ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 906/118/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Гогусь В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Полясика Олександра Олександровича
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 (головуючий суддя Саврій В. А., судді Дужич С. П., Коломис В. В.)
у справі № 906/118/19
за позовом фізичної особи-підприємця Полясика Олександра Олександровича
до 1) фізичної особи-підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Елтех"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з додатковою відповідальністю "Кортекс"
про встановлення земельного сервітуту
(у судовому засіданні взяли участь: позивач - особисто, представник третьої особи - Бродецький М. А.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особи-підприємець Полясик Олександр Олександрович (позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до фізичної особи-підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни (відповідач 1) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Елтех" (відповідач 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс", про встановлення земельного сервітуту.
2. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказав, що він здійснює підприємницьку діяльність на належних йому земельних ділянках з кадастровими номерами № 1822510100:01:016:0361 та № 1822510100:01:016:0279, що знаходяться по вул. Небесної сотні, 56 в м. Коростишеві Житомирської області. Доступ до цих ділянок можливий не інакше як через земельні ділянки, які належать відповідачу ФОП Антонюк А. О. з кадастровим номером 1822510100:01:016:0289 в межах площі 0,0208 га та відповідачу ТОВ "Інженерно-технічний центр "Елтех" з кадастровим номером 1822510100:01:016:0249 в межах площі 0,0251 га. У зв`язку з цим позивач просить встановити публічний оплатний безстроковий земельний сервітут щодо належних відповідачам земельних ділянок у вказаних межах з метою доступу до своєї ділянки зі сторони вулиці Небесної сотні необмеженим колом осіб, легковим та вантажним транспортом, в будь-який час доби.
Короткий зміст судових рішень
3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.09.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі № 906/118/19, у задоволенні позову відмовлено.
4. Судові рішення мотивовані тим, що Договір від 26.07.2012, за яким відповідач 1 придбала земельну ділянку, у пункті 1.2 містить рукописний допис про обмеження використання земельної ділянки для проїзду та доріг загального користування. В кінці тексту договору також міститься рукописний текст: "Дописаному «використання земельної ділянки для проїзду та доріг загального користування - 0,0208га»". На цьому тексті стоїть підпис та печатка нотаріуса. Однак обмеження, які рукописним текстом дописані у договорі, не мають правового значення для сторін договору, оскільки договір в цій частині не підписаний сторонами. Тобто договір в цій частині є неукладеним. Посвідчення дописки нотаріусом не має правового значення, оскільки таке посвідчення на документі нотаріусом зроблене після підпису сторін та не підписано сторонами.
5. Разом з тим, суди зазначили, що в матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації сервітуту за договором від 26.07.2012. У зв`язку з чим суди дійшли висновку про відсутність підстав вважати, що відповідач 1 придбала за вказаним договором ділянку, яка містить обмеження, які викладені в договорі рукописним текстом.
6. Також суди зауважили, що купуючи земельну ділянку позивач мав усвідомлювати про відсутність доступу до своєї ділянки усіма видами транспорту цілодобово, на що добровільно погодився. При цьому, дізнавшись, що Коростишівська міська рада продала ділянку відповідачу 1 на якій, на думку позивача, була дорога, мав право оскаржити цей договір, як такий, що порушує права останнього на доступ до своєї ділянки, однак таких дій позивачем вчинено не було.
7. За встановлених обставин справи суди дійшли висновку, що встановлення для позивача земельного сервітуту через належні відповідачам земельні ділянки не є найоптимальнішим варіантом, оскільки наявний інший варіант, який переважає варіант запропонований позивачем та є оптимальнішим для задоволення потреб останнього.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі № 906/118/19 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
9. Позивач не погоджується з ухваленим рішенням суду апеляційної інстанції зазначаючи, що апеляційним господарським судом було порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки не було надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності.
10. За твердженнями скаржника, суд апеляційної інстанції розглянувши справу в першому судовому засіданні за відсутності представника позивача, за умови подання останнім клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із підтвердженим діагнозом захворювання на COVID-19, фактично порушив право позивача на захист, позбавивши останнього можливості довести в суді апеляційної інстанції обставини викладені в апеляційній скарзі та заявити клопотання на підтвердження доводів апеляційної скарги, зокрема щодо допиту експерта.
11. При цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду стосовно необхідності відкладення чи можливості розгляду справи (законності процесуальних дій), у разі подання учасником справи / його представником клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою (підтвердженим діагнозом захворювання на COVID-19).
12. Окрім цього, скаржник посилається на те, що суди дійшли помилкових висновків стосовно того, що обмеження, які рукописним текстом дописані у договорі від 26.07.2012, не мають правового значення для сторін договору та відповідно договір у цій частині є неукладеним, також зазначає, що договір у цій частині не визнаний недійсним, не розірваний і не припинений, у зв`язку з чим посилання судів на те, що сервітуту щодо спірного проїзду не існує, є безпідставними. Крім того, скаржник стверджує, що суди, надаючи оцінку висновку земельно-технічної експертизи, не оцінили її разом з іншими наявними у справі доказами та доводами сторін, що призвело до ухвалення несправедливого та необґрунтованого рішення, а також створило для позивача необхідність додатково звертатись до суду для встановлення нового сервітуту через значно більшу кількість земельних ділянок, що призведе до значних фінансових витрат, зокрема в частині судових витрат, а також витрат на будівництво та облаштування нового проїзду.
Позиція інших учасників справи
13. Відповідачі подали відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджуються з доводами касаційної скарги, вважають їх безпідставними і необґрунтованими, просять у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
14. Третя особа не надала відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
15. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
Щодо суті касаційної скарги
16. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України і таке обґрунтування полягає у відсутності висновку Верховного Суду стосовно необхідності відкладення чи можливості розгляду справи (законності процесуальних дій), у разі подання учасником справи / його представником клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою (підтвердженим діагнозом захворювання на COVID-19).
17. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 відкрито провадження за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця Полясика Олександра Олександровича, розгляд справи призначено на 25.11.2020, роз`яснено учасникам справи про їх право у строк до 09.11.2020 подати до суду заяви чи клопотання стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, із доказами направлення копій таких заяв іншим учасникам справи. Також роз`яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.
18. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 виправлено описку, допущену в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі №906/118/19, в частині дати призначення розгляду апеляційної скарги з 25.11.2020 на 26.11.2020.
19. Як вбачається з матеріалів справи, у судове засідання апеляційного суду 26.11.2020 представники сторін не з`явились.
20. Разом з тим, 10.11.2020 на адресу суду апеляційної інстанції від представника відповідачів надійшло клопотання, в якому останній просив суд проводити судове засідання у справі № 906/118/19 без участі відповідачів та їх представника - адвоката Морозової Т. В.
21. 23.11.2020 від представника ФОП Полясика О. О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що 22.11.2020 у нього та дружини було підтверджено діагноз COVID-19. Представник повідомив суд про неможливість прибути в дане судове засідання. Враховуючи поважність причин, з метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19, для убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, зокрема учасників справи та працівників суду, просив визнати причину неявки в судове засідання поважною та відкласти судове засідання по вищевказаній справі на інший день і повідомити час і місце наступного судового засідання судовою повісткою. При цьому зазначив, що буде заявлено ряд клопотань та надано пояснення щодо дійсних обставин справи, які можуть істотно вплинути на розгляд справи та прийняття обґрунтованого судового рішення, просив проводити розгляд даної справи за обов`язковою участю адвоката Янчука М. О.
22. Апеляційний господарський суд розглянувши вказане клопотання представника позивача відмовив у його задоволенні з огляду на таке.
23. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відкладення розгляду справи, за умови належного повідомлення усіх учасників справи, є правом та прерогативою суду. При цьому, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а наявні в матеріалах справи докази достатньо характеризують спірні правовідносини, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в призначеному судовому засіданні за наявними матеріалами.
24. Верховний Суд погоджується із зазначеними висновками з огляду на таке.
25. Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
26. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).
27. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).
28. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
29. Статтею 258 ГПК України визначено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, у частині другій серед яких, зокрема, визначено що в апеляційній скарзі має бути зазначено у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо) (пункт 5); нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції (пункт 6); клопотання особи, яка подала скаргу (пункт 7).
30. При цьому, частинами першою-третьою та п`ятою статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
31. Як вбачається з матеріалів справи, в ухвалі суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження сторонам у справі було роз`яснено про їх право подати до суду заяви чи клопотання стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, у строк до 09.11.2020.
32. Також роз`яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.
33. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
34. Матеріалами справи підтверджується, що апеляційний господарський суд повідомив позивача про розгляд його апеляційної скарги (позивач цієї обставини не заперечує).
35. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
36. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
37. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
38. Згідно з положеннями статті 129 Конституції України, статей 2 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
39. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
40. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
41. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
42. 02.04.2020 набрав чинності Закон України № 540-IX, яким статтю 197 ГПК України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".
43. Згідно частин першої та другої статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
44. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
45. Із зазначеної норми вбачається, що відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним на власний розсуд, з урахуванням конкретних обставин у справі та у разі визнання причин неявки сторін поважними.
46. При цьому, Верховний Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
47. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку участь представників сторін в судовому засіданні апеляційного суду, призначеному на 26.11.2020 обов`язковою не визнавалась.
48. З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду, про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки скаржник та його представник не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
49. При цьому Верховний Суд також приймає до уваги те, що скаржник (в особі адвоката Янчук М. О.) висловив свою правову позицію щодо суті спору у поданій апеляційній скарзі, у матеріалах справи наявне клопотання відповідачів про розгляд справи за відсутності представника, водночас, апеляційний суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників справи, отже, відповідно до частини дванадцятої статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що справу можливо розглянути за відсутності позивача, відповідачів та третьої особи.
50. З огляду на викладене, Суд зазначає, що посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції не відкладено розгляд справи за наявності обґрунтованого клопотання, є безпідставним.
Суд звертається до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 922/3562/19, від 13.10.2020 у справі № 914/362/19 та від 03.02.2021 у справі № 914/197/19.
51. З урахуванням наведеного, Верховний Суд також зазначає, що необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов`язок ефективного розгляду справ впродовж розумного строку.
52. Як зазначено в пункті 11 цієї Постанови, в обґрунтування підстав для оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник зазначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.
53. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
54. Так, зі змісту вказаної норми убачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
55. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання порушення норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
56. Оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом не було встановлено допущених судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, відповідно, підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а відтак і підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у касаційного суду немає.
57. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
58. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що інші доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі (пункт 12 цієї постанови), (1) не обґрунтовані підставами, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, (2) не доводять порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, а (3) направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а тому відхиляються Судом (касаційний розгляд здійснюється в межах, передбачених статтею 300 ГПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
59. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
60. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
61. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права апеляційним судом, як необхідної передумови для скасування прийнятої ним постанови у справі.
62. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Полясика Олександра Олександровича залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Розподіл судових витрат
63. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.
64. 17.03.2021 до суду касаційної інстанції надійшло клопотання представника відповідачів про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції відповідно до укладених договорів з адвокатом Морозовою Тамарою Василівною від 12.07.2018 та від 07.12.2018 у розмірі 2 500 грн на користь ФОП Антонюк А. О. та 2 500 грн на користь ТОВ "Інженерно-технічний центр "Елтех".
65. Розглянувши вказане клопотання, судова колегія вважає, що воно підлягає задоволенню, з огляду на таке.
66. Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути, зокрема, договір про надання правової допомоги, ордер.
67. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
68. Стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
69. Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
70. Частинами першою, третьою статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу.
71. Згідно з положеннями статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи."
72. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
73. Представник відповідачів надав до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 12.07.2018, копію додатку (Кошторис від 15.03.2021) до договору про надання правової допомоги від 12.07.2018, укладеного між ТОВ "Інженерно-технічний центр "Елтех" і адвокатом Морозовою Т. В., копію ордера серія АІ № 1043893 від 14.07.2020, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія № 2305/10 від 26.06.2003, копію дубліката квитанції №P24A1041770144C4324 від 15.03.2021 про сплату 2 500 грн за надання правової допомоги в суді касаційної інстанції. Також надано копію договору про надання правової допомоги від 07.12.2018, копію додатку (Кошторис від 15.03.2021) до договору про надання правової допомоги від 07.12.2018, укладеного між ФОП Антонюк А. О. і адвокатом Морозовою Т. В., копію ордера серія АІ № 1043886 від 13.07.2020, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія № 2305/10 від 26.06.2003, копію дубліката квитанції №P24A1041699707С4117 від 15.03.2021 про сплату 2 500 грн за надання правової допомоги в суді касаційної інстанції.
74. Таким чином, відповідачі, згідно з вимогами статті 74 ГПК України, довели надання їм вказаних послуг у суді касаційної інстанції.
75. Позивач свої заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суду касаційної інстанції не надав.
76. Дослідивши подані докази та оцінивши обсяг послуг, що були надані адвокатом відповідачам під час касаційного провадження у цій справі, враховуючи подання адвокатом відзиву на касаційну скаргу та його участь у судових засіданнях, зважаючи на відмову у задоволенні касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн є обґрунтованими та співмірними об`єму наданих і отриманих юридичних послуг, у зв`язку з чим підлягають відшкодуванню відповідачам у повному обсязі за рахунок заявника касаційної скарги на підставі частини четвертої статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Cуд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Полясика Олександра Олександровича залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі № 906/118/19 залишити без змін.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Полясика Олександра Олександровича на користь фізичної особи-підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни 2 500 (двi тисячi п`ятсот) грн 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Полясика Олександра Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Елтех" 2 500 (двi тисячi п`ятсот) грн 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Г. М. Мачульський
С. К. Могил