ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 906/136/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маклаут Регіон"
на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.11.2023 та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2024
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маклаут Регіон"
на дії старшого державного виконавця Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондарчука Кирила Степановича
у справі № 906/136/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маклаут Регіон"
до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення 189 222,07 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
1.1. У провадженні Господарського суду Житомирської області перебувала справа № 906/136/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маклаут Регіон" (далі - Товариство, позивач, стягувач) до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості за договором поставки, інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості.
2. Стислий виклад судових рішень, які передували зверненню із скаргою на дії державного виконавця
2.1. За результатами розгляду справи № 906/136/23, рішенням Господарського cуду Житомирської області від 07.04.2023, яке залишено без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023, стягнуто з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства 186 385,44 грн боргу, 1 491,08 грн інфляційних втрат, 398,30 грн 3% річних та витрати зі сплати судового збору.
2.2. Додатковим рішенням Господарського cуду Житомирської області від від 28.04.2023 стягнуто з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства 7 949,94 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
2.3. На виконання рішення та додаткового рішення Господарського суду Житомирської області 04.05.2023 та 21.07.2023 видано накази на примусове виконання рішень.
2.4. У жовтні 2023 року Товариство звернулося до Господарського суду Житомирської області зі скаргою на дії старшого державного виконавця Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ Бондарчука Кирила Степановича (далі - державний виконавець) щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні та просило:
- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 04.08.2023 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;
- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 09.08.2023 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_2;
- зобов`язати державного виконавця поновити виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
2.5. Скарга мотивована тим, що постанови державного виконавця від 04.08.2023 та від 09.08.2023 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні прийняті протиправно та порушують право Товариства на виконання судового рішення.
2.6. За твердженням Товариства, дії державного виконавця не відповідають положенням Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон № 4901-VI). Зокрема, оскільки філія "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" є державним підприємством, відтак, державний виконавець мав обов`язок застосувати Закон №4901-VI, який є пріоритетним порівняно із Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII), та виконати рішення суду за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку статті 4 Закону №4901-VI.
3. Стислий виклад рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.11.2023 (суддя Сікорська Н. А.), залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 (колегія суддів: Філіпова Т. Л., Мельник О. В., Василишин А. Р.), у задоволенні скарги Товариства відмовлено.
3.2. Судові рішення обґрунтовані тим, що дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні є законними та здійсненні відповідно до пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII, оскільки Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" включено до переліку об`єктів, що підлягають приватизації. Наведеною нормою прямо заборонено звернення стягнення на майно боржника стосовно якого триває процедура приватизації.
3.3. Відхиляючи аргументи Товариства щодо незастосування державним виконавцем положень статті 4 Закону № 4901-VI суди з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16. Зокрема, про те, що на державне підприємство, яке включене до переліку об`єктів приватизації, не поширюються гарантії виконання державою судового рішення з частиною другою статті 4 Закону № 4901-VІ.
4. Стислий виклад вимог касаційної скарги
4.1. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції Товариство (скаржник) подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.11.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 у справі № 906/136/23 скасувати; прийняти нове рішення про задоволення скарги на дії державного виконавця.
5. Аргументи учасників справи
5.1. Аргументи касаційної скарги
5.1.1. В обґрунтування доводів касаційної скарги Товариство посилається на необґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо прямої заборони звернення стягнення на майно боржника відповідно до пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII у зв`язку з включенням такого підприємства (боржника) до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, оскільки у такому випадку рішення суду про стягнення заборгованості з державного підприємства має бути виконане за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку статті 4 Закону № 4901-VI.
5.1.2. Разом з тим, на переконання Товариства, зупинення виконавчого провадження при зверненні стягнення на кошти державного підприємства не передбачене положеннями Закону 4901-VI, а тому дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій суперечать цьому Закону та є протиправними.
5.1.3. Також скаржник зазначає про наявність підстав для відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16, які суди попередніх інстанцій застосували у спірних правовідносинах.
5.1.4. Зокрема, за твердженням скаржника, в силу положень статей 1, 2, 4 Закону № 4901-VI держава надала кредиторам державних підприємств гарантії виконання нею рішень судів, за якими боржниками є такі підприємства, у разі якщо такі підприємства самостійно не виконують ці рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, Закон № 4901-VI не поділяє державні підприємства за видами, категоріями чи іншими ознаками.
5.1.5. Поряд з тим, включення державного підприємства до переліку об`єктів приватизації не гарантує та не пришвидшує виконання державним підприємством-боржником судового рішення, а навпаки суттєво та на невизначений строк, затримує виконання таким підприємством рішення суду. В силу таких обставин, стягувач позбавлений можливості отримати грошові кошти протягом тривалого часу та відповідно, не поінформований про можливий термін початку виконання судового рішення.
5.1.6. Отже, на думку скаржника, у разі прийняття державою рішення про приватизацію державного підприємства, у зв`язку із чим зупиняється виконання цим підприємством судового рішення, держава має обов`язок гарантувати виконання судового рішення протягом розумного строку, який би не створював для стягувача надмірного тягаря.
5.1.7. З огляду на наведені мотиви, скаржник вважає, що застосований судами попередніх інстанцій висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 07.12.2022 зі справи № 908/1525/16 (про правомірність зупинення вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації та про відсутність підстав для застосування положень статті 4 Закону № 4901-VI) є помилковим.
5.1.8. На переконання Товариства, наведений висновок Верховного Суду у застосуванні положень пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII та статті 4 Закону № 4901-VI у правовідносинах щодо примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості з державного підприємства, яке включено до переліку об`єктів приватизації має бути сформований таким чином: "Якщо держава прийняла рішення про приватизацію майна державного підприємства, у зв`язку з чим зупинене виконання таким підприємством судового рішення на невизначний строк, то держава має гарантувати виконання таким державним підприємством судового рішення протягом розумного строку, який би не створював для кредитора надмірного тягаря".
5.1.9. Також 22.04.2024 Товариство подало до Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку статті 303 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
5.1.10. Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що справа № 906/136/23 містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
5.1.11. Товариство вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно здійснили посилання на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16, оскільки правовідносини у справі Верховного Суду та у справі, яка розглядається, не є подібними - у справі, що розглядається (№ 906/136/23) боржник (Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат") є платоспроможним державним підприємством.
5.1.12. Також у клопотанні позивач зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові зі справи № 908/1525/16 необґрунтовано звузила зміст положень статей 2, 4 Закону № 4901-VI, чим фактично зменшила обсяги гарантій, наданий державою кредиторам державних підприємств та фактично нівелювала норми цього Закону частині зобов`язань держави дотримуватись вимог Конвенції про захист основоположних прав людини та належного виконання рішень Європейського суду з прав людини.
5.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу
5.2.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти наведених у ній доводів та просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
6. Стислий виклад обставин справи, встановлених попередніми судовими інстанціями
6.1. Філія "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" є відокремленим структурним підрозділом Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія".
6.2. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №358-р "Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році" прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій ПАТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" код ЄДРПОУ 36716128.
6.3. Відповідно до Наказу Фонду державного майна України від 08.06.2018 №761, прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 100% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (код ЄДРПОУ 36716128).
6.4. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1955 від 22.12.2018 змінено тип Публічного акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" з публічного на приватне і перейменоване в Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія". Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" є правонаступником майнових прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія".
6.5. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності. В додатку до розпорядження, в якому визначений Перелік об`єктів великої приватизації державної власності, об`єктом приватизації Фонду державного майна в добувній промисловості вказано Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (код ЄДРПОУ 36716128) із зазначенням розміру пакету акцій (частки) - 100 %.
6.6. Старшим державним виконавцем 02.06.2023 та, відповідно, 08.08.2023 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області № 906/136/23 про стягнення з АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" і особі Філії Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства 191 098,94 грн боргу, та № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області № 906/136/23 про стягнення з АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства 7 949,94 грн витрат.
6.7. В ході проведення виконавчих дій старшим державним виконавцем 04.08.2023 та 09.08.2023 винесено постанови про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень пункту 12 статті 34 Закону № 1404-VIII (наказ фонду державного майна України від 08.06.2018 № 761 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 358-р про затвердження переліку об`єктів великої приватизації, розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 358р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 №662р)
6.8. Такі дії державного виконавця і стали підставою для звернення Товариства до суду із скаргою в порядку статті 339 ГПК України, з вимогами скасувати постанови державного виконавця від 04.08.2023 та від 09.08.2023 про зупинення вчинення виконавчих дій та зобов`язати останнього поновити виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Касаційний господарський суд переглядає оскаржені судові рішення відповідно до положень статті 300 ГПК України.
7.2. Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця щодо визнання неправомірними та скасування постанов державного виконавця про зупинення виконавчого провадження на підставі положень пункту 12 статті 34 Закону № 1404-VIII.
7.4. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що відмовляючи у задоволенні вимог, заявлених у скарзі Товариства суди виходили з того, що дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є законними і здійсненні відповідно до положень пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII, оскільки примусове виконання наказу суду у даній справі обмежене законодавчими положеннями про обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні у разі включення державного підприємства-боржника до переліку об`єктів великої приватизації.
7.5. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.
7.6. За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.
7.7. Статтею 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
7.8. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
7.9. Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
7.10. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
7.11. Згідно з положеннями Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 цього Закону).
7.12. Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (пункт 1 частини першої статті 10 Закону № 1404-VIII).
7.13. Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 26 Закону 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
7.14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що філія "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" є відокремленим структурним підрозділом Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія".
7.15. Згідно з положеннями частин першої - третьої статті 95 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
7.16. Таким чином в силу наведених вище норм, відокремлений підрозділ (філія) не є юридичною особою, є складовою частини юридичної особи, яка його створила, а тому не може від свого імені відкривати рахунки, набувати майно, нести юридичну відповідальність. Юридична особа несе повну юридичну відповідальність по зобов`язаннях, що виникають з діяльності її відокремленого підрозділу (філії).
7.17. Згідно з положеннями частини третьої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (далі - Закон № 2269-VIII) до об`єктів великої приватизації належать об`єкти державної або комунальної власності (єдині майнові комплекси державних підприємств та пакети акцій (часток) суб`єктів господарювання, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі) та пули, вартість активів яких (для пулу - загальна вартість активів об`єктів приватизації, з яких сформовано пул) згідно з даними фінансової звітності за останній звітний рік перевищує 250 мільйонів гривень.
7.18. Відповідно до положень частини другої статті 5 Закону № 2269-VIII приватизація об`єктів державного і комунального майна здійснюється поетапно відповідно до порядку, встановленому у частиною першою статті 10 Закону, і вважається завершеною з моменту продажу такого об`єкта та переходу до покупця права власності або завершення розміщення акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформляється наказом відповідного органу приватизації.
7.19. Перелік об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України (частина друга статті 11 Закону № 2269-VIII).
7.20. Суди з`ясували, що з 2018 року Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (разом із відокремленими підрозділами) включено державою до переліку об`єктів великої приватизації.
7.21. Згідно з положеннями пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50% статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
7.22. За змістом частини другої наведеної вище статті Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
7.23. Частиною п`ятою статті 35 Закону № 1404-VIII передбачено, що після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
7.24. В силу положень частини сьомої статті 35 Закону № 1404-VIII встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.
7.25. Таким чином, суди з`ясували, що примусове виконання наказів Господарського суду Житомирської області № 906/136/23 від 04.05.2023 та від 21.07.2023 обмежене законодавчими положеннями пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII про обов`язкове зупинення виконавчого провадження в силу прямої вказівки Закону - через включення боржника до переліку об`єктів великої приватизації.
7.26. З огляду на те, що положеннями Закону 1404-VIII передбачено обов`язок державного виконавця зупиняти вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, суди і дійшли висновку, що дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є правомірними.
7.27. Колегія суддів у розгляді даної справи, в контексті встановлених судами обставин, зазначає про те, що зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим Законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Така мета досягається, зокрема, через зупинення виконавчого провадження про стягнення коштів із боржника, який включений до переліку підприємств, що підлягають приватизації. При цьому стягувач не позбавлений можливості отримати виконання судового рішення тоді, коли приватизація завершиться (висновок Верховного Суду, який викладено у постановах від 22.03.2024 у справі № 910/17385/19, від 24.05.2023 у справі № 904/11045/15, від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20).
7.28. Водночас, судами попередніх інстанції не встановлено припинення дії обставин, які стали підставою для винесення державним виконавцем постанов від 04.08.2023 та від 09.08.2023 про зупинення вчинення виконавчих дій.
7.29. Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з правильним висновком судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання неправомірними постанов державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на підставі положень пункту 12 статті 34 Закону № 1404-VIII та відсутність підстав для їх скасування.
7.30. У контексті доводів скаржника про безпідставне врахування судами попередніх інстанцій правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16 до спірних правовідносин справи та необхідність застосування у даному випадку положень статті 4 Закону №4901-VI, Суд зазначає таке.
7.31. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16У вирішувалось питання виключної правової проблеми, зокрема: щодо забезпечення ефективності судового захисту прав стягувачів у правовідносинах із державними підприємствами, які тривалий час не виконують рішень судів про стягнення коштів у добровільному порядку та включені до переліку об`єктів малої або великої приватизації, правомірність зупинення вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (пункт 12 частина перша статті 34 Закону № 1404-VIII), та правомірність припинення (закриття) провадження у справі про його банкрутство (пункт 4-3 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній на час закриття провадження у справі про банкрутство)".
7.32. Велика Палата Верховного Суду у наведеній справі дійшла таких правових висновків:
"Закон № 4901-VI було прийнято 05.06.2012, зокрема, з метою надання державних гарантій щодо виконання зобов`язань перед кредиторами державних підприємств, які не підлягали приватизації.
Встановлена у частині другій статті 4 Закону № 4901-VI державна гарантія поширювалась на коло суб`єктів, визначених статті 2 цього Закону, до яких віднесено й державні підприємства, і передбачала виконання державою рішення суду про стягнення коштів, у тому числі, з державного підприємства за рахунок бюджетних коштів у разі, якщо таке рішення суду не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи, зокрема, мету прийняття Закону № 4901-VI щодо забезпечення державних гарантій для підприємств, які не підлягають приватизації обсяг державної гарантії щодо виконання судових рішень за Законом № 4901-VІ не може виходити за межі тих державних підприємств (юридичних осіб), майно яких не підлягає приватизації. Державне підприємство є юридичною особою та повинно нести відповідальність за своїми зобов`язаннями належним йому майном відповідно до загальних положень статті 96 ЦК України.
У випадку включення державного підприємства до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, на таке державне підприємство (юридичну особу) не поширюються гарантії виконання державою судового рішення згідно з частиною другою статті 4 Закону № 4901-VI, оскільки кредитор вправі задовольнити свої вимоги за рахунок активів боржника у виконавчому провадженні з урахуванням особливостей приватизації такого підприємства.
Виконавець має підстави для зупинення виконавчого провадження з виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, відповідно до положень пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII, адже зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом".
7.33. Таким чином, у постанові від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16 Велика Палата Верховного Суду навела випадок, на який поширюються гарантії виконання державою судового рішення згідно частиною другою статті 4 Закону № 4901-VI, і дійшла висновку, що за інших обставин зупинення вчинення виконавчих дій державним виконавцем є обмеженням, передбаченим на законодавчому рівні.
7.34. З огляду на предмет скарги, характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів відзначає, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16 є такою, що ухвалена, як за схожого правового регулювання (застосування положень пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII) так і за схожих встановлених судами попередніх інстанцій обставин (включення державного підприємства до переліку об`єктів, що підлягають приватизації). Отже, висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16 є релевантними до спірних правовідносин, а тому, в силу положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень частини четвертої статті 236 ГПК України суди попередніх інстанцій обґрунтовано здійснили посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду у наведеній постанові під час вирішення цієї справи.
7.35. У аспекті доводів касаційної скарги про необхідність відступу від правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16 та клопотання про передачу справи № 906/136/23 Верховний Суд зазначає таке.
7.36. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
7.37. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключну правову проблему потрібно оцінювати, як правило, з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє те, що певна проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням питання, щодо якого постає проблема. З погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати: - відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект); - відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, внаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект) (така правова позиція викладена в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 363/1834/17, від 04.11.2021 у справі № 908/1525/16, від 16.11.2021 у справі № 910/15541/19, від 23.12.2021 у справі № 757/59343/19-ц, від 02.02.2022 у справі № 910/14224/20).
7.38. Колегія суддів ураховує, що основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.
7.39. Також, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
7.40. Верховний Суд також вважає за необхідне у даній справі звернутися до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №910/8091/20, від 24.06.2021 у справі №914/2614/13, такого змісту: "з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання".
7.41. У вирішенні доводів касаційної скарги та клопотання позивача про передачу справи № 906/136/23 Верховний Суд враховує, що наведені Товариством аргументи стосовно необхідності відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16, нівелюються самими доводами касаційної скарги. Зокрема, у справі, яка переглядається (№ 906/136/23), таких фактичних обставин, як у справі № 908/1525/16 встановлено не було (обставин щодо тривалості часу невиконання боржником судового рішення, а також судами не вирішувалось питання щодо правомірності припинення (закриття) провадження у справі про його банкрутство). Навпаки у справі, що розглядається мають місце інші обставини (незначний строк після набрання рішенням законної сили). Тобто, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не встановили недотримання розумного балансу між приватними й публічними інтересами, і покладання на кредитора надмірного тягаря, що могло б означати, що порушення принципу верховенства права.
7.42. Суд також у розгляді наведених вище доводів керується тим, що положення пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII не містить жодного розмежування виконавчих проваджень, які мають бути зупинені, як і не містить обов`язку державного виконавця зупиняти виконавче провадження в залежності від обставин та платоспроможності боржника.
7.43. Стосовно мотивів Товариства з посиланням на наявність у цій справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, Суд зазначає, що: позивач у клопотанні не обґрунтував наявність розходжень у судовій практиці щодо застосування однієї і тієї ж норми права, в тому числі наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у справах з подібними правовідносинами; не виклав правову проблему, яка б потребувала узгодження висновків Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій; у клопотанні також відсутні посилання на справи, у яких виникає проблема правозастосування саме з подібними правовідносинами; відсутні посилання на кількісні та якісні показники, які б свідчили про те, що передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку частини п`ятої статті 302 ГПК України необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Інших доводів, які б давали підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, клопотання позивача не містить.
7.44. Верховний Суд зазначає про те, висновок Великої Палати Верховного Суду, зокрема щодо: "застосування положень пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII та чи застосовні гарантії щодо виконання судових рішень, передбачені Законом № 4901-VI, до державних підприємств, які включені до переліку об`єктів, що підлягають приватизації" є чітким, зрозумілим й сприяє однозначному застосуванню норм права, тому Суд не вбачає підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правового висновку, викладеного у справі № 908/1525/16 та, відповідно, підстав для задоволення клопотання ТОВ "Маклаут Регіон".
7.45. При цьому Суд враховує фактичні обставини встановлені судами. Зокрема, що виконавче провадження № 72862175 відкрито державним виконавцем 22.09.2023 та того ж дня зупинено вчинення виконавчих дій, тому стверджувати про необґрунтовану затримку державою виконання судового рішення на час звернення позивача із скаргою на дії державного виконавця (жовтень 2023 року), а тому посилання скаржника в цій частині є об`єктивно безпідставним.
7.46. Посилання скаржника на непропорційність втручання у реалізацію ним як кредитором свого майнового інтересу у виконанні ухваленого на його користь рішення суду й отриманні присуджених коштів Верховний Суд з огляду на мотиви, які викладені у пункті 7.27 цієї постанови також вважає недоцільними.
7.47. Щодо доводів скаржника наведених у клопотанні про передачу справи № 906/136/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Суд зазначає таке.
7.48. Таким чином, з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин у розрізі актуальної судової практики щодо застосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII, з огляду на встановлені судами обставини, що відносно відповідача (державного підприємства-боржника) у справі розпочато і триває процедура приватизації у відповідності до норм Закону № 2269-VIII, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на правильному застосуванні норм права висновку, що постанови державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є правомірними та здійсненні відповідно до закону, що виключає можливість задоволення скарги позивача.
7.49. З огляду на викладене у розділі 7 цієї постанови, доводи касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права та ухвалено незаконні судові рішення, якими не усунуто порушення законних прав та інтересів заявника, колегією суддів відхиляються.
7.50. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятого ним судового рішення.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
9. Судові витрати
9.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Верховний Суд, керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маклаут Регіон" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.11.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 у справі № 906/136/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя А. Ємець
Суддя Т. Малашенкова