-учасниць, вказано, що термін "вручення" має усталене техніко-юридичне значення і визначає вручення судом документів з дотриманням формальних вимог, які є юридично достатніми з точки зору інформування відповідача щодо судового процесу.

Чи підлягала врученню відповідно до вимог Конвенції ухвала суду апеляційної інстанції?

34. Конвенція не визначає, які саме документи підлягають врученню. Питання про те, чи повинен певний документ підлягати врученню вирішується законодавством тієї країни, в якій розглядається справа. Конвенція не застосовується, якщо закон передбачає відправлення повідомлення, але не вимагає його вручення (п.47 Практичного керівництва).

35. Відповідно до норм ГПК всі судові рішення (ухвали, постанови суду) підлягають врученню учасникам процесу.

36. Згідно з ч.1 ст.285 ГПК судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу.

37. Відповідно до ст.242 ГПК судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ч.10). У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч.11).

38. Відповідно до ст.365 ГПК іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

39. Зазначене стосується також і права іноземного суб`єкта господарської діяльності (іноземної юридичної особи) бути повідомленим про судовий розгляд.

40. Апеляційна скарга у цій справі була подана на ухвалу суду першої інстанції, а не на рішення по суті. Така скарга розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

41. Водночас, згідно з ч.4 ст.252 ГПК в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

42. Суд апеляційної інстанції оскаржуваною ухвалою відкрив провадження у справі та встановив відповідачам строк у 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу.

43. Отже, ухвала суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження відповідно до вищевказаних вимог ГПК підлягала врученню всім учасникам справи, у тому числі відповідачам-нерезидентам.

44. Відтак хоча й ухвалою не призначалося судове засідання у справі, втім, відповідачі мали право бути ознайомленими зі змістом ухвали для того, щоб бути обізнаними про рух справи, вони мали право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви чи клопотання (наприклад, про розгляд скарги в судовому засіданні).

45. Враховуючи викладене, Верховний Суд доходить висновку, що вручення ухвали апеляційного суду мало відбуватися відповідно до вимог Конвенції.

За яких умов відсутня необхідність направлення процесуальних документів за кордон?

46. У Практичному керівництві зазначається, що суд кожної країни відповідно до національного законодавства визначає, чи підлягає документ відправленню за кордон. Звертається увага на те, що національна належність, місцезнаходження юридичної особи - нерезидента не є вирішальним для застосування Конвенції.

47. Тобто національне законодавство та судова практика можуть передбачати випадки, коли суд не направляє відповідачам-нерезидентам судові документи за кордон.

48. В Україні існує усталена судова практика (постанова Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/5257/21) що судові документи можуть не відправлятися за кордон для вручення у разі, якщо іноземна юридична особа:

- має представника на території України, призначеного відповідно до вимог ГПК

- має офіційне представництво на території України.

49. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачі-нерезиденти не мають представників чи зареєстрованих представництв на території України.

50. Позиція скаржника у цій справі полягає у тому, що всі відповідачі - резиденти та нерезиденти входять до складу єдиної холдингової групи, яка має спільні інтереси, та єдиного бенефіціара, а представники компаній "Barlenco LTD" та "Metinvest B.V." мають представників, які беруть участь у судових засіданнях та здійснюють представництво інтересів цих компаній.

51. У касаційній скарзі вказано, що компанії "Barlenco LTD", "Metinvest B.V." та "Metinvest International S.A." хоча де-юре і зареєстровані на території держав Кіпр, Нідерланди, Швейцарія, однак ці підприємства де-факто є складовими однієї групи компаній "Метінвест"; про те, що ПрАТ "Азовсталь", компанії "Barlenco LTD", "Metinvest B.V." та "Metinvest International S.A." є складовими одного холдингу українського походження, свідчить той факт, що їх діяльність є скоординованою та проводиться в інтересах одного кінцевого бенефіціарного власника, про що свідчить сайт компанії Метінвест; електронні пошти цих трьох відповідачів знаходиться на одному сервері: azovstal@metinvestholding.com, barlenco@metinvestholding.com, metinvest@metinvestholding.com.

52. ПрАТ "Азовсталь" у відзиві на касаційну скаргу вказує, що позивач в порядку ст.74 ГПК не надав доказів, що відповідачі-нерезиденти входять в холдинг українських компаній, тобто є залежними від певної української холдингової компанії, не зазначено холдингову компанію, яка володіє часткою в статутному капіталі нерезидентів.

53. У цій справі всі відповідачі входять до складу групи юридичних осіб і між ними існують відносини вирішальної залежності (ст.126 Господарського кодексу України), на підтвердження чого позивач надав відповідні докази. Цей факт не спростувало і ПрАТ "Азовсталь" у відзиві на касаційну скаргу.

54. У Практичному керівництві звертається увага на той факт, що національне законодавство може визнавати дочірню компанію агентом материнської компанії нерезидента і з цих підстав вважати, що документи можуть вручені за адресою дочірньої компанії, і тому у суду відсутній обов`язок вчиняти вручення документів за кордоном (пункти 30-31).

55. Водночас відсутність формального повідомлення відповідачів-нерезидентів створює ризики подальшого скасування рішення або може стати підставою для відмові у визнанні та примусовому виконанні таких рішень за кордоном.

56. У Практичному керівництві зазначається, що принцип, згідно з яким суд вирішує питання, чи мають направлятися документи для вручення за кордоном відповідно до свого власного законодавства, був широко сприйнятий, незважаючи на розуміння небезпеки, пов`язаної з дозволом вручати всередині країни документів особі, яка не була в явній формі призначена агентом для отримання судових документів.

57. Водночас в Практичному керівництві зроблено застереження, що таке вручення може не відповідати цілям Конвенції, які полягають в тому, щоб забезпечити своєчасне повідомлення про судовий розгляд ту особу, якій мають бути вручені відповідні документи (п.32).

58. Кожен суд може здійснювати процесуальні дії виключно на території своєї держави, що випливає із принципу державного суверенітету. Повноваження суду не поширюються на територію іноземної держави. Відтак, якщо суд направляє судові документи без дотримання спеціального порядку вручення документів, передбаченого міжнародним договором, такі документи не розглядаються як судове повідомлення, повістка, рішення тощо, а мають статус звичайної кореспонденції приватної особи. Шляхом підписання міжнародного договору держава надає дозвіл іноземним судам офіційно вручати судові документи на своїй території. Якщо документ вручений не у порядку, визначеному міжнародним договором, то сторона, яка отримала такий документ, завжди може стверджувати, що вона не була повідомлена належним чином про судовий розгляд, не отримала ухвалу чи рішення суду. Вручення судового документу іноземній фізичній чи юридичній особі поза спеціальним порядком, встановленим міжнародним договором, може розглядатися як неповага суду до суверенітету іноземної держави.

59. Таким чином, якщо суд, керуючись національним законодавством, певними міркуваннями та доводами, не дотримається встановленого Конвенцією формального порядку повідомлення всіх відповідачів, це може призвести до неможливості визнання та примусового виконання рішення суду за кордоном (у країні місцезнаходження відповідача чи його майна).

60. Верховний Суд вважає, що правова позиція скаржника з зазначеного питання є певною мірою непослідовною. Так, у позовній заяві та апеляційній скарзі він самостійно зазначив адреси відповідачів за кордоном. Ані у позові, ані у апеляційній скарзі він не вказує на необхідність вручати судові документи відповідачам-нерезидентам за іншою адресою чи взагалі не повідомляти їх і не вручати документи (як пов`язаним юридичним особам, що входять до складу однієї групи).

61. Більше того, у касаційній скарзі скаржник посилається на те, що документи відповідачам - нерезидентам повинні були бути вручені через поштові канали, відповідно до ст.10(а) Конвенції.

62. Зі змісту статей 120 та 242 ГПК вбачається, що надсилання судом відповідних процесуальних документів юридичній особі - відповідачу здійснюється за адресою його місцезнаходження, яка вказується позивачем в позовній заяві. Суд не може за власною ініціативою направити судовий документ на іншу адресу (це буде суперечити принципам змагальності, диспозитивності).

63. Відтак суд апеляційної інстанції діяв відповідно до приписів ГПК і обґрунтовано ухвалив рішення надіслати ухвалу про відкриття апеляційного провадження за адресами відповідачів, вказаними самим позивачем.

Чи правильно суд апеляційної інстанції обрав канал вручення документів нерезидентам?

64. Спосіб (канал) вручення судових документів обирається судом, який ухвалив відповідний документ.

65. Суд апеляційної інстанції правильно визначив, що оскільки позивач в апеляційній скарзі вказав адреси відповідачів у Республіці Кіпр, Королівстві Нідерландів та Швейцарської Конфедерації, то вручення судових документів має відбуватися за кордоном. Відтак застосуванню підлягає Конвенція (Україна, Республіка Кіпр, Королівство Нідерланди та Швейцарська Конфедерація є сторонами цієї Конвенції).

66. Конвенція передбачає можливість використання судом різних каналів вручення документів за кордоном:

1) основний (статті 5, 6, 7) - через Центральний орган держави, що запитується;

2) альтернативні:

- прямі консульські канали без застосування заходів примусу (ч.1 ст.8);

- непрямі консульські канали (ч.1 ст.9 Конвенції);

- непрямі дипломатичні канали у виключних обставинах (ч.2 ст.9);

- поштові канали (ст.10(а));

- прямі зв`язки між судовими та іншими посадовими особами, чи іншими компетентними особами (ст.10(б));

- прямі зв`язки між особою, що бере участь у судовому процесі та судовими посадовими особами чи іншими компетентними особами (ст.10(с));

3) інші канали, які не регулюються Конвенцією:

- відповідно інших міжнародних угод (статті 11, 24, 25);

- національного законодавства держави яка вручає документи (ст.19).

67. У Практичному керівництві роз`яснюється, що поштові канали зв`язку - це відправка листів у вигляді звичайного поштового відправлення, рекомендованого листа та з повідомленням про вручення. Поштові канали також можуть охоплювати відправку електронною поштою та іншими сучасними засобами електронної комунікації, якщо це передбачено національним законодавством.

68. Спір у цій справі стосується того, чи правильно був обраний канал передачі судом для вручення документів відповідачам резидентам Республіки Кіпр, Королівства Нідерландів та Швейцарської Конфедерації.

69. Пунктом "а" ст.10 Конвенції передбачено, якщо запитувана держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.

70. Заяви і застереження, висловлені державами до міжнародного договору, є його невід`ємною частиною. При застосуванні багатостороннього міжнародного договору його положення діють з урахуванням заяв і застережень України, висловлених у законі під час ратифікації чи приєднання, та відповідної іноземної держави.

71. Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net) Республіка Кіпр та Королівство Нідерландів заявили, що вони не заперечують проти способів передачі документів, передбачених ст.10(а) Конвенції.

72. Суд має право обрати канал вручення документів з урахуванням вимог Конвенції. Основний та альтернативні канали є рівнозначними, тому суд з урахуванням принципу пропорційності (конкретних обставин справи) має обирати відповідний канал вручення документів.

73. Щодо компаній "Barlenco LTD" та "Metinvest B.V." суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вони можуть бути повідомлені про розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції шляхом надсилання безпосередньо на адресу місцезнаходження третього відповідача рекомендованим листом з повідомленням та на електронну адресу, зазначену апелянтом в апеляційній скарзі.

74. Водночас щодо компанії "Metinvest International S.A." суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність її повідомлення в загальному порядку, передбаченому Конвенцією (через Центральний орган).

75. Інформація з офіційного веб-сайту Гаазької конференції з міжнародного приватного права (https://www.hcch.net/fr/states/authorities/details3/?aid=276) свідчить про те, що Швейцарська Конфедерація заперечує проти застосування ст.10 Конвенції.

76. Кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3-6 (ст.2 Конвенції).

77. Як убачається з офіційного веб-сайту Гаазької конференції з міжнародного приватного права (https://www.hcch.net) Швейцарська Конфедерація відповідно до пп."а" ст.21 зазначеної Конвенції призначила кантонні органи влади як центральні органи, про які йдеться у статтях 2 і 18 Конвенції. Однак зазначила, що запити про вручення документів можуть також надсилатися до Федерального департаменту юстиції та поліції в Берні (Federal Justice and Police Department, Federal Palace, West wing, CH-3003 Bern, Switzerland), який пересилає їх до відповідного Центрального органу.

78. Тобто, з метою належного повідомлення компанії "Metinvest International S.A." про розгляд справи №905/947/21, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність звернення до компетентного органу Швейцарської Конфедерації з проханням про вручення компанії "Metinvest International S.A." судових документів

79. Разом з тим, суд апеляційної інстанції замість наведеного вище органу, визначеного Швейцарською Конфедерацією, вказав Федеральний офіс юстиції (Office federal de la Justice (OFJ) - Bundesrain 20 3003 BERNE Suisse), який на офіційному веб-сайті Конвенції визначений як Національний орган, до повноважень якого не віднесено вручення судових рішень і інших судових документів.

80. Враховуючи, що Східний апеляційний господарський суд неправильно визначив Центральний Орган Швейцарської Конфедерації, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутись до суду апеляційної інстанції із заявою про виправлення допущеної описки.

81. Суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки (ч.1 ст.243 ГПК).

82. Верховний Суд звертає увагу, що допущення описки у судовому рішенні (у цьому випадку - ухвалі) не може бути підставою для його скасування.

Якими є межі суддівського розсуду при вирішенні питання щодо застосування Конвенції (у співвідношенні з правом на розумні строки розгляду справи судом)?

83. Скаржник вважає, що вручення документів відповідачам відповідно до вимог Конвенції призводить до затягування строків розгляду справи. Стверджує, що відповідачі - нерезиденти, не призначаючи свого представника в Україні і наполягаючи на застосуванні Конвенції до всіх повідомлень, діють недобросовісно, всупереч своїй попередній поведінці (в інших справах вони мали представників в Україні), зловживають процесуальними правами, намагаються затягнути судовий розгляд.

84. У постановах Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №904/6151/16, від 09.06.2020 у справі №910/3980/16 вказано, що у ст.125 ГПК встановлено право суду, а не обов`язок у разі необхідності, з урахуванням обставин конкретної справи та вимог закону, звертатися до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з судовим дорученням.

85. У постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі №910/570/16 зазначено, що жодні норми процесуального законодавства та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не містять вимоги щодо необхідності повідомлення іноземного суб`єкта господарювання про кожне наступне судове засідання зі справи шляхом направлення до компетентного органу іноземної держави судового доручення про вручення йому документів та у зв`язку з цим зупинення щоразу провадження у справі, оскільки це б приводило до порушення розумного строку розгляду справи (така ж позиція міститься у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №910/6880/17, від 09.06.2020 у справі 910/3980/16).

86. У постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №904/6151/16 Верховний Суд вказав, що в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних права та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України" (заява № 36655/02)).

87. Але для такого рішення мають бути вагомі підстави (надмірне затягування розгляду справи, несумісне с поняттям "розумний строк" судового розгляду, зловживання відповідача своїми процесуальними правами).

88. Верховний Суд погоджується зі скаржником про те, що повідомлення відповідачів, які є резидентами Швейцарської Конфедерації в порядку ст.10(а) Конвенції, в тому числі порівняно із повідомленням відповідачів - резидентів інших держав за однією із спрощених процедур, є тривалим у часі. Це, у свою чергу, призводить до суттєвого збільшення строку розгляду справи, що порушує як вимоги п.10 ч.3 ст.2, статті114 177 195 248 ГПК, так і відповідні положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розумності строків на вчинення відповідних процесуальних дій та своєчасного розгляду справи судом.

89.У Практичному керівництві вказано, що наразі держави-члени суттєво скоротили терміни виконання отриманих з-за кордону запитів щодо вручення документів; однак, залишаються справи, за якими виконання запиту займає занадто багато часу (у деяких випадках до року). Такі держави як Фінляндія, Кувейт, Люксембург, Канада (щодо Квебеку) чи Швейцарія встановили терміни для виконання запитів за один місяць або навіть коротше, а у виняткових випадках - навіть за кілька днів. Затримки у виконанні запиту про вручення можуть стати причиною суттєвих затримок судового процесу в місцевому суді і, таким чином, вступити в суперечність із принципом належної правової процедури, що забезпечується на вищому рівні численними міжнародними договорами про захист прав людини.

90. Затримки у виконанні запиту про вручення документів можуть стати причиною суттєвих затримок судового процесу у суді і, таким чином, вступити в суперечність із принципом належної правової процедури, що забезпечується на вищому рівні численними міжнародними договорами про захист прав людини.

91. ЄСПЛ у рішенні від 18.06.2020 у справі "Албул та інші проти України" (заяви №18899/19 та №49871/19) зазначив, що розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватися в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників.

92. Тим не менш, необхідність транскордонного вручення документів не може бути обґрунтуванням продовження термінів розгляду більш ніж на кілька місяців. Аналогічно, для вирішення питання про те, чи може термін розгляду все ще вважатися розумним, необхідно брати до уваги поведінку компетентних органів. Відповідними компетентними органами насамперед є судові органи, а також інші служби держави. Відповідно, у зв`язку з цим держави несуть відповідальність за організацію та ефективність дій своїх Центральних органів. не можна виключити того, що постійні затримки у врученні документів, спричинені відсутністю належної ретельності та неефективністю діяльності Центральних органів чи інших компетентних органів, будуть вважатися порушенням принципу належної правової процедури.

93. У Керівництві зазначено, що Конвенція, яка приймалась у 1965 році, не передбачає можливості використання сучасних електронних методів комунікацій. Так, Конвенція про обслуговування була розроблена з урахуванням лише паперового середовища. З тих пір середовище, в якому діє Конвенція, кардинально змінилося завдяки розвитку інформаційних і комунікаційних технологій. На початку 1960-х років укладачі Конвенції не могли передбачити таких подій, зокрема використання електронної пошти як засобу зв`язку. Дійсно, письмові телекомунікації того часу просунулися не далі, ніж функціонування обмежених телексних мереж.

94. Водночас, якщо національне законодавство держав-членів містить відповідні положення, застосування таких методів надсилання кореспонденції не є порушенням вимог Конвенції, оскільки це значно прискорює доставку документів.

95.Втім, національне законодавство України не передбачає можливості надсилання судових документів за допомогою електронних засобів комунікації, крім застосування підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" відповідно до ст.6 ГПК та Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21.

96.Інші засоби, зокрема, надсилання кореспонденції на електронну пошту, можуть використовуватись як додаткові, а їх отримання для відповідачів є добровільним. Тому основним способом повідомлення є надсилання відповідних документів у паперовій формі через Центральний орган.

97. Враховуючи, що особливістю здійснення судового розгляду відповідно до вимог ГПК є постановлення судами значної кількості ухвал на вирішення процесуальних питань (зокрема, ухвал про залишення позову / апеляційної скарги / касаційної скарги без руху (статті 174 260 292 ГПК), про відкриття провадження у справі (ст.176 ГПК), відкриття апеляційного (ст.262 ГПК) та касаційного (ст.294 ГПК) проваджень у справі, про оголошення перерви у судовому засіданні (статті 122 281 314 ГПК) тощо). Тому у кожному конкретному випадку повинен вирішити питання про доцільність повідомлення відповідача-нерезидента про ту чи іншу процесуальну дію через Центральний орган у порядку ст.10(а) Конвенції, а також, які можуть бути ризики у разі незастосування такої процедури (зокрема, необізнаність особи про існування судової справи, у якій така особа є відповідачем).

98. У такому разі щонайменше потрібно повідомляти відповідача-нерезидента у порядку, передбаченому Конвенцією (через Центральний орган) про відкриття провадження у справі, про відкриття апеляційного та касаційного проваджень за відповідними апеляційними та касаційними скаргами, поданими на судові рішення, ухвалені по суті спору. Необхідність здійснення відповідних повідомлень через Центральний орган про вирішення судом процесуальних питань під час розгляду справи, а також про відкриття апеляційного та касаційного проваджень на судові рішення із процесуальних питань, має вирішуватись судом у кожному конкретному випадку окремо залежно від фактичних обставин справи (належить до дискреційних повноважень суду).

99. Зокрема, Верховний Суд звертає увагу, що ухвала про відкриття касаційного провадження у цій справі від 01.06.2022 з урахуванням строків, необхідних для здійснення перекладу відповідних матеріалів та дотримання процедури направлення через Центральний орган України (Міністерство юстиції України), була отримана Центральним органом Швейцарської Конфедерації (Federal Justice and Police Department, Federal Palace, West wing, CH-3003 Bern, Switzerland) лише 09.08.2022. При цьому відповідачу у справі - Компанія "Metinvest International S.A." (2 rue Vallin, 1201 Geneva, Switzerland) ця ухвала була вручена лише 22.08.2022. Тобто з моменту постановлення ухвали до отримання відповідачем її копії пройшло майже три місяці. Тому у разі необхідності повідомлення судом відповідача - нерезидента про вчинення кожної процесуальної дії, якщо кожне таке повідомлення займатиме такий строк, у сукупності тривалість розгляду справи буде надмірною та в кінцевому підсумку не сприятиме захисту прав та законних інтересів особи, яка звернулась для цього до суду.

100. У Рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи №R(84)5 від 28.02.1984 щодо принципів цивільного судочинства, направлених на удосконалення судової системи, зазначається, що суд має, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо це можливо, то і в усьому перебігу провадження, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого здійснення провадження із додержанням прав сторін.

101. Відтак роль суду під час здійснення судового розгляду фактично зводиться до керування ходом судового процесу, роз`яснення у випадку необхідності учасникам судового процесу їхніх процесуальних прав та обов`язків, наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК.

102. Завдання господарського судочинства, у тому числі, полягає у забезпеченні гармонійного поєднання активності сторін та суду в процесі розгляду справи. При цьому сторони повинні реалізовувати приватноправові засади змагального процесу, а суд - відігравати активну роль у керуванні таким процесом із додержанням прав сторін для забезпечення ефективного відправлення правосуддя.

103. Отже, враховуючи, що суд першої інстанції не повідомив компанію "Metinvest International S.A." в порядку, передбаченому Конвенцією (через Центральний орган), про наявність судового розгляду справи, а також те, що відповідна ухвала суду першої інстанції була оскаржена до суду апеляційної інстанції, Центральний апеляційний господарський суд обрав правильний спосіб повідомлення.

104. Водночас, беручи до уваги, що відповідачі - нерезиденти вже були повідомлені Верховним Судом в порядку, передбаченому Конвенцією, але відзив на касаційні скарги не надали, представників не призначили, а подальше повідомлення призведе до затягування розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції за наявності відповідного клопотання позивача або за власною ініціативою, може, скориставшись наявними у нього дискреційним повноваженнями, врахувати перелічені обставини і ухвалити рішення, спрямоване на подальше скорочення строків розгляду цієї справи (зокрема, змінити порядок повідомлення відповідачів, та, відповідно, вимоги щодо перекладу документів).

Які саме документи мають направлятися нерезиденту, якщо вручення відбувається відповідно до ст.10(а) Конвенції?

105. Перелік документів, вручення яких здійснює суд, визначається національним законодавством (у цій справі - ГПК).

106. У Практичному керівництві вказується, що формуляр, оформлення якого передбачене ст.5 Конвенції, був розроблений відповідно до основного каналу передачі (тобто коли документи направляються нерезиденту через Центральний орган). Вимоги щодо обов`язкового використання такого формуляру при направленні документів поштовими каналами немає.

107. 14 сесія Гаазької конференції рекомендувала, що та частина бланка, яка містить "Основний зміст документа, що підлягає врученню", і яка супроводжується попередженням, має використовуватися у всіх випадках, коли судовий чи позасудовий документ підлягає врученню за кордоном. Суд у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи ухвалює рішення щодо доцільності дотримання цієї рекомендації.

108. Отже, у справі, що переглядається, згідно з ГПК відповідачам в порядку, передбаченому ст.10(а) Конвенції мала бути відправлена ухвала суду про відкриття апеляційного провадження. ГПК не передбачає обов`язок суду направляти відповідачам також апеляційну скаргу, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів; підтвердження про вручення судових документів; короткий виклад документа, що підлягає врученню.

Чи можуть вважатись відповідачі-нерезиденти належним чином повідомленими у разі направлення їм судових документів позивачем, а не судом?

109. Скаржник стверджує, що суд поклав на нього обов`язки щодо перекладу документів та надсилання їх відповідачам - нерезидентам, які не передбачені ні нормами ГПК, ні нормами Конвенції.

110. Також зазначає, що Компаніям "Metinvest B.V." (Королівство Нідерланди), "Barlenсo LTD" (Кіпр), "Metinvest international S.A." (Швейцарська Конфедерація) вручено уточнену позовну заяву, що свідчить про виконання вимог про повідомлення відповідачів про наявність спору (на підтвердження вказаного скаржник надав трекінги Укрпошти).

111. Конвенція не регулює порядок відправки копій процесуальних документів учасниками процесу, які мають такий обов`язок, відповідно до національного законодавства (ГПК), вона поширюється лише на вручення документів, яке здійснює суд.

112. На учасника процесу не може бути покладений обов`язок відправки судових документів, вручення яких відповідно до ГПК входить в функції суду.

113. Відтак Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що відповідачі-нерезиденти були належним чином повідомлені про справу через відправку судових документів самим позивачем. Таке вручення не відповідає вимогам Конвенції.

Чи підлягають перекладу документи, які направляються відповідачу для вручення за кордоном відповідно до ст.10(а) Конвенції?

114. Скаржник стверджує, що вимога щодо перекладу судових документів створює значний тягар для позивача і порушує його право на доступ до суду.

115. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду обов`язок з перекладу судових документів, які підлягають врученню відповідно до вимог Конвенції покладається на заінтересовану сторону (якою є позивач у справі) (постанова Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №910/16503/18, ухвали Верховного Суду від 07.06.2021 у справі №920/368/17, від 28.10.2021 у справі №910/8662/20, від 18.08.2021 у справі №910/727/20). Якщо обсяг таких документів є значним, то такі витрати можуть становити значний тягар для позивача.

116. Вимога щодо перекладу судових документів міститься у ст. 5 Конвенції, яка не поширюється на вручення документів поштовими каналами відповідно до ст.10(а) Конвенції.

117. У Практичному керівництві роз`яснюється, що альтернативні канали передачі в принципі не потребують перекладу документів, що підлягають врученню згідно з Конвенцією. Таким чином, сама Конвенція не вимагає перекладу документів, які направляються відповідачам поштовими каналами за кордон.

118. Водночас міститься застереження, що суди мають враховувати те, що якщо вручені документи не були перекладені, то в подальшому може бути відмовлено у визнанні та примусовому виконанні рішення іноземного суду. Вказується, що судова практика з цього питання не є однорідною.

119. В Україні згідно з усталеною судовою практикою суди застосовують більш суворі вимоги до повідомлення нерезидентів, аніж передбачено Конвенцією, вимагаючи перекладу таких судових документів мовою країни, де будуть вручатися документи.

120. Водночас Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, що вимога щодо перекладу судових документів, які підлягають врученню за кордоном, може не застосовуватися, якщо у суду є підстави вважати, що відповідач володіє українською мовою (тобто мовою запитуючого суду).

121. Так, у постанові Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/5257/21 звертається увагу на те, що від відповідача за підписом директора Компанії "Barlenco LTD" до місцевого господарського суду надійшов лист, складений українською мовою, у якому відповідач повідомив, що з 19.04.2021 останній припиняє приймати пошту з України та просив подальші документи направляти за адресою на Кіпрі відповідно до ст.10 Конвенції.

122. У справі №910/16503/18 Верховний Суд дійшов висновку, що документи підлягають врученню компанії згідно з вимогами Конвенції англійською мовою, оскільки позивачем не доведено, а судами не встановлено, що відповідач-нерезидент (його працівники) володіють українською мовою, якою складені як позовна заява у справі, так і ухвала суду в тій мірі, яка може забезпечити можливість правильно та у повному обсязі зрозуміти зміст таких документів, з метою реалізації права на захист своїх інтересів (постанова від 29.07.2019).

123. У цій справі скаржник звертає увагу суду, що відповідачі входять до складу міжнародної холдингової групи "Метінвест" українського походження, єдиним кінцевим бенефіціаром якої є громадянин України - Ахметов Р.Л., що дозволяє дійти висновку про те, що всі відповідачі вірогідно володіють українською мовою.

124. Відтак Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про можливість направлення судових документів, які згідно з вимогами Конвенції підлягають врученню компаніям "Barlenco LTD" та "Metinvest B.V.", українською мовою.

125. Верховний Суд також звертає увагу на те, що сторона, яка за кордоном отримала документи мовою, яку вона не розуміє, має право відмовитися від їх отримання чи подати суду клопотання про їх переклад.

Чи становлять витрати сторони на переклад надмірний тягар?

126. Витрати, пов`язані із залученням перекладача, сплачуються у порядку, передбаченому ст.127 ГПК.

127. З положень ст.127 ГПК випливає, що перекладач отримує винагороду за виконану роботу, пов`язану із справою, якщо це не входить до його службових обов`язків. Розмір витрат на оплату робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг перекладача повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь перекладача зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

128. В Інструкції передбачено, що переклад документів, які підлягають врученню в порядку Конвенції, здійснюється фахівцем, запрошеним до відповідного суду України згідно зі ст.75 Цивільного процесуального кодексу України (відповідна норма міститься у ст.72 ГПК), або засвідчується уповноваженим перекладачем, або нотаріально.

129. Відповідно до ст.72 ГПК перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. Перекладач допускається ухвалою суду за заявою учасника справи або призначається з ініціативи суду. Перекладач має право на оплату виконаної роботи. Перекладач зобов`язаний здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їхню рідну мову або мову, якою вони володіють (ч.4 ст.72 ГПК).

130. Згідно зі ст.125 ГПК суд може зобов`язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат). У випадках, коли сума витрат пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Граничний розмір компенсації витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

131. Таким чином суд з урахуванням обставин справи має право обрати один із варіантів:

- покласти на одну із сторін сторону обов`язок з перекладу судових документів;

- самостійно залучити перекладача для перекладу судових документів відповідно до вимог Конвенції.

132. При цьому суд відповідно до ст.125 ГПК може: 1) стягнути витрати на залучення перекладача (здійснення перекладу документів для направлення відповідачеві - нерезиденту) з самого відповідача як забезпечення судових витрат; 2) обов`язати відповідну сторону внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат.

133. Верховний Суд звертає увагу, що сам по собі статус міноритарного акціонера не означає відсутності у такої особи фінансової спроможності забезпечити залучення перекладача для перекладу документів з метою їх подальшого направлення відповідачу щодо повідомлення про розгляд справи, у якій позивач має намір захистити свої майнові інтереси.

134. Судова практика склалась таким чином, що витрати на залучення перекладача покладаються зазвичай на позивача як на зацікавлену особу щодо вирішення справи по суті. Разом з тим, після ухвалення рішення у справі, у разі задоволення позову, вартість таких витрат стягується з відповідача в порядку ст.123 ГПК. Сторона не може покладатися виключно на статус міноритарного акціонера для зміни усталеного порядку несення судових витрат.

135. При цьому суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не зобов`язував позивача здійснювати відправку документів, так як суд самостійно звертається до Центрального органу про вручення копії судового рішення з додатками відповідно до вимог Конвенції.

136. Крім того, скаржник не надав доводів / доказів на підтвердження того, що покладення на нього витрат на залучення перекладача становить надмірний тягар. Зокрема, скаржник не надав відомостей про вартість послуг перекладача, щодо недостатності власних доходів (їх неспівмірності з сумою витрат на переклад).

137. При цьому ПрАТ "Азовсталь" у відзиві на касаційну скаргу щодо цих доводів Баскакова В.Є. зазначає, що витрати з офіційного перекладу трьох документів не можуть становити надмірний тягар для позивача з огляду на його майновий статус. Стверджує, що відповідно до відкритих джерел (електронна декларація суб`єкта владних повноважень) він є власником трьох об`єктів нерухомості, кількох транспортних засобів та грошових коштів на суму 1 748 420,00 грн, 8 000,00 євро, 17 000 дол. США.

138. Зважаючи на викладене, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що покладення на нього витрат із залучення перекладача є надмірним фінансовим тягарем.

Щодо зупинення провадження у справі

139. Відповідно до п.4 ч.1 ст.228 ГПК суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у разі звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

140. Згідно з ч.1 ст.229 ГПК провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.4 ч.1 ст.228 цього Кодексу - до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

141. Відповідно до ч.1 ст.117 ГПК зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків.

142. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачі - нерезиденти не були повідомлені про судовий розгляд в порядку, визначеному ГПК та Конвенцією.

143. Частина 1 ст.15 Конвенції передбачає, що якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з`явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що: a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

144. Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень ч.1 цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше 6 місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави (ч.2 Конвенції).

145. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваної ухвали в частині зупинення провадження у справі у зв`язку із необхідністю звернення з судовим дорученням про вручення судових документів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

146. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

147. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст.309 ГПК).

148. Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги не знайшли підтвердження з огляду на мотиви, викладені у цій постанові, а відтак ухвала суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати

149. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у справі №905/947/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

Л. Стратієнко